Вивчення усної народної творчості у.docx

1. 1
Вивчення усної народної творчості у
5 – му класі.
Українська література в світі є свідченням високої духовної та
цивілізаційної розвиненості українського народу, вона є невід’ємною
складовою його національної культури. Як мистецтво слова вона є
носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати
загальнолюдські й національні цінності від покоління й до покоління,
культивувати їх у людській душі.
Основною метою української літератури є розвиток і формування
грамотно естетично розвинутого і творчого читача з гуманістичним
світоглядом.
Найпершим розділом, який будуть вивчати діти в 5 класі, є усна
народна творчість. Він відкриває захопливий і таємничий світ культури
нашого народу.
В цьому розділі діти познайомляться з первісними уявленнями
людини про світ, добро і зло та їхню роль у житті людини.
Вони знайомляться з чарівними істотами українського міфу. Також
знайомляться із переказами та легендами українського народу, де
розповідається про людей, що мають особливо велику силу, яку вони
віддають на захист скривджених і знедолених.
Своє місце знайшли і прозові та поетичні мініатюри, перлини мудрого
народного слова - прислів’я та приказки і їхні посестри в великій сім’ї
фольклорних жанрів - загадки. Ці згустки народної мудрості віками
шліфувалися, передавалися з уст в уста і розвивали в людей природну
кмітливість, спостережливість, винахідливість.
Приділяємо увагу також і загадкам. Наші пращури надавали загадкам
магічного значення. Вміле відгадування їх вважалося ознакою великого
розуму, кмітливості та щасливої вдачі.
Українські народні загадки, як і весь фольклор, мають непересічне
історико – пізнавальне і виховне значення, бо засновані на традиціях, на
народній інтуїції.
Ще один жанр усної народної творчості, який будуть вивчати діти, -
це казки. Казки завжди жили серед нашого народу, скрашували його
убоге життя, вселяли віру в торжество добра над злом, правди над
кривдою, а в хвилини дозвілля зачаровували таємничою розповіддю про
героїчне і незвідане в навколишньому світі. Казкова фантастика

2. 2
збуджувала думку, розвивала творчу уяву, спонукала активніше
ставитись до всього, що оточувало людину.
Під час вивчення розділу «Мистецький спадок нащадкам» можна
застосовувати такі види навчальної діяльності як гра «Літературне лото»,
гра «Упізнай героя», «Оживи світлину», «Картинна галерея», карта
розуму «Фольклорні форми» та ін..
Тематика змістовного блоку спрямована на досягнення належного
рівня сформованості вміння читати, аналізувати, інтерпретувати й
оцінювати усну інформацію та використовувати її в комунікативних
цілях.

3. 3
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ
ТЕМА. Легенди та перекази села Песець (Новоушицька ОТГ).
МЕТА: формування предметних компетентностей: ознайомити з
легендами та переказами рідного села Песець, формувати навички
«вдумливого» читання, стимулювати пізнавальну активність, розвивати
критичне мислення, формувати вміння дискутувати, виховувати
толерантність, приязне ставлення до друзів;
формування ключових компетентностей: уміння вчитися,
вдосконалювати уміння спілкуватися рідною мовою, виражати свою
думку, вживати слова ввічливості під час спілкування, формувати
основи екологічної грамотності.
Обладнання: тексти легенд, проектор, ноутбук, світлини краєвидів села
Песець, відеофільм «Історія села Песець».
Форми роботи: фронтальна, групова, індивідуальна.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
1. Продзвенів уже дзвінок
На улюблений урок.
Кожен з вас приготувався -
На перерві постарався.
Тож, тихесенько сідаєм
Й працювати починаєм.
2. «Мій настрій»
- Зараз ми перевіримо, з яким настроєм ви сьогодні прийшли на наш
урок. На ваших партах є смайлики. Подивіться на них і підніміть той,
який відповідає вашому стану сьогодні.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні на уроці ми продовжуємо знайомитися із переказами та
легендами. Ми дізнаємося, якими ж легендами та переказами оповите
наше село.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

4. 4
1. Вступне слово вчителя.
Наш сьогоднішній урок - незвичайний. Щоб побачити дивовижний
стародавній світ нашого краю, треба мати хист. А для цього кожній
людині потрібно любити свою землю, милуватися її чарівними
краєвидами, захоплюватися її історією, пізнавати цікаві факти
історичного минулого нашого краю. Для цього нам потрібно зануритися
в цікаві подробиці тогочасної дійсності. І тоді нам відкриються всі
таємниці, що приховувалися від нас нашими пращурами. Ми з вами
вирушаємо в минуле і спробуємо якнайбільше дізнатися цікавих фактів
з історичного минулого нашого села.
Щоб почати нашу подорож, нам слід пригадати все, що ми вивчили
про легенди і перекази.
2. Актуалізаційна бесіда.
1). Що таке легенда?
2). Як виникали легенди?
3). Які ви знаєте особливості легенди?
4). Поясніть, що таке переказ?
5). Які особливості переказу?
IV. Опрацювання матеріалу уроку
Вступне слово вчителя про село Песець.
Село Песець в Україні, в Новоушицькій селищній територіальній
громаді Кам’янець – Подільського району Хмельницької області.
Населення становить до 866 осіб (із 434 дворів).
На півночі село межує з селом Івашківці, на півдні - із Садовим.
Поблизу знаходиться мінеральне джерело. В селі є гімназія,
амбулаторія, будинок культури.
Подорож у минуле.
Краю наш, краю! Предковічна земле! Кого тобі тільки не довелося
побачити за прожиті віки!
Згідно з місцевою легендою, село Песець заснував князь Данило
Галицький, на місці полювання на песця.
Зрозуміло, що в ХІІІ столітті, як і нині, тундрова лисиця на Поділлі
не водилася. В давнину «песцями» називали й інших представників

5. 5
родини псових - види вовків чи лисиць. Відомо, що в стародавні часи
дружинники галицьких князів любили влаштовувати полювання в
багатьох лісах Придністровського Пониззя. На згадку про перебування
тут на ловах 1255 році галицького князя Данила місцеві поселенці
назвали село Песець. А назву тутешньої річки - Данилівки – та сама
легенда теж пов’язує із князем Данилом.
Перегляд відеофільму про село Песець.
Читання учнями текстів легенд «Песець», «Яковина».
V. Осмислення вивченого матеріалу
Робота в групах. (5 хв.)
І група: скласти 5 запитань до легенди «Песець».
ІІ група: скласти 5 запитань до легенди «Яковина».
Обмін запитаннями, на які дають відповіді.
VI. Підбиття підсумків уроку
Учитель. Отже, і тепер в Україні, мабуть, не знайти такого міста чи
села, де б у людській пам’яті не зберігалися чудові фантастичні або
реалістичні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли, про
таємні скарби, що приховували.
Із покоління в покоління передаються розповіді про певні місцини,
ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події,
що тут відбулися. Усі ці оповіді є правдивими, але містять елементи
фантастики, тому їх можна назвати легендами та переказами.
VII. Домашнє завдання.
1). Підготуватися до УПЧ. Прочитати книгу Ірини Васильків, Іллі
Паршина та Валерія Островського «Перший український король» .
2). Намалювати ілюстрації до легенд.

6. 6
ДОДАТКИ
Текст 1. Песець
Давно – давно це було, ще за часів Данила Галицького. Недалеко
від села був великий чудовий ліс. У ньому водилося багато звірів.
Серед них був чудовий звір песець. На околиці села під великою
вербою било джерельце.
Цей чудовий край облюбував собі князь Данило Галицький. Він
часто вибирався зі своєю свитою у цей чудовий край на полювання.
Тільки починає світати, а князь вже на коні. Уже він вирушає в ліс на
полювання. Поверталися пізно ввечері з багатим ловом. А найбільше
він радів голубим песцям, які славилися своїм чудовим хутром. Від цих
чудових звірків і пішла назва поселення - Песець.
А ще сподобалося йому джерельце з чудовою холодною водою.
Тут він спорудив собі сторожку, де проводив довгі вечори. Набігавшись
по горбах і долинах, добре втомившись, любив відпочити князь на
березі маленької річки, що брала початок з того самого чудового
джерельця. Річечка омивала село. З тих часів і називали село - Песець,
бо було воно красиве, як той голубий песець, а річку, де відпочивав
князь, назвали Данилівкою, щоб та сива давнина доходила в спогадах
до всіх поколінь.
Текст 2. Яковина.
Колись давно, ще за панських часів, жила в селі Песець бідна
вдова. І був у неї єдиний син - Яків. Він був єдиною її радістю і
втіхою, єдиною надією. Хоч був він важко хворий, та як міг допомагав
матері. Одного дня в холодну пору пішов Яків до лісу по хмиз, бо
нічим було протопити в печі. Пішов, та не повернувся: його хворого
застала смерть у лісі. Відчуло материнське серце біду, кинулася вона
шукати сина. У розпачі і горі ходила вдова лісом та голосила: «Якове
мій, Яковино!» З того часу частину лісу, де сталися ці трагічні події,
стали називати Яковиною.