Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує знайомство з нашим земляком, вченим Юрієм Борисовичем Мезенцевим. Писати про нього важко, бо його життя було настільки засекреченим, що його рідні та знайомі з дитинства чернігівці навіть не відали про рід його діяльності. Він був одним із тих, хто працював над освоєнням космічного простору та запуском першого штучного супутника Землі у далекому 1957 році – подією, яка сколихнула увесь світ.

2. Пам’ятник нашому земляку на Місяці. І який!
Величний, вічний, нерукотворний! Кратер діаметром
80 км. Шкода тільки, що ми не можемо бачити його навіть
у найдосконаліший телескоп. Він – на зворотному боці
нашого небесного супутника. І хіба не гордість: пам’ятнику
присвоєно ім’я нашого славного земляка – Юрія Мезенцева!

3. Юрій Борисович Мезенцев народився 11 травня 1929 року
в Чернігові в сім'ї службовця. Юра з дитинства цікавився
літаками. Спочатку, граючись, уявляв себе на літаку. Далі
збирав різні їх моделі. Захоплювався математикою, багато
читав і навіть писав вірші й епіграми.

4. Після школи, яку закінчив із
золотою медаллю у 1947 році,
Юрій вступив до Ленінградського
механічного інституту, який
також закінчив з відзнакою
у 1953 році. З того часу почалась
його робота в надто
засекреченому дослідно-
конструкторському бюро
академіка Валентина Глушка –
одного з піонерів космічної ери.
Разом із прославленим
Сергієм Корольовим в одній
упряжці переможно йшли вони
до високої мети – підкорення
космосу.
.

5. Глибока освіченість Юрія, хист та творчі здібності дозволили
йому зробити вагомий внесок у створення ракетоносіїв. Він
майже весь час присвячував потрібній для Батьківщини справі –
народженню досі небачених ракетно-реактивних двигунів.
Розумів: надійний двигун – то надійне серце ракети. Як
працюватиме те серце, так працюватиме і вся машина.

6. Авторитет сам по собі не
приходить. Його завойовують.
Завойовував його і наш земляк.
Для нього не існувало понять
«не можу» чи «не хочу».
Працював за принципом
«треба!». Не одну безсонну ніч
приніс у жертву досягнення
поставленої мети, до якої веде
одержимість молодості. Як у
дитинстві, радів кожній удачі.
Знання не таїв у собі. Думками,
планами ділився
з колегами, такими ж
завзятими, як і сам,
винахідниками.

7. Немало тривожних моментів разом із колегами по творенню
нових рушіїв ракет пережив наш земляк. Його двигуни
у різний час були на кораблях «Восток», «Восход», виводили
на орбіту різні «Союзи» і «Салюти», численні станції,
забезпечували польоти на Місяць, Венеру, Марс…

8. Але найбільше хвилювався, коли виводили на старт і вперше
у світі «кинули» у навколоземний, незвіданий ще простір
ракету з його тезкою на борту – Юрієм Гагаріним. На тій ракеті
стояли ж його двигуни. Калатало серце: не підведіть!
Не підвели. Понесли радянську ракету і радянську людину
до світової слави.
У 1957 році Юрій
Борисович отримав орден
Знак Пошани
за запуск першого
штучного супутника Землі,
а у 1961 році – Трудового
Червоного прапору за
політ у космос Юрія
Гагаріна.

9. На жаль, Юрій Мезенцев рано пішов із життя 24 вересня
1965 року у віці 36 років. В нього залишилися дружина
і двоє дітей. Поховали вченого у підмосковних Хімках –
місті, де він усього себе віддав людям і служінню науці.

10. У 1970 році Міжнародний астрономічний союз на знак
визнання заслуг у становленні космонавтики присвоїв ім’я
Юрія Мезенцева великому ударному кратеру на зворотному
боці Місяця. Кратер той – своєрідний пам’ятник від людства
нашому землякові. Він нагадує нам і прийдешнім поколінням,
що на зорі космічної ери стояв і простий хлопець із Чернігова.

11. На честь нашого видатного земляка
названо одну з вулиць у Чернігові.