02 (2)

4
НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ –
ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ
Для покращення якості знань учнів сьогодення вимагає пошуків нових
шляхів навчання. Одне з головних завдань учителя – допомогти учневі
навчитися самостійно здобувати знання. Кожен урок повинен сприяти
розвитку інтересів учнів, набуттю ними навичок самоосвіти. Нестандартні
форми навчання мають чимало переваг. Вони відкидають одноманітність,
посилюють інтерес до предмета, розвивають творче, продуктивне мислення,
вчать культури спілкування, поліпшують міжособистісні стосунки.
Нестандартні уроки мають гнучку структуру, характеризуються особливою
довірчою атмосферою між учасниками навчального процесу, що створює
максимально сприятливіумови для перетворення учнів на активних суб’єктів
освітнього процесу.
Останнім часом знизився інтерес учнів до знань, вони стали пасивними.
Запобігти цьомупевною мірою можна завдякибільш широкомузастосуванню
нестандартних форм і методів навчання, які активізують діяльність учнів на
уроках, розвиваючиїхтворче мислення, уміння спілкуватися, розмірковувати
і приймати рішення; підвищують інтерес до предмета та читацьку активність;
сприяють формуванню та розвитку особистості, яка спроможна повноцінно
реалізуватися в житті; забезпечують умови для розвитку креативної
особистості;сприяють позитивніймотивації учнів до пізнавальної діяльності,
потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні; роблять
можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку;
сприяють здобуванню знань учнями самостійно; диференціюють та
індивідуалізують процес навчання; стимулюють роботу з додатковою
літературою.
Нестандартні уроки зорієнтовані на розвиток особистості. Учні
набувають знань в процесі самостійного пошуку вирішення навчальних
завдань. Практика показала, що під час проведення нестандартних уроків
української літератури варто використовувати метод проектів та метод

5
«перевернутий клас», які сприяють самовираженню, спілкуванню, залученню
учнів до активної пізнавальної, дослідницької діяльності. Працюючи над
розробкою і проведенням нестандартних уроків (урок-дослідження, урок-
семінар, урок-диспут, урок-вікторина, урок-гра, урок-подорож, урок-
екскурсія, урок-суд, урок-концерт, урок-конференція, урок-змагання тощо),
обидва суб’єкти – учитель і учні – знаходять своє місце і взаємодіють на
принципах партнерства. Кожен учень залучається до самостійної діяльності,
усвідомлює навчальне завдання і відшукує шляхи його розв’язання.
Нестандартні уроки мотивують учнів до навчання, надихають їх створювати
власні проекти, презентації, сприяють розширенню світогляду, формують
ключові та предметні компетентності.
Під час проведення нестандартних уроків з метою підвищення культури
мовлення учнів, розвитку різних умінь і навичок впроваджую різні форми
роботи: індивідуальні, парні, групові. Також намагаюся навчити виділяти
головне в навчальному матеріалі, самостійно здобувати знання, працювати з
інформацією. Намагаюся спрямувати увагу учнів на уміння знаходити
закономірності, робитивисновки, вчудискутувати, обстоювативласнудумку,
мислити критично, творчо та оригінально.
Творчізавдання – найкраща мотивація до навчання, невід’ємна складова
нестандартоного уроку. Впроваджую ідею цікавого завдання для школярів –
створення учнями власного кіношедевру (буктрейлеру). Пропоную учням
продемонструвативласнебачення змістучерез відео візуалізацію головної ідеї
твору, створивши трейлер до книги. Це дасть змогу школярам відчути себе
справжніми режисерами або навіть акторською групою. До того ж, такий
спосіб опрацювання програмного матеріалу мотивує не лише читати, але і
проявити власний творчий потенціал). З головними етапами, програмами для
реалізації проєкту та ідеями візуалізації можете ознайомитися у статті
(Кизименко О.М. Навчальний проект «Нове народження улюбленої книги»
(створення буктрейлера) // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. –
№ 6.) чи сайті освітнього проєкту «На Урок».

6
Під час проведення уроків використовую посилання на різноманітні
сайти, мультимедійні матеріали (фотографії, графічну інформацію), медіа
тексти (фільми, телепередачі, кліпи тощо). Учні залюбки працюють над
створенням інтелект-карт, лепбуків тощо.
Значущість проведення уроків із застосуванням нестандартних форм
навчання безсумнівна. Вони дають змогув цікавій форміповторитий засвоїти
матеріал, сприяють розширенню світогляду учнів, розвивають їхнє мовлення
й мислення. Нестандартні уроки – найефективніший засіб для організації
колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботішколярів, який сприяє
досягненню високих результатів у роботі.
Аналіз проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що
вони можуть успішно використовуватися в процесі вивчення української
літератури. Однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє
увагу. Нестандартний урок пробуджує інтерес до навчання, активізує увагу
учнів і підвищує ефективність навчання. Він максимально стимулює
пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу здобувачів освіти.
Нестандартні форми навчання мають багато переваг. Вони відкидають
одноманітність, посилюють інтерес до предмета, розвивають творче,
продуктивне мислення, вчать культури спілкування, поліпшують
міжособистісністосунки. Проведення нестандартнихуроків показало, що учні
стали активними, самостійно аналізують інформацію, роблять висновки,
використовують власний досвід. Нестандартні уроки характеризуються
особливою довірчою атмосферою між учасниками освітнього процесу, що
створює максимально сприятливі умови для навчання. Вони пожвавлюють
освітній процес, захоплюють, зацікавлюють учнів, дають змогу в цікавій
форміповторитий засвоїтиматеріал, сприяють розширенню світоглядуучнів,
розвивають їхнє мовлення й мислення, створюють атмосферу творчості та
успішності, умови для самовдосконалення та самореалізації. Нестандартні
уроки дають можливість виконати головну функцію педагога – навчити
вчитися, створити умови для кращого засвоєння матеріалу. Вони –

7
продуктивна форма навчання, яка, на мою думку, поступово витіснить
традиційні уроки, поєднавши в собі вже набутий досвід з новими методами й
прийомами.
Отже, сучасний урок української літератури – плід майстерності і
творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної
мови, літератури, історії, мовознавства, народознавства, його патріотизму.
Він, безумовно, відбиває ті зміни, що відбуваються в системі освіти, рівень
розвитку методичної науки. Нестандартні уроки дають можливість виконати
головну функцію педагога – навчити вчитися, створити умови для кращого
засвоєння матеріалу. Вони – продуктивнаформанавчання, яка, на моюдумку,
поступово витіснить традиційні уроки, поєднавшив собівже набутий досвід з
новими методами й прийомами.

8
Бінарний урок у 5 класі
«В. Королів-Старий «Потерчата». Домовик – оберіг оселі»
(«Українська література» + «Трудове навчання», 5-й клас)
Мета: ознайомити учнів із творчістю В. Короліва-Старого (казкою
«Потерчата»), значенням тапоходженням різнихоберегів, зокремадомовиком
якоберегом будинку;опрацюватиідейно-художнійзміст твору;поглиблювати
знання учнів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва; виховувати
шанобливе ставлення до звичаїв і традицій українського народу, культури
Батьківщини, почуття патріотизму, усвідомлення своєї національної
неповторності, бережне ставлення до предметів побуту, прищеплювати
інтерес до позакласного читання; розвивати творчу уяву, вміння аналізувати
почуте, почуття прекрасного, художній смак, образне мислення, творчі та
комунікативні здібності; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: бінарний урок.
Обладнання: зразки виробів, ілюстрації до казки В. Короліва-Старого
«Потерчата», її аудіозапис, інструкції по виготовленню оберегу, презентація
«Схема виготовлення домовика», записи українських пісень.
Інструменти та матеріали: мішковина, солома (трава-осока), солоне тісто,
горох, пшоно, квасоля, насіння гарбуза й соняшника, ягоди шипшини,
засушені квіти, колосок, шматок тканини, монетка, клей, пензлик, ножиці,
фарби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці записано тему й
епіграф уроку)
«Тисячіречей забудете, а тих хвилин,
коли люба мама чи бабуся розповідала казки,
не забудете до смерті».
І. Франко
ІІ. ВСТУП
1) Учитель. Народна уява витворила багато фантастичних істот – добрих
духів, які допомагають людям у житті, а ще більше злих, що намагаються їм
зашкодити. Письменник Василь Королів-Старий зацікавився цією темою і
написав збірку казок «Нечиста сила», уявивши відьом, домовиків, потерчат,
лісовиків зовсім по-іншому. Він поставив перед собою нелегке завдання:
облагородити «нечисту силу», показати традиційно злі й лихі алегоричні
образи добрими, вчинки яких здебільшого приносять людям користь. На
уроках літератури ми з вами відкрили для себе таємничий світ персонажів
Василя Короліва-Старого, (Яку казку ми читали?) А вдома ви самостійно

9
познайомились із казкою «Потерчата», де перед нами постало ще більше
міфічних істот. Про деяких ви вже чули раніше, про інших дізналися вперше
Хто ж вони, персонажі авторського демонічного світу? Звідки їхнє коріння?
Як ставився до них наш народ, починаючи з давніх часів?
ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Короткіповідомлення учнів про уявлення «нечистої сили» в народі.
1-ий учень. Демонологія – це людські уявлення про злих духів, що дійшли до
нас з давніх часів.
Демони – фантастичні істоти, найпопулярнішими серед яких є мавки,
домовики, хухи, потерчата, русалки.
Домовик – найдавніший демонічний образ у багатьох народів. Найчастіше
домовик змальовувався як невеличкий, весь оброслий волоссям дідок. Люди
вірили, що домовик є в кожній оселі. За добрих взаємин із ним він
забезпечував добробут родини, пильнував уночі худобу. Проте домовик міг
завдати великих прикрощів тому, хто його розсердить.
2-ий учень. Русалка – один із найколоритніших персонажів української
демонології. За повір’ям, русалки – це молоді вродливі дівчата, які живуть на
дні річок. Уночі, коли сходить місяць, вони виходять на берег, чешуть своє
довгезелене волосся іводять хороводи, чудовим співом заманюють юнаків та
дівчат, затягують їх у воду і залоскочують. Русалками ставали дівчата, які
втопилися. Інші русалки живуть у полях та лісах, де полюбляють гойдатися на
гілках дерев.
Мавка – подібна до русалки. Живе в річках або водоймах, виходить на
берег тільки вночі, приманює хлопців своєю незвичайною красою, потім
перетворюється на стару страшну бабу. Від русалок мавки відрізняються
іншим волоссям. Вони бувають і лісові.
3-ій учень. Лісовик – істота, яка уявлялася українцям у вигляді трохи
здичавілого пастуха. Він пасе свою череду – вовків, зайців, оленів – і полюбляє
жартувати над людиною: відбере в неї пам’ять – і людина заблукає в лісі, а
лісовик радіє, гучно сміється і плескає в долоні. Але його витівки незлі.

10
4-ий учень. Потерчата – душі дітей, які померли нехрещеними, загублені
діти або діти-байстрята (народжені поза шлюбом, без батька). За народними
уявленнями, загублені діти не мають доступув царство вічного спокою, атому
постійно перебувають на межі двох світів – цього і того. Такими межами
вважалися «лихі» місця: цвинтарі, перехрестя доріг, урвища, болота.
Потерчата мають у руках каганці з вогниками синього кольору.
5-ий учень. Хуха – міфічна істота, пухка, як мох. Інколи хухи з’являлися перед
очима людей. Хто з нас не згадував цю істоту, коли зробивши якусь нелегку
справу, добре натомившись, полегшено зітхав: «Хух!» У народних повір’ях
представники нечистої сили не лише шкодили, а й допомагали людям. При
цьому кожен займався своїм ділом.
2. Бесіда за змістом казки.
- Про що розповідається в казці «Потерчата»?
(Учні стисло переказують зміст казки).
- Назвіть героїв казки і згрупуйте їх (реальні, міфічні).
Реальні Міфічні
Дячиха Євпраксія
Дяк Оверко
Домовик
Левадна Хуха
Потерчата
- Хто є головною дійовою особою? Чому саме?
3. Повідомлення учнів про домовика.
Учитель. Сьогодніми з вами докладно розглянемо образ домовика. Домовик
(похатник, господар, хованець, служка, помічник). Українці уявляли
Домовика так, як і інші народи. Іноді його вважали істотою невизначеного
роду (воно). Проте найчастіше Домовик змальовувався як невеличкий, весь
оброслий волоссям дідок. Люди вірили, що Домовик є в кожній оселі. За
Персонажі казки

11
добрих взаємин із ним він забезпечував добробут родини, пильнував уночі
худобу. Проте Домовик міг завдати великих прикрощів тому, хто його
розсердить. Образ Домовика як опікуна родинного вогнища переплітається з
образом домашнього чорта – Дідька. Існувало повір’я, що Дідько сидить у
курячомуяйціі його можевиховати кожен, хто виносить його дев’ять днів під
пахвою. Заможні господарі прагнули мати собі таких опікунів і регулярно
ставили для них у куточку їжу.
1-ий учень. У нашого народупереважає шанобливе ставлення до домовика. У
будинку домовик вважається дбайливим господарем, він любить ті сім’ї, в
яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі завжди прибрано, порядок
і чистота. Як потоваришувати з домовиком? Щоб не було біди, здавна при
переїзді в новий будинок необхідно було провести невеликий ритуал, щоб
домовик переїхав разом з господарями. Так як вважається, що домовик не
може жити без людей. Кинутий у старому і занедбаному будинку, який
втратив своїх господарів домовик гірко плаче і виє... Без людського
суспільства домовик стає лютим і злим. Таких домовиків неможливо заново
привчити до людей. Їх необхідно проганяти або навіть вбивати, якщо,
звичайно, вистачить сил, так як цей домовик може заподіяти шкоду людині.
2-ий учень. У великі свята (у Чистий четвер, на Великдень, на Різдво) в
хороших сім’ях після святкової вечері обов’язково залишали домовику
частування на столі. Навіть святкувалися іменини домового «домоведушки»,
їх справляли10 лютого, на Ефріма Сирина. У цей день треба було обов’язково
залишити «хазяїну» гостинця на столі. Зазвичай це хліб з кашею. При цьому
говорили: «Хазяїн-батюшка, побережи худібку», «Хозяїн-батюшка, хліб-сіль
прийми, худібку води». Після ж святкового вечера «сусід» весь рік був
смиренним і услужливим. Якщо цього не зробити, то домовикз доброїістоти
міг перетворитися на злого та шкідливого, і після цього всі справи у
господарстві підуть наперекосяк. Дев’ятого червня, в день Федора, домовик
влаштовується спати на вінику та його випадково можна винести з будинку
разом зі сміттям. Томув цей день селяни на Русі взагалі не мели підлоги, щоб

12
не пішли разом з домовиком з дому благополуччя і затишок.
А ось дванадцятого квітня на Іоанна Лествичника домовик міг колобродити і
біситися всю ніч до тих пір, поки не заспівають півні.
3-ій учень. Як не образити домовика? Домовик дуже не любить, коли в
будинку свистять, і може назавжди піти з дому. Йому також дуже не
подобається тютюновийдим, томуніколи не можна палити в своємубудинку,
так як дим цей осідає на домашнє начиння, меблі і не вивітрюється.
Якщо у вас гостюють злілюди, домовикбуденамагатися вижити таких людей
будь-якимиспособами:вінможедушити, тиснутина них. Передчуває домовик
також і наближення біди. Він намагається попередити господаря, якщо в
будинок прийшла людина зі злими намірами і чорними думками. У таких
випадках з рук у цієї людини може падати на підлогу і розбиватися посуд,
може що-небудь розлитися на скатертину. Також це може відбуватися і у
самого господаря, так як домовик буде намагатися попередити його. За
повір’ями, неможна залишати на ніч колючо-ріжучіпредметина столі(вилки,
ніж), тому що це заважає домовику захищати будинок і протистояти злим
силам.
4-ий учень. Як спілкуватися з Домовиком? Раніше люди вірили, що якщо
заговорити з домовиком, то можна або оніміти або стати заїкою назавжди.
Тому рекомендують просто прислухатися до того, про що домовик
попереджає. Якщо загримить посудом, то може статися пожежа; якщо водою
обіллє, то до хвороби, а якщо заплаче і заохає, то буде горе; якщо почне вити
і плескати дверима – до смерті. Іноді, щоб попередити, домовик може
стрибнути на груди сплячої людини і розбудити, в цей момент його потрібно
запитати: «До добра або до лиха?» Домовик повинен дуже тихо відповісти
людським голосом. Деякі його скидали на підлогу, домовик при цьому
кректав, але не ображався, такяксонній людині це можнапробачити. Справді,
автор ставив собі за мету показати всіх цих істот не як щось загрозливе та
небезпечне, а як світ добра, реальність, яка супроводжує людське життя,
роблячи його кращим.

13
4. Бесіда за змістом твору.
- Про що ви дізналися з казки «Потерчата»?
- Хто є героями твору?
- На які дві групи їх можна поділити?
- Якими постають перед нами персонажі казки Василя Короліва-Старого?
- За що домовик любив свого господаря? («... був веселий, говіркий, а коли
бував чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском,
мов хлопчисько, троїнне «Господи, помилуй!»)
- Чим був стурбований Домовик? (Відсутністю господаря вдома, хоча. вже і
«споночіло»).
- Якими рисамихарактеру наділений Домовик?(Порядність, доброзичливість,
турботливість, відповідальність, доброта).
- Довести, що Домовик – справжнійохоронець оселі(зачитатицитати з твору).
- Що свідчить про порядність Домовика?(«ЯківсякийпоряднийДомовик, він
довго вагався, чивиходитизісвогодвору, чині. Із кожною хвилиною Домовик
помічав, яку нього в серці наростає неспокій за свого господаря»).
- Чим Потерчата намагалися допомогти дяку Оверку? Опишіть цих істот.
(«Потерчата були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й
сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж
їхні маленькі ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися
вперед дуже повільно»).
- Як дяк Оверко, віруюча людина, сприймав представників «нечистої сили»?
- Чому Дяк Оверко так злякався Потерчат?
- Чим і як Домовик допоміг врятуватися дяку від втоплення у болоті?
- Що висміює автор у казці?
- Визначити основну думку казки (про те, що навколо набагато більше носіїв
добра, ніж зла, людині треба бути лише трохи уважнішою до навколишнього
світу).
- Яким чином міфологічні персонажі можуть виховати людину? Яким чином
вониможуть вплинути на нас? (через повір’я, забобони. Так, всеце може бути

14
безглуздим, смішним, а іноді навіть і шкідливим, але часто й таким, що не
позбавлене здорового глузду. Вироблені віками, ці повір’я демонструють
справжню мудрість нашого народу.
- Пригадайте ті уявлення про домовиків та інших міфологічних істот, що
можуть нас справді чомусь навчити. Чому саме?
5. Народна педагогіка у прикметах і повір’ях (презентація, учитель зачитує,
учні роблять висновки).
- Домовик дуже не любить, коли в будинку свистять, і може назавжди піти з
дому.
- Домовикам також дуже не подобається тютюновий дим, тому ніколи не
можна палити в своєму будинку, так як дим цей осідає на домашнє начиння,
меблі і не вивітрюється.
- За повір’ями, не можна залишати на ніч колючо-ріжучі предмети на столі
(вилки, ніж і тощо), тому що це заважає домовику захищати будинок і
протистояти злим силам.
- Він любить ті сім’ї, в яких переважають мир, злагода і любов, де в оселі
завжди прибрано, порядок і чистота.
- Неохайна жінка може спровокуватипоявудомовика, якщо залишить хату на
ніч неметеною. Домовик прийде вночі й местиме долівку.
- Не давай голки без нитки, бо нападуть злидні.
- На Федорин день (24 вересня), коли домовик не залишав своєї схованки, в
хаті не залишали і не виносили сміття.
III. ПРАКТИЧНА РОБОТА (розгляд схеми виконання роботи та
пояснення вчителем послідовності виконання роботи)
Учитель. Щоб зробитидомовика, вам знадобляться:
- тканина (мішковина, холст);
- голка й нитка;
- пензлик;
- клей;
- акварельні та гуашеві нитки;
- солома(трава-осока);
- солонетісто;

15
- горох;
- пшоно;
- квасоля;
- насіння соняшника й гарбуза;
- ягодишипшини;
- засушені квіти;
- пшеничний колосок;
- шматок тканини;
- монетка.
Інструктаж виготовлення виробу
(учні працюють під тиху народну музику)
1. Візьміть шматок міцної мішковини. Із цупкого паперу зробіть викройки, за
якими будете виготовляти деталі голови й тулуба домовика.
2. За викройками розкроїть і змийте заготовки, залишивши отвір для
заповнення набивочним матеріалом.
3. Заповніть деталі ватою, обрізками тканини або іншим підходящим
матеріалом.
4. Із соломи (трави-осоки) зробіть вуса і пришийте до голови в потрібному
місці. Щоб полегшити собі задачу, можете намітити риси обличчя домовика
олівцем або крейдою.
5. Над вусами приклейте ніс, зроблений за допомогою половинки горіха.
6. Виріжте з цупкого паперу деталі очейдомовика, приклейте і розфарбуйтеїх
акварельними фарбами. Очі й рот можна зробити з підходящих по розміру,
формі й кольору засушених ягід, намистин та ін.
7. Виріжте й приклейте рот домовика.
8. Із соломи (трави-осоки) зробіть «зачіску» домовика. Для цього візьміть
потрібну кількість трави і стягніть у пучок. Пришийте до голови.
9. Наповніть заготовку тулуба домовика. Майте на увазі, від кількості
набивочного матеріалу буде залежати фігура вашого домовика – ви можете
зробитийого більш чи менш товстеньким, в залежності від вашого уявлення.
10. Стягніть мішечки заготовок міцною ниткою і пришийте деталь голови до
тулуба.
11. Місце з’єднання деталей сховайте під галстуком чи бантиком.

16
ІV. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Учитель. Пропоную вам виконати ще одне цікаве завдання під назвою
«Рекламний ролик» (Учні повинні підготувати сценарій ролика, у якому було
б розрекламовано їхній оберіг).
Учитель аналізує виконані учнями роботи, звертаючи увагу на їхню
оригінальність, демонструє кращі роботи.
V. ПІДСУМКОВЕ СЛОВО ВИТЕЛІВ
Василь Королів-Старийусвоїхтворахпереконує, що навколишній світ не
є ворожим до людей. Треба лише вміти його зрозуміти, бути уважнішим до
оточуючих. Роль домовиків, потерчат полягає в прагненні зробити чистішим,
добрішим не лише навколишній світ, а й душу людини. Завдяки домовику й
потерчатам розумієш, що носіїв добрапоруч з людиною набагато більше, ніж
зла.
Ось і готовий ваш оберіг – домовичок. У ньому сила, яка буде оберігати
власника від усіх бід. Наші предки здавна вважали домовика оберегом своєї
оселі, добробуту родини. Тож нехай домовички стануть надійними вашими
оберегами, поселившись у ваших домівках.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вигадайте казкову історію про якийсь предмет, рослину чи тварину.

17
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладнемистецтво:Навч. посібникдля пед.
ін-тів. — Львів: Світ, 1992. — 272 с.
2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. — Київ: ІЗМН, 1997. — 86 с.
3. Булашов Г. Українськийнарод усвоїхлегендахта віруваннях. — К.: Довіра,
1992. — 414 с.
4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Харків: Фоліо,
2005. — 508 с.
5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. — К.: Редакція
газети «Народознавство», 1995. — 222 с.
6. Ігнатенко І. Етимологія для народу. — Харків: Клуб сімейного дозвілля,
2016. — С. 111–121.
7. Королів-Старий В. Нечиста сила. Казки. — К.: Школа, 2006. — 256 с.
8. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-
етнографічний нарис. — К.: Наукова думка, 1966. — 198 с.
9. Лозко Г.С. Українське народознавство. — 3-є вид. — X.: Видавництво
«Див», 2005. — 472 с.
10. Лукашенко Т. Українськіоберегисвоїмируками. —Харків: Віват, 2015. —
224 с.
11. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словникз українознавства. — К.:
Український письменник, 1995. — 292 с.
12. Репіленко Л. Аплікація з природногоматеріалу. — Тернопіль: Підручники
і посібники, 2005. — 112 с.
13. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред.
С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. — Київ: Знання, 2004. — 570 с.
14. Файник Т. Житло та довкілля: будівельні традиції українців Карпат. —
Львів: Інститут народознавства НАН України, 2007. — 208 с.
15. Чух Г. Не така вже й страшна нечиста сила // Дивослово. — 2005. —
№ 1. — С. 24–27.
16. Шевчук В. Про «нечисту», чи невидиму силу, силу та письменника, який
про неї писав, Василя Короліва-Старого // Королів-Старий В. Нечиста сила.
Казки. — К.: Школа, 2006. — С. 5–10.
17. Шепшуля А. Обереги своїми руками. — М.: Ексмо, 2008. — 64 с.
18. https://www.youtube.com/watch?v=vv75fte3PSw
19. http://ukrbooks.com/ua/Poterchata/
20. https://uk.wikipedia.org/wiki

18
Урок-дослідження з позакласного читання у 8 класі
«Елементи народознавства у творах Т.Г. Шевченка»
Мета: ознайомити учнів із творами Т.Г. Шевченка, дослідити елементи
народознавствав них; розвиватизв’язнемовлення, пам'ять, навички аналізу й
синтезу прочитаного; виховувати патріотизм, повагу до історичного
минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості Кобзаря,
прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: урок позакласного читання.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», підручники, портрет
Т. Шевченка, аудіозаписи, презентації учнів, ілюстрації до творів «Кобзаря».
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
Народ без традиційне живе, а животіє.
Коли втрачаєсвої йому вбивають у голову чужі.
Традиції – це панцир,який хоронить від ворожихударів...
Д. Донцов
Слово учителя
Сьогодніми продовжимо вивчати творчість Т. Г. Шевченка. Перед вами
епіграф до уроку. Які думки він у вас викликає? Так, дійсно, ми будемо
досліджувати елементи народознавства у творах Т.Г. Шевченка, адже
творчість митця увібрала в себе кращі фольклорні здобутки, народну етику і
естетику, народну пісню.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Надзвичайною красою, багатством і розмаїттям відзначаються звичаї, обряди
і свята українськогонароду. У народіговорять:«Хто Шевченка прочитав, той
багатший серцем став». Поет думав і відчував, як думав і відчував народ,
глибоко розкривав духовний світ людини. Наш урок не зовсім звичайний,
це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянутитему уроку повніше, творчі
групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми
завданнями:

19
1) Дослідження балади «Тополя».
2) Дослідження поеми «Катерина».
3) Дослідження балади «Причинна».
4) Дослідження поеми «Наймичка».
5) Дослідження поеми «Лілея».
Протягом урокуви будете оцінювати роботугруп і виставляти оцінки. Будьте
уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити
після закінчення доповідей.
ІІІ. Захист творчих проєктів
1. Виступ І творчої групи «Дослідження балади “ Тополя”».
По-перше, звернемо увагу на назву балади. Тополя – персонаж
українського фольклору, символзасмученої, безталанної дівчини. Так, дійсно,
Т.Г. Шевченко використовує у творі персоніфікований образ тополі-дівчини,
яка так і не дочекалася коханого:
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля дива наробило –
Тополею стала.
Поштовхом до написання «Тополі» послужила народнабалада «Ой чиєж
то жито, чиї ж то покоси», яку Шевченко з сестрою Катериною співали у
дитинстві.
По-друге, простежимо у баладі зв'язок з усною народною творчістю:
1) Сюжет про дівчину, яка не хоче йти заміж за нелюба;
2) наявність народнихзвичаїв (сватання, ворожіння);
3) композиція (вступ, основначастина, закінчення);
4) невелика кількість дійових осіб;
5) магічність числа «3» (тричі молодиця пила зілля ворожки);
6) відтворення первісних вірувань людей у можливість переселення душі
людини в рослину;
7) чарівна дія зілля (звернення до ворожки, до «нечистої сили»);

20
8) зв’язокіз потойбіччям (перетворення дівчини відбувається на межі дня
і ночі«поки півні не співали»).
2. Виступ ІІ творчої групи «Дослідження поеми “Катерина”».
Зміст поеми «Катерина» дуже близький до змісту народної пісні «Ойу лузі
та ще й при березі». У творі Шевченко розкриває трагедію дівчини-покритки.
Занеписаними, але загальноприйнятимизаконамизвичаєвогоправапро шлюб
та сім’ю, дівчина, яка стала матір’ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі.
Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов’язані були носити якийсь
головний убір, виконувався обряд покриття: кілька шанованих у селі жінок
збиралися і пов’язували («покривали») хусткою голову необачній дівчині.
Звідси пішла і назва – покритка.
Злий поговір, неслава, які не щадять і старої матері («Мабуть, сама
вчила»), призводять до того, що батьки зважуються на жорстокий вчинок.
Вони мусили скоритися громадській думці, усталеним законам і вигнати
«грішну» дочку з дому.
Також у давнину був звичай:залишаючи назавжди свій край, люди брали
жменьку рідної землі, яку мали покласти на їхню труну припохованні в чужій
стороні. Цього звичаю дотримується і Катерина: бере з-під вишні крихітку
рідної землі й ховає в хустину коло серця.
Портрет Катерини також змальований у фольклорних традиціях: у неї
карі оченята, чорні брови, біле личко, вона – «як квітка на полі».
3. Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження балади “Причинна”».
В основу балади покладена народна легенда про чисте й світле кохання,
розлукуй трагічну загибель закоханих – мотив, досить типовийдля народних
пісень. «Причинна» близька до народних пісень із погляду ритміки вірша.
Звернемо увагу на назву твору. Причинна – жінка, яка втратила психічну
рівновагу внаслідок того, що їй, за давніми народними уявленнями, щось
«пороблено», у цьому разі – ворожкою.
Автор влучно застосував у баладі елементи фольклору (наявність
фантастичного, народних звичаїв та повір’їв, мовних засобів фольклорної

21
поетики). Зокремазвернемо увагунаепітети фольклорного походження:«синє
море», «біле тіло», «козаченько молоденький», «гай темний», «чисте поле»,
«дуб кучерявий», «Дніпро широкий», «біле личко» тощо.
У творі зустрічаємо русалок, які залоскотали дівчину (за народними
повір’ями – це казкові водяні істоти в образі гарної дівчини з довгими
хвилястими косами; персонажі українського фольклору). Русалки у
Шевченка – це покритки та діти покриток, тобто ті, що були скривджені
«злими людьми».
Дівчину й козака «поховали громадою як слід, по закону» (обряд
поховання). За народними звичаями, на могилі дівчини садили калину –
символдівчини, а нежонатого парубка – явір, ялину чи дуб – символ хлопця.
4. Виступ VІ творчої групи «Дослідження поеми “Наймичка“».
Сюжет поеми схожий із сюжетами народних пісень і балад. У поемі
«Наймичка» розповідаєтьсяпро жінку-покритку, яка народилапозашлюбного
сина. У пролозі у формі народної пісні йде сповідь розчарованої, ошуканої
жінки. Також протягом поеми Шевченко використав пісні, в яких наймичка
виливає своє горе.
На початкуІ розділуТ. Шевченко використовує прийом, характернийдля
усної народноїтворчості, зокрема, для казок:«Жили-булидід і баба…». Також
використано число – три: три пари кумів, «Тричі крига замерзала. Тричі
розтавала, тричі наймичку у Київ Катря проводжала…».
Ганна – головний образ поеми, є покриткою. Покритка – дівчина, яка
стала матір’ю до одруження. Через те, що син довго не повертався додому,
вона зверталася з молитвою до святого Миколая (культ Миколи Святого був
надзвичайно поширений в Україні, його образ часто зустрічається в усній
народній творчості).
У творі згадується обряд хрещення дитини (хрещення Марка), обряд
поховання (поховання баби Насті), весільний обряд і його традиції (весілля
Марка і Катрі).

22
5. Виступ V творчої групи «Дослідження поеми “Лілея“».
В основі балади – народнопісенний мотив перетворення дівчини або
хлопця на рослину. Безпосереднім поштовхом до написання балади послужив
запис народної пісні «У Києві на ринку п’ють козаки горілку...» Лілея –
міфологічний символ чистоти й цнотливості. Шевченко транспонує цей
відомий з античності й середньовіччя мотив, який в українському фольклорі
найбільш притаманний побутовій баладі, – у соціальний вимір, зобразивши
конфлікт громадий пана і зробившимотив цієї метаморфозивиявом людської
жорстокості, породженої соціальною кривдою.
У поемі Шевченко використовує фантастичні образи потойбічних
істот – квітів, що мисляться у тексті як живі створіння, одне з яких – втілення
безвинно загиблої дівчини. Вони ведуть мову про реальний світ.
Лілея розповідаєсвоємубратовіКоролевомуцвіту, якприжитті її «люде»
ганьблять, наче покритку, тобто вчиняють за неписаними законами народних
уявлень, бо вона дитина пана, байстря (позашлюбна дитина, народжена у
неодружених людей). Вони остригли їй коси, накрили ганчіркою, зимою не
пустили в хату. Навіть після смерті проклін звичаю тяжіє над нею, вона
страждає.
Також у творі Кобзар використав зв'язок між традиційними
народнопісенними символами роси і сльози:
І заплакала Лілея
Росою-сльозою…
ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань
Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Елементи
народознавства у творах Т.Г. Шевченка».
V. Підбиття підсумків
Оцінювання роботиучнів (учитель і учні оцінюють роботукожної групи,
відповідно виставляються оцінки за урок).

23
VІ. Домашнє завдання
Написати твір-мініатюру «Народознавство у творах Кобзаря».
Підсумкове слово учителя
Усна народна творчість була і є тим джерелом, звідки черпали творче
натхнення письменники усіх часів і народів. Не був винятком і Великий
Кобзар. Поезія в душі Т.Г. Шевченка народжувалася, насамперед, як мелодія
у дитинстві почутої народної пісні, а вже потім виливалася словами. Так
творилася фольклорна манера Шевченкового письма. Близькість поета до
національного скарбу допомоглайомузсерединирозкритинароднийхарактер
у неперевершених творах, які ми з вами сьогодні дослідили на уроці.
1. Вижовець І. Творчість Т. Шевченка і фольклор / І. Вижовець //
Дивослово. — 2003. — № 6. — С. 40–41.
2. Іванова О. Народнопісенні джерела поетичної творчості Тараса
Шевченка / О. Іванова // Дивослово. — 2005. — № 2. — C. 19–22.
3. Клочек Г.Д. Поезія Шевченка: сучасна інтерпретація: Посібник для
вчителя. — К.: Освіта, 1998. — 237 с.
4. Красицька Л. Фольклор, Шевченко та цілісність національної душі /
Л. Красицька // Київ. — 2004. — № 4-5. — 166–169.
5. Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство.— Х: Торсінг, 2003. —
256 с.
6. Пилип’юк О.М. Фольклорні джерела образності ранньої поезії
Т.Г. Шевченка / О.М. Пилип’юк // Українська мова і література в школі. —
1985. — № 11. — С. 8–13.
7. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. —
К.: Український письменник, 1995. — 291 с.
8. Шевченко Т.Г. Кобзар. — К.: Рад. школа, 1987. — 607 с.
9. Ярмоленко Н. Фольклор і специфіка ранньої поетичної творчості
Шевченка / Н. Ярмоленко // Тарас Шевченко і Європейська культура: зб. пр.
Міжнародної тридцять третьої наук. шевченківської конференції, Черкаси, 20-
22 квітня 1999 р. — К., 2000. — С. 123–133.
10. http://www.kobzar.info/

24
Урок-дослідження у 8 класі
«Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї – повість про школу й
проблеми дорослішання
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання повісті «Шпага
Славка Беркути» Ніни Бічуї; формувати вміння цілісного ідейно-художнього
аналізу епічного твору, аналізувати художні образи;розвиватиінтелектуальні
здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення,
навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації,
презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці;
розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати
почуття відповідальності, милосердя, вміння розрізняти добро і зло, почуття
гуманізму, толерантності у ставленні до інших людей, сприяти естетичному
вихованню учнів, формуванню творчої, працелюбної особистості.
Обладнання: текст повісті «Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї, підручники,
портрет письменниці, презентації учнів.
Ніна Бічуя – «королева жіночої прози». Її твори пронизаніглибоким
психологізмом та інтелектуальною напругою, а саме письмо – вишукане й
елегантне.
Валерій Шевчук
Сьогодні ми будемо говорити про повість Ніни Бічуї «Шпага Славка
Беркути», якій виповнюється 50 років. Наш урок не зовсім звичайний, це –
урок-дослідження. Для того, щоброзглянутитемуурокуповніше, творчігрупи
повиннібули провестидослідницькуроботузгідно з попереднімизавданнями:
1) Дослідження історії написання повісті.
2) Дослідження особливостей назви повісті.
3) Дослідження жанру твору.
4) Дослідження композиції повісті.

25
5) Дослідження проблематики повісті.
6) Дослідження образів повісті.
Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки.
Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете
поставити після закінчення доповідей.
Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання повісті».
Повість «Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї написана і надрукована у
1968 році (цифра накладу вражала – 30 000 примірників). Вона стала першим
урбаністичним твором для підлітків в українській літературі. Повість була
перевидана «Видавництвом старого Лева» (Львів, 2010). Події у творі «Шпага
Славка Беркути» відбуваються в середині 60-х років XX століття у Львові,
однак читач такої віддаленості в часі майже не помічає.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження особливостей назви повісті».
Уже сама назва повісті «Шпага Славка Беркути» асоціюється з «вічними»
проблемами лицарської честі й мужності, які у ній є основними. На це вказує
наскрізний символічний образ шпаги й «характерологічні» ім’я та прізвище
головного персонажа.
Шпага – це зброя.Вона не має своєї волі, не несе відповідальності. Зброя
може захистити, а може вбити: так само і слово може зцілити і підтримати, а
може зганьбити і знищити. І тільки людині вирішувати, як вчинити, а тоді
відповідати за свої вчинки перед собою й світом).
Асоціативний кущ
лицарство
Шпага гідність, відвага
вірність дружбі
особистість, яка формується
Славка слава, знаменитість
репутація, чутка

26
беркут – вільний птах
Беркути Захар Беркут – лідер громади
відстоювання загальнолюдськихцінностей
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».
«Шпага Славка Беркути» – психологічна урбаністична повість.
Повість – це епічний прозовийтвір (рідше віршований), який характеризується
однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною
їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.
Психологічний твір – це твір, у якому художніми засобами передано
внутрішній стан персонажів, їх думок, переживань, зумовлених внутрішніми
й зовнішніми чинниками.
Урбаністичний твір – це прозовий твір, в якому розповідається про життя
міста та його мешканців.
Виступ ІV творчої групи «Дослідженнякомпозиціїповісті».
Твір має своєрідне обрамлення. Він починається лапатим снігом, який
укриває місто, і закінчується так само снігопадом. На чистому сніговому
полотні кожен пише своє життя, й у тому усі ми рівні і вільні у виборі –
песонажі книги і люди з будь-якого часу.
Композиція повісті
Експозиція: пізнання ціни дружби.
Зав’язка:знайомство з головнимиперсонажамиповісті.
Розвитокдії: навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі.
Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, вирок – підтримка класу;
байдужіть Юлька.
Розв’язка:усе ніби так просто, так гарно. Як у казці. Судили – вибачили –
помилилися…
Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики повісті».
Світ письменниці особливий, бо це духовний світ людини, де постійно
ведеться боротьбаміж добром і злом, де творяться дива, які ніхто не помічає.

27
Авторка вміщує багато проблем і моральних виборів. Які, на вашу думку,
проблеми порушено у творі?
 дорослішання дітей;
 самотність людини;
 відсутність повноцінного спілкування з дорослими;
 підлість і відкритість;
 жорстокість молоді, ставлення до братів менших – тварин;
 віра у свій талант;
 стосунки в середовищі дітей;
 самовдосконалення й самореалізація дитини;
 відповідальність людини за свої вчинки;
 дружба в житті людини;
 призначення людини на землі;
 формування характеру підлітків;
 протистояння брехні і правди.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження образів повісті».
Славко Беркута, Юлько Ващук, Стефко Вус, Лілі – головні персонажі
повісті.
Славко Беркута дуже складний образ. Славко сміливий, добрий, щирий.
Він не хоче ображати інших. У його серці немає місця підлості. Життя било
Славка найбільше за всіх. Будучи малим, Славко дуже сильно захворів, не міг
ходити, мав лишитися інвалідом. Завдяки сильній волі і духу, Славко
перемагає хворобу. Долаючи страшний біль, він вчиться ходити, потай іде на
ковзанку. Мимоволі захоплюєшся силою цього персонажа. Славко – борець,
йому нічого не дістається легко. За все йому доводиться платити, він
безперервно пізнаєсебе і світ, удосконалює свої вміння, постійно пробує щось
нове, шукає свій шлях. Славко сміливо йде у печери і захоплюється
спелеологією, починає тренуватися на шпагах. Батьки розуміють свого сина,

28
впускають його у своєдорослеколо, усвідомлюючи, що і далі на Славка чекає
не менше випробувань.
Найбільше випробування Славка – щастя Юлька, якому, на його думку,
все дістається легко без будь-яких зусиль. Дуже сильна сцена двобою між
Славком і Юльком. Так, Юлько ніколи не тримав шпаги в руках, і Славко ні в
якому разіне мав битися з неосвіченим. Але... ж хіба можна засуджувати його
за бажання хоч раз побачити, у його розумінні, кращого від себе
переможеним?Цей двобій – втілення величезного непорозуміння між людьми.
Шпага Славка ламається, завдаючи Юльку важкої рани. За помилку Славко
жорстоко розплачується, коли його звинувачують у зовсім іншому злочині, а
суспільство готове відвернутися. Хлопцю важко бути самому, оббреханому,
але він тримається, хоча й з останніх сил, і тримається гідно. І наскільки
важливим виявляється для нього почути від друзів, від однокласників, від
розумних та небайдужих дорослих те заповітне: «Ми тобі віримо!».
Юлько Ващук – персонаж, характер якого формується під впливом
надмірної любовібатьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважають
нижчими за соціальним статусом. Однакпоруч зі славолюбством, зверхністю,
зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є
й позитивні риси. Він емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки
через те, що Славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може
змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши
книгу-плагіат про Львів.
Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук
неймовірно самотній. У нього немає внутрішнього стрижня, він загублений
між історичнимиепохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким
він потай заздрить, бо тірадіють життю. Юлько хочеспілкуватися, але боїться
спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах
Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважає Славкове
життя надто простим порівняно зі своїм.

29
Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді
намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його
ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що
план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець
називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму
однокласникові.
Інший не менш цікавий персонаж – Стефко Вус. Цьому хлопцю не
пощастило у житті, його батько випиває. У Стефка немає справжніх друзів,
його виховує вулиця, поступово підштовхуючи до злочинного життя. Але
важливо те, що Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець,
читач бачить його внутрішній світ, ділить із хлопцем його біль і самотність,
співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.
Щасливим Стефко був лише у дитинстві, і провідником у світ була його
бабуся, яка померла. Та натомість, нині у житті хлопчика з’явилася інша
подібна людина – стара вчителька, чиє тепло, і хочеться палко вірити у це,
розтопить самотнє, але добре серце цієї людини.
Ображена Юльком поранена сорока, яку Славко і Стефко приносять
вчительці, щоб та вилікувала птаха, видужує. І тому, сподіваєшся, що ця
людина зможедопомогтиі Стефку знайти себе і вилікуватися від самотності і
невпевненості, а найголовніше від байдужості. Бо як інакше розцінювати його
поведінку, як не проявом байдужості, коли Стефко погоджується допомогти
Юльку знайти тих, хто помститься Славку замість юного розумника? Стефко
пробуєзупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогниклюдяності ще
жевріє у його серці.
Успішна Ліля – розумна, талановита, але водночас добра і, навіть, дещо
проста. Вона любить бути в центрі уваги, але й може приносити користь
іншим. Це людина настрою.
Ліля полюбляєхизуватися своїмиуспіхами, бути кращою за інших. І вона
справдібагато вміє. Дівчинка настільки гарно знає англійську мову, що може
вчити інших, і робить це, поки не відволікається на щось інше. Ліля знімалася

30
у кіно, часто бувала на телебаченні. Її життя сповнене цікавим досвідом, яким
вона радо ділиться. Ця дівчина успішна, хоча й часом Лілі дуже важко.
Найважче випробування Лілі – це навчитися спілкуватися з колективом,
стати його натхненницею і душею. Саме вона найбільше прагне допомогти
Славкові, коли той потрапляє у біду, хоча раніше ображалася на нього за
неуважність, яку вбачала у поведінці хлопця.
Між Лілею і Славком є конфлікт. Вона – творча натура, балерина, яка
виступає на великій сцені, і це прояв одного з її яскравих талантів. Натомість
у тренуваннях Славка дівчинка бачить лише розвитокфізичнихздібностей, не
розуміючи, що бойові мистецтва мають під собою важливу світоглядну
філософію. Поступово Ліля успішно долає цей стереотип і знаходить і себе, і
повноцінне спілкування, і, можливо, вірного супутника на все життя.
Письменниця дуже влучно змалювала образибайдужих, а то й жорстоких
педагогів – класного керівника, директора, які не цікавляться учнями. І тут же
з’являється альтернатива таким персонажам – образи вчителя-географа, що
вміє побачитидитячудушу, підтримати йдопомогти;тренераСлавкаБеркути,
який бере на себе роль старшого брата, розуміє дитячу душу.
1) Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці«Що я знаю про повість
«Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї».
2) Скласти сенкан про дружбу.
1) Вправа «Вільниймікрофон»
1. Я сьогодні…
2. Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
3. Найбільше мене вразило…
4. Мені здається, що такі твори навчають нас…
5. Твір Ніни Бічуї примусив мене замислитися над тим, що…

31
2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи,
- Підготувати інсценізацію уривку повісті (на вибір);
- Створити буктрейлер повісті.
«Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї – психологічно складанаі правдива книга,
в яку поринаєш з головою. Розповідь про чотирьох розумних підлітків, зі
своєю думкою, на чию долю вже випадали випробування. Всі вони
особистості, розвинені, по-своєму талановиті, які шукають свій шлях у житті.
Про цю повість потрібно говорити, нею прагнеш ділитися і з молодшими, і з
однолітками, і зі старшим поколінням.
1. Бічуя Н. Шпага Славка Беркути. — Київ:Веселка, 1968. – 95 с.
2. Бічуя Н.Л. Шпага Славка Беркути. — Львів: «Видавництво Старого
Лева», 2010. — 173 с.
3. Бабак В. Ніна Бічуя «Шпага Славка Беркути» // Українська мова та
література. — 2017. — № 3–4. – С. 32–65.
4. https://portfel.at.ua/lib/b/bichuja_shpaga_slavka_berkuti.pdf
5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Шпага_Славка_Беркути
6. https://bookchest.livejournal.com/12576.html
7. http://4book.org/referaty/ukrayinska-literatura/shpaga-slavka-berkuti
8. http://dovidka.biz.ua/shpaga-slavka-berkuti-harakteristika-geroyiv/
9. http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/102
10. http://metodportal.com/node/61467

32
«Місце для дракона» Ю. Винничука – повість-казка про
сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони»
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання повісті-казки
«Місце для дракона» Юрія Винничука; формувати вміння цілісного ідейно-
художнього аналізу епічного твору, проводитипаралель між фольклорноюта
авторською казкою, розкривати особливості повісті-казки; аналізувати
художні образи; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність
мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу
прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі;
прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та
логічне мислення, творчі здібності учнів, критичне мислення, вміння
оцінювати людські думки та вчинки; виховувати почуття справедливості та
рівноправності, сприятиестетичному вихованню учнів, формуванню творчої,
працелюбної особистості.
Обладнання: текст повісті-казки «Місце для дракона» Юрія Винничука,
ілюстрації до неї, підручники, портрет письменника, презентації учнів.
«Для мене щастя полягає в тому, щоб робити улюблену справу, щоб не
робити те, що мені не подобається»
Юрій Винничук
Дружба, яка закінчилася, ніколи, власне, і не починалася...
1) Робота з епіграфами.
2) Перевірка домашнього завдання.
Літературний диктант
1. Місце події в творі. (Люботин)
2. Основне заняття батька-князя. (Воювати)
3. Що сталося при синові-князеві на землях? (Затишшя)
4. Хто повідомив князя про появу дракона? (Воєвода)
5. Чим харчувався дракон? (Травою, листям, ягідками, яблуками, грушами)
6. Із ким товаришував Грицько? (Пустельником)

33
7. Яку новину повідомляє пустельник дракону? (Князь хоче його вбити)
8. У який ганебний спосіб зібралися лицарі виманити дракона з печери?
(Викурити димом)
9. Чому князь подружився з драконом? (Щоб викликати його на бій)
10. Як Настасія назвала дракона? (Великим метеликом)
11. Хто вбив дракона? (Джура Лаврін)
12. Чому помер князь? (З почуття провини)
Сьогодні ми будемо говорити про повість-казку «Місце для дракона»
сучасного українського письменника, талановитого філолога, журналіста,
редактора, перекладача та суспільного діяча Юрія Винничука. Наш урок не
зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему
уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу
згідно з попередніми завданнями:
1. Дослідження історії написання повісті.
2. Дослідження особливостей назви повісті.
3. Дослідження жанру твору.
4. Дослідження сюжету повісті.
5. Дослідження композиції повісті.
6. Дослідження проблематики повісті.
7. Дослідження образів повісті.
8. Сценічна історія повісті.
Для дитячої аудиторії Юрій Винничук зазвичай творить у жанрі літературної
казки, однак дещо модифікованої, поєднаної з іншими жанрами. Зокрема,

34
серед найвідоміших дитячих книжок письменника повість-казка «Місце для
дракона», яка розповідаєпро травоїдногодраконаГрицька, що зображенийне
як жорстокий хижак, а як мрійник та романтик. Уперше твір з’явився у 1990
році у збірці «Спалах», окремою книгою вийшов у 2015 році у харківському
видавництві «Фоліо». У 2016 роціз’явилося другевидання повістіу Дитячому
арт-видавництві «Чорні вівці» в Чернівцях.
Також у 2016 році створено аудіокнигу «Місце для дракона», яку
озвучила Катерина Шестакова.
Назва повісті-казки Юрія Винничука – «Місце для дракона». Що ж мав на увазі
автор, назвавши так твір?
У Стародавній Греції був такий вираз: «Драконівські закони писані не
чорнилом, а кров’ю», пов’язаний з діяльністю давньогрецького правителя
Дракона (за іншими джерелами Драконта). Звід законів, уведений ним,
передбачав надзвичайно суворіпокарання – смертну кару за провини. Закони
настільки закріпились у тогочасному суспільстві, що відмінити їх не
наважувались і наступні правителі Греції.
Дракон – збірна назва, що об’єднує ряд міфологічних і фантастичних
істот. Слово «дракон» використовується в найменуваннях деяких реальних
видів хребетних, переважно рептилій і риб. Образ драконашироко поширений
у фентезі, а також використовується у феншуй та астрології. Це змієподібна
істота великих розмірів, котра, у деяких розповідях, харчується людьми, має
кілька голів, можелітати та видихати полум’я зі своєї пащі, володіє чарівними
здібностями.
Розповіді й легенди про драконів відомі практично всім народам світу.
Характеристикидраконів і ставлення до них у культурах різні. У традиції країн
Далекого Сходудракониздебільшого зображаються добрими,покровителями
людей. Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами, з
якими вступають у бій шляхетні лицарі.

35
Твір «Місце для дракона» – напрочуд дивна історія, в якій усе навпаки:
дракон на ім’я Грицько – це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає
молодиць, адобрийтравоїдниймрійникта романтик, натомість лицарі на чолі
з володарем королівства – злі та підступні. Дракон милується метеликами,
пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків –
доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки
вгору, щоб не нищити природу. Драконне їсть м’ясаі не хоче нікого вбивати.
Але традицій ніхто не скасовував, і вони зобов’язують будь-що знищити
дракона. Добро і зло міняються масками – люди стали драконами, а Грицько-
дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони
людського світу, а головне – виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-
метелику серед придворнихінтриг, королівських змов, лицарських поєдинків
і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?
Автор визначаєтвір якповість-казку. Даючиоднез інтерв’ю, Юріій Винничук
сам зауважив, що ще й досі дуже любить казки, і йому здається, що він
постійно їх пише. Повість-казка є одним з досить цікавих жанрів дитячої
літератури, яка на прикладі вигаданих ситуацій пропонує розібратися в
стосунках людей, вчитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки
персонажів. Цей жанр створює вигадані світи, але при цьому дає можливість
знайомитися зісвітом реальним, його правиламита особливостями. Крім того,
в повісті-казці діють вигадані персонажі, відбуваються чарівні події.
Повість – епічний жанр середнього розміру. Частіше за все їй відводять місце
між романом і оповіданням.

36
Повість-казка, або казкова повість вирізняється тим, що в ній, як і в казці,
багато вигадки та фантазії, але персонажі діють протягом тривалого часу.
«Місце для дракона» – твір фантастичний, проте написаний без
прикрашування подій та вчинків, тому це реалізм. Потрібно увести поняття
«магічного реалізму», який є провідним методом творчості Юрія Винничука.
Магічний реалізм – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи
реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного,
таємничого. Магічний реалізм притаманний літературі Латинської Америки.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження сюжету повісті».
У книзі Юрія Винничука «Місце для дракона» все перевертається з ніг на
голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних
молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Лише одна річ
залишається незмінною: у світі й досі діють «драконячі закони».
Традиції у князівстві, де миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують
будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх
усюд. Найсміливіший із них стане чоловіком прекрасної князівни Настуні.
Проте, зібравшись докупи, відважні лицарі роз’їхались, адже «лютий хижак»
й гадки не мав з кимось боротися, щоб буванезавдати нікому шкоди. Ось така
каламбурна зав’язка повісті-казки Юрія Винничука.
Підступний князь вигадує інший спосіб досягти мети: вирішує
потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як хоче він. Його
наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він
здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути
від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та «урятувати» майбутнє
Люботина – своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: «Життя володаря
не варте й одного рядкапоета». Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує
собоюзаради, якйомуздавалося, друга – князя, зарадикнязівни Настуні, в яку
встиг закохатися.

37
Але вбивство драконане приносить миру та спокою в князівство, а лише
пробуджуєлихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар. Продовжуючи
демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста
дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи
принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише
пробудило лихі інстинкти. «Що станеться, коли народовібуде замало смерті
змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші
джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки
драконів, аби коженмав кого розп’ясти?Девзятистількиюд, аби мали на кого
перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його
підупадають. Боже! Пошли нам драконів!» – роздумує Юрій Винничук.
Виступ V творчої групи «Дослідження композиції повісті».
Композиція – 7 розділів, поділені на підрозділи.
Пролог. Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли
боронитися, запанувала нудьга, неймовірна лінь і розмореність.
Зав’язка. «Так і оголосіть:хто переможедракона – пошлюбить князівну і сяде
на престолі. Бій з Драконом – святе діло». Тут народ валом повалив.
Розвиток дії. Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся
йому в довіру і попросив допомогти в такому делікатному ділі – віддати життя
заради «спасіння Люботина».
Кульмінація. І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому
він, наче у дзеркалі, та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону
впивається, мов жало оси, а голова Драконовасіпається. Дракон важко падає,
голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло:
«Дякую».
Розв’язка. Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого
вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його
мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, якого
похоронилибіля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром
й сам помирає біля їхніх могил.

38
Виступ VІ творчої групи «Дослідження проблематики повісті».
Проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже
«драконячі закони», на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті,
порядні люди часто потерпають від підступних «володарів життя». Важко
виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових
«князів» мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та
особистий престиж. Отже, повість-казка «Місце для дракона» Юрія
Винничука змушує нас замислилися над тим, а чиповинно такбути насправді?
Чи правильним є те, що «поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі
місця, бо вони нетутешні»?
Виступ VІІ творчої групи «Дослідження образів повісті».
ДраконГрицько – алегоричнийобраз. Він досить незвичайний. Вісім років він
жив і виховувався сам, бо всі його родичі давно зникли. Яйце, з якого він
вилупився, багато років пролежало у печері. Це не хижак, не страшна істота, а
щиросердна міфічна тварина, яка ніколи нікому не завдавала кривди. А ще
драконзнав грамоту:вмів читати та писав вірші. Але не в очахкожного дракон
має такі позитивні риси. Так, князь його характерезує зовсім інакше: «Жоден
володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь
чудовисько.І дарма – чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, –
мусить бути убите». Проте пан Гудбрант таки наголошує на тому, що дракон
зовсім не звичайний: «Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний.

39
Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, –
вигляд його печери». А печера здивувала тому, що у інших драконів завжди
перед входом лежить чимало кісток, що говорить проїхню хижацькусуть. Цей
же житель Гличини не може похвалитися своєю здобиччю. Дракон Грицько,
не зважаючи на своюнатуру, протистоїтьприроді. У той час, як люди всіляко
показують своє справжнє обличчя. Більшість із них ненажерливі, брехливі та
жорстокі. Грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої
милосердям, щирістю та добротою.
доброта
патріотизм
прагнення допомогти іншим
Грицько самопожертва
милосердя
творча натура
сміливість
Драконяче Людське
Поява на світ, зовнішній вигляд Ім’я, освіта, християнин, поет,
поведінка, здатність до
самопожертви заради блага інших,
почуття вдячності до вчителя
Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали
потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького
князівства Люботин.
Пустельник – мудрий, щирий, відданий та добрий. Саме він стає наставником
та вчителем дракона, попри власні страхи. Пустельник намагається врятувати
друга, проте, на превеликий жаль, йому це не вдається. В образі пустельника
змальовано досвідчену, розумну людину, яка уміє відрізняти добро від зла,
бачити справжню сутність особистості, не зважаючи на зовнішність. Такі
люди уміють навчати інших, піклуватися про них, це мудрі наставники, які
люблять своїх вихованців та вірять у них.

40
Князь Люботинський – утілення підступної, підлої людини, яка заради
досягнення своєї мети здатна йти до кінця, руйнуючи все на своєму шляху,
навіть людські долі. Такі особистостіуміють увійти в довіру, а потім зрадити
друзів, морально знищивши їх. Князь – підступний, хитрий. Він починає
мріяти про знищення дракона. І образ князя у результаті є по-справжньому
хижацьким. Так, він людина, проте з хижацькою натурою. Це антипод
Грицька. Князь злий, нерозсудливий, грубий.
В образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять
зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. Змальовуючи образ князя,
автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких
треба уникати.
Виступ VІІІ творчої групи «Сценічна історія повісті».
У 2018 році в Київському малому драматичному театрі з’явилася вистава
«Місце для дракона» за однойменною повістю Ю. Винничука. Це чарівна
казка про добро, відповідальність, людяність та нелегкий вибір, який кожному
з нас доводиться робити. А, може, йне казка. Бо, придивіться уважніше: поряд
із нами насправді живуть й добрідракони, й підступні князі, благородній не
дуже лицарі та нещасні князівни.
Також у 2018 році у Київському академічному театрі на Липках
поставлено виставу«Місце для дракона» затвором Юрія Винничука. Режисер-
постановник – Олег Мельничук. У виставі відтворено казкову історію про
сумну і похмуру державу. В один прекрасний момент виявляється, що там
оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба
вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Чи переможуть
справедливість та людяність?
1. Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
«Місце для дракона» Юрія Винничука».
2. Скласти сенкан про дружбу.

41
3) «Я – автор». Яку б ви запропонували кінцівку повісті-казки «Місце для
дракона». Відповідь аргументуйте.
- Я сьогодні…
- Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
- Найбільше мене вразило…
- Мені здається, що такі твори навчають нас…
- Твір Юрія Винничука примусив мене замислитися над тим, що…
VІ. Домашнє завдання (на вибір)
- Написати список сучасних «драконячих законів», про які алегорично
говориться в повісті-казці «Місце для дракона» Ю. Винничука.
- Написати рецензію на повість-казку «Місце для дракона» Ю. Винничука.
Сучасні митці намагаються знайти все нові й нові засоби художнього
впливу на читачів. Вони звертаються й до традиційних жанрів, як повість-
казка, і поєднують жанри, звертаючись до притчі, використовують алегорію.
Створюється нове неповторне враження напівфантастичної, напівреальної
дійсності, у якій прочитується дуже прозорий підтекст і висвітлюються всі
вади нашого суспільства, нашого часу. Таким є твір Ю. Винничука. Повість-
казка «Місце для дракона» алегорично розповідає про сучасне життя.
Насправді в усі часи закон і правда залежить від тих, на чиєму боці сила. На
жаль, для можновладців часто неважливо, що в багатьох випадках заради
утвердження та підтримки їхніх законів ллється невинна кров.
Повість-казка «Місце для дракона» не втрачає своєї актуальності і в наш
час. Вонаучить нас, що зізлом, несправедливістю требаборотися, алетак, щоб

42
не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти
праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.
Дорогі діти, я бажаю, щоб на вашому життєвому шляху зустрічалися
лише такі друзі, як дракон, і ви ніколи не зустрічали князів…
1. Винничук Ю.П. Місце дракона. — Харків: Фоліо, 2015. — 313 с.
2. Голик О. Сучаснийурок. Українськалітература. Інтерактивні технології
на уроках. 5-12 класи. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 156 с.
3. Голобородько Я. Психологізм…Епатажність…Феєричність… (Новітні
тенденції української прози:ОксанаЗабужко таЮрій Винничук) // Українська
мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. —
2006. — № 2. — С. 88–98.
4. https://urok-ua.com/urok-ukrajinskoji-literatury-8-klas-tema-yurij-
vynnychuk-urok-1/
5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Винничук_Юрій_Павлович
6. https://abetkaland.in.ua/yurij-vynnychuk-mistse-dlya-drakona/
7. https://dovidka.biz.ua/mistse-dlya-drakona-analiz/
8. https://dovidka.biz.ua/mistse-dlya-drakona-kompozitsiya/
9. https://4book.org/referaty/ukrayinska-literatura/misce-dlya-drakona
10. https://coggle.it/diagram/VvfBue5POwt3P3Yi/t/місце-для-дракона
11. https://prezi.com/btbh6hbyvsss/presentation/
12. https://tsn.ua/books/yuriy-vinnichuk-misce-dlya-drakona-784745.html
13. http://www.ukrlit.net/making2017/8klas_1/3.html
14. http://fliphtml5.com/fzcd/jieb/basic/251-300
15. http://www.subject.com.ua/gdz/ukrlit/8klas/6.html
16. http://www.ukrlit.net/making2017/8klas_1/4.html
17. http://tuz.kiev.ua/shows/view/m-sce-dlya-drakona
18. http://today.kiev.ua/mistse-dlya-drakona/
19. http://www.ufest.in.ua/kyiv/afisha/dity/dityachiy-spektakl-misce-dlya-
drakona-u-kiyivs-komu-malomu-dramatichnomu-teatri
20. https://www.youtube.com/watch?v=XCCJCQybwoY

43
В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» –
гумористична повість про життя і пригоди школярів.
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання повісті «Вітька +
Галя, або Повість про перше кохання» Валентина Чемериса;формувативміння
цілісного ідейно-художнього аналізу епічного твору; аналізувати художні
образи; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення,
пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного,
самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати
інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та логічне мислення,
творчіздібностіучнів, критичнемислення, вміння оцінювати людські вчинки;
виховувати культуру спілкування, почуття гумору, прагнення до щирості
почуттів, сприяти естетичному вихованню учнів, формуванню творчої,
працелюбної особистості.
Обладнання: текст твору «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»
Валентина Чемериса, ілюстрації до нього, підручники, портрет письменника,
презентації учнів.
Справжнєвтілення українськихрис – ВалентинЧемерис.
ПетроОсадчук
Українськугумористикувже без його імені не уявити.
Павло Глазовий
3) Робота з епіграфами.
4) Перевірка домашнього завдання.
Літературний диктант
1. Яке прізвисько було у Федька? (Жучок)
2. Ким працювала сестра Котигорошка? (Бібліотекарем)
2. Як запропонував освідчитися Вітьці – Галі, Федько? (Серенада)
3. Де взяв сомбреро Федько? (На опудалі діда Свирида)
4. Для кого співав серенаду Вітька? (Для баби Хіврі)
5. Ким під час канікул працю-вала Галя? (Листоношею)

44
6. Що пообіцяла купити Федьку Галя, за зізнання, кого кохає Вітька? (Халву)
7. Чому Юрко пішов в секунданти до Петра Білого? (Бо винен був 15 коп.)
8. Яку репліку постійно повторював Причепа? (На даному етапі)
10. Кличка бугая, який змусив Причепу видряпатися на телефонний стовп.
(Кордебалет)
12. Чий тин загорівся? (Пріськи Деркач)
Сьогодніми будемо говорити про твір «Вітька + Галя, або Повість про
перше кохання» відомого українського письменника-гумориста Валентина
Чемериса. Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того,
щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести
дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:
1) Дослідження історії написання і назви повісті.
3) Дослідження сюжету повісті.
4) Дослідження композиції повісті.
Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання і назви повісті».
Свій творчий шлях Валентин Чемерис розпочав як сатирик-гуморист. Видав
18 веселих збірок: гуморески, пародії, веселі повісті. «Вітька + Галя, або
Повість про перше кохання» є одним із ранніх творів митця. Повість автор
написав українською, але вона була надрукована спочатку в перекладі на
російську в Москві, коли В. Чемерис закінчував навчатися в Літературному
інституті. Твір мав великий успіх, а в 1975 р. його надрукували в німецькому

45
журналі під назвою «Зиґзаґи дивного кохання». У 1978 році повість
надрукована у збірці «На порядкуденному: весела повість, гуморески» (Київ,
видавництво «Дніпро»). Потім перевидавалася у 2015 році (видавництво
«Портфель»), а також у 2018 (видавництво «Апріорі»).
Назва твору є символічною. Головні персонажі – Вітька Горобець і Галя
Козачок. Повість починається з розповідіпро те, що 25 липня 1964 рокуу селі
Великі Чаплі Вітька та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину –
Галю. Дружба і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше
побачення – все це лягло у основу твору.
«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» – автобіографічна
гумористична повість.
Повість – епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним
сюжетом, невеликою кількістю персонажів і за широтою охоплення життєвих
явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом
та оповіданням.
Автобіографічний твір – це твір, у якому автор наближається до опису свого
реального життя, використовує певні епізоди, що мали місце в його житті.
Гумор – художній прийом, заснований на зображенні чого-небудь у
комічному вигляді.
Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному
епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу(ів).
«Вітька + Галя…» – це гумористичнийтвір про пригоди14-річних друзів
Віті Горобця, Федька Котигорошка і Галі Козачок – мешканців села Великі
Чаплі. Він автобіографічний, тому що автор розповів про своє перше кохання,
а Вітя Горобець – це він, Валентин Чемерис, бо в дитинстві його часто
називали «Вально» або «Вітько». Імен друзів письменник теж не змінював:
Федько і Галя Козачок реальні особи, з яких він писав своїх персонажів.
Твір складається з двох частин: перша називається «Дуель», друга –
«Голуба куниця». За жанром кожна з них – це оповідання, тому що сюжет

46
однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє
невелика кількість персонажів. Тому слово «повість» у заголовку потрібно
розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження сюжету повісті».
Тема: гумористична розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі
Чаплі (дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше
побачення).
Ідея: поетизація першого почуття, виховання культури спілкування підлітків,
підготовка їх до реалій життя.
У розділі «Дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. Події
починаються надвечір 24 липня 1964 року, а завершуються наступного дня,
25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжокчасу. Автор
починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний
персонаж Вітька Горобець битиметься на дуелі. З ким? Чому? Навіщо у XX ст.
з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? Ці та інші питання відразу
виникають у читача і спрямовують його увагуна пошук відповідей. І поки сам
дуелянт спить, В. Чемерис, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку
подій, щоб пояснитипричини дуелі. І тільки після того, яквониз’ясовані, події
починають розгортатися послідовно без часових «розривів».
У творі автор майстерно використовує позасюжетні елементи як
додатковізасобивпливу на читача (інтригуючий заголовок, епіграф, авторські
відступи, портрети персонажів, лист із редакції тощо). Переповідає історію
кохання у творіоповідач. Складається враження, що цедорослийчоловік, який
уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг
подій і щось порадити Віті чи застерегти його від хибних кроків. Оповідач
дотепний та іронічний, але ставиться до своїх персонажів доброзичливо й зі
співчуттям. Майстерно зображуючи комічні ситуації, автор використовує
цілий арсенал прийомів: створює смішні та парадоксальніситуації; поєднує в
розповіді комічне й драматичне, високий і низький стилі; вживає відповідну
лексику та гру слів; поєднує невідповідність стилю мовлення й обстановки, у

47
якій це сказано; натякає або вибудовує ланцюжок думок, що викликають
смішні асоціації; перераховує різнорідні предмети в одному ряду;
використовує спеціальні риторичні фігури тощо.
Виступ V творчої групи «Дослідження композиції повісті».
Композиція: твір складається із двох частин, які у свою чергу поділяються на
окремі розділи.
Експозиція: розповідь про дружбу в дитинстві Віті з Галею та їхні пригоди.
Зав’язка:Вітя зізнається своємудругуФедьковіу закоханостідо Галі Козачок.
Для нього самого це почуття стало несподіваним. Друзі вирішують, що Вітя
має освідчитись дівчині у своїх почуттях.
Розвиток дії: друзі складають, а Вітя виконує серенаду для Галі; хлопці
посилають свій«шедевр» – серенаду– до редакції районноїгазетиз проханням
надрукувати; хочуть роздобути в бабці зілля, яким причарують дівчину; Вітя
йде на перше побачення та здійснює заради коханої «трудові подвиги»;
утворюється «любовний трикутник».
Кульмінація: відкриває всі таємниці та відповідає на запитання, які виникли в
читача на початку твору, – дуель, арешт Віті, зізнання Петра Білого, що він
не кохає Галі;
Розв’язка: Галя привсіх виявляє свої почуття до Віті й робить його щасливим.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження проблематики повісті».
У творі «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» В. Чемериса
порушено проблеми:
- дружби (Вітька – Федько);
- першого кохання (Вітька – Галя);
- зради (Вітька – Петро);
- вірності;
- батьків і дітей;
- культури спілкування;
- уміння бачити прекрасне в буденності;
- необхідність навчання та розвитку творчих здібностей.

48
Дитячі проблеми в дорослому житті передані засобами гумору.
Виступ VІІ творчої групи «Дослідження образів повісті».
Вітька – головнийперсонаж твору, якому лише 14 років. У таком юному
віці він уже закохався у свою односельчанкуГалю. «Вітька – високий, худий,
з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці.
Запальний і рвучкий». В образіцього хлопця поєднані такі риси, як рішучість,
наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано
бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.
Федько Котигорошко – 12-річний друг Вітьки. Федько – «маленький
товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою
смагляволицість. Він романтичний, бо запропонував Вітьковіосвідчитись Галі
серенадою. Федько ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною.
Він багато читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх
десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше
читати семисотсторінковий роман». Хлопець був хорошим другом, всіляко
підтримував Вітьку у різних ситуаціях і завждихотів бути поруч:«Тільки носа
не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненьканемов вирізьблена», «в неї
гарнічорніочі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо
диво дивне». Недарма у неї закохався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гарячатвоя
голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!».
Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс
будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку вона працює листоношею, щоб
заробити собі грошей. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.
Петро Білий – боягуз, мамин синочок, ябеда, хвастун, брехун, «завжди
прилизаний, напахчений одеколоном». Він боїться випробувань, намагається
врятувати тільки себе.

49
1. Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням
«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» Валентина Чемериса».
2. Скласти сенкан про дружбу, кохання (на вибір).
3. «Я – автор». Написати листадо одногоз персонажів повісті(Вітька, Галі,
Федька, Грицька Причепи, Петра Білого).
5. Повість Валентина Чемериса примусила мене замислитися над тим,
що…
VІ. Домашнє завдання (на вибір)
- Придумати ще одну пригоду, яка трапилася з Вітькою та іншими
персонажами твору.
- Уявити зустріч друзів із повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше
кохання» через 10 років та опишіть її. Пофантазувати, якими вони можуть
стати.
Сьогодні ми познайомилися із твором В. Чемериса «Вітька + Галя, або
Повість про перше кохання». Захоплюючата цікава історія про школярів, які
шукають пригод завжди і всюди нікого не залишила байдужим.
Гумористичність та невимушеність, динамічність та насиченість – головні
ознаки повісті. Тут є все, що буде у вас, діти, в житті: міцна дружба, перша
закоханість, життєві ситуації, з яких неодмінно потрібно знайти вихід. Цей

50
твір навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-
справжньомулюбити, знайти собізаняття до душі, не впадати у відчай навіть
у найскладніших ситуаціях.
1. Більчук М. Чемерис Валентин // Українські та зарубіжні письменники:
розповіді про життя і творчість. — Тернопіль: Підручники і посібники,
2006. — 181 с.
2. Надзельска І. Повісті Валентина Чемериса на уроках позакласного
читання у 8 класі // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих
вчених «Молоданаука—2014»: у 7 т. — Запоріжжя:Запорізькийнаціональний
університет, 2014. — Т. 5. — С. 104–107.
3. Романюк Р. Чемерис Валентин Лукич // Українська журналістика в
іменах. — 2008. — № 15. — С. 307.
4. Чемерис В. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». — Львів:
Апріорі, 2018. — 124 с.
5. https://pilipyurik.com/maistry-humoru/173-2009-10-08-10-12-31
6. https://uk.wikipedia.org/wiki/%
7. https://4book.org/referaty/ukrayinska-literatura/vitka-plyus-galya-analiz-
povisti
8. https://dovidka.biz.ua/vitka-galya-analiz/
9. http://portfel.at.ua/lib/ch/chemeris_vitka_galja_abo_povist_pro_pershe_kok
hannja.pdf
10. https://naurok.com.ua/urok-vitka-galya-abo-povist-pro-pershe-kohannya-
56833.html
11. https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-v-cemeris-vitkagala-abo-
povist-pro-perse-kohanna-129587.html
12. https://sites.google.com/site/cemerisvalentinnewiluy/valentin-cemeris-vitka-
gala-abo-povist-pro-perse-kohanna
13. https://narodna-osvita.com.ua/4346-veselki-tvorchost-valentina-chemerisa-
chitati-onlayn.html
14. https://docplayer.net/53594537-Vitka-galya-abo-povist-pro-pershe-
kohannya.html
15. http://www.apriori.lviv.ua/shop/dytiacha-literatura/vit-ka-hal-ka-abo-povist-
pro-pershe-k

51
Урок-дослідження позакласного читання у 8 класі
«Народознавчі аспекти у творах Є. Гребінки та Л. Глібова»
Мета: ознайомити учнів із творами Є. Гребінки та Л. Глібова, дослідити
народознавчі аспекти у них; розвивати зв’язне мовлення, пам'ять, навички
аналізу й синтезу прочитаного;виховуватипатріотизм, повагу до історичного
минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості видатних
митців слова, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Обладнання: збірки творів Є. Гребінки та Л. Глібова, підручники, портрети
митців, ілюстрації до їх творів, аудіозаписи, презентації учнів.
Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддаввсю душу,
Все, що міг, народу.
О. Олесь
Твори видатних митців слова Є. Гребінки та Л. Глібова є невід’ємним
складником скарбниці культурних надбань українського народу. Вони
пройшли шлях від покоління до покоління, постійно привертаючи до себе
увагу читачів. Секрету тому, що в Є. Гребінки та Л. Глібова вистачило таланту
і майстерностіодягтисвоютворчість у«національний одяг». Вонаблизькадля
всього народу, створена для людей і про людей.
Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб
розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести
дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями. Протягом уроку ви
будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте
змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення
доповідей.
Виступ І творчої групи «Дослідження байок Є. Гребінки».
Спочатку ми розглянемо творчий доробок Євгена Гребінки. Почнемо з
байок, адже саме вони принесли митцю літературну славу та визнання.
Гребінка вдало переосмислив здобутки попередників. Саме він вніс, за
словамиІ.Франка, «...усвої байкиукраїнськийпейзаж ісвітогляд українського
мужика». Гребінка влучно і сміливо говорив у байках правду, своїм корінням

52
вони сягають у народну творчість. Не випадково автор називав їх
«приказками». Саме з народних приказок він черпав точні образи й мовні
засоби. Безперечно, звідти у байки вливався народний гумор, народна
мудрість. Також окремі приказки лягли в основу сюжету й моралі окремих
байок. Наприклад, таких як «Школяр Денис», «Верша та Болото». Ці байки
відтворюють реалістичні події, в них ми знаходимо безліч побутовихдеталей,
картин, наскрізь твори пронизані етнографічним колоритом. Характеристики
персонажів, їх дій повністю відповідають звичаям і побуту українців.
І.Я. Франко високо оцінював байки Гребінки, в які той вкладав всю свою
поетичну душу і любов до України, відзначав їх національний український
колорит, здоровий гумор. Це зробило їх зрозумілими для народного читача.
Гребінка майстерно використовував українськийпейзаж («Утятатастеп»,
«Мірошник»). Це все надавало байкам емоційного, живого характеру. Також
байкар вдало використовував народну фразеологію, терміни селянського
календаря («об Іллі», «насамої Меланки»), деталі повсякденногожиття (вівчар
«онучі прати мусив сісти», «хліб давно у полі половіє»).
Глібов добирає промовисті імена, пов’язані з казками про тварин. Взяті
вони виключно з української флори і фауни (Вовк, Ведмідь, Лисиця, Будяк,
Орел, Хміль, Віл, Зозуля, Рожа тощо), українські народні імена (Онисько,
Охрім, Опанас, Іван, Петро, Кіндрат, Грицько тощо). Окремівиразибайок, їхні
назви, вяті з народних джерел, стали приказками, крилатими висловами
(«Ведмежий суд», «Мовчи! Почують  битий будеш», «Лисичці ж ратиці
оддають»). Автор, вживаючи народну фразеологію, використав розмовну
інтонацію, не уникав прикметників-епітетів, зменшено-пестливих суфіксів,
«грубих» слів. Варто також відзначити зв’язок байок Гребінки з народною
поезією («Зозуля та Снігир» тощо).
Байки Гребінки ввібрали безліч народних традицій, відзначалися своєю
реалістичністю. Їхня основа  це реальний пейзаж і світогляд простоїлюдини.
Байкар видобував із приказок народну мудрість, постійно звертався до

53
народної скарбниці. Це відіграло значну роль у наближенні літератури до
життя народу.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження лірики Є. Гребінки».
Крім байок, у творчому доробку Є.Гребінки  вірші, написані
українською й російською мовою. Вони також тісно пов’язані з
народнопісенною традицією. Автор захоплювався фольклором, звертався до
пісенної лексики і фразеології. Підтвердженням цього є те, що його вірші,
покладені на музику, відомі й виконуються і зараз. Іноді навіть їх авторство
приписують народу. Наприклад, так трапилося з піснею «Чорнії очі»,
проникливірядкиякої прикрашають репертуар багатьохспіваків і зараз. Варто
відзначити, що саме емоційний характер, щирість, зв’язок з усною народною
творчістю забезпечили поезіям Є. Гребінки широку популярність.
З дитинства українська тематика увійшла в свідомість майбутнього
письменника разом з народними піснями та родинними переказами. Тому
особливе місце займає у творчості Гребінки історична тема. Наприклад, у
романі «Чайковський», який було створено на основі родинних переказів
(мати Гребінки походила з роду Чайковських), а також із запозиченням
окремих епізодів із народної думипро Олексія Поповича Гребінка майстерно
зумів відтворити тогочасне життя козаків. Він створив образи, притаманні
народу у часи боротьби проти іноземних загарбників. Для цього митець
використав народні легенди й пісні, існуючі історичні джерела. Роман
наскрізно пронизаний українськими піснями, сповнений подробицями
тогочасного народного побуту.
У поемі «Богдан» митець також використав народнопісеннімотиви (пісні
косаря, бандуриста тощо). Зі сторінок поеми до читача заговорив ніби сам
народ.
Гребінка звертався й до так званих злободенних тем, дуже гостро
вирішуючи тему маленької людини у жорстокому суспільстві. Недарма його
роман "Доктор" майже через півстоліття після смерті Гребінки А.Чехов
називав серед кращих творів тогочасної літератури, гідних для перевидання й

54
народного читання. Велику популярність у другій половиніXIX століття мали
також повісті Гребінки «Приключения синей ассигнации» та «Кулик», у яких
він у традиціях гоголівських творів показав жорстоку владу грошей у
тогочасному суспільстві.
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження байок Л. Глібова».
Леонід Глібов  безпосереднійпродовжувач традицій Є.Гребінки. Він, за
словамиМ. Рильського, «був, безперечно, продовжувачем Гребінкиі, подібно
до цього останнього, перебував під значним впливом Крилова». Глібов писав
байки для людей, навіть назвав першу збірку «Для народного читання». Його
байки читали, переписували, вчили напам’ять. Глібов майстерно наповнив
байки соками народного життя, одягнув їх у національний одяг. Творчість
митця стала новим етапом у розвитку української байки. У його творах була
відтворена сучасна поетові дійсність. Глібов використовував розмовну
народну мову, описував побутові подробиціжиття людей. Пейзажі в байках
лірично забарвлені, зображено народні звичаї і звички. Так, як і Є.Гребінка,
Глібов використовуєімена з української флориі фауни: Щука, Вовк, Лисиця,
Ховрах, Мишеня, Зозуля, Півень, Шпак, Свиня тощо. Він майстерно
висміював характерні для людей вади: заздрість і пихатість («Жаба і Віл»,
«Шпак»), самовихваляння («Синиця», «Чиж і Голуб»), підлабузництво
(«Зозуля і Півень»), чванькуватість («Дві Бочки»), невігластво («Свиня»),
наповнив байки нормами народної моралі. Також байкар наповнює твори
образами національного колориту (Ничипір Громовик, Фортунила Домаха,
Хома тощо).
У одній із перших байок «Вовк і Ягня» Л. Глібов викрив непримиренні
суперечності тогочасного суспільного ладу. Вовк постає перед нами
несправедливим і жорстоким, зажерливим і всевладним. Це символ
кровожерностій самовладдя. Ягня ж  уособлення лагідності. Глібов показав
за допомогою промовистих образів, розмови, відтвореної в байці, сваволю й
безсердечність панів, від якої страждав простий народ. Він став на захист
скривджених, звинуватив жорстоких і несправедливих. Ці ж мотиви,

55
запозиченііз сучасної митцю дійсності, є провідними у байках «Мірошник» та
«Охрімова свита».
Байку «Бджола і Мухи» Глібов закінчив народною приповідкою:
Ідіте, ринде,
Куди-інде, 
Нащо ви нам здались?
Там, може, вас не знатимуть,
То й риндою не зватимуть.
Поряд з традиційними негативними образами Лева, Вовка, Лиса, у
Глібова з’явився і «наш Сірко-собака». А от у байці «Хазяйка й Челядки»
зображенізвичайнілюди, характерні для сучасностіГлібова (хазяїні наймит).
ОсобливістюбайокГлібова є те, що в них помітною є народнаточка зору
на зображувані події. Їхня переконливість у тому, що вони відображають
правду життя., реальні людські взаємини, висміяно лінощі, чванство,
хвалькуватість. Ці твориувібрали в себе народнумудрість, народнеставлення
до вчинків людей. Тому для них характерні засоби з народної скарбниці 
пісні, прислів’я, приказки. Байкові образи взяті з народної символіки, тому
твори були прості й зрозумілі для людей.
Правдивість, зображення побутових подробиць, національний колорит,
мальовничі українські пейзажі надали байкам Л.Глібова реалістичності,
нерозривного зв’язкуз народом. Їхня символіка відповідала уявленням людей,
відображення селянського побуту надавало їм етнографічної вірогідності.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження лірики Л. Глібова».
Неабиякий успіх мали і ліричні поезії Л. Глібова, названі І. Франком
«перлинами української лірики». Наприклад, поезія «Журба» стала
улюбленою народною піснею, яку знають і співають далеко за межами
України. Провідними мотивами лірики Леоніда Глібова є вірне кохання,
жіноча доля, вболівання за краще майбутнє рідного краю, свого народу. Слід
зробити висновок, що безпосередній вплив на митця мали пісні Великого
Кобзаря. Окремівірші стали піснями-романсами («Ой не цвісти калиноньці»,

56
«Зіронька», «Моя веснянка» тощо). Також Глібов майстерно використовував
народнопоетичні здобутки, створюючи твори для дітей.
Помітне місце у творчостіЛ. Глібова займають народопісенні поезії «Думка»,
«Зіронька», «Пісня», «Журба» (покладена на музику М.В. Лисенка).
Одним із найяскравіших ліричних творів Леоніда Глібова є поезія
«Журба». Вона настільки припала до душі читачам, що багато хто вважає її
народною піснею, не знаючи і навіть не замислюючись, що цей текст
може мати літературне походження. Вірш побудований на художньому
прийоміпаралелізму. Зображуючи красуприроди, автор зіставляє пори року з
етапами людського життя. Проте, читаючи поезію, важко одночасно
замислюватися над художніми прийомами, бо картина природи,
створена Глібовим,настільки захоплює, що ти ніби сам опиняєшся на березі
невеличкої річки: «Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай,
густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька… Як скло, вона
блищить».
Для створення пейзажу у літературному творі необхідно не тільки
побачити або уявити його, а й пережити,пропустити крізь себе, крізь своє
серце, тоді і для читачів він стане живим та хвилюючим. Усе це ми
спостерігаємо у творі«Журба». Проте художня цінність поезії не лише у
змалюванні пейзажу, а й у тих почуттях та роздумах, які висловлює
письменник. Справжня майстерність митця, на мою думку, в тому, щоб
висловлені у ліричномутворіпочуття були близькими та зрозумілими для всіх
читачів,щоб кожен читач відчував те саме чи щось подібне до зображеного у
творі. Так, спостерігаючи за зміною пір року, за настанням осені та плином
води у річці, ліричний герой поезії Глібова розмірковує над невідворотністю
часу, над життям людини. Емоції ліричного героя дуже щирі та глибокі, в
нього «серденькоімліє, і болить». І, сам того не усвідомлюючи, читач раптом
розуміє, що в нього теж починає «мліти» серце, бо роздуми над
швидкоплинністю життя, над молодістю як весною життя людини не є
чужими чи незнайомими для жодного з нас:

57
«Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість… не вернеться,
Не вернеться вона!»
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавчіаспекти
у творах Є. Гребінки та Л. Глібова».
Уявити себе письменником і спробувати написати сучасну байку.
Сьогодні твори Є. Гребінки та Л. Глібова прилучають читачів до
народного світогляду, возвеличують моральні якості й загальнолюдські
цінності, ненав’язливо вчать життя. Вони передаються від покоління до
покоління, немов скарби. Їхні байки і ліричні вірші  невід’ємна складова
скарбниці української культури. Вони здобули широке визнання у народі й
залишаються актуальними донині.
1. І. Франко. Літературно-критичні статті. — К.: Держлітвидав України,
1950. — С. 373.
2. Є.П. Гребінка. Твори у трьох томах. Том перший. — К.: Наук. Думка,
1980. — 557 с.
3. Глібов Л. Твори. — К.: Дніпро, 1982. — 230 с.
4. Глібов Л. Твори у двох томах. Том перший. — К.: Наук. Думка, 1974. —
501 с.
5. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. — К.:
6. Літературознавчий словник-довідник/ Ред. кол. Л.Т. Гром’як,Ю.І. Ковалів,
В.І.Терешко. — К: ВЦ «Академія», 1997. — 752 с.
7. http://uk.wikipedia.org/wiki
8. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/16049/

58
Урок-інтерв’ю у 9 класі
«Стежками Пантелеймона Куліша»
(до 200-річчя від дня народження)
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю П. Куліша; показати
неповторність його творчої спадщини, її значення для розвитку української
літератури, пояснити вплив на П. Куліша ідей європейського просвітництва,
розкрити просвітницько-романтичний світогляд письменника, ентузіазм у
громадській роботі на шляху духовного відродження й культурного
збагачення нації; розвивати культуру усного та писемного мовлення;
виховувати інтерес до спадщини П. Куліша, прагнення поглибити знання
шляхом самостійного читання творів письменника, літератури про нього.
Тип уроку: формування вмінь і навичок, застосування набутих знань.
Обладнання:портретписьменника, виставка творів П. Куліша різних видань;
стенд-експозиція «Стежками Пантелеймона Куліша», презентації учнів.
«Куліш – це полум’яний патріот України, несхитний борець за збереження
і самобутність українського народу, його прадідівськихзвичаїві традицій,
за нове красне письменство...»
Євген Нахлік
Вступне слово вчителя
Іван Франко називав П. Куліша «перворядною звіздою» в українському
письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Пантелеймон
Олександрович відомий найбільше як автор першої фонетичної абетки, яка
лежить в основі сучасного українського правопису, першого україномовного
історичного роману«Чорнарада». Наш урок ми присвятимо цій талановитій і
обдарованій людині.
Сьогодні на уроці ми познайомимося з життєвим шляхом і творчістю
Пантелеймона Куліша та спробуємо дати відповіді на такі питання:
– Як ви розумієте епіграф? Чи вдало він дібраний?
– Який внесок зробив Пантелеймон Куліш у розвиток української
літератури, мови, культури?

59
– Як ви вважаєте, чи важливо вивчати творчість Пантелеймона Куліша?
ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу (творча робота у групах)
1 група. Повідомлення біографів. Довідка (можна виконувати у вигляді
презентації або хронологічної таблиці, див. додаток № 1).
2 група. Повідомлення літературознавців про творчу спадщину
Пантелеймона Куліша (можна виконувати у вигляді презентації або
хронологічної таблиці, див. додаток № 2).
3 група. Вшанування пам’яті Пантелеймона Куліша.
1-ий учень. На честь Пантелеймона Куліша названо вулицю в його рідному
місті Воронежі, а також у Дрогобичі, Коломиї, Львові, Миколаєві, Рівному,
Трускавці.
2-ий учень. У Києві ім’я письменника носить площа, а в Тернополі – бульвар.
У Відні на будинку, де мешкав Пантелеймон Куліш, встановлено меморіальну
дошку.
3-ій учень. Національним банком України було випущено презентаційну
банкноту із зображенням Панетелеймона Куліша, але згодом голова НБУ
заперечила його появу на банкноті номіналом 1000 гривень.
4-ий учень. На території хутора Мотронівки Чернігівської області
Борзнянського районубуло створено 28 червня 2000 року Обласнийісторико-
меморіальний музей – заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь».
5-ий учень. У 2015 роціПантелеймону Кулішеві присвячено випускпрограми
«Велич особистості». На сайті Державної науково-педагогічної бібліотеки
України імені В.О. Сухомлинського розміщена фотогалерея, присвячена
письменникові.
4 група. Інтерв’ю з Пантелеймоном Кулішем.
– Доброго дня! Раді бачити Вас сьогодніна нашому уроці. Скажіть, будь
ласка, з чого Ви черпали натхнення для творчості?
– Доброгодня! Мене надихали казки, легенди, народні пісні, які я слухав
у дитинстві, вивчення української літератури та історії. Моя мати була
веселою і жартівливою, мала чудовий голос, знала багато пісень. Із цього й

60
почалися фольклорні та етнографічні зацікавлення, які переросли у
фундаментальні «Записки о Южной Руси».
– Як ви ставилися до української мови?
– Українськамова– передвічний скарб народногосерця. Самемова, рідне
слово, на моюдумку, повернулинам повагуінших народів, заклали підвалини
нашого життя та історії.
– Чи перекладали Ви твори?
– Так, звичайно. Я робив численні переклади українською мовою з Біблії,
В. Шекспіра, Дж. Байрона, Й.В. Ґете, Ф. Шіллера, Г. Гейне.
– Які стосунки були у Вас із Тарасом Григоровичем Шевченком?
– У нас були дружні стосунки, Тарас Шевченко був боярином на моєму
весіллі. Ми були борцямиза окреме існування України від Російськоїімперії,
кожен своїм шляхом і своїми силами служили Україні та її народові.
– Що найбільше Ви цінували в людях?
– Високу моральність, правдивість, гуманність, справжню любов і
дружбу.
– Як Ви ставитеся до навчання?
– Дуже позитивно. З розумними людьми приємно спілкуватися. Я дуже
ціную розум. Тому вчіться, не гайте часу!
– Що Ви порадите нам, своїм нащадкам? Як треба жити?
– Треба бути чесними, справедливими, ввічливими, розумними,
самовдосконалюватися, робити добро, любити Батьківщину, жити чесно,
отримувати задоволення від своєї праці.
– Дякуємо Вам за цінні поради, за те, що Ви промовили із сивої давнини
до нас своє мудре слово. До нових зустрічей!
ІV. Рефлексія. Закріплення вивченого матеріалу
1. Складання асоціативного куща «Яким я побачив П. Куліша»
(письменник, критик, перекладач, історик, викладач, громадський діяч,
учений, мовознавець: автор граматики й букваря, першого українського
правопису – «кулішівки», видавець).

61
2. Учитель. А тепер перевіримо, якими уважними ви були сьогодні.
Пропоную розгадати цікавий кросворд.
1 6
2
3
4
5
По горизонталі:
1. Як називається хутір Чернігівської області Борзнянського району, де
було створено 28 червня 2000 року Обласний історико-меморіальний
музей – заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь»?
2. Прізвище відомого вченого-фізика, який мав глибокі знання з
богослов’я і допомагав П. Кулішеві переклади Біблію.
3. Ім’я автора першого історичного роману української літератури.
4. Яку книгу перекладали П. Куліш, І. Нечуй-Левицький та І. Пулюй?
5. Як було названо перший український правопис?
По вертикалі: 6. Прізвище письменника, критика, перекладача, історика,
викладача, громадськогодіяча, ученого, мовознавця:автора граматики й
букваря; першого українськогоправопису – «кулішівки», видавця.
Відповіді:1. Мотронівка. 2. Пулюй. 3. Пантелеймон. 4. Біблія. 5. «Кулішівка».
6. Куліш.
• Я сьогодні…
• Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
• Найцікавішим було…
• Найбільше мене вразило…
• Я вважаю, що важливо вивчати творчість Пантелеймона Куліша, тому
що…

62
1) Скласти ментальну карту «Що я знаю про Пантелеймона Куліша».
2) Скласти таблицю «Спадщина Пантелеймона Куліша»
Сфера діяльності Внесок П. Куліша
Література
Фольклор
Публіцистика
Мовознавство
Переклади
Видавнича справа
Історія
Пантелеймон Куліш був дуже обдарованою людиною. Багатогранна
діяльність великого подвижникаукраїнського словаідуху була підставою для
високих оцінок таких видатних людей різних літературних епох, як І. Франко
та М. Драгоманов, М. Зеров та М. Хвильовий. Пишаймося славетним
земляком, який зробив значний внесок у розвиток української культури,
літератури, мистецтва, мови, науки.
1. Бублик С.Ф. Пантелеймон Куліш. Життєвий і творчий шлях // Все для
вчителя. — 2011. — № 34–36. — С. 42–43.
2. Вертій О.І. З’ясування народних джерел творчості письменника в школі:
посібник для вчителя. — Полтава: Друкарська майстерня, 2009. — 130 с.
3. Жулинський М.Г. Пантелеймон Куліш (1819-1897) // Із забуття в безсмертя:
(сторінки призабутої спадщини). — К.: Дніпро, 1990. — С. 43–66.
4. Зозюк І.В. ...Людина з тисячею масок // Все для вчителя. — 2009. —
№ 23-24. — С. 41–42.

63
5. Кирилюк О. Літературна вікторина: за творчістю Пантелеймона Куліша у
9-му класі // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2006. —
№ 6–8. — С. 68–71.
6. Кравченко О.О. Пантелеймон Куліш. Життя, віддане просвітництву:
монографія. — Умань: Софія, 2009. — 342 с.
7. Крупеня В. Вивчення біографії письменника: конспекти-схеми// Українська
мова та література. — 2017. — № 7–8. — С. 75–84.
8. Куліш П.О. Твори: в 2 т. — К.: Наук. думка, 1998. — Т. 1: Прозові твори.
Поетичні твори. Переспіви та переклади. — С. 5–36.
9. uk.wikipedia.org/wiki/Куліш_Пантелеймон_Олександрович
10. https://www.ukrlib.com.ua
11. http://archive.chytomo.com/news/postat-panteleymona-kulisha-yak-redaktora-
ta-vydavtsya-dopovid-tretya
12. https://e-motion.tochka.net/7520-panteleymon-kulish/
13. http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2864
14. http://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kulish-pantelejmon/2271-pantelejmon-
kulish-biografiya-skorocheno
15. http://www.abc-people.com/data/kulish-p/index.htm
16. https://dovidka.biz.ua/panteleymon-kulish-biografiya-korotko/
17. http://www.knyga.in.ua/index.php/inshe/biohrafii/1211-panteleimon-kulish
Додаток № 1
(можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці)
7 серпня
1819 року
Народився в містечку Воронежі колишнього Глухівського
повіту Чернігівської губернії (тепер Сумська область). Батьки
походили з козацько-старшинських родів.
1836 рік Закінчив п’ять класів Новгород-Сіверської гімназії.
1839–1840
роки
Слухач лекцій (на філософському (історико-філологічне
відділення) та юридичному факультетах) Київського
університету. Вступити до цього престижного навчального
закладу йомутак і не вдалося, оскількинемав документального
підтвердження свого дворянського походження.

64
1841–1842
роки
Учителював у Луцькому дворянському училищі.
1843–1845
роки
Працював у Києвіта Рівному. Познайомився з В. Білозерським,
Т. Шевченком, М. Костомаровим.
1845 рік
Опублікував перші розділи роману «Чорна рада» у журналі
«Современник».
Ректор Петербурзького університету П. Плетньов запрошує
його на викладацьку роботу до університету.
22 січня 1847
року
Одружується із сестрою В. Білозерського – Олександрою
Михайлівною (літературний псевдонім – Ганна Барвінок). На
весіллі боярином у нареченого був Тарас Шевченко, щирий і
веселий друг «гарячого Панька».
1847 рік
Зарекомендацією Петербурзької Академії наук П. Куліш дістає
направлення в західнослов’янський край для вивчення
слов’янських мов, історії, культури та мистецтва. У польській
столиці Куліша у квітні заарештовують за належність до
Кирило-Мефодіївського товариства.
Вересень
1847 –
грудень 1850
років
Поселення в Тулі із забороною писати й друкувати (заборону
було знято у квітні 1856 року). Тут Куліш осягає мистецтво
романіста, перечитуючи світову класику, вчить європейські
мови, плідно працює як письменник. Свої твори підписував
псевдонімами та криптонімами.
Червень 1851
– лютий 1852
року
За допомогою друзів домагається відміни суворого режиму й
оселяється в Петербурзі. Стає урядовцем у Міністерстві
державного майна. Весь тойчас продовжує натхненно творити,
але заборона друкувати ще діє.
1856–1857
роки
З’являєтьсянарештійого двотомневидання «Запискио Южной
Руси», збірка безцінних фольклорно-історичних та

65
етнографічних нарисів, що викликала загальне схвалення.
Запроваджує новий правопис – «кулішівку», який лежить в
основі сучасного правопису.
1857 рік
З’явився друком роман «Чорна рада», український буквар і
читанка – «Граматка», «Народніоповідання» Марка Вовчкапід
загальною редакцією П. Куліша. Відкриває власну друкарню.
Письменник, сповнений грандіознихпланів на майбутнє, чекає
цензурних послаблень, клопочеться виданням першого
українського часопису. Переймаючись патріотичним
вихованням свого народу, приступає до написання «Історичних
оповідань».
1858, 1861,
1869–1871
роки
Подорожіпо Західній Європі(Німеччина, Бельгія, Швейцарія).
Вивчає особливості західної цивілізації, зіставляє її з
феноменом українського хуторянства.
1861–1862
роки
Зусиллями П. Куліша, В. Білозерського, М. Костомарова
виходить журнал «Основа», що став осередком тодішнього
національного руху.
1861 рік
У журналі «Основа» друкуються історичні нариси П. Куліша
«Хмельниччина» і «Виговщина», публікується праця «Листи з
хутора».
1862 рік Виходить поетична збірка «Досвітки. Думи і поеми».
Грудень
1864–1868
рік
Штатний чиновник Установчого комітету, що здійснював
русифікаторську політику. Звільнившись 1867 року,
перекладав адміністративні акти. У 60-х роках і до середини
70-х був учасником і натхненником українофільського руху в
Галичині.
1873–1875
роки
Служив у Міністерстві шляхів сполучення, 1874 року –
редактор «Журнала Министерства путей сообщения».

66
1881 рік
Обурений Емським указом 1876 року, який забороняв
друкування українською мовою в Російській імперії, він знову
переїжджає до Львова, де видає другу збірку віршів «Хуторна
поезія», у якій уміщує «Зазивний лист до української
інтелігенції» із закликом культосвітньої роботи всупереч усім
несприятливим обставинам.
1883–1897
роки
Після марних спроб заснувати власний журнал і видавництво
відійшов від громадськоїдіяльностій, усамітнившись у маєтку
дружини на хуторі Мотронівка, присвятив себе літературній та
науковій праці. Пише драму «Байда, князь Вишневецький» і
поему «Маруся Богуславка», видає в Женеві третю збірку
віршів «Дзвін». Будучиполіглотом, робить численніпереклади
українською мовою з Біблії, В. Шекспіра, Дж. Байрона,
Й.В. Ґете, Ф. Шиллера, Г. Гейне.
1888–1890
роки
Видає тритомну монографію «Отпадение Малороссии от
Польши». Виражає ставлення до козацтва (зокрема й до
визвольної війни під проводом Б. Хмельницького) як до
деструктивного явища в українській історії.
14 лютого
1897 року
Помер на 78-му році життя, набагато переживши своїх
товаришів із Кирило-Мефодіївського братства.
Додаток № 2
(можна виконувати у вигляді презентації або хронологічної таблиці)
Кулішівка. У кінці 1850-х років П. Куліш уклав першу фонетичнуабетку
для української мови, у якій не було церковнослов’янських літер ѣ та ы,
з’явилася літера g (на позначення ґ). Загалом саме правопис Куліша лежить в
основі сучасної української абетки, хоча для цього первинна кулішівка
пережила значну трансформацію.
Із 1876 року кулішівку було заборонено в Російській імперії, натомість у
1890-х рокахїї увидозміненомувиглядібуло впроваджено ушколах Галичини

67
(на зміну етимологічному правопису), що дало поштовх до розвитку цього
правопису.
Літературна творчість
Історичний роман «Чорна рада». За словами Івана Франка, «Чорна
рада» – «найліпша історична повість в нашій літературі».
Історична основа роману – події, що відбулися після Переяславської
угоди 1654 року – боротьба за гетьманування після смерті Богдана
Хмельницького.
Гумористичні оповідання: «Циган», «Пан Мурло», «Малоросійські
анекдоти».
Оповіданняна тему нещасливогокохання:«Гордовитапара», «Дівоче
серце».
Історичні оповідання: «Мартин Гак», «Брати», «Січові гості».
Роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад».
Романтично-ідилічне оповідання «Орися».
Інші твори: «До кобзи», «Заворожена криниця», «Заспів», «Маруся
Богуславка», «Праведне пануваннє», «Рідне слово», «Святиня», «Степ
опівідні».
Переклади. Переклав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона
(зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А.
Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти» (опубліковано в журналі
«Основа» 1861 р.). Наприкінці свого життя П. Куліш підготував до друку
поетичну збірку «Позиченакобза: Переспіви чужоземнихспівів», яка вийшла
в Женеві 1897 р., уже по смерті поета. Увійшли в неї переспіви творів
визначних англійських та німецьких поетів XIX ст.: Байрона, Ґете, Шіллера,
Гайне. Чимало переклав із російської (твори Пушкіна, Фета, Нікітіна,
Кольцова, Некрасова).
Куліш систематично працював у царині перекладу, був твердо
переконаний, що найвидатніші світочі європейського письменства мають
стати здобутком письменства українського. Вважаючи мовну реформу І.

68
Котляревського невдалою, П. Куліш марив про «староруську» мову як
літературну. Осмислюючи Кулішів перекладацький стиль, М. Зеров звернув
увагу на його «теорію староруськоговідродження», згідно з якою староруська
(староукраїнська) літературна має синтезувати здобутки старої книжної мови
і виражальні ресурси мови народнопоетичної. Тому в лексиці Кулішевих
перекладів відсутні бурлескні фразеологізми, натомість значне місце
посідають старослов’янізми, які надають їм урочистого, піднесеного, хоча
нерідко йважкуватого для сприйняття характеру. «Далеко менше шкодить цей
словник перекладам з Ґете та Байрона», – зазначив М. Зеров.
Від англійських, німецьких, італійських поетів П. Куліш переніс на
український ґрунт октаву, Спенсерову 9-віршову строфу та інші зразки
канонічної строфіки.
Переклад Біблії. Куліш здійснив перший повний переклад Біблії
українською мовою. Свою працю він розпочав у 1860 році. До нього
приєднався Іван Нечуй-Левицький. У 1869 році вони залучили до перекладу
Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов’я. У
1881 році Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові Новий
Заповіт у їхньому перекладі.
Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа
1885 р. на Кулішевому хуторі Мотронівка («Ганнина Пустинь») стала
трагічноюсторінкоюв історії української Біблії, під час пожежізгорів рукопис
перекладу Старого Заповіту. Перекладачі знову почали працювати над його
перекладом від самого початку.
Завершив переклад уже після смерті П. Куліша І. Пулюй. 1903 року
Британськета закордоннебіблійне товариство видало першуповнуукраїнську
Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П. Куліша,
І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Книгу перевидавали у 1912 (Відень), 1921 і
1930 (Берлін), 1947 (Нью-Йорк, Лондон)роках. Натеренах України Кулішевий
переклад вперше був виданий лише у 2000 (Київ).

69
Елементи народознавства
у повісті «Маруся» Г.Ф. Квітки-Основ’яненка
Мета: дослідити елементи народознавства у повісті «Маруся» Г. Квітки-
Основ’яненка;розвиватизв’язнемовлення, пам’ять,навичкианалізу й синтезу
прочитаного; виховувати патріотизм, повагу до історичного минулого, до
звичаїв і традицій українського народу, творчості Г. Квітки-Основ’яненка,
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Обладнання: текст твору «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка, ілюстрації до
нього, портрет письменника, відеозаписи, презентації учнів.
«Григорій Квітка-Основ’яненко– батько української прози»
Т.Г. Шевченко
Учитель. Сьогодні ми ознайомимося із повістю «Маруся» Григорія
Квітки-Основ'яненка. Перед вами епіграф до уроку. Які думки він у вас
викликає? Так, дійсно, ми будемо досліджувати елементи народознавства у
повісті Г. Квітки-Основ'яненка. Письменник – великий майстер художньої
прози, тонкийзнавець народного життя, і в цьомуми сьогодніпереконаємося.
Учитель. Квітка-Основ'яненко прийшов в українську літературу в час її
національного відродження. Твори письменника нікого не залишали
байдужим. Простихлюдейці творизахоплювалидо сліз, бо оповідалипро їхнє
життя, розказані до того ж правдиво, зі співчуттям.
Один з найяскравіших творів митця – повість «Маруся», в якій майстерно
змальовано селянськийпобут, українськіобрядитазвичаї, втілено світоглядні
уявлення та психологію українського селянина. Наш урок не зовсім
звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку

70
повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з
попередніми завданнями:
1) Дослідження зображення персонажів повісті.
2) Дослідження зображення елементів одягу у повісті.
3) Дослідження зображення житла у повісті.
4) Дослідження традицій, звичаїв, обрядів у повісті.
5) Дослідження мови твору.
Виступ І творчої групи «Дослідження зображення персонажів повісті».
Головний персонаж твору – Маруся. У ньому втілені найкращі риси
сільської українськоїдівчини. «Тащо ж то задівка була! Висока, прямесенька,
як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на
шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...» Такими
колоритнимифразамизмальованийпортретМарусі. Він нагадує образ дівчини
з народної пісні. Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна. Вона
шанувала своїх батьків, в усьому їм допомагала. Вона була, аж занадто
скромна і сором'язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на
вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце,
упоравшись... ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові
в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота...» Ніжна і ласкава
Маруся до свого коханого. її внутрішній світ сповнений радісних почуттів,
душевної краси. Дівчинапрагнещастя. Але Василь змушений іти на заробітки,
щоб потім відкупитися від солдатської служби. Сумне життя настало для
Марусі без нього. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого
коханого. Письменник змальовує хвилюючі картини, які нас дуже
зворушують, заглиблюють у внутрішній світ героїні. Прощаючись з Василем,

71
який їхав на заробітки, Маруся наче передчуває свою смерть: «Василю! На
кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не
удавайся в тугу... прощай на віки вічні!.. Там побачимось!» І справді, повість
має трагічну розв'язку:пішовши в ліс по гриби, Маруся змокла під холодним
дощем, застудилась і незабаром померла. Портрет Марусі основується на
народнопісенних джерелах, вона може бути ідеалом української дівчини.
Ідеальній дівчині – ідеальна пара. Таким і є Василь: «гарний, русявий...,
вуси козацькі, очі веселенькі, як зірочки...; жупан на ньому синій і китаєва
юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжи нових штанях…».
Вдачею парубок чесний, скромний, щирий у почуттях, добрий, працьовитий,
розумний. А що вже дотепний: «на вигадки, на прикладки – поперед усіх:
тільки його й чути, від нього весь регіт іде». Василь – пpацьовитий, чесний,
добpий, віpний у коханні.
Наум та Настя – батьки Марусі, ідеальні образи селян. Вони працьовиті,
поважають одне одного, богобоязливі. Автор говорить, що поміж ними ніколи
не було сварки, бійки, ніколи вони не лаялись, а жили сумирно і спокійно і
хвалили Бога за його милість.
Hаум Дpот – батько Маpусі. Він – працьовитий, мудрий, набожний,
чесний, дотримувався всіх народних обрядів та звичаїв. Лише завдяки чесній
праці, набожності і дотримань норм, моралі цей кріпак став заможним. У
такому ж доброчесномудусівиховав Наум і свою донькуМарусю. Це глибоко
pелігійна людина, смиpенна пеpед Богом та владою. Hаум Дpот умудpений
життєвим досвідом. Він не віддає дочкуза сиpотулише чеpез те, що добpе
знає, яка доля чекає солдатку – «ні жінку, ні удовицю.., як саму послідню
паплюгу...» Наум у своїх діях виходить з pеальних тогочасних умов.
Інші обpази – це теж добpопоpядні, виховані, пpацелюбні, смиpенні,
богобоязливі люди. Пpості селяни-кpіпаки.
Учитель. А зараз ми проведемо невеличку вікторину «Про кого йдеться?».
1) скромний, щирий, нелукавий, шанобливо ставиться до старших, кориться
патріархально-родинним звичаям, релігійний (Василь)

72
2) працьовита, релігійна, любляча, добра й покірна волі чоловіка (Настя)
3) «Батькові й матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством
друзяка, ні півслова нікому не збрехав… Колипочує яку бідність, наділить по
своїй силі і совіт добрий дасть» (Наум)
4) слухняна, покірна, працьовита, релігійна, поважає батьків, ідеал скромності.
(Маруся)
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження зображення елементів одягу у
повісті».
Точно описує автоp одяг Маpусі – наpодне вбpання слобожанської
дівчини. А одяг селян описаний з такою докладністю, що зараз можна
виготовитиподібнийтільки по розповідіписьменника. Він дуже добрезнаєте,
про що з любов'ю пише, для нього немає дрібниць. Святковий наряд Марусі
допомагає побачити ніжну, тендітну, чуйну, роботящу дівчину. У ті часи
дівчата повинні були самі прясти, ткати, шити та вишивати сорочки. Ось який
одяг наМарусі: «Сорочкананій біленька, тоненька, сама пряла іпишнії рукава
сама вишивала червониминитками... Запаска шовкова, морева: каламайковий
пояс... панчішки сині, суконні, і червоні черевички».
Характеристика портрету Василя не є такою розширеною, однак теж
подається з елементами фольклорної поетики: «Хлопець гарний, русявий,
чисто підголений, чуб чепурний, вуса козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на
виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка з
аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі,
шкапові, з підковами.
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження зображення житла у повісті».
На Українііснував справжнійкульт печі. І не тільки тому, що в ній варили
їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, на ній спали, лікували простуди тощо. Піч
була глибоким символом рідного вогнища, неперервності роду. Чому
засватана дівчина колупала піч? Нині вчені вважають, що вона виконувала
символічний акт: під нігті потрапляли не просто глина, а часточки
батьківського домашнього тепла, материнської любові, які дівчина хотіла

73
взяти у дім нареченого. У деяких регіонах з цією ж метою наречена при
переході в оселю молодого брала з собою жарини з печі. Якщо дівчина була
згодна вийти заміж, то вона виходила і колупала піч. Таким жестом вона
начебто просила у своїх предків благословення на сватання. Саме такі
прикладими знаходимо в багатьоххудожніх творах:«Зараз Наум, а раденький
же такий! – і каже, буцімто з серцем: – Та що се за напасть?Жінко! Що будемо
робити? Дочко! А ходи сюди на пораду! Маруся, вийшовши із кімнати,
засоромилась, почервоніла, як мак, і, не поклонившись, зараз стала коло печі
та й колупала її пальцем. ОтНаум і каже: - Так ось що ми зробимо:хліб святий
приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, що ми
передержуємо куниці та красні дівиці, так ми вас пов’яжемо і тоді усе добре
вам скажемо. Дочко! Прийшла і наша черга до прикладу казати: годі лишень
піч колупати, а чи нема чим сих ловців-молодців пов’язати?»
Виступ ІV творчої групи «Дослідження традицій, звичаїв, обрядів у
повісті».
Повість «Маруся» вражає етнографічно-точним описом народних
звичаїв, побуту селян. Це насамперед стосується весілля, на якому
познайомилися Маруся й Василь. І дружки, і бояри, і старости, котрі діють на
сторінках повісті, – це образи, які автор взяв із реального життя. А мова їх
пересипана народнопоетичними висловами: приказками, прислів’ями,
порівняннями: «Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене,
чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо
мною...» Так говорилаМаруся до Василя, а той відповідав: «Марусенько, моя
лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко!» Ці щирі слова закоханих
зворушують читача, від них теплішає на душі. Письменник звертає нашу увагу
на те, що прості люди здатні на високі почуття.
Сватання Марусі й Василя – ще одиніз обрядів, якийдетально відтворює
цю українську традицію напередодні весілля: перед дверима тричі стукнуло
по три рази, господарі запалили свічку, на стіл поставили хліб. А тоді
проговорив Наум традиційні слова: «Коли добрілюди та з добрим словом, то

74
просимо до господи». Обряд сватання витриманий письменником у дусі
народнопоетичноїтворчостівідповідно до традиції:«Пішла Маpуся у кімнату
і винесла на деpев’янійтаpілці два pушники довгих та мудpо вишитих, хpест-
нахpест покладених, і положила на хлібові святому, а сама встала пеpед
обpазом тайвдаpила тpи поклони». Хліб-сіль, pушники, обpази – найсвятіші
обеpеги кожної укpаїнської сім'ї.
Реалістично змальовує письменник і тpудові будні селян, показує
тpудову діяльність хлібороба. Пpоте далі околиці і господаpства письменник
не виходить. Головнеуйого повісті– целише моpаль іпобут життя селянства.
І це не дивно, бо Квітка-Основ'яненко вважає існуючий лад ноpмальним.
Автор детально знайомить читачів з обрядовістю Слобожанщини,
змальовуючи сватання, весілля, поховальний обряд з голосінням. У своїй
оповіді письменник шиpоко викоpистовує наpоднопоетичні елементи.
Змалювання зовнішнього і внутpішнього світу Маpусі і Василя дуже близькі
до фольклору.
Отже, Г. Квiтка-Основ’яненко зумiв правдиво й реально вiдтворити
побут, традицiï i звичаï простих людей, показати, що й вони здатнi на глибокi
й сильнi почуття.
Виступ V творчої групи «Дослідження мови твору».
Григорій Квітка-Основ’яненко стояв поруч з Іваном Котляревським біля
першовитоків нової української літератури. Письменника обурювало
зневажливе ставлення до його рідної мови та висловлення про непридатність
її для написання високохудожніх творів, які могли б розчулити читача,
викликати в нього глибокі переживання. Повість «Маруся» стала прикладом
того, що українськамова нічим не поступається перед мовами інших народів.
Фольклорні елементи присутні в творенні образів. Особливо цікаві в цьому
плані Наум Дрот, Настя, Маруся та Василь. Для їх створення автор
використовує народнопісенні елементи, зокрема портретні характеристики.
Маруся – дівчина «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як
тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа,

75
що у саду цвіте», Василь – «хлопець гарний, кучерявий, чисто підголений: чуб
чепурний, вуси козацькі, очі веселенькі, як зірочки...». Як бачимо: для
портретної характеристики Г. Квітка-Основ’яненко використовує фольклорні
епітети, порівняння, зменшувальні форми прикметників.
Мова персонажів пересипана народнопоетичними висловами:
приказками, прислів'ями, порівняннями: «Василечку, голубчику, соколику
мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобізродуне скажу, щоб
ти не посміявся надо мною...» Так говорила Маруся до Василя, а той
відповідав: «Марусенько, моя лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко!»
Ці щирі слова закоханих зворушують читача.
Не можуть залишити байдужими читача плачі-голосіння батьків за
дочкою, яка вмирає. душі. Письменник звертає нашу увагу на те, що прості
люди здатні на високі почуття.
Мова Марусі ласкава, високопоетична, співвідноситься з мовою народної
пісні й казки. Героїня часто використовує слова з пісень: перепілочко, сизий
голубочок, соколику, лебедику, козаченько мій та інші.
Іноді в повісті зустрічаються народні пісні («Ой, дівчина горлиця, до
козака горнеться», причому автор часто використовує не повну пісню, а її
фрагмент. Так, під час сватання Марусі дівчата-подруги співають фрагмент
пісні, яка надає обставинам святковості, урочистості:
Та ти душенька,
наша Мар’єчко!
Обмітайте двори,
Застеляйте столи...
Прекрасно автор змальовує природуУкраїни. Пейзажів повісті сприяють
розкриттюпереживань персонажів. Перед розповіддю про освідчення Василя
й Марусі письменник подає опис весняного ранку, сповненого життєдайних
чар, радісного передчуття тривоги: «Ось і рідесенький туманець впав на
річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки і вкупі з нею побігли
ховатись між крутими берегами».

76
Нацiонального колориту повiстi додають приповiдки,
жарти, вислови, запозиченi iз народних пiсень, казок: бiлая ручка,
яснеє сонечко, крутiï гори.
Мова творiв Квiтки-Основ’яненкаколоритна, образна, багата на народнi
приказки та прислiв’я. Слiдом за Котляревським вiн звернувся до
народноï розмовноï мови, черпаючи з неï яскравi вирази та
звороти. В основi мови творiв Квiтки-Основ’яненка лежать говори
Слобiдськоï Украïни, дуже близькi лексикою i синтаксичною
будовою до киïвсько-полтавського дiалекту..
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавство у
повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка».
2) «Мікрофон».
- Ми сьогоднінавчалися…
- Із видів роботина уроці мені найбільше сподобалося…
- Я думаю, що Квітка-Основ’яненко своєю повістю…
- Я не згоден…
Учитель. Порівняйте образи Марусі («Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка) та
Наталки Полтавки («Наталка Полтавка» І. Котляревського).
VІ. Підсумкове слово учителя.
– Для нащадків Г.Ф. Квітка-Основ’яненко залишив у спадок великий скарб –
енциклопедію життя слобідськогокраю – повість «Маруся». Так міг написати
тільки великий знавець народного життя. Повість «Маруся» чарувала,
сучасників Квітки саме змалюванням народного життя України «з її

77
поетичноюприродою, з їїпоетичним життям простогонароду, з їїпоетичними
звичаями», як відзначив В. Бєлінський.
«Маруся» – видатне явище в історії української літератури. Таку оцінку
твір отримав через широке використання автором фольклору як особливого
елементу в зображенні побуту, звичаїв і характерів героїв.Не треба ніяких
енциклопедій, щоб дізнатися про українськажиття. Найкраще – взяти повість
Г. Квітки-Основ’яненка«Маруся» і прочитати. Хто хоче дізнатися про життя,
звичаї, ритуали українців, може прочитати повість Г. Квітки-Основ’яненка
«Маруся» і в ній побачити невловимий український колорит тогочасного
суспільства.
1. Вербицька Є.Г. Квітка-Основ’яненко:Життя і творчість / Є. Вербицька. —
Харків, 1968. — 164 с.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Харків: Фоліо,
2005. — 508 с.
3. Гончар О.Г. Квітка-Основ’яненко: Життя і творчість / О. Гончар. — К.,
1969. — 176 с.
5. Ятищук О.В. Парадигма українського національного костюма (на прикладі
творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка) / Оксана Ятищук // Наукові записки
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка. — Серія: Літературознавство. — Вип. 10. — Тернопіль, 2001. —
С. 441–450.
6. Ятищук О.В. Обряд сватання на Слобожанщині в творах
Г. Квітки-Основ’яненка/ Оксана Ятищук // Україна на шляху до незалежності
та демократії. — Тернопіль, 1996. — С. 104–110.
7. https://uk.wikipedia.org/wiki/

78
«Інститутка» Марка Вовчка –
перша українська реалістична повість
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання повісті
«Інститутка» Марка Вовчка; формувати вміння цілісного ідейно-художнього
аналізу твору, художніх образів;розвиватиінтелектуальні здібності, багатство
й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й
синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій
формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвиватиобразнета
логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати гуманізм, негативне
ставлення до насильства над особистістю.
Обладнання: текст повісті «Інститутка» Марка Вовчка, підручники, портрет
письменниці, ілюстрації до повісті, уривки з вистави «Інститутка», презентації
учнів.
«Інститутка» – це найкращаперлина нашої літератури.
«Крім викриття страхіть кріпацтвай вимоги його скасування, письменниця
подаємайстерніописи душевних і поетичних станів людини, особливо ж – її
глибоке проникнення в таїни жіночої душі».
І. Франко
Сьогодніми будемо говорити про повість «Інститутка» Марка Вовчка, у
якій показано антагонізм між кріпаками і кріпосниками, стихійний протест
проти жорстокості та сваволі панства, засуджується кріпацтво як велике
соціальне зло. Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для
того, щоб розглянутитемуурокуповніше, творчігрупиповиннібули провести
2) Дослідження особливостей назви повісті.

79
7) Особливості мови повісті.
8) Сценічна історія повісті.
«Інститутка» (початкова назва «Панночка») – реалістична повість української
письменниці Марка Вовчка. Розпочала письменниця роботу
нею в Немирові 1858 року, а завершувала наступного року в Петербурзі.
Повість написана на основі спостережень за життям у панських маєтках.
Марко Вовчокназвала твір «Панночка», але пізніше дала назву «Інститутка»,
щоб звучало саркастичніше.
Вперше надрукована повість у 1860 році в російському перекладі Івана
Тургенєва у журналі «Вітчизняні нотатки» (рос. «Отечественныезаписки»)та
журналі «Світанок» (рос. «Рассвет»);роком пізніше (у 1861 році) надрукована
Кожанчиковим у збірці «Марко Вовчок. Нові повісті та оповідання»
(рос. «Новые повести и рассказы»). В українському оригіналі з присвятою
Т. Шевченкові твір з’явився на два роки пізніше (у 1862 році) в
журналі «Основа».
Початкова назва повісті – «Панночка», проте письменниця змінила її, таким
чином підкреслюючи абсурдність суспільства, де часто неосвічені кріпаки
морально вищі за своїх освічених панів. Дотримуючись основного прийому
композиції – прийому антитези, Марко Вовчок в назві твору поєднує
протилежності. Часто випускниці інституту «благородних дівиць» називали

80
себе «інститутки-святительки». Але, як бачимо, у панночки інститут не
виховав жодної благородної риси характеру. Найвищим «ідеалом» таких
«святительок» було пристрасне бажання вийти заміж за багатого пана і стати
повновладними поміщицями в своїх «маєтках-державах».
При першій зустрічі з панночкою дівчат-кріпачок дуже вразила її краса.
Але зовнішність разюче відрізнялася від людського єства інститутки. Назар
влучно охарактеризував її однією фразою: «Дивиться так, що аж молоко
кисне». Інститутка – це егоїстична, бездушна і деспотична, ледача, тупа,
примхлива і невгамовна людина, це яскраво характеризує її мова. Улеслива,
ніжна стосовно старої пані, груба й різка у взаєминах з кріпаками; вередлива
та вимоглива у розмовах із чоловіком. Інститутка зазвичай звикла звертатися
до Устини: «Дурна, ледащо, гадино! Роззувай! Чого сунешся! Задушу!».
«Інститутка» Марка Вовчка – перша в українській літературі соціально-
реалістична повість: у ній розкривається взаємодія персонажів із побутовими
й суспільними обставинами, реалістично, тобто правдиво, відтворено
світогляд людини, її інтереси та прагнення.
Повість «Інститутка» можна розглядати і як яскравий зразок соціально-
побутової повісті. Образи твору розкриваються в найрізноманітніших
побутових виявах. На матеріалі повсякденного життя селян-кріпаків та
паночки-інститутки розкриваються характери, бажання дрібних поміщиків-
власників утвердити себе господарями на землі.
Соціально-побутова повість – це порівняно невеликий за обсягом твір
(але значно більший за оповідання) з однією головною сюжетною лінією і
двома-трьома другорядними; невеликою кількістю персонажів (до двадцяти)
різного соціального стану, змальованих у типових умовах звичного їм побуту.
У повісті«Інститутка» зображено двапокоління панів ідва покоління кріпаків.
Пани, як і кріпаки, – генетичні українці, тож стара пані, очевидно, пам’ятаєіз
розповідейсвоїхстарших родичів про те, як вільнілюди ставали рабами інших

81
вільних людей, ще донедавна рівних із ними перед законом і народною
мораллю, тому й не особливо гнобить дівчат-кріпачок.
Виступ ІV творчої групи «Дослідження сюжету повісті».
Реалістичний показ нестерпного становища селян, викликаного жорстокістю
кріпосників, наростання стихійного протесту проти панів, перші прояви
непокори пригноблених, зображення моралі панів і трудового народу, стану
тодішньої освіти – усе це ми бачимо у повісті «Інститутка» Марка Вовчка.
Сюжет повісті побудований на найгострішому конфлікті тогочасного
життя між кріпаками й кріпосниками. У творі протиставляються два світи –
поневолених і поневолювачів, якііснували поряд, аленіколи не зближувалися.
Важка праця кріпаків контрастує з неробством, паразитичним існуванням
панства; людяність, душевна доброта селян з жорстокістю, свавіллям
кріпосників; кохання Прокопа та Устини – «чудним панським коханням».
Експозиція:І розділ, у якому читач знайомиться з оповідачкою Устиною; про
людей та події розповідається крізь призму світосприйняття персонажа.
Зав’язка: приїзд панночки й обрання Устини покоївкою.
Розвиток дії: настає через загострення стосунків панночки з кріпаками, її
одруження і переїзд на хутір.
Кульмінація: сцена, у якій пані побила стару кріпачку. Хотіла побити й
Устину, але на перешкоді став Прокіп.
Розв’язка: Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить до міста
наймичкою.
У повісті порушено такі проблеми:
- жорстокості кріпосників;
- важкого становища селян;
- рекрутчини;
- сімейно-побутових стосунків;
- вибору життєвих цінностей;

82
- боротьби з кріпацтвом, наростання соціального протесту селян та їхнє
бажання звільнитися, змінити своє життя на краще;
- моралі, вічних людських цінностей;
- прагнення особистої свободи;
- соціальної несправедливості й нерівності.
Виступ VІ творчої групи «Дослідженняобразівповісті».
Кращі риси українського народу – чесність, працьовитість, гідність – Марко
Вовчок втілила в образах селян-кріпаків. Кожний із них індивідуалізований,
тобто увиразнений певною рисою характеру, притаманною лише йому.
Прокіп – непокірний, рішучий, мовчазний, Назар – жартівливий, дотепний,
більш поміркований, вважає втечу єдиним способом позбутися кріпацької
неволі. Так само здатна на протестпротибезправ’я й несправедливостіКатря.
По-іншому змальовано образи Устини й старенької бабусі. Ці персонажі
покірно зносять знущання жорстокої панночки, хоча Устина і мріє про волю,
а бабуся не втратила почуття власної гідності.
Образи кріпосників у повісті також індивідуалізовані. Найжорстокішою
й свавільною поміщицею змальовано панночку, а також її бабусю, яка під
впливом поведінки онуки згадала про можливість безкарно знущатися над
кріпаками. Чоловік інститутки зображений як «добрий» пан, який під цією
маскою лише приховує свою жорстокість. Його вчинок сам говорить за себе:
він віддає Прокопа в солдати.
Образ Устини центральний у творі. Його роль підсилюється тим, що
вустами цієї кріпачки ведеться розповідь у повісті. Доля дівчини типова:
сирітство, важка щоденна праця на поміщиків. Лише один світлий промінь –
думки про волю. Після драматичної події, яка трапилася з Прокопом, Устина
звільняється від кріпосницької залежності. І хоч у місті їй живеться тяжко,
вона радіє тому, що вільна. Дівчина завжди привітна, лагідна в ставленні до
простихлюдей – подруг, старенької бабусі, хатньої хазяйки в місті. Добротаїї
вдачі виявляється в мові. Устина використовує багато пестливих слів,
наприклад, «сестрице», «бабусенько моя люба», «серденько». Вона від

83
природи розумна, спостережлива, тому може правильно оцінити події. У
стосунках із Прокопом дівчина чесна й щира. Спочатку рішуче відкидає
залицяння парубка, а коли пересвідчується в справжності його почуттів, то
стає його вірною дружиною. Устина підтримує чоловіка, вдячна йому за
визволення з кріпацтва. Поприте, що вже сім років чекає повернення Прокопа
із солдатськоїслужби, сповненанадії на краще: «То як же мені свого чоловіка
забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормигивизволив!.. Тамене й Бог
забуде! Він чоловік мій, і добродіймій. Поздоров його, Мати Божа: я вільна. І
ходжу, і говорю, і дивлюсь – байдуже мені, що й є ті пани у світі!»
Прокіп змальований як високий і ставний хлопець із лагідною
життєрадісноювдачею. Протезнущання панночкивплинули на його характер,
він спохмурнів, задумався про своє майбутнє, яке не обіцяло нічого доброго.
Лише хвилювання за долю Устини стримувало його рішучі дії. Хлопець
серцем і розумом відчував несправедливість становищакріпаків: «Воли в ярмі
та й ті ревуть, а то щоб душа християнськавсякудогану, всякукривду терпіла
і неозвалась!» Прокопа до глибини душі обурила розмова панського кухаря
про цілковиту покору панам: «Тебе б’ють, тебе рвуть, морочать тебе,
порочать, а ти стій, не моргни!..» Як рішуча й справедлива людина, він
протистоїть сваволіпоміщиків. Промовистим є епізод, коли панночка побила
стареньку бабусю й почала тягати за волосся Устину. Навіть солдатчина
здається Прокопу волею порівняно з кріпацьким життям.
Працьовита й моторна Катря мала свій погляд на стосунки панів і
кріпаків – вона навіть намагалася їх задобрити: «Робитиму, робитиму, поки
сили. Може, вгоджу, може, вмилосерджу!» Але така лінія поведінки не могла
допомогти, бо панночка продовжувала знущатися над жінкою навіть тоді,
коли в неї важко захворіла дитина. Після смерті донечки Катря сміливо
заявляє: «Тепер я вже не боюсь вас!.. Хоч мене живцем із’їжте тепер!» Вона,
вільна козачка в минулому, свій протест проти кріпаччини виявляє,
покінчивши життя самогубством.

84
Назар (чоловік Катрі) – великий життєлюб, що, здається, недоля не
переможе його. Проте чоловіка гнітить неволя, панські знущання, він
ненавидить кріпосників й обирає таку форму протесту, як утеча.
Високоморальному світу простих людей Марко Вовчок протиставляє
представників так званого «вищого класу». Інститутка, як і Устина, – сирота.
Протеїї доля, починаючиз дитинства, суттєво відрізняється від життя Устини.
Панночкою опікувалася бабуся, багата поміщиця. За звичаєм дворян, з яких
походила дівчина, її віддали навчатися до інституту благородних дівиць.
Повернувшись у маєток після закінчення цього закладу, панночка продовжує
жити в розкошіта мріях про багатого нареченого. Зустріч із полковим лікарем
перевернула її життя – дівчина покохала. Але це почуття не принесло щастя,
адже обранець не мав великих статків. Лише звістка про невеликий хутірець її
судженого звеселила панночці серце. Так само сильно порадувало її рішення
бабусі подаруватидівчині маєток Дубці. І якщо для полкового лікаря це місце
овіяне романтикою кохання, бо тут молоді люди познайомилися й покохали
одне одного, то для панночки – це прибутки, збагачення, яке неможливе без
каторжної щоденної праці кріпаків. Перебравши на себе всі господарські
турботи, панночка ще більше експлуатує селян – і дорослих, і дітей, і калік:
«Діти сади замітали, індиків пасли; каліки на городісиділи, горобців, птаство
полошили». Таким чином вона примножила власні статки в кілька разів,
заслужила похвалу сусідніх поміщиків і прокльони кріпаків. Антигуманний
зміст учинків панночки найбільш повно розкрито в її ставленні до селян як до
людей нижчого сорту. Вона ненавиділа їх, використовувала їх важку працю,
могла вдарити, жорстоко покарати, принизити. Устина хворіла цілу весну від
такої дикої поведінки панночки.
Багатство – ось основне мірило інститутки щодо людей, навіть з її
соціального середовища. Колипісля народження сина вона дізнається, що пан
запросив кумом свого хорошого товариша, молодапаніз обуренням говорить:
«Боже мій, я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество... Та я не хочу
сього йчути! Не буде сього!Не буде!.. Полковника треба прохати, – от кого!»

85
Користолюбство рухало панночкою й у коханні, у пошуку нареченого. Вона
не щира навіть з тим, хто їй сподобався, використовує різні способи, щоб
зблизитися з полковим лікарем: шле йому запрошення через друзів,
прикидається хворою. Одружившись, не поважає ні свого чоловіка, ні його
думки.
Письменниця, змальовуючипанночку, використала контраст. Її зовнішня
привабливість («здається, не змалювати такої кралі») протиставляється
жорстокомухарактеру, позірна освіченість – духовній обмеженості(панночка
хизується своїм вбранням, багатством, успіхом у чоловіків; ніколи не
цікавиться літературою, музикою, лише господарством).
Чоловік панночки, полковий лікар, – ще один тип із галереї панства,
представленої в повісті. Він освічений, спокійний, добрішийзасвою дружину.
Але залишається кріпосником, який підпорядковується владній і жорстокій
дружині, як і тим законам, котрі панували в несправедливому суспільстві.
М’якийза характером, безвольний, вінприймає позицію дружини, бо йомутак
комфортно. Тож «добрі» панинічим не відрізняються від жорстоких. Ця думка
дуже влучно розкривається словами Назара: «Сказано: добрий пан, не б’є, не
лає, та нічим і не дбає». Той же Назар першим розгледів справжню сутність
полкового лікаря:«Не буде з його нічого... Я одразупобачив, що квач, щетоді,
як він Устину обідом нагодував». Залежність від деспотичної дружини
перетворює колись «доброго» пана на покірного, байдужого спостерігача
насильства й жорстокості.
Позиція письменниці однозначна – вона співчуває кріпакам, розуміє їхні
страждання й трагедії. І водночас засуджує жорстокість, паразитичне
існування поміщиків, утрату ними людських якостей.
Виступ VІІ творчої групи «Особливостімови повісті».
Мова повісті «Інститутка» близька до народної розмовної мови: багата на
епітети, порівняння, прислів’я, приказки. Характеризуючипанів, письменниця
вдається до народно-розмовних епітетів і порівнянь бурлескного стилю («І
полковник поміж усіма, неначе той індик переяславський, походжає та все

86
потрохупирхає», паничі в гості«так комахою і налазять, і налазять», «аж роєм
коло нашої панночкизвиваються, – так, якті джмелі, гудуть», старапані «така
вже люта, – аж їй у роті чорно»).
Письменниця, вдається до знижувальної лексики, характеризуючи
панівний клас (панночка не говорить, а«ляскотить по-пташиному», «репече»,
«дзвякотить»), до зневажливої форми середнього роду, також поширеної в
народі(«Часом така юрмаїх ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів
нема! Все теє регочеться, танцює, їсть, п’є; все теє гуляще, дак таке
випещене!»).
У повісті «Інститутка» письменниця скористалась прийомом
контрастного зіставлення. Вонапоказала, що загарною зовнішністю панночки
може ховатися хижа натура, яка «...дивиться так, що аж молоко кисне». Руки
в панночки«холодні, як гадюки». Колизайшла мова про дівчат-кріпачок, вона
«скривилась і перехилилась набік, і очі чогось заплющує, і з місця
зривається, – мов стеменний кіт, як йому з люльки в вуса пихкають...».
За допомогоюфольклорнихметафор письменниця акцентує увагу читача
на гострих класових суперечностях своєї епохи. В уяві Устини кріпацьке
село – це пекло, де кріпака щодня чекає «лихая година», там «де і люди
пов’яли, змарніли». У повісті Марко Вовчок відтворює життя, поєднуючи в
одному словесно-художньому образі кілька тропів. Катря, обурена
бездушністю поміщиці, вигукує: «Вона вже й оком своїм нас пожерла!»
Письменниця черпала з народного джерела прислів’я й приказки: «Не
вдавайся в тугу, – каже Назар. – Біс біду перебуде: одна мине – десять буде»,
«Як-то кажуть: про вовкапромовка, авовкухату», «Добредядькові– то йбога
забув!», «Аби, бабо, рябо».
Повість «Інститутка» має дуже спрощену фабулу, її з успіхом ставлять на
українській сцені навіть у наш час. Наприклад, Кафедра культурології та
кіно-телемистецтва Інституту культури і мистецтв Луганського національного
університету імені Тараса Шевченка створила телевізійну версію повісті.

87
5 липня 2015 року в ЦНМ DIYA (кіностудія ім. Довженко) відбулася
прем’єравистави «Інститука» або «Страхіненависть на панщині» (Театральна
студія DramaSchool). Постановка та інсценування Анни Горянської.
Напружений драматизм подій, переплетення людських доль, соціально-
побутові мотиви та український колорит, динаміка розвитку подій не
відпускають глядача від самого початку до кінця вистави. У ній задіяно 13
акторів. Використовується музика гурту «Даха Браха», хору ім. Верьовки,
народні наспіви та награвання.
Перегляд уривків вистав, інсценізація уривка на вибір учителя.
Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5
хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про повість
«Інститутка» Марка Вовчка».
1) Вправа «Вільний мікрофон»
1) Чи сподобався вам твір?
2) Яку роль відіграла повість в розвитку української літератури?
3) Яке виховне значення вона має?
4) Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
5) Мені здається, що такі твори навчають нас…
відповідно виставляються оцінки за урок)
1. Уявити себе режисерами, яким потрібно екранізувати повість «Інститутка»
Марка Вовчка. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше розкрити
неперевершені характери персонажів твору.
2. Створити буктрейлер повісті
Творчість Марка Вовчка відіграла важливу роль у подальшому розвитку
української реалістичноїпрози. Реалізм і народність, актуальність поставленої
проблеми (розкріпачення селян), художня майстерність письменниці зробили

88
«Інститутку» одним з кращих антикріпосницьких творів. До наших днів
повість зберігає свою велику пізнавальну та художню цінність як правдива
пам’ятка про далеке минуле нашого народу.
1. Бондар М. Особливості втілення художнього конфлікту в оповіданнях
Марка Вовчка // Марко Вовчок. Статті і дослідження. — К.: Наукова думка,
1985. — С. 22–46.
2. Висоцький А.А. Творчість Марка Вовчка у школі: навч. посіб. —
Херсон: ХМД, 2005. — 48 с.
3. Гончар О. Перша українська соціальна повість: [«Інститутка» Марка
Вовчка] // Рад. літературознавство. — 1984. — № 1. — С. 56–62.
4. Клочек Г. Анатомія добра і зла: повість Марка Вовчка «Інститутка» /
Г. Клочек // Укр. мова та л-ра. — 1998. — № 19. — С.1–3.
5. Марко Вовчок. Інститутка. — Харків: Фоліо, 2013. — 156 с.
6. Марко Вовчок. Інститутка: Посібник для 9 класу. / Авт.-уклад.
Л.В. Нартова. — Харків: Ранок, 2001. — 64 с.
7. Недзвідський А.В. Марко Вовчок. Семінарій. — К.: Вища школа,
1981. — 167 с.
8. Тараненко М. Марко Вовчок. Літературний портрет. — К.: Держ.
вид-во худ. літ-ри, 1958. — 136 с.
9. Ткачук М.П. Вивчення повісті «Інститутка» Марка Вовчка в дев’ятому
класі. — Тернопіль, 1991. — 32 с.
10. Хоменко Б.В. Народні джерела творчостіМарка Вовчка. На матеріалах
української прози. — К.: Вища школа, 1977. — 174 с.
11. https://uk.wikipedia.org/wiki/Інститутка
12. https://dovidka.biz.ua/institutka-analiz/
13. https://portfel.info/stuff/gdz_9_klas/ukrajinska_literatura_avramenko/marko
_vovchok/227-1-0-60639
14. http://www.ukrlit.net/zno/100.html
15. http://www.ukrlit.net/textbook/9klas_3/47.html
16. https://ukrlitera.ru/index.php/literatura/93-vovchok-marko/449-
institutkahtmtxtzip
17. http://svitova
litera.at.ua/load/ukrainskaja_literatura/analiz_proizvedenij/marko_vovchok_institu
tka/65-1-0-752
18. http://school-world.com.ua/lib/institutka-odin-z-najviznachnishix-tvoriv-
marii-oleksandrivni-vilinskoi/
19. https://www.youtube.com/watch?v=oPicbOBTpQw
20. https://www.dramaschool.com.ua/teatrdno/vistava-institutka

89
«Народознавство у творах І.П. Котляревського»
Мета:ознайомитиучнів із творчістю І.П. Котляревського,дослідитиелементи
народознавствауних; розвиватизв’язнемовлення, пам'ять, навички аналізу й
минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості
І.П. Котляревського, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Обладнання:твори І. П. Котляревського,портретписьменника, відеозаписи,
презентації учнів, ілюстрації до творів І.П. Котляревського.
Будеш, батьку, панувати,
Покиживуть люди:
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Т.Г. Шевченко
Учитель. Сьогодні ми ознайомимося із творчістю Івана Петровича
Котляревського. Перед вами епіграф до уроку. Які думки він у вас викликає?
Так, дійсно, ми будемо досліджувати елементи народознавства у творах
І.П. Котляревського, адже творчість митця увібрала в себе кращі фольклорні
здобутки, народну етику і естетику, вірування, народну пісню.
Учитель. Іван Петрович Котляревський... Ім'я це викликає у кожного з нас
низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка, і рядки
«Будеш, батьку, панувати...» поета, який першим передбачив світову славу
Котляревського. Творчість Івана Петровича є вершиною української
літератури дошевченківської доби.

90
1) Дослідження поеми «Енеїда».
2) Дослідження п’єси «Наталка Полтавка».
3) Дослідження п’єси «Москаль-чарівник».
Виступ І творчої групи поеми «Енеїда».
«Енеїда» І. Котляревського – прекрасна і безсмертна перлина української
літератури. Письменник не пішов сліпо за Верґілієм, а лише взяв канву з його
твору, створивши на її основі цілком оригінальну поему. Котляревський у
своїйпоемі славить українськекозацтво, підкреслює його героїзм і відданість
всенародній справі, показує життя різних верств українського суспільства 2
половини ХVІІІ століття. «Поема Котляревського, – писав М. Рильський, –
самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян
переодягнено в жупани і кобеняки українського козацтваХVІІІ ст., в каптани
й мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси «халтурного
роду» – духовенство, де широким пензлем змальовано побут тогочасного
панства, що замінило собоюВерґілієвих олімпійців». Крім прекраснихкартин
народного одягу, упоемі згадується безліч страв, ігор, танців, звичаїв, обрядів
та вірувань. Зі сторінок«Енеїди» віє духом козацької вольниці. Котляревський
кілька разів використовуєсловакозак: «Еней був парубокмоторнийі хлопець
хоть куди козак», «Вам треба перше придивитись, який то єсть Еней козак».
Неодноразово згадується Запорізька Січ: «Здається, був ти не брехливий,
таким тебе зна наша Січ». Автор подає у творі і опис козацького війська, і
називає козацькі полки, і згадує гетьманів, і вкладає в уста троянців козацьку
пісню, і перелічує різні види зброї, а саме: фузій, флінта, булдимок, яничарка,

91
ратища, гаківниця, палаші, келеп. В образах троянців І. Котляревський
змалював українських козаків-запорожців, які вміють тримати в руках зброю
і постояти за честь вітчизни, а ще люблять погуляти, розважитися і добре
поїсти.
1) Перелік страв та напоїв, що їх вживали троянці, свідчить про надзвичайну
обізнаність автора щодо народного побуту та української національної кухні
зокрема. Цікавий факт: дослідники встановили, що у «Енеїді» згадано більше
українських страв, ніж у спеціальній праці Миколи Маркевича «Обычаи,
поверья, кухня и напитки малороссиян»,виданій1860 року. Якіж страви їдять
троянці? Ось яким був обід після бурі на морі:
«Тут з салом галушки лепали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягали…»
У Дідони столи для гостей були накритівже багатше: тут бачимо свинячу
голову до хріну, локшину, індик з підливою, куліш і кашу, лемішку, зубці,
путрю, квашу, медовий шулик. А пили слив’янку, мед, пиво, брагу,
сирівець, – горілку просту і калганку, сивуху. Є у творі і згадки про речі
хатнього та господарського вжитку: у Дідони троянці їдять із полив’яних
мисок і кленових тарілок.
2) І. Котляревський – прекрасний знавець етнографії. Він подає відомостіпро
національне вбрання українців:жіночеі чоловіче, селянськеіпанське, буденне
і святкове. Юнона, збираючись їхати до Сола, «сховала під кибалку мичку»,
«взяла шнурівку і спідницю». А Венера, відправляючись до Зевса, «взяла
очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровими». На Дідоні бачимо:
«…кораблик бархатовий, спідницю і корсет шовковий, запаску, червоні
чоботи, хустку з вибійки». Венера їде на поклін до Нептуна просити, щоб не
потопив Енея. Їде вона, як і личить богині, у розкішному ридвані. Кіньми
править машталір. Його портрет – хоч малюй:
«Була на йому біла свита, Із шаповальського сукна, Тясомкою кругомобшита,
Сім кіп стоялася вона, Набакир шапочка стриміла...»

92
3) У поемі можна знайти відомості і про українські народні інструменти та
танці. Наприклад, на бенкеті у Дідони:
«Бандура горлиці бринчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали
В дробушках, в чоботях, в свитках».
А скільки ігор згадує автор у своєму творі: грали в свинки і панаса, журавля і
хрещика, горюдубаі тісної баби, воронаі паці, жгута і хлюста. І.
Котляревський показав себе прекрасним знавцем народних обрядів
заклинання, лікування та чаклування. «Енеїда» – етнографічна енциклопедія,
за якою можна вивчати народне життя того часу, бо є тут докладні описи
вечорниць, поминок і похорону, ворожіння. Особливо часто звертається
Котляревський до відтворення обрядів заклинання, лікування й чаклування,
якими користувалися ворожки та знахарі. Венера скаржиться Нептунові, що
пожежею на флоті Еней був так наляканий, що «насилу баби одшептали».
Невтес радить Енеєві «заплювати горе».
Народні вірування, повір’я, уведені в поему «Енеїда», підкреслюють
національний колорит твору. Так, І. Котляревський засвідчує, що на основі
знання цілющих властивостейукраїнськихтрав готуються лікувальні відвари,
від яких «боль рани зараз уняло». Крім того, автор перелічує назви
українського зілля: «васильки, папороть, шавлій, петрів батіг і конвалію,
любисток, просерень, чебрець», підкреслюючибагатствоукраїнськоїприроди,
виховуючизакоханість у її красу, у лікувальну силу. Стара баба Яга, якажила
в лісі, уміла, за народнимиповір’ями, допомагатилюдям, ворожитина зорях,
шептати од заушниці, виливати переполох, одганяти зурочення, замовляти
гадюк.
Поема подає відомості про давні ігри: «у свиню», «у панаса», «у
ворона» – про танці та пісні до них: «горлиця», «журавель».

93
4) «Енеїду» Котляревського справедливо називають енциклопедією
українськогопобуту. Письменник, відійшовшивід античних традицій, показав
українців у типових обставинах їхнього життя, замінивши при цьому римські
імена на українські. Ось один з епізодів: Еней у пеклі зустрів:
Панька, Терешка, Шелідюна, Леська, Олешка і Сізьона, Пархома, Іська і
Феська, Стецька, Ониська, Опанаса, Свирида, Лазаря, Тараса... Жодного, як
бачимо, античного імені. Так само в українському стилі написані портрети
дійових осіб: «Сестру Дідона мала Ганну, навсправжки дівку хоть куди…»
У репертуарі троянців зустрічаємо також пісні запорозькихкозаків: про Петра
Сагайдачного, Запорізьку Січ, Полтавську перемогу тощо.
5) Своєрідна і географія «Енеїди». Щоб зацікавити читача, привернути його
увагу до рідного краю, підкреслити, що автор саме про свою країну веде
розповідь, надати поемі національного колориту, І. Котляревський уводить у
канву твору назви населених пунктів Полтавщини (Лубни, Опішня, Київ,
Полтава, Лип’янка, Будянка, Решетилівка, Івашки, Мильці, Пушкарівка,
Будища, Горбанівка). Письменник змушений був зберігати маршрут подорожі
Енея заВергілієм, але в деталях нераз згадує українськіміста і села. Цар Латин
просить Турна відмовитись від руки Лависі і знайти собі панночку в іншому
поселенні. І тут він перелічує цілу низку українських сіл. А також у поемі є
згадки про історичні події (часи Б. Хмельницького, гайдамаччину).
5) У поемі зустрічається багато фразеологізмів: п'ятами накивав, куди очі
почухрав, гірчіший від перцю, підпускати ляси, мотатина вус, нагріти в пазусі
гадюку, дати дропака, дати драла, підпустити москаля якраз, не до шмиги,
погнати в три шиї, і за гріхи їм носа втруть, полічити ребра, дати собі урізать
носа, загнати в глухий кут, почесати ребра й спину, йому море по коліна,
оддячивши йому сто з оком; ляси підпускати. Також зустрічаємо приказки:
мутив, як на селі москаль; трясеться, мов зимою чорт;словасипав, мов горох;
великії у страха очі; охляв, як в дощ щеня.

94
Виступ ІІ творчої групи п’єси «Наталка Полтавка».
У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування.
Важливо, що з усього розмаїття українськоїнародної пісніКотляревськийдля
художньої реалізації задуму взяв пісню ліричну, бо вона чи не найповніше
увібрала в себе все багатство почуттів, усю глибину людської душі. І.
Котляревський використав пісню для художньої типізації характеру, для
відтворення індивідуальних рис його вияву. Пісень у п’єсі аж 22! Пісенні
партії Наталки «Ой я дівчина Полтавка», «Ой мати, мати!», «Видно шляхи
полтавські», «Віють вітри...» уяскравлюють основні риси характеру дівчини,
зокрема її працьовитість, чесність, тонкий розум і добре серце, відданість
коханому і вірність у любові, що є визначальним критерієм людської
значущості у народній моралі й етиці. Пісні Наталки – ліричні, щирі, чисті.
Здебільшого вони звучать у моменти особливої психологічної напруги,
стаючи ніби кульмінаційним вузлом у розвитку дії. Пригадаймо розпач
Наталки після згодиподати Возномурушники. Ця сцена не можлива без пісні
«Чого водакаламутна, чи не хвиля збила?». Вона є органічним продовженням
прозового монологу дівчини про своє безталання. Використання пісні сприяє
емоційній виразності характеру, підсилює тональність почуттєвого світу
героїні.
«Свою» пісню у драмі мають також інші дійові особи. Образ Петра
позначений впливом сентиментальної традиції. Вже перша пісня, з якою він
з'являється на сцені, підсилює сентиментальну розчуленість персонажа,
індивідуальні риси його характеру – вірність у коханні й певну пасивність у
боротьбі за своє щастя, покірність долі.
Найвиразнішою щодо визначення внутрішньої суті Виборного є пісня
«Ой доля людськая – доля єсть сліпая!», яку він співає разом з Возним. Пісня
відображає не тільки те, як розуміють Возний і Виборний значення долі в
житті людини, а й хижацьке єство «п'явок людських», особливо лицемірство
виборного:«Ойдоле людськая, чом ти не правдива, що до інших дуже ґречна,
а до нас спесива?». «Ой доле людськая» не випадково виконується дуетом:

95
автор свідомо підкреслює спільність думок Возного й Виборного. Пісня
Наталки Полтавки, Терпилихи – здебільшого лірична, народна, створена
автором на основі народної пісні, пісня Виборного – сатирично-
гумористична чи жартівлива, а ось арії Возного взагалі позбавлені
народнопісенної основи. Це або декларація «природності», брехні й
хабарництва («Всякому городу нрав і права»), або незрозумілі Наталці
освідчення їй у коханні. «Свою» пісню має в п'єсі й Микола. Як і інші герої,
вже в першій пісні він підкреслює своє соціальне становище. У пісні «Гомін,
гомін по діброві» постає його сирітська доля «без племені і без приюту». Зі
своїми чарівними піснями «Наталка Полтавка» пішла по всій Україні. Пісні з
цієї п’єси залюбки співали і співають ще й нині.
Також слід відзначити, що у п’єсінаведено приклад дотримання традиції
подачі весільного рушника в час сватання.
В образі Наталки Котляревський оспівав кращі риси українок, їхню
духовну красу. Дівчина не порушує селянських моральних законів, які
формувалися протягом століть. Турботапро свою дівочучесть,про честь сім’ї,
відданість тому, кому дала слово, моральна чистота його героїні будуть
приваблюватище не однепокоління читачів, томущо у ній втілилися віковічні
моральні цінності, що не вмирають ніколи.
Виступ ІІІ творчої групи п’єси «Москаль-чарівник».
У п’єсі «Москаль-чарівник» автор докладно зупиняється на легенді про
запродаж душі нечистій силі, згідно з якою людина, яка уклала договір з
чортом, може просити у нього за життя будь-що. Однак після смерті її душа
стає власністю нечистого. З п’єси відомо, що до Тетяни, яка по від’їзді
чоловіка на чумакування залишається вдома сама, залицяється міський писар
Финтик. Під час його чергового візитудо жінкив хату проситьсяпереночувати
«солдат-постоялець». Роздратований відмовою господиніу вечері, служивий
голодний лягає спати. Але випадково чує розмову про заховані в комірчині
харчі. Тим часом додому повертається Михайло. Тетяна з переляку ховає
Финтика у припічку, пообіцявши випустити його після того, як усі поснуть.

96
Солдат, який стає свідком цих сімейних перепетій, вирішує провчити жінку.
Хитрощами, прикинувшись чарівником, тим, хто знається з чортом, він
викриває усі таємниці. Про свої надприродні здібності солдат повідомляє
господарям у пісні. Таким чином, мотив про запродаж душі нечистій силі
автор розгортає у формі своєрідного «розіграшу». Проте, навіть така
особливість дає можливість побачити наскільки міцно у свідомості наших
предків укорінилася віра в чортата його вплив на повсякденнежиття людини.
У центрі уваги п’єси – питання моралі, етики і побуту. Уже з перших
реплік персонажів автор чітко означує їх протилежні життєві позиції,
підкріплені мовною простотою і чіткістю.
Тетяна відчуває свою правоту – тож їй не потрібно ховатись, Финтик
жонглює словами, бо не має рації. Тетяна усвідомлює закони моралі й етики
не як насильство над собою, а як правило, що йому вона осмислено, свідомо
підкоряється. Финтикзвично силкується приховативласнівади за словесними
прикрасами, творячи мораль лише для себе. Він сприймає тільки зовнішні й,
по суті, другорядні риси людини. Його почування – поверхові, не зігріті
родинним теплом, тут немає внутрішнього зв’язку, що існує між рідними.
Незважаючи на водевільну ситуацію, Тетяна поводиться гідно, пам’ятаючи
про вірність шлюбному обов’язковій святість подружжя та про свою етнічну
й духовну відповідальність. Спокусливі пропозиції Финтика Тетяна відкидає,
підкреслюючи: «Я боюсь бога і люблю свого чоловіка, як саму себе».
Критерієм цінності для Тетяни є родоваментальнапам’ять, якапов’язуєособу
з народними духовними традиціями, фольклором (піснею), материнською
мовою, становою мораллю. Тому жінка з презирством ставиться до Финтика,
котрий не шанує своєї матері, яка на своє лихо й сором вивела сина «в люди».
Навіть пісні, які виконує Финтик, відбивають бідність його духовного світу.
У п’єсі зустрічаються українські страви: печена курка, пряжена ковбаса,
вареники, біла паляниця. Опис страв відображає народні традиції, смаки, дух
епохи, у яку відбуваються описуваніподії. Також згадується українськийодяг:
очіпок, намітка, плахта – буденний жіночий одяг, мундир – одяг солдата.

97
У творіКотляревськийописує однуз найцікавіших традицій українського
народу – проведення вечорниць.
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавство у
творах І.П. Котляревського».
Учитель. Уявіть себе режисерами, яким потрібно екранізувати твори
І.П. Котляревського. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше
розкрити неперевершені характери персонажів.
Підсумкове слово учителя. Іван Котляревський посідає почесне місце в
історії культури нашого народуякавтор невмирущої «Енеїди», що чаруєсвоїм
добродушним гумором, і вічно молодої «Наталки Полтавки», що захоплює
свіжістю і теплотою почуттів. Видатний письменник спрямував розвиток
української літератури на новий шлях. Його твори стали класикою і донині
захоплюють читача.

98
1. Данисько О. «Москаль-чарівник» І.П. Котляревського: до історії питання
про джерела твору / О.Й. Данисько // Наукові записки Полтавського
літературно-меморіального музею І.П. Котляревського. — К., 1961. —
Вип. 3. — С. 48–60.
2. Дегтярова Г.А. Опис українських страв у поемі І. Котляревського
«Енеїда» // Все для вчителя. — 2003. — № 3. — С. 46–48.
3. Кирилюк Є.П. Живі традиції. І. Котляревський та українська література /
Є.П. Кирилюк. — К. : Дніпро, 1969. — 350 с.
4. Котляревський І. Твори. — Львів: Каменяр, 2005. — 223 с.
5. Нахлік Є. Творчість Івана Котляревського: замовчувані інтерпретації,
дискусійні проблеми, спроба нового прочитання (з погляду літературних
напрямів і течій) / Є. Нахлік. – Львів: ОЛІР, 1994. — 68 с.
6. Новиков А. Національні пріоритети Івана Котляревського:до 240-ї річниці
від дня народження українського письменства / А. Новиков // Українська
література в загальноосвітній школі. — 2008. — № 1. — С. 8–11.
8. Шевчук В. «Енеїда» І. Котляревського в системі літератури українського
бароко // Дивослово. — 1998. — № 2, 3.
9. Шубравский В. Фольклорно-етнографічні джерела п’єс Івана
Котляревського /В. Шубравский// Народнатворчість іетнографія. — 1969. —
№ 4. — С. 94–98.
10. Халімончук А.М. Принципи народності І. П. Котляревського – митця //
Українське літературознавство: міжвідомч. республіканськ. зб. — 1970. —
Вип. 9. — С. 81–87.
11. http://uk.wikipedia.org/wiki
12. http://ukrlit.org/kotliarevskyi_ivan_petrovych

99
Байка «Ведмежий суд» Є. Гребінки – яскравий осуд
несправедливого чиновницького суду
Мета: ознайомити учнів із творчістю Євгена Гребінки; розвивати
інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу,
уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору
інформації, презентації в цікавій формі, уміння розкривати образи твору,
давати зв’язну характеристику персонажам; прищеплювати інтерес до
наслідків власної праці; виховувати в учнів риси добротий людяності, любов
до краси рідного слова.
Обладнання: портрет Є. Гребінки, твори письменника, ілюстрації до творів,
презентації учнів.
Як байкописзаймаєГребінка перше місце в нашім письменстві.
Іван Франко
Літературна діяльність Євгена Гребінки тривала близько двох десятиліть. За
цей порівняно невеликий час ним були створені оригінальні й перекладні
поезії українською і російською мовами, байки, романи, повісті, критичні
розвідки тощо. На сьогоднішньому уроціми з вами розглянемо байку Євгена
Гребінки «Ведмежий суд».
1) «Євген Гребінка – байкар».
2) Особливості поетики байок Є. Гребінки.
3) Аналіз байки «Ведмежий суд».
4) Дослідження проблематики байки «Ведмежий суд».
5) Дослідження образів байки «Ведмежий суд».

100
Виступ І творчої групи «Євген Гребінка – байкар».
27 Гребінчиних байок, вміщених у збірці «Малороссийские приказки»
(Петербург, 1834), здобули високу оцінку вже серед його сучасників
(П. Куліша та М. Костомарова). Зокрема, останнійу статті «Обзор сочинений,
писанных на малороссийском языке» зазначав: «… його «Приказки» завжди
читатимуться з насолодою:автор постав у них не пародистом, невисміювачем
малоросійської народності, а малоросійським байкарем, і пречудово виявив
здатність малоросійської мови до апологічних творів».
І. Франко вважав Є. Гребінку найкращим українським байкарем, бо він
підніс байку на новий рівень, що мало велике значення для розвитку
української літературної мови. Микола Зеров писав, що Гребінчині
«Приказки» становлять перший етап у розвитку української байки.
В основутворів Є. Гребінки покладені відомі сюжети байок (здебільшого
байок І. Крилова) й українські народні анекдоти, прислів’я, приказки. Досвід
російського байкаря допоміг Є. Гребінці створити реалістичні образи, надати
байкам соціального звучання, а зв’язок із фольклором визначив їхній
національний колорит, простоту. Письменник розробляв у байках суспільно-
побутові та морально-етичні теми. До перших належить викриття
несправедливості суду («Ведмежий суд»), здирства й кругової поруки
чиновників («Рибалка»), сваволі владних («Будяк та Коноплиночка»).
Автор стверджуєморальнувищість простогонародунад панами («Пшениця»,
«Ячмінь»). Ідея протилежності інтересів простихтрудівників і панів розкрита
в байках «Рожа да Хміль», «Школяр Денис», «Вовк і Огонь».
У деяких творах Є. Гребінка підніс ідею гуманізації взаємин між панами
і селянами. Наприклад, оповідь про усмирення коня ласкою, анесилоюв байці
«Злий кінь» в алегоричній формі показує, як треба поводитися з підлеглими.

101
У байках на морально-етичні теми автор засуджує хвалькуватість, чванство
(«Дядько на дзвіниці», «Ворона і ягня», «Могилини родини»), розбещеність
(«Грішник», «Маківка»), егоїзм («Горобці та Вишня») тощо.
Виступ ІІ творчої групи «Особливості поетики байок Є. Гребінки.
Особливостямипоетикибайкарськихтворів Є. Гребінки є:
1) виклад матеріалу ведеться устами простої людини. Більшість байок
подається у формі монологу селянина, дядька, звернення якого до читачів
створює атмосферу довіри («Злий Кінь», «Рибалка», «Горобці та Вишня»,
«Хлопці» та ін.). Проте деякі твори побудовані у формі діалогу («Ячмінь»,
«Зозуля та Cнігир», «Соловей») або поєднують авторську розповідь із
монологами та діалогами персонажів;
2) індивідуалізація мови персонажів, що глибше розкриває їхню вдачу,
наприклад, брутальність Будяка («Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?»)
та розважливість Коноплиночки («Да як рости мені? і сам здоров ти знаєш, //
Що землю у мене з-під корінця забрав») у байці «Будяк та Коноплиночка»;
3) наявність у низці байок описово-побутового вступу (у байці «Рибалка»
автор висміює захоплення провінційного панства «іноземщиною»);
4) етнографізм (наприклад, перелік страв на столі у Мірошника нагадує
подібні описи в «Енеїді» І. Котляревського);
5) деталізація оповіді;
6) окреслення часопростору: «Минулися гречанії жнива» («Утята да Степ»),
«В далекій стороні, в якій, про те не знаю, // Мабуть, в Німещині, а може, і в
Китаї» («Грішник»), «От сих різдвяних свят, на самої Меланки» («Школяр
Денис»), хоча в низці байок хронотопніреалії подані узагальнено – «на небі»,
«по полю» тощо.
ТвориЄ. Гребінкистановлять новийетап у розвиткуукраїнськоїбайки. У
них виявилися такі риси просвітницького реалізму:
- насичення соціальним і національно-побутовим змістом;
- викриття беззаконня й несправедливості;
- надія на перевиховання панства;

102
- звеличення моральних якостей простих селян;
- національний колорит.
Виступ ІІІ творчої групи «Аналіз байки «Ведмежий суд».
У байці«Ведмежий суд» Є. Гребінка змальовує панськийсуд уцарській Росії,
його сваволюізнущання з простихлюдей, показує безправність простоїлюди-
ни перед цим судом. Образною, невимушеною розповіддю письменник
створює типову яскраву картину царського суду. Діставши від Лисиці
безглузду«бумагу», суддірозпочалищебезглуздіший судовийпроцес (насуді
«ведмідь сердито став ревіть», «вовкизавили», Волові не дали й словасказати
на своє виправдання). Щоб картина тогочасного суду була повнішою і
конкретнішою, автор використовує мову тодішніх судових документів:
І так опреділили
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попеластий.
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи – його четвертувать…»
У байці яскраво зображується судове безчинство, свавілля. Фабула
запозичена у І. Крилова («Крестьянин и овца»). Однак Є. Гребінка вніс свої
корективи. Сатиричною є характеристика самого процесу: «Давай вони по-
своєму судить», та самих суддів: «Суддею був Ведмідь, Вовки були
підсудки» – зв’язок із національною фольклорною традицією. Віл не вчинив
нічого протиприродного та злочинного. Але це не зупинило судовий процес,
бо за рахунок Вола змовники зможуть поживитись. Образ Вола – з
національної традиції (ще від часів Котляревського) – образ жертви хижаків.
У вироку – повна відсутність моралі:
Воно було б зовсім не диво,
Коли б він їв собім’ясиво…(доводитьабсурдність звинувачень).
Мораль не виділяють, а лише виносять вирок: четвертувать вола.
Крім мандрівної теми про неправедний, упереджений крючкотворний суд,
байка Є. Гребінки не має нічого спільного з аналогічною байкою І. Крилова.

103
Тут не тільки сюжет, а й «дійові особи», мотиви, суть і форма звинувачення
відмінні й своєрідні. Зачинщиком судового розбирательства виступає не
дурнуватий селянин, яку Крилова, алисиця, уякої спільні з суддею Ведмедем,
підсудками Вовками і смаки, і апетит, оскільки йдеться про ситенького вола.
Ця остання обставина, зрештою, й вирішує справу. Що ж до уявних Волових
«гріхів», то це лише лицемірний привід для присуду: вола «четвертувать і
м’ясо розідрать суддям на рівні часті». Навіть мораль, що випливає з
конфліктної ситуації, дещо переакцентована й відмінна від криловської:
сутяжнику-позивачу на безневинну тварину дістається не шкура, а зовсім не
пожиточні ратиці.
Виступ ІV творчої групи «Дослідження проблематики байки «Ведмежий
суд».
Оригінально Є. Гребінка розкрив проблеми:
- мудрості й глупоти;
- брехні й ошуканства;
- страху й показної сміливості;
- альтруїзму й споживацтва;
- правди й кривди;
- беззахисності та цілковитої залежності, безвиході.
У байцi «Ведмежий суд» Є. Гребiнка показує антигуманнiсть суддiв та
суспiльства, у якомухижаки, злочинцiстають вершителями доль безневинних
людей. Брутальною й ошуканською є сцена винесення вироку, в якiй Воловi
приписано зiзнатися у злочинi, хочанасправдiжодного злочинувiнне вчинив,
лише здiйснював дiї, необхiднi для пiдтримання власної життєдiяльностi.
Митець переконаний: що безконтрольнiшими є хижаки, тим жорстокiшою i
потворнiшоюстає їхня сваволя. Вiн також вважає, що кожниймає бути рiвним
перед Законом, а Закон у свою чергу повинен бути єдиним для всiх i не
суперечити природнiй моралi. Саме в цьому й полягає позицiя Гребiнки-
громадянина. Суддям, що стоять на сторожi законiв суспiльства, самим

104
насамперед слiд жити й дiяти за законами, а не за хижацькими принципами,
виявляти мудрiсть, а не бути заслiпленими жадобою i зажерливiстю.
Виступ V творчої групи «Дослідження образів байки «Ведмежий суд».
Образи байки дуже прозорі і зрозумілі: Ведмідь і Вовки-хижаки
уособлюють всесильних судових чиновників, які використовують суд для
особистої наживи; Лисиця – дрібний прислужник царського суду, ябеда і
крутій, що живиться крихтами з панського стола; попеластий Віл – образ
трудящої, сумлінної, покірливої людини, несправедливо засудженої тільки
тому, що на ній можна було поживитися хижакам.
У байці Є. Гребінка ясно показав, наскільки беззахисними були прості
люди перед свавіллям чиновників. Хоч суд проведений начебто за всіма
правилами, але справедливим його ніяк не назвеш. Торжествує не
справедливість, а сила і влада. Чиновники судять з вигодою для себе: «... і
м’ясо розідрать суддям на рівні часті...».
Письменник також дає об’єктивну оцінку діям чиновництва й виражає
думки народу про це. Несправедливість, продажність, зажерливість суддів –
такий він, чиновницький суд, на думку народу й автора. Цей твір на втратив
своєї актуальності і в наш час. Є. Гребінка правдиво відтворив тяжку долю
людини-трудівника, затурканої зажерливими панами, зловживання й
хижацтво повітової адміністрації. Суд, що покликаний охороняти законність,
карати злочинність, в умовах кріпосницької дійсності стає джерелом наживи
для судових чиновників, перетворюється на знаряддя визиску, грабунку
трудових «низів».
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про байку
«Ведмежий суд» Є. Гребінки».
2) Бесіда за змістом байки.
- Назвіть алегоричні образи байки.
- Чому автор порівнює панів з вогнем?

105
- Кого зобразив байкар в образах Ведмедя і Вовків?
- Хто виступає в образі Вола?
- Хто така Лисичка, яку роль вона відіграє в судовому процесі?
- Якими словами Є. Гребінка говорить про повну беззахисність підсудного?
- Чому звірі вирішили притягнути до суду Вола? Які підстави знайшли вони
для звинувачення?
- Хто був ініціатором звинувачення? Які мотиви керували Лисичкою?
- Що врешті отримала донощиця? Чи не помилилась Лисичка у виборі
спільників? Чим вона ризикувала (як могли вчинити судді з самою
Лисичкою)?
- Хто зображений в образах тварин-персонажів байки «Ведмежий суд»? Які
вади тогочасного устрою критикує в байці письменник?
- Поясніть, який суд можна назвати «ведмежим»?
- Пригадайте ознаки байки і доведіть, що «Ведмежий суд» – байка.
10. Написавши цю байку, Є. Гребінка показав…
1. Скласти цитатний план байки.
2. Скласти особистий моральний кодекс життя.
У байці Є. Гребінки «Ведмежий суд» переконливо показано негативне
ставлення народудо чиновників, його огидуі ненависть до них. Твір засуджує
сваволю і несправедливість суддів, викриває хижацьку сутність чиновництва,

106
жертвою якого стає в байці єдиний позитивний персонаж, що уособлює
людину з народу, – Віл. Через свою художню довершеність байка вважається
одним із визначних творів української літератури.
1. Байкарі: Білецький-Носенко. Гребінка // Зеров М. Українське
письменство. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. —
С. 86–91.
2. Гребінка Є. Байки та вірші. — К.: Школа, 2009. — 224 с.
3. Заболотний В. «Захист» байки: твори Леоніда Глібова та Євгена
Гребінки // Українська мова та література. Шкільний світ. — 2005. —
№ 38–39. — С. 35–36.
4. Задорожна Л. Євген Гребінка. Літературна постать. — K.: Tвім iнтеp,
2000. — 160 с.
5. Задорожна Л. Феномен творчості Євгена Гребінки // Дивослово. —
2012. — № 2. — С. 48–51.
6. Смокович Ф. Л. Творчість Є. Гребінки на уроці літератури // Вивчаємо
українську мову та літературу. — 2007. — № 35. — С. 26–27.
7. Степанишина Ю. Євген Гребінка (1812–1848) // Українськалітература в
загальноосвітній школі. — 2000. — № 3. — С. 57–58.
8. https://uk.wikipedia.org/wiki/
9. http://museumshevchenko.org.ua/element.php?id=592
10. https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/G/GrebinkaEP/Studies/Fedchenko
/Bajky.html
11. https://dovidka.biz.ua/vedmezhiy-sud-grebinka-analiz/
12. https://studfiles.net/preview/2425920/page:7/
13. https://md-eksperiment.org/post/20180911-bajka-yak-znannya-na-prikladah-
tvorchosti-yevgena-grebinki
14. http://www.chl.kiev.ua/95/Writer_1/Grebinkabd.html
15. https://lib.ztu.edu.ua/?q=ua/batko-ukrayinskoyi-bayky

107
«Тарас Бульба» Миколи Гоголя –
повість про любов до України, героїзм, мужність й звитягу
українського народу в боротьбі за рідну землю
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання повісті «Тарас
Бульба» Миколи Гоголя; формувати вміння цілісного ідейно-художнього
аналізу твору, художніх образів;розвиватиінтелектуальні здібності, багатство
й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й
синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій
формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвиватиобразнета
логічне мислення, творчі здібності учнів; формувати почуття гордості за
волелюбний українськийнарод зі славними традиціями; виховувати любов до
своєї батьківщини та почуття прекрасного.
Обладнання: текст повісті «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, підручники,
портрет письменника, ілюстрації до повісті, репродукція картини І. Рєпіна
«Запорожці пишуть листа турецькому султану», фрагменти фільмів «Тарас
Бульба», пісня «Гей ви, козаченьки», презентації учнів.
Хай же славною буде довіку Козацька Земля!
М. Гоголь
Можна все на світі вибирати сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Сьогодніми будемо говорити про повість «Тарас Бульба» великого майстра
пера Миколи Гоголя, якого народилаукраїнськаземля, випестила й виховала,
наділила витонченим відчуттям краси, збагатила й розвинула душу народною
піснею, чарівною казкою й легендою, героїчною звитягою історичного
минулого. «Великий чародій слова, прозорливець з даром проникати в

108
найпотаємніші глибини людської душі…», – так називав нашого
всесвітньовідомого земляка український письменник Олесь Гончар.
У повісті «Тарас Бульба» МиколаГоголь показав свою любов до України,
зобразив героїзм, мужність і ратну звитягу українського народу в боротьбіза
рідну землю.
2) Історична основа повісті.
7) Кінематографічна історія повісті.
ІІІ. Захист творчих проектів
Повість «Тарас Бульба» має складну творчу історію. Вона була вперше
надрукована в 1835 році у збірнику «Миргород». У 1842 році (в другомутомі
своїх «Творів») Гоголь помістив «Тараса Бульбу» у новій, докорінно
переробленій редакції. Роботанад цим добутком тривала з перервами дев’ять
років: з 1833 до 1842. Між першою й другою редакціями «ТарасаБульби» був
написаний ряд проміжних редакцій деяких глав. Написавши й навіть
надрукувавши повість, Гоголь ніколи не вважав свою роботу закінченою,
продовжував невтомно вдосконалювати її.
«Миргородська» редакція «Тараса Бульби» була незрілою: схематично
обкреслені образи, нерозгорнуті конфлікти, стилістична недовершеність.

109
Друга редакція повісті створювалася одночасноз роботою Гоголя над першим
томом «Мертвих душ», тобто в період найбільшої ідейно-художньої зрілості
письменника. Повість значно розширилася у своєму обсязі. Замість дев’яти
глав стало дванадцять, з’явилися новіперсонажі, конфлікти, ситуації. Істотно
збагатилося історико-побутоветло твору, були уведені нові подробиців описі
Січі, боїв, заново написана сцена виборів кошового, набагато розширена
картина облоги Дубно.
У першій, «миргородській» редакції «Тараса Бульби», рух українського
козацтва проти польської шляхти ще не було осмислено в масштабі
загальнонародної визвольної боротьби. Саме ця обставина спонукала Гоголя
до корінної переробки всього твору. У той час як в «миргородській» редакції
«багато струн історичного життя Малоросії» залишилися, за словами
Бєлінського, «недоторканими», у новій редакції автор вичерпав «все життя
історичної Малоросії». Яскравіше й повніше розкривається тема народно-
визвольного руху, з розмахом описані батальні сцени. Також піддається
серйозній переробці образ Тараса Бульби. Саме в другій редакції Тарас
вимовляє свою знамениту промову про те, «що таке є наше товариство».
Виступ ІІ творчої групи «Історична основа повісті».
У повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» історичні події не конкретизовані,
досить важко буваєвизначити, в якийчас вони розгортаються – у ХV, ХVІ або
ХVІІ столітті. Жоденз персонажів твору не є історичною особою,включаючи
самого Тараса.
Звернення письменника до теми козацтва не було випадковим.
Уродженець Полтавської губернії, він з дитинства багато чув про героїчний
подвиг народу під час боротьби з численними зовнішніми загарбниками.
Пізніше, коли Гоголь уже став писати, особливий інтерес у нього викликали
такі відважні й віддані батьківщині люди, як Тарас Бульба. У Січі їх було
чимало. Нерідко козаками ставали колишні кріпаки – вони знайшли тут
будинок і товаришів. Письменник вивчив чимало джерел, присвяченихцьому

110
питанню, в тому числірукописиукраїнських літописів, історичнідослідження
Боплана та Мишецкого, також звернувся до фольклору. Історичніпісніі думи,
присвячені національним героям, розповідали про особливості характерів,
звичаїв та побуту козаків. Вони дали письменникучудовий«живий» матеріал,
який став прекрасним доповненням до наукових джерел, а якісь сюжетні лінії
в переробленому вигляді увійшли в повість.
Історична основа повісті «Тарас Бульба» – житття вільних людей, що
населяли в ХV-ХVІ століттях територію Наддніпрянщини. Центром їх була
Запорізька Січ – її назва пов’язана з тим, що вона зміцнювалася з усіх боків
огорожею з повалених дерев – засіками. У Січі існував свій уклад життя і
управління. Козаки піддавалися частим нападам з боку поляків, турків,
литовців, мали дуже сильне, добре навчене військо. Велику частину часу
проводили вони в битвах і військових походах, а здобуті трофеї ставали
головним засобом до існування. Не випадково опис ТарасаБульби і світлиці в
будинку, де жила на самоті його дружина, включає численні прикмети
похідного життя господаря.
1596 рік став фатальним для українського народу, що був у той час під
владою литовців і поляків. Річ Посполита прийняла унію про об’єднання під
владою Папи Римського двох християнських релігій: православної і
католицької. Прийнятерішення ще більше ускладнило непростівідносини між
поляками та козацтвом, що вилилися у відкриті військові протистояння.
Цьому періоду і присвятив Гоголь свою повість. Запорізька Січ була школою
для виховання стійких, мужніх воїнів. Одним з них був полковник Тарас
Бульба. Його біографія – це розповідь про становлення справжньогопатріота,
для якого понад усе виявляються інтереси і свобода Вітчизни.
Запорізька Січ нагадувала велику республіку, засновану на принципах
гуманізму і рівноправності. Кошовий вибирався загальним рішенням,
звичайно з числа найдостойніших. У ході бою козаки повинні були
беззастережно йому підкорятися, а в мирний час саме в його обов’язки

111
входилатурботапро запорожців. УСічі всебуло влаштовано для забезпечення
побуту і військових походів її жителів: працювали всілякі майстерні та кузні,
розводилихудобу. Всецепобачать ОстапіАндрій, колиїхпривезесюди Тарас
Бульба. Історія недовгого існування Запорізької республіки показала новий
спосіб організації життя людей, заснованийна братерстві, єдностіі вольності.
Отже, історична основа повісті «Тарас Бульба» – це визвольна боротьба
народу із загарбниками, що зазіхнули на його країну і віру. Завдяки таким
сильним духом людям, як Тарас Бульба, його син і товариші, вдавалося не раз
відстояти незалежність і свободу. Твір Миколи Гоголя та його персонажі для
багатьох стали зразком мужності і патріотизму, тому він не втрачає своєї
актуальності і значущості.
«Тарас Бульба» – історична повість. Микола Гоголь змальовує тут події, що
насправдівідбулися в Україніза часів існування Запорізької Січі. Це боротьба
українського народу за національну незалежність. Як відомо, письменник не
намагався точно відтворити картину історичного XV, чи XVI, чи XVII ст.
(точних дат немає). Він будував загальний образ героїчної,пісенної, ідеальної
козаччини.
Прийнято вважати, що прототипом головногоперсонажапослужив один
з прихильників Б. Хмельницького, уякого також було кілька синів. Працюючи
над рукописом, Микола Гоголь ретельно вивчав історичні джерела, зокрема,
ті роботи, які були присвячені запорізьким козакам.
• Повість – це епічний художній твір з однолінійним сюжетом, менший
ніж роман, але більший, ніж оповідання
• Історична повість – різновид повісті (середнього за обсягом епічного
твору), в якому історія, переплітаючись з авторським вимислом, є рушієм
сюжету, обумовлює долі персонажів твору.
Деякі дослідники вбачають риси історичного роману в повісті «Тарас
Бульба». Твору, незважаючи на його невеликий обсяг, присутні риси епічної

112
літератури: це видно з опису сцен народного життя, природи, побуту козаків.
Місцями автор вдається до піднесеної і урочистої промови, яка нагадує
старовинні давньоруськіоповіді. Цим відрізняється від повісті книга «Тарас
Бульба». Жанр твору дуже схожий на велику історичну прозу, так як в ньому
історія служить не просто тлом дії, а є частиною сюжету. Мова, якою написана
книга, дуже нагадує билинний склад. Зазначені особливості надають твору
схожість з історичним епосом.
Виступ ІV творчої групи «Дослідження сюжету повісті».
Сюжет повісті «Тарас Бульба» поєднує драму однієї родини з великою
драмою, що її пережив український народ у боротьбі за свою свободу.
Експозицію твору складає повернення синів козацького полковника
Тараса Бульби до батьківської домівки. Остап і Андрій закінчили своє
навчання в Київській академії, тож тепер на них чекає нова, більш сувора
школа. Батько має намір віддати синів у військову науку на Запорожжя.
Події розвиваються швидко: не побувши вдома й доби, парубки
вирушають у дорогу й за кілька днів потрапляють на Січ. Дуже скоро вони
стають своїми в січовому товаристві. Тарас Бульба розуміє, що лише діяльна
участь в походах зробить із його дітей справжніх воїнів. Хитрістю він
домагається переобрання занадто миролюбного отамана, після чого планує
відрядити Остапа з Андрієм у морський похід до Туреччини. Тим часом
надходить тривожна звістка про посилення гніту з боку польської шляхти та
про жорстокізнущання з мирногоукраїнськогонаселення. Запорозькагромада
одностайно готується до війни.
Основні воєнні події розгорнулися біля міста Дубно, у якому укріпився
чисельний польський гарнізон. Довготривала козацька облога спричинила
голод серед міських жителів. Тоді до Андрія по допомогу звернулася дочка
польськоговоєводи, в яку хлопець закохався ще в часи свого шкільного
навчання. Не роздумуючи, він пробираєтьсядо міста й вирішує перейти на бік
ворога – хлопець готовий на все заради кохання.

113
У повісті є не одна, а декілька кульмінаційних ситуацій. Усі вони
пов’язані з загибеллю когось із персонажів. Помирає від батькової руки
зрадник Андрій. Гине від страшних тортур у Варшаві полонений Остап. Як
герой іде з життя сам Тарас Бульба, перед тим помстившись ворогам за сина.
Смерть козацького полковника та його останні слова, звернені до бойових
побратимів, завершують твір, виступаючи одночасно розв’язкою повісті.
У повісті «Тарас Бульба» порушено цілу низку проблем:
- міжнаціональні та релігійні стосунки;
- конфлікт особистогоі суспільного (почуття та обов’язку);
- захист рідної землі;
- моральнийвибір;
- честь і зрада;
- єдність, згуртованість;
- кохання, вірність, самопожертва;
- патріотизм;
- милосердя;
- побратимство;
- сімейні стосунки;
- вплив епохи на формування характеру людини;
- стосункибатьків і дітей.
Виступ VІ творчої групи «Дослідженняобразівповісті».
Тарас Бульба – головний персонаж однойменної повісті М. Гоголя. Це
запорізький полковник, що втілив у собі кращі риси українського козацтва.
Ходив він у бойовіпоходи й проти турків, і проти ляхів. Тарас Бульбанещадно
карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина
величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом.
Зворушливо й дбайливо ставиться Тарас Бульба до своїх товаришів. Перед
боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків із
промовою, у якій сказав: «Немає уз святіше товариства!» Мудрий і

114
досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й
віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. За рідну
землю, за православнувіру, за Січ і бойоветовариство закликає Тарас Бульба
стояти до кінця.
Сильним і могутнім був отаан. Але, коли в останньому бої повисло в
нього на руках і ногах майже тридцять чоловік, то «силаздолала силу». І коли
його прив’язали до стовпа, цвяхами прибили йому руки й розклали під ногами
багаття, Тарас думав не про смерть, а про своїх товаришів, щоб вони утекли
від ворога.
Гоголь не ідеалізує Тараса. З різних епізодів твору ми дізнаємося, що він
буває грубий, різкий, упертий. Але, попри всі ці хиби, Тарас – персонаж, який
викликає захоплення своїм героїзмом, відвагою, відданістю рідній землі і
своїм товаришам. Тарас Бульба – невід’ємна частина українського козацтва,
історія якого овіяна невмирущою славою. Він цінував у людині насамперед
мужність і відданість ідеалам Січі, тому невблаганний до зрадників і боягузів.
Він не пощадив навіть свого молодшого сина Андрія й сам убив його за
зрадництво. Він пишався мужністю й стійкістю Остапа й пробрався до місця
його страти, щоб підтримати дух сина.
В Остапі автор зобразив продовжувача справи батька. Цим своїм сином
Тарас по праву пишається. Для нього, як і для багатьох інших козаків,
Вітчизна – найдорожче, що є в житті. Заради неї Остап готовий перенести
жахливі муки і навіть прийняти смерть. Підданий жорстоким тортурам, він в
сцені страти не втрачає мужності. Хлопець розуміє, що не гине марно. Ратний
труд – найважливіше заняття для Остапа. У духовному плані цей персонаж
дещо примітивний, так як йому не цікаво нічого, крім військових дисциплін.
Проте патріотизм Остапа, вірність його своїм товаришам і присягизмушують
читача захоплюватися ним.
Андрій встав на шлях зради, не став захисником Вітчизни. Разом з
ворогами він почав вбивати своїх колишніх товаришів і друзів. Мрійливому,
піднесеному і романтичномуперсонажучужадійсність, що оточує його, грубі

115
звичаї і побут Запорізької Січі. Андрій бачить ситих і безтурботно сплячих
козаків і помираючих від голоду людей. І картина світу в його свідомості
змінюється. Персонаж не може розібратися у власних переживаннях. Для
нього найвищоюцінністю стає любов. Саме зарадинеї Андрій і зважується на
зрадутоваришів. Яке ж ставлення автора до цього персонажа?Він жалкує про
загибель Андрія, якийумів глибоко ітонко відчувати, а також хоробро битися.
Гоголь вигукує: «І загинув козак». Незважаючи на те, що Микола Васильович
малює персонажів Січі з захопленням, ми не відчуваємо прямого засудження
Андрія. Можна сказати, що позиція автора неоднозначна.
У повісті «Тарас Бульба» Остап і Андрій уособлюють собою два
можливих шляхи, якими може піти людина. Перший шлях – безсмертя в ім’я
щастя свого народу, другий – безславна смерть, зрада і опороченное ім’я, яке
нащадки якщо і будуть згадувати, то з соромом і ненавистю.
Також Гоголь у своєму творі розповідає не тільки про відважних і
сильних воїнів. У повісті подано розгорнуті картини пишної природи
Малоросії. На безкрайніх степових просторах виростають такі самовіддані й
волелюбні бійці. І цей прекрасний світ, вони, подорослішавши, захищають.
Виступ VІІ творчої групи «Кінематографічна історія повісті».
Про Тараса Бульбу знято, напевно, найбільше фільмів. Він екранізувався в
Німеччині (двічі), Франції, Великій Британії, Італії, Югославії, США і
Чехословаччині. В Україні «Тараса Бульбу» вперше вирішив екранізувати
Олександр Довженко. Початок зйомок було призначено на 22 червня 1941
року. Ця мрія великого Довженка так і не була втілена на екрані. Згодом,уже
в 1960-х роках, фільм за цією повістю намагався зняти Сергій Бондарчук,
написав навіть сценарій, але реалізувати свій задум йому не вдалося. І лише в
2009 році було знято український повнометражний художній телевізійний
фільм «Дума про Тараса Бульбу».
Одна з найяскравіших екранізацій була спільно здійснена
кінематографістами Югославії й США. Режисер цієї стрічки Дж. Лі Томпсон
зняв свого часутакікультовікінофільми, як «Планета мавп» та «Копальніцаря

116
Соломона». Головнуроль у картині виконав знаменитий голлівудський актор
Юл Бріннер.
У 2009 роцівідбулася прем’єраросійської стрічкирежисераВолодимира
Бортка «Тарас Бульба» з видатним українським актором Богданом Ступкоюв
головній ролі.
У 2008 році до 200-річчя з дня нарождення М.В. Гоголя було випущено
поштові марки, на одній з них зображено Тараса Бульбу.
Перегляд уривків фільмів.
Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5
хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про повість «Тарас
Бульба» Миколи Гоголя».
1. Чи сподобався вам твір?
2. Яку роль відіграла повість в розвитку української літератури?
3. Яке виховне значення вона має?
відповідно виставляються оцінки за урок)
1. Уявити себе режисерами, яким потрібно екранізувати повість «Тарас
Бульба» Миколи Гоголя. Дібрати сучасних акторів, які б змогли найповніше
розкрити неперевершені характери персонажів твору.
2. Створити буктрейлер повісті.
Миколі Гоголю в повісті «Тарас Бульба» вдалося відтворити дух епохи,
дати правдиве зображення сил, які діяли тоді на історичній арені. Велике
пізнавальне значення цього твору. Він дає читачеві багатий матеріал про
минуле України, про чудові якості російського та українського народів,
знайомить з історичними поглядами письменника.

117
Думаю, що прочитана і опрацьована повість М.В. Гоголя надовго
залишиться у вашій пам’яті. Адже байдужих серед вас не було. Я бажаю вам
жити завжди у злагоді з самими собою, вміти самостійно приймати рішення,
робити правильний вибір, бути і залишатися завжди, за будь-яких обставин,
людьми. Хай вам щастить на теренах нашої Батьківщини!
1. Баришполець Н.А. Остап і Андрій: два брати, дві долі (за повістю М.
Гоголя «Тарас Бульба // Все для вчителя. — 2009. — № 9–10. — С. 162–164.
2. Батіг Л.Г. Повість М. Гоголя «Тарас Бульба» // Всесвітня література та
культура в навчальних закладах України. — 2007. — № 3. — С. 28–29.
3. Колізія морального й національно-культурного вибору в образах синів
Тараса Бульби. Вплив творчості М. Гоголя на розвиток українського
письменства // Бібліотечка «Дивослова». — 2017. — № 11–12. — С. 44–50.
4. Микола Гоголь. «Тарас Бульба» (пер. з рос. В. Шкляра). — Львів:
«Кальварія», 2007. — 104 с.
5. Микола Гоголь. «Тарас Бульба» // Всесвітня література в середніх
навчальних закладах України. — 2004. — № 4. — С.16–17.
6. Сова В.В., Косенко Н.Я., Вінничук Г.А. М.В. Гоголь. «Тарас Бульба»: у
пошуках методичних варіантів // Всесвітня література в середніх навчальних
закладах України. — 2005. — № 10. — С. 27–43.
7. ХраброваВ. Тарас Бульба – виразник українського національного духу
(система уроків за однойменною повістю М. Гоголя) // Всесвітня література в
середніх навчальних закладах України. — 2008. — № 10. — С.17–26.
8. http://moyaosvita.com.ua/literatura/istoriya-stvorennya-povisti-taras-bulba-
gogolya/
9. https://uk.wikipedia.org/wiki/Тарас_Бульба_(повість)
10. http://moyaosvita.com.ua/literatura/istorichna-i-folklorna-osnova-povisti-
taras-bulba/
11. http://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/100639-istorichna-osnova-povisti-
taras-bulba-realni.html
12. https://dovidka.biz.ua/taras-bulba-gogol-analiz/
13. https://mozok.click/333-mikola-gogol-taras-bulba-chitati-onlayn-
skorocheno-analz-kritika.html
14. http://moyaosvita.com.ua/tvoru/analiz-povisti-taras-bulba-gogolya/
15. http://gidonline.in/film/1-taras-bulba/
16. http://gidonline.in/film/1-taras-bulba/
17. https://www.youtube.com/watch?v=i1M6YCEjT70
18. http://www.litra.ru/characters/get/chid/00779831222077134811/
19. http://mykniga.com.ua/tvory/taras-bulba-golovni-geroї-povisti-gogolya-opis-
obraziv-dlya-tvoru-po-temi.html
20. http://lessons.com.ua/taras-bulba-kriz-prizmu-literaturoznavstva/

118
Урок-дослідження з позакласного читання у 9 класі
«Народознавчі мотиви у ранній творчості М. Гоголя»
Мета:ознайомитиучнів із ранньою творчістю М. Гоголя, дослідитиелементи
народознавства у ній; розвиватизв’язнемовлення, пам'ять, навички аналізу й
минулого, до звичаїв і традицій українського народу, творчості М. Гоголя,
Обладнання:твориМ. Гоголя,портретписьменника, відеозаписи,презентації
учнів, ілюстрації до творів М. Гоголя.
Гоголь створив духовний образ України.
Олесь Гончар
Учитель. Сьогодніми ознайомимося із творчістю Миколи Гоголя. Перед
вами епіграф до уроку. Які думки він у вас викликає? Так, дійсно, ми будемо
досліджувати елементи народознавства у творах М. Гоголя, адже творчість
митця увібрала в себе кращі фольклорні здобутки, народну етику і естетику,
вірування, народну пісню.
Учитель. «Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась», – говорив
Микола Гоголь. Ранні твори письменника можна назвати своєрідною
літературною хрестоматією з народознавства. Надзвичайною красою,
багатством і розмаїттям відзначаються звичаї, обряди і свята українського
народу. Наш урокне зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб
1) Дослідження повісті «Ніч перед Різдвом».
2) Дослідження оповідання «Вечір проти Івана Купала».
3) Дослідження повісті «Вій».
4) Дослідження повісті «Майська ніч, або Утоплена».

119
5) Дослідження повісті «Сорочинський ярмарок».
Виступ І творчої групи повісті «Ніч перед Різдвом».
«Ніч перед Різдвом» – це повість, написана письменником Миколою
Гоголем, яка входить у цикл «Вечорина хуторі біля Диканьки». У цьомутворі
мидізнаємося про громадськийпобутізвичаї українців. Зокрема, авторописує
представників міської та сільської громади, звичаєвеправо того часу. Уповісті
«Ніч перед Різдвом» зустрічаємо наступні історизми: засідатель, волосний
писар, голова, староста, суддя, городничий, підкоморій, канцелярист, паламар
тощо. Крім того, письменникподає опис одягузалежно від соціального стану,
яскраво передаючи колорит епохи: «Перше, бувало, в Миргородіодин тільки
суддя та городничий ходили взимку у критих сукном кожухах, а все дрібне
чиновництво носило кожухи некриті. А тепер і засідатель, і підкоморій
обсмалили собі нові шуби з решетилівського смушку, сукном криті.
Канцелярист та волосний писар позаторік набрали синьої китайки по шість
гривень зааршин. Паламар зробив собіна літо китайчанішаровари та жилетку
зі смугастого гарусу».
Не міг М. Гоголь оминути у своїх творах і опису української хати.
«Українська хата – колиска нашого народу. У ній знайшли яскравий вияв
спадковість традицій, естетичні засади, доцільність і соціальна зумовленість.
Хату можна вважати і своєрідною візитною карткою України». У повісті
знаходимо опис української хати. Вона фігурує як вияв таланту коваля-
живописця Вакули: «Славно! Славна робота!» – сказав преосвященний,
розглядаючи двері та вікна. А вікна всі були обведені кругом червоною
фарбою; на дверях всюди були козаки на конях з люльками в зубах».
Особливе місце у творчості М. Гоголя посідає духовна культура
українського народу. Надзвичайно сильним аспектом творів української

120
тематики є постулати народної моралі, виразно описані письменником.
Відомо, що головними складовими народної мораліспоконвічно були повага
і любов до вільної праці, шанобливе ставлення до старших, ствердження
ідеалів добра, краси, гуманних взаємостосунків, знання свого родоводу;
натомість нещадно засуджувалися негативні якості – пияцтво, лінощі,
нещирість, злодійство, жадібність, скупість. Саме до цих складових
звертається М. Гоголь у своїх творах. У повісті «Ніч перед Різдвом» Вакула
виявляє шану та покору перед Оксаниним батьком, незважаючи на колишні
непорозуміння. «Таще більше здивувався він, коли Вакула розв’язав хустку й
поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, якого ще не бачено було на селі, а
сам упав йому до ніг і сказав благальним голосом: «Змилуйся, батьку! Не
гнівайся! Ось тобі й нагайка: бий, скільки душа забажає, віддаюсь сам; у
всьому каюсь; бий, та не гнівайся тільки! Ти ж колись братався з покійним
батьком, разом хліб-сіль їли й могорич пили».
Майже у всіх творах М. Гоголя української тематики зустрічаємо
відомості про систему харчування українців. Зі сторінок повісті «Ніч перед
Різдвом» дізнаємося про традиційні повсякденністрави, напої, обрядову їжу:
ковбаса, вареники, галушки, товченики, пампушки, книш, гречаник, паляниці,
шишка, коровай, гречані млинці, борщ, путря, юшка, варенуха, слив’янка,
сивуха тощо. Також зустрічаємо дані про харчові заборони, пов’язані з
постуванням: «Однак що за чорт! Таж сьогодні голодна кутя, а він їсть
вареники скоромні! Який з мене справдідурень, стою тут та гріха набираюся!
Назад!» – і побожний коваль прожогом вибіг з хати».
Виступ ІІ творчої групи оповідання «Вечір проти Івана Купала».
Повість Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала» – своєрідний твір, у
якому поєднуються містично-фантастичні події та глибока соціальна правда.
Реалістичні картини побуту українських селян є сусідами таємничих сцен у
дусі народних легенд, характерних для літературної течії романтизму. «Вечір
проти…» входить до збірки фольклорних «малоросійських повістей» Гоголя
«Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

121
Гоголь у ранній творчості широко використовував український
фольклор. Митець насичував свої твори народнопоетичними образами і
мотивами. В оповіданні «Вечір проти Івана Купала» можна виділити такі
фольклорніджерела: легенди й перекази про купальську ніч, квітку папороті і
скарб, відьом і чортів, народніпісні, прислів’я і приказки. Опис лісу нагадує
картину лісу з народної казки.
Персонажі оповідання змальовані у фольклорних традиціях із
використанням епітетів, порівнянь; пейзажі ніби доповнюють фантастичний
світ, у якомудіє нечистасила. У народномустилізображено відьму, усічарівні
перетворення й дива. І хоча твір написаний російською мовою, Микола
Гоголь майстерно передав саме український колорит, цілком виправдано
вводячи до тексту українські слова, приказки («свитка», «монисто», «бреше,
сучий москаль», «Що то вже, як у кого чортмаклепки в голові!», «Провозити
попа в решеті», «Темно, хоч в око стрель», «Від чортане буде добра», «Зник,
як у воду впав», «Щука хвостом лід розбила», «Потрібна, як торішній сніг»,
«Жінці легше поцілуватися з чортом, не в гнів кажучи, ніж назвати когось
красунею»).
В основу сюжету оповідання «Вечір напередодні Івана Купала»
покладено слов’янське язичницьке свято Івана Купала. В Україні існує таке
повір’я, що папороть цвіте лише на рік, саме у північ перед Івановим днем,
вогненним кольором. Хто встигне зірвати його – попри всі привиди, які
перешкоджають у тому, знаходить скарб. Скарб у повісті стає диявольською
спокусою, який отримує Петрусь, який убив безневинної дитину і котрий
добув золото тією страшною ціною.
Персонажіоповідання «Ніч напередодніІвана Купала» Петро та Пидорка
втілюють у собі ще один постулат народної моралі – подружню вірність. Так,
не бажаючи виходити заміж за іншого, Пидорка ладна зберегти вірність
коханому Петрові ціною власного життя. «І рідний батько – ворог мені:
примушує виходити за нелюбого ляха. Скажи йому, що і весілля готують,
тільки не буде музика лунати на нашому весіллі: будуть дяки співати замість

122
кобзиісопілок. Не піду я танцювати з нареченим своїм:понесуть мене. Темна,
темна буде моя хата: з кленового дерева, і замість димаря хрест стоятиме на
даху!»
Яскраво описує письменник і елементи родинної обрядовості. В
оповіданні «Вечір напередодні Івана Купала» М. Гоголь відтворює колорит і
атмосферу українського весілля, майстерно змальовуючи підготовку до
весілля, обов’язкові обрядові елементи, святковий одяг гостей, музичний
супровід, традиційні весільні розіграші, ігри, жарти: «... напекли шишок,
нашили рушників і хусток, викотили бочкугорілки; посадилизастіл молодих;
розрізали коровай; брякнули в бандури, цимбали, сопілки, кобзи – і пішла
потіха...»
Виступ ІІІ творчої групи повісті «Вій».
У «Вії» Гоголь продовжує інтерпретацію народних переказів, легенд і
вірувань, зберігає народнийколоритй особливо побутжителів України. Вій у
Гоголя – повелитель підземного царства, господар земнихнадр, уякого повіки
на очах ідуть до самої землі. Не дивно, що у нього залізне обличчя і залізні
пальці. У народній свідомостіземні надраасоціювалися, перш все, із залізною
рудою – саме цей мінерал люди почали видобувати раніше всього. Хтось із
іншої нечистіповиненпідняти повіки Вію. Алегорично цеможнавитлумачити
в тому сенсі, що нечистій силі повинна допомагати сама людина – своїм
страхом. Саме страх Хоми в кінці кінців губить його. Вій забирає його душу
до себе, у царство мертвих. Хома Брут гине від страху, але ціною свого життя
губить нечисту силу, яка не чує вчасно крик півня. Після його третього крику
духи, що не встиглиповернутися у підземне царство мертвих, гинуть. «Вій» –
є колосальнестворення простонародноїуяви, авсю цю повість можна вважати
народним переказом.
Гоголь ґрунтовно готувався до написання своїх містичних повістей.
Автор ретельно збирав усе фольклорну інформацію, що стосується нечистої
сили. Письменникхотів повної схожостіз народнимиуявленнямипронечисть.
І для цього він писав матері: «... ще кілька слів про колядки, про Івана Купала,

123
про русалок. Якщо є, крім того, духи або домовики, то і про них детальніше з
їх назвами і справами; безліч носитися між простим народом повір’їв,
страшних оповідей, переказів, різних анекдотів, і проч. і проч. і проч. Все це
буде для мене надзвичайно цікаво».
ДонькасотникаПанночка – безсумнівнавідьма, але вона несена собіясно
помітний український колорит. Відьма – за старовинними переказами, жінка,
що продала душу чортові. Саме у південних країнах відьма – це жінка більш
приваблива, нерідко молода вдова. У народів півночі, у тому числі і власне
росіян, відьма – це стара, товста, як діжка, баба з сивимипатлами, кістлявими
руками і з величезним синім носом, якраз у обличчі баби вперше і постає
Панночка перед Хомою, а під час нічних відчитувань знову «старіє» –
перетворюється на позеленілий, посинілий труп. Від інших жінок відьма
відрізняється тим, що має маленький хвостик (про цю особливість згадується
у «Вії») і володіє здатністю літати по повітрю на мітлі, коцюбі, ступі.
Відправляється на свої темні справи неодмінно через пічну трубу. Може
обертатися урізних тварин, найчастіше у сороку, свиню, собаку іжовту кішку.
Разом з місяцем старіє і молодіє. Відоме місце збору відьом на шабаш у
Купальськуніч – у Києвіна Лисій горі, а дія у повісті «Вій» якраз відбувається
в околицях Києва.
Виступ VІ творчої групи повісті «Майська ніч, або Утоплена».
Фольклорна фантастика представлена у повісті «Майська ніч, або
Утоплена». За народними уявленнями, коли траплялося, що дощ не зрошував
полів, то селяни приписували його затримку злим чарам, збиралися світом,
схоплювали запідозрених баб і водили купати на річку чи ставок. Вони
скручувалиїх мотузками, прив'язували їм до шиї важкікаменіта потім кидали
нещасних у річку: неповинні у чарівництві відразу ж занурювалися на дно, а
справжня відьма плавала поверх води разом із каменем. Перших витягали з
допомогою мотузок і відпускали на волю; ті ж, визнані були відьмами, їх
забивали до смерті і топили силою...

124
У повісті «Майська ніч» молода дружина сотника, «румяна й бела
собою», виявляється суворою мачухою, страшною відьмою, що вміє
перетворюватися в інші істоти і здатна творитизло. Саме вона стає причиною
загибелі панночки. Гоголь, залишаючись вірним українському звичаєві,
перетворює відьму в утопленицю, яка живе у ставку.
Також слід згадатипро русалок, якіу інтерпретації письменника – символ
краси водної стихії, їхнє зображення у повісті «Майська ніч» теж має
міфопоетичний характер. Появі русалок у творі передує опис чарівного
нічного пейзажу («неподвижный пруд», «странное упоительное сияние»,
«серебряный туман»). Русалку подано у сприйнятті молодого парубка,
зачарованогоїї красою:«бледна, как полотно, как блеск месяца; но как чудна,
как прекрасна!» Подруги русалок також постають у незвичайному,
поетичному висвітленні: «девушки в белых, как луг, убраными ландышами,
рубашках, которыемелькали в тонком серебряномтумане». Прикметно, що в
джерелах народної творчостіобраз русалки є значно простішим. У неї довге
зелене волосся і зелені очі. У повісті Гоголя «Майська ніч» русалки
надзвичайно привабливі, хоч у слов'янській міфології вони були символами
небезпеки, яка переслідує людину.
Виступ V творчої групи повісті «Сорочинський ярмарок».
Перша повість збірника «Вечорів на хуторів поблизу Диканьки» –
«Сорочинський ярмарок» – відкривається чудовим, повним захоплення
описом України, батьківщини М. Гоголя. Сюжет повісті, проте, дуже швидко
починає хилитися до нечистої сили, до «дивної події», події на ярмарку: між
товаром з'явилася «червонасвитка». Це диявольськийодяг, навіть «розрубана
на шматки» вона не дає людям спокою:«саме в час ярмаркичортзі свинячою
личиною ходить по всій площі, хрюкає і підбирає шматки своєї сувої». У
творах і листах М.В. Гоголя слова чорт, диявол, чаклун, відьма, образи
нечистої сили трапляються дуже часто. У цьому сенсі його твори дуже
відрізняються від творів інших письменників ХІХ століття. У світовому
мистецтві – образотворчомуісловесному – є своє високатрадиція зображення

125
Демона, Диявола, Мефістофеля. Микола Васильович зруйнував марновірне
значення слова «чорт». У молодостіГоголь сміявся над чортами: зображував
нечисту силу у іронічному контексті. Гоголівський чорт – це «недорозвинута
іпостась нечистого;тремтячий, кволийбісеня;дияволз породидрібнихчортів,
які чудяться нашим п’яницям».
У повісті «Сорочинський ярмарок» М. Гоголь цілком зосереджується на
створеннібагатопланового українського сільськогоярмарку, формуваннійого
універсальної художньої моделі. Подорож на ярмарок для родини Солопія
Черевика була мовби тимчасовим переселенням у інший, небуденний світ,
сповнений веселого шуму, пісень, танців, таємниць, де чекали незвичайні
пригоди, тобто, у яскраве середовище українського народного свята. Микола
Гоголь мав свідомий намір вперше відкрити читачеві чарівний світ
українського ярмарку. На перших же сторінках повісті він мовби змушує нас
перейнятися тим відчуттям ярмарку, яке властиве юній
Парасці, для котрої все – вперше: «Все, здавалося, займало її; все було їй
дивне, нове... і гарненькі оченята ненастанно бігали з одного предмета на
другий. Як не розгубитися!Вперше на ярмарку!Дівчина у вісімнадцять років
уперше на ярмарку!»
М. Гоголь створив колоритну, неперевершену картину українського
ярмарку як традиційного народного свята. Однак художня мета геніального
письменникаполягала, на нашу думку, не лише у створеннісоковитоїкартини
народного свята, – феномен ярмарку досліджено у повісті «Сорочинський
ярмарок» і в аспекті розкриття сутнісних рис народного характеру, народної
душі.
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Народознавчімотиви
у ранній творчості М. Гоголя».

126
Учитель. Уявіть себережисерами, яким потрібно екранізувати твори М.
Гоголя. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше розкрити
неперевершені характери гоголівських персонажів.
Підсумкове слово учителя. Уснанароднатворчість булаіє тим джерелом,
звідки черпали творче натхнення письменники усіх часів і народів.
Незважаючи на те, що твори М. Гоголя написані російською мовою, у них з
енциклопедійною творчістю та щирим захопленням відтворено життя, побут,
звичаї, традиції, культуру України ХІХ століття, а також українські народні
характери, народний погляд на життя. Близькість письменника до
національного скарбу допомоглайомузсерединирозкритинароднийхарактер
у неперевершених творах, які ми з вами сьогодні дослідили на уроці. Ми
довели, що фольклор – цебагатюща, невичерпнаскарбниця, яка, розповідаючи
нам про сиву давнину, висвітлює шлях усьомулюдству. Фольклор – це велика
притча, яку треба вміти витлумачити, щоб стежка до Храму і до людського
серця не заросла бур’яном…
1. Гоголь М.В. Всі повісті. — К. : Либідь, 2008. — 544 с.
2. ЗмієвськийС. Чи знаємо ми Миколу Гоголя?/ С. Змієвський// Культура
і життя. — 2006. — № 28. — С. 2.
3. Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство. — Х: Торсінг, 2003. —
256 с.
4. Поліщук Я. Микола Гоголь і українська література / Я. Поліщук //
Дивослово. — 2005. — № 11. — С. 29–32.
5. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. —
К.: Український письменник, 1995. — 291 с.
6. Машинский С.Л. Художественый мир Гоголя. — М., 1979. — 432 с.
7. Мішуков О. Микола Гоголь і Україна. // Зарубіжна література. —
2009. — № 7.
8. http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31541.html
9. http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=2173
10. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%
BB%

127
Літературний брейн-ринг між командами учнів 9-х класів
«Всім нам знайомий Шевченко»
Мета: показати багатогранність творчої особистості Т. Г. Шевченка,
конкретизувати його внесок у розвиток української мови та літератури;
прищеплювати любов і повагу до рідного слова; сприяти формуванню
національної свідомості учнів; виховувати патріотичні почуття.
Гра будується на самопідготовці учнів,
передбачаєзагальну обізнаність із
життям і творчістю Т. Г. Шевченка.
За тиждень до проведення гри учні
отримують такі завдання: повторити поезії
Шевченка, переглянути Кобзар, примітки
до творів, присвяти;ознайомитися з
мистецькоюспадщиноюКобзаря.
І конкурс «Біографія Т. Г. Шевченка»
Кожна команда одержуєна картках по 10 питань стосовнобіографії Великого
Кобзаря. Кожна правильна відповідь – 1 бал.
Картка № 1
1. Роки життя поета:
а) 1825-1861; б) 1814-1861; в) 1814-1856.
2. Місце народження Т. Шевченка:
а) с. Моринці;
б) с. Кирилівка;
в) м. Канів.
3. Т. Шевченка викупили з кріпацтва:
а) у Петербурзі;
б) у Вільно;
в) у Києві.
4. Хто з названих нижче митців брав участь у викупленні Т. Шевченка з
кріпацтва?
а) П. Енгельгардт;
б) М. Щепкін;
в) Карл Брюллов.
5. Дата викуплення Т. Шевченка з кріпацтва:
а) 1838 р.; б) 1840 р.; в) 1843 р.
6. Т. Шевченко навчався:
а) в Академії мистецтв, у Києві;
б) в Академії мистецтв, у Петербурзі;
в) в Петербурзькому університеті.
7. Скільки творів увійшло до першого видання «Кобзаря» Т. Шевченка?
а) 12; б) 6; в) 8.
8. Перший відомий нам твір Т. Шевченка має назву

128
а) «Гамалія»;
б) «Гайдамаки»;
в) «Причинна».
9. На вироку Т. Шевченку цар власноручно зробив напис про заборону:
а) писати й малювати;
б) розмовляти українською;
в) приїжджати на Україну.
10. Де розпочалося заслання Т. Шевченка?
а) в Оренбурзі;
б) на півострові Мангишлак;
в) в Орській фортеці.
Картка № 2
1. Яке з творчих обдарувань Тараса Шевченка прокинулось першим?
а) поезія; б) живопис; в) музика.
2. Де знаходиться могила Тараса Шевченка?
а) у Києві на Байковому кладовищі;
б) У Каневі на Чернечій горі;
в) у Петербурзі.
3. Назвіть ім’я та дівоче прізвище матері Шевченка.
а) Катерина Бойченко;
б) Світлана Бойченко;
в) Катерина Білокур.
4. У кого почав навчатися грамоті малий Тарас?
а) у школі; б) у гімназії; в) у дяка.
5. Хто був першим учителем малювання Шевченка?
а) майстер Ширяєв; б) майстер Мараєв; в) Сошенко.
6. Які нагороди одержав Шевченко, навчаючись в Академії мистецтв?
а) 2 срібних і 2 золотих медалі;
б) 1 срібну і 2 золотих медалі;
в) 3 срібних і 1 золоту медаль.
7. Як було покарано Шевченка за участь у Кирило-Мефодієвському братстві?
а) вбито;
б) заслання рядовим солдатом до Оренбурзькогокорпусуіз забороноюписати
і малювати;
в) заслання на Батьківщину.
8. Скільки років поет перебував на засланні?
а) 10 років; б) 9 років; в) 11 років.
9. На якому році життя помер Т. Шевченко?
а) на 45; б) на 48; в) на 46.
10. Назвіть прізвище автора пам’ятника Шевченкові в Харкові.
а) Сошенко; б) Марченко; в) Манізер.
Картка № 3
1. Село, яке письменник вважав своєю батьківщиною.
а) Моринці; б) Кирилівка; в) Південне.

129
2. Соціальний стан Тараса у дитячі роки.
а) наймит; б) кріпак; в) вільна людина.
3. Професія батька майбутнього письменника.
а) стельмах; б) тесля; в) маляр.
4. Здібність поета у дитинстві.
а) гра на дудці; б) малювання; в) скульптура.
5. Ім’я художника і написаний ним портрет, які розіграли в лотерею, щоб
визволити Т. Шевченка з кріпацтва.
а) художник К. Брюллов написав портрет В. Жуковського;
б) художник К. Брюллов написав портрет В. Чайковського;
в) художник В. Жуковський написав портрет К. Брюллова.
6. Сума викупу Тараса з кріпацтва.
а) 2000 руб.; б) 2500 руб.; в) 3000 руб.
7. Рік і місто видання «Кобзаря»
а) 1840 р., Одеса; б) 1840 р. Петербург; в) 1841 р., Київ.
8. Заклад, у якому навчався Шевченко, отримавши «вільну».
а) Академія мистецтв; б) Києво-Могилянська академія; в) військова академія.
9. Скільки усіх віршових творів міститься у «Кобзарі»?
а) 215; б) 220; в) 218.
10. Місце перепоховання Т. Шевченка.
а) Київ; б) Канів; в) Черкаси.
ІІ конкурс «Доведіть або спростуйте думку»
За правильну, змістовну, обґрунтовану відповідь – 5 балів.
1. «Твори Т. Шевченка ніколи не бувають прочитані до кінця».
2. «Видатний Кобзар силою свого поетичного слова намагався пробити
мури людської байдужості, панської обмеженості».
3. «Для Т. Шевченка головним є любов і слава серед співвітчизників».
ІІІ конкурс «Твори Т. Г. Шевченка»
Кожна команда одержує на картках по 7 питань стосовно творів Великого
Кобзаря. Кожна правильна відповідь – 1 бал.
Картка № 1
1. Який з названих нижче творів написаний у жанрі послання?
а) «Причинна»; б) «Стоїть в селі Суботові»; в) «І мертвим, і живим...».
2. Осуд колоніальної політики царської Росії звучить у поемі:
а) «Кавказ»; б) «Сон»; в) «Великий льох».
3. Перший відомий нам твір Т. Шевченка має назву:
а) «Лілея»; б) «Катерина»; в) «Гайдамаки».
4. Перше видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка виходить друком у:
а) 1840 р.; б) 1841 р.; в) 1843 р.
5. Форму містерії має твір Т. Шевченка:
а) «Катерина»; б) «Великий льох»; в) «Чигирине, Чигирине...»
6. З якої поезії рядки? «Борітеся – поборете...»
а) «Сон»; б) «Кавказ»; в) «Гайдамаки».
7. Який з творів випадає з логічного ряду?

130
а) «Мені тринадцятий минало»; б) «І виріс я на чужині»; в) «Садоквишневий
коло хати»; г) «Якби ви знали, паничі».
Картка № 2
1. Назвіть перший друкований твір Т. Г. Шевченка.
а) «Лілея»; б) «Причинна»; в) «Катерина».
2. У яку пору року загинула катерина з однойменної поеми?
а) осінь; б) літо; в) зима.
3. Яку поему було написано під впливом першої подорожі в Україну?
а) «Катерина»; б) «Сон»; «Кавказ».
4. Про яке місто йдеться в поемі «Сон»?
а) Москва; б) Петербург; в) Волгоград.
5. Як звали наймичку з однойменної поеми Шевченка?
а) Ганна; б) Олена; в) Світлана.
6. Дійовими особами якого твору є три білі пташечки, три ворони і три
лірники?
а) «Сон»; б) «Великий льох»; «Катерина».
7. Т. Шевченко назвав «Сон» («У всякого своя доля»):
А) медитацією; б) комедією; в) одою.
Картка № 3
1. Зі скількох творів складався перший «Кобзар» ів якому році він побачив
світ?
а) 8 творів, 1840 р.; б) 10 творів, 1841 р.; в) 9 творів, 1840 р.
2. Кому присвячено поему «Катерина»?
а) В. А. Жуковському; б) К. Брюллову; в) Є. Гребенці.
3. Які твори Т. Шевченка та О. Пушкіна мають однакову назву?
а) «Кавказ»; б) «Катерина»; «Сон».
4. Поему, інвективу «Кавказ» поет присвятив:
а) М. Вочку; б) Якову де Бальмену; в) В. Жуковському.
5. Якого з видатних ватажків Т. Шевченко картає у творах «Великий льох»,
«Стоїть у селі Суботові»?
а) І. Сірка; б) Б. Хмельницького; в) П. Полуботка.
6. Який із зазначених творів належить до жанру балади?
а) «Наймичка»; б) «Сон»; в) «Причинна».
7. Яким жанром середньовіччя скористався Шевченко під час написання
поеми «Великий льох»?
а) житіє; б) літопис; в) містерія.
VІ конкурс «Домашнє завдання»
Вірш напам’ять. Представник кожної команди декламує самостійно
вибраний вірш. Враховується:
- знання тексту;
- майстерність виконання;
- оригінальні творчі знахідки.
V конкурс «Конкурс капітанів»

131
Учитель читає рядки з творів Шевченка, а капітани команд повинні за
поданими рядками визначити назву твору. Правильна відповідь оцінюється 2
балами. Кожному капітану задається 3 питання.
1. І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пам’янути
Незлим тихим словом. («Заповіт»)
2. Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горою хвилю підійма. («Причинна»)
3. Все йде, все минає і краю немає,
Куди ж воно ділось, звідкіля взялось? («Гайдамаки»)
4. Доля, де ти! Доля, де ти?
Нема ніякої;
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої! («Минають дні, минають ночі»)
5. За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кров’ю политі
Споконвіку Прометея там орел карає... («Кавказ»)
6. Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра... («І мертвим, і живим...»)
7. Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає! («Сон»)

132
8. На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать. («Сон»)
9. Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодіїї,
Веселі дівочі? («Думка»)
VІ конкурс «Рефлексія»
Установити відповідність між творами Т. Шевченка і їх героїнями. Кожна
правильна відповідь – 2 бали.
1. «Гайдамаки»; а) Цариця;
2. «Лілея»; б) Пріся;
3. «Великий льох»; в) Дівчина-байстря;
4. «Причинна»; г) Оксана;
5. «Сон» («У всякого своя доля»). д) Русалка;
е) Катерина.
Ключ: 1-г; 2-в; 3- б; 4-д; 5-а.
VІІ конкурс «Творчий»
Скласти сенкан Т. Шевченко. Максимальна оцінка – 5 балів.
Правила написання сенкану.
 Перший рядок представлений іменником, який розкриває, про що
йдеться.
 Другий рядок містить 2 прикметники, що характеризують головну
думку.
 Третій рядок – це 3 дієслова, які називають дії, пов’язані з головною
думкою твору.
 Четвертий рядок – вислів із декількох слів, що розкриває авторське
ставлення до теми.
П’ятий рядок – особисте ставлення читача до теми (можна словом).

133
Дослідження драми «Украдене щастя» І. Франка
Мета: ознайомити учнів із драмою «Украдене щастя» І. Франка; розвивати
зв’язнемовлення, пам’ять, навичкианалізуйсинтезупрочитаного;виховувати
патріотизм, повагу до історичного минулого, до звичаїв і традицій
українськогонароду, творчостіІ. Франка, прищеплювати інтерес до наслідків
власної праці.
Обладнання: текст драми І. Франка «Украдене щастя», підручники, портрет
письменника, фільм «Украдене щастя», презентації учнів.
«Я мало знаю у світі творів, написаних
з такою простотоюй правдивістю,
як «Украденещастя».
М. Рильський
Іван Франко по праву займає особливемісце в українській літературі. Він
відомий за межами України не тільки як поет, письменник, драматург, але й
літературознавець, фольклорист, історик, перекладач. Із щедрої Франкової
криниці черпають творчу наснагу нові покоління письменників, живописців,
композиторів.
В історії українськоготеатру І.Я. Франко відомий не лише як автор семи
великих драматичних творів, п’яти одноактівок(«Послідній крейцер», «Будна
черга 27», «Майстер черняк», «Кам’яна душа», «Суд святого Миколая», але і
як відомий дослідник історії українського театру та драматургії (близько
двадцяти публікацій). Та, переживши сам у житті тричі(«Тричімені являлася
любов») любовну драму, Франко залишив глибоко ліричну п’єсу «Украдене
щастя», яка і нині є окрасою репертуарів багатьох театрів України (і не тільки
України).

134
1) Дослідження історії написання драми.
2) Дослідження особливостей назви драми.
3) Дослідження жанру драми.
4) Дослідження сюжету драми.
5) Дослідження проблематики драми.
6) Дослідження образів драми.
7) Сценічна історія драми.
1. Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання драми».
«Украдене щастя» – це найдовершеніша драма з сільського життя І.
Франка, написана в 1893 році. Для її написання драматург скористався
джерелом народних пісень. 1878 року знайома Франка Михайлина Рошкевич
записала в селі Лолин Долинського повіту нову пісню «Про шандаря» від
селянки ЯвдохиЧигур і передала її письменникові. Зацікавившись піснею, він
потім сам чимало зібрав таких пісень про тяжке життя жінок і написав
спеціальне дослідження про жіночу недолю.
Уперше надруковано в журналі «Зоря», 1894, № 9, с. 202 – 207; № 10,
с. 225 – 227; № 11, с. 250 – 252; № 12, с. 276 – 280. Того ж року п’єса вийшла
окремим виданням у Львові. У текст другого окремого видання (Львів, 1901)
автором внесено ряд виправлень змістового тастилістичногохарактеру, кілька
реплік зроблено більшлаконічними. За життя І. Франка було здійснено й третє
видання (Київ, 1909), але даних про участь у ньому автора немає.
Драму написано на конкурс, що був оголошений Львівським крайовим
відділом 18 березня 1891 р. і мав тривати до кінця вересня того ж року. Іван

135
Франко подав п’єсу вчасно, але термін конкурсу жюрі продовжило. Осип
Маковей згадує, що спочатку драма мала назву «Жандарм». Цензура не
дозволила «виставляти на позорище такої важної в суспільності людини, як
жандарм», і драма пішла на сцені після того, як автор замінив жандарма
поштарем. Жандарм з’являється лишев останній дії, щоб арештувати Миколу.
Франко одержав лише третю премію. Комісія боялася викликати обурення
громадськості. П’єсу, хоч і покалічену, глядач зустрів з ентузіазмом. Це
відзначила преса. «Кур’єр львівський» так оцінив постановку п’єси на сцені
Львівського театру у листопаді 1893 року: «П’єса Франка, хоч і її скасував
комітет і потім поліційна цензура, зробила могутнє враження. І ми сміливо
можемо твердити, що в українськійдраматичній літературі воназайме видатне
місце. Про це можна судити з того прийому, який вона мала серед
громадськості…»
2. Виступ ІІ творчоїгрупи «Дослідженняособливостей назви драми».
П’єсою «Украдене щастя» Іван Франко вказує трудящим, де криється
причинаїхньої трагедії. Тож недаремно австрійськацензуране допускала її до
постановки в такому вигляді, в якому її написав автор. І тому не випадково
перший варіант п’ятиактної драмимав назву«Жандарм», проте, щоб уникнути
конфлікту з цензурою, оскільки зачіпалося життя урядової особи, драматург
змушений був дати п’єсі інший заголовок. Нова назва чіткіше відбивала
ідейний пафос драми, адже щастя було вкрадене не тільки в селянина Миколи
Задорожного, аі в його дружини та її коханого – жандарма Михайла Гурмана.
Украдене щастя. Чомутака назва?Щастя украдено у всіх трьох– і в Анни,
і в Михайла, і в Миколи. Щастя тут і не було. Брати украли його у Анни й
Михайла. Михайло вкрав щастя у Миколи, а тогочасне життя суспільство
вкрало щастя у всіх трьох. Тобто, у центрі п’єси – тема людського щастя, яке
виростає у своєрідний художній образ, який є провідним, наскрізним.
Персонажі драми є жертвами світу гноблення й безправності, стихійно
протестують проти нього. Головний винуватець трагедії – тогочасний
суспільний лад, що украв щастя в народу, знедолив його.

136
3. Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру драми».
За жанром «Украдене щастя» — соціально-психологічна драма, сюжет
якої являє собою традиційний «любовний трикутник»: Михайло Гурман –
Анна – Микола Задорожний.Традиційнаформалюбовноготрикутникаєчисто
умовною;наперший план висунуто не особистіпочуття, аважливіморальні
та соціальні проблеми.
На фольклорно-побутовому матеріалі Франко створив соціально-
психологічну драму трагічного змісту. Психологічні колізії, внутрішнє життя
персонажів, їхдушевні переживання усвідомлюються через складнусуспільну
опосередкованість, розкриваються через категорії соціального характеру,
набувають високого гуманістичного звучання. Жанр драми вимагає від
драматурга високої професійної майстерності. Анна, Микола, Михайло, самі
того не бажаючи, стали жертвами боротьби за спадщину. Отже, основа
конфлікту – соціальна. Конфлікт реалізується через вчинки, думки, прагнення
персонажів. Таким чином, драма«Украденещастя» – соціально-психологічна.
4. Виступ VІ творчої групи «Дослідження сюжету драми».
Основний сюжет у п’єсі розгортається між трьома центральними
персонажами: Анною, яку брати підступно віддають за нелюбого чоловіка,
Михайлом, коханим Анни, якого взяли у солдати, та Миколою, чоловіком
Анни, який щиро любить її, але не може сподіватися на взаємність.
Обкрадений у своєму щасті, обдурений долею і людьми кожен із персонажів
проходить свійстрадницькийшлях. Скупі й жорстокібрати, щоб не дати Анні
посагу за допомогою війта віддали її коханого, Михайла Гурмана в солдати.
Потім вони підробили листа, ніби Михайло загинув на війні, і силою видали
Анну заміж за бідного чоловіка з далекого села – Миколу Задорожного.Після
повернення з цісарської армії Михайло стає жандармом, випадково
зустрічається з Анною. Вона намагається повернути своє украдене щастя.
Микола, боронячи своє родинне щастя, у пориві гніву й обурення убиває
Гурмана.

137
У центрі сюжету – Анна – жінка. Так склалася в трикутник доля трьох
героїв.
Характер конфлікту: гострий соціально-психологічний конфлікт, який
розгортається динамічно, навально. Етапами розвитку конфлікту є:
- зав’язка– одруження Анниз Миколою, трирокиїхньогоподружньогожиття;
- розвиток дії – повернення Михайла з війська, арешт Миколи, зрада Анни;
- кульмінація – смерть Михайла від руки Миколи;
- розв’язка – Михайло не звинувачує Миколу, щоб не залишити Анну
самотньою.
5. Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики драми».
Для художнього втілення проблематики драматург скористався
невичерпним джерелом українських народних пісень. І. Франко порушує у
драмі соціальні, загальнолюдські та морально-етичні проблеми:
- морального вибору;
- щастя і кохання;
- вірності і зради;
- людської гідності і честі;
- жінки в суспільстві;
- влади людини над людиною;
- взаємодії індивідуальної свободи і патріархальної моралі;
- влади чоловіка над жінкою;
- права та обов’язку.

138
6. Виступ VІ творчої групи «Дослідження образів драми».
Як великий художник-реаліст, Франко не мав потребивіддавати перевагу
комусь із своїх персонажів. З однаковою любов’ю і сповненим болю
співчуттям він малює і образ Анни, і образиМиколи Задорожногота Михайла
Гурмана, бо всі вони – представники народу, життя яких нещадно поламали
важкі суспільні умови того часу.
В образі Миколи Задорожного Франко змалював галицького селянина-
трудівника у типових побутових і суспільно-правових обставинах тодішньої
дійсності. З розвитком подій Задорожний закономірно виходить на передній
план, набуває глибокого соціального узагальнення. Усвідомлюючи свою
правоту, Задорожний вступає у нерівну боротьбу зі своїм мучителем-
жандармом. Франко підкреслив у своєму персонажі зростання свідомості й
людської гідності. Це добрий, працьовитий чоловiк. Змолоду, поневiряючись
у наймах, вiн врештi-решт зумiв придбати невелике господарство, яке
дiсталося йому кривавими мозолями. Сподiвався,що одруження з Анною, яку
вiн дуже кохав, дасть йому щастя. I вже пiсля одруження зрозумiв, що серце
його молодоï, красивоï дружини йому не належить. Але вiн ще не знає, що
Анна кохає iншого. Михайло, прагнучи вiльно зустрiчатися з Анною, яку вiн
дуже кохав, несправедливо звинувачує Миколу у вбивствi корчмаря й
заарештовує його. Повернувшись iз тюрми, Микола дiзнається про невiрнiсть
дружини, але, кохаючи ïï, не насмiлюється одверто висловити своï докори.
Починає пити. Та не такими терплячими i розсудливими були сусiди. Вони
насмiхаються з Миколи i пiдбурюють його проти Анни й Михайла. Доведений
до вiдчаю безсоромною поведiнкою Михайла, Микола вбиває його сокирою.
Центральний персонаж драми – Анна. Це добра, вродлива, розумна
жiнка. Життя ïï повне тривог i хвилювань. Але завдяки силi волi вона вмiє
стримувати своï почуття, ховаючи ïх на самому днi свого серця. Ще до
одруження у життi Анни сталася трагедiя: прагнучи отримати частку
спадщини Анни, брати силомiць вiддали ïï замiж за нелюба Миколу, який
згодився одружитися з Анною без посагу. Вони переконали Анну, що ïï

139
коханий Михайло загинув. Минули роки. Тихо й спокiйно живе Анна з
чоловiком. Сусiдка вважає, що сiм’я Анни i Миколи – найщасливiша в селi.
Але якось до села, де жили Анна з Миколою, прибув жандарм. Це i був
коханий Анни Михайло Гурман, якому вона присягалася у вiрностi. Тепер
жінка зрозумiла, як жорстоко, пiдло вчинили ïï рiднi брати. «Одурили,
ошукали, мов кота в мiшку продали», – каже обурено Анна. Вона починає
розумiти, що життя ïï понiвечене, що в неï назавжди вкрадено щастя. Жiнка
розумiє, що не можна зараз повернути втраченого: вона дружина iншого i
мусить бути вiрною своєму чоловiковi. Але розумiє й те, що не в змозi
стриматисвого кохання, що вонажитине можебез Михайла. Анна «всеготова
вiддати йому, кинути в болото, коли вiн того схоче! Навiть свою душу, честь
жiночу, свою добру славу». Потрапивши у жорстокi пута нелюдських
обставин, якiïйнесиларозiрвати, Анна повнiстю вiддала себесвоємукоханню.
У душi ïï стався психологiчний злам, ïï не лякають уже людськi пересуди, не
криється вона й вiд свого чоловiка Миколи, одверто говорячи, що нiколи не
кохала його, сподiваючись, що зустрiч з коханим поверне ïй втрачене, що
житимуть вони з Михайлом довго й щасливо. Але трагiчна смерть Михайла
вирвала в неï цю надiю.
Михайло Гурман – не менш трагiчний образ драми. Вiн син бiдноï вдови,
якого нечесним шляхом вiдправили в армiю. До служби в армiï й жандармерiï
вiн був чесним, працьовитим парубком. Казарма i вiйськова служба зробили
його жорстоким i безсердечним, а служба в жандармерiï довершила
формування його характеру. Вiн став жорстоким, безсердечним. Незмiнною й
палкою залишилася лише його любов до Анни, яка не померла з роками, i яку
вiн хоче будь-що повернути. «Се любов була моïм одиноким, найдорожчим
скарбом, вона могла б з мене зробити доброго, порядного чоловiка. А ти,
Миколо, до спiлки з тими нелюдами вкрав менi те одинокещастя», – каже вiн
Миколi. Зустрiвшись з Анною, Михайло намагається повернути своє вкрадене
щастя, йде напролом, небоячись поговорiв, нiзаконiв Божих чи людських, що
й призвело до його загибелi. Але в Михайла залишилися ще краплi людяностi

140
й благородства: вбивство, скоєне Миколою, вiн видає за самогубство. Вiн
прощає Миколi й говорить, що сам собi заподiяв смерть.
Важко однозначно назватипозитивні й негативні образип’єси. Бо кожен
з цих персонажів протестує і бореться засвоє щастя, на яке він має право; але
всі вони самотні у своїй боротьбі, не розуміють, що помиляються, вбачаючи
один в одному ворога. Ніхто з персонажів драми не вийшов із боротьби
щасливим. Трагедія, що відбулася в хаті Задорожних, вразила всіх селян,
змусила їх замислитись над питанням: «Хто тому винен? Хто украв щастя цих
людей?»
Таким чином, доля усіх персонажів драми трагiчна. Причина
соціальна – це несправедливий суспiльний лад.
7. Виступ VІІІ творчої групи «Сценічна історія драми».
Після нескінченних цензурних удосконалень 15 листопада 1893 року
постановкуп’єсиФранка на сцені театру товариства «Руськабесіда» здійснив
Кость Підвисоцький, який і виконав роль Миколи Задорожного. Анну грала
Антоніна Осиповичева, а Михайла Гурмана, поштаря – Степан
Янович (батько Леся Курбаса). Про величезнийуспіх драмисвідчить тойфакт,
що на другій виставі глядачі влаштували авторові бурхливу овацію, а молодь
піднесла йому на сцені лавровий вінок. Виставі були присвячені численні
статті. До кінця 1893 року п’єсу, окрім Львова, було поставлено ще у
дванадцяти містах Галичини.
На початку лютого 1904 року за режисурою Івана Карпенка-
Карого драму було вперше поставлено у Києві в приміщенні театру
«Бергоньє» в першій редакції Франка. Ролі виконували: Микола – Карпенко-
Карий, Анна – Любов Ліницька, Михайло – Микола Садовський.
1924 року за однойменною драмою Івана Франка чеський
композитор Владімір Амброс написав оперу «Украдене щастя».
1952 року п’єсу було вперше екранізовано Ісааком Шмаруком.
1984 року за п’єсою було знято український художній фільм режисера
Юрія Ткаченка на студії «Укртелефільм».

141
Також у 2004 році було знято телесеріал – сучасну версію однойменної
п’єси І. Франка. Чотирьохсерійна стрічка українського режисера Андрія
Дончикавийшла на телеекрани у листопаді 2004 року. Саундтрек до фільму
створив Святослав Вакарчук – лідер українського гурту «Океан Ельзи».
Перегляд уривку з фільму-спектаклю.
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про драму
«Украдене щастя» І. Франка».
3. Найцікавішим було…
5. «Украдене щастя» І. Франка для мене – це…
Уявіть себе режисерами, яким потрібно екранізувати драму «Украдене
щастя» І. Франка. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше
розкрити неперевершені характери персонажів драми.
Серед культурно-громадських і політичних діячів слов’янства останньої
чверті ХІХ століття І. Франкові належить одне з найпочесніших місць. З
величезної спадщини митця найбільшою цінністю є його художня творчість,
яка в яскравих, барвистих картинах відбила ідеї, прагнення і почуття цілого
покоління українського народу.
Драма«Украденещастя» – одиніз найкращих творів І.Я. Франка, перлина
української класичної драматургії. Їй судилася невмируща слава: ось уже
друге столiття не сходить воназi сцени провiдних театрiв не тiльки Украïни, а
й усього свiту.

142
1. Білоштан Я.П. Літературна і сценічна історія п’єс Івана Франка /
Я.П. Білоштан // Дослідження творчості Івана Франка. – Київ: Вид-во АН
УРСР, 1956. — Вип. 1. — С. 119–158.
2. Коваль А. Елементи дослідницької роботи на уроці літератури: Драма
Івана Франка «Украденещастя» // Дивослово:Українськамовата література в
навчальних закладах. — К., 2006. — № 9. — С. 42–44.
3. Міщенко О.І. Іван Франко: докладний переказ і аналіз творів, зразки
творчихробіт:поезії «Перехресністежки», «Украдене щастя» / Олена Іванівна
Міщенко. — К.: Генеза, 2011. — 190 с.
4. Мороз Н.О. І. Франко. Семінарій. — К.: Вища школа, 1966. — 398 с.
5. Негоденко Т. Украдене щастя І. Франка та О. Рошкевич (на матеріалі
соціально-психологічної драми «Украдене щастя» // Літературознавчі студії:
збірник наукових праць / Київ. Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т філол. —
Київ, 2002. — Вип. 2. — С. 214–216.
6. Працьовитий В. Мала драматургія Івана Франка / Українське
літературознавство. — 2008. — Вип. 70. — С. 193–210.
7. То хто ж украв щастя? / Підготувала Людмила Гуренко // Українська
газета плюс. — 2008. — № 29 (169).
8. Франко І. Украдене щастя. — Харків: Фоліо, 2012. — 649 с.
9. Худаш Л.С. Вивчення творчості І.Я. Франка в школі. — К.: Рад. шк.,
1962. — 196 с.
10. Чопик Р.Б. Слідами «Украденого щастя» // Літературний Львів. —
1994. — № 20. — С. 8–9.
11. uk.wikipedia.org/wiki
12. www.youtube.com/watch?v=TvvvM_iobhM
13. http://veselahata.com/2011/12/12/ukradene-shhastya-film-onlajn/
14. http://veselahata.com/2012/01/16/film-ukradene-shhastya-2004/

143
Урок-дослідження позакласного читання у 10 класі
Дослідження драми «Безталанна» І. Карпенка-Карого
Мета: ознайомити учнів із драмою «Безталанна» І. Карпенка-Карого;
розвивати зв’язне мовлення, пам'ять, навички аналізу й синтезу прочитаного;
виховувати патріотизм, повагу до історичного минулого,до звичаїв ітрадицій
українськогонароду, творчостіІ. Карпенка-Карого, прищеплювати інтерес до
наслідків власної праці.
Обладнання: текст драми І. Карпенка-Карого «Безталанна», підручники,
портрет драматурга, фільм «Безталанна», презентації учнів.
«Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя –
се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоча б лише читавйого
твори;се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків
новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим
драматургом, якому рівного не має наша література…»
І. Франко
Ім’я І. Карпенка-Карого не випадково звучить поряд з іменами
Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, М. Коцюбинського.
Його спадок – одна з визначних художніх вершин вітчизняної класичної
драматургії. І. Карпенко-Карий зробив вагомий внесок у розвиток жанрового
різновиду соціально-побутової трагедії, в основу якої лягли суперечності
тогочасної дійсності. У доробку цей жанровий тип представляє п’єса
«Безталанна».

144
1) Дослідження історії написання драми.
2) Дослідження особливостей назви драми.
3) Дослідження жанру драми.
4) Дослідження сюжету драми.
5) Дослідження проблематики драми.
6) Дослідження образів драми.
7) Дослідження фольклорних елементів у драмі.
8) Сценічна історія драми.
Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання драми».
Першу редакцію драми під заголовком «Хто винен?» І.К. Тобілевич
написав ще до заслання. С.В. Тобілевич розповідає, що після відвідин Івана
Карповича у Новочеркаську в серпні 1884 року М.П. Старицьким, який
заохочував його писати для українського театру, І.К. Тобілевич засів
закінчувати свою другу п’єсу. У вересні того ж року акуратно й чисто
переписану п’єсу «Хто винен?» було відіслано до Харкова, бо саме там на той
час виступала трупа М.П. Старицького [11, с. 196-198]. У своїй відповіді
Михайло Петрович критикував «Хто винен?» радив зробити деякі зміни.
І. Тобілевич не сприйняв критики, заперечив усі закиди М.П. Старицького,
М.К. Садовський надіслав до Головного управління в справах преси рукопис
драми Гната Карого. Виконавши завдання Головного управління в справах
преси, Санкт-Петербурзький цензурний комітет дав відповідь 14 лютого 1885
року в «Главное управление по делам печати». Драма «Хто винен?» пройшла
цензуру: «Комитет полагает возможным дозволениеее к постановке на сцене,
а также и к напечатанию, под условием соблюдения при печатании в тексте
правил правописания русского языка». Однак Головне управління в справах
преси забороняє до постановки на сцені п’єсу «Хто винен?».

145
О.О. Русов готує«Збірникдраматичнихтворів Івана Карпенка» івключає
до нього п’єсу «Хто винен?». Збірник було надіслано до Санкт-
Петербурзького цензурного комітету 5 червня 1885 року, який через рік
повторив свій позитивний висновок про п’єсу і відіслав його до Головного
управління в справах преси. Там п’єсу «Хто винен?» дозволили до друку і 13
лютого 1886 рокунадіслали збірник київськомуокремомуцензоруз іноземної
цензури. Він підписав збірник до друку 1 березня 1886 року, того ж року той
був надрукованийу Херсоні. Це була єдина публікація першої редакції п’єси,
яка з’явилася на українській сценітільки в Галичині. Після цих подій твір було
капітально перероблено і названо «Чарівницею». Ці обидві редакції були
присвячені М. Заньковецькій. У липні 1886 року Тобілевич послав п’єсу до
цензури з Новочеркаська. Після розглядуїї цензором Н.О. Фрейманом Санкт-
Петербурзькийцензурний комітет передав її з дозволом уГоловнеуправління
у справахдруку. Але там наступного дня зновуприйнялипротилежнерішення.
Драма цензурою була «к представлению признана неудобной» (29 вересня
1886 року).
І.К. Тобілевич надіслав з Новочеркаська М.К. Садовському заборонений
примірник п’єси. Садовський змінив назву «Чарівниця» на «Безталання». 12
січня 1887 року драматичнацензура заборонилап’єсу. Однак17 січня цього ж
року її було дозволено «к представлению».
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження особливостей назви драми».
Назва «Безталанна» виникла, коли з’явився запис про заборону. Чи цю
сторінку замінили в цензурі, чи помилку зробив писар, який писав заголовок
на прохання М.К. Садовського перед поданням до цензури, тепер сказати
важко. Під назвою «Безталання» І. Тобілевич хотів показати суцільне
безталання простих людей, яке розкривається у п’єсі. Назва «Безталанна»
відноситься до Софії, однієї з центральних персонажів. Саме вона є
безталанною. Софія – одиніз найпривабливіших і найкращих жіночих образів
української драматургії.

146
Перше документальне підтвердження у вигляді у вигляді театральної
рецензії на виставу «Безталанної» було 9 жовтня 1887 року під час гастролей
трупи М.Л. Кропивницького в Москві («Новости дня», 1887, 10 жовтня).
Московськапубліка і критика, як і незабаром петербурзька, виявляла спрвжнє
захоплення виставою, передусім завдяки участі в ній
М. Заньковецької в ролі Софії, М. Кропивницького – в ролі Івана,
М. Садовського – Гната. На сторінках «Зорі» «Безталанна» з’явилась друком
у 1893 році (№ 13-16).
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру драми».
Щодо визначення жанрової форми драми у дослідників ми знову
зустрічаємо різні точки зору. Пилипчук акцентує на тому, що «Безталанна» є
соціально-психологічною драмою; Дорошкевич визначає її психологічною
драмою. Жанровою формою, за Стеценком, є психологічна соціально-
побутова драма. У Мороз – реалістична психологічна драма; у Мамонтова –
романтично-побутова драма. Дем’янівська визначає «Безталанну» як
соціально-психологічну драму, а Чугуй – як першу психологічну соціально-
побутову драму. Дослідники обґрунтовують свої визначення, однак ми не
можемо з ними погодитися.
На нашу думку, «Безталанна» за жанровою формою є побутовою драмою
з елементами психологічного аналізу на морально-етичну тему. Побутовою
п’єса є тому, що в ній зображено життя українського народу в селі.
Психологічною – бо розкривається внутрішній світ дійових осіб, їхні
характери, певною мірою наявний аналіз їхніх учинків. На морально-етичну
тему – тому що у драмі піднято морально-етичні проблеми, які важливі й
сьогодні.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження сюжету драми».
За типом сюжет у драміє концентричним. Етапами розвиткуконфлікту є:
- експозиція відсутня;
- зав’язка– розмоваГнатаі Дем’янапро поведінку Варки іГната; сварка
Варки і Гната;

147
- розвиток дії – одруження (Варки і Степана, Софії і Гната);
- трагічна розв’язка – убивство Софії.
Особливістю конфлікту є те, що він не вичерпується на рівні сюжету, бо
ми не знаємо, що сталося з дійовими особамидрами далі. Сюжет залишається
відкритим.
Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики драми».
Точки зору дослідників з приводу формулювання проблематики твору
також розбігаються. Дем’янівська виділяє на першому місці соціально-
побутову проблематику; Мамонтов – морально-психологічну, Скрипник –
соціальну. На мій погляд, правильним буде погодитися з формулюванням
Мамонтова. Я вважаю, що у драмі автор піднімає проблему моралі, розкриває
психологічний стан дійових осіб (монологи Варки, Софії). Соціальний же
рівень проблематикиз’являється якфонів жодномуразінеє головним. Уп’єсі
превалює проблематика морального і психологічного рівнів.
Конфлікт у драмі спричинила розмова Гната з Дем’яном. Усе значною
мірою побудоване на випадковості: випадково побачив Дем’ян Варку з
Омельком біля скирди сіна; випадково розповів він про це Гнатові й
спричинив тим сварку між ним і Варкою, хоч весела, жартівлива Варка
відштовхнула від себе Омелька тоді під скирдою. Однак, обидва персонажі
емоційні, мають вибуховий темперамент, тому події далі розвиваються за
неминучістю.
Конфлікт у драмі внутрішній, розвивається разом із зображенням подій,
їх розвитком. За тематикою він – морально-етичний.
Виступ VІ творчої групи «Дослідження образів драми».
У драмі наявний любовний трикутник. До нього входять: Гнат, Софія і
Варка. Це головні персонажі, які стоять на першому плані. Персонажами
другого плану є мати Гната Ганна, батько Софії Іван. Логічно до них додати
Омелька, бо він своєюрозповіддю Гнату відіграє важливу роль у формуванні
розвитку конфлікту (а саме зав’язки). Усі інші дійові особи є епізодичними.
Драматург також використав принцип контрасту (сварлива Варка

148
протиставляється добрій і спокійній Софії; Ганна (мати Гната) – Іван (батько
Софії).
Гнат і Варка є слабкими персонажами. У багатьох дослідників ми
зустрічаємо іншу точку зору, вони стверджують, що Варка і Гнат – люди
сильної волі, великої енергії і глибоких почуттів. Проте всі ці якості не
знайшли сприятливихумов для розвитку. У Варки і Гната, якщо б були сильні
почуття, справжнє щире взаємне кохання, вони б боролися за нього, а не
здалися, як тільки-но виникли перші труднощі. Варка, яка є сильнішою за
Гната, прагне повернути своє кохання, хай незаконно, украдене у неї самим
життям і збігом обставин. Гнат – найслабша дійова особадрами. Ще з самого
початку він сліпо повірив у наклеп на Варку, не зміг боротися засвоє кохання.
Гнат втрачаєздатність чинитиопір життю. Він не можеопиратися Варці, знову
здається. Втративши віру в себе, втративши волю, Гнат уже не зміг бути
добрим сином і чоловіком, хазяїном. Він не повстає проти сварливої матері,
що весь час цькує, не дає спокійно жити Софії. Замість того, щоб щось робити,
розв’язувати проблеми, Гнат почав прикладатися до чарки. У припадку
розпуки й сліпої люті Гнат убиває Софію. З цього ми можемо зробити
висновок, що цей персонаж не має сили волі, є слабкою натурою, на яку
великий вплив мають інші дійові особи (Варка, мати, Ганна)
Виступ VІІ творчоїгрупи «Дослідженняфольклорнихелементіву драмі».
У драмі «Безталанна» І. Карпенка-Карого бачимо значне зменшення
етнографічного елементу, мелодраматизму; спостерігаємо більше розкриття
реальних, психологічних мотивів (у порівнянні з творами Котляревського,
Квітки-Основ’яненка). Якщо ж порівняти «Безталанну» Тобілевича з творами
Островського, Чехова, Ібсена, Шоу, ми побачимо, що у творах перелічених
письменників психологізм значно глибший. У «Безталанній» наявні лише
деякі елементи психоаналізу. Однак, слід зазначити, що і цим Карпенко-Карий
зробив значнийвнесоку розвитокукраїнськоїдраматургії. Складні характери
й розгалужені конфлікти, виразні мовні партії – ці якості «Безталанної»

149
вплинули на всю радянськудраматургію. Відчутний вплив також у творах М.
Куліша «97», «Комуна в степах» та ін.
І. Карпенко-Карий дуже своєрідно використав у п’єсі «Безталанна»
фольклорні елементи. З метою надання мові жвавості, лаконічності,
виразностівін вводить приказкиіприслів’я. Обряд сватання «прихований» від
глядача, про нього довідуємося тільки з реплік дійових осіб, які не беруть
безпосередньої участі в ньому, а спостерігають за ним у вікно. Обрядове
дійство зведено до мінімуму не випадково. Авторові не було потреби
повторювати пройдене (обряд сватання зображався у творчості Г. Квітки-
Основ’яненка). Коли М. Старицький запропонував йому ввести до 2-ої дії
«Безталанної» заручини або весілля, то він відповів, що, по-перше, не бачить
у цьомусенсу, бо в українськихп’єсахібез того вистачає етнографії, по-друге,
у нього інші ідейно-художні завдання. Можливо, тут відіграла якусь роль іще
одна обставина. «Карпенко-Карий, – зазначає І. Скрипник, – головну надію в
реформітеатру покладав на ту інтелігенція, «якав основусвогожиття на землі
положить любов до народу і працю задля народної освіти». Під поняттям
«народ» він розумів майже одне селянство і цим звужував свої благородні
наміри створення народного театру, пропонуючи, до речі, разом з І. Франком,
перенесення театрів із великих міст в містечка і села». Мова йшла про
наближення театру до глядача, якому обряди сватання і весілля були добре
відомі, отже, йому досить окремих реплік, фрагментів, щоб уявити собі цілу
картину. Також драматург у драмі використав народніпісні: «Ой, гиля, гиля»,
«Коло млину, коло броду».
Виступ VІІІ творчої групи «Сценічна історія драми».
У 1966 роціза п’єсоюбуло знято фільм-спектакль Київського державного
ордена Леніна Академічного театру ім. І. Франка.
Перегляд уривку з фільму-спектаклю.
Свій новий 83-й творчий сезон колектив Сумського обласного
академічного театру драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна відкрив
прем’єрним показом вистави «Хто винен?» за твором Івана Карпенка-Карого

150
«Безталанна». За словами директора закладу заслуженого діяча мистецтв
Миколи Юдіна, це якісно нове слово театрального колективу, якийпід орудою
молодого талановитого художнього керівника Антона Меженіна успішно
втілив мистецький задум. Адже запропоноване сценічне прочитання твору
класика української драматургії суттєво відрізняється від усіх попередніх
спроб і, за великим рахунком, сповна відповідає сучасному європейському
театральному рівню.
дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про драму
«Безталанна» І. Карпенка-Карого».
Уявіть себережисерами, яким потрібно екранізувати драму «Безталанна»
І. Карпенка-Карого. Доберіть сучасних акторів, які б змогли найповніше
розкрити неперевершені характери персонажів драми.
П’єса «Безталанна» вражала своїх сучасників силою життєвої правди і
вражає нас сьогодніяк один із перших зразків соціально-психологічної драми
в українській драматургії другої половини ХІХ століття. Драматург розвивав
дві паралельні тенденції в українськомутеатрі – романтичнуі реалістичну, які
органічно взаємодоповнювались. Він створив свій театр, який сягнув вершин
критичного реалізму, цілком відповідаючи духові часу, естетичним потребам
тогочасного глядача і глядача наступної епохи.

151
1. Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого / Галабутська Г. //
Дивослово. — 1995. — № 12.
2. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич). Життя і творчість:
навчальний посібник / Л. Дем’янівська. — К.: Либідь, 1995. — 144 с.
3. Карпенко-Карий І. Твори у 3-х томах. — К.: Дніпро, 1985. — т. 3. — 373 с.
4. Карпенко-Карий І. (150-річчя від дня народження):матеріали всеукраїнської
міжвузівської наукової конференції 22-23 вересня 1995 року / КДПІ ім.
В. Винниченка; УККО; Редкол.: Г. Клочек (голова). — Кіровоград: [б. в.],
1995. — 103 с.
5. Коломієць Р. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. — К.: Мистецтво,
1984. — 100 с.
6. Мороз Л. Іван Карпенко-Карий. // Історія української літератури: XIX
ст. — Кн. 3. — К.: Либідь, 1997. — 431 с.
7. Падалка Н. Вивчення творчостіІ. Карпенка-Карого (І. Тобілевича) в школі:
посібник для вчителів / Н. Падалка. — 3-є вид. – К.: Радянськашкола, 1970. —
152 с.
8. Пільгук І. Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) / І. Пільгук. — К.: Молодь,
1976. — 294 с.
9. Скрипник І. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич). Літературний
портрет. — К.: Держлітвидав УРСР, 1960. — 111с.
10. Стеценко Л.І. Карпенко-Карий (І. Тобілевич). Життя і творча
діяльність. — К.: Держ. вид-во Образотворчого мистецтва і музичної
літератури, 1957. — 307 с.
11. Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — К.: Державне видавництво
образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957. — 475 с.
12. http://www.ex.ua/16541803
13. http://ukurier.gov.ua/uk/news/talanovita-beztalanna-shepkinciv/
14. https://uk.wikipedia.org/wiki

02 (2)

More Related Content

What's hot

Similar to 02 (2)

More from Репетитор Історія України

Recently uploaded

02 (2)