Прийменник як службова частина мови Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні

1. Прийменник як службова
частина мови
Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні

2. Службові частини мови (прийменник,
сполучник, частка)
– не мають лексичного
значення,
– не відповідають на питання
– не є членами речення
(у чому?) у кошику
(у - прийменник)

3. Прийменник як службова частина мови
Прийменник – незмінна службова частина мови, яка
– виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у
словосполученні;
– не виступає в ролі членів речення;
– разом з іменником, числівником або займенником у формі
непрямих відмінків указує на об’єкт дії, напрям, час, місце,
причину, мету та інші значення.

4. Прийменник як засіб зв’язку слів у
реченні
Прийменник підкреслюють разом із тим членом
речення, з яким він пов’язаний за змістом.
(Впізнати прийменник можна, поставивши
питання до самостійної частини мови, –
прийменник буде входити до складу питання)
Зацвіла калина біля круч Дніпра. (біля чого?)

5. Прийменники не мають лексичного
значення
Проте разом із відмінковими формами
іменників, займенників та числівників
вони можуть указувати на:
● Місце: до, від, у , біля, за, по,
посеред, край, поміж, довкола, поза
По діброві вітер віє, гуляє по полю,
Край дороги гне тополю до самого долу.

6. Прийменники не мають лексичного
значення
● Час: від, до, на, з,о, після, через,
упродовж
Сумним бузок стає під вечір.
● Причину:з, від, од, завдяки, у
зв’язку,з нагоди, через, зважаючи
на
Повітря тремтить від спеки.

7. Прийменники не мають лексичного
значення
● Мету : за, на, для, задля, заради, в ім’я
А я піду за волю проти рабства.
● Кількість
У майстерні невеликі, на чотири шибки, віконця.
● Допусту: незважаючи на, всупереч
Незважаючи на дощ, у всіх був гарний настрій. Треба
йти до мети всупереч негараздам.

8. Прийменники не мають лексичного
значення
● Умови: за умови, у випадку, при, без
у випадку програшу
● Об’єктні: про, за, із, зі
про неї, із її сестрою, за красивого юнака
● Означальні : без , з, в, у
кіт із білими лапками

9. За будовою прийменники поділяються
на:
● прості (з, за, до, через та ін.)
● складні (утворилися поєднанням простих
прийменників: понад, попід, посеред,
задля, заради, з-за, з-поміж та ін.)
● складені (прийменники , утворені від
кількох слів: поруч з, згідно з, незалежно
від, у зв’язку з, у вигляді, з метою, на чолі,
незважаючи на та ін.)

10. Правопис прийменників
Складні прийменники звичайно пишуть разом.
Прийменники, які починаються із з (із), пишуть через
дефіс: з-за, із-за, з-над, з-під, з-поміж, з-посеред, з-перед
З-під старої сторінки життя визирає нова і чиста.
Складені прийменники пишуть окремо.
у наслідок останніх подій

11. За походженням прийменники
поділяються на:
● непохідні
● похідні
Непохідні прийменники – найдавніші, їхнє
походження вже не простежується (в(у),
до, без, від (од), для, з (із, зі, зо, ізо),
за, між по, при)

12. Творення похідних прийменників
Похідні прийменники утворилися:
– шляхом поєднання двох і більше непохідних прийменників (з-
поміж, задля, поза, попід);
– шляхом переходу іменників або прислівників (коло, кінець,
протягом, навколо);
– шляхом поєднання іменників чи прислівників з непохідними
прийменниками (з метою, у справі, в інтересах, на відміну від, у
зв’язку).

13. Вживання прийменників із відмінковими
формами
– З родовим відмінком вживаються
непохідні прийменники без, в (у), від, до,
з, за, між, на, проти, усі прийменники
іменникового та прислівникового
походження, більшість складних
прийменників (з-під, з-за, з-між, з-
перед, задля, поміж, попри) та деякі
складені (в напрямку до, залежно від).

14. Вживання прийменників із відмінковими
формами
Зі знахідним відмінком пов’язуються
прийменники в (у), на, з, за, над,
через, понад, крізь, про, під, по,
незважаючи на.

15. Вживання прийменників із відмінковими
формами
З орудним відмінком
пов’язуються прийменники з,
за, між, під, попід, над,
понад, перед, поміж, у
зв’язку з, згідно з, поряд з,
слідом за.

16. Вживання прийменників із відмінковими
формами
У зв’язки з місцевим відмінком вступають
прийменники в (у), на, о, при, по.
Прийменників, що вживаються з двома
або трьома відмінками, небагато. Серед них
– над, під, перед (знахідний та орудний
відмінки), на (знахідний та місцевий), в (у)
(родовий, знахідний та місцевий), з, за, між
(родовий, знахідний та орудний відмінки).