123

1. Департамент освіти і науки
Кіровоградської обласної державної адміністрації
Знам'янська спеціальна загальноосвітня
школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради
«Давним-давно була війна…»
Урок пам'яті,
присвячений 70-річчю великої Перемоги
над нацизмом у Другій світовій війні
Підготували класні керівники:
Бажан О. В. (10 клас),
Коваль Г. В. (12 клас),
Старіченко В. М. (9 клас)
м. Знам'янка
2015
Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу,
допомогти усвідомити велич подвигу у Другій світовій війні; ушанувати пам'ять
тих, хто загинув у роки Другої світової війни; формувати патріотичні почуття

2. гордості за старше покоління; виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною
свого життя здобув перемогу, сприяти пробудженню бажання вивчати історію
своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни, сприяти розвитку
мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни на прикладі подвигу
людей старшого віку та дітей війни.
Обладнання: комп’ютер, презентація PowerPoint до Дня Перемоги; ордени та
медалі учасника війни, свічка, квіти.
Хід заходу
Весь захід проходить на фоні презентації.
Ведучий 1. (слайд 2) Ми з вами зібралися сьогодні, щоб вшанувати пам'ять
тих, хто наближав Перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. 8 травня
оголошено в Україні днем пам'яті та примирення, а 9 травня – День перемоги над
нацизмом у Другій світовій війні.
Ведучий 2. (слайд 3) Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із
старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і
не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом.
Минають роки, відлітають у вічність. Минуло 70 років, відколи замовкли останні
постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгоочікуваний,
вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять
грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не
шкодував своєї крові, свого життя. Ми з вами повинні пам’ятати наше минуле,
адже недаремно було сказано: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий
майбутнього».
Звучить мелодія пісні «Вставай, страна огромная…»
Ведучий 1. (слайд 4) Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року,
коли Гітлер напав на країни Західної Європи.
А 22 червня 1941 року фашисти напали і на країни Східної Європи:
Білорусію, Україну, Росію… Цей день став страшним для тисяч людей. Мирна
неділя перетворилася на двері у роки страждань і жаху… Цей день пройшов
чорним кольором в історії нашого народу, України.
Ведучий 2.. 22 червня 1941 рік, суботній день. Люди готувалися до недільного
відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі: усе навкруги в
красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної
трави … І раптом – війна.
Страшний день… Мирна неділя перетворилася на двері у роки страждань і
жаху… Цей день пройшов чорним кольором в історії нашого народу. Минули дні і
роки пролетіли,
Учень
А дня того забути ніхто не міг.
Тут навіть сосни з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг.
Хіба ж забудеш, як палили хати?
Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп’ята,

3. Багнетами прибиті до землі.
Хіба ж забудеш, як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди
І розірвали надвоє живим.
Перегляд відеофільму
Ведучий 1. Війна … Вам, діти, і нам теж це слово відомо лише з уроків історії,
телеекранів, розповідей ветеранів-фронтовиків, зі спогадів про суворі минулі дні. Я
впевнена, якщо комусь із вас довелося чути розповіді людей, котрі пережили це
страхіття, то ви слухали з завмиранням серця, як якусь незвичайну страшну
історію. Давайте й ми з вами на нашому уроці згадаємо ті страшні події, ті
незвичайні подвиги, щоб потім пам’ятати про них усе життя.
Ведучий 2. Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та
працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину
його знищити, а частину перетворити в рабів.
Учениця
Село горить, валує чорний дим,
Пожежа в небі аж регоче.
Упала мати на поріг… і їй
Вже не розплющить більше очі.
Шість місяців дитяткові лише,
Воно шука матусі груди.
Покривджене воно не зна іще,
Що більше матері не буде…
Ведучий 1. На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним
населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і
сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених
солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили
працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники
національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно
громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували
надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних
керувати іншими народами.
Ось як писав про це у своєму вірші татарський поет Муса Джаліль, заживо
спалений у Маобіті.
Учень читає вірш Муси Джаліля «Варварство»
Они с детьми погнали матерей
И яму рыть заставили, а сами
Они стояли, кучка дикарей,
И хриплыми смеялись голосами.
У края бездны выстроили в ряд
Бессильных женщин, худеньких ребят.
Пришел хмельной майор и медными глазами
Окинул обреченных... Мутный дождь
Гудел в листве соседних рощ

4. И на полях, одетых мглою,
И тучи опустились над землею,
Друг друга с бешенством гоня...
Нет, этого я не забуду дня,
Я не забуду никогда, вовеки!
Я видел: плакали, как дети, реки,
И в ярости рыдала мать-земля.
Своими видел я глазами,
Как солнце скорбное, омытое слезами,
Сквозь тучу вышло на поля,
В последний раз детей поцеловало,
В последний раз...
Шумел осенний лес. Казалось, что сейчас
Он обезумел. Гневно бушевала
Его листва. Сгущалась мгла вокруг.
Я слышал: мощный дуб свалился вдруг,
Он падал, издавая вздох тяжелый.
Детей внезапно охватил испуг,-
Прижались к матерям, цепляясь за подолы.
И выстрела раздался резкий звук,
Прервав проклятье,
Что вырвалось у женщины одной.
Ребенок, мальчуган больной,
Головку спрятал в складках платья
Еще не старой женщины. Она
Смотрела, ужаса полна.
Как не лишиться ей рассудка!
Все понял, понял все малютка.
- Спрячь, мамочка, меня! Не надо умирать! -
Он плачет и, как лист, сдержать не может дрожи.
Дитя, что ей всего дороже,
Нагнувшись, подняла двумя руками мать,
Прижала к сердцу, против дула прямо...
- Я, мама, жить хочу. Не надо, мама!
Пусти меня, пусти! Чего ты ждешь? --
И хочет вырваться из рук ребенок,
И страшен плач, и голос тонок,
И в сердце он вонзается, как нож.
- Не бойся, мальчик мой. Сейчас вздохнешь ты вольно.
Закрой глаза, но голову не прячь,
Чтобы тебя живым не закопал палач.
Терпи, сынок, терпи. Сейчас не будет больно.--
И он закрыл глаза. И заалела кровь,
По шее лентой красной извиваясь.
Две жизни наземь падают, сливаясь,
Две жизни и одна любовь!
Гром грянул. Ветер свистнул в тучах.

5. Заплакала земля в тоске глухой,
О, сколько слез, горячих и горючих!
Земля моя, скажи мне, что с тобой?
Ты часто горе видела людское,
Ты миллионы лет цвела для нас,
Но испытала ль ты хотя бы раз
Такой позор и варварство такое?
Страна моя, враги тебе грозят,
Но выше подними великой правды знамя,
Омой его земли кровавыми слезами,
И пусть его лучи пронзят,
Пусть уничтожат беспощадно
Тех варваров, тех дикарей,
Что кровь детей глотают жадно,
Кровь наших матерей...
Ведучий 1. Влаштовувалися десятки тюрем, таборів для військовополонених, в
яких знущалися жорстоко і бездушно над нашими людьми. Фашизм приніс з собою
звірства, розруху, голод, сльози, смерть.
На сцену виходить учениця і читає листа.
" Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!
Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього
листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких
кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.
Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай - її розстріляли німці.
Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не
витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік
повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив
мамі в обличчя...
Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то
не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені
постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров -
мені відбили легені.
... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу
білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з
свинями.
Живу я в сараї, де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала
від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене
сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і
кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.
Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату,
відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...
Твоя доня "
Ведучий 2. (слайд 5,6) У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони
героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть

6. захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є
герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж
значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість
ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі
повторювали: “Якщо не я, так хто ж…” І з молитвою на губах, з ім’ям матері,
дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги.
Ведучий 1. (слайд 7 - 10) 9 травня 1945 року… так зустрічали переможців.
З того часу минуло 70 років. Сьогодні чи це просто свято? Лише ще один
неробочий день в календарі?
Ведучий 2. (слайд 11, 12) День Перемоги. Цей день залишиться для нас
завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його
наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким
найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами
війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня
Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена
війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди
вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч
часто їм і не хочеться про них згадувати.
Ведучий 1. (слайд 13)
За героїчні подвиги у Другій світовій війні звання Героя удостоєно понад 11
тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти. Багато матерів
не діждалися своїх синів з фронту.
Звучить пісня «Мальви» у виконанні Софії Ротару.
Нагороди героїв.
Ведучий 1. Мабуть, у кожній сім'ї є речі, які стали сімейними реліквіями. Є
такі реліквії і в моїй сім'ї: це ордени та медалі батька мого чоловіка Бажана
Григорія Кузьмовича, який пройшов усю війну з першого її дня до останнього.
Самого гвардії сержанта вже не має в живих, а його нагороди нагадують його
дітям, внукам, правнукам про давнє минуле. Сьогодні і ви можете доторкнутися до
них.
Учениця читає вірш «Пам’ятайте» (слайди 14 - 16)
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

7. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Ведучий 2. Тож давайте пом’янемо загиблих хвилиною мовчання (хвилина
мовчання).
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки,
змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться
живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про
них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя
мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх
залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає
майбутнього. Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.
Ведучий 1. (слайд 17)
Протягом десятиріч День Перемоги залишався одним із самих зворушливих,
душевних свят країни. Ніякі інші свята не можуть з ним зрівнятися.
Ветеран, який веде за руку онука – символ міцності Батьківщини, зв’язку
поколінь.
Перегляд ролика «Вічна слава героям»
Ведучий 2. (слайд 18,19) Саме 9 травня ми якось особливо гостро
відчуваємо гордість за свою країну, історію і віримо, що зможемо перемогти
всі біди. І навіть ту, яка спіткала нашу країну сьогодні, і дуже віримо в те, що
дуже скоро над нами знову буде мирне небо.
Перегляд ролика «Пам’ятаємо. Перемагаємо.»
Ведучий 1. Кожного року 9 травня ми відзначаємо День Перемоги і ніколи не
згасне пам’ять про героїв.
(слайд 20)
Звучить пісня у виконанні вокальної групи «9 травня»