163

1. 1
11 клас (II курс )
ТЕМА: Голодомор 1932-33років – невимовний біль українського народу (за
романом У.Самчука «Марія»).
МЕТА: відкрити учням сторінку правди в літературі та історії на прикладі
роману У.Самчука «Марія»;
допомогти учням правильно усвідомити символізм твору, гостроту
проблеми, глибокий психологізм у змалюванні героїв, трагедію
народу, трагедію окремої людини того часу;
з’ясувати передумови, масштаби, наслідки голодомору;
розвивати вміння аналізувати художній текст, рефлексувати й
осмислювати його, розвивати в учнів уміння сумлінно й
кваліфіковано аналізувати історичні факти;
формувати і вдосконалювати навички роботи зі статистичним
матеріалом як джерелом історичних знань, самостійної роботи учнів
з додатковою літературою;
виховувати кращі риси характеру, притаманні українцям, критичне
ставлення до поведінки і вчинків героїв; повагу до минулого нашого
народу, співчуття до людей-жертв голодомору.
ОБЛАДНАННЯ: мультимедійний проектор, стенд «Сьогодні на уроці»,
портрет У.Самчука, кліп О.Білозір «Свіча пам’яті», фрагмент
очевидців голодомору, ікона Божої Матері, 5 колосків пшениці
перев’язані чорною стрічкою.
ТИП УРОКУ :комбінований (класичний).
ФОРМА ТА МЕТОДИ РОБОТИ: урок- реквієм, робота в групах, бесіда.

2. 2
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:
Учні знатимуть:
- історію написання роману «Марія»У.Самчука;
- основні поняття: голодомор, розселянювання, «чорні дошки»,
політвідділи МТС;
- передумови, масштаби, наслідки і причини голодомору.
Учні вмітимуть:
- давати правильну оцінку історичним подіям;
- характеризувати, аналізувати художній твір, визначати проблеми;
- усвідомлять трагедію народу, трагедію окремої людини того часу;
- сформують власне ставлення до історичних подій, які відбувалися на
території України, до поведінки і вчинків героїв роману.
ЕПІГРАФ ДО УРОКУ:
«Кати знущаються над нами,
А правда наша п’янаспить,
Коли вона прокинеться?
Коли одпочине
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам дасижити!»
Т.Шевченко «Кавказ»
«І розкажу я людям горе.
Як тая мати ріки, моря
Сльози кровавої лила
Так, як і ти.
Т.Шевченко «Неофіти».
ДЕВІЗ УРОКУ:

3. 3
Дзвони пам’яті б’ють у скронях,
Їх відлуння летить у вись
33-й-страшний, голодний
У майбутнім –
Не повторись!
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності
1.Оголошення теми, мети і завдання уроку. Знайомство з групами
«Літературознавці», «Історики», «Краєзнавці», «Читці».
2.Вступне слово викладача історії.
Страшні тридцяті роки ХХ століття! Скільки горя і страждань принесли
вони нашому народу! Люди змушені були пройти через знущання з боку
влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Занадто багато
випробувань випало на їх долю. І сьогоднішня наша розповідь про одне з них
- голод 1933 року, що отримав страшну назву – ГОЛОДОМОР!
85 років тому нашому народу хотіли винести вирок смерті.
85 років тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних
людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені
Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і
здійснив проти нас терор голодом.
85 років тому ми пережили катастрофу, яка могла зупинити життя всього
нашого народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв
страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста
пам’ять про всіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.
Житницею називали Україну впродовж багатьох століть. Але
по-хижацьки грабуючи її, не давали жити! 1933 став найчорнішим у літописі

4. 4
багатостраждальної нашої землі. У світовій історії не зафіксовано голоду,
подібному тому, що випав на долю нашої держави.
Увечері 24 листопада по всій Україні і на всіх континентах світу будуть
запалені поминальні свічки. Закликаємо і Вас у цей день поставити на
підвіконні свічку віри і надії. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу
про мільйони загублених життів співвітчизників. Це – світлоочищення задля
нашого майбутнього!
3. Перегляд кліпу О.Білозір «Свіча пам’яті».
Хвилина мовчання
4. Слово викладача української літератури.
Голодомор 1932-33рр. – найтрагічніша подія за тисячолітню історію
українського народу – організований більшовицькою владою. Улас Самчук
відгукнувся на неї хоч і невеличким, але разюче сильним твором – спалахом
«Марія».
Коли писався цей твір – у 1932-33 рр. – в Україні лютував голод,
штучно влаштований, з метою винищення селянства, тих господарів, котрі
годували народ, були найпершими носіями української ментальності,
волелюбного духу. Голод забрав мільйони життів, невинних жертв сваволі та
безчинства. Зовсім свіжими слідам цих страшних подій пішов і автор. Він
присвячує твір «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках
1932-1933». Вже 1934 року «Марію» було надруковано окремою книжкою у
Львові. Перед читачем постала жорстокаправдапро становище українського
селянства після революції 1917 року. З цієї причини «Марію» в СРСР було
заборонено.
«Марія» – це твір трагедійно-оптимістичного жанру. Твір, що очищає
нас від наших людський вад, гартує нашу свідомість і утверджує буття
нашого народу. З документальною точністю змальовано в романі жахи
голодної смерті, викликаної штучним голодомором.

5. 5
ІІ. Опрацювання навчального матеріалу
1.Бесіда за запитаннями.
Викладач української літератури:
- Яка ж тема роману?
Роман «Марія» - це перший твір про примусову колективізацію,
голодомор у 30-ті роки.
- У чому своєрідність композиції?
Композиція має своєрідне кільцеве обрамлення: вже з перших рядків
ідеться про завершення земного буття Марії. Твір має підзаголовок: «хроніка
одного життя». Загальний стиль викладу цілком відповідає хронікальному
жанру-про Маріїне життя розповідається в чіткій часовій послідовності. Твір
написаний у вигляді літопису: дата, подія. Урочисто-піднесений, у якійсь
мірі підсумковий, зачин твору налаштовує на сприймання всього життя
Марії. Далі розповідається про її існування, починаючи від народження. Вся
історія розділена на три періоди життя, які вкладаються в розділи «Книга про
народження Марії», «Книга днів Марії», «Книга про хліб». Кожен із них є
також розповіддю про певний етап у житті українського селянства.
Викладач історії:
- Які історичні події зображені в романі? (російсько-японська
війна, перша світова війна, громадянська війна, події революції 1917р.,
панування більшовизму, боротьба з куркульством, голодомор)
2.Роботаз текстом (робота в групах). На екрані завдання для кожної
групи:
1група. Характеристика «Книги про народження Марії».
Слово надається представникові групи.

6. 6
У «Книзі про народження Марії» йдеться про сирітське дитинство
дівчини, її наймитування в чужих, кохання до Корнія і життя з нелюбом
Гнатом аж до розлучення. Йдеться про народження жінки, особистості, її
формування і змужніння. Нарешті стала такою сильною і рішучою, що
розірвала невільницькі пута і вирішила жити спочатку, з коханим Корнієм.
Запитання до групи:
- Як починається розділ? Зачитайте.
- Що ви довідалися про дитинство Марії?
- Чому Марія подає рушники Гнату?
- Чому їхні діти помирали? (Їх народження не освячене коханням)
2група. Робота над другим розділом «Книга днів Марії».
Слово представникові 2 групи.
«Книга днів Марії» – тут уже Марія інша людина, яка знайшла себе,
нарешті стала вільною в почуттях і діях.
Нелегко починалося для неї нове життя. Корній бідний і ледачий. Але
любов Марії, невсипуща праця на землі повернула його в звичне русло.
Корній став типовим, статечним господарем. Вони поступово тяжкою
працею збільшили своє господарство, розширили поле, поставили нову хату
– а з цим зростала і міцніла родина, глибоко приростала до цієї землі, яка
принесла їм достаток, злагоду, спокій у душі. Коли Корній та Марія зіп’ялися
на ноги, хтось у Великодню ніч підпалив їхню нову хату, клуню, хліви – все
обійстя. Але й з цим нещастям вони справилися: відбудували хату та
відновили своєгосподарство. Цей другий етап життя Марії та її односельчан
завершується революційними подіями, нарешті – встановленням «настоящей
селянської власті», на яку покладають надії односельці. Їхня донька
одружується. Весілля символізує зародження нового життя, сповненого
сподіваннями і здійсненням багатьох мрій.

7. 7
Але несподівано розпочався розпад родини. Настав початок кінця.
«Йшов, ступав і перемагав жорстокийдух руїни, і не було йому спину, бо ані
Корній, ні Марія, ні сотні, тисячікорніїв і марій не знали і не могли знати, що
ближиться їх занепад, їх кінець...» – таким узагальнюючим підсумком
завершується цей розділ.
Питання до 2 групи:
- Як вплинули рокислужби на Корнія?
Учні: За сім років служби государю-імператоровіКорній нахапався того,
що стало пізніше домінуючим у його середульшого синаМаксима:
- зневага до рідної мови, бездушностіта жорстокості.
- Як Марія дізналася про пожежу? Зачитайте.
- Чи дізналася Марія, хто підпалив її хату?
Учні: Марія говорить, що хата могла загорітися від комина чи лампадки.
Хоча в душі відчуває, що хату підпалив Гнат. Але його не видає.
3 група Характеристика «Книги про хліб».
Учні:Третя частина «Книга про хліб» розповідає про «початок кінця»
- тотальне винищення українського селянства в 30-х рр., витравлення з
нього власника, господаря, годувальника. Забирали все: молотарки, худобу,
коней, хліб. Насильно заганяли в «комунії» та «совхози». На колись родючих
землях тепер росли бур’яни, під дощами гнило зібране збіжжя.
Весь Маріїн рід розпався остаточно. Найстарший син Демко загинув ще
в німецькому полоні. Лаврін репресований. Вмирає від голоду онука
Христинка, вішається опухла донька Надія. Корній убиває відступника
Максима, а сам іде вмирати в поле разом із старим псом. Зникає остання
опора Маріїна - старий Гнат, що став ченцем. Нарешті вмирає і сама
Марія. Нікого не лишилося з її роду. Цей трагічний кінець - наслідок
глибокого болю письменника за майбутнє України, бо як селянський син він
знає, що життя без майбутнього втрачає свій сенс.

8. 8
Питання до групи:
- Прочитайте, як автор змальовує страшні картини голодомору в колись
багатому «куркульському» селі.
«Хліб. Виривали один другому з рук, з зубів... Сухі, жилаві руки
простягалися завідібраною торбою, а з розтрощеного черепа лилася жовтава
кров».
«Поля були доведені до пуття, але не встиг Корній сховати своєї праці,
як наїхали хижаки і вирвали йому її з рук. Забрали хліб. Лишили йому дещо
посліду і овочів. Тримав ще також сухоребру коняку і старого Сірка».
«На селі глибокий спокій. Собаки не брешуть. Кажуть нема. Поїли їх.
Один Сірко лишився».
«Сади обнесли ще за літа. Нема вже осини, нема запахів горілого
бараболиння, нема шелесту кукурудзяного листу і розцілованих барвистих
яблунь».
«Ночами по полях тіні. Це лущать ліпші колоски і несуть додому. Малі
діти годують батьків. Годують краденим. Годують з дня на день, не знаючи,
що буде завтра».
«Пішов (Корній) до комори, вніс гарнець висівок.
- Це вже, Маріє, останні... Спечи якось... Може ще більше
кори...прибав...
- Коли б не мале. Воно не перетравить....»
«Марія пекла з останнього, ...брала останнього коржика., ламала
наполовину і йшла до Надії.»
«Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому
світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба...»
«Вже мруть. Діти мруть. Коли б хоч до зеленого дотягнути. У нас
один Сірко лишився. Шкода його».
«Корній шукає їсти. На думці жінка, дочка і маленька внука. Всі вони
хочуть їсти, всі чекають на нього дома. І ступав по лісі , дивився на птахів, на

9. 9
дерева і рослини...Що ж він тут знайде? Все не на їжу створене. Начохрав
дещо бруньок, настругав березової кори».
« У церкві повно хліба, зібраного, зсипаного, вичавленого з земної
утроби, вирваного з кулака-селюка, видушеного з живота ридаючої дитини».
«Коли виламали двері, коли допалися до хлібової гори, дерли зерно,
напихали ним мішки, кишені, навіть роти. Перед ними хліб, гора з хліба,
збитого, зацвілого, але все-таки справжнього, який щороку заливає поля,
виростає і невідомо куди зникає.
Хотілося обняти на оберемок цілу гору, винести на світло дня,
закликати всіх людей і крикнути: «Люди! Хліб! Дивіться, де наш хліб!
Беріть, розламуйте і наїдайтесь. Наїдайтесь всі, а решту віддайте
найближчим, хай і вони наїдяться. Це ж наш, на наших полях вирослий
хліб!»
Викладач: Читає уривки з твору ( с.378, с.387)
- Знайдіть у тексті і прочитайте звернення до мертвих і живих.
- Як закінчується роман? Зачитайте.
Учні: Твір закінчується трагічно - від голоду помирає Марія - зачинателька
роду свого.
- Як читач сприймає смерть Марії?
Учні: Ця смерть у пору квітучих садів і повного, тяжкого місяця
сприймається як щось протиприродне, насильницьке, як наслідок
колективізації та голодомору, а тому звучить як засторога, попередження про
можливість знищення України, символічним втіленням якої є і сама Марія.
3.Перевірка випереджувальних завдань (робота в групах)
Літературознавці (складали характеристику головних героїв).
- Назвіть головних героїв роману.

10. 10
Марія - сільська красуня: «Виграють оті чорнезні, оті бездонні
очі...Гляне - опалить... А щоки повні , округлі, з ямочками. Кучері чорним
полум’ям горять. Картина невгамовна, співоча картина.»
Марія з шести років осиротіла, в дев’ять - почала самостійно жити,
пішла в найми: пасла худобу, носила воду, підстеляла в хлівах, допомагала
прясти вовну, мотала клубки. Вона стає напрочуд вродливою дівчиною, а в
праці їй нема рівних. Тож недарма парубки за неї мало не б’ються, а
господар, у якого вона наймитувала близько дев’яти років, віддав при
одруженні за нею, як за рідною, дві десятини землі. Марія подала рушники
Гнату, хоча любить Корнія.
Марія – сильна натура, вона не боїться кинути виклик долі, якщо та
посилає їй щастя. Після повернення Корнія вона кинула Гната і вийшла
заміж вдруге за того, кого любила по-справжньому.
Самовіддана праця зробила з Марії заможну селянку, поєднала з
Корнієм. Завдяки вродженому працелюбству витримувала всі несподіванки
долі, після пожежі сама, без Корнія, відродила своє родинне гніздо. Палке
кохання Марії до Корнія перебороло все на своєму шляху: довгу семилітню
розлуку, обтяжливий шлюб із Гнатом, душевну порожнечу, яка гнітила,
забирала сили. Ту порожнечу Марія хотіла заповнити дітьми - не вийшло. Всі
діти, спільні з Гнатом, повмирали. Їх народження не освячене коханням. Із
любов’ю в Маріїне серце прийшла умиротвореність, всепрощення, ніжність
до всього світу, енергія і сила - духовний світ поширшав. Вона з завзяттям
береться за господарювання. Якою вільною відчула себе, коли розв’язала
шлюбні пута , ніби повернулася до себе істиної. Однак, в Маріїному житті
більше страждання, аніж радості.
Корній – широкоплечий красень: «Високий, барчистий, міцний,
виголений червонийкарк...Одягненийпишно, чисто, у правій руці кашкет без
дашка зі стрічкою. На стрічці напис і дві котвиці на кінцях». Корній бідний
(дерева не плодоносили, не було клуні, мало поля ) і ледачий. Мав тільки

11. 11
матроський «кльош», «кілька з викладеним коміром сорочок» і гармонію, на
якій грав у неділю – тоді «Марія з побожністю слухала його гру». За сім
років служби государю-імператорові Корній нахапався таких рис характеру
як зневага до рідної мови, бездушності та жорстокості. Але любов Марії,
невсипуща праця на землі повернула його в звичне русло. Корній став
типовим статечним господарем. Праця допомогла йому стати людиною,
авторитетним господарем – йому «всебільше пізнається смак і радість праці.
Відходять і забуваються босяцько-пролетарські звички. Земля втягує у своє
нутро і наповнює жили, розум і ціле єство твердими звичками, Корній чує
вже це. Матроство забувається, і він стає людиною», - так підсумовує автор.
Душевні муки для Корнія починаються відтоді, як він став господарем.
Йому заболіло, коли забрали коня, підтоптали чесне ім’я селянина. Корній
страждає, коли не в змозі нагодувати доньку, дружину, маленьку онуку. Але
найбільше страждання Корнія у вбивстві власного сина-відступника.
Гнат – парубок тихої, але наполегливої натури, невгамовний господар.
Він непоказовий, ще й каліка. Ось він дивився в розбите дзеркало: «Моргнув
рижою бровою і все завершив чортівськи звабливою усмішкою». Гнат
рижий, з маленькими гострими очима. За те, що він господар, «майстер на
всі руки», поважали в селі Гната. Все життя його минуло в самотині, в
даремному чеканні свята душі. Цього свята так і не діждався. Страждання
очистило душу Гната, оживило її, зробило чутливішою до горя інших. Багато
значила його любов до Марії, хоч і не розділена. Вона зробила його
терплячим (лише раз штовхнула на хибний шлях, коли підпалив Маріїну
хату), мудрішим від інших, любов ніби підняла його над таким
недосконалим світом. Це він у час тяжкого випробування – голодомору –
намагався вселити односельцям надію на майбутнє: «кривий, висушений
дідок, з ціпком в кістлявій руці, з мудрими, з грізно насупленими очима». Він
знаходить у собі сили , щоб перед самою Маріїною смертю прийти до неї і
попросити прощення за те, що колись спалив її хату:

12. 12
«А знаєш, Маріє, як тоді, у святу ніч, на Великдень? Пам’ятаєш, як ти
молилася у церкві, а вернувшись, билася об землю і ридала? Тоді, коли праця
твоїх святих рук йшла в небо з димом? Це я, Маріє...з любові!..
- Мовчи. Знаю. Мовчи!..»
У.Самчук не ідеалізує своїх героїв. Кожен із них має живе, природне
обличчя, поводиться відповідно до розвитку подій, часто замислюється над
своїми вчинками. Це сильні духом люди, які перебороли усі випробування
долі, але єдине, що їм не під силу – голодомор!
Викладач:
- Який образ наскрізно проходить через увесь твір?
Учні: Наскрізним мотивом проходить в романі образ Божої Матері.
Пресвята Діва Марія – особлива постать у всесвітній історії людства і в
свідомості багатьох поколінь. Закономірно, що свою героїню Улас Самчук
назвав Марією. Ім’я це в давньоєврейській мові означає «піднесення». В
Україні воно теж досить поширене. У такий спосіб ним підкреслюється
типовість образу Марії, водночас він є уособленням материнства, основи
життя на землі, уособленням самої України.
Мати Божа – заповітний острівець у духовному житті людини. До
Марії, Святої Матері, радить звернутися героїні священик під час похорону
первістка, звернутися за підтримкою в такому тяжкому горі. Як найдорожчу
реліквію забирає Марія ікону Божої Матері з собою, коли йде від Гната.
Згодом не раз стоятиме перед дорогим образом, молитиметься і в години
печалі, і в сонячний день.
Відтак Мати Божа ввійде в душу Маріїну, стане невід’ємною частиною
її єства, буде там, куди не заглядає жодне людське око.
Історики ( визначали складові голодомору, його причини, наслідки і
масштаби )
Голодомор мовою фактів
Складовими політики Голодомору були:

13. 13
Насильне вилучення всіх продовольчих припасів:
- липень 1932р.- влада ухвалила завідомо нереальні до виконання
плани хлібозаготівель;
- серпень 1932р.- прийнято так званий закон « про п’ять колосків », за
яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на
полях;
- листопад 1932р.- запроваджено натуральні штрафи, що означало
вилучення віх харчів у селян;
- грудень 1932р.- примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому
числі і насіннєві.
Блокада мешканців окремих територій та всієї України:
- листопад 1932р.- в Україні запроваджується система голодних гетто
– «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і
цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього
продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші
жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх
мешканцям. Всього на « чорну дошку » було занесено до третини
сіл України;
- січень 1933р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до
директиви Сталіна території УРСР і Кубані, в той час переважно
заселеної українцями, були оточені збройними загонами для
блокування виїзду селян « за хлібом » в інші регіони. Таких заходів
більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.
У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада
продовжувалавивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну
потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що
йшла на експорт.
«Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10
мільйонів невинних людей...»

14. 14
(спільна заява делегацій 65 держав – членів ООН. 7 листопада 2003 р.)
Краєзнавці (досліджували голодомор у Дніпропетровській області,
записували розповіді очевидців).
Документ №1
Із листа Дніпропетровського обкому партії
Центральному комітету ВКП(б)
про тяжкий продовольчий стан у раді районів області
4 лютого 1933 р.
...Положение в области у нас весьма тугое, в облотделе ГПУ скопилось
уже немало сообщений об отдельных фактах голодной смерти, опухания,
отравления на почве употребления в пищу суррогатов. Я меньше всего от
этих фактов прихожу в какое-либо расстройство. При наличии немалого
количества разворованногохлеба у одних по областисейчас уже есть и будет
большая его нехватка у других, которые меньше всего наворовали, или у
которых сумели отобрать наворованное.
Из 49 районов Днепропетровской области наберется до 10 районов
(Павлоград, Апостолове, Нововасильковка, и т.д), где положение в этой
части будет наиболее тяжелое. Моей задачей является принять все меры ,
чтобы не эти 10 более тяжелых районов делали общий фон и картину для
всей области, а чтобы эту общую картину делали все остальные районы...
М.Хакевич
ДАДО.Ф.19, оп.1 спр.588. арк.5-7
Документ № 2
Із доповідної записки Нікопольського райкому КП(б)У
Про напружений стан з продовольством та випадки голодування в районі
20 лютого 1933 р.
За останні дні значно більше стало поступати матеріалів про випадки
голоду в Нікопольському районі. Особливо випадки голоду зафіксовано по

15. 15
таким селам: Ново-Миколаївка, Червоно-Григорівка, Дмитрівка, Ново-
Іванівка, Шолохово, Капулівка.
Мають випадки, коли голодуючі вживають в їжу різні сурогати та м’ясо
дохлих коней, а також навмисно знищують коней на їжу. В своїй абсолютній
більшості голодують бідняки-багатосімейні колгоспники та одноосібники,
також мають факти голоду сімей членів партії та активістів колгоспників.
Факти голоду перевірено ДПУ і встановлено 9 сімей, в яких мається
опухлими 39 чоловік, з них 17 чоловік страшенно виснажені...
По окремих селах вчительству нерегулярно видають пайок, а коли й
видають, то різними сурогатами, на підставі чого серед учительства мають
нездорові явища та тенденції покинути сільську школу...
Секретар Нікопольського Райкому
КП (б)У Цвік
Інформінструктор Перекрестов
РПК
ДАДО.Ф.19.оп.1,спр.829,арк.35.
Документ №3
Доповідна записка інформаційного сектора
Оргінструкторського відділу
Дніпропетровського обкому КП (б) У
Про збільшення смертності від голодування в Межівському районі
Уполномоченный обкома Межевского района сообщает, что случаи
голодных смертей увеличиваются. В Петрикивском сельсовете с 10.03 по
28.03 умерло, по данным ГПУ, до 50 человек. Кроме того, имеются
непроверенныесведения о том, что в том же сельсоветехоронятумерших без
регистрации в огородах. (письмо уполн. 6.03.33).

16. 16
Референт Свиридова
ДАДО.Ф.19.оп.1,спр.703, арк.110
Документ № 4
Із інформації Мелітопольського райкому КП (б) У
Дніпропетровського райкому партії
Про збільшення смертності від голодування в районі
15 квітня 1932 р.
За последние дни снова начинает быстро увеличиваться смертность и
опухания среди колхозников и особенно среди единоличников.
На 15.04 - опухших по предварительным данным 961 человек.
Смертность по 6 сельсоветам доходит до больших размеров:
Константиновка-78, Николаевка-85, Пещаное-58, причем значительное
количество этих случаев падает на мужчин.
Объясняется это, вероятно, тем, что колхозники, получив за пять дней
муки на трудодни по 400 грамм, оставляют ее дома и семья все поедает,а
работающий живет за счет приварка и на общественном питании. В
результате этого происходит истощение...
Секретарь РПК Толстопят
ДАДО.Ф 19,оп. 1, спр.587, арк.82.
Документ № 5
Спогади потерпілих від голодомору
Новомосковський район
Дніпропетровської області
Зимовченко (Кобзар) Єлизавета Трохимівна 1911 р.н.
«Народилася я в селі Орловщина Новомосковського району
Дніпропетровськоїобласті. Родина у нас була невелика. Я ніде не працювала.
В 1930 р. вийшла заміж і була господаркою. В колгоспі з нашої родини
працювала лише моя сестрадояркою. За колгосп нічого розповісти не можу,

17. 17
бо я не працювала, а чоловік працював на заводі. Зима 1932-1933 рр. була
звичайною. Знаю, що восени 1932 р. колгосп зібрав гарний урожай. Голод
почався ще взимку. Чоловік получав 1 кг хліба на заводі, тобто по 100гр. на
іждевенців. Сестру мою розкуркулили, з хати вигнали, інвентар забрали. Їли
ми дубову кору, курай.
Їли те, хто що згребе. Ходили на степ скобкать, але там в нас сумки
віднімали і били. Дуже багато людей мерло від голоду. В нашій родині, на
щастя, ніхто не помер, але в сусідів за тиждень вісім чоловік вмерло.
Випадків людоїдства не було, вірніше, чуток по селу не ходило, але були
випадки, що зникали діти. Багато різних комісій ходило по хатах, збирали
все. В мене на печі було десять качанів, так і ті забрали. В селі було декілька
сімей переселенців, прізвищ не пам’ятаю».
Викладач історії:
Дослідники вважають, що найбільших втрат під час голоду 1932-1933
рр. в Україні зазнала Дніпропетровська область. З усієї кількості
зареєстрованих смертей в Україні 70 % приходиться на неї.
Голодомор устами очевидців
«У 1933 році померла моя сестричка... їй було лише три роки. Вона не
кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти...»
Микола Піскун , 1926р.н., смт. Сиваське, Херсонська область.
«У Бабаях був спиртзавод,біля якого знаходилися ями, куди зливалась
барда. Голодні люди набирали барду в торбинки , тут же їли її, але від
кольокбагато хто помирав на місці. Трупи везли на кладовище і заривали, як
худобу... спиртзавод переганяв зерно на спирт – і це при такому голоді!»
Жінка, яка не назвала себе, 1924 р.н. с. Бабаї, Харківська область.
«Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб
намолочений забирали під мітлу... в поле нікому було виходити, люди мерли,
як мухи... за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати...»

18. 18
Іван Приступній, 1916р.н., с.Єгорівка, Одеська область.
«Когдамне было 12 лет, осудилиза колоски меня маленького на 5 лет к
тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах.
Одно спасенье:миши наносили в норки запасы, землей обворачивачивали их
в круглых кучках, а мы уже ее раздалбывализимойи забирали эти запасы....»
Петро Олизка, 1921р.н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область.
«А мені згадався 1933 –й... То ж таки був геноцид! Пів – Сухої
виморено голодом за одну весну. Сім’я Булата – коваля, де діти старші поїли
менших... А ті мої товариші – однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи
виявляли в математиці, - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли:
померли обоє. А Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт...
Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання... »
Письменник О.Гончар, 1918 р.н., Щоденники, запис від 23.08.1980.
Історія сільської дівчинки з Луганщини
До Луганської філії Асоціації дослідників голодоморів звернувся
професор з Москви щодо допомоги у встановленні прізвища і дати
народження його матері Ганни Євгенівни, яка пам’ятає тільки те, що
виховувалася у дитбудинку на Луганщині.
Після кількох місяців пошуків в архівах дослідники не лише встановили
прізвище (Неласа), але й допомогли розкрити трагічну історію її сім’ї. Усі
рідні – батько, мати і четверо братів маленької Ганни померли від голоду
навесні 1933 року.
Побачивши фото рідних місць, зроблені дослідниками, почувши
аудіозаписи розповідей своїх земляків, Ганна Євгенівна з плачем зізналася,
що насправді вона все це пам’ятала. Але понад 70 років через страх за своїх
дітей не наважувалася розповісти правду.
Комуністична влада відібрала усе майно і вигнала сім’ю Неласих з
п’ятьма дітьми з рідної хати і села. Для прихистку вони викопали у лісі

19. 19
землянку. Щоб вижити, їли ховрахів, змій, яйця птахів, падаль зі
скотомогильників. Представники влади час від часу навідувались у землянку
і відбирали будь-який харч. На очах у восьмирічної дівчинки померли обоє
батьків. Згадує Ганна Євгенівна:
«Зайдя в землянку, я увидела мамочку, лежащую на лахмотьях с
распущеной косой, по лицу ползали вши, живот прилип к спине.Я стала лить
ей в рот из бутылки молоко, но оно не проходило. Я плачу. Отец говорит:
«Дочка, ей это уже не поможет...»
Отец стал бредить...и хрипеть. Я прошу: «Тату, не храпи!» Он умер на
второй день после мамы... Мы с братиком остались среди мертвых
родителей. Сколько это продолжалось - не знаю.
Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол под печкой. Он
умирал, с его опухшего тела сочилась жидкость. Я сидела рядом, он скрипел
зубами и просил огурчик... Братик умер. Его завернули в одеяло и
похоронили рядом с яслями.
Все, что я написала, - истинная правда. Да такое и нельзя придумать
нарочно. Такое не приснится и в страшном сне...»
Ці історії є лише краплею в морі людського горя, якедовелося пережити
мільйонам українських сімей у 1932-1933 рр. Вони засвідчують,що
Голодомор був не стихійним лихом, а рукотворним актом, страшним
злочином комуністичного режиму проти українського народу.
4.Прослуховування аудіо запису розповідей очевидців голоду
5. Слово читцям від кожної групи(учні читають вірші про голод)
Голод
Проклятий, збуджений громами
Підвівся, встав з землі
І зарипів голодними зубами

20. 20
В гнилій кривавій млі.
І він пішов, нестриманий, полями
До міст, до сіл, до хуторів.
Він нападав на все без тями -
І все, без тями, гриз і їв...
Все з’їв. Тікали - не спаслися;
Догнав у горах, у лісах.
А тих, що в муках розп’ялися,
Він з’їв, голодний, на хрестах.
І в раз самий лишився у пустелі,
Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз.
І написав огнем на скелі:
«Хліб, мир і воля – наш девіз.»
Олександр Олесь
Навмисний голод
То був страшний навмисний голод...
Стріла була така нищівна!
Щоби згромадити стодолу
Колгоспної катівні.
...То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала!
Закрили Україні очі
І душу міцно зав’язали.
Сліпу, пустили старцювати...
Луна ще досі в оболонях.

21. 21
Здичавіла вкраїнська хата
На березі своїх агоній.
Глуху, заставили мовчати.
А то би світ втопивсь в Славуті!
Як божевільно їла мати
Свою дитиноньку майбутню.
Зомліли навіть поторочі.
І відвернулись Голіафи.
То був такий Державний злочин-
Здигнулась навіть мертва Кафа.
Мерцями всіялося поле.
Ні хрестика, і ні могили.
То був такий Навмисний Голод...
Чи , Боже, й Ти вже був безсилий?!
. Антоніна Листопад
Ти кажеш не було голодомору?
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели дотла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!

22. 22
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто?На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський Молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш-не було голодомору!
Дмитро Білоус
«Загупало в двері прикладом»
Павло Тичина
6. Інтерв’ю з Шаптала Г.К. - мешканкою м.Синельникове,
очевидицею голоду.
ІІІ. Узагальнення вивченого матеріалу
- Яка ідея роману «Марія» У.Самчука? (Письменник переживає за
майбутнє України, бо життя без майбутнього втрачає свій сенс.)
- Які проблеми порушує автор у творі? (голоду, праці, кохання,
відносини батьків і дітей, страждання, знищення роду).
- Чи доля Марії є типовою в той час? Чому?
Учні: Закономірно, що свою героїню Улас Самчук назвав Марією. Ім’я
це в давньоєврейській мові означає «піднесення».В Україні воно досить
поширене. Ним підкреслюється типовість образу Марії, водночас він є
уособленням самої України.
- Чому голодомор є геноцидом?
Учні: Сталін наголошував, що «национальный вопрос есть по сути дела
вопрос крестьянский».Томуголод був спрямований на українське селянство

23. 23
для придушення національного опору. Особливо чітко це проявилося у
постанові від 14 грудня 1932 р., у якій «проблеми» хлібозаготівель в Україні
та на Кубані пов’язувалися з «неправильно проведеною» політикою
українізації. Після цього почалося закриття українських шкіл на Кубані та
переслідування української інтелігенції.
У результаті зумисних дій влади голодна смерть щодня забирала тисячі
невинних життів. Особливо великою була смертність серед дітей. У вересні
1933 року за шкільні парти не сіло близько двохтретин учнів. Зрештою влада
заборонилареєструватисмертність від голодута приховувала Голодомор від
світової громадськості.
Голод не був наслідком засухи чи неврожаю, а став результатом
цілеспрямованої політики комуністичного режиму. Шляхом тотального
вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі
голодуючої України, репресій незгодних , сталінський режим створив для
українців умови, несумісні із життям.
Такі дії влади є злочином проти людяності і відповідають визначенню
геноциду у Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року.
На цій основі 28 листопада 2006 р. за ініціативи Президента України
Віктора Ющенка Верховна Рада прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933
років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу.
- Яке значення має роман «Марія» У.Самчука для нашого народу?
Учні: Роман «Марія» посідає особливе місце в нашій літературі. Це
перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського
народу 1933 року.
ІV. Рефлексія
На уроці я дізналася...
Урок мені допоміг зрозуміти...
Я переконалася...
Я усвідомила...

24. 24
Мені найбільше запам’яталось...
V. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІ. Домашнє завдання
Написати твір-роздум «Доля Марії – доля всієї України», твір–есе “
Голодомор – геноцид українського народу”.