“Зачарована Десна” Кіноповість О. Довженка

1. “Зачарована Десна”
Кіноповість О. Довженка

2. Історія написання
Над кіноповістю «Зачарована Десна» О. Довженко почав працювати, як
свідчать записи в чорнових матеріалах, 5 квітня 1942 р. У листі до матері та
сестри від 9 листопада 1946 р. письменник сповістить: «Пишу одну повість
про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був
маленьким, мамо, у Вас щасливим, коли дід ще казав мені: «Цить, Сашко, не
плач, поїдем на сінокіс, да накосимо сіна, да наберемо ягід, да наловимо
риби, да наваримо каші». Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже,
минуло давно і ніколи не вернеться, як не вертаються літа ще хочу написати.
Чомусь я часто, коли не щодня, згадую про вас, моя рідна старенька мамо.
Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже, і хоч не гнеться
ще спина, і ходжу ще рівно, я, як дід Семен, зглядуватись став назад, почав
визирати в холодне (чужеє) вікно: а чи не пливуть до мене в гості молоді літа
весняною водою на дубах? Ні, не пливуть».

3. Історія написання
У щоденнику 7 грудня 1945 р. з’являється запис
про бажання створити таку картину — книжку, яка
б «принесла людям успіху, відпочинок, добру
пораду і розуміння жити». ЗО березня 1948 р.
письменник уже чітко заявляє про свій намір
написати докладно й абсолютно одверто, як труд
цілого фактичного життя, з великими екскурсами в
біографію, у дитинство, у родину, у природу,
пригадати всі чинники, які створювали й визначали
смак, тонкість сприймання.
Проте «Зачарована Десна» з’явилася лише в 1955
р. у журналі «Дніпро», а за рік видано окремою
книжкою, за рік до його смерті.

4. Літературний напрям і жанр
Літературознавці визначають жанр твору як
автобіографічна кіноповість. Сам Довженко називав твір
автобіографічним оповіданням, але об’єктивно це усе ж
таки повість – розповідь про життя одного героя і його
родини. Власне, кожний короткий епізод повісті може
стати окремим оповіданням. Складніше пояснити, чому
«Зачарована Десна» - це кіноповість. Цей жанр був
започаткований Довженком. Одна з його ознак –
подрібнення дії на короткі епізоди, що і притаманно
«Зачарованій Десні». Інша важлива ознака – епічна
широта охоплення зображуваної дійсності. Справді, твір
називають енциклопедією українського селянського
життя межі 19-20 століть.
Під час зйомок
фільму
“Зачарована
Десна”
Чернігів, 1963р.

5. Літературний напрям і жанр
У радянські часи повість називали реалістичною, бо інакше і бути не може в
автобіографічній повісті про типового сільського хлопчика. Сучасні
дослідники вважають її значною мірою модерністською. Це досягається
двоплановістю повісті. Адже автобіографічні спогади чергуються з роздумами
Довженка-митця, зрілої і навіть старої людини. Таким чином, кожен епізод,
навіть умовно фантастичний, як поява на Десні лева або битва косарів з
ріками крові, осмислюється зразу двома іпостасями оповідача - дитячою і
дорослою. Через те фантастика пояснюється реалістично (лев просто втік), а
потім переосмислюється творчо (на казковій Десні митець не може не
змалювати казкового звіра).

6. Сюжет і композиція
У повісті висвітлюються певні епізоди з життя
малого Сашка. Події розташовані в умовно
хронологічному порядку, але є і ретроспекції,
наприклад, згадка про померлих від пошесті
братиків Сашка, який цієї події пам’ятати не міг,
бо йому був лише рік. Є і зазирання у майбутнє,
оповідь про загибель цілого села, спаленого
німцями через півстоліття після описаної у
повісті повені. Довженко-дорослий, зазираючи на
50 років від свого дитинства, пише про
переживання свого 80-річного батька, що
спостерігав захоплення Києва німцями.
О.Довженко і його батько

7. Сюжет і композиція
Світ Сашка розширюється з його
зростанням, тому збільшуються і
географічні кола його перебування.
Починається географія з городу, уже
потім хата (сільська дитина справді
більше часу проводить на вулиці, ніж у
хаті). Потім ближні вулички села і усе
велике село під час повені, луг з його
косовицею, Десна і ліс навкруги. От і
вся географія, тісно пов’язана з
циклічністю селянського життя: рання
весна, повінь, літній город, косовиця...
Літературно-меморіальний музей
О.Довженка у м.Сосниця

8. Сюжет і композиція
Композиція побудована навколо родичів і
односельців Сашка. Спершу це матір і дід,
потім прабаба, батько, прадід Тарас, далі
найближчі сусіди. У повісті згадуються і
четверо померлих старших братів Сашка, і
новонароджена сестричка. Взагалі у сім’ї
батьків Довженка було 14 дітей, майже всі
помирали в дитинстві. Цей автобіографічний
факт відображено у любові малого Сашка до
поминального колива і у його спокійному
ставленні до смерті.
Літературно-меморіальний
музей О.Довженка у
м.Сосниця

9. Сюжет і композиція
Коло знайомих односельців розширюється,
і ось уже Сашко з батьком рятують селян і
їхню худобу від повені. А потім з дідом і
дядьком Самійлом їдуть на косовицю.
Реалістичний сюжет переплітається з
фантастичними уявленнями малого Сашка
про пекло і рай, про коней, що
розмовляють, про лева на Десні, про
криваву бійку родичів під час косовиці. У
повість уводяться роздуми митця про
мистецтво і життя.

10. Проблематика твору
Якщо тема твору пов’язана з життям «старого села, старих людей і
старовини в цілому», з незабутніми чарами дитинства, то проблематика
охоплює філософські питання, які виникають у дитини і дорослої людини, що
споглядає пройдений життєвий шлях. Причому філософські проблеми у
повісті або пов’язані безпосередньо з сюжетом, або ні. Так із сюжетом
пов’язані роздуми про хороші і погані вчинки. Ці думки навіяні прокльонами
прабаби і спогляданням картини Страшного суду. А не пов’язані з сюжетом
роздуми, певно, вже дорослого письменника про те, що любить чи не любить
малий Сашко (хоча самі вподобання дитячі, але сформульовані вони по-
дорослому): «Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється
солодким… Любив гупання яблук в саду у присмерку, коли падають вони
несподівано в траву. Якась тайна, і сум, і вічна неухильність закону
почувалися завжди в цьому падінні плода».

11. Проблематика твору
Крім філософських, у повісті піднімаються
соціальні проблеми, скажімо, проблема
злиденного життя селянства: «Було в минулому
житті моїх батьків багато плачу, темряви й
жалю. Неясні надії й марні сподівання знаходили
собі могилу в горілці й сварках. А найбільш,
чого їм відпустила доля,— роботи, тяжкої
праці. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-
своєму — і прадід, і дід, і батько з матір’ю… І
все життя їх було скорботним, як життя
древніх…» «Зачаровану Десну» називають
гімном працьовитим селянам.

12. Художня майстерність
«Зачарована Десна» - один з улюблених творів багатьох поколінь українців,
який не втрачає актуальності і сьогодні. “Зачарована Десна” підкорює, тому
що кожна людина, навіть якщо вона не вроджений митець, впізнає себе у
маленькому Сашкові. Бо усі діти вміють бачити світ, як митці, але в одиниць
дорослих залишається ця здібність. Наприклад, описана у повісті парейдолія
проявляється чи не у всіх дітей: «Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь – в
дубовій вербовій корі, в старих пеньках, у дуплах, в болотній воді, на
поколупаних стінах. На чому б не спинилось моє око, скрізь і завжди я бачу
щось подібне до людей, коней, вовків, гадюк, святих… Все жило в моїх очах
подвійним життям…»

13. Художня майстерність
«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про
дитинство, перші кроки пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і
чари перших захоплень дитячих…», про діда Семена і прадіда Тараса,
прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла —
неперевершеного косаря, про роздуми —- про «тяжкі кайдани
неписьменності й несвободи», інші лиха та страждання людей праці й разом
з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак,
їхню вроджену готовність до «найвищого і тонкого». У кіноповісті О. Довженко
поетично формулює творче кредо митця: «Митці покликані народом для того,
щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне… Бачити зорі навіть
у буденних калюжах на життєвих шляхах». «Зачарована Десна» є лебединою
піснею автора.