2. Числівник як самостійна частина мови
Числівник – це повнозначна
самостійна частина мови , що
називає кількість предметів при
лічбі (кількісні) та порядок при
підрахунку (порядкові)
Два зайці (числівник два)
3. Розряди за значенням
кількісні (скільки?)
● власне кількісні (десять,
вісім, нуль)
● дробові (сім десятих)
● збірні (четверо)
● неозначено-кількісні
(багато, чимало, кілька)
порядкові (котрий за порядком?)
(четвертий, одинадцятий)
4. Збірні кількісні числівники від 2 до 20; 30
Збірні числівники означають кількість предметів, яка
сприймається як неподільне ціле: троє, семеро, десятеро.
Збірні числівники утворюються тільки від числівників два-
двадцять та тридцять.
До збірних належать також обоє, обидва, обидві.
Від деяких збірних утворюються числівники із пестливим
значенням: двійко, трійко, п’ятірко.
5. Збірні кількісні числівники
Збірні числівники вживаються з іменниками, які:
– є назвами істот чоловічого роду (четверо коней, п’ятеро
хлопців)
– належать до ІV відміни (шестеро каченят, семеро оленят)
– є назвами істот середнього роду (двоє імен, троє вікон)
– уживаються тільки в множині (двоє ножиць, троє дверей)
З іменниками жіночого роду та іменниками чоловічого
роду – назвами неістот – збірні числівники НЕ ВЖИВАЮТЬСЯ!
6. Морфологічні ознаки
Кількісні числівники відмінюються за відмінками. Один, одна,
одно (одне), одні - мають рід, число; два, дві - рід.
Порядкові змінюються за числами, родами, відмінками, як
прикметники.
Однину і множину мають всі порядкові числівники, а також
кількісні нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон.
ПІВТОРА, ПІВТОРИ, ПІВТОРАСТА, МАЛО, НЕМАЛО, ЧИМАЛО не
відмінюються!
ТИСЯЧА, МІЛЬЙОН, МІЛЬЯРД мають число, але за родами не
змінюються
7. Числівники за будовою
За будовою числівники бувають:
– прості (один корінь) два, сорок;
– складні (два і більше кореня) чотириста,
стодвадцятитрьохтисячний; пишуться
разом.
– складені (два і більше слів) двадцять
чотири, сто тридцять вісім; пишуться
окремо.
але тришаровий -
прикметник
8. М’який знак у числівниках
1. У кінці числівників п’ять, шість, дев’ять, десять, від одинадцяти до
двадцяти та в числівнику тридцять.
2. У непрямих відмінках після літери, що позначає м’який приголосний,
перед о та закінченням -ма: трьох, двадцятьох; трьома, двадцятьма.
3. У називному відмінку числівників від п’ятдесяти до вісімдесяти та
від п’ятисот до дев’ятисот м’який знак не пишеться ні в середині, ні
в кінці слова: п’ятдесят, вісімдесят.
4. У непрямих відмінках числівників, що позначають сотні, м’який знак
вживається у їхній першій частині: трьохсот, трьомстам,
трьомастами.