185

1. 1
Мостищанська ЗОШ І-ІІ ступенів
Калуського району Івано-Франківської області
Методична робота :
Розвиток почуття метроритму
на заняттях музичного мистецтва
(ритміка) з учнями
початкових класів.
Шумові інструменти.
Гра в шумовому оркестрі
2019

2. 2
ПЛАН
ВСТУП
1. Музичне виховання. Розвиток музично-естетичних смаків дитини.
2. Музично-педагогічна система Карла Орфа (1895-1982).
3. Навчальний предмет «Ритміка» та його складові.
4. Мета і завдання ритміки.
5. Метроритм, його виразове значення і відображення в різноманітних
рухах.
6. Шумовий оркестр.
6.1. Шумові інструменти .
6.2. Гра на шумових музичних інструментах.
6.3. Основні способи і прийоми гри на шумових інструментах.
7. Робота керівника шумового оркестру.
8. Музично-ритмічні вправи.
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел

3. 3
ВСТУП
Здавна музика визнавалась важливим засобом формування
особистісних якостей людини, її духовного світогляду. Сучасні наукові
дослідження свідчать про те, що музичний розвиток має неабиякий вплив на
загальний розвиток дитини: формується емоційна сфера, вдосконалюється
мислення, дитина стає чуттєвою до краси в мистецтві та в житті.
Доведено, що музика має можливість впливати на дитину на самих
ранніх етапах. Музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття
дитини, і навіть формує її смаки та переваги. В перші місяці життя, малюки,
які слухають колискові матусі, наспіви, елементарні музичні імпровізації в
ході ігор, на прогулянці, або при заспокоюванні, вже реагують на характер
музики. Тому важливо вже в ранньому та дошкільному віці дати дітям
яскраві музичні уявлення. Для маленької дитини немає нічого більш
зрозумілого і доступного, ніж пісня, мелодія. Через музичну діяльність
дитині легше, краще, комфортніше виразити свій настрій, почуття, емоції.
Тому роль музичного виховання у духовному становленні особистості дуже
велика.
Водночас музичне виховання сприяє і розвитку, а іноді і корекції
розумових і творчих здібностей. Як відомо – емоції живлять розум.
Наприклад, сприймання музичного твору, диференціація його за виразними
засобами(лад, ритм, тембр) сприяє розвитку інтонаційної виразності дитини,
більш легкого засвоєння дітьми звукового складу слів, просторовому
сприйманню фігур, ліпленню, малюванню, логічному мисленню тощо.
Формування музичного мислення сприяє загальному інтелектуальному
розвитку. Крім різноманітних знань про музику, які мають пізнавальне
значення, бесіда про неї носить емоційно-образний зміст. Словник дітей
збагачується образними словами та виразами, які характеризують настрій,
почуття втілені в музиці.
Музиці належить чи не найважливіша роль керівництва почуттями та
настроями дитини, адже саме музика й співи становлять природну потребу
людини, яка виявляється вже в ранньому дитинстві. Заняття музикою
створюють об’єктивні умови для розвитку музичного сприймання та
художніх здібностей. Музика розвиває емоційну сферу людини. Емоційний
відгук на музику – одне з найважливіших музичних засобів. Він пов’язаний з
розвитком емоційної чуттєвості в житті, з вихованням таких якостей
особистості, як доброта, вміння співчувати іншій людині.

4. 4
1. Музичне виховання. Розвиток музично-естетичної діяльністі
дитини
Виразність музичної мови багато в чому має збіжності з виразністю
людського мовлення. Мовленнєва інтонація передусім відтворює почуття,
настрій, думки того, хто говорить, як і музична.
Між музикою та мовленнєвою діяльністю багато чого спільного.
Музичні звуки так, як і мова сприймаються слухом. Інтонаційна
забарвленість мовлення передається за допомогою тембру, висоти, сили
голосу, темпу мовлення, акцентів, пауз. Для музичної інтонації властиві такі
ж особливості. Музична мова, яка має загальну з людською мовою
інтонаційну природу, також має засвоюватися людиною з раннього
дитинства.
В дітях необхідно розвиватитільки все краще, що закладено природою.
Вчитель, на основі різноманітних природних задатках дитини, повинен
побачити та дати перші поштовхи до розвитку різноманітних здібностей
дитини, а через них формувати загальну духовну культуру.
Як свідчить практика, ефективним засобом є включення музики до всіх
видів та форм роботи малюків на заняттях різноманітного типу. Це не тільки
зробить заняття яскравішим та цікавішим, а й допоможе:
 кращому засвоєнню матеріалу;
 легшому сприйманню та запам’ятовуванню інформації;
 сприятиме мовленнєвому розвитку дитини.
На заняттях з дітьми, для посилення сприймання того чи іншого образу
героя, природних явищ доцільно використовувати музику та різноманітні
види музичної діяльності. Тоді, таке заняття перетвориться на цікавий,
по-справжньому творчо-активний процес. Заняття стають цікавішими,
різноманітнішими. Матеріал засвоюється дітьми набагато швидше і краще.
Більш того, встановлюється взаємозв’язок між різними видами мистецтва.
Діти стають емоційно розкутими, вони не соромляться проявусвоїхпочуттів.
В дітей починає формуватися естетичний смак, критичний погляд.
Таким чином, в музичній діяльності поєднаній з іншими видами
діяльності в школі, набувається та узагальнюється весь досвід дитини
(естетичний, етичний, інтелектуальний, трудовий), набуваються якісного
результату ті знання і способи діяльності, якими вона опанувала в різних
видах занять. Дитина стає багатогранною особистістю зі своїм, набутим
завдяки музично-естетичному вихованню, світоглядом, своїм вже

5. 5
позитивним ставленням до мистецтва. В неї починають формуватися
естетичні смаки та переваги, потреба в спілкуванні з творами мистецтва,
потреба жити в красі та гармонії не тільки з собою, а й оточуючим світом.
Головнимизавданнямивиховання та корекції дітей засобами музики та
музичної діяльності будуть:
 розвиток музичних і творчих здібностей за допомогою різних видів
музичної діяльності, враховуючи можливості кожної дитини;
 сприяння успішному засвоєнню навчального матеріалу, формуванню
естетичних смаків та переваг за допомогою музики та різних видів
музичної діяльності;
 формування засад музичної культури і загальної духовної культури;
 розвиток творчо-активної особистості, здатної швидко реагувати на
виклики часу, особливості та зміни сучасного життя.
Головним чинником в понятті «музична культура школяра» є музично-
естетична свідомість, яка формується в усіх видах музичної діяльності. Якщо
її сформуватив цьомувіці, то в майбутньому це буде мати позитивний вплив
на загальне духовне становлення дитини. Музично-естетична свідомість
включає такі компоненти:
 цікавість до музики;
 естетичні емоції, хвилювання;
 естетична оцінка, музичний смак;
 музичне мислення;
 уява.
Всі ці компоненти взаємопов’язані між собою.
Музично-естетична діяльність дитини являє собою цілісну систему, яка
складається з усіх видів музичної діяльності у поєднанні змістовного,
мотиваційного та операціонального компонентів. Музично-естетична
діяльність спрямована на розвиток і виховання музичного сприймання,
мислення, уяви і фантазії, творчої активності, ініціативності, чутливості до
краси музичного мистецтва, а через неї до краси людських почуттів і
відношень, спрямованості на збереження і творення краси в житті.
Таким чином музично-естетична діяльність розвиває та виховує:
 емоційну, рухову, слухову чутливість, здатність захоплюватись красою
музичних образів, настроїв і почуттів в навколишньому світі;

6. 6
 надає можливість отримувати задоволення від музики та самостійного
музикування;
 пробуджує інтерес до слухання музики, вчить прислухатися та слухати
музичні твори, відчувати їх красу та красу навколишнього середовища;
 розвиває та розширює обсяг естетичних емоцій;
 любов до краси рідного краю, природи;
 чуття інтонаційної виразності музичної мови, а звідси і рідної мови;
 пластичну виразність рухової сфери кожної дитини, культуру рухів;
 розкутість, комунікабельність;
 естетичний смак.
Початком музичної діяльностіє сприймання, слухання та усвідомлення
емоційного змісту музики.
Слухання музики – діти знаходять риси спільного й різного в характері
та окремих інтонаціях музичних творів. При цьому працюють та
розвиваються такі механізми мислення, як порівняння, аналіз, синтез,
розвивається образне мовлення дітей, за допомогою якого вони можуть
виразити свої почуття. При сприйманні музики діти розрізняють її настрій,
зміну, елементи звуковідтворювання, жанрові особливості твору, в тісному
зв’язкуз емоціями та мисленням. Сприймання музики – це активний процес,
який потребує від дитини уваги, волі, розвитку уяви. Накопичення музичних
уявлень є важливим етапом для подальшого розвиткумузичного сприймання.
Коло знайомих інтонацій розширюється, закріплюється, виявляються
переваги, формуються початки музичного смаку та музичної культури в
цілому.
Це можуть бути такі види робіт:
 слухання музичного твору та бесіда про його зміст;
 елементи ритміки під музику, пластичні рухи, які відтворюють та
передають характер і образ твору;
 співи пісень, потішок, доспівування кінцівок фраз, відгадування
музичних загадок;
 створювання музичних загадок, казок;
 музикування на дитячих музичних інструментах;
 театральна діяльність дітей (драматизація, інсценізація казок, віршів).
Музично-ритмічні рухи та танці – не можуть розглядатися окремо,бо є
продовженням один одного. В 3 роки діти тільки починають оволодівати
окремими танцювальними рухами, найпростішими, елементарними. Танці в
цьому віці – це рухи в певній послідовності. А вже в 6 – 7 років, коли діти

7. 7
засвоюють комплекс музично-ритмічних рухів, танець стає повноцінним
завершеним твором. Більш того, такий вид діяльності допомагає дитині стати
розкутою, почувати себе вільно, комфортно. В музично-ритмічній діяльності
діти мають змогу познайомитися ближче один з одним, швидше знайти
спільну мову, стати більш комунікативними.
2. Музично-педагогічна система Карла Орфа (1895-1982)
«Шлях до музики через елементарне комплексне музикування»
Першоосновоюмузичноїмови Орфвважав ритм. І через нього, як через
призму, пропускав всі інші елементи музичної мови, що сприяло не тільки
набагато кращому засвоєнню музичного матеріалу, а й його оригінальному
відтворенню (виконанню) дітьми в рухах тіла, грі на дитячих інструментах.
На створення педагогічної системи німецького композитора і педагога
Карла Орфа вплинули ідеї: «ритмопластичного виховання» Е.Жак-
Далькроза, Й.Песталоцці з його прагненням розвинути творче начало і
самостійність мислення дітей, Й.Гердера, що вбачав у взаємозв`язку музики,
слова і жесту новий шлях до художньої творчості, Б.Бартока, що
підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому
музичному вихованні.
На думку Орфа, завдання музичного виховання не має обмежуватись
лише розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на
інструментах, але й важливо стимулювати розвиток творчої фантазії, уміння
імпровізувати і творити у процесі індивідуального та колективного
музикування. У цій роботі слід опиратися на зв`язок музики з жестом,
словом, танцем, пантомімою.
Педагогічні принципи К.Орфа втілені в методичному посібнику
«Schulwerk» («wirken» - діяти, «schulen» - навчати, тобто «навчати в дії»). Це
п`ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів,
пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у
вимові та декламації, ритмічних вправ та театралізованих сценок. У
посібнику також даються рекомендації щодо залучення дітей до музики, до
активної творчої діяльності.
К.Орф писав: «Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що
пробуджує і розвиває духовні сили створюють основу для розвитку
особистості, основу без якої ми прийдемо до душевного спустошення…

8. 8
Елементарна музика в процесі виховання має бути не чимось додатковим, а
основоположним… Фантазію і здатність до переживання слід розвивати в
ранньому віці. Все, що дитина переживає, усе, що в ній пробуджене і
виховане, проявляється протягом усього її життя».
Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно
важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел
мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він
відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і
обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне
музикування, спонукаючи цим до імпровізації та створення власної музики.
Музично-виховна система Карла Орфа закладає гарні передумови для
участі дітей у різноманітній творчій музичній діяльності, оскільки
ґрунтується на синтезі інструментального, ритмопластичного,
танцювального, вокального музикування та акторської гри. Вона ввібрала в
себе передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості і
пробудження її творчого потенціалу.
Прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К.Орфа
визначає орієнтація на природні сили особистості, на елементарне
музикування, на фольклор як першооснову музичної культури. Особливості
педагогічних умов навчання та виховання дошкільників засвідчують, що
такий вид діяльності (все через рух) є необхідним і найбільш ефективним.
Коригуючу функцію буде виконувати не тільки педагог, а й сама діяльність
(чіткість, синхронність виконання, самоконтроль тощо).
Більше того, методика Орфа передбачає єдність руху, слова, музики (це
– головна ідея). Тобто, види діяльності на занятті будуть різноманітними та
багатофункціональними, зі зміною видів музичної діяльності (ритмізація
віршів, пальчикові ігри, гра на інструментах, слухання музики, співи, музичні
ігри, рухова діяльність, звукоімітація, музичні діалоги).
А це відповідає вимогам корекційної роботи з дітьми: запобігання
виникнення втоми, подання матеріалу невеликими частинами, чергування
розумових та практичних видів діяльності, використання цікавого
дидактичного матеріалу, яскравої наочності, активізація та формування
пізнавальних інтересів, мислительної діяльності.

9. 9
3. Навчальний предмет «Ритміка» та його складові
З давніх-давен та по теперішній час ритмічні рухи під відповідну
музику, успішно використовуються у процесі всебічного виховання дітей,
також подібні заняття додають дітям фізичного та духовного здоров'я.
Музично-ритмічне виховання дітей і юнацтва в нашій країні було
побудовано на основі провідних положень системи Е. Жак-Далькроза.
Вітчизняні фахівці з ритміки Н.Г. Александрова, В.А. Гринер, М.А. Румер,
Е.В. Конорова і ін. особливу увагу приділили підбору високохудожнього
репертуару для занять з ритміки; поряд з класичною музикою вони широко
використовували народні пісні та мелодії, твори сучасних композиторів,
яскраві і динамічні за своїми образам.
Питання про співвідношення музики і руху в ритміці було вирішене
однозначно: музиці відводиться провідна роль, руху – другорядна. Разом з
тим фахівці зробили важливий висновок: тільки органічний зв'язок музики і
руху забезпечує повноцінне музично-ритмічне виховання дітей. У світовій
практиці музичного виховання, як і раніше використовується термін
«ритміка».
Ри́ тміка (грец. Rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм.
Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях:
 лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів;
 розділ віршознавства, спрямований на вивчення ритміки у різних
системах версифікацій (розміри, рими, строфи тощо).
Дослідження ритміки розпочалисяще задовго до нашої ери, породивши
чимало наукових напрямів, відмінних філософськими та методологічними
позиціями.
Її внутрішню природу пов'язують з музикою або зі стопою (теорія
стоп), або з інтонацією чи фіксуванням масового повторення однорідних
елементів (статистичний метод) і т.п., однак поки ще не існує інтегрованої
системи ритміки (ритмології).
Заняття ритмікою допомагають дітям засвоїти основні музично-
теоретичні поняття, розвивають музичний слух і пам'ять, відчуття ритму,
активізують сприйняття музики. В процесі запам'ятовування нових
ритмічних рухів, формується художній смак дітей, розвиваються їх творчі
здібності та почуття прекрасного. Разом із цим, ритмічні вправи служать
завданням фізичного виховання. Вони вдосконалюють рухові навички,

10. 10
виробляють уміння керувати своїм тілом, зміцнюють м'язи, позитивно
впливають на роботу органів дихання та кровообігу.
Музично-ритмічні заняття мають також педагогічне значення.
Виконання учнями групових вправ під музику вимагає єдиних зусиль
колективу чи ансамблю, свідомості і активності, творчого ставлення до
справи, сприяють формуванню колективних якостей особистості. Заняття
ритмікою підвищує настрій учнів. Позитивні емоції викликають прагнення
виконувати рухи енергійніше, що посилює їх вплив на організм, сприяють
підвищенню працездатності, а також оздоровленню та активному
відпочинку.
Ритміка – це основний вид музичної діяльності, який передає зміст
музики та її характер за допомогою рухів. Все ж основою залишається
музика, а різноманітні фізичні вправи, танці, сюжетно-образні рухи
використовуються як засоби більш глибокого її сприйняття та розуміння.
Ритміка – один з видів музичної діяльності, у якому зміст музики, її
характер, образи передаються у рухах. Основою є музика, а не різноманітні
фізичні вправи, танці, сюжетно-образні рухи використовуються як засоби
більш глибокого її сприйняття і розуміння.
Ритміка є одним із предметів, які входять у систему музичного і
фізичного виховання. В основі ритміки закладені вивчення тих елементів
музичної виразності, котрі найбільш природно і логічно можуть бути
відображені в рухах.
4. Мета і завдання ритміки
Мета ритміки полягає в поглибленні та диференціації сприйняття
музики (виділення засобів виразності, форми), її образів і формуванні на цій
основі навичок виразного руху.
Завдання ритміки:
 вчити дітей сприйматирозвитокмузичних образів і виражати їх у рухах,
погоджувати рухи з характером музики, найбільш яскравими засобами
виразності;
 розвивати основи музичної культури;
 розвивати музичні здібності (емоційна чуйність на музику, слухові
уявлення, почуття ритму);

11. 11
 вчити визначати музичні жанри (марш, пісня, танець), види ритміки (гра,
танець, вправа), розрізняти найпростіші музичні поняття (високі і низькі
звуки, швидкий, середній і повільний темп, голосне, помірно гучна і
тиха музика і т.д.);
 формувати гарну поставу, вчити виразним, пластичним руху в грі, танці,
хороводі і вправі;
 розвивати творчі здібності.
Основні задачі, які мають вирішувати заняття ритмікою з дітьми:
 розвивати музикальність (відчуття настрою та характеру музики,
синхронізувати рухи із характером музики);
 навчитись визначати музичні жанри, види ритміки (гра, танець-гра,
вправа), сучасний танець, розрізняти музичні поняття (високі і низькі
звуки; швидкий, середній і повільний темп; гучна, помірно гучна, тиха
музика) та інше;
 формування гарної осанки, навчання виразним пластичним рухам у
динамічних іграх, танцях, хороводах та інших фізичних вправах;
 розвиток творчих здібностей (синтез власного ігрового образу,
характеру персонажу, використовуючи елементи танцювальних рухів,
фізкультурних вправ).
На основі типів рухів виділяють наступні види ритміки:
 музично-ритмічні вправи (пружинки, підскоки, галопи, кроки,
чергування рухів);
 танці, хороводи («Прання», «Слоник», «Міксер», «Вару-Вару»,
«Подарунки», «Макарена», «Коло», «Велике коло » і інші;
 музичні ігри (сюжетні і не сюжетні).
Заняття з ритміки покликані прищепити будь-якій дитині інтерес до
руху під музику. Урок ритміки повинен приносити дітям радість спілкування
з музикою, товаришами, вчителем.
Підтримати цей інтерес можна тільки в атмосфері доброзичливості і
гарного настрою. Розгледіти в дитині його природні дані, підібрати до нього
власний ключик, щоб домогтися найбільшої точності при виконанні рухів –
ось до чого має прагнути педагог на занятті ритмікою.

12. 12
5. Метроритм, його виразове значення і відображення в
різноманітних рухах
Даний розділ в ритміці – центральний, найбільшою мірою відображає
специфіку предмета і підкреслює його відмінність від хореографії, аеробіки
та інших рухових дисциплін. Його дидактичні завдання принципово
спрямовані на тренування почуття метроритму.
Поняття метр – грецького походження (означає "міра"). Метр –
безперервне чергування опорних – сильних і не опорних – слабких звуків.
Слухаючи музичний твір, ми відчуваємо рівномірну пульсацію, зміну
моментів напруження і розрядки. Це нагадує життєві процеси, що протікають
в організмі людини (дихання, серцебиття). Відзначаються рівномірні
повторювання наголосу, або акценти.
Основним осередком музичного метра служить такт – мінімальний
відрізок музичного твору, укладений між двома сильними долями.
Ритм – чергування звуків різної тривалості в їх послідовності,
утворюють той чи інший малюнок.
Ритм – один з основних елементів виразності мелодії, поза ритму
мелодія не може існувати.
Метр і ритм нерозривно взаємопов'язані. Єдність метру і ритму
підкреслюється поняттям метроритм. Розвиток почуття метроритму протікає
як процес «поглинання» всім тілом, м'язамипевних часових послідовностей.
Метр тісно пов'язаний і з темпом твору. Якщо за основну одиницю
руху приймається чверть, яка є найбільш характерною для даного музичного
твору, то ми маємо справу з розмірами, зображеними у вигляді дробів, у
знаменнику яких стоять чверті (такі розміри 2/4, 3/4, 4/4).
Розмір 2/4 характерний для польки – легкого, рухомого танцю.
Розмір 3/4 – для вальсу, плавного і витонченого, для менуету –
елегантного і граціозного з м'якими, пластичними вигинами рук, а також для
мазурки – завзятий, стрімкий, з гострими ритмічними фігурами.
Розмір 4/4 – для маршу, чіткого, жвавого, енергійного. Таким чином, у
деяких творах, особливо танцювальних і маршоподібних, виразніше
проявляється чергування сильнихі слабких долей, в інших творах воно менш
помітно, але завжди відчутно.

13. 13
В метроритмі намічаються особливо значні міжпредметні зв'язки з
хоровим співом, грою на музичних інструментах, вивченням основ
елементарної теорії музики. На уроках ритміки відбувається закріплення
отриманих з цих предметів знань і навичок через рух. Завдяки системі
музично-ритмічних вправ і ігор учні глибше осмислюють теорію,
«пропускають через себе» окремі особливості музичної мови, пов'язані з
тимчасовими співвідношеннями. Щоб виконати певні рухові завдання,
необхідно уважно й вдумливо слухати музику, слідкувати за її розвитком.
Робота над метроритмом починається з визначення розмірів музичних
творів, що прозвучали на уроках ритміки. Спочатку це прості розміри 2/4,
3/4, мають тільки одну ударну, або сильну долю. Розмір 4/4 складний, він
складається якби із з'єднання двох груп 2/4 (перша доля сильна, друга –
слабка, третя – відносно сильна, четверта – слабка).
З розмірами, коли за одиницю руху приймається восьма, - 3/8
(простою) або 6/8 (складним, що складається із з'єднання двох груп за 3/8),
викладачі можуть знайомити учнів за своїм розсудом, якщо дозволяє час і
ступінь просунутості даної групи в музичному розвитку.
На уроках ритміки учні освоюють схеми диригентських жестів на 2/4,
3/4 та 4/4 – ми часто називаємо це тактуванням, оскільки за короткийвідрізок
часу навчити диригувати за всіма правилами, як цього навчають на
диригентсько-хорових відділеннях, просто неможливо. Проте чітко і
грамотно представляти схему диригентського жесту, коли виділяються
сильні долі, правильно ставляться «точки», виробляється вміння правильно
тримати лікті, кисть, виконувати замах з різною силою – всього цього можна
домогтися при систематичній і серйозній роботі.
Перерахуємо деякі прийоми роботи з дітьми при ознайомленні їх з
простими розмірами – 2/4 і 3/4. Ці прийоми можуть бути використані в
педагогічній практиці і в подальшій роботі молодих викладачів.
Розмір 2/4
На сильну долю – плеск в долоні перед грудьми, а на слабку – удари
палець об палець (пальці вказівні).
Образне пояснення і показ жесту педагогом: сильна доля – земля
(рука вниз), слабка доля – небо (рука піднімається вгору).
Використання м'яча: на сильну долю кидок вгору або удар об підлогу,
на слабку – лов.

14. 14
Діти діляться на дві підгрупи або стоять у двох шеренгах, одні
аплодують тільки на сильні долі музичного прикладу, а інші – тільки на
слабкі. Можуть бути викликані і окремі пари дітей.
Педагог плескає сильні долі, а всі діти – тільки слабкі.
Притоптування ногою, клацання пальцями або удари по музичним
інструментам сильних долей (використовувати барабанчик, брязкальце,
музичний молоточок, трикутник і інші предмети – дерев'яні ложки, палички,
тощо).
Розмір 3/4
Образне пояснення і показ жесту педагогом: земля (рука вниз), рівне
поле (рука в сторону), небо (рука вгору).
Плеск в долоні на сильну долю (варіанти як описано в розмірі 2/4) і два
удари палець об палець на дві слабкі долі.
Перекидання м'яча через коло: на сильну долю – кидок, на першу
слабку долю – м'яч в повітрі, на другу слабку долю – лов.
Використання кроків: на сильну долю – довгий крок, на дві слабкі долі
– два коротких маленьких кроки (бажано на носочках, як в вальсовій
доріжці).
Плеск, притоптування, використання ударних інструментів при
визначенні сильної долі.
6. Шумовий оркестр
Уміння грати на елементарних шумових інструментах слід визнати
однією з важливих, активних і доступнихформ комплексного розвитку учнів
молодших класів ДМШ та ДШМ.
ШУМОВИЙ ОРКЕСТР – це оркестр, до складу якого входять
переважно шумові інструменти, а також інструменти з різким тембром звуку
(свистки). Свого часу шумовий оркестр був складником музичного
виховання учнів загальноосвітньої школи.
Усі інструменти шумового оркестру можна поділити на дві групи.

15. 15
1. Ударні (без визначеної звукової висоти): дерев'яні палички,
барабани, бубни, тріскачки або маракаси.
2. Ударні (з визначеною звуковою висотою): трикутники, дзвіночки,
ксилофони (сопранові і альтові), металофони діатонічні, металофони
хроматичні.
Робота керівника оркестру розподіляється по етапах:
 підбір репертуару;
 музичний аналіз, оркестровка згідно жанру, стилю творів та складу
колективу;
 проведення занять по групах та оркестром;
 репетиції, виступи.
Репертуар має спиратись на основний принцип дидактики – від
простого до складного, відрізнятися художніми якостями і доступністю,
включати різноманітні твори за жанром, тематикою, стилем і формою:
інструментальні мініатюри, дитячі, народні пісні, танцювальні жанри, зразки
класичних творів, естрадні, джазові композиції з яскравими інтонаціями,
образами, характерами, близькими дитячим інтересам. Репертуарний список
не є остаточним. Керівник може робити власну оркестровку для шумового
оркестру.
Протягом року керівник повинен підготувати з колективом
різнохарактерні твори, які рекомендовано виконувати на концертах,
фестивалях, конкурсах тощо.
Виступ оркестру слід розглядати як звіт роботи з подальшим
обговоренням її результатів. Емоційно-художне виконання творів є головним
підсумком творчої роботи оркестру.
6.1. Гра на шумових музичних інструментах
Це особливий вид діяльності і один з найулюбленіших для дітей. Гра на
інструментах або шумовий оркестр має неабияке значення для всебічного
музично-естетичного розвитку.
Завдяки своїй багатофункціональності цей вид діяльності розвиває в
дітях практично всі музичні якості:
 вміння слухати музику, сприймати музичний твір;
 відтворити характер, музичний образ;

16. 16
 проінтонувати голосом мелодію, вміти визначити і почути супровід
окремо, разом з мелодією;
 розвивати метро-ритмічний, ладовий (визначити мажор, мінор) слух,
вміти визначити структуру твору, кількість частин, форму, вступ та
закінчення;
 отримати елементарні, але такі необхідні знання з музичної грамоти
(сильна, слабка долі, довгі, короткі ноти, напрямок руху, пауза,
динамічні відтінки, різні види та жанри творів);
 сприяти розвитку тактильних відчуттів, сили виконання та її контролю,
рухової діяльності пальців, долоні, що так необхідно в подальшому для
підготовки руки до школи.
6.2. Шумові інструменти
Це пристрої для видобування шумів, які створюють певний ритмічний і
тембровий колорит. До шумових інструментів належать ударні інструменти
з невизначеноювисотоюзвуку – барабани, бубон, гонг, кастаньєти, там-там,
тарілки, трикутник, маракаси, ложки, дзвіночки і інші.
Серед примітивних шумових і ударних народних українських
інструментів треба згадати цілу низку дитячих музичних інструментів,
походження яких можна залічити до первісних стадій розвитку музичного
мистецтва, що має викликати зацікавлення їхнім описом і вивченням.
Почнемо з фуркалки, з-поміж котрих можна згадати провірчену й
почеплену на мотузок для «фуркання» баранячу кістку, а також гудок або
фуркало, зроблений з дерев'яної дощечки, яку прив'язують до мотузка й
швидко крутять над головою.
Подібний до гудка звук видає, крутячись, дзиґа. Після фуркалки ідуть
дитячі тріскачки й калатальця, які в Україні мають силу-силенну народних
назв. Так, тріскачку називають деркачем (як і птаха), деркалом, діркалом,
деркотьолом, деркотільцем, трещіткою тощо. А калатальце має ще назви
торохтьоло, торохкало, торохкавка, торохтійка, торохтільце і т. д.
Слідом за названими вище дитячими українськими шумовими
музичними інструментами йдуть брязкала або брязкальця – тонкі металеві
бляшки, що видають музичний шум, коли ними потрушують. Такі пластинки
знайдено під час розкопів Олександропільського кургану. Зроблено їх із
срібла у вигляді листків, що висять на гіллі дерев. Такі брязкала нині
навішують на обруч бубна зсередини інструмента.

17. 17
Слідом за брязкальцями можна поставити бубончики й дзвіночки.
Бубончики й дзвіночки дуже часто знаходять під час розкопів українських
курганів. За давніх часів вони мали ритуальне значення, а також були
складниками прикрас і аксесуарами пишного святкового вбрання.
6.3. Основні способи і прийоми гри на шумових інструментах
При грі в шумовому оркестрі потрібно працювати над правильною
поставою корпусу і рук учня. Спина виконавця повинна бути рівна, плечі
розгорнуті, м’язи розкуті, суглоби рухливі. Інструмент або паличка не
повинні бути міцно стиснутими в руці.
Розглянемо способи гри на шумових інструментах.
Палички: а) удар однієї палички по іншій; б) сковзання однієї палички
по іншій.
Молоточок: удар основою молоточка по долоні.
Трикутник: кільцевий шнурок одягають на горизонтально розташовані
пальці лівої руки. Паличку, не затискуючи, тримають у правій руці.
Ударяють металевою паличкою посередині горизонтальної частини
трикутника - для гри forte. Для гри piano – удар по верхній частині одного з
боків трикутника. Tremolо – часті легкі удари паличкою по обох боках
трикутника. Glissandо – провестипаличкою по зовнішньому боці трикутника.
Кастаньєти: а) удар «пелюстками» по долоні лівої руки; б) різкі
струшування інструмента; в) утримання кастаньєт в центрі, різке розвертання
їх вправо-донизу, вліво-донизу.
Дерев’яні ложки: ритмічне постукування спарених ложок по долоні
лівої руки. Тримати кінці ручок ложок між пальцями правої руки.
Коробочка: удар барабанними або ксилофонними паличками по
дерев’яному бруску під верхньою частиною корпусу.
Маракас: а) коротке, сильне струшування для отримання чіткого удару;
б) довге, слабке струшування.
Румба: а) удар інструментом по долоні лівої руки; б) струшування
інструменту.

18. 18
Тарілки малі: а) удар однієї тарілки по іншій сковзання;
б) підвішування однієї тарілки і удар по ній паличкою або ложкою,
загорнутою у кілька шарів тканини.
Бубон: а) удар пальцями, долонею, кулаком по мембрані в центрі
бубна; б) удар пальцями, долонею, кулаком ближче до рами; в) удар по рамі;
г) струшування бубна (tremolo).
Барабан малий: удари по мембрані паличками.
Тріскачка: звук видобувається струшуванням.
Металофон, ксилофон (діатонічний, хроматичний): а) удар однією
паличкою по пластинах – паличка не повинна затримуватись на пластині, а
відразу відскакувати від неї; б) гра двома паличками більш складних партій
або в разі виконання двоголосся; в) glissandо – проведення паличкою по всій
клавіатурі з нижньої пластини до верхньої або навпаки; г) tremolo – швидкі
легкі удари двома паличками по одній пластині. Рух виконується тільки
кистями рук, які повинні бути вільними та рухливими. Дерев’яна паличка
знаходиться у правій руці або в обох руках між великим та другим пальцями.
Вона вільно лежить на фаланзі другого пальця. Великий палець знаходиться
зверху. Руки виконавця розкуті, рухливі. Необхідно звернути увагу на те, що
міцно тримати палички не можна.
У роботі з учнями музичної школи і школи мистецтв у шумовому
оркестрі на початковому етапі навчання можуть бути використані лише
найпростіші інструменти. Це музичні інструменти ударної групи –
трикутники, тарілки, бубни, маракаси, ложки і звуковисотні – дзвоники,
металофони, ксилофони. Всі інструменти повинні виконувати чисті та
приємні звуки, бути витончено оформленими, легкими. Під час гри на
будь-якому інструменті необхідно слідкувати за вільним положення тіла,
шиї, голови.
7. Робота керівника шумового оркестру
Для роботи керівнику шумового оркестру необхідно досконало знати
кожний інструмент, прийоми та способи гри. Керівником оркестру
вирішуються такі задачі:
 розширення музичного світогляду учнів;
 розвиток творчої активності, художнього смаку;
 залучення до інструментальної музики, самостійного музикування;

19. 19
 розвиток музичних здібностей: почуття ритму, звуковисотного,
тембрового, динамічного слуху;
 розвиток почуття ансамблю, балансу звучання оркестру;
 слухати, активно сприймати, виконувати свою партію в багатоголосній
фактурі;
 виховання в учнів уміння співвідносити висоту звучання інструментів
оркестру з регістрами фортепіано;
 засвоєння учнями основ музичної грамоти і музичної термінології;
 створення музично-естетичного середовища в колективі через
музикування в оркестрі;
 розвиток емоційності і артистизму;
 тренування різних видів уваги, точної, швидкої реакції;
 формування почуття відповідальності, дисципліни, цілеспрямованості.
Керівник оркестру повинен створити такі умови, щоб музика
була не тільки засобом виховання, але й потребою.
При комплектуванні шумового оркестру слід використовувати:
 ударні інструменти без певної висотизвука (трикутник, румба , маракас,
кастаньєти, барабан, ложки, бубон, тарілки тощо);
 ударні інструменти з певною висотою звука (металофон, ксилофон).
За бажанням керівника в оркестрі можна використовувати додаткові
інструменти: свисток, дудку, флейту, скрипку, цимбали, баян тощо.
Оркестр слід розташовувати групами: праворуч від диригента більш
низькі інструменти (кастаньєти, бубон, ложки, ксилофони); ліворуч – високі
інструменти (металофони, трикутник, дзвіночки, румба); позаду – барабан,
тарілки. При комплектації оркеструслід дотримуватися такої пропорції, щоб
інструментів з більш м’яким та ніжним звуком було більше.
На початку навчального року проводиться організаційний урок,
встановлюється розклад занять, визначаються заходи на навчальний рік.
Керівник оркестру знайомить учнів з музичними інструментами, розповідає
про їхнє походження, способи та прийоми гри, проводить бесіду про
розташування музикантів по групах, дотримання оркестрової дисципліни,
роль диригента колективу та концертмейстера. Протягом року бажано
використовувати аудіо- та відеозаписи з фрагментами виступів шумового та
інших видів оркестрів.
Роботав шумовому оркестріпроводиться згідно плану, затвердженому
адміністрацією школи. В плані вказується репертуарний список, кількість

20. 20
виступів. При цьому враховуються здібності і вік учнів. Треба пам’ятати, що
невиправдане завищення програмних вимог перешкоджає учням засвоїти
навички гри в оркестрі, знижує інтерес до занять.
Учасники оркестру повинні знати назви інструментів, способи та
прийомигри на них, розташування високих та низьких звуків, назву нот, їхнє
розташування на пластинках металофона і ксилофона.
У методиці навчання гри на інструментах важливо запровадити
послідовність виконання різних музичних завдань. Дуже важливим стає
виразний, чіткий показ керівником оркестру способів та прийомів гри на
інструментах, словесне пояснення. Треба враховувати різний рівень
складності гри на інструментах. Гра на металофонах і ксилофонах вимагає
більш тривалий час навчання ніж гра на барабані, бубні, кастаньєтах, румбі,
трикутниках. Для активізації навчально-пізнавальної діяльності необхідно
створити атмосферу вимогливості, завдяки якій діти вчаться бути
критичними і самокритичними, давати оцінку і робити самооцінку. Та
контроль має бути доброзичливим. Адже емоційно-позитивний контакт
сприяєдобротіта чутливості.
З першого етапу навчання методичні прийоми керівника оркестру
повинні бути спрямовані на те, щоб викликати інтерес учнів до нового виду
занять. Тому дуже важливу роль відіграють творчі завдання. Спочатку учні
повинні знайти в характері звучання різних інструментів аналогію з явищами
природи, голосами птахів, тварин тощо. Наприклад, металофон добре
передає краплі дощу, дріб барабана – грім, маракаси – вітер. Для розвитку
почуття ансамблю також слід використовувати «природні інструменти»:
плескання долонями, притоптування ногами, постукування паличками,
варіюючи ритм, способи звуковидобування, поступово змінюючи темп і
динаміку. Важливу роль відіграє створення учнями виразних ритмічних
речитативних інтонацій голосом, які наближаються до співучої вимови,
використовуючи імена, назви дерев, квітів тощо. Це допоможе знайти схожі
інтонації на інструментах.
На уроках шумового оркестру учні можуть не лише розучувати
запропоновані вправи, але і створювати нескладні мелодичні поспівки і
ритмоформули. При цьому важливо спиратися на яскравий літературний
текст і фортепіанний супровід, що вчить учнів прислухатися до настрою
музики, її виразності та звукозображувальності. Поступово творчі форми
ускладнюються – від простих мелодичних і ритмічних імпровізацій до
створення ритмічних партитур. Музично-дидактичні ігри повинні бути

21. 21
спрямовані на розвиток ритмічного, тембрового, звуковисотного,
динамічного слуху.
8. Музично-ритмічні вправи
Контрданс
Опис. Учасники стоять у колі. Прослухавши п'єсу, вони прохлопують
мелодію, що складається в основному з восьмих, а потім пробігають її
восьмими. В такті 7 трохи присідають, плавно опускаючи руки і злегка
відводячи їх назад, опустивши голову. Потім по довільній команді педагога
«чверті», «восьмі», «половинки» вони відповідно цим тривалостям
плескають або йдуть за чвертями, то половинними, то біжать восьмими.
Такти 7-8 виконують за описом.
Методичні вказівки. Звернути увагу на рівномірне звучання мелодії.
Команди може віддавати як педагог, так і хто-небудь з учнів.
Цікавий і інший ігровий варіант: всі учасники поділяються на трійки,
які стоять по колу, руки опущені. Йде на прогулянку сім'я. Ближче до центру
старенькі дідусь чи бабуся) – половинними; в центрі трійки – батьки (тато
або мама) йдуть швидше – чвертями; з зовнішнього краю трійки біжать
восьмимидіти. На такти 7-8 всі зупиняються, озираються:(хто де опинився?)
і об'єднуються. Можна провести більш складний варіант. Всі учасники
діляться на чотири підгрупи і стоять в чотирьох кутках кімнати. Дві
підгрупи, які стоять в протилежних кутах, з'єднують «зірочкою» ліві руки
підняті вгору, а праві кладуть на пояс. З правої ноги починають рухатися
половиннимичастками (довгийкрок на такт - всього шість кроків). Такти 7-8
виконують за описом, повернувшись обличчям до центру свого кружечка, -
як би «стирає» тривалість. На повторення музики (без перерви) йдуть
четвертими, а потім біжать восьмими. Таким чином музика відтворюється
тричі.
Одночасно інші дві підгрупи, які стоять в протилежних кутах,
починають рухатися восьмими, «стирають» їх, переходячи на чверті, і потім
на половинні частки. Коли завдання буде засвоєно, учасників можна
поміняти ролями (хто починав з половинних, тепер будуть рухатися
восьмими і т. д.).

22. 22
Гавот
Опис. Визначивши розмір твору 4/4, продиригувати, проплескати
ритмічний малюнок. Порахувати кількість музичних фраз. Звернути увагу на
те, що четверта музична фраза з ритмічним малюнком відрізняється від всіх
інших (всього їх у творі вісім).
Потім провести гру. Всі стоять у колі обличчям до його центру.
Фраза 1. Хто-небудь з учасників починає гру. Він підбігає до одного з
товаришів, точно виконуючи ритмічний малюнок фрази, і кланяється йому в
кінці такту 2.
Фраза 2. Рух починає запрошений, а той, хто його запрошував, стає на
його місце в колі. Запрошений біжить, виконуючи ритмічний малюнок, і
кланяється іншому товаришеві.
Фраза 3. Дія повторюється (біжить новий – третій запрошений).
Фраза 4. Четвертий запрошений, залишаючись на місці, співає: «Ні, не
піду, я залишуся тут!».
Фраза 5-7. Повторюються руху перших трьох фраз. Їх виконують
наступні учасники гри.
Фраза 8. Останній запрошений простягає праву руку своєму
товаришеві, вони кружляють, виконуючи ритмічний малюнок мелодії (
сполучені праві руки підняті).
Гра повторюється кілька разів.
Методичнівказівки. Перевірити правильність виконання учнями схеми
диригентського жесту на 4/4. До проведення гри за описом можна
запропонувати всім учасникам пробігти три перші музичні фрази ритмічним
малюнком у будь-якому напрямку, а на четверту зупинитися і заспівати: «Ні,
не піду, я залишуся тут!».
Прелюдія
Опис. Встановивши розмір – 4/4, продиригувати, проплескати
ритмічний малюнок верхнього голосуі пройти його кроками. Потім пробігти
восьмими малюнок нижнього голосу.
Методичні вказівки. Після виконаної роботи (диригування, записи
умовними жестами) побудувати учасників у два концентричних кола і

23. 23
запропонуватирухатися протиходом ( в протилежних напрямках). один коло
виконує малюнок верхнього голосу, інший – нижнього.
Вальс
Опис. Визначивши розмір (3/4), продиригувати, пройти вальсовою
доріжкою:на сильну долю – довгий крок, на дві слабкі долі – два маленьких
короткі кроки на носках. Потім проплескати і пройти кроками ритмічний
малюнок вальсу. Записати малюнок умовними жестами.
Методичні вказівки. Короткі кроки треба виконувати легко, коло, як
би, пливе під музику вальсу. можна ускладнити завдання: один такт йдуть по
колу вперед, а інший такт, повернувшись на 180°, йдуть спиною (але в тому
ж напрямку), потім знову вперед і поворот спиною.
Корисно запропонувати і творче завдання: всі виконують під музику
вальсу довільні композиції, проявляючи вигадку і фантазію.
Шарманщик співає
Опис. Визначивши розмір (3/4), плескати і пройти кроками ритмічний
малюнок без диригування і з диригуванням. Потім кроками пройти
ритмічний контрапункт: в такті 2 – один плеск, в тактах 3-4 за два плески, в
тактах 5-6 – п'ять плесків.
Методичнівказівки. Плески слід співати неголосно. Корисно написати
на дошці ритмічний малюнок тактів 1-8, щоб запропоноване завдання
виконувалося усвідомлено. Ритмічні контрпункти (не звучать мелодії чверті)
можна позначити замість плесків кроками назад: в такті 2 – один крок, в
тактах 3-4 – двакроки назад, в тактах 5-6 – п'ять кроків назад. Таким чином,
мелодію проходять кроками вперед, а не звучать частки – кроками назад.

24. 24
ВИСНОВКИ
Одна з важливих задач колективного музичення – розвиток ритмічних
здібностей учнів. Розвиток творчих здібностей учнів є важливим фактором
накопичення музично-слухових вражень, а також стимулом засвоєння
навчальних програм з музично-теоретичних дисциплін і заняттях за фахом.
Уміння грати по групах і tutti розвиває почуття ансамблю. Учень стає
виконавцем-співучасником музичного колективу – оркестру. Досвід гри в
шумовому оркестрі готує учнів до участі в інших видах колективного
музичення. Граючи різноманітні твори, учні накопичують музичний фонд.
Спільне музикування приносить задоволення, дає можливість взаємодії учнів
з різними потребами, проблемами, здібностями.
Завдякигрі на шумових інструментах діти мають змогуознайомитися з
багатьма музичними інструментами, оволодіти різними прийомами гри на
них, дізнатися про особливості гри в оркестрі, навчитися працювати в
колективі, використовувати підручні засоби як музичні інструменти
(обгортки, пластикові пляшки, шкарлупки від горішків, каштани, каструлі,
ложки і таке інше), і завдяки таким інструментам оволодіти різноманітними
нетрадиційними прийомамигри на них. Все це сприяє розвиткудитячої уяви,
фантазії, самостійності, креативності. Для дітей цей вид діяльності стає
найнеобхіднішим, поміж інших видів музичної діяльності. Він поєднує в
собі одночасно і музику і ритміку (останню в більшій мірі).
В оркестрі виховуються навички спілкування й співпраці
у групі, відтворюється атмосфера рівних партнерів – дітей і викладача. В
учнів розвивається артистизм, виховується емоційне, естетичне почуття до
навколишнього світу, можливість брати участь в різних видах музичної
діяльності, пропагувати музичну культуру. Гра в шумовому оркестрі є
активним стимулом музичного розвитку та інтелектуального потенціалу
учнів.
У роботі з шумовим оркестром використовується методика
інтенсивного навчання, коли дається весь блок необхідних для цього знань,
вмінь, навичок: гра на різних інструментах, розвиток почуття метроритму,
вміння читати ритмічні партитури, створювати музичні образи,
імпровізувати. Методика інтенсивного навчання припускає активізацію
можливостей учнів: необхідність зразу грати на інструментах, формувати і
вирішувати технічні та художні виконавчі завдання, допомагає зробити
процес навчання цікавим, розкриває творчі здібності, коли твір, який
виконується в оркестрі, набуває емоційно-образного змісту.

25. 25
Музикування на дитячих шумових інструментах можна
використовуватина уроках сольфеджіо у початкових класах: у ході вивчення
та виконання пісні, слухання музики, вивченні музичної грамоти, як
самостійний вид діяльності, як музична творчість. Даний вид музичної
діяльності не лише розвиває музичні здібності учнів, урізноманітнює урок,
приносить учням радість творчості, але й робить процес вивчення музичної
грамоти до кінця осмисленим.

26. 26
Список використаних джерел
1. Способин И.В. Музыкальная форма. М.: ГМИ, 1956.
2. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку:
Підручник для педвузів. М., 1993.
3. Шушкина З. Ритмика. - М.: Музыка, 1976. - С. 3-20.
4. Електронний ресурс: http://museduc.wixsite.com/music-club/single-
post/2015/04/22/Музично-педагогічна система Карла Орфа (дата звернення
09.04.2019р.)
5. Кушка Я. С. Методика музичного виховання дітей. - Вінниця: Нова книга,
2007.- 216 с.
6. Шумовий оркестр. Колективне музичення : програма для музичної школи,
музичного відділення початкового спец. мистецького навчального закладу
(школи естетичного виховання) / Міністерство культури і туризму України,
Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв
України ; уклад. Ж. В. Борисевич [та ін.] . – Київ : ІНКОС, 2006 . 36 с.
7. Амлінська Р. Музичні інструменти-іграшки. К.:Муз.Україна, 1986. 26с.
8. Жак-Далькроз Э. Листки курсов ритмической гимнастики. 1913. - №1
9. Рассохина В. Н.Г. Александрова и ритмика Далькроза в нашей стране /Из
прошлого советской музыкальной культуры. - М., 1982. Вып 3.
10. Бороздинов А. Классный оркестр // Музыка в школе. 1988. №4.
11. Сургаутайте В. Использование музыкальных инструментов на уроках (1 -
3 кл.) // Музыкальное воспитание в школе. Вып.7. М.: Музыка, 1971.
12. Трофимчук О.І. На шляху до музикування (За системою К.Орфа). Рівне:
РДІК, 1993. 31с.
13. Трофимчук0.1. Школа колективного музикування. Рівне: РДІК, 1993. 31с.
14. Печерська Е.П.. Уроки музики в початкових класах. Київ. “Либідь”. 2001
р., с.38-40
15. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального
воспитания в школе. Москва. «Просвещение». 1989 г., с.124-166.
16. Електронний ресурс: http://dubrova.blogspot.com/ (дата звернення 10.04.
2019р.)