Займенник. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

1. Займенник
Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична
роль

2. Яку частину мови називають займенником?
Займенник – це самостійна
частина мови, яка вказує на особу,
предмет, ознаку, кількість, але не
називає їх.
Відповідає на питання хто? що?
який? чий? скільки?

3. Роль займенників у мовленні
Займенники використовують для заміни
іменників, прикметників, числівників з
метою уникнення повторень, тому
значення більшості займенників стає
зрозумілим лише у контексті.
Його весна ніколи не зів’яне, його
«Кобзар» нікому не спалить.(М.
Рильський про Т. Шевченка)
Деякі займенники змінюються за
відмінками, як іменники; інші – за родами,
числами та відмінками, як прикметники.

4. Синтаксична роль
Синтаксична роль займенників
у реченні:
– підмет , додаток
Давно я знаю все.
– означення
Читаю знов твої листи.

5. Розряди займенників за значенням
Назва
розряду
ЗАЙМЕННИКИ
Особові я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони
Зворотний себе
Питальні хто? шо? який? чий? котрий? скільки?
Відносні хто, що, який, чий, котрий, скільки
Неозначені хтось, будь-який, абихто, казна-що, щось, деякий, дехто
Заперечні ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний
Присвійні мій, твій, наш, ваш, свій, їхній, його, її
Вказівні той (отой), цей (оцей), такий (отакий), стільки
Означальні весь, всякий, кожний, сам, самий, інший

6. Розряди займенників за значенням
За лексичним значенням і
морфологічними ознаками
займенники поділяються на
дев’ять розрядів.
1. Особовими називаються
займенники, які вказують на
осіб, інших істот, предмети,
явища, поняття, до яких
звернене мовлення: я, ми, ти,
ви, він, вона, воно, вони.
Особові займенники
Особа Однина Множина
І Я МИ
ІІ ТИ ВИ
ІІІ він, вона,
воно
ВОНИ
Усі особові займенники змінюються
за відмінками й числами; займенник
він змінюється і за родами.

7. Відмінювання особових займенників
У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу. У ІІІ ос. після
прийменника з’являється приставний Н-
Н. я ми ти ви він, вона, воно вони
Р. мене нас тебе вас його, її їх
Д. мені нам тобі вам йому, їй їм
З. мене нас тебе вас його, її їх
О. мною нами тобою вами ним, нею ними
М. (на) мені (на) нас (на) тобі (на) вас (на) ньому, ній (на) них

8. Культура мовлення
Не варто вживати займенники ІІІ
особи в присутності тих, про кого
йдеться, бо це неввічливо.
Звертаючись до старшої або
малознайомої людини,
використовуйте займенник Ви. За
офіційних обставин навіть добре
знайомі дорослі люди спілкуються на
«ви». У листуванні повагу до адресата
обов’язково підкреслюють
написанням займенника Ви з великої
літери.

9. Зворотний займенник
Зворотним називається займенник себе, який вказує на того,
хто виконує дію. Не має Н.в., роду, числа, може стосуватися всіх
трьох осіб (Я(ти, він) стримував себе.)
Н. ———
Р. себе (до себе)
Д. собі
З. себе
О. собою
М. (на) собі

10. Питальні займенники
Питальними називаються займенники, які
містять у собі запитання про особу (хто?),
предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?),
кількість (скільки?).
За допомогою питальних займенників
будують питальні речення.
Займенники хто, що, скільки змінюються за
відмінками,
який, чий, котрий – за родами, числами і
відмінками, як прикметники.

11. Відносні займенники
Відносними називаються
займенники, які виконують роль
сполучних слів для зв’язку підрядних
речень із головними (хто, що, який,
чий, котрий, скільки)
Це ті ж питальні займенники,
але без питання.
Щасливий той, хто щасливий
вдома.

12. Відмінювання питально-відносних займенників
Н. хто що який чий
Р. кого чого якого чийого
Д. кому чому якому чийому
З. кого що який (якого) чий (чийого)
О. ким чим яким чиїм
М. (на) кому, кім (на) чому, чім (на) якому, якім (на) чийому,
чиєму чиїм

13. Відмінювання питально-відносних займенників
Н. чия чиє чиї скільки
Р. чиєї чийого чиїх скількох
Д. чиїй чийому (чиєму) чиїм скільком
З. чию чиє чиї (чиїх) скільки
(скількох)
О. чиєю чиїм чиїми скількома
М. (на) чиїй (на) чийому (на) чиїх (на скількох)
чиєму, чиїм

14. Заперечні займенники
Заперечними називаються займенники, які вказують на
відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий
нічий, ніскільки, жодний. (НІ + питальний займенник)
Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й
питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки
ні.
З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між
часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться
окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін.
Заперечні і неозначені займенники відмінюються, як питальні
займенники.

15. Неозначені займенники
Неозначеними називаються займенники, які вказують на
неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто,
дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под.
Вони утворюються від питальних додаванням часток
казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.
Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що
й питальні займенники, від яких вони утворені.

16. Відмінювання неозначених займенників
Неозначені займенники якийсь і чийсь
у формах родового і місцевого відмінків
множини мають вставний звук о перед
часткою -сь: якихось, на якихось, чиїхось,
на чиїхось.
Неозначені займенники хтось, щось,
чийсь в орудному відмінку однини мають
паралельні форми: кимсь, чимсь, чиїмсь і
кимось, чимось, чиїмось.

17. Правопис неозначених займенників
З частками казна-, хтозна-, будь-, -
небудь займенники пишуться через
дефіс, а з частками аби-, де-, -сь –
разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-
який, скільки-небудь; абиякий, дещо,
хтось.
Якщо між часткою і займенником є
прийменник, то всі три слова
пишуться окремо: аби з ким, будь для
кого, хтозна в чому.

18. Присвійні займенники
Присвійними називаються займенники, які вказують на
приналежність предмета
першій особі (мій, наш),
другій особі (твій, ваш),
третій особі (його, її, їхній)
чи будь-якій особі (свій).
Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами,
числами і відмінками, як прикметники.
Займенники його, її є незмінними.

19. Відмінювання присвійних займенників
Н. мій моя моє мої
Р. мого моєї мого моїх
Д. моєму моїй моєму моїм
З. мій, мого мою моє мої, моїм
О. моїм моєю моїм моїми
М. (на) моєму, моїм (на) моїй (на) моєму, моїм (на) моїх
Значення присвійних займенників можуть набувати особові займенники
його, її, їхній у формі родового відмінка. Такі присвійні займенники, на
відміну від особових, ніколи не мають приставного [н] : Хто його не
знає?(особовий ВІН) – Була його дорога нелегка. (присвійний ЙОГО)

20. Вказівні займенники
Вказівними називаються
займенники, які вказують на
предмет (цей, сей, той),
ознаку (такий),
кількість (стільки).
Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий)
змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
Той (отой), такий (отакий) – як прикметники твердої групи; цей
(оцей) – як прикметники м’якої групи.

21. Відмінювання вказівних займенників
Н. той та те ті
Р. того тієї, тої того тих
Д. тому тій тому тим
З. як Н. або Р. ту те як Н. або Р.
О. тим тією, тою тим тими
М. (на) тому, тім (на ) тій (на) тому, тім (на) тих
Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

22. Нестягнені форми вказівних займенників
Займенники та, те, ті, ця,
це, ці, така, такі в усній
народні творчості та поезії
можуть мати нестягнені
форми.
Не так тая Україна, як те
горде військо (Н. тв.)

23. Означальні займенники
Означальними називаються займенники, які вказують на
узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний
(кожен), інший, сам, самий.
Означальні займенники сам (самий), весь, всякий, кожний, інший
змінюються, як прикметники: за родами, числами та відмінками.
Займенник весь відмінюється, як прикметник м’якої групи.
Інші означальні займенники – як прикметники твердої групи.
Як і прикметники, означальні займенники мають стягнену
форму (усяка, кожна) та повну нестягнену (усякая, кожная), а
також коротку (усяк, кожен).

24. Відмінювання означальних займенників
Н. весь (увесь) все (усе) вся (уся) всі (усі)
Р. всього всього всієї всіх
Д. всьому всьому всій всім
З. Н. або Р. все (усе) всю Н. або Р.
О. всім всім всією всіма
М. (на) всьому (на) всім (на) всій (на) всіх
Означальні займенники змінюються за родами, числами і
відмінками, як прикметники.