1. 4
Урок-дослідження у 10 класі
«Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького – енциклопедія з
народознавства
Мета: дослідити елементи народознавства у повісті «Кайдашева сім’я»
І.С. Нечуя-Левицького; розвивати зв’язне мовлення, пам'ять, навички аналізу
й синтезу прочитаного; виховувати патріотизм, повагу до історичного
минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості І.С. Нечуя-
Левицького, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання:тексттвору«Кайдашевасім’я» І. Нечуя-Левицького , ілюстрації
до нього, портрет письменника, відеозаписи, презентації учнів.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
«Жодна література світуне має такого правдивого, дотепного, людяного,
сонячного, хоч дещо затьмареноготугою за кращим життям,творупро
трудящесело…»
М. Рильський
Учитель. Сьогодніми ознайомимося із повістю «Кайдашева сім’я» Івана
СеменовичаНечуя-Левицького. Перед вами епіграф до уроку. Які думки він у
вас викликає? Так, дійсно, ми будемо досліджувати елементи народознавства
у повісті І.С. Нечуя-Левицького. Письменник – великий майстер художньої
прози, тонкий знавець народного життя. Картини селянського побуту він
відтворює з такою переконливою виразністю, що «Кайдашеву сім’ю» читаєш,
наче гортаєш підручник з українського народознавства.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Учитель. Відомий український поет Максим Рильський любив
повторювати: «Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього». Це
справдітак, бо навіть сьогодення неможнадо кінця зрозуміти, не осмисливши
витоків своєї історії та культури. Підручники з історії – важливе джерело
наших знань. Та крім них, є ще художня література, яка додасть цим знанням
яскравості й неповторності. Особливо це стосується народознавства з його
розмаїттям національних звичаїв, багатством духовних традицій. А кращої
2. 5
ілюстрації до висвітлення надбань української культури, ніж повість І. Нечуя-
Левицького «Кайдашева сім’я», напевне, не існує.
Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб
розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести
дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:
1) Дослідження зображення персонажів повісті.
2) Дослідження зображення елементів одягу у повісті.
3) Дослідження зображення житла у повісті.
4) Дослідження традицій, звичаїв, обрядів у повісті.
5) Дослідження мови твору.
Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки.
Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете
поставити після закінчення доповідей.
ІІІ. Захист творчих проєктів
Виступ І творчої групи «Дослідження зображення персонажів повісті».
Письменник змальовує персонажів із великою любов’ю і гумором, бо,
незважаючи на всі труднощі життя, український народ завжди виявляв
оптимізм, сміявся, сипав дотепами, глузував із ворогів. Гумор у повісті
виступає як споконвічна риса народного характеру, українського народного
менталітету. «Кайдашева сім'я» є вершиною гумористичного таланту митця.
І. Нечуй-Левицький вклав у характери своїх героїв ті риси народного
характеру, які вважав найпритаманнішими українцям. Ось перед нами
Омелько Кайдаш – чоловікпрацьовитий, майстер, людиназ багатим життєвим
досвідом, але якого губить пристрасть до чарки. Автор в’їдливо насміхається
з п’яного Кайдаша, що стає враз сварливим, бо пияцтво завждизасуджувалося
в українській родині та суспільстві. Характери Омелька Кайдаша та
Кайдашихи є неоднозначними. Так, старого Кайдаша роздирають зовсім
протирічні прагнення. З одного боку, він дуже богомільний і шанує церковні
свята, а також святу неділю. А з другого боку, він постійно заглядає в чарку і
через це ніколи не знає спокою. Кайдашиха, будучи натурою досить
3. 6
егоїстичною,усеж інколи проявляє людськіпочуття. Так, вонатурбується про
Мелашку, яка втекла під час прощі до Києва, і потім проникається до неї
якоюсь майже материнською любов’ю.
Маруся Кайдашиха має у характері чимало вад: пихатість, манірність,
безпідставний гонор. Але, висміюючи їх, письменник водночас висвітлює в
образі жінки і добрі риси, властиві українкам: охайність, хист гарної
куховарки і господині. На початку повісті ми знайомимося з Карпом та
Лавріном, синами Омелька Кайдаша, і вже з короткої характеристики
розуміємо різницю їхніх характерів: «Лаврін проворно совав заступом по
землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого
важкого й тупого заступа. Веселому, жартівливому меншому братовіхотілось
говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів». І мріють хлопці
зустріти зовсім різних дівчат. Так, Карпо говорить:«Мені аби була робоча та
проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку». І таку дівчину він
зустрічає, сватає. Мотря й справді має запальний характер, непримиренну
вдачу, що й позначається наїї поведінціу родині. Лаврін же хоче зустріти таку
дівчину: «Коли я буду вибирати собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка,
червону, яккалина…» Отже, Карпо і Лаврін представляють собою зовсім різні
типи народних характерів. Один – запальний, але повільний в дії, похмурий,
небагатослівний. Інший – ніжний та лагідний, балакучий і веселий, але
нерішучий.
Українську впертість вклав автор в образ Карпа. Але саме за неї та за
рішучість і непідкупність обирає громада Карпа десяцьким. Його характер
доповнюється рисами черствості й грубуватості, за якими криється
наполегливість і працелюбність. Зате Лаврін мав по-українськиліричну вдачу
і м'яке серце, але чомусь саме після розмови з ним Кайдаш зробив висновок:
«Заженуть мене синки швидко на піч». І справді, згодом Лаврінз українською
дбайливістю «загарбав хазяйство у свої руки».
Працьовитість і моторність українськихмолодиць змальовує письменник
в образах невісток – Мотрі та Мелашки. Але кожна з них має свою особисту
4. 7
вдачу, бо походять вони з різних соціальних прошарків. І цю деталь автор
використовує, щоб краще висвітлити риси характеру, які з дитинства
закладалися в них: самолюбива та егоїстичнаМотря протиставляється добрій
і лагідній Мелашці. Прочитавши повість, дуже не хочеться залишати її
персонажів, бо від неї віє такий подихлюбовіі тепла, що починаєшіз гордістю
відчувати свою причетність до великої української родини.
Характери персонажів «Кайдашевої сім’ї» подані у розвитку. Так, ми
спостерігаємо метаморфози, які відбуваються з Мелашкою та Лавріном. На
початку повісті це лагідні, замріяні поетичні натури, а потім родинний
конфлікт настільки затягає їх, що вони перетворюються на таких же запеклих
та завзятихдо сварки, як іМотря та Кайдашиха:«Лаврін та Мелашка побачили
кров і розлютувались. Вони кинулись оборонять матір. Лаврін пхнув Мотрю.
Мотря дала сторчака на лаву. Карпо кинувся обороняти Мотрю і пхнув
Лавріна. Лаврін ударився об мисник. Три полумиски, захищені Лавріном од
наглої смерті, посипались йому на голову». Повість Нечуя-Левицького – це
не просто етнографічний замальовок, це глибоко психологічний і
викривальний твір. Іван Франко, називаючи автора «Кайдашевої сім’ї»,
талановитим майстром слова, «творцем живих типів», акцентував увагу на
його вмінні спостерігати життя, передавати побачене засобамислова. Учений
образно називав Нечуя-Левицького «колосальним, всеосяжним оком»
Правобережної України.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження зображення елементів одягу у
повісті».
Мальовничо зображує письменник традицію національного одягу,
особливо дівочого і жіночого, зокрема повсякденного й святкового.
Мотря, запрошена Карпом, збирається: «Подруга-сусідка надягла Мотрі на
голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок, на кибалку, над
самим чолом, поклала вузеньку стрічку із золотої парчі, а потім клала стрічки
одну вище іншої…». А от стара Кайдашиха збирається на смотрини:
«Кайдашиха надягла тонку сорочку, зав’язалася гарною новою хусткою із
5. 8
крайками до самих плечей і поназапроторювала всі хрести, надягла нову
спідницю, ще й жовті чоботи взула». Нечуй-Левицький описує деталі одягу,
головних уборів з етнографічною точністю, любуючись одягом, яскравими
прикрасами й разом з тим начебто залишаючи свої описи у спадщину
нащадкам для пожвавлення національної пам’яті.
А як не помітити такої характерної деталі: і Омелько, й Маруся, й інші
члени їхньої родинизавждиходилив чистих білих сорочках, навіть на роботі,
в будень, не кажучи вже про свята. Це свідчить про любов до чистоти й
охайності українського жіноцтва.
Автор описує чудове українське вбрання: поважно виступають хлопці у
високихсмушевих шапках та весело дріботять дівчата, граючичорнимиочима
під вигнутими бровами, вражаючи яскравими стрічками та червоним
намистом. Ось докладнийопис святковоговбрання дівчини:«Мотря вбралася
в зелену спідницю, в червону запаску, підперезалась довгим червоним
поясом… взулась в червоні чоботи, наділа добре намисто…» Кожна дівчина
на виданні мала свою скриню, де берегла придане. У залежності від достатків
родинибули і розміри скрині і її склад. Недарма Кайдашиха на розглядинахз
радістю дивилася на багату скриню Мотрі і зневажливо розглядала вбогий
«скарб» Мелашки. Адже кожна свекруха хотіла взяти собі в хату не тільки
добру помічницю, а й багатирську дочку.
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження зображення житла у повісті».
Послідовне оповідання про життя Кайдашів допомагає відтворити в уяві
селянську садибу: будинок, стайню, хлів, город, сад. Автор добре знає життя
селян, майстерно зображує деталі житла. Як бачимо з повісті, селянки багато
уваги приділяли чистотіоселі – щотижня підмазували піч, розмальовували її,
чепурили й зовні хату – білили стіни, призьбу підводили темнішим,
обсаджували садком. Щодня замітали, прибирали у хаті та на подвір’ї. Потім
пекли хліб, варили обід. Страв у будні було небагато – борщта каша, галушки,
лемішка, але вони мали бути смачними та поживними.
6. 9
У повісті неодноразово знаходимо опис оселі («білі стіни з червоною
призьбою, одвіркиз ясно-синьою фарбою з червонимисмужками», «хатанова,
велика, добре вшита»). І.С. Нечуй-Левицький виявив себе майстром і інших
видів описів, зокремаінтер’єру, в якому одні речі ніби підтримували людську
сварку, а інші виступали до неї контрастом: «В хаті стало тихо, тільки борщ
бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа
каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору. А зимнє
сонце глянуло весело в вікно й заграло рожевим світом на білому комині, на
білій грубі й намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними
малюнками простого прищуватого скла». Письменник з великою
майстерністю описав убогухату Балаша і в протилежність – хату Довбиша. Це
свідчить про те, як жили селяни на той час, з іншого боку письменник
характеризує героїв, які знаходяться у цьому інтер’єрі. «Хата була третя до
кінця й стояла край вишневого садочка. Вона була мала, стара аж похилилась
набік. Коло хати стриміли хлівці та повітка. Було по всьомувидно, що Балаш
був чоловік убогий». «… Хата була дуже низька. Маленькі віконця були ніби
сліпі. Через старі шибки, вкриті зеленими та червоними плямами, не видно
було навіть неба. Стара лежанка з каміння неначе присіла й роз’їхалась.
Каміння повипиналось з неї, неначе сухі ребрав худої шкапи. На полу в кутку
стояла стара невеличка скриня. Стеля ввігнулась, а серед хати стояв тонкий
побілений стовп: він підпирав сволок. «Над ставком стояла Довбишева хата,
вся в черешнях…Перед ним блиснув вугол білої стіни, підперезаний внизу
червоною призьбою, зачорніли чорною плямою, одчинені двері з одвірками,
помальованимиясно-синьою фарбою з червоною вузькою смужкою навкруги.
Довбишева хата була нова, велика, добре вимита, з чималими вікнами. Коло
вікон висіли віконниці, помальовані ясно-синьою фарбою». А ось опис
Кайдашевої хати: «Кайдашева хата була простора, з чималими ясними
вікнами, з новимиобразами, з великими вишиваними рушниками на стінах та
на образах».
7. 10
Виступ ІVтворчої групи «Дослідження традицій, звичаїв, обрядів у
повісті».
У повісті читач зіштовхується з докладним описом сватання, смотрин,
обряду весілля, особливостей готування національних страв і традицій
частування, обряду похорону, ворожіння, знахарства й тощо.
Життя українського села повністю пов’язане із землеробським
календарем і церковнимисвятами. Сім’я Кайдашів живе зацими правилами не
одне сторіччя: працюють у будень, ходять у церкву в неділю й на свята,
постягся по середовищах і п’ятницям, ідуть на прощу в Київ. Великого
значення надавали селяни віруванням і забобонам. Кайдаш постився по
п’ятницях, щоб не втонути, баба Палажка щороку їла паски в КиївськійЛаврі,
щоб потрапити до раю, Мотря сіяла пшеницю для того, «щоб виявити, чи
«чисте» місце під їхню нову хату». У разі хворобина селі зверталися до баби-
«знахарки». У Сємигорахце була баба Палажка, і до неї послали Мотрю, щоб
заспокоїти старого Кайдаша. Селяни вірили в Бога, часто ходили у церкву.
Старий Кайдаш навіть постився «дванадцять п’ятниць на рік», хоча це й не
заважає йому відвідувати шинок. Трагічно закінчується його пияцтво:
утопився він, незважаючи на те, що постився у святу п’ятницю, тому що
з’явилися йому чорти, які й привели до ріки. Не допомогла й знахарка
Палажка, що вимовляла Кайдашу цю «хворобу». Народ вірив у те, що
нашіптуванням можна відвести «чортів», повернути здоров’я й любов.
Українськеселянство було марновірне, але одночасно мало святу щиру душу
й прагнуло до чистоти, духовності, як, наприклад, Мелашка: «Як не пустите
мене (у Київ помолиться), те я, здається, умру».
Чудовою старовиною віє від українських обрядів, українських звичаїв.
Тут і розглядини, і сватання, і весілля. І запрошення до столу, яке
повторюється тричі, іпригощання, і навіть чаркагорілки, яку потрібно випити
до дна, щоб не залишати на сльози.
8. 11
Виступ V творчоїгрупи «Дослідженнямови твору».
В етнографічній розвідці «Світогляд українського народу» І. Нечуй-
Левицький вказував на великі моральніпотенції народу, суть яких відбилась в
усній поезії. Він радив письменникам не обминати колоритних народних
висловів і через їх освоєння показати світові неповторну душу українців.
Найрізноманітніші засоби барвистого народного мовлення Нечуй-Левицький
вдало використав у «Кайдашевій сім’ї». Мова персонажів насичена
прислів’ями та приказками («витріщив очі, наче корова на нові ворота»,
«наговорив сім міхів гречаної вовни», «чує, як у небі млинці печуть», «ой ти,
дівчино, з кучерявої рути-м’яти звита та з гострої шельвії!»).
Мелодійна українська мова пройняла всю повість. Які чудові приказки,
що їхговорять нарозглядинах:«Даруйже, боже, нам інашим дітям вік довгий
та щасливий, щоб ти, моя доню, була здорова, як вода, щоб цвіла довіку, як
рожа, щоб ти закрасила мою хату, моя втіхо, як зозуля садочок…»
У розмовіз матір’ю Мотря влучно назвала Кайдашиху «лютою змією»,
яка «полум’ям дише», а «з носагонить дим кужелем». Невістка враз підмітила
двоїстунатуру свекрухи: «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під
нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».
ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань
Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавство у
творах І.С. Нечуя-Левицького».
V. Підбиття підсумків
Оцінювання роботиучнів (учитель і учні оцінюють роботукожної групи,
відповідно виставляються оцінки за урок).
VІ. Домашнє завдання
Учитель. Уявіть себе режисерами, яким потрібно екранізувати повість
«Кайдашевасім’я» Нечуя-Левицького. Доберіть сучаснихакторів, якіб змогли
найповніше розкрити неперевершені характери персонажів твору.
9. 12
Підсумкове слово учителя. Отже, у повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-
Левицького ми спостерігаємо широку картину народного побуту з любовним
зображенням етнографічних деталей, особливостейта подробиць селянського
життя. Відтворенням кращих рис поетичної, працьовитої української нації,
відображенням звичаїв, побуту, традицій, духовних поривів українців
письменник затверджує віру у вічність українського народу. Він мріє про
повернення до духовних джерел, про відродження високої духовності. У цій
мрії – нев’януча краса «Кайдашевой сім’ї», у ній те, що дозволило Максимові
Рильському назвати повість Нечуя-Левицького «сонячною». Яскравий
колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесільні розглядини,
сільські розваги, детальні описи селянського одягу та оселі, насичена
прислів’ями і приказками мова повісті – усе це дає підстави вважати цей твір
справжньою енциклопедією народознавства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бондаренко О.І. ІванНечуй-Левицький «Кайашева сім’я». Урокилітератури
в 10 класі. // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2010. — № 22.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Харків: Фоліо,
2005. — 508 с.
3. Іванченко Р. Іван Нечуй-Левицький: Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро,
1980. — 147 с.
4. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. — Харків: Фоліо, 2007. — 351 с.
5. Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького // Дивослово. — 2003. —
№ 8.
6. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. — К.:
Український письменник, 1995. — 292 с.
7. Тараненко М. І.С. Нечуй-Левицький: семінарій. К.: Вища школа, 1984. —
184 с.
8. Сополова С. Фразеологія – джерело гумору та сатири повісті І. Нечуя-
Левицького «Кайдашева сім’я» // Дивослово. — 2004. — № 10. — С. 11–15.
9. http://uk.wikipedia.org/wiki
10. http://oldconf.neasmo.org.ua/node/579
10. 13
Урок-дослідження у 10 класі
«Новела-роздум «Impromtu phantasie» Ольги Кобилянської»
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання новели «Impromty
phantasie» О. Кобилянської; формувати вміння цілісного ідейно-художнього
аналізу епічного твору, аналізу художніх образів; розвивати інтелектуальні
здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення,
навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації,
презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці;
розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати
любов до краси рідного слова.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: текст новели «Impromtu phantasie» О. Кобилянської,
підручники, портрет письменниці, презентації учнів, аудіозапис «Іmpromptu
phantasie» Ф. Шопена.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Я шаліла внутрішньо від музики.
Ольга Кобилянська
Слово учителя
Сьогодні ми будемо говорити про новелу-роздум Ольги Кобилянської
«Impromtu phantasie» («Фантазія-експромт»). У творі письменниця показує
становлення й формування сильної, незалежної особистості, цілеспрямованої
й цілісної натури, яка прагне до самовдосконалення.
Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб
розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести
дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:
1) Дослідження історії написання і особливостей назви новели.
2) Дослідження жанру твору.
3) Дослідження сюжету новели.
4) Дослідження композиції новели.
5) Дослідження проблематики новели.
6) Дослідження образів новели.
11. 14
Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки.
Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете
поставити після закінчення доповідей.
ІІІ. Захист творчих проєктів
Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання і особливостей
назви новели».
У 1894 році Ольга Кобилянська, перервавши роботу над повістю «Царівна»,
створила новелу-роздум «Impromptu phantasie» (в перекладі з французької –
фантазія-експромт). Назва твору є алюзією на відомий ноктюрн «Impromtu»
Ф. Шопена, улюбленого композитора О. Кобилянської. Музика в житті
письменниці була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала:
«Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже
потрясаючий вплив». Вона мала гарний музикальний слух, добре грала на
фортепіано, любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона.
Назва новели вказує на спонтанність виникнення творчого задуму й
вільний виклад думок. Словом «impromptu» письменниця натякнула на
спонтанну реалізацію задуму, а «phantasie» – на вільну форму. Про таку
манеру письма в ранній період свідчать і рядки з автобіографії:
«...застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на
думку... незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на
папері, щоб не запізнитись».
Звучить фрагмент з «Іmpromptu phantasie» Ф. Шопена.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».
Свій твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська означує як нарис, таким
чином, можливо, наголошує на його автобіографізмі, адже за визначенням ця
жанрова форма належить швидше до публіцистичного стилю і передбачає
зображення дійсних фактів, подій та конкретних людей. Зважаючи на
глибокий ліризм твору, наповненість засобами музичного мистецтва, його
можна визначити як художній нарис.
12. 15
Також правильно буде визначити, що «Impromtu phantasie» є новелою-
роздумом із широким залученням звукової, музичної образності. Дослідники
творчості Ольги Кобилянської вважають, що між музичною і літературною
«Impromptu phantasie» багато спільного:
- назва твору;
- кількість частин (5 частин);
- градація фрази і циклічність фразування в тексті новели (майже
«запаморочливо» передають стрімкі злети і спади у музичному творі).
Яскравим прикладом музичної побудови фрази в новелі є епітетна градація,
якій літературознавець Олександр Рисак дав відповідну характеристику, –
«виразнеcrescendo»(крещендо (італ. crescendo) – музичнийтермін, що означає
поступове збільшення сили звуку).
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження сюжету новели».
Сюжет новели «Impromptu phantasie»:
Експозиція. Розповідь авторки про героїню.
Зав’язка. Маленька героїня упіймала коня, що зірвався з прив’язі.
Розвиток дії. Розповідь про те, як стройник налагоджував фортепіано у
родичів дівчини.
Кульмінація. Виконання стройником «Фантазії-експромт» Шопена, сльози
маленької героїні. Стройник бере з героїніобіцянку грати цю мелодію тільки
тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя.
Розв’язка. Героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано.
Зате, коли вона чує музику, то «готова вмирати. Стаю тоді божевільно-
відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча… Що й залежить на мені, коли
лиш музику чую!..».
Подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено
не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю
внутрішнього світу героїні. О. Кобилянська зображує два відтінки життя
оповідачки твору. У першій частині новели авторка розповідає про маленьку
десятирічну дівчинку. Письменниця зображує кілька епізодів, на прикладі
13. 16
яких розкриває характер героїні. У ній поєднуються меланхолійність,
чуттєвість, задумливість, з одного боку, ісміливість, нестримність, вольовийі
сильний характер – з іншого. Але при всій парадоксальності дівчина
гармонійна й життєлюбна, почуття переповнюють її, хоч вона не завжди їх
усвідомлює. У другій частині новели розповідається про життя дорослої
жінки. О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам – стосункам із
чоловіками та ставленню до життя. І хоч в особистому плані жінка відчуває
себе нещасливою від нерозділеного кохання, це не перешкоджає їй
насолоджуватися життям. Вона порівнює його з музичним твором, натякаючи
на потаємності своїх емоцій, які не можна виразити словами.
Виступ ІV творчої групи «Дослідження композиції новели».
Твір має уривчасту, фрагментарнукомпозицію, що дає можливість розповісти,
хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної
особистості. В основу композиції новели покладено типовий для сонатної
формиконтраст двохтем: зображення тонкої пристрасноїнатури в експозиції
та відтворення нереалізованих можливостей головної героїнів репризі. Щоб
зрозуміти особливостікомпозиції новели, коротко зупинимось на визначенні
музичного терміна «ноктюрн». В епоху романтизму ним називали невелику
п’єсу ліричного, мрійливого характеру. Шопенівські ноктюрни мали або
тричастинну будову зі зміною темпу виконання (повільно – швидко –
повільно) або форму рондо. У рондо головна тема кількаразово чергується з
відмінними один від одного епізодами за схемою: А–В–А–С–А–...–А. Дещо
подібноюза будовоює новела «Impromtu phantasie». О. Кобилянськавідкидає
традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за
принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки, який зливається з
образом героїні, спорідненої з власним ліричним «Я» авторки. Оскільки
подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не
зображеннюкартинзовнішнього світу, аглибинномурозкриттю внутрішнього
світу героїні.
14. 17
За аналогією до контрастів переживань у музичному ноктюрні в новелі
чергуються два відмінні настрої героїні: мрійливість, пасивність,
нерішучість – з одного боку, та активність, жвавість, навіть
непередбачуваність – з іншого. Вона любить спостерігати за хмарами, які
кличуть її ввись, до гармонії йдосконалості. Дівчинакидає виклик природним
силам і вирушає посеред бурі купувати наперсток, не боїться упіймати за
уздечку норовливого жеребця, що було не до снаги навіть хлопцям.
Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики новели».
У новелі «Impromptu phantasie» порушено такі проблеми:
- життя інтелігенції;
- сили фізичної і духовної (епізод з конем);
- сили і слабкості людської душі;
- чутливостілюдської душі до мистецтва (епізод, у якому дівчина вперше
чує мелодію «Фантазія-експромт»);
- нерозділеного кохання.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження образівновели».
Героїня новели «Impromptu phantasie» – лірична дівчина, читача приваблює її
духовна краса. Вона відчуває образи в тонах і барвах, увесь світ сприймає
через звуки мелодій, і навіть власне майбутнє постає в її уяві радісною піснею,
чарівною симфонією чи сонатою. Природно, що саме музика для дівчини є
найдосконалішим засобом вираження всієї глибини її думок, переживань і
страждань, всієї повноти своїх поривань і прагнень.
Подібно до музики впливає на людське єство і природа. Героїню ще з
дитинствадо нестямизахоплювала грізна, дико-романтичнабуремнаприрода,
в «зойках» якої вона вловлювала свавільну, пристрасну мелодію, своєрідну
динамічну гармонію, що імпонувала її сильній, завзятій і відчайдушній натурі.
Дівчина тонко сприймаєдовкілля, музику, а монастирськийдзвін, що в новелі
виступає, з одного боку, символом музики, з іншого – потягом героїні до
високого, духовного, викликає в неї бурю емоцій. Образ дзвонів передає її
дитяче відчуття: «Вслухувалась у дзвоніння якогось стародавнього
15. 18
історичного монастиря, – вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабала».
Від переживань їйнаочінавертаються сльози. Утакіхвилини дівчина здається
слабкоюй беззахисною. Аводночас – вонасильнай вольова, своїмивчинками
кидає виклик усім – хлопцям, коли впіймала коня, і природі, коли в бурю
біжить до крамниці.
Прикметна риса характеру героїні – волелюбність – сформувалася ще в
дитинстві. Невипадково авторка порівнює її з молодим арабським конем.
Символічним є епізод дитячих розваг, коли дівчину її друзі «запрягали» і
гнали, немов коня, уперед себе. Се була її найлюбіша забава.
Розвиток характеру дівчини відбувається через сприйняття нею музики.
Слухаючи ноктюрн Шопена, вона «почала плакати. Тихо, але цілою душею»,
тим самим виявляючи тонку організацію свого внутрішнього світу. Майстер
радить героїні грати п’єсу Шопена, коли їй виповниться двадцять років. Він
розуміє, що, тільки пізнавши силу кохання, розвинувшив собічуттєвість, вона
зможе в усій повноті відчути і глибину музичного твору.
Авторка зображує героїню дорослою як розумну, дотепну, незвичайно
розвинену натуру: «Займалась малярством, писала, старалась усіма силами
заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси». Парадоксальність ситуації
полягала лише в тому, що жінка з такою духовною красою була нещасливою,
сповненою постійним відчуттям смутку. Отже, при всій своїй силі характеру
героїня виявилася занадто вразливою й незахищеною перед життям. Такі
неординарні особистості, як вона, відлякували від себе.
Образ майстра, який ладнав фортепіано, також привертає увагу читача. У
цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість.
Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати
людськіемоції: «Те, що грав, була пристрасть, аякграв – зраджувало його яко
людину...» Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена, а мелодія
викликала в дівчини сльози.
16. 19
ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань
1) Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про новелу
«Impromtu phantasie» О. Кобилянської».
2) Створіть психологічний портрет головної героїні новели. У чому, на
вашу думку, виявляється краса її душі?
V. Підбиття підсумків
1) Вправа «Вільний мікрофон»
1. Я сьогодні…
2. Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
3. Найбільше мене вразило…
4. Мені здається, що такі твори навчають нас…
5. Написавши цю новелу, О. Кобилянська виявила себе як…
2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи,
відповідно виставляються оцінки за урок).
VІ. Домашнє завдання
- Написати твір «Чим мене схвилювала новела-роздум «Impromtu phantasie»
Ольги Кобилянської»;
- Створити буктрейлер новели.
Підсумкове слово учителя
Художній світ О. Кобилянської був витончений, музичний, з різними
відтінками настроїв та емоцій. Надзвичайно чутливо письменниця сприймала
і своєрідно вводила у свої твори музику. Новела Ольги Кобилянської
«Impromptu phantasie» надзвичайно ніжна і сильна водночас. Ми
переконалися, що саме музика для героїні твору є найдосконалішим засобом
вираження всієї глибини думок, переживань і страждань, усієї повноти
поривань і прагнень. Отже, творчий доробок О. Кобилянської – це новизна
проблематики, глибокий психологізм, музичність художньої оповіді.
Новелу «Impromptu phantasie» озвучила та музично оформила відома
актриса, постійна волонтерка соціального проекту «Книги, що говорять»,
17. 20
Анастасія Зюркалова. Відеомонтування здійснив волонтер проєкту – Вадим
Євдокименко.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вознюк В. Ольга Кобилянська: нарис / В. Вознюк. — К.:
Укрвидавполіграфія, 2012. — 151 с.
2. Демченко І.А. Особливості поетики Ольги Кобилянської. — К.: Твім-
Інтер, 2001. — 208 с.
3. КирилюкС.Д. ОльгаКобилянська ісвітова література. — Чернівці:Рута,
2002. — 174 с.
4. КияновськаЛ. Музичні жанриу прозіОльгиКобилянської //Українське
літературознавство. — Л.: Світ, 1988. — Вип. 51. — С. 97–102.
5. Кобилянська О. «Іmpromptu phantasie» // Кобилянська О. Твори: в
2 т. — К.: 1983. — 495 с.
6. Мацяк О. Кобилянська і Шопен: без імітації / О. Мацяк. — URL: inst-
ukr.lviv.ua/files/paradygma/221-230- mo.pdf
7. Нагорна С. Музичні і звукові моменти в творах Ольги Кобилянської. —
Львів, 193. — 236 с.
8. Починок Л.І. Ольга Кобилянська. Знайома постать у новому ракурсі:
навчальний посібник. — Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005. —
192 с.
9. Приходько І. Актуальні акценти в осмисленні творчості Ольги
Кобилянської (1863–1942) // Педагогічна думка. — 2017. — № 2. — С. 7–11.
10. Рисак О. Мелодії і барви слова (Проблеми синтезу мистецтв в
українській літературі кінця XIX — початку XX ст.) / О. Рисак. — Луцьк:
Надстир’я, 1996. — 64 с.
11. Семчук Д. Вивчення творчості Ольги Кобилянської у школі. —
Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 168 с.
12. Сорока Г. Музика у слові. (Урок у 10 класі за новелою Ольги
Кобилянської «Impromptu phantasie») // Дивослово. — 2019. — № 2. —
С. 2–6.
13. https://uk.wikipedia.org/wiki/
14. https://dovidka.biz.ua/fantaziia-ekspromt-analiz/
15. https://ukrlit.net/textbook/10klas_10/29.html
16. https://ukrlit.net/textbook/10klas_15/61.html
17. http://uabooks.top/397-olga-kobilyanska.html
18. https://www.youtube.com/watch?v=fMYWN2GiBmU
19. https://sites.google.com/site/olgakobilanska12345/tvorcist
20. https://md-eksperiment.org/post/20151209-neoromantichni-tvori-o-
kobilyanskoyi-v-konteksti-duhovnih-yavish-yevropi
18. 21
Урок у 10 класі
Дослідження роману «Тигролови» І. Багряного
Мета: ознайомити учнів із романом «Тигролови» І. Багряного; розвивати
зв’язнемовлення, пам’ять, навичкианалізуйсинтезупрочитаного;виховувати
патріотизм, повагу до історичного минулого, до звичаїв і традицій
українського народу, творчості І. Багряного; прищеплювати інтерес до
наслідків власної праці.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: текст роману І. Багряного «Тигролови», ілюстрації до нього,
підручники, портрет письменника, фільм «Тигролови», презентації учнів.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
«Поема всеперемагаючого оптимізму»
В. Чорногай
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Слово учителя
Постать Івана Багряного – одна з найяскравіших і найдраматичніших в
українському письменстві й громадянствіпершої половини-середини ХХ ст.
Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився
бажаним і зручним і в еміграції. У діаспорі – його політична позиція ставала
предметом не лише заперечень, ай злостивихперекручень та наклепів, а серед
політичних супротивників знаходилися й такі, хто погрожував йому
розправою і вдавалися до кримінальних засобів. Замовчуваний в Україні всі
повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомим читачам на
батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами
ставляться фільми, з’являютьсядослідження про нього.Актом справедливості
і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні
1992 року найвищої відзнаки нашої країни – Державної премії України
ім. Т. Шевченка.
19. 22
Сподіваюся, що роман «Тигролови» І. Багряного, яким захоплюються
мільйони читачів, знайшов відгук і у ваших серцях. Ви його прочитали й
провели велику пошуково-дослідницьку роботу, з’ясовуючи різні проблеми
твору та особливості їх мистецького втілення, джерела натхнення автора.
Кожен із вас мав можливість виявити творчі здібності відповідно до своїх
зацікавлень та можливостей, попрацювати в групі однодумців та самостійно.
Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб
розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести
дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:
• Дослідження історії написання роману.
• Дослідження особливостей назви роману.
• Дослідження жанру твору.
• Дослідження сюжету роману.
• Дослідження проблематики роману.
• Дослідження образів роману.
• Кінематографічна історія роману.
Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки.
Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете
поставити після закінчення доповідей.
ІІІ. Захист творчих проєктів
• Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання роману».
Задум роману «Тигролови» виношувався І. Багряним під час його
перебування в таборі, коли, втікаючи з нього, він блукав тайгою та
переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків
вихідців з України. 1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який
спочатку мав назву «Звіролови», побачив світ і незабаром був відзначений
премією у Львові на закритому літературному конкурсі. У 1946 році роман
видано у вдосконаленому варіанті. Він витримав багато видань українською
та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії),
голландською, французькою мовами. Сам автор згадував: «Охотське море.
20. 23
Тайга. Тундра. Звіроловство. Булитам поселення давно осілих наших людей з
України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». З цієї «цікавості»,
очевидно, йнародився роман«Тигролови».Аще – з великого болю заУкраїну,
за її знищуваний, тероризований народ. Роман написаний у 1943 році за 14
днів. Твір не є автобіографічним, але переживання «страшного державного
злочинця», його пригоди в тайзі належать І. Багряному.
За кордоном роман читали з великим захопленням, купували молоді до
дня народження або Дня Першого Причастя. На жаль, в Україні про нього не
знали майже 30 років. Роман побачив світ лише 1991 року.
• Виступ ІІ творчої групи «Дослідженняособливостейназви роману».
Сюжет твору вибудований на полюванні майора НКВД Медвина – цього
новітнього тигролова за гордим, не прирученим тоталітарною системою,
молодим «тигром»із України(Григорієм Многогрішни), який у тайзі знайшов
земляків, друзів, кохання. Любителі-тигролови, авантюрники, любителі
екзотики, пройдисвіти, контрабандисти, розтратники і можновладні
бюрократи – поєднані в цій своєрідній екстериторіальній державі блаженної
незалежності з професійними тигроловами, які вирушають на полювання за
людьми в ім’я збереження пролетарської держави, чистоти її ідеології.
Назва символічна:
1) родина Сірків полює на тигрів;
2) тигр – символ тайги;
3) в умовах тоталітарного режиму людина полює на людину (у тайзі –
найбезпечніше, поки не з’являється людолов (у романі – майор Медвин)).
• Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».
За жанром «Тигролови» І. Багряного – це пригодницький роман.
Пригодницький роман – це великий прозовий твір, в основу якого покладено
надзвичайну подію – фантастичну, детективну, або таку, що сталася під час
мандрівки.
«Тигролови» мають усі ознаки пригодницького роману:
– персонажі розділені на позитивних і негативних;
21. 24
– захоплюючий сюжет;
– мисливські пригоди;
– кохання з дівчиною, яка зросла в умовах дикої природи;
– happy end – щасливий кінець.
Твір І. Багряного посідає окреме місце серед багатьох пригодницьких
романів того часу, тому що він збагатив жанр глибокими аналітичними
розробками і справді мистецькими відкриттями. На думку Ю. Шереха,
новаторство Багряного в тому, що він «стверджує жанр українського
пригодницького роману», українець всім своїм духом, усім спрямуванням,
усіма ідеями, почуттями, характерами. Основною особливістю твору є те, що
попри карколомні втечі, захоплюючі полювання на ізюбрів і оленів, попри
сміливі й спритні лови живцем хижих тигрів, головною темою його є ніщо
інше, як історична конкретика сталінської доби.
• Виступ VІ творчої групи «Дослідження сюжету роману».
Роман має 2 сюжетні лінії:
• пригодницька (втеча Г. Многогрішного з поїзда-«дракона», його
перебування в тайзі);
• сталінських репресій (уривчаста).
Основним композиційним принципом, за яким побудований роман, є
принцип дихотомії, тобто сюжетні лінії розгортаються паралельно,
протиставляються і зіставляються. Григорію Многогрішному протисоїть
майор Медвин, цей новітній тигролов, який переслідує волелюбного
українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра».
Сюжет далекий від мрійливої сентиментальності, навпаки – він
напружений, динамічний. Атлетичний юнак-українець, за фахом інженер-
авіатор, хоробра й гуманна людина, Многогрішний не дав себе перемолоти в
тоталітарній м’ясорубціі був засуджений на 25 років до ГУЛАГу. На кожній
зупинці Медвин перевіряв присутність Григорія серед в’язнів, бо відчував
його нескореність духу й могутню внутрішню волю. Але Многогрішний не
змирився зі своїм безвихідним становищем і, вирізавши у вагоні отвір,
22. 25
вистрибнув із чрева страшного дракона, вселяючиупевненість у душі в’язнів,
що навіть приреченана смерть людина нездоланна, коли вонасповідує високу
духовність і понад усе цінить людську гідність. У тайзі Григорій знаходить
тепло й затишок у родині полтавських переселенців Сірків. Добрий душею
Сірко, його лагідна дружина відігріли серце й поранену душу колишнього
в’язня, повернули його до життя. Однак Григорій знав, що Медвин не
залишить його в спокої, буде шукати і в тайзі. Так і сталося. І при першій
нагоді Многогрішний поквитався зі своїм кривдником.
Перемога Григорія над Медвином символізує перемогу волелюбного
українського народу над жорстоким тоталітарним режимом. Коли
Многогрішний і його наречена Наталка, яка ніколи не бачила України,
народилась і виросла на Далекому Сході, прорвалися крізь кордон і думками
вже проклали шлях у майбутнє, їх охопив могутній порив до осягнення
України. Їхнє щасливе майбутнє – то шлях до відродження життя на
українській землі.
• Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики роману».
Роман«Тигролови» – багатоплановий. Основніпроблеми, порушені у
творі:
- трагедія Українив комуністичній імперії;
- вплив сталінських репресій на долю людини;
- морально-етичнівзаємостосункив сім’ї;
- роль українськихзвичаїв і обрядів у родині, що мешкає у тайзі;
- життя і смерть;
- добро ізло;
- справедливість і кара;
- сила волі, витримка, прагнення долати всілякі труднощі;
- романтичнекохання Наталки і Григорія.
• Виступ VІ творчої групи «Дослідження образів роману».
Роман багатий на яскраві образи. Головним персонажем є Григорій
Многогрішний, політичний в’язень, людина сильна і духовно, і фізично. Він
має незламну волю та готовий боротися за людську сутність і свободу. Його
не скорили ні страшні фізичні, ні моральні знущання. Навіть його прізвище
невипадкове, воно таке ж саме як і у Дем’яна Многогрішного, українського
23. 26
гетьмана, засланого в Іркутськ. Григорій Многогрішний – це відтворення
образу непідкореної України.
Наталка Сірківна – горда лісовичка, мисливець і звіролов, хоче в усьому
бути першою. Мати говорить про неї: «їй би на коні, та на полозках, та з
гвинтівкою, та з собаками... Звели їй до відьми в зуби полізти – полізе. й би
треба хлопцем родитись...» Але разом з тим Наталка ніжна й любляча донька,
яка шанує предківські звичаї і тонко відчуває красу природи. Та найбільше
вона розкривається у своєму почутті до Григорія Многогрішного.
Неприступна й насмішкувата, вона старанно приховувала своє кохання до
Григорія. Але у вирішальний момент, коли на перешкоді до її щастя стала
розлука, вона діє рішуче і швидко – так, як підказує їй серце. Знаючи, що над
коханим нависла смертельнанебезпека і йому треба тікати, вона готованавіть
переступити батьківське слово (адже в неї «Сіркова кров»), щоб бути разом з
коханим. Наталка – ніжна, вірна й віддана подруга, яка готова йти зі своїм
коханим хоч на край світу.
Родина Сірків – узагальнений образ родини українців, які переселилися
на Далекий Схід. Вони загартовані та рішучі, бережуть свої традиції,
пам’ятають історію свого роду, живуть за моральнимиприписами, що дали їм
їхні діди-прадіди, які жили на Україні та козакували. Родина Сірків також
пам’ятаєсвоюбатьківщину. Вони опинилися начужині, протезмоглизберегти
свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки –
люди гордіта сильні, їх загартувала сувораприрода. Атмосфера в родині, що
врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній
затишок. Родина Сірків має незвичне заняття – вони виловлюють тигрів в
тайзі, вступаючив двобійз цимисильнимитагордимитваринами, достойними
супротивниками, і виходять переможцями.
Цим сміливим мисливцям протиставляється майор Медвин. Цей кат
полює на Григорія. Він уособлює сталінську репресивну машину, що прагне
зламати та знищити таких волелюбних людей як Григорій Многогрішний чи
родина Сірків.
24. 27
Образ дракона-потяга – це образ усієї більшовицької системи. Цей
ешелон смерті уособлює приреченість народів Радянського Союзу на
знищення. Ешелон зображено у романі символічно в образі дракона, який
летить. Найімовірніше, цим образом-символом Іван Багряний хотів
підкреслити силу ідеологічної системи, яка має владу над життям людей,
використовує цю владу не на добро людям, а на їх винищення. Ешелон
зображено в образідракона ще й тому, що картина, коли чи не тисячі людей
перевозять для ув’язнення невідомо за які гріхи. Дракон також є образом
неприродним, хоча й сильним, але його сила спрямована на зло. І, крім того,
дракон має бути переможеним, як це завжди буває у легендах…
• Виступ VІІІ творчої групи «Кінематографічна історія роману».
«Тигроловами»зацікавився Голлівуд, щоб поставитифільм, але, на жаль,
цей проект так і залишився проектом. І тільки в 1994 році українським
режисером Ростиславом Синьком булиекранізовані два найкращих твори І.
Багряного: «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». Перші чотири серії
телесеріалу відтворюють сторінки «Саду Гетсиманського», п’ята – знята за
«Тигроловами» і має романтичне забарвлення. У фільмі знімались: Олег
Савкін, Ольга Сумська, Анатолій Мокренко, Микола Шутько.
Перегляд уривку з фільму.
ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань
Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про роман
«Тигролови» І. Багряного».
V. Підбиття підсумків
1) Вправа «Вільниймікрофон»
• Я сьогодні…
• Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
• Найцікавішим було…
• Найбільше мене вразило…
• «Тигролови» І. Багряного для мене – це…
2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи,
відповідно виставляються оцінки за урок).
25. 28
VІ. Домашнє завдання
• Уявіть себе режисерами, яким потрібно екранізувати роман
«Тигролови»І. Багряного. Доберіть сучаснихакторів, якіб змогли найповніше
розкрити неперевершені характери персонажів роману.
• Складіть діалог із Григорієм Многогрішним.
Підсумкове слово учителя
Роман «Тигролови» утверджує думку про те, що добро і правда
переможуть у світі. Він і його головний персонаж виховують справжніх,
сильних духом представників української нації. Якщо буде у нас більше таких
Григоріїв Многогрішних, то духовний потенціал українського народу –
незнищенний. Тож беріть приклади із героїв, які творили і творять історію, і
неодмінно будете «переможцями». Пишайтеся своєю країною і ніколи не
забувайте, звідки ви родом.
ЛІТЕРАТУРА
1. Багряний І. Тигролови. — К.: Укр. письменник, 2009. — 215 с.
2. Жулинський М. Я хочу бути тільки людиною…// І. Багряний. Тигролови. —
К., 1991. — 278 с.
3. Клочек Г. Знати своїх героїв: Матеріали до шкільного вивчення роману
І. Багряного «Тигролови» // Українська мова й література в середніх школах,
гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 1999. — № 2. — С.91–108.
4. Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський».
Навчальний посібник. — Кіровоград: Степова Еллада, 1998. — 79 с.
5. КостюкГ. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Українська мова і література
в школі. — 1993. — № 10.
6. Мовчан Р.В. Українська проза ХХ століття в іменах: посібник для
старшокласників, студентів, учителів. — К.:ПП Компанія «Актуальна освіта»,
1997. — 224 с.
7. Сподарець М.П. Іван Багряний – письменник і громадянин (До
дев’яносторіччя до дня народження). — 1996. — 102 с.
8. Турута Т. Вивчення творчості І. Багряного в школі. — Тернопіль:
Підручники і посібники, 2000. — 80 с.
9. Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду. — К.:
Українське агенство інформації та друку «РАДА», 1996. — 480 с.
10. https://uk.wikipedia.org/wiki
11. https://www.youtube.com/watch?v=kQ_fGYnWRp8
26. 29
Урок-інтерв’ю у 10 класі
«Стежками Григорія Сковороди»
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Г.С. Сковороди; показати
неповторність його творчої спадщини, її значення для розвитку української
літератури; розвивати культуру усного та писемного мовлення; виховувати
інтерес до спадщини Г.С. Сковороди, прагнення поглибити знання шляхом
самостійного читання творів письменника, літератури про нього.
Тип уроку: формування вмінь і навичок, застосування набутих знань.
Обладнання: портрет письменника, виставка творів Г.С. Сковороди різних
видань, ілюстрації художників до книг про Г.С. Сковороду, творів
письменника; стенд-експозиція «Стежками Сковороди», презентації учнів.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
«Філософ був духовним мечем своєї доби, криця його думки гостра…,
войовничий пал – бездонний».
І. Драч
Вступне слово вчителя
Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі –
одна з найпомітніших. Вона належить до тих, що з плином часу дедалі більше
ваблять уми поколінь. Письменник, філософ, композитор, співець, знавець
багатьох мов, Сковорода дивував сучасників різнобічним талантом,
енциклопедичними знаннями. Творчість Г.С. Сковороди має епохальне
значення для розвитку української літератури.
Сковорода – цілий світ, в якому є багато цікавого і для вас.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні на уроці ми познайомимося зі світлицею душі Григорія
Сковороди і спробуємо дати відповіді на такі питання:
– Як ви розумієте епіграф? Чи вдало він дібраний?
– Як ви вважаєте, чому є надзвичайно важливим вивчення творчості
Григорія Сковороди?
ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу (творча робота у групах)
1 група. Повідомлення біографів. Довідка (можна виконувати у вигляді
презентації або хронологічної таблиці, див. додаток № 1).
27. 30
2 група. Повідомлення літературознавців про творчу спадщину
Г. Сковороди (можна виконувати у вигляді презентації або
хронологічної таблиці, див. додаток № 2).
3 група. Оцінювання спадщиниСковородивидатнимидіячамимистецтва.
1-ий учень. Образ незвичайної людини і талановитого письменника
захоплював поетів і прозаїків. Про нього писали І. Драч, С. Кримський,
М. Попович, В. Шевчук, Ф. Поліщук, В. Чередниченко, Г. Вовк.
На кіностудії ім. О. Довженка у 1958 році знято художній фільм
«Григорій Сковорода» (режисер Іван Кавалерідзе), у 2013 році вийшов
документальний фільм «Таємничий Сковорода» (режисер Олена Хмирова).
І.Я. Франко писав: «Григорій Сковорода – поява вельми замітна в історії
розвоюукраїнськогонароду, мабуть, чиненайзамітніша з усіх духовних діячів
наших ХVІІІ віку».
2-ий учень. А отяк висловився проГригорія СковородуЛ.М. Толстой:«Багато
з його світогляду мені таке дивовижне близьке. Я недавно ще раз перечитав
його. Мені хочеться про ньогописати. Ія це зроблю. Його біографія, мій Боже,
ще краще його писань. Але ж які прекрасні й писання».
3-ій учень. Василь Яременко в передмовідо вибраних творів Григорія Савича
зазначає: «Для Т.Г. Шевченка твори Сковороди були не лише підручною
книгою, але й незглибимим джерелом філософської іпоетичної думки, з якого
повною мірою черпала допитлива душа генія».
У вірші «А.О. Козачковському» Тарас Шевченко писав:
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге – та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду...
28. 31
4-ий учень. А ще ми знайшли багато поезій (П. Тичини, Д. Павличка,
Ю. Клена, І. Драча, А. Малишка, М. Вінграновського), в яких уславлюється
образ Григорія Сковороди. Пропонуємо послухати одну з них.
Сковорода
Піти, піти без цілі і мети...
Вбирати в себе вітер і простори,
І ліс, і лан, і небо неозоре.
Душі лише співать: «Цвіти, цвіти!»
Аж власний світ у ній почне рости,
В якому будуть теж сонця і зорі,
І тихі води, чисті і прозорі.
Прекрасний шлях ясної самоти.
Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу
І мудрості вином розвести тугу,
Бо, може, це нам вічний заповіт,
Оті мандрівки дальні і безкраї,
І, може, іншого шляху немає,
Щоб з хаосу душі створити світ.
Ю. Клен
5-ий учень. Портрет Григорія Сковороди зображено на поштових марках,
банкнотах, монетах. 21 червня 1996 року Національний банк
України випустив срібну ювілейну монету номіналом 1 000 000 карбованців з
посвятоювеликомуукраїнськомуфілософуівченому XVIII століття Григорію
Сковороді (1722-1794 рр.).
15 вересня 2006 року Національний банк
України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено
Григорія Сковороду. Удизайнібанкноти(на лицьовомутазворотньомубоках)
використані два малюнки авторства Г.С. Сковороди.
4 група. Заочна екскурсія «Стежками Сковороди».
1-ий учень. Ми проведемо для вас заочну екскурсію. Наш маршрут – село
Чорнухи на Полтавщині, Київ, Петербург, Угорщина, Польща, Братислава,
Відень, Переяслав, Харків.
29. 32
Зупинимось у Харкові, де Сковорода працював протягом 10 років,
пам’ять по нього зберігається у пам’ятниках. Його іменем названо
педагогічний університет.
2-ий учень. На північному заході від Харкова розташоване красиве і затишне
українськесело – Сковородинівка, деу90-х рокахХVІІІ століття жив Григорій
Савич. На пагорбі стоїть світлий одноповерховий будинок. Навкруги
розкинувся великий сад, що спускається до мальовничих ставків. Поблизу
одного з них, як і за життя Сковороди, росте великий старий дуб. Неширока
доріжка веде від дуба до могили філософа. Тут, у селі, яке має ім’я видатного
українського просвітителя, в будинку, де він жив і помер, 1972 року було
створено літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди. Це – данина
глибокої пошани нащадків до пам’яті народного філософа, глибокого
мислителя, оригінального поета, чиї життя і творчість увійшли до історії
культури українського народу.
3-ій учень. Цього року все людство відзначає 295-річчя з дня народження
українського просвітителя, філософа і поета Г.С. Сковороди. І їдуть у
Сковородинівку люди, щоб віддати шану першому українському філософу,
який підвівся до рівня найвидатніших мислителів своєї епохи і зробив свій
внесок у культурну спадщину всього людства.
5 група. Інтерв’ю з Г.С. Сковородою.
– Доброго дня! Раді бачити Вас сьогодніна нашому уроці. Скажіть, будь
ласка, з чого Ви черпали натхнення для творчості?
– Доброго дня! Найбільше мене надихала краса природи, зачаровувала
народна творчість. Також я дуже любив спілкуватися з людьми.
– Якою мовою Ви писали? Які мови знали?
– Я писав поєднанням української та російської мови, яку потім назвали
«мова Сковороди». А знав грецьку, латинську, польську, староєврейську,
німецьку.
– Ви знаєте, який Ваш вірш використав І. Котляревськийу п’єсі «Наталка
Полтавка»?
– Так, чув про це. Мій вірш «Всякому городу…»
– На яких інструментах Ви вміли грати?
– Я грав на скрипці, бандурі, гуслях, органі та флейті.
– Що найбільше Ви цінували в людях?
30. 33
– Високу моральність, правдивість, гуманність, справжню любов і
дружбу.
– А які риси людей Вам не подобалися?
– Ці риси я висміяв у байках. Йдеться про самодурство, чванство,
підлабузництво, паразитизм, розумову обмеженість.
– Як Ви ставитися до навчання?
– Дуже позитивно. З розумними людьми приємно спілкуватися. Я дуже
ціную розум. Тому вчіться, не гайте часу!
– Григорію Савичу, чи вважаєте Ви себе щасливим? Що таке щастя?
– Щастя – жити у гармонії з собою, не зраджувати своїм ідеалам і
переконанням. Я такі жив, тому«Мир ловилменя, но не поймал». Я щасливий.
– Що Ви порадите нам, своїм нащадкам? Як треба жити?
– Треба бути чесними, справедливими, ввічливими, розумними,
самовдосконалюватися, робити добро, любити ближніх, жити чесно,
отримувати задоволення від своєї праці.
– Дякуємо, Григорію Савичу, за цінні поради, за те, що Ви промовили із
сивої давнини до нас своє мудре слово. До нових зустрічей!
ІV. Рефлексія. Закріплення вивченого матеріалу
Учитель. А тепер перевіримо, якими уважними ви були сьогодні. Пропоную
розгадати цікавий кросворд.
1Щ А 10С Т Я
Р2 И Л Ь С Ь К И Й
С3 Р О Д Н А
К4 О В А Л Е В С Ь К И Й
5Ч О Р Н У Х И
У6 Н І В Е Р С И Т Е Т
7Ф І Л О С О Ф
Р8 О З П О В І Д Н І
9Б А Й К А
По горизонталі:
1. Якій темі присвячено більшість байок і цикл діалогів Г. Сковороди?
2. Хто написав ці рядки:
«Благословенні ви, сліди,
Не змиті вічності дощами,
Мандрівника Сковороди
З припорошілими саквами,
31. 34
Що до цілющої води
Простує, занедбавши храми»?
3. Яка праця розкритау байці Г. Сковороди«Бджолаі Шершень»?
4. Перший біограф Г. Сковороди.
5. У якому селі на Полтавщині народився Сковорода?
6. Який навчальний заклад у Харкові названо іменем Сковороди?
7. Яке слово пропущене у назві книги Д. Багалія: «Український
мандрівний ………… ГригорійСковорода»?
8. Яка специфіка байок Г. Сковороди?Вонине віршовані, а …
9. У яких творах Г. Сковородиє фабула і сила?
По вертикалі: 10. Талановитий поет і письменник, педагог-новатор,
музикант, співак, композитор, філософ, знавець багатьох мов,
геніальний мислитель.
Відповіді: 1. Щастю. 2. Рильський. 3. Сродна. 4. Ковалинський. 5. Чорнухи.
6. Університет. 7. Філософ. 8. Розповідні. 9. Байки. 10. Сковорода.
V. Підбиття підсумків
1) Вправа «Вільниймікрофон»
• Я сьогодні…
• Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
• Найцікавішим було…
• Найбільше мене вразило…
• Я вважаю, що вивчення творчостіГ. Сковородиє важливим, тому що…
2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи,
відповідно виставляються оцінки за урок).
VІ. Домашнє завдання
1) Скласти ментальну карту «Що я знаю про Г.С. Сковороду».
2) Підготувати рекламний ролик«Сковородинівка – мальовничийкуточок
України».
Підсумкове слово учителя
Ще за життя Г. Сковороду називали «українським Сократом»,
«українським Горацієм», бо він значно розвинув в Україні філософію,
літературу, педагогіку. Минуло багато часу, як самобутній письменник
ГригорійСковородаходив по землі. Проте голос його не стихає, а все дужчає.
Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості знаходять
відгук і в наших серцях.
