Досвід роботи

1. 1
ВІДДІЛ ОСВІТИ
ПОКРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ №42 «ЗОЛОТИЙ ПІВНИК»
Розвиток творчих здібностей
дошкільників
засобами музично-театральної
діяльності
(з досвіду роботи)

2. 2
Укладач:
Міщенко І.М. – музичний керівник закладу дошкільної освіти №42 Покровської
міської ради Донецької області
Рецензент:
Гуртова Л.М. – консультант ЦПРПП Покровської міської ради Донецької
області
Коровіна В.В. – вихователь-методист ЗДО №42 Покровської міської ради
Донецької області
У збірці представлений досвід роботи музичного керівника Міщенко І.М.,
яка приділяє велику увагу розвитку творчих здібностей засобами музично-
театралізованої діяльності. Пропонується авторська програма ознайомлення
дошкільників зі світом театру «театральні сходинки». Відображається
авторський погляд на гурткову роботу в закладі дошкільної освіти, роботу з
батьками. Також представлені конспекти і сценарії різноманітних заходів,
консультації для педагогів та батьків.

3. 3
МІЩЕНКО Ірина Михайлівна має педагогічний стаж
– 40 років. Досвідчений педагог, виявляє високий
рівень професіоналізму, досконало володіє формами і
методами виховання і навчання дітей та творчо
застосовує на практиці досягнення сучасної
педагогіки. Ірина Михайлівна – музичний керівник
передового спрямування і мислення. Вона постійно
удосконалює традиційні і активно впроваджує нові
методи навчання, займається самоосвітою. Музичний
керівник формує у дітей інтерес і любов до музики, співів, танців, працює над
творчим розвитком дітей засобами театральної діяльності. Формуючи у
дошкільників основи музичного смаку і музичної культури, зберігаючи
унікальні традиції музичного виховання, уміло передає вихованцям свою
захопленість музикою. Саме тому Ірина Михайлівна розпочала працювати над
проблемою «Розвиток творчих здібностей дошкільників засобами музично-
театралізованої діяльності». Творчо працює над розвитком музично-
театралізованої діяльності дошкільників засобами українського національного
фольклору та ознайомленням з народними традиціями України. Її робота
спрямована на збереження національної культури в середовищі, де зростає
дитина, прищеплення їй інтересу і поваги до музичних надбань попередніх та
сучасних митців. Підготовлені нею дитячі театралізовані вистави є синтезом
різних видів мистецтв і сприяють набуттю навичок театрально-виконавської
діяльності, створенню атмосфери творчості та соціально-емоційному розвитку
дітей.

4. 4
Зміст
I. Вступ
II. Мистецтво театру – універсальний засіб формування музично-творчих
здібностей дошкільників.
III. Організація гурткової роботи музично-театрального змісту в ЗДО.
IV. Співпраця музичного керівника та батьків.
V. Додаток.
- Авторська програма ознайомлення старших дошкільників зі світом
мистецтва «Театральні сходинки»;
- Дидактичний матеріал до програми:
• вправи на розвиток розуміння образу;
• вправи на розвиток образної та емоційної виразності;
• ігри на розвиток моральності і культури;
• ігри на розвиток творчих здібностей;
- Сценарії проведених заходів:
 Посвята у козачата (театралізоване обрядове дійство);
 Свято вишиванки;
 Свято української пісні;
 Пан Коцький (музично-театралізована розвага);
 Калейдоскоп Різдвяних свят (театралізоване обрядове дійство);
 Екологічне свято « Ми діти нашої Природи!»;
 Жартівливі посиденьки (фольклорна розвага до Дня гумору);
 Андріївські вечорниці (театралізоване обрядове дійство);
 Колосок (театральна постанова);
Робота з вихователями:
• Майстер-клас з театральної діяльності;
• Виступ на педраді «Релаксація та аутотренінг як засоби регулювання
емоційних проявів»

5. 5
• Виступ на методичному об’єднанні «Казкові сюжети на музичних
заняттях»
- Робота з батьками:
• Батьківські збори «Музичний ринг»;
• Консультація «Домашній ляльковий театр»
- Фотоматеріали.
- Відеоматеріали.
VІ. Література

6. 6
Музичне виховання –
це не виховання музиканта,
а, перш за все, виховання людини.
В.А. Сухомлинський.
I. ВСТУП
Швидкий темп життя, зміна різних подій, розвиток телебачення,
наповненість інформацією, іноді самої суперечливої, - це сьогоднішня
реальність, з якою приходиться рахуватися кожній людині. Що ж дійде до
сердець, торкнеться струни душі наших дітей?
Відомо, моральність будь-якої людини витікає з її духовності. Людина,
розвинена духовно, проявляє свої позитивні моральні якості не з огляду на
думку інших, а тому, що це іде від її душі. Як допомогти дітям розібратися, де
добро, а де зло?
Вихід з цього становища — у ширшому використанні в педагогічному
процесі різних видів мистецтва, серед яких особлива роль належить театру і
театралізованій діяльності.
Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні визнано, що
«театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним із
найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються в театралізовану
діяльність, спонукувані літературними, ігровими, особистісними мотивами».
Театральна творчість здатна перетворити складні етичні засади у цілком
доступні для дошкільнят поняття; показати зв'язок як доброго в людських
проявах (чесність, доброта, чуйність, допомога), так і недоброго, щоб діти
розуміли причини помилок і вміли їх аналізувати та виправляти.
Такий підхід відповідає сучасній меті виховання, закладеній у базовому
компоненті дошкільної освіти в Україні, – створенню сприятливих умов для
розвитку особистості дитини, для її самореалізації. При цьому виняткового
значення набуває формування ціннісного ставлення до світу людей і до самого
себе.

7. 7
ІІ. МИСТЕЦТВО ТЕАТРУ – УНІВЕРСАЛЬНИЙ ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ
МУЗИЧНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ.
Мистецтво театру - універсальний засіб формування світоглядних
уявлень, ціннісних орієнтацій, духовно-творчого потенціалу та художньо-
образного мислення дитини. Театр може розглядатися як джерело естетичного
виховання з його унікальними можливостями впливу на емоційну та
інтелектуальну сферу дошкільника. Здійснюється воно не лише завдяки ефекту
причетності малюка до конкретного театрального дійства через становлення
духовної єдності з подіями, що відбуваються на сцені, а й завдяки
безпосередній участі у створенні спектаклю.
Маленька вистава — це перша елементарна перехідна форма від гри до
мистецтва. Це перша елементарна форма синтезу мистецтв, яка доступна всім
дітям. Театралізована вистава передбачає поєднання рухів, співу, художнього
слова, міміки, пантоміми, та при цьому всі вони підлягають головному
завданню — створенню художнього образу. Об'єднання кількох видів
мистецтва створює унікальні можливості для художнього розвитку дітей.
Сприймання театральної вистави забезпечує виховання різних почуттів
дітей, розуміння специфіки однієї з форм пізнання дійсності. Театр для дітей —
це школа емоційної культури та людського спілкування. Театралізована
діяльність, яка є імпровізаційною, виступає як активний, індивідуальний,
творчий процес і об'єднує різні за характером творчі принципи —
продуктивний (створення сюжетів чи інтерпретація запропонованих),
виконавчий (програвання сюжету) та оформлювальний (підготовка декорацій,
костюмів тощо). До цього синтезу додаються вміння дитини сприймати
специфічне сценічне мистецтво. Лише такий синтез створює умови для
розвитку та вдосконалення емоційної сфери і творчості дітей, формуванню
основ моральності і культури.
Кожна дитина має певну творчу потенцію (Л. Венгер, О. Запорожець, А.
Капська, О. Кононко, Л. Масол, Н. Миропольська, В. Мухіна, Я. Пономарьов та

8. 8
ін.), але міра та характер її прояву залежать від системи заходів, що їх створює
навколишнє педагогічне середовище. У низці досліджень, науково-методичних
публікаціях доведена можливість активної і творчої участі дошкільників в
іграх-драматизаціях як передумови театралізованої гри, розкрито шляхи їх
розвитку в умовах дошкільного навчального закладу (Л. Артемова, Р
Жуковська, Д. Менджерицька та ін.). Але власне театралізовану діяльність
дітей розкрито недостатньо. Відоме незавершене дослідження Л. Фурміної та
низку науково-методичних і практичних статей з досвіду роботи щодо
організації театрально-ігрової діяльності дошкільників (Н.Водолага,
Л.Макаренко, Л. Хоменко, Т. Неменова, Г. Пріма, Р. Сігуткіна та ін.)
Погляд на театралізовану діяльність як механічне відтворення форм
дорослого театру (заучування чужих слів, мізансцен тощо) привів до появи
відповідної методики її організації в закладах дошкільної освіти. Водночас
цінність цієї діяльності в її імпровізаційній сутності, в задоволенні, яке дитина
відчуває під час підготовки вистави, від тривалого процесу гри в театр. Це
положення дає підставу для перегляду методики керівництва цим видом ігор у
дошкільних закладах, її орієнтації на формування у старших дошкільників
навичок театралізованої діяльності, на розвиток уяви як психологічної основи
сценічної гри. При цьому «важливо не те, що створять діти, важливо те, що
вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та її втіленні. У
справжній дитячій обстановці все — від завіси до розв'язки драми — має бути
зроблено руками та уявленням самих дітей, і лише тоді драматична творчість
набуде свого значення і всієї своєї сили в додатку до дитини» (Л. Виготський).
У процесі театрально-ігрової діяльності всі діти знають, кого і що вони
будуть зображати, але не всі знають, як треба це робити. Театралізована гра
може мати розвивальний ефект тоді, коли рівень її сформованості
відповідатиме необхідному для розвитку театралізова¬ної гри: прийняття
дітьми дошкільного віку уявленої ситуації, розвитку сюжету, використання
засобів виразності.

9. 9
Комплексний підхід до театралізованої діяльності дозволяє упорядкувати
музично-театральну роботу, врахувати специфічність музичних завдань в
кожному з напрямків. Адже, під час перегляду вистави, знайомства з
літературними творами за допомогою музичного театру дитина отримує зразки
правильного, красивого, емоційно забарвленого співу, мовлення, насиченого
влучними образними виразами українського фольклору. І під час гри-
драматизації розвивається музична творчість самих дітей. Гра сприяє розвитку
сюжетоскладанню. У процесі підготовки до вистави у дітей розвивається
зв'язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер, та передбачає
широке вживання вербальних і невербальних засобів виразності, поетичний
слух, сприйнятливість до звучності, ритмічності, співучості віршованої мови,
музичних здібностей.
Існує ще чимало цікавих і ефективних методів та прийомів, що сприяють
розвитку творчості, а разом з тим моральності і культури у дошкільників.
Головне, щоб використовуючи їх, ми усіляко підтримували прояви дитячої
творчості — навіть найпростіші, відзначали знахідки дітей — нехай і незначні,
цінували їхні особисті думки — бодай найнаївніші.
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ МУЗИЧНО-ТЕАТРАЛЬНОГО
ЗМІСТУ В ЗДО.
Театр посідає гідне місце в житті дитини, адже сприяє розвитку
естетичного смаку, прищеплює любов до мистецтва та прекрасного; поширює
світогляд та мовленнєве спілкування; удосконалює психічні процеси (пам'ять,
уяву, мислення); розвиває пізнавальні інтереси дітей; надає можливість для
самовираження особистості та усвідомлення власного "Я". Під впливом театру
формуються особистісні моральні якості (працьовитість, взаємодопомога та
ін.). Невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти навантаження, подолати
сумніви щодо себе, повірити у власні сили; невгамовним та неорганізованим -
навчитися витримки. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини,
акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

10. 10
Театральне мистецтво дуже близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі
лежить гра - найголовніша річ для малюків. Це спонукало мене до створення
власної програми ознайомлення дошкільників зі світом театрального мистецтва
“Театральні сходинки”. Програма є частиною гуманітарно-естетичного
комплексу програм “Світ краси”, які
працюють в дошкільному закладі в
профільних групах.
Реалізація цієї програми
здійснюється на базі музично-
театрального гуртка “Веселка” для
дітей старшого дошкільного віку,
який працює в закладі вже понад 8
років.
Програма призначена для дітей старшого дошкільного віку та забезпечує
поступове ознайомлення дошкільників із театральним мистецтвом, послідовно
розкриває методику керівництва театралі¬зованими іграми, а поряд з цим
знайомить з людськими якостями
та цінностями
За програмою на рік
планується 1 великий проект-
вистава, заняття з театрального
мистецтва проводяться 1 раз на
тиждень. Окрім театрального
мистецтва, на кожне заняття
плануються завдання та
різноманітні види робіт морально-етичного змісту. Вважаю, що в наш
прогресивний час виховання слід розпочинати з душі. Треба виховувати дитину
так, “щоб у неї були цінності душі...”, вважав Сухомлинський В.О. Його
літературна спадщина стала мені в нагоді при підбору матеріалу для
театральних драматизацій.

11. 11
Для підготовки та проведення театральних вистав використовується
метод проектів. Мною був розроблений алгоритм складання театрального
проекту. В реалізації цих проектів задіяні всі учасники педагогічного процесу:
діти, педагоги, спеціалісти дошкільного закладу, батьки.
Алгоритм складання театрального проекту
Підготовчий
етап
Види діяльності Театральне мистецтво Музичне виховання
виховання
Виразне
ознайомлення
дітей з казкою
Визвати емоційний відгук
на зміст
Надати дітям нагоду
висловити своє
ставлення до
прочитаного.
Розглядання
ілюстрацій за
змістом казки
Аналіз емоційних станів
персонажів, які зображені
на малюнках
Обговорення стосунків
між персонажами
Відгадування
загадок про
героїв казки
Аналіз характерних рис
героїв
Темброве фантазування
Основний
етап
Робота над
роллю
Пошук сценічних образів.
Добір потрібної інтонації,
жестів, манери поведінки
героїв.
Робота над текстом,
музикою
Виділення основних
моральних якостей
героя.
Ритмічне фантазування
Розробка
мізансцен
Міні репетиції.
Розстановка меблів,
виразних деталей
декорацій
Зрозуміння сутністі
стосунків героїв.
Діти вчаться грати в
ансамблі, враховувати
манеру виконання
інших

12. 12
Розробка
декорацій
Обговорення , які
декорації, костюми
будуть потрібні для
вистави.
Виготовлення ескізів.
Вміння
прислуховуватись до
думки інших, спокійно
реагувати на спірні
питання
Мелодійне
фантазування
Репетиції на
сцені
Підготовчі вправи для
входження в образ героя
(психогімнастика,
пластичні, мімічні етюди)
Головна ідея: “Що ми
хочемо донести
глядачам?”
“Обживання” костюмів Бережливе відношення
до праці інших
Заключний
етап
Створення афіші Виготовлення
запрошення на виставу,
розміщення у фойє
Прояви майстерності та
творчості у
виготовленні афіші
Прем’єра Гра акторів, художня
творчість декораторів,
костюмерів, музики
Злагоджена робота всіх
учасників
Театральне
інтерв’ю
Проведення інтерв’ю
після прем’єри вистави
Вміння
самоаналізувати свою
діяльність та діяльність
творчого колективу.
Вміння визнавати
помилки та скромно
реагувати на успіх.
Робота над музично-театральною виставою складається з таких етапів:
- на першому етапі – дітям пропонуються нескладні завдання, імітаційно-
ігрові вправи ("Скажи тим же голосом", "Покажи сумного зайчика"), які
містять конкретний образ і тому їх виконання не викликає у дітей складності,
образні розспіви, музично-дидактичні ігри. Заняття на першому етапі
здебільшого мають фронтальну форму організації.
- на другому етапі - переважно завдання творчого характеру. На цьому етапі
використовується робота в парах, командах, підгрупах.

13. 13
- на третьому етапі дітям надається самостійність у виконання своєї ролі,
тобто самостійне відтворення художнього образу, яке завершується показом
вистави.
Розвиткові дитячої
творчості за допомогою
музики сприяє імпровізація.
Вона дає змогу імітувати
природність і
непередбачуваність самого
життя. Імпровізація може
застосовуватись у двох
напрямах фантазування. Це
можуть бути: імпровізація з
музичними звуками та імпровізація під музику. В імпровізації з музичними
звуками виділяють такі види фантазування: тембральне, ритмічне та
мелодійне. В імпровізації під музику виділяють графічний і пластичний види
музичного фантазування.
Подібні фантазування можна організовувати окремо з кожного виду
музичної імпровізації або з кількох водночас залежно від розв’язуваного
завдання. Робота проводиться постійно на будь-якому занятті або поза
заняттями по 3-5 хвилин. Можна по-різному називати такий вид діяльності:
хвилинки фантазування або пластична розминка. Головне - визначити мету,
яку можна реалізувати в тому чи іншому разі.
Завдання педагога - зруйнувати стереотипи, що вже склалися, зберегти
природну здатність дитини до активності та, спираючись на музичні стандарти,
допомогти їй осягнути нові способи творчої діяльності з музичним матеріалом:
1. Темброве фантазування
Звуконаслідування найближче дітям дошкільного віку, тож саме з нього й слід
розпочинати темброве фантазування. Нехай дитина придумує і виконує за

14. 14
допомогою голосу музично-шумові картинки до будь-яких сюжетів, близьких і
зрозумілих їй. Наприклад:
«Пташиний двір», «Ми в лісі»,
«Відпочиваємо біля моря»,
«Ми в зоопарку» і ін.
Тембровому збагаченню
звуконаслідування
допомагають спостереження за
тваринами і птахами: слухання
й відтворення цвірінькання горобців, гуління голубів, криків чайок, кумкання
жаб, дзижчання джмелів, писку комарів, шуму машин та ін.
Опанувавши способи звуконаслідування тварин і птахів, можна
переходити до зображення голосових звуків, що їх видають навколишні
предмети, до відтворення різних побутових звуків: як тече вода з крана,
риплять двері, шелестять сторінки книги, дзенькає посуд тощо. А вже потім
малі озвучують вигаданих ними персонажів: мову мешканців інших планет,
старого корча, сонячного зайчика тощо.
Світ звуків навколо нескінченний, уявні образи – завжди унікальні й
неповторні, й можливості голосу також необмежені. І це дитина може
зрозуміти тоді, коли сама пройде шумову і звукову «школу», що поліпшить її
слух, виразність тембру голосу у співі та мовленні.
2. Ритмічне фантазування
Відчути ритмічність навколишнього світу дитинна здатна лише
отримуючи м'язові відчуття, тому ритмічне фантазування має злитися з
пластичним. Відповідну роботу доцільно розпочинати з фантазування на тему
власного імені кожного. Наприклад: ритм імені можна озвучити однаковим за
кількістю складів плесканням у долоні, з довшим звуком на ударному складі.

15. 15
Ускладнення – придумати комусь (за бажанням) ритмічне ім'я,
враховуючи його характер. Спочатку діти гуртом обговорюють характер
обраної дитини, проте лише з позитивного боку. Скажімо, про занадто
активного краще сказати, що він
упевнений, наполегливий. Далі діти
придумують певний ритм і за мить
подають варіанти його ритмічних імен.
Ритм імені, визнаний найкращим,
виконується всіма виразно й музично.
Можна також запропонувати
малятам добирати ритм до різних фраз
та віршованих рядків, заздалегідь
обговоривши з дітьми характер, настрій, зміст, образи та їхній розвиток.
Можливі й зупинки – паузи – та інші особливості вірша.
Ритмічним фантазуванням можуть бути «ритми-діалоги», де дитина має
продовжити виконаний педагогом ритмічний мотив, «підхопити» перше або
завершальне відбиття, проплескавши почутий ритм і створити власний мотив;
або придумати «розмову рук» у парі з педагогом чи однолітком. При цьому
важливо, щоб діти відчували спільність ритмічної пульсації, розуміли, що
кожний створений ними ритмічний уривок є частиною загальної ритмічної
картини. Надалі різноманітні «ритми-діалоги» можна виконувати на шумових
та ударних дитячих музичних інструментах.
Оскільки центр відчуття ритму міститься в лівій, «логічній», півкулі, то
завдяки ритмічному фантазуванню розвивається розумова активність дітей.
3. Мелодійне фантазування
Мелодійне фантазування – найбільш музичне, тому й найскладніше для
дітей. Це, передусім, спів. Дітям пропонують придумати мелодійне вітання або
прощання, наприклад, часто й ритмічно повторюючи слова: «Добрий ранок»,
«Привіт, привіт, усім привіт», «Здрастуйте, діти». Ускладнення – придумати

16. 16
варіанти наспіву колисанки, закличного звучання труби, святкового дзвону і ін.
Власним фантазуванням є мелодії, придумані дітьми до різних образів із
використанням різноманітних штрихів: тембру голосу, сили звука, темпу
мелодії. Уявлюваними можуть бути: тварини, люди, явища. Водночас образ
обов'язковообговорюється, і мелодія
придумується відповідно до
його характеру, зовнішнього
вигляду, стану, розвитку. Наприклад,
заєць – мелодія жвава, уривчаста,
звуки короткі, ритм чіткий; дівчинка
сміється – мелодія бадьоро ллється на
високих звуках; поривчастий вітер –
мелодія поминається з низьких звуків і,
пришвидшуючись, піднімається до високих, звучить голосно, уривчасто.
Спочатку діти імпровізують лише голосом без жодного музичного
інструмента. Вже згодом, щоб прикрасити мелодію, підіграють на чомусь на
власний вибір. Ускладнення – імпровізації-розповіді дітей про себе, про свого
друга, про те, як провели вихідні абощо.
Музичне фантазування може бути найрізноманітнішим. Якщо таку
роботу проводити систематично, залучаючи дітей до творчості і співтворчості,
результати будуть досить високі. Діти складатимуть коротенькі мелодії, охоче
й виразно виконуватимуть їх голосом та на інструменті.
Велику увагу приділяю підбору музичного матеріалу, який доповнює
образність вистави. Це здебільше український народний фольклор, твори
українських композиторів та авторський доробок.
Мені дуже близька думка В.Сухомлинського про казку як засіб
всебічного виховання і розвитку: вона навчає, закликає, зобов’язує, формує
розум, допитливість, кмітливість, чутливість до найтонших відтінків думки,
запалює дітей незвичністю змісту, високим злетом творчого задуму, дивує їх.

17. 17
“Казка – це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки
й мови”. Під час підготовки казкової вистави з дітьми обговорюються безліч
проблемних питань морального змісту, вони мають можливість не лише
засуджувати чи схвалювати вчинки героїв, а й вчитися порівнювати та
аналізувати.
Українській дитячий
музичний фольклор - це
самобутнє явище національної
культури, що допомагає
розв’язати багато педагогічних
завдань музично-естетичного
виховання дітей. Саме тому
виникла ідея використати
метод проектної діяльності у вихованні і формуванні української національної
свідомості і самосвідомості дітей дошкільного віку, максимально поєднавши
у підготовці до театральних вистав весь потенціал українського музичного
фольклору в усіх доступних для дітей дошкільного віку формах та проявах
(пісня, танець,народні ігри, гра на дитячих музичних інструментах).
За час роботи музично-театрального гуртка створені і показані, як
невеличкі музичні казки, які стали доповненням до свят та розваг, так і
спеціальні вистави для глядачів, як то: «Різвяна зірка», «Солом’яний бичок»,
“Дюймовочка”. Свято в житті дитини – це той радісний і барвистий острівок у
плинному житті, до якого завжди прагнеш
і який завжди назавжди залишається з
дітьми. У житті «Золотого півника» свята
посідають особливе місце. З великим
нетерпінням діти чекають особисті
бенефіси, розваги, конкурси, родинні
свята. Для дорослих і дітей це визначна

18. 18
подія, і яким воно буде – яскравим, світлим, добрим, урочистим – залежить від
усіх нас.
Театралізовані свята з використанням народного фольклору проводяться
в нашому садочку регулярно, а саме «Різдвяний вертеп», «Андріївські
вечорниці», «Свято української
пісні», «Моя родина – України
краплина».
Вже традицією стала
участь у міському театральному
проекті «День Театру» та
проведення в кінці навчального
року музично-театрального
фестивалю «Травневі зірочки».
У святкових дійствах беруть
участь усі наші вихованці – адже немає не талановитих дітей. Для кожного
маленького актора є своя роль: для жвавих більша, складніша, для
сором’язливих – менша, простіша. Найбільшими помічниками в організації
свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота щодо виготовлення костюмів,
підготовці атрибутів, аксесуарів. Крім того, вони випробують себе і як актори,
приймають участь у казках,
розвагах.
Музично-театралізовані
свята, які є обов’язковою
складовою нашого дошкільного
закладу, дають змогу залучати
малят до спільних з родиною,
педагогами святкових
переживань, до вираження
радісних почуттів, заохочують

19. 19
дітей до особистої ініціативи, створюють піднесений настрій для себе та інших
власними зусиллями. Завдяки святковим дійства ми, дорослі, виховуємо
стійкий інтерес до народних свят, національних костюмів. Музика, як головний
компонент свята, створює емоційний настрій.
Діти, беруть участь у святкових дійствах, природно сприймають мову
класичної музики, прекрасної літератури, танців. І це стає для них настільки
природним, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній
дитині творчу, художню обдарованість, яка неодмінно сповнить її життя
смислом, зробити її щасливою,
захопленою та вільною.
Для того, щоб у дітей
з’явилося бажання займатися
різними видами музичної
діяльності, створюємо для дітей
творчий настрій, сприятливу
атмосферу, казкове середовище.
Музика в даному разі, є засобом
або інструментом для розвитку
особистості та допомагає максимально розвинути закладений у дитині
природою потенціал, розкрити її таланти.
Увага до дитини, турбота про її розвиток, здібності, особисті якості,
нахили – найважливіше у роботі нашого дошкільного закладу. Якщо наші
малюки самі складатимуть вірші, будуть імпровізувати у танцях, виявлять
бажання складати музику – це означає, що ми пробуджуємо в дітях творців, які
будуть створювати цей світ - світ прекрасного.
Завдання моє як музичного керівника полягає не тільки в тому, щоб
познайомити дітей з етичними цінностями, але й зберегти їх і передати як
естафету наступним покоління в тому вигляді в якому вони дійшли до нас,
створювати в дітей орієнтацію на творче відношення до життя, сприяти
такому вибору життєвого шляху, що веде до максимального розвитку

20. 20
природних і набутих здібностей людини в інтересах, як самої людини так і
людства в цілому.
ІV. СПІВПРАЦЯ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА ТА БАТЬКІВ
Сім’я є найважливішим середовищем формування та розвитку
особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується.
Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало
залежить від того, як організовано виховання в родині.
Невід’ємною частиною
моєї роботи є робота з батьками.
Батьки допомагають у підготовці
та проведені свят і розваг. Та
передусім, співпраця з батьками
потрібна для того, щоб спільними
зусиллями виховувати дітей
вдома і в садочку. Один з
найважливіших аспектів такого
співробітництва полягає в подоланні педагогічної, психологічної
недосвідченості батьків. З цією метою в групах виготовляються музичними
керівниками ширми. Діти часто розповідають батькам про те, що вони
сьогодні вчили на музичному занятті, що танцювали, яку пісеньку співали, що
слухали… Традиційно в садочку проводяться Дні відкритих дверей, під час
яких батьки можуть завітати на музичні заняття і побачити на власні очі
успіхи та невдачі своїх дітей, порівняти їх знання і вміння з іншими дітьми.
Дуже цікаво організовуються і проходять зустрічі з батьками на родинних
святах. Коли батьки разом зі своїми дітьми приймають участь у святах,
розвагах – це згуртовує їхні сім’ї, підносить авторитет батьків в очах дітей.
Таким чином, спільна робота музичного керівника і батьків дає змогу кожній
сім’ї взяти правильний напрям у вихованні дитини і вихованні любові до
музики, розвиткові їхніх естетичних умінь і вподобань. Отже, саме це дає
можливість добитися позитивного результату і повноцінного гармонійного

21. 21
розвитку дітей, їх нормального музично-гармонійного розвитку, виховання в
них почуття колективізму, любов до музики, всебічної і надійної підготовки
до навчання в школі.
Мною практикуються різні способи налагодження зв’язків з родинами
вихованців і в основу кожного покладаю принцип диференційованого підходу.
У кожному з випадків акцентую увагу на діяльнісному підході до «Я-
соціального».
В роботі з батьками використовую такі форми роботи:
1. Усно-практичні: знайомство з сім’єю, бесіди,
консультації, педагогічні хвилинки, спостереження, виготовлення
посібників.
2. Наочні: стенди, куточки, тематичні виставки, відкриті
заняття, концерти, родинні свята.
А також:
Участь у батьківських зборах;
Діагностичне обстеження
дітей;
Проведення свят та розваг за
участю батьків;
Спільні ігри «Діти – батьки –
вихователі»;
Допомога батькам при підготовці до свят;
Залучення батьків до виготовлення костюмів;
Зустріч з дітьми – випускниками;
Співпраця з творчими колективами міста;
Проведення благодійних концертів батькам.
Цікавими і ефективними, на мій погляд, є також «Веселі ярмарки»,
дискусії, диспути, на яких нагальною проблемою є проблема музичного

22. 22
довкілля.
З пріоритетних напрямків нашого дошкільного закладу є залучення батьків
до активної участі у таких заходах: спільні екскурсії, театралізовані дійства,
вечорниці, на яких талановиті батьки ознайомлюють інших з ефективними
методами музичного розвитку дітей. Під час таких заходів батьки
презентують свої творчі та педагогічні доробки, демонструють власні музичні
здібності.
Щоб спонукати батьків до участі в заходах, я продумую текст оголошення
із зазначенням попередньої роботи та програму заходу. Вона надихає на
творчі прояви батьків та створення атмосфери доброзичливих,
міжособистісних стосунків батьків, дітей, педагогів, зміцнює віру в їх
можливості.
Мої сподівання щодо доцільності проведення подібних заходів перейшли в
переконання, і я можу впевнено сказати: заходи не лише згуртовують родини
за спільними інтересами, виявляють музично обдарованих, а й створюють
колектив однодумців.
Діти – справжні корифеї пізнання, і тому мій девіз: «У кожній дитині живе
чарівник, і цей чарівник унікальний».

23. 23
Список використаної літератури
1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) затверджений
наказом Міністерства освіти і науки України № 33 від 21.01.2021р.
2. Артемова Л.В. Театр і гра: Вдома, у дитячому садку, в школі.: [Пер. з
рос. - 2 вид.] - К.: Томіріс, 2002. - 291 с.
3. Борщаговська Т. Театралізовані ігри як засіб розвитку творчих здібностей
дошкільнят // Палітра педагога, - 2003. - №1. - стор. 21.
4. Куфко Н. Театралізовані ігри з дітьми дошкільного віку // Бібліотечка
вихователя. - стор. 4.
5. А.Э.Антипіна Театралізована діяльність в дитячому садку.//Творчий
центр, Москва, 2006 рік.
6. Л.Макаренко Все про театр і дитячу театралізовану діяльність.//.Київ.
Шкільний світ,2008 рік.