1. Шорохова Валентина Володимирівна,
методист НМЦ інклюзивної освіти ІППО КУ імені Бориса Грінченка

2.  Увага не буває самостійним
процесом, вона відкривається як
спрямованість, настроєність і
зосередженість будь-якої психічної
діяльності на певному об'єкті, лише як
сторона чи властивість цієї діяльності.
П. Я. Гальперін
 Увага – єдині двері, через які приходить
все, що тільки входить в душу людини з
навколишнього світу.
К.Д.Ушинський

3.  Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на
якомусь предметі, явищі чи діяльності.
 Увага — це завжди зосередженість на чому-небудь.
У виділенні одного об'єкта з маси інших виявляється так
звана вибірковість уваги: інтерес до одного є водночас
неуважністю щодо іншого.
 Увага сама по собі не є особливим пізнавальним
процесом. Вона притаманна будь-якому пізнавальному
процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті) і здатна
організувати цей процес.
 Увага є психічною дією, спрямованою на зміст
образу, думки чи іншого явища.
 Увага відіграє істотну роль у регуляції інтелектуальної
активності

4.  Природна увага: дана людині з самого народження
у вигляді вродженої здатності вибірково реагувати на ті
чи інші зовнішні або внутрішні стимули, що несуть у собі
елемент інформаційної новизни.
 Соціально обумовлена увага: складається протягом
життя в результаті навчання і виховання, пов'язана з
вольовою регуляцією поведінки, з вибірковим свідомим
реагуванням на об'єкти.
 Безпосередня увага не управляється нічим, крім того
об'єкта, на який вона спрямована і який відповідає
актуальним інтересам і потребам людини.
Опосередкована увага регулюється за допомогою
спеціальних засобів, наприклад, жестів, слів, вказівних
знаків, предметів.
 Мимовільна увага не пов'язана з участю волі,
довільна ж обов'язково включає вольову регуляцію.

5. Сенсорна (перцептивна);
Інтелектуальна (розумова);
Моторна (рухова)

6.  Активізація необхідних і гальмування
непотрібних психічних і фізіологічних
процесів;
 Цілеспрямований організований відбір
інформації, що надходить (основна
селективна функція уваги);
 Утримання, збереження образів певного
предметного змісту до досягнення мети;
 Забезпечення тривалої
зосередженості, на одному об'єкті або
діяльності;
 Регуляція і контроль за діяльністю.

7.  Первинна увага, викликана
різноманітними подразниками, які мають
сильний вплив на нервову систему;
 Вторинна увага — зосередженість на
одному об'єкті, незважаючи на наявність
інших (диференціація);
 Післядовільна увага, коли об'єкт
утримується увагою без спеціальних
зусиль.

8. o Первинні:
 Стійкість,
 Концентрація,
 Інтенсивність,
 Розподіл уваги,
 Обсяг
o Вторинні:
 Коливання,
 Переключення

9.  Під порушеннями уваги розуміють
патологічні зміни
спрямованості, вибірковості психічної
діяльності, що виражаються у стані
втоми або за наявності органічних
уражень мозку, у звуженні об'єкта
уваги, коли одночасно людина може
сприймати лише невелику кількість
об'єктів, у нестійкості уваги, коли
порушена концентрація уваги і
спостерігається її відволікання на
сторонні подразники.

10.  Відволікання;
 Неуважність;
 Гіперрухливість;
 Інертність;
 Звуження обсягу уваги;
 Нестійкість уваги
(порушення концентрації уваги).

11.  Привчати людей працювати в різних
умовах, тренуючи довільну увагу;
 Захоплювати цікавою і важкою працею,
формуючи післядовільну увагу;
 Розвивати стійкість уваги вправами на
переключення уваги з об’єкта на об’єкт
за маршрутами і виділення найбільш
важливих з них

12.  Розумово відсталі діти найчастіше страждають
від неуважності, низької стійкості, малого
обсягу, недостатнього розвитку своєї уваги, що
призводить до їх дезадаптації, впливає на
виконання навчальної й трудової діяльності.
Розвивати й удосконалювати увагу так само
важливо, як і вчити
письма, рахунку, читання, це головна умова
здійснення пізнавальної діяльності. Стан уваги
впливає на всю діяльність людини. Тому
проблема уваги є однією з актуальних проблем
корекційної педагогіки та психології

13.  Малий (уміння актора взаємодіяти з
партнером, слухати і сприймати його)
 Середній (уміння бачити, помічати все, що
відбувається на сцені в даний момент)
 Великий (уміння чути глядацький зал)
Під час представлення у актора повинні
працювати всі три кола уваги одночасно, тут
важливо вміння помічати найменші зміни в
атмосфері спектаклю, в стані
партнерів, ураховувати настрій залу і діяти
у відповідності з новими обставинами.

14.  Зорова увага – розглядання об’єктів;
дзеркало, тінь.
 Слухова увага – прислухатися до вулиці.
до вулиці та коридору; за звуком відтворити
життя; знайти річ за наростанням звуку; на
межі гучно-тихо.
 Тактильна увага – відчути та описати спинку
стільця; монета; волосина однією рукою; під
скатертиною чи газетою. Написати на спині
слово та вгадувати його за буквами.
 Нюх – порівняння та оцінка.
 Смак – порівняння з домашнім.
 Загальна увага - на рахунок – певна дія; ігри
на уважність; пейзаж-послідовність.

15.  Театралізована діяльність - один з
найяскравіших емоційних засобів, що
формує смак людини і діє на її уяву
різними засобами:
словом, дією, зображальним
мистецтвом, музикою.
 Театралізована діяльність допомагає
людині органічно приєднатися до світу
культури, сприйняти його цілісність та
красу, глибоку людяність, приєднатися
до вічного та прекрасного.

16.  Художньо - мовленнєві;
 Музично-ігрові;
 Танцювальні;
 Співочі.
Театралізовані ігри залучають дітей
до мистецтва:
 Літературного;
 Театрального.

17.  підтримувати інтерес до театралізованої
гри, бажання брати участь у дії і використовувати
для цього весь навколишній простір;
 стимулювати емоційне сприйняття
театралізованих ігор;
 розвивати фантазію, творчі здібності, асоціативне
мислення, увагу;
 виховувати комунікативні якості, партнерські
відносини; спонукати до активного спілкування;
 розвивати навички діалогічного і монологічного
мовлення, вчити емоційності висловлювань;
 поповнювати словник лексикою, що називає
почуття та передає емоційний стан людини;

18.  розвивати вміння ототожнювати себе з
театральним персонажем;
 вчити поєднувати мову і рухи;
 вчити знаходити засоби передачі образу в
рухах, міміці, жестах, інтонаціях, розвивати
емоційну пам'ять;
 формувати уявлення про елементарні
морально-етичні норми;
 розвивати мімічну виразність, дрібну і загальну
моторику;
 залучати вихованців до режисерської роботи;
 залучати батьків до активної участі та
взаємодії з театром.

19.  Умовно увагу можна поділити на дві категорії:
позасценічну і сценічну.
 Позасценічна увага - здатність помічати
характерні риси в навколишньому
житті, переробляти їх в своїй душевній творчій
лабораторії і потім втілювати як риси образу
на сцені. Розвивати позасценічну увагу
допомагають вправи і спостереження.
Сценічна увага - активний, свідомий процес
концентрації волі на якомусь об'єкті, при якому
з декількох одночасних вражень одне
сприймається особливо ясно. Тут діє закон:
у кожну одиницю часу в людини є один об'єкт
уваги.

20.  Формувати навички самоконтролю;
 Виховувати цілеспрямованість уваги;
 Розвивати швидке переключення уваги;
 Вчити розподілу уваги;
 Збільшити обсяг уваги;
 Розвивати стійкість уваги;
 Розвивати силу уваги (не помічати
сторонніх подразників).

21. У розумово відсталих акторів ми розвиваємо їх
здатність до:
Поетичного слуху — особливо чутливого
сприйняття змісту і форми літературного тексту
в єдності, а також виразного мовлення;
Здатності швидко сприймати й усвідомлювати
зміст літературного твору;
Уміння зберігати жвавість
вражень, передавати їх при створенні образу
героя у грі, виражати до нього своє ставлення і
почуття, що виникли на цій
основі, користуючись при цьому
мовленням, рухами, мімікою.

22.  завдання пропонувати в ігровому характері;
 коригувати волю, завдяки чому долається
відволікання від виконання завдання;
 ставити для виконання посильні завдання;
 чергувати завдання, які вимагають включення
зорової або слухової уваги;
 усі завдання подавати в цікавій формі, щоб
зацікавити та викликати позитивну мотивацію;
 дотримуватися рекомендацій щодо
застосування наочного матеріалу та технічних
засобів;

23.  дозувати обсяг і темп матеріалу, що
пропонується;
 обов’язково ділити на логічно завершені
частини матеріал, який пропонується;
 використовувати зорові опори;
 по можливості дотримуватися використання
алгоритмів у роботі;
 орієнтувати дітей на мовленнєву регуляцію
в процесі виконання дій;
 оцінюючи результати роботи, враховувати
порушення мислення, мовлення і пам’яті
розумово відсталих учнів;
 у процесі виконання дітьми завдань
ураховувати стан їхньої працездатності.

24. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!