Т.Г. Шевченко “Причинна” Т.Г. Шевченко “Причинна”

1. Т.Г. Шевченко
“Причинна”

2. До 22 квітня 1838 року дідич Енґельгардт не тільки
розпоряджався робочою силою Тараса, але й
вирішував особисту свободу: місце перебування, одяг,
щоденні заняття. Через те перед Тарасом був
запертий світ широкий, зачинені брами і двері до всіх
шкіл і установ, доступ до якого-небудь знання.
Дорогу до свободи проклало йому малярство, те
мистецтво, що послуговується космополітичними
засобами: лінією, перспективою, світлотінями і
фарбою. Воно промовляє без слів, тієї необхідної
ознаки національности - промовляє до інтелігентної
людини всякої породи і кожної народности. Воно, а не
поезія провело Шевченка крізь життя, відкрило перед
ним усі додатні можливости розвитку, успіхів.

3. Коли Шевченко в 1838 р. Є. Гребінці передав до
друку свої ранні вірші, то вони піддались строгій
перевірці. Із усіх молодечих спроб та нарисів – як
поет запевняє у своїй автобіографії – витримала
іспит тільки «Причинна». Всі інші вірші поет знищив.
«Причинна» не увійшла до першого «Кобзаря» в
1840 р., бо тримав її в своєму редакційному портфелі
Є.Гребінка, готуючи до друку альманах «Ластівка».
Він і надрукував цей альманах за рік, а в ньому
«Причинну». Як під трьома іншими поезіями,
вміщеними в «Ластівці», так і під «Причинною»
немає дати.

4. Довгі літа друкували редактори і видавці
«Причинну» без дати. Перший Романчук
(1902) поставив дату 1838. беручи їх в
дужки. Доманицький (1906) дужки відкинув і
в «Критичному розсліді над текстом Кобзаря
Т.Шевченка» коментує: «Дата цієї поезії,
написаної ще в Літньому Саду – 1838 р.»
З того часу ця дата повторювалась у всіх
виданнях Шевченкових поезій.

5. Коли Шевченко пробував молодечого пера, змодернізована романтиками
балада, модний і люблений літературний жанр, уже відбула свій
тріумфальний похід із Заходу до Східної Європи. Автори балад Гулак-
Артемовський, Боровиковський, Гребінка і Метлинський попередили
Шевченка, та зате він довів баладу до найвищого мистецтва. Вони
скомпоновані на любовні теми; історичних балад Шевченко не писав. Йому
важко було гамувати свій ліризм, з цього погляду найближчий йому німецький
лірик Генріх Гейне.

6. У «Причинній» елемент фантастики не опрацьований іще так глибоко, як у
баладі «Тополя», нема в ній таких незрівнянних картин природи, як в
«Утоплена», проте «Причинна» є однією з кращих. Композиція згідно з усіма
вимогами літературного жанру, багатство мистецьких засобів.
Уже в цій першій поезії виступила оригінальна віршова форма, смілива і
часта переміна ритму, відповідно до змісту і розвитку дії, у якій безпосередню
участь бере природа, тому поет повплітав чимало чудових її описів.
Початковий, загальновідомий «Реве та стогне Дніпр широкий» підписаний під
мелодію Д.Січинського, перейшов до уст народу. Шевченко показав, як
самостійно уміє використати народну пісню. Від неї узяв він до «Причинної» і
мотив розлуки закоханих.

7. Давніші дослідники допускалися впливів на «Причинну»
з Міцкевича і Пушкіна, Жуковського та Козлова. Ближче
підходить до оцінки Л.Білецький у своїй статті про
Шевченкові балади.
Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу
внаслідок того, що їй, за давніми народними
уявленнями, «щось пороблено», в даному разі —
ворожкою.

8. Героїня балади «Причинна» — убога
дівчина-селянка, сирота. Єдина її відрада
в тяжкій сирітській долі — її коханий, але і
з ним «злі люди її розлучили». Навіть
русалки в Шевченка — не панночки,
оспівані в романтичних баладах, а
покритки та діти покриток, тобто ті, що
були скривджені «злими людьми».
Шевченко відтворив фантастичний світ
русалок, відьом, таким, яким його
уявляють народні маси.

9. Дівчинка-сирота живе серед чужих людей, настроєних до неї вороже, ні в
кого не знаходить співчуття.
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю,— вона молоденька

10. І не дивно, що, покохавши такого ж сироту і знайшовши в ньому вірного
друга, вона всім серцем прив’язалась до нього. Під час розлуки заглибилася
у свій внутрішній світ, жила надією на спільне з милим майбутнє.
За синім би морем милого знайшла;
Живого б любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла

11. У своєму почутті вона черпала сили, щоб
терпіти наругу чужих людей, які розлучили її
з коханим і можуть поглумитися над її
інтимними переживаннями. Довга відсутність
коханого, гірка самотність і принижене
становище вичерпали духовні сили нещасної
сироти, і вона змушена була звернутися до
ворожки.

12. Більшого наближення до образу причинної не
відбувається — цього не потребує жанр
романтичної балади. Єдине, що дозволив собі
поет, створюючи образ причинної, це вказати на її
красу: «Довго, довго дивувались…». Так само, як і
в казках, героїні в баладах повинні бути дуже
красиві. Дівчину й козака «поховали громадою як
слід, по закону» (тобто у згоді з обрядом
поховання), але нема кому запитати, «за що їх
убито», бо сироти. За народними звичаями, на
могилі дівчини садили калину — символ дівчини, а
нежонатого парубка — явір, ялину чи дуб —
символ хлопця.