1. Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
П’ю з твого джерела і не можу напиться,
Ти для мене любов і натхнення моє.
Ти і казка, і пісня чудова лірична.
Ти і дума, і правда, і мрія людська.
Неповторна і щира, ласкава й музична,
Українському серденьку завжди близька.
Ніби мати, така дорога і єдина.
Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
Ми з тобою — народ і велика родина!
І тебе берегти саме час, саме час!

3. ЗМІСТ
Частини мови
Іменник
Прикметник
Числівник
Префікси і прийменники.
Займенник.
Дієслово.
Прислівник.
Мова і мовлення
Тект
Речення
Таблиця почуттів
Однорідні члени
речення
Слово. Значення слова.
Будова слова.
Звуки і букви.

4. Текст
Мова. Мовлення.
Види мовлення.
Усне мовлення.
Вимоги до мовлення.
З чого складається мовлення ?
Слова привітання.
Слова подяки.
Слова звертання.
Слова вибачення. Слова прощання.

6. Мовлення

9. • Усне і писемне мовлення складається
•з речень.
•Речення зв‫ۥ‬язуються між собою у текст.

10. Словапривітання:
Доброго ранку !
Добрий ранок !
Добридень!
Доброго дня !
Доброго вечора !
Добрий вечір !
Доброго здоров‫ۥ‬я!
Здрастуйте !

11. Словаподяки:
Дякую !
Щиро дякую !
Дуже вдячний!
Спасибі !

12. Слова звертання:
Скажіть , будь ласка !
Будьте ласкаві!
Дозвольте запитати!
Поясніть , будь ласка !
Прошу вас !

13. Слова вибачення:
Пробачте , будь
ласка !
Даруйте!
Перепрошую!
Вибачте!
Слова прощання:
Пробачте , будь
ласка !
Даруйте!
Перепрошую!
Вибачте!

14. Слова вибачення:
Пробачте , будь ласка !
Даруйте!
Перепрошую!
Вибачте!

15. Текст
Текст. Види текстів.
Структура тексту.
Текст-розповідь.
Текст-опис.
Текст-міркування.

21. Речення
Що таке речення ?
Види речень.
Розповідне речення.
Питальне речення.
Спонукальне речення.
Окличне речення.
Звертання.
Головні члени речення.
Підмет.
Присудок.

29. Слова в реченні , що відповідають
на певне питання , називаються
членами речення.
Головні члени речення :
Підмет Присудок
Усі інші члени речення є другорядними.

33. Однорідні члени речення
Однорідні члени речення
в усному і писемному
мовленні.
Поняття про однорідні
члени речення.
Розділові знаки при
однорідних членах
речення.

34. На письмі між однорідними членами ре-
чення ставиться кома.
Залізо й дерево аж співали в дідових
руках.
(М.Стельмах)

35. Кілька членів речення , які відносяться
до одного і того ж слова і відповідають на
одне й те ж питання , називаються
однорідними членами речення.
Однорідними можуть бути підмети , присуд-
ки , другорядні члени речення
Під вікнами насадила Ганна бузку , любистку,
півників та півонії.
(І. Нечуй-Левицький)

36. Перед сполучниками а, але кома ставиться
завжди.
Не одяг прикрашає людину , а розум.
Іноді в значенні сполучника але виступає
слово та
Тече вода в синє море,
Та не витікає.
(Т.Г.Шевченко)
ТА= АЛЕ

37. Слово.Значення слова.
Пряме і переносне
значення слова.
Омоніми.
Синоніми.
Антоніми.

38. Слова вживаються в прямому і переносному
значеннях.
Марічка вбралася в нову блузку.
Косу дівчина плете.
(А.Свашенко)
У зелену гарну блузу
Вбралась кукурудза,
Розпустила пишні коси
В колі стоголосім.
(Р.Пінь)

39. У нашій мові є слова , які звучать і пишуть-
ся однаково , але мають різне значення.
Їх значення можна зрозуміти в сполученні
з іншими словами .
Це слова – омоніми.
З космосу наша планета Земля дуже гарна. Земля
моя рідна, як я тебе люблю!
Дідусь виростив на землі гарний урожай огірків.
Журавлиний ключ. Ключ від замка.
Скрипічний ключ. Гаєчний ключ

40. Ліс, бір, діброва, пуща, перелісок, гай, праліс,
байрак, чорноліс.
Тихий, спокійний, неголосний, негучний,
нечутний , беззвучний.
Їхати, гнати, мчати, нестися, гарцювати, скакати.

41. Слова , протилежні за значенням-
антоніми

42. Будова слова
Споріднені слова.
Основа слова.
Корінь слова. Закінчення.
Префікс.
Суфікс.
Чергування звуків в коренях слів.
Ненаголошені звуки [е] ,[и] в корені слів.
Правопис префіксів РОЗ-,БЕЗ-.
Написання префікса С-.
Написання префікса ПРЕ-.
Написання префікса ПРИ-.

44. Думка, думки, думкою.
Частина слова без закінчення називається
основою.
Дружба, книги, бадьорий, пишуть, земля.
[
[
[
[
[

45. Спільна частина споріднених
слів називається коренем
Поле , польовий , польоти.
﴾
﴾
Змінна частина слова називається
закінченням
﴾
Закінчення служить для зв‫ۥ‬язку слів
у реченні.

46. Безмежний, розмова,
з‫ۥ‬єднувати, премудрий,
притулок.
¬ ¬¬ ¬
¬

47. >
>

48. У коренях слів відбувається чергування
звуків.
і-о
ніч-ночі
лід – льоду
осінь-осені
і-е
піч- печі
вів- вела
ніс-несу
г-з-ж
подруга-подрузі-подружка
луг-лузі-лужок
крига-на кризі-крижина

49. к-ц-ч
козак-козацький-козаччина
річка- річці-річечка
бік-на боці-бочок
х-с-ш
вухо- у вусі – вушко
кожух- у кожусі- кожушок
вільха- вільсі- вільшина

50. Щоб знати , яку букву (Е чи И) писати в
ненаголошеному складі , треба змінити слово
або дібрати до нього споріднене так , щоб
ненаголошений склад став наголошеним.
Великий –велич,
клекотіти- клекіт,
криве- криво,
шепотіти – шепіт.
/
/
/
/

52. Перед буквами к,п,т,ф,х завжди
пишеться префік с-.
Списати , скликати, спитати,
cфотографувати , схибнути.

53. Префікс пре- пишемо тоді,
коли слово означає щось
надзвичайне.
Прекрасний, премудрий,
предобрий.

54. Префікс при- пишемо
тоді , коли слово означає
приближення.
Прийшов,прибіг, приклеїв.

55. Звуки і букви
Український алфавіт.
Голосні та приголосні букви і звуки.
Букви Ї ,Я,Ю,Є.
Буква Щ. Буквосполучення ДЖ,ДЗ.
Приголосні звуки і букви.
Вимова і написання приголосних.
Склади. Правила переносу слів.
Апостроф.
Написання префікса С-.
Написання префікса ПРЕ-.
Написання префікса ПРИ-.

56. Аа Бб Вв Гг Ѓѓ Дд Ее Єє Ж
ж
а бе ве ге ѓе де е є же
Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн
зе и і ї Ій
(йот)
ка ел ем ен
Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц
о пе ер ес те у еф ха це
Чч Шш Щ
щ
ь Юю Яя
че ша ща М ‫ۥ‬який
знак ю я

57. [а],[о],[у],[е],[и],[і]

58. Яша, мрія, Юра, твоє, маяк.

59. щ
[шч] , дощ

66. б,п,в,м,ф,р
я,ю,є,ї

67. я,ю,є,ї ,
Під‫ۥ‬їзд, об‫ۥ‬-
єднати,роз‫ۥ‬яснення.

68. Поїхав, написав, забіг.
Прийменник- це окреме
слово. Він пишеться окремо
від того слова ,перед яким
стоїть.
По воді. На полі. За лісом.

69. відповідає на питання хто ? що?
означає предмет .
відповідає на питання який ?яка?
яке? які?
називає ознаку предмету .
відповідає на питання що робити ? що
робив ? що буде
робити ? що зробить ? що робитиме ?
означає дію предмета .

70. означає кількість предметів або їх
порядок при лічбі .
не називає предмет ,а тільки вказує
на нього .
виражає ознаку дії або пояснюють
де або коли відбувається дія.
Відповідають на питання : як ? де? куди ?
коли ? та ін.

71. Іменник
Що таке іменник ?
Назви істот і неістот.
Загальні і власні іменники.
Рід іменників.
Зміна іменників за числами.
Відмінювання іменників.

72. Відмінювання іменників
Місцевий і давальний відмінки іменників.
Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середнього роду, що
є назвами неістот.
Родовий і знахідний відмінки іменників чоловічого роду ,що є назвами
істот.
Іменники чоловічого роду однини.
Родовий відмінок однини іменників жіночого роду.
Орудний відмінок однини іменників жіночого роду на –а,-я.
Орудний відмінок іменників однини іменників чоловічого роду.
Орудний відмінок іменників чоловічого роду однини з основою, що
закінчується на –р.
Давальний і місцевий відмінок іменників чоловічого роду однини
Орудний відмінок іменників жіночого роду з основою , що закінчується на
приголосний.
Родовий , давальний і місцевий відмінки іменників у множині.

73. Зима (що ?) , чайка (хто ?)

74. Назви істот- це назви людей і тварин.
До них ставимо питання ХТО ?
Марічка , голуб, лисичка, дядько
Назва неістот- це назви неживих предметів.
До них ставимо запитання ЩО ?
Берізка, велосипед, буря,війна.

75. загальними власними
Загальні іменники- це назви, що дають
багатьом предметам. Вони пишуться
з малої букви.
Країна, імя, море, книги, ріка.
Власні іменники- це прізвища , імена, по бать-
кові людей, клички тварин ,назви країн, міст ,
сіл, вулиць,річок,гір,морів.
ЛесяУкраїнка, кінь Орлик,село Вертелка, річка
Дністер,місто Київ, вулиця Руська, Карпати.

76. Іменники належать
до одного з родів
Іменники до яких
можна підставити
слова він,мій,-
чоловічого роду.
Іменники до яких
можна підставити
слова вона, моя,-
жіночого роду.
День,гай,
товариш,
Петро.
Земля, країна,
злива ,Галина.
Іменники до яких
можна підставити
слова воно,моє,-
середнього роду.
Поле,море, зерно, теля.

77. однина множина
Іменники , що означають
один предмет , стоять в
однині.
Іменники , що означають
два і більше предметів ,
стоять у множині.
Село, парта,
озеро,гриб.
Села, парти,
озера, гриби.

78. Називний хто ? що ? голуб, трава
Родовий кого? чого? голуба, трави
Давальний кому ? чому ? голубу,траві
Знахідний кого ? що ? голуба, траву
Орудний ким ?чим ? голубом,травою
Місцевий на кому ?
на чому ?
на голубі,
на траві
Кличний ---------------- траво ,голубе

79. Форма називного відмінка однини
є початковою формою іменника.
У місцевому відмінку іменники
завжди вживаються з приймен-
никами.
У давальному- майже завжди без
прийменників.

80. Називний і знахідний відмінки
іменників чоловічого і середнього
роду , що означають назви неістот,
визначаються за їх роллю
у реченні
Іменник у Н.В.- це підмет у реченні , а в
Зн.в.- другорядний член речення.
Дерево ростиме біля оселі.
Н.в.
Тарас посадив дерево.
Зн.в.

81. Родовий і знахідний відмінки іменників
чоловічого роду , що є назвами істот ,
розпізнаються за допомогою підстановки
Іменника жіночого роду , який у назив-
ному відмінку має закінчення –а (-я).
Іменники жіночого роду на –а (-я) у родовому
і знахідному відмінках мають різні закінчення.
Олесь навчив голуба (маму) бути поштарем.
Біля свого голуба (мами) хлопчик проводив
багато часу.
Зн.в.Зн.в.
Р.в.Р.в.

82. Іменники чоловічого роду в родовому
відмінку однини мають закінчення –а (-я)
-у (-ю).
Щоб перевірити закінчення іменників чоловічого
роду в родовому відмінку однини , потрібно
звернутися до орфографічного словника.
У словнику поряд з формою називного відмінка
ставиться закінчення родового.
Вовк , -а ; сад ,-у

83. У родовому відмінку однини іменники
жіночого роду на –а (-я) після м‫ۥ‬яких
приголосних та Ж,Ч,Ш мають
закінчення -і , а після інших твердих
приголосних-закінчення –И.
Господині , кручі, вежі; але липи, води.

84. В орудному відмінку однини іменники
жіночого роду на –а (-я) мають
закінчення-ою ,-ею,-єю.
Закінчення –ою пишеться в іменниках
з кінцевим твердим приголосним
основи, крім Ж,Ч,Ш (рікою);
-ею- в іменниках з кінцевим м‫ۥ‬яким
приголосним основи і Ж,Ч,Ш (землею,
межею);
-єю- в іменниках з основою , що
закінчується на Й (надією).

85. В орудному відмінку однини іменники
чоловічого роду мають закінчення –ом,-
ем,-єм.
Закінчення –ом пишеться в іменниках
з основою на твердий приголосний
(лихом);
-ем- в іменниках з основорю на м‫ۥ‬який
приголосний і Ж,Ч,Ш (вужем, днем);
-єм- в іменниках з основою , що закінчу-
ється на Й (краєм).

86. Іменники чоловічого роду з основою ,
закінчується на -р в орудному відмінку
однини можуть мати різні закінчення :
-ом,-ем.
Тому їх правопис слід перевіряти за
орфографічним словником
(шофером, лікарем).

87. Іменники чоловічого роду в давальному
відмінку однини мають закінчення
–ові ,-еві(-єві) або –у(-ю),-і(-ї).
Якщо у мовленні збігаються два іменники
в давальному або місцевому відмінку , то
їх краще вживати з різними закінченнями.
Братові Ігорю або брату Ігореві

92. Прикметник
Що таке прикметник ?
Правопис відмінкових закінчень прикметників
в однині.
Алгоритм визначення відмінка прикметника
Правопис прикметникових суфіксів –ськ-, -цьк-,
-зьк-.
Родовий, давальний ,місцевий відмінки
прикметників.
Прикметники чоловічого і середнього роду з
основою, що закінчується на м‫ۥ‬який
приголосний.
Прикметники жіночого роду в давальному і
місцевому відмінках однини.

94. Прикметник завжди стоїть у тому
числі , роді й відмінку , що й іменник,
з яким він зв‫ۥ‬язаний.
Дерево (яке ?) високе (одн., с.р., Н.в.).
Прикметник змінюється за числами ,
відмінками , а в однині- і за родами.

95. Правопис відмінкових закінчень
прикметників в однині залежить
від кінцевого приголосного основи.
а) Прикметники з основою , що закінчу-
ється на твердий приголосний , мають
у Н.в. однини такі закінчення :
ч.р. - -ий; ж.р. - -а; с.р. - -е.
б) Прикметники з основою , що закінчу-
ється на м‫ۥ‬який приголосний , у Н.в. однини
мають на письмі такі закінчення :
ч.р. - -ій; ж.р. - -я; с.р. - -є.

96. Щоб визначити відмінок
прикметника,потрібно:
а) з‫ۥ‬ясувати , до якого іменника
він належить;
б) визначити відмінок іменника
(а прикметник завжди стоїть у
тому ж відмінку , що й іменник).

97. У суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- завжди
пишеться м‫ۥ‬який знак.
Київський, козацького.
У прикметниках чоловічого і середнього роду
з основою ,
що закінчується на м‫ۥ‬який приголосний ,
у Р., Д. і М. в. однини перед
закінченням пишеться м‫ۥ‬який знак.
Синього , синьому, у синьому.

98. Прикметники жіночого роду
в Д.і М. відмінках однини мають
закінчення –ій .
Парній, народній, ясній.
Усі прикметники в Н.в. множини
мають закінчення –і.
Залізні, хоробрі, важкі.

99. Не вертають три брати,
по світу блукають,
а три шляхи широкії
терном заростають. (Т.Г.Шевченко)

100. Займенник
Що таке займенник ?
Особові займенники.
Про особові займенники..

103. У реченні особові займенники можуть
бути підметом або другорядним
членом речення.
Займенники з прийменниками пишуться
окремо.
У тебе, для нас.
Займенники відповідають на ті ж питання ,
що й іменники.
Після прийменників у займенниках
3-їособи пишеться буква Н.
Від нього, від них.

104. Дієслово
Що таке дієслово ?
Змінювання дієслів за часами.
Неозначена форма дієслова.
Змінювання дієслів теперішнього часу за особами і числами.
Змінювання дієслів майбутнього часу , які відповідають на питання
що зроблю ?
Дієвідміни.
Особові закінчення дієслів І дієвідміни.
Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.
Зміна дієслів минулого часу в однині.
Не з дієсловами

105. Дієслово- це частина мови , що означає дію
предмета і відповідає на питання що робити ?
що робив ? що буде робити ? що зробить ? що
робитиме ?
Дієслово в реченні найчастіше зв‫ۥ‬язане з
іменником , найчастіше виступає головним
членом речення – присудком.
Дієслова змінюються за числами (однина і
множина).

107. б) Дієслова теперішнього часу означають дії ,
які відбуваються у той час , коли про них
повідомляємо:
що робить ? – малює ;
що роблять ? – малюють.
в) Дієслова майбутнього часу означають дії,
які відбудуться у майбутньому – після
моменту мовлення:
що буде робити ? – буде малювати ;
що зробить? – намалює.

108. Неозначена форма дієслова не вказує ні на час ,
ні на кількість її виконавців.
Це незмінна форма дієслова.
Дієслова в неозначеній формі мають суфікс
–ти,-ть.
Інколи після цих суфіксів стоїть –ся,-сь.
Виховувати, звертатись.
Неозначена форма є початковою формою дієслів
Вона відповідає на питання
що робити ? що зробити ?
Дієслова виражають завершену (намалювали)
або незавершену (малюють) дію.

109. Дієслова теперішнього часу змінюються за
особами і числами.
Особа і число дієслова визначаються за допомогою
займенника, питання та закінчення дієслова або
тільки за питанням і закінченням.

110. Дієслова майбутнього часу , які
відповідають на питання що зроблю ?,
мають такі ж особові закінчення , як і
дієслова теперішнього часу .
Якщо дієслова майбутнього часу
складаються із двох слів , то
змінюються тільки закінчення дієслова
буду:
буду співати, будеш співати і т.п.

111. Усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.
а) До І дієвідміни належать дієслова , які в ІІІ
особі множини мають закінчення –уть ,- ють,
а в інших особових закінченнях – букви е, є.
Кажуть, кажеш, кажемо.
б) До ІІ дієвідміни належать дієслова , які в
ІІІ особі множини мають закінчення
–ать, -ять , а в інших особових закінченнях-
букви и,ї.
Біжать, біжиш, біжимо.

112. Особові закінчення дієслів І дієвідміни.

113. Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.

115. Нехтувати, неволити, невгавати,
незчутися, ненавидіти,нездужати,
недоїдати, недочувати.

116. Прислівник – це незмінна частина мови.
Вони виражають ознаку дії або
пояснюють де або коли відбувається дія.
Відповідають на питання : як ? де ?
куди ? коли ? та ін.
Зранку , вгорі, внизу, поважно, учора.
У реченні прислівники бувають
другорядними членами.
Звязуються прислівники найчастіше з
дієсловами.
Біжить (як ?) чимдуж.

117. Вірші про українську мову
Хтось рідну мову ігнорує...
Так! Нехтує, не хоче вчить.
Ну, як він зветься? Той, хто чує,
Але не хоче говорить
Своєю мовою святою,
Що нам дала для всіх Земля,
Бо ж і калина над рікою
По-українськи промовля,
Бо й соловейко вранці в гаю
На український лад співа...
Ну, як той зветься, я не знаю,
Хто рідну мову забува?
Он у задумі над рікою,
Як дівчина, стоїть верба.
І тихо лине над водою
Любов у пісні і журба...
А над малям шепоче мати
Щасливі, трепетні слова...
А хтось не хоче мови знати. .
І нехтує, і забува.
Цурається своєї мови
Та роду-кореня свого.
Він українець випадково?
Чи як назвати нам його?

118. Сію дитині
В серденьку ласку.
Сійся-родися,
Ніжне "будь ласка”,
Вдячне "спасибі”,
"Вибач” тремтливе, -
Слово у серці –
Як зернятко в ниві.
"Доброго ранку!”,
"Світлої днини!” –
Щедро даруй ти
Людям дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.

119. Мати, мова, батьківщина –
ось і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова –
три цілющих вічних слова.
Батьківщина, мова, мати –
нас повік не роз’єднати.

120. До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею –
Це музика й пісня народу мого.
Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться
жито,
З якого стікають краплинки роси.
Вона – джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.
У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

121. Мова кожного народу
неповторна і - своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші - трелі солов'я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
колосисту - на віки -
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина - так, як мати,
мова в кожного із нас!