Автор: Мицюра А. Г.

1. ВИХОВНИЙ ПРОЕКТ

2. Головна справа виховання полягає у тому, щоб безліччю ниток
зв’язати людину з життям — так, щоб з усіх боків перед нею поставали
завдання, що є для неї значущими, привабливими, які вона вважає своїми, до
розв’язання яких вона долучається. Це важливо тому, що головне джерело
всіх моральних негараздів, усіх відхилень у поведінці — це та душевна
порожнеча, яка утворюється в людей, коли вони стають байдужими до
навколишнього життя, залишаються у ньому сторонніми спостерігачами.
С. Л. Рубінштейн,
психолог, філософ
Виховний проект: «ПЕРШІУРОКИДОБРА»
Допоможе набути дітям соціального досвіду, а саме: почуватись
комфортно поруч з іншими, розуміти, любити та вибачати їх,
контактувати, висловлювати свою думку, виявляти свою життєву
позицію, приходити на допомогу, мати оптимістичний настрій.
Мета виховного проекту:
Пробудження в дитячих душах благородної почуттів: вдячності,
співчуття, задоволення й радості від власного доброго вчинку, ініціативних
прагнень допомогти комусь, розрадити, подарувати втіху. Виховання зрілої
особистості, у якої сформовані дитячий світогляд, прагнення досягти успіху,
впевненість у собі, почуття власної гідності, емоційна сприятливість та
вольові риси характеру

3. Завдання:
1. Розвиток соціально спрямованих навичок дітей, навичок спілкування в
різних життєвих ситуаціях з однолітками та дорослими.
2. Забезпечення емоційного комфорту.
3. Корекція небажаних особистіснихособливостей поведінки, настрою дітей.
4. Розвиток комунікативних навичок дітей, а також мислення, пам’яті, уваги.
5. Підняття рівня самооцінки дитини..
6. Залучення батьків до співпраці, підтримка їх інтересу до життя дитини в
ДНЗ.
8. Розробка психолого-педагогічних і методичних матеріалів.
Напрямки виховноїроботи
Взаєморозуміння
Формування
колективу
Творчий підхід
Розвиток особистостіТолерантність
Патріотизм
Співпраця:вихователь -
батьки

4. План роботи над виховним проектом :
I етап – інформаційно-діагностичний .
Опрацювати відповідну літературу. Провести діагностику емоційного стану
дошкільників. Розроблення плану дій.
II етап – практичний
Індивідуальні консультації батьків за результатами діагностики, рекомендації
щодо виявлених проблем розвитку та виховання дітей. Підбір занять,бесід,
заходів і т.д.
III етап – творчий
Проведення занять,бесід, заходів і т.д.
IV етап – результативний
Повторнедіагностування дітей із метою відстеження динаміки їх розвиткуі
результативності.
V етап – підсумковий

5. Дитинство – школа людських взаємин
Одна з важливих характеристик особистості – здатність
налагоджувати стосунки в людському світі, основними показниками яких є
емоційне забарвлення, зміст і характер. Різноманітні переживання, що
виникають у дитини в численних життєвих ситуаціях уже в перші роки
життя, взаємодіючи, створюють своєрідне емоційне світосприймання.
Внаслідок систематичних повторень закладається так званий емоційний
фундаментдуховного буття дитячої особистості, який водночас є важливим
додатком до джерела всіх проявів її активності.
Проблема становлення різноманітних стосунків дитини, особливості
їхнього прояву в різних ситуаціях сімейного та суспільного виховання
завжди була об’єктом пильної уваги психолого-педагогічної науки. Зокрема,
вони розглядались як інтегративна характеристика особистості (за В.
Мясищевим). Проте в реальному освітньо – виховному просторі здебільшого
акцентується на змістовій сутності цих взаємин, на соціальній значущості
зв’язків дитини з іншими людьми. Її ж власне, суб’єктивне ставлення до
явищ, подій і загальнолюдських цінностей, особливості й індивідуальна
своєрідність переживань чомусь лишаються в тіні. Не беруться до уваги
результати наукових досліджень, присвяченихзакономірностям, структурі та
функціям емоцій у різні періоди розвитку особистості(здійснюваних в руслі
ідей Г. Костюка, О.Запорожця, М. Лісіної). У практиці виховного процесу
недооцінюється той факт, що розуміння іншими емоційної сфери конкретної
особистостізначно збагачуєзмістову картину її індивідуального буття. Адже
саме емоції є своєрідним зовнішнім виявом внутрішнього світу дитини.
Емоційне насичення взаємин малюка з дорослими й однолітками вкрай
важливе для розвитку його індивідуальності. Недарма ж іще Виготський
зауважував, емоція як така не менш важлива, ніж думка.
Однак у житті сучасного дошкільняти дорослі надають перевагу
вербальному інтелектові та пам’яті, дедалі більш нехтуючи ігровою
діяльністю на користь навчальним заняттям. Це зумовлює також однобічний

6. підхід до розуміння обдарованості як виключно інтелектуальної якості.
Проте вже за дверима дошкільного дитинства не лише освітяни, а й усе
суспільство починає з тривогою усвідомлювати гостроту проблеми
гуманних стосунків особистості, які є обов’язковою передумовою
гармонійного розвитку дитини й водночас критерієм її особистісного
розвитку.
Предметом уваги я і обрала перші уроки доба ,які отримує дитина в
дошкільний період свого життя.
Через усі державні програми впродовж багатьох років проходить
завдання виховання у дітей позитивного емоційного ставлення до дорослих і
одне до одного. Різні методичні посібники містять розробки конспектів
занять, сценарії вечорів-розваг та ін..,де задіяні усталені правила людського
співжиття. На святковихранках малеча урочисто-пафосно декламує змістовні
вірші, гарними словами вітає дорослих на різних зібраннях, і дорослі глядачі
відчувають тремтливі хвилини радості та єднання зі своїми любими дітьми.
Коли ж спробуємо розібратися, що натомість отримує дитина, яка є
виконавцем у таких-от подіях, то загальний висновок змушує нас серйозно
замислитися. Лунають справді гарні слова, але для дітей вони порожні, бо
складні й придумані дорослими, діти не розуміють їх і не відчувають. Навряд
чи хтось заперечить, що не слід вкладати в уста малюків таких слів, для
яких ще немає реальної основи в дитячому серці - тих переживань що
вирослиз живих людськихвідносин. Усі знають, чим небезпечнийдорослий-
лицемір. А лицемір дитина? Хіба не викликає тривоги?
Відтак доводиться з прикрістю констатувати: неусвідомленим, а тому
загубленим поміж інших другорядних, лишилося завдання: дитинство має
стати школою виховання емоційної культури особистості. Нехай
творення радості для інших стане для самої дитини величезною радістю.

7. ЗМІСТ РОБОТИ
1. Діагностика емоційного стану дошкільників .
- Тест «Маски» (за Т. Марцинковською)
- Анкета нервово-психічного розвитку дитини та її емоційних
особливостей (за А. В. Запорожцем)
- Методика «Який я?» (за О. А. Білобрикіною)
- Методика «Який він (вона)?» (за О. А. Білобрикіною)
- Тест визначення рівня тривожності та схильності дитини до
неврозу (за О. Захаровим).
- Тест «Тривожність» (за Р. Темл, М. Доркі, В. Амен)
- Колірний тест (за М. Люшер)
- Тести-малюнки
2. Підбір занять для розвитку емоційноїсфери старших дошкільників
Емоційне спілкуваннямаєбути естетичним, красивим,сповненим
теплоти та гуманногоставленнядо оточуючих. Комплекс тематичних
занять, вправ та ігор спрямованіна:
• розширення уявлень дітей про такі емоції як: радість,
сум, здивування, страх, образа, заздрість, провина;
• розвиток уваги до самого себе, своїх емоцій і переживань;
• розвиток уміння адекватно виявляти свої почуття розроблено з
тією метою, щоб стимулювати дітей до володіння своїми емоціями і
почуттями, навчити їх емоційної саморегуляції, що є однією з
фундаментальних рис
особистості.
Запропоновані ігри та вправи допоможуть дітям навчитися
розуміти індивідуальні особливості інших людей, розуміти емоційні
реакції оточуючих, сприятимуть розвитку мови жестів, міміки і
пантоміміки; розвинуть у дітей навички спілкування в різних життєвих
ситуаціях з однолітками та дорослими.

8. Тест «Маски» (за Т. Марцинковською)
Мета: визначити емоційний стан дітей віком від 5-ти років.
Обладнання: чотири маски з паперу (гарний і поганий настрій,
намагання керувати і підкорюватись).
Інструкція: «Подивись на ці обличчя. Як ти вважаєш, яке обличчяу
тебе буває найчастіше, коли ти бачишдітей своєї групи? (Перед дитиною
викладають чотири маски,післячого вона обирає одну з них.) На кого з
дітей ти зазвичай дивишся ось так? (Це запитання ставиться дитині
щоразу, коли по черзі показуються їй кожна із масок.)».
Обробка та інтерпретація результатів емоційного стану дитини в
групі відображаєтьсяу виборі маски з певним настроєм під час відповіді
на перше запитання.
Підраховується, скільки разів дитина обрала маски з гарним і
поганим настроєм під час відповіді на запитання: «На кого з дітей ти
зазвичай дивишсяось так?» Якщо дитина задоволенасвоїми стосунками
в групі, то кількість масок, на яких зображена радість, значно
перевищує решту масок.
Якщо дитина обирає більше «негативних» масок, то це може
свідчити про те, що дитина не бажає спілкуватися з однолітками, вона не
зацікавленацим. Дитина-лідер може бути незадоволена своїм статусом,
якщо вона претендує на вище місце в групі, або намагається будувати
взаємини з кимсь із тих дітей, які не підкорюються їй як лідерові.
Також серед таких дітей можуть бути виявлені діти, які спокійно
ставлятьсядо свого положенняв групі, не намагаються спілкуватися, а
також діти, які важко це переживають.
Крім того слід підрахувати і кількість масок, обраних дітьми, які
відображають намагання керувати або підкорюватись, що також є
важливим показником емоційного стану дитини в групі однолітків.
Анкета нервово-психічного розвитку дитини
та її емоційних особливостей (А. В. Запорожець)
Мета:визначити особливостінервово-психічного розвитку дітей та їх
емоційного стану.
Охарактеризуйте сон, апетит і емоційний стан Вашого малюка:
1
а) Як він засинає: швидко або повільно; чи вимагає, щоб із ним
посиділи, щоб не вимикали світло та ін.;
б) як спить: міцно, спокійно чи неспокійно, кричить, плаче, розмовляє
уві сні;
в) як прокидається (відразу чи ні), у якому настрої: веселому,
спокійному, роздратованому, в сльозах.
2
а) Як він їсть: охоче чи ні, обирає їжу чи ні;

9. б) швидко їсть чи повільно;
в) як їсть: сам чи за допомогою дорослих;
г) як діють похвала або докора; чи Ваша оцінка нічого не змінює.
3. Чи помічаєте Ви прояв страху у Вашого малюка:
а) у темній кімнаті;
б) під час покарання, окрику, незадоволення дорослим поведінкою
дитини або за інших обставин (яких?).
4. Чому радіє Ваша дитина і що викликає в неї сум, незадоволення,
образу? Як довго дитина це переживає?
5. Чи вміє Ваша дитина співчувати близьким людям?
6. Які емоції спостерігаються під час гридитини? Як вона їх проявляє:
жаліє чи карає ляльку? Доброзичливо поводиться дитина з однолітками чи
ні?
7. Чи вміє дитина відстоювати свої інтереси перед батьками, іншими
членами сім’ї, однолітками?
8. Якими засобами дитина відстоює свої інтереси: знаходить
аргументи, умовляє, вимагає, плаче?
Методика «Який я?» (за О. А. Білобрикіною)
Мета: виявити емоційну спрямованість загальної самооцінки дитини.
Кожній дитині пропонуються сім узагальнених характеристик, що
відображають певний емоційний показник оцінки, з яких вона обирає одну:
• найкращий;
• гарний;
• такий самий, як усі діти;
• поганий;
• гірший за всіх;
• коли як: іноді буваю гарним, іноді — поганим;
• не знаю.
Для того щоб дитина обміркувала і запам’ятала оцінні
характеристики, психолог повторює їх декілька разів у повільному темпі, з
логічними паузами. Недоречно спрямовувати дитину на вивчення і
повторення послідовності слів.
Інструкція: «Зараз я назву тобі декілька слів, послухай їх уважно,
обери одне слово, яке, на твою думку, найбільше стосується тебе».
Обробка та інтерпретація результатів
Відповіді дитини співвідносяться з одним із показників емоційного
забарвлення загальної самооцінки.
Варіанти відповідей Емоційний знак Бал
Найкращий.
Гарний.
Дуже гарний
Позитивна оцінка
4
Такий самий, як і всі
діти
Нейтральна (невизначена) 3
Коли як: іноді гарний,
іноді поганий
Амбівалентна
(суперечлива)
2
Не знаю. Індиферентна (байдужа) 1

10. Ніякий
Гірший за всіх.
Поганий.
Найгірший
Негативна
0
Адекватною та соціально бажаною вважається позитивний знак
загальної самооцінки. Можливою, але в той же час такою, що свідчить про
недостатній розвиток почуття самоцінності, визнається нейтральна
самооцінка.
Негативний емоційний показник свідчить про втрату дииною почуття
індивідуальної та соціальної самоцінності,а індиферентний — свідчить на
його несформованість, відсутність або неадекватність системи ціннісних
орієнтирів.
Амбівалентний показник визначає відсутність адекватної для цього
віку стійкості в розвитку загальної самооцінки і свідчить про неможливість
соціокультурного самовизначення дитини.
Методика «Який він (вона)?»
(за О. А. Білобрикіною)
Мета: виявити емоційно узагальнену оцінку дитини дорослими.
Дорослому надається вісім характеристик, що відображають певний
емоційний показник оцінки, серед них батьки і вихователі обирають одну,
яка узагальнено, але, у той же час повно характеризує дитину.
Батькам і педагогам пропонується заповнити мініанкету.
Зразок анкети
ПІБ дитини ___________________________________
Дата народження ______________________________
Група _______________________________________
Хто оцінює (необхідне підкреслити): батько, мати, ви-
хователь (зазначте, будь ласка, своє ім’я та по батькові)
_________________________________________________
Інструкція: «Будь ласка, підкресліть із нижче наведеного спискуодне слово,
яке, на Вашу думку, найточніше характеризує дитину:
• гарний;
• найкращий;
• такий самий, як усі діти;
• ніякий;
• поганий;
• гірший за всіх;
• коли як (залежно від обставин відповідає кожна з наведених
характеристик);
• не знаю (важко відповісти)».
Обробка та інтерпретація результатів
Результати анкетування співвідносяться з одним із показників емоційної
спрямованості оцінки дитини.
Варіанти відповідей Емоційний знак Бал
Найкращий.
Гарний
Позитивна оцінка 4

11. Такий самий, як усі діти Нейтральна (невизначена) 3
Коли як: залежно від обста-
вин відповідає кожна з наве-
дених характеристик
Амбівалентна (суперечлива) 2
Не знаю.
Ніякий.
Важко відповісти
Індиферентна (байдужа) 1
Гірший за всіх.
Поганий
Негативна 0
Отриманий показник дозволяє виявити характер загальної оцінки дитини з
боку батьків і педагогів, а співвідношення її з показником спрямованості
загальної самооцінки дитини, який було отримано за результатами методики
для дітей «Який я?», дає інформацію про ступінь значущості соціального
оточення і специфіки його впливу на розвиток самооцінки, самовизначення
дитини.
Тест визначення рівня тривожності та схильності
дитини до неврозу (за О. Захаровим)
Мета: оцінити емоційний стан дитини залежно від поведінкових реакцій.
Якщо відзначена особливість поведінки виражена і щороку збільшується, то
відповідний пункт оцінюється у 2 бали. Якщо зазначені прояви зустрічаються
періодично, то відповідний пункт оцінюється в 1 бал. За відсутності названих
у пункті особливостей поведінки виставляється 0 балів.
Твердження
1. Легко засмучується, багато переживає, усе сприймає близько до серця.
2. Якщо щось не так, то плаче, не може заспокоїтися.
3. Вередує без причини; дратується через дрібниці; не може чекати, терпіти.
4. Дуже часто ображається; сердиться, не терпить жодних зауважень.
5. Украй нестійкий у настрої, може сміятися і плакати одночасно.
6. Сумує і засмучується без очевидної причини.
7. Як і в перші роки свого життя, смокче соску, палець;усе крутить у руках.
8. Довго не засинає без світла і присутності поруч близьких; неспокійно
спить, часто прокидається вночі; не може одразу прокинутися вранці.
9. Стає надто збудливим, коли потрібно стримуватися, або загальмованим і
млявим, коли займається якоюсь діяльністю.
10. З’являються виражені страхи, побоювання, боязкість у будь-яких нових,
невідомих або відповідальних ситуаціях.
11. Збільшується невпевненість у собі, нерішучість у діях і вчинках.
12. Швидко стомлюється, відволікається; тривалий час не може
сконцентрувати увагу.
13. Складно знайти спільну мову, домовитися; постійно змінює рішення або
замикається в собі.
14. Скаржиться на головні болі ввечері або на болі в животі вранці; нерідко
блідне, червоніє, упріває; чухається без очевидної причини; є алергія; різні
висипання на шкірі.
15. Знижується апетит, часто і тривалий час хворіє, температура
підвищується без причини; часто пропускає дитячий садок.

12. Обробка та інтерпретація результатів
Отримані бали потрібно додати.
30–20 балів — невроз безсумнівний;
19–15 балів — невроз був або матиме місце найближчим часом;
14–10 балів — є ознаки нервового розладу, але вони необов’язково свідчать
про наявність захворювання;
9–5 балів — є схильність до виникнення нервового розладу, потрібно бути
уважнішими до стану нервової системи дитини;
4–0 балів — відхилення несуттєві або є вираженням вікових особливостей
дитини, які минуться з часом.

13. Мистецтво виховувати словом
Слово – могутній засіб впливу на людську душу, слово в устах
досвідченого педагога – незамінна сила. Вміння виховувати словом – висока
майстерність. Що це означає? Чи завжди ми замислюємося над тим, як
розуміють наші слова ті, до кого вони звернені, чи так їх чують, як ми
хочемо?
Бути здатним відчути хвилю потаємної струни серця кожної дитини і
говорити співзвучно з нею; передбачати реакцію на сказане тобою слово і
почуття, які воно збудить – ці вміння виростають на ґрунті великої
особистісноїкультури, життєвої мудрості,глибокогорозуміння дитячої душі.
А все разом дає внутрішнє відчуття морального права вчити й повчати. Саме
це відчуття і є відголосом того, як сприймає дитина слово вихователя.
Тут слід зважати на те, що педагогові важко щораз уникати ситуацій,
коли слова, звернені до вихованців, розходилися б зі змістом навіть деяких
його дій. Адже діти надто чутливі до виявів любові - нелюбові дорослих до
них.
Важливо, щоб уже з перших років життя дитина не лише знала та
пам’ятала, що таке добро і зло, а відчувала й переживала в самій собі
прагнення до добра, правди, краси і, навпаки, неприйняття зла, неправди,
потворності. Справжнє виховання полягає у тому, щоб змушувати до
постійної синхронізації праці думку і серце. Лише за таких умов у дитячій
душі здатне зародитися святе й непорушне осердя людської моралі, яке
зможе стати зародком імунітету проти зла, засобом духовного гарту.
Майстерність і мистецтво індивідуального підходу до дитини
виявляється в умінні збудити в неї усвідомлюване прагнення бути гарною,
доброю, люблячоюдля близької людини. Пам’ятаймо:її потаємний духовний
світ надто своєрідний, індивідуальний. Дитина відчуває серцем. Як
налаштуватися так, щоб зрозуміти, що і як вона відчуває? Як зауважував В.
Сухомлинський, у кожного в серцізвучить своя струна …Здатність почути її

14. звучання і на її лад настроїти своє слово – ось висота майстерності
вихователя.
Бажано, щоб змістом духовної діяльності дітей стали не відірвані від
реального життя ситуації, мрії, злети уяви, а конкретні роздуми про те чим
живуть близькі люди (в родині, в дитячому садку), що їх хвилює, тривожить,
радує. Є головною метою педагога є пробудження в дитячих душах
благородної почуттів: вдячності, співчуття, задоволення й радості від
власного доброго вчинку, ініціативних прагнень допомогти комусь,
розрадити, подарувати втіху. А живою водою для зростання цих перших
духовних зерен добра має стати слово дорослого.
Проте справа ця дуже тонка, й процес суто індивідуальний. Тут
неприпустимі регулятивні прийоми, контроль та аналіз результатів тощо.
Потрібно ж ось що: дихати в унісон з дитиною, відчувати її настрій, порухи,
розуміти й поважати їх. Маємо усвідомлювати значення індивідуальних бесід
про добро, красу людських взаємин тощо. І річ не в кількості та якості
поданої інформації, не в наших гарних і пафосних слова, а втому, чи зуміємо
ми цими словами, інтонацією, тембром голосу та іншими емоційними
складовими зворушити дитяче серце, викликати в ньому адекватні
почуття. Зробити так, щоб ці почуття супроводжували весь процес
діяльності, щоб справа, вчинена на благо інших, сповнювала душу дитини
гордістю за саму себе, і тоді вона буде здатна розділити радість ближнього.
Зрозуміло, все сказане вище однаково стосується і батьків, і
вихователів дитсадка. Батьків таки найперше, адже в такій сфері як емоційне
життя, найважливішим чинником є сім’я, мати з батьком. Збагачення
духовного світу дитини в рамках суспільного дошкільного виховання матиме
успіх лише за тісної взаємодії педагогічного колективу з родинами.
Тепер змоделюємо ланцюжок реальних життєвих ситуацій, у яких
реалізуються виховні завдання, спрямовані н гуманізацію взаємин, на
виховання у дітей позитивного емоційного ставлення до дорослих та одне до
одного.

15. Все починається з родини
Взаємини з рідними – перша сходинка гуманізації дитини. В умовах
сім’ї це: уважне й шанобливе ставлення до батьків та інших старших членів
родини; знання і розуміння їхнього місця та ролі в ній; уявлення про дружні
родинністосунки;турбота, чуйність, готовність допомогти, зробити приємне
близькій людині тощо.
У дошкільних закладах готується і проводиться відповідна
консультація для батьків, де їх орієнтують на те, щоб показувати дитині у
щоденних буденних справах шанобливі приязні стосунки, звернути її увагу
на різні форми вияву уваги, ніжності у найпростіших ситуаціях, тобто
допомогти їй побачити, в тому проявляється родинне тепло,
продемонструвати на конкретних прикладах, як приємно і дорослому, і
малому відчути любов рідної людини. Темою розмови на батьківських
зборах може бути, скажімо таке: «Що означає для дитини «Я тебе люблю!»
або «Піднятися до дитини і навчатися в неї любити іншого».
Можна також підготувати папку-пересувку з індивідуальними
розділами для конкретних родин.
Обов’язковою темою обговорення з батьками під час консультацій є
участь дітей у спільній трудовій діяльностів родині. Для папки-пересувки
готуються конкретні рекомендації з фото записами реальних ситуацій: як
заохочувати дитину до спільної справи; як стимулювати дитину допомагати
старшим; як оцінювати її участь у спільній діяльностітощо. І на перший план
виступають емоційні взаємини, морально-етичне виховання дитини, а не
привчати до праці. Тому й наголошується на емоційному супроводі всього
процесуспівпраці:який настрій у мами (тата, бабусі), коли поряд син(доня) –
помічник; як приємно працювати разом і як радісно сприймаються
результати (сяють чашки й тарілки; виходить смачний салат, чудовий букет
абощо); якою безцінною є вчасна допомога рідної людини.
У дитячомусадку варто періодично розмовляти з дітьми про родинне
життя, про дружні стосунки між членами сім’ї, про різні ситуації і форми

16. вияву турботи, уваги, поваги, чуйності одне до одного. На вихідний день
вихователь дає завдання поспостерігати за мамою(бабусею): чим вона
зайнята протягом дня. В ході обміну думками про ці спостереження педагог
зосереджує увагу дітей на тому, що мама працює для всієї сім’ї, щоб усім
було добре, приємно й радісно. Можна разом скласти оповідання, наприклад,
про те, як завзято порається сім’я на дачі, або підготувати спеціальне заняття
на тему «Дружна родина», акцентуючи увагу на тому, що всі члени сім’ї
мають допомагати одне одному, ставитися до інших з Любов’ю і повагою.

17. Дитячий садок друга сім’я
Щодо взаємин дітей з дорослими в дитячому садку завдання
практично не те саме, адже дитячий садок – це велика дружна родина. Всім
дітям у ній живеться спокійно і затишно, тому що про них піклується багато
дорослих.
Найпершим прикладом дітям має стати помічник вихователя. Слід
звернути увагу дошкільнят на її численні обов’язки щодо створення для них
комфортного життя у групі, спонукати допомагати їй, поговорити про
вдосконалення чергувань, про дотримання правил гігієни. Зрозуміло,
заздалегідь з нею проводиться відповідна робота. Особливо підкреслюється
значущість емоційно виразної реакції нянечки на поведінку дитини, охайної
у побуті, чуйної у спілкуванні тощо. Варто передбачати або спеціально
створювати ситуації, де учасники (діти чи дорослі) потребують допомоги,
стимулювати її надання й виразно виявляти почуття задоволення від вчасно
наданої допомоги.
Під таким кутом зору відбувається також ознайомлення з працею
інших працівників ДНЗ. Розмова ведеться не взагалі про працю, скажімо
кухаря, а саме про те, з якою любов’ю, увагою, турботою про здоров’я дітей
вона готує дітям страви (так само, як і своїм рідним та близьким), як завжди
хоче зробити всім приємне. Але їй теж любо отримувати слова подяки за
свою працю.
У цьому процесі важливо прагнути, щоб кожна дитина відчула
тепло дружніх взаємин, емоційно сприймала їх. Вихователь має помітити
різницю у вияві дітьми свої емоцій, навчитись утримуватися від зауважень
та моралізувань як от: «Яктобі не соромно…»,«Тищо, не бачиш…», «Який
ти, Колю,...». Натомість слід не уникати можливості тихенько підказати
дитині: «Тетянко, бачиш – Галина Іванівна посуд складає? Піди допоможи,
щоб вона щоразу не нахилялась», «Андрійко, Сашко, може допоможете
двірникові складати листя на візок? А то йому самому незручно». Часом
варто підказати й форму звертання до дорослого: «Іване Петровичу, давайте

18. я буду тримати совок, а ви нагрібати, так зручніше». Вдумливий педагог сам
побачить, кому з його вихованців треба кілька разів пережити подібні
ситуації, щоб «збудилася» душа, а чию неувагу слід іще зрозуміти. Але в
жодному разі не можна ганьбити дитину при свідках за те, що вона не
виявила чуйності.
Так само видобувається виховний вплив з погляду на стосунки дітей
між собою: дитину привчають бачити інших, розуміти їхній настрій,
бажання, потреби; стимулюється бажання рахуватися з переживаннями
інших, співчувати їм і спів діяти з ними (поділитись, поступитися, потішити
того, хто сумує чи погано почувається).
Тут не зайве нагадати, що мова йде про суто індивідуальне, де діти
повторюють «моральні штампи» за підказкою вихователя. Натомість він має
вдосконалювати своє вміння вести особисті розмови з кожною дитиною,
налаштовуючись на «струну її серця», щоб воно відгукнулось адекватно.
Саме в таких розмовах кожен сприйме душею сутність поняття «справжній
друг» (хто думає і дбає не лише про себе, а й про друга, прагне бути йому
корисним, допомогти у скруті; хто не жадібний для друга, не залишить його
наодинці з проблемою; хто поділиться тим, що має сам та ін..). Зрозуміло, це
не завдання одного комплексного заняття чи проблемної теми на місяць, а
щоденна копітка праця розуму та душі дорослих і дітей. І поступово саме
співжиття у групі піде за цими принципами дружніх взаємин, де правила
однакові для всіх.
Окремо варто спинитися на різних формах спільноїдіяльностідітей і
дорослого в режимі дня. Візьмемо, наприклад, дитячі творчі ігри. Як
справедливо зазначав свого часу О. Запорожець, часто за зовні цілком
пристойною ситуацією ховаються непристойні взаємини: коли лідер вибирає
партнера по грі за принципом: «будеш мене слухати – будеш зі мною грати»,
«дасисвоюіграшку – будеш зі мною грати», а також коли у грі «мама» грубо
поводиться зі своїми «дітьми», «вчителька» - з «учнями» тощо. У таких

19. ситуаціях педагог має використовувати опосередковані способи втручання у
творчий процес з метою коригую чого впливу на характер взаємин.
Неабиякі можливості мають також різні заняття малими групками:
коли педагог спеціально добирає партнерів і саму діяльність, щоб певна
ситуація стала школою емоційного виховання для окремих дітей.
Корисними будуть розмови-хвилинки про те, як приємно зараз усім, який у
кого настрій, як всі вдячні одне одному за це.
Власне, все життя дитячого колективу має будуватися на культурі
взаємин його учасників. Це і є реальний шлях мудрого введення дитини у
світ людських гуманних взаємин, набуття нею досвіду, радості людського
спілкування, утвердження в собі почуття гідності справжньої людини. У
свідомості кожної дитини має бути ниточка, яка з’єднувала б її власні
переживання з перебігом стосунків людей, які поряд з нею, щоб етичні
повчання торкнулись розуму і серця