1. Ткаченко Олена
Василівна,
вихователь – методист
дошкільного
навчального закладу №
481
Дніпровського району

2. «Яка дитина в грі, такою буде вона і в роботі, коли виросте.
Тому виховання майбутнього діяча відбувається передовсім у грі.
І вся історія окремої людини як діяча і працівника може бути
представлена в розвитку гри й у поступовому переході її в роботу ... »
А. С. Макаренко.

3.  До категорії дітей із порушеннями розвитку
належать діти, які мають затримку або відхилення
в сенсорному, фізичному, мовленнєвому або
розумовому розвиткові внаслідок органічного
ушкодження чи функціональних порушень
центральної нервової системи.

4.  Стан мовленнєвого розвитку дитини багато в чому
визначає загальний розвиток дошкільника.
Оволодіваючи засобами спілкування, дитина
розвивається, збагачує свої знання про
довкілля, удосконалює форми її відбиття. Відомо, що в
процесі мовленнєвого розвитку формуються вищі рівні
пізнавальної діяльності, здатності до понятійного
мислення.

5. Відповідно до вікових етапів розвитку дитини
мовлення відіграє важливу роль у становленні
їїособистості
(А.М.Богуш, Н.В.Алмазов, М.Ю.Кистяковська, Н. В.
Манько та ін.).
Порушення мовлення негативно впливає на всі
психічні прояви дитини, позначається на її діяльності
й поведінці. Тяжкі мовленнєві вади впливають і на
інтелектуальний розвиток, особливо на формування
вищих рівнів пізнавальної діяльності.
Це зумовлено тісним зв’язком мовлення та
мислення (А. М. Богуш, Л. С. Волкова, О. М.
Гвоздєв, О. О. Леонтьєв, О. Р. Лурія та інші) й
обмеженістю, зокрема для дитини-
логопата, соціальних, мовленнєвих контактів, у
процесі яких здійснюється пізнання дитиною довкілля
(М. К. Шеремет).

6.  Комплексна система допомоги дітям із патологією мовлення
визначає комплексну систему роботи з ними на рівні навчального
закладу: створення в закладі освіти, де навчаються і виховуються
діти, такої структури, яка забезпечувала б комплексну систему та
умови для своєчасної індивідуальної медичної і психолого-
педагогічної допомоги кожній дитині. До основних функцій цієї
системи належать такі:
 поглиблена діагностика, яка доповнює й конкретизує результати
загальної;
 формування психологічних і психофізіологічних передумов
навчальної діяльності тощо;
 реалізація загальноосвітніх завдань у педагогічному процесі
спеціального дошкільного закладу;
 соціальна реабілітація і психолого-педагогічна підготовка дітей до
школи;
 проведення корекційної роботи;
 збереження і зміцнення соматичного й нервово-психічного
здоров'я дітей.

7.  Успішна організація корекційної допомоги в
спеціальному дошкільному закладі значною мірою
залежить від певних факторів - внутрішніх і
зовнішніх, які зумовлюють напрямки його
діяльності. Саме системний підхід може
забезпечити ефективність досягнення основних
цілей закладу.

8.  Позитивний вплив театралізованої
діяльності на різні аспекти
розвитку особистості доведено в
численних дослідженнях щодо
вивчення ігрової, мовленнєвої
діяльності, становлення емоційної
сфери дошкільників. Емоції
відіграють велику роль у житті
людини, у мотивації її вчинків
Розвиток дитини тісно
взаємопов’язаний зі світом її
почуттів та переживань. Емоції, з
одного боку, є „індикатором” стану
дитини, а з іншого – суттєво
впливають на її пізнавальні процеси
та поведінку, визначаючи
спрямованість уваги, особливості
сприймання оточуючого
світу, логіку суджень.

9.  Діти щиро включаються до театралізованої
діяльності, вони мають
літературні, ігрові, особистісні мотиви. У них
з’являється потреба у
самовираженні, спілкуванні, пізнанні себе.
 Через відтворення різних образів дитина
виявляє рівень художньо-естетичного
сприйняття, мовленнєву компетенцію.
 Театралізована діяльність є могутнім засобом
мовленнєвого розвитку дітей.

10.  Під час ознайомлення з літературними творами
діти отримують зразки
правильного, красивого, емоційно забарвленого
зв’язного мовлення, що передбачає вживання
вербальних і невербальних засобів виразності.
Н.Ветлугіна стверджує можливості формування
свідомого ставлення до використання засобів
образності лише під впливом цілеспрямованого
навчання, у результаті чого діти починають
усвідомлювати, що різни явища, ставлення, стан
можна виразити лише, змінюючи характер
рухів, пози, жестів, міміки, мелодійності інтонацій
голосу.

11. Дослідник Д.Соколов зауважив, що діти
люблять театр, тому що в ньому –
компенсується брак активної діяльності в
житті. Через театр дитина вчиться
переборювати бар’єри, знаходити вихід зі
складних ситуацій, вірити в силу
добра, любові та справедливості
Накопичення позитивних
емоцій, придбання позитивного емоційного
досвіду в дитинстві, тобто в час найбільшої
духовної відкритості людини, в час
найвищої її здатності до співчуття - річ
воістину безцінна. Адже і «кохати чужим
коханням і страждати чужими
стражданнями» (В.Бєлінський) потрібно
вчитися. І в цьому велика заслуга саме
театру. Як вказував Л.С. Виготський, у «грі
дитина плаче як пацієнт і радіє як актор».
Саме це і робить театральну гру школою
емоцій.

12.  Гра-драматизація дозволяє вирішувати багато завдань
навчальної програми дошкільного закладу: від
ознайомлення з суспільними явищами, формування
елементарних математичних знань, фізичної
досконалості та розвитку зв'язного мовлення
дошкільників.

13.  У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає
зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку
їхнього мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб
добре, зв’язно розповісти про що-небудь, потрібно ясно
уявляти собі об'єкт розповіді (предмет, подію), вміти
аналізувати, відбирати основні (для даної ситуації
спілкування) властивості і якості, встановлювати
причинно-наслідкові, часові та інші відносини між
предметами і явищами.

14.  Зв'язне мовлення - не просто послідовність слів, це
послідовність позв'язаних одна з одною думок, які виражені
точними словами.
Гра - один з тих видів діяльності, які використовуються
дорослими з метою виховання дошкільнят, навчання їх різних
дій із предметами, способами і засобами спілкування.
 Театралізована гра - це така гра, яка розвиває творчі здібності:
- художньо - мовленнєві;
- музично-ігрові;
- танцювальні;
- співочі.
 Ці ігри прилучають дітей
до мистецтва
-Літературного;
-Драматичного;
- Театрального.

15.  Формуючи творчі здібності дітей з вадами, мовлення ми
розвиваємо здатність дітей до:
— поетичного слуху — особливо чутливого сприйняття
змісту і форми літературного тексту в єдності, а також
виразного мовлення дитини;
— здатності швидко сприймати й усвідомлювати зміст
літературного твору;
— уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при
створенні образу героя в грі, виражати до нього свої
ставлення і почуття, що виникли на цій
основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.

16.  Вплив театралізованих ігор на особистість дитини дозволяє
використовувати їх як активний, але ненав'язливий педагогічний
засіб. Так, беручи участь у театралізованих іграх, діти глибше
пізнають навколишній світ, стають учасниками подій з життя
тварин, рослин і людей, удосконалюють навичку втілювати в грі
певні переживання. При цьому тематика ігор виявляється
найрізноманітнішою: вона стосується життя дитячого садка і
сім'ї, відображає сюжети з життя людей, тварин і рослин, як
персонажі ігор використовуються іграшки, овочі і
фрукти, предмети, меблі, посуд тощо Одночасно театралізована
гра прищеплює дитині стійкий інтерес до рідної
культури, літератури, театру як виду мистецтва.

17. Отже, через театралізовану діяльність ми реалізовуємо такий комплекс
корекційних завдань:
 підтримувати в дітей живий інтерес до театралізованої гри, бажання
брати участь у дії і використовувати для цього весь навколишній простір;
 стимулювати емоційне сприйняття дітьми театралізованих ігор;
 розвивати фантазію, творчі здібності, асоціативне мислення, увагу;
 виховувати комунікативні якості, партнерські відносини; спонукати дітей
до активного спілкування;
 розвивати навички діалогічного й монологічного мовлення, вчити дітей
емоційно промовляти фрази;
 поповнювати словник лексикою, що називає почуття та передає
емоційний стан людини;
 розвивати вміння ототожнювати себе з театральним персонажем;
 вчити поєднувати мову і рухи;
 вчити знаходити засоби передачі образу в
рухах, міміці, жестах, інтонаціях, розвивати емоційну пам'ять;
 формувати в дітей уявлення про елементарні морально-етичні норми;
 розвивати мімічну виразність і дрібну моторику пальців рук;
 залучати батьків до активної участі в іграх-інсценуваннях;
 залучати дітей до режисерської роботи.

18.  Отже, театралізована діяльність - один з
найяскравіших емоційних засобів, що формує смак
дитини, діє на уяву дитини різними засобами:
словом, дією, зображувальним мистецтвом,
музикою. Кому пощастило саме в ранньому віці
зануритися в атмосферу театру, той усе життя буде
сприймати світ прекрасним, душа його не
зачерствіє, не буде жорстокою, духовно не зубожіє.

20.  1. Дьячков А. И. Аномальные дети и особенности их обучения и
воспитания (Общие проблемы дефектологии) / Дьячков Александр
Иванович. - М., 1969. - 16 с.
 2. Кабанов М. М. Психосоциальные факторы в реабилитации больных /
М. М. Кабанов. - М., 1986. - 240 с.
 3. Організаційно-методичні основи медико-соціальної реабілітації дітей з
обмеженими можливостями здоров'я / Р. О. Моісеєнко, В. Б. Педан, В. В.
Бережний [та ін.] // Соціальна педіатрія. Випуск III. Збірник наукових
праць. - К. : Інтермед, 2005. - С 24-29.
 4. Селиверстов В. И. Комплексная медико-педагогическая работа с
детьми-логопатами / В. И. Селиверстов, Ю. С. Марголис // Воспитание и
обучение детей с расстройствами речи. - М.: Просвещение, 1968. - С. 8-30.
 5. Филичева Т. Б. Логопедическая работа в специальном детском саду / Т.
Б. Филичева, Н. А. Чевелева. - М.: Просвещение, 1987. -156 с.
 6. Шеремет М. К. Актуальні проблеми спеціальної освіти / М. К.
Шеремет// Науковий часопис. 36. наукових праць. - К. : НПУ імені М. П.
Драгоманова, 2007.-№ 7.- С. 79-81.