Образи повстанських ватажків - Максима Залізняка та Івана Гонти. Кобзар Волох

1. Образи повстанських
ватажків - Максима
Залізняка та Івана Гонти.
Кобзар Волох
Т.Г. Шевченко “Гайдамаки”

2. Історична довідка
У травні 1768 р. 70 гайдамаків на чолі із
запорожцем Максимом Залізняком виступили з
Мотронинського монастиря в густозаселені райони
Правобережжя, підбурюючи селян на повстання.
За лічені тижні повстання охопило Київщину,
Брацлавщину, Поділля. На початку червня 1768 р.
повстанці оточили місто Умань — один із
найбільших центрів польського панства в Україні.
На бік повсталого люду перейшов уманський
сотник Іван Гонта.
с.Мельники, Черкаська
обл. Свято-Троїцький
Мотронинський
монастир

3. Історична довідка
Наляканий розмахом Коліївщини («колій» — повстанець), російський
уряд послав військо на допомогу польській армії (військо повстанців
складали більше як ЗО гайдамацьких загонів). Підступні дії російських
офіцерів, які запросили в гості ватажків повстання та заарештували їх,
призвели до поразки повстання — табір повстанців під Уманню був оточений
російськими військами. Ґонту і 800 його козаків росіяни передали в руки
польського уряду. Після тривалих катувань повстанців знищили (Ґонту
катували три дні, знімаючи клаптями шкіру, а потім четвертували). Залізняка
та інших його прихильників було тавровано і заслано до Сибіру.
Повстання тривало з травня 1768 по червень 1769 р.

4. При уважному перечитуванні поеми “Гайдамаки”
можна побачити в ній шекспірівське, відчути
Шевченкове страждання за людську жорстокість:
“болить серце, як згадаєш…”, “серце болить, а
розказувать треба; нехай бачать сини, внуки,
що батьки їх помилялись”, “не спинила вина
крові, ні злості людської”.
Створюючи образи Залізняка та Гонти, Шевченко
дає власну оцінку їх ролі в повстанні: “Гонта і
Залізняк, отамани того кривавого діла”, Хоча в
змалюванні цих персонажів є політичні
суперечності, бо кожній людині притаманні і
сильні, і слабкі сторони.
Народна картина
“Козак Мамай на тлі
гайдамаків, що
страчують євреїв-
орендарів”.

5. Образ Максима Залізняка
Ставши на чолі гайдамаків, Залізняк думає про долю народу. Це є
однією із причин великого довір’я повстанців до свого ватажка. Це ж про
нього, улюбленця народних мас, кобзар Волох співає пісню “Літа орел, літа
сизий…”. Максим Залізняк у поемі змальований як сильна цілісна
особистість, яка живе однією єдиною метою, проте це зовсім не заважає
йому перейматися бідами простого народу і щиро співчувати йому. Та й
взагалі, він був близькою для них людиною, за що гайдамаки називали його
«батьком». Ватажок вмів на тільки відважно битися, а й підбадьорювати у
бою своїх гайдамаків, підтримувати їхній бойовий настрій. Образ Залізняка —
це образ улюбленця українського народу, улюбленця «громади в сіряках».
Повстанці кажуть про свого ватажка: «У нас один старший — батько
Максим».

6. Образ Максима Залізняка
Він завжди йде попереду, перебуває в самій гущі бою, власним
прикладом запалює повстанців на рішучі вчинки. Залізняк пройнятий
глибокою ненавистю до ворога і жорстоко розправляється з шляхтою, але
його благородний намір – визволення народу від гніту – перетворюється на
жахливе кровопролиття. Засліплені кров’ю, гайдамаки вже не здатні
зупинитись: “Не милують, Карають, завзяті. Тече кров у воду. Ні каліка, ані
старий, Ні мала дитина Не остались – вблагали Лихої години”. Можливо,
тяжке життя породжує таку неймовірну жорстокість? Адже Залізняк чуйний до
Яреми, дорожить дружбою, повстанці його поважають, вважаючи своїм.
Довідавшись, що немає вже Гонти “Залізняк заплакав вперше зроду; сльози
не вітер, умер неборака”. “На чужому полі, в чужу землю поховали його?
Сумно-сумно гайдамаки Залізную силу Поховали; насипали Високу могилу”.

7. Образ Івана Гонти
Дещо по-іншому змальовує Т. Шевченко образ ще одного ватажка
гайдамацького повстання — сотника Івана Гонту. Поет використовує для його
зображення зовсім інші фарби. Гонта трагічніший і суворіший, а основна риса
— це безмежна, майже фанатична відданість справі помсти і така ж
безмежна вірність присязі. Його образ – найтрагічніший у поемі. Гонта всією
душею ненавидить польську шляхту – це з одного боку. А з іншого – зміг же
він порушити присягу, переходячи на бік гайдамаків. Гонта вже не перед чим
не зупиняється, узявши у руки «священного ножа», яким різав ворогів, своїми
руками вбиває своїх дітей: «Поцілуйте мене, діти, Бо не я вбиваю, А
присяга».

8. Образ Івана Гонти
Але це вбивство Гонта дуже переживає, хоч рука його
і не здригнулося, а з часом ватажок повертається,
щоб поховати вбитих дітей. Шевченко пише, що,
здійснювати вбивство, Гонта замислюється над
вчинками гайдамаків, його єдині бажання – смерть. “І
мене вб’ють… коли б швидше!” Глибоко
психологічний епізод вбивства Гонтою дітей
розкриває безмежне батьківське горе. Драматизм
твору загострюється і в епізоді поховання дітей.
Виривши могилу ножем, Гонта ховає дітей так, як
ховали козаків, накривши очі червоною китайкою.
Уманський сотник Іван
Гонта (малюнок
М.Фартуха)

9. Слід зазначити, що історичні факти не підтверджують цього
вчинку, а Т.Шевченко використовує його для того, щоб
підкреслити, наскільки сильно ненавидів український народ
своїх загарбників, підкреслити, що він був готовий піти на все
заради своєї свободи і незалежності.
Особисте ставлення Т. Шевченка до ватажків
гайдамацького повстання розкривається у ліричному відступі
поеми «Гомоніла Україна». Насамперед, Гонту тут ми бачимо як
«мученика праведного», а Залізняка — «як душу щиру». Саме
такими створив ці образи Т. Шевченко, саме такими вони
постають перед нами. І будь-що, ми не повинні забувати героїв
свого народу, як забули наші предки, де знаходяться могили
ватажків. Адже без пам’яті про минуле нам годі й сподіватися,
що наше майбутнє буде світлішим за наше сьогодення.

11. Образ кобзаря Волоха
З гайдамацької маси виділяється традиційний для романтичної
літератури образ народного співця — кобзаря Волоха. У час відпочинку
Волох завжди в центрі уваги всього товариства, розважає піснями, у яких
звеличує звитяжну боротьбу повстанців, уславлює їхнього ватажка. У
походах він «переваги-ваги шкандибає на конику» слідом за військом, а під
час розгрому ляхів надихає повстанців на боротьбу з підступним ворогом.
Репертуар Волоха дуже багатий. Введені в текст поеми пісні кобзаря взяті з
усної народної творчості, але автор піддав їх певній літературній обробці.
Варіанти деяких цих пісень будуть записані з уст народу П. Чубинським,
Б.Грінченком та іншими збирачами фольклору. Не виключено, що серед
пісень Волоха є й створені самим автором за мотивами народних.

12. Образ кобзаря Волоха
Кобзар співає в бойових лавах повстанців, надихає їх на визвольну
боротьбу, його пісні ведуть народних месників уперед, співець, який виражає
погляди і прагнення народу. Репертуар його, як і Перебенді, дуже широкий,
про що свідчить розмова гайдамаків: «А мудро співає! Коли не послухаєш,
усе іншу». У своїх піснях Волох прославляє боротьбу, яку вів народ в
минулому проти турків і татар, проти польської шляхти. Пісні Волоха звернені
не лише в минуле, а оспівують і сучасну йому боротьбу, учасником якої є він
сам, прославляє ватажка повстанців Максима Залізняка. З’явившись за
кілька годин до початку повстання, кобзар супроводить гайдамаків у боях,
співає їм пісні, надихаючи на подвиги. Образом кобзаря Шевченко
підкреслює зв’язок поезії з життям і боротьбою народу, велику силу пісні.

13. Образ кобзаря Волоха
Це пiсенна душа гайдамакiв. Своïми пiснями вiн веде ïх у бiй.
Сю нiч погуляєм,
Ляхiв погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засмiється,
Земля затрясеться,
Небо запалає...

14. Образ кобзаря Волоха
Деякі літературознавці вважали, що образ Волоха
— довільна вигадка поета. У примітках до першого
видання поеми Т. Шевченко посилався на свідчення
свого діда: «За гайдамаками ходив кобзар, його
називали сліпим Волохом». Участь народних співців у
гайдамацькому русі підтверджує і так звана
«Кодненська книга», у якій записано прізвища
повстанців, страчених у селі Кодня. Серед них
засуджено до смертної кари три кобзарі та один
скрипаль. Отже, виводячи образ народного співця,
Шевченко дотримав історичної правди.

15. Образ кобзаря Волоха
«Та я й не волох: так тілько — був колись у
Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за
що».«До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка
слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну —
чарочку-другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та
й знову Слухайте ж, панове громадо!».
Участь кобзарiв у повстаннi - iсторичний факт. Вони
проходили кривавими шляхами разом з повсталим
народом. Кобзар Волох - це художнє втiлення
козацькоï вольницi, героïзму i завзяття, козацького
смiху, дотепу й жарту.

16. Значення поеми “Гайдамаки”
Літературна критика сприйняла появу поеми
«Гайдамаки» неоднозначно. Прихильною рецензією
відгукнулась 12 квітня 1842 р. «Литературная
газета». У ній відзначено прекрасний поетичний
талант Тараса Шевченка. Негативну оцінку поемі
дав В. Бєлінський, та ця оцінка ґрунтувалася не на
майстерності Шевченка, а на власних переконаннях
російського критика, який вважав, що українська
література не має перспектив розвитку. Але
великий Кобзар усією своєю поетичною спадщиною
заперечив таке судження.

17. Значення поеми “Гайдамаки”
Змальовуючи боротьбу українського
народу в минулому, Шевченко
прагнув збудити героїчний дух
народних мас, підняти їх на боротьбу
проти самодержавно-кріпосницького
ладу. Приклад ватажків
гайдамацького руху, на думку поета,
повинен нагадувати сучасником про
славні традиції народного опору
панівним класам, їх імена не повинні
забуватись. І для нас вони завжди
будуть прикладом мужності і вірного
служіння рідній землі.