2. 22 червня 1941 року на Радянський
Союз віроломно напала фашистська
Німеччина. Почалася найтяжча з усіх
воєн, яких коли - небудь зазнала
світова історія. Руйнуючи все на своєму
шляху, війна загрожувала
найдорожчому в житті кожного з нас -
Вітчизні. Народ одностайно став на
захист рідної землі. У загальнонародній
боротьбі з кривавим фашизмом активну
участь взяли поети, прозаїки,
драматурги, художники, композитори,
артисти.

3.  У період Великої Вітчизняної війни
українська література, як і вся радянська
література, відіграла важливу роль у
справі ідейноморапьного згуртування
народу в боротьбі проти
німецькофашистських загарбників. Своїм
полум‘яним словом письменникипатріоти
піднімали бойовий дух народу,
зміцнювали єдність і дружбу, впевненість
у перемозі.

4. Понад сто українських
письменників перебували в
діючій армії та у
партизанських загонах,
боролися в
антифашистському підпіллі.
У грізні роки Великої
Вітчизняної війни
письменники всіх народів
СРСР продемонстрували
виняткову ідейнодуховну
єдність.

5. Волю українського народу полум’яними
словами ―Клятви‖ проголосив
МИКОЛА БАЖАН
 В нас клятва єдина і
воля єдина…
 Єдині в нас клич і порив:
 Ніколи, ніколи не буде
Вкраїна
 Рабом у фашистських
катів!

6. Високий злет патріотичної поезії в роки
Великої Вітчизняної війни засвідчує поема
Павла Тичини ―Похорон друга‖ (1942),
поезії ―Весна‖, ―Матері забуть не можу‖.
ПАВЛО ТИЧИНА
 Усе підводиться,
встає, росте й
сміється.
 Усе в нові на світі
форми переходить.
 І мертвому тобі —
живих нас не убить.

7. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
 У роки збройної боротьби
радянського народу проти
фашизму видає поетичні твори:
―Слово про рідну матір‖, ―Я син
Країни Рад‖, поема ―Жага‖,
численні інші вірші та
публіцистичні статі, напоєні
палкими почуттями патріотизму,
вірою в перемогу, ненавистю до
ворога, стали всенародно
відомими, знаходячи сердечний
відгук на фронті і в тилу.
 О земле рідна! Знаєш ти
Свій шлях у бурі, у негоді!
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!..
Лисиці брешуть на щити,
Та сонце устає — на Сході!

8. Глибоко емоційно, з великою силою пристрасті
відтворює настрої і думки захисників Вітчизни
Андрій Малишко (1912-1970).
Народжуються полум’яні поетичні збірки ―Битва‖,
цикл ―Україно моя‖.
АНДРІЙ МАЛИШКО
 Україно моя, мені в
світі нічого не треба, .
 Тільки б голос твій і
ніжність твою
берегти.
 У цих рядках - весь
Андрій Малишко,
самобутній поет,
полум ‗яний патріот.

9. Увагу заслуговують й інші
представники культури
МИКОЛА ШПАК
 Подымайся в бой суровый!
 Сбросим рабские оковы,
 Уничтожим тяжкий гнет!
 За оружие, народ!

Мучиться, храня терпенье,
 Как нам не любить свободу! Милости и одобренья
 Существуют ли народы, От фашиста ждать – судьба
 Что не шли бы к ней из тьмы, Только жалкого раба.
 Из неволи, из тюрьмы?
 Нас фашисты бьют кнутами,
 Всех влечет! Свободы зори Издеваются над нами…
 На широком кругозоре Лучше умереть в бою,
 Блещут каждый день и час Защищая честь свою!
 И объединяют нас.

За свободу! За свободу!
 Без нее нет жизни людям. Нет, не сломят нас
 Нам сердца свобода будет
невзгоды,
 Словно землю луч весны
Гордые, с мечом в руках,
 И сердца надежд полны.

В бой пойдем врагам на
 Воля и страна родная страх!
 Нам всего дороже, знаю.
 Все их любим – как один. Ты вставай, народ родной,
 Мать свою так любит сын. На победный правый бой!

10. ПЛАТОН ВОРОНЬКО
 На вулиці стоять гарматногруді
танки,
Пороша вкрила спини броньові.
Не на парад, здається, а в атаку
Загримотять в скаженій куряві...
І той сніжок, що кришталем
іскриться,
Згорить мов порох. І дрімотна ніч
Впаде під гусінь, наче біла птиця,
Впритул прострелена болванкою
між віч.
І вже її нічим не воскресити,
Як тисячі ночей, убитих на війні.
Пороша сіється через небесне сито,
Сніжинки грають в жмурки на броні.

11. ВОЛОДИМИР СОСЮРА
 Зброєю слова разити ворога, будити в
серцях ненависть до загарбників і
підносити любов до Вітчизни – так
розуміє поет свій громадянський
обов'язок. Два головних мотиви
пронизують поезію Володимира
Сосюри воєнних літ: непохитна віра в
перемогу народу, що виявляє
небачений героїзм, і передбачення
щасливого майбутнього країни, який
не може затьмарити і гіркий дим
пожеж (―Ми переможемо‖, ―Ворожий
зір покриє тьмою‖, ―Коли палка синім
оком…‖).
 І тиха вулиця, що нею
 Не раз я йшов, - моя весна, -
 Спахне в ранковому інеї,
 Й – шибки знайомого вікна…
 Це там пісні складав я милій
 Про синь закоханих очей.
 І чорний кіт в марищі білій
 Мене зустріне край дверей.


12. МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
 Другу світову війну рядовий артилерист –
зв‘язківець М. Стельмах зустрів під
Полоцьком на білоруській землі. У короткі
перепочинки між боями, у госпіталі, коли
почав видужувати після тяжкого поранення,
Михайло Панасович пише вірші, пробує свої
сили в жанрі оповідання. Поранення було
таким тяжким, що лікарі визнали Стельмаха
не придатним до служби в армії. Та він
повертається на фронт – працює
спеціальним кореспондентом газети « За
честь Батьківщини»
 Життя моє - ідуть бійці суворі,
І чуєш дзвін натруджених сердець,
Вночі прострелені зринають зорі,
В полях вмира поранений боєць.
Береш його гвинтівку серед поля,
Що пахне ще і потом і теплом,
А на могилі вже печалиться тополя
І тужить голос вистиглим зерном.

13. ГРИГОРІЙ ТЮТЮННИК
 У 1941 році восени, пішов на фронт рядовим
бійцем. Перебував на ділянці фронту коло
ОРЛА зиму і весну 1941-1942 років. 1942 року
попав у полон …У 1943 році, в кінці літа, з
полону втік і діяв у партизанському загоні за
Дніпром до зими 1943 року. 29 грудня 1943 року
був поранений і знову взятий ворогами. В
1944, у квітні місяці знову втік і партизанив на
території Чехословаччини в партизанському
загоні «За Батьківщину» У з‘єднанні майора
Кокіна. При виконанні бойового завдання був
знову тяжко поранений. Визнаний лікарями
непридатним до військової служби.
 На спині в мене чотири шрами,
осколками зроблено два, а два – кулями.
Так, значить, я також ішов боями,
бачився я із смертями та бурами.

14. ОЛЕСЬ ГОНЧАР  Молодий письменник мав бронь, він
разом зі своїми однокурсниками
пішов добровольцем на фронт. Після
двох тижнів навчання у військових
таборах під Харковом студентський
батальйон направили за Дніпро, де
в цей час точилися жорстокі бої.
Більшість добровольців так і не
повернулися до рідного
університету, загинули смертю
хоробрих.
 На передовій Гончар мріяв,
якщо залишиться живий, написати
книгу про людей, поряд з якими
воював довгі чотири роки.
Скрегоче залізом округа,
Смертю повітря фурчить.
Я знаю той ступінь напруги,
Коли вже ніщо не страшить.
 Святе божевілля атаки
В тобі поглинає все.
Через яри та байраки
Незнавана сила несе.
 Немає ні рідних, ні любих,
Нема ні жалю, ні тривог.
Байдужим стаєш до згуби,
Могутнім стаєш, як Бог.
 1942

15. ОЛЕНА ТЕЛІГА
У розквіті творчих сил загинула

обдарована поетеса Олена Теліга.
Вона в однаковій мірі ненавиділа як
гітлеризм, так і сталінізм і вела
непримиренну боротьбу за визволення
рідного краю.
 Вітрами й сонцем Бог мій шлях
намітив,
 Та там, де треба, я тверда й
сувора.
 О краю мій, моїх ясних привітів
 Не діставав від мене жадний
ворог.
21 лютого 1942 року фашисти

розстріляли відважну О.Телігу в Києві,
у Бабиному Яру, за антигітлерівську
діяльність.

16. ОСТАП ВИШНЯ
 Одним з найпопулярніших,
найулюбленіших у народі
творів стала славнозвісна
―Зенітка‖ Остапа Вишні
(1889-1956). В ній
письменник підносить
тему мужності і
нескореності народу в
роки Великої Вітчизняної
війни, демонструє його
героїзм.

17. ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО
 З початком війни змінюється і
життя О.Довженка. Він
добровольцем іде на фронт
захищати рідну землю.
Працює в газетах «Красная
Армия», «Красная звезда»,
«Известия». Пише серію
оповідань.
 У 1943 році на екрани
виходить документальний
фільм «За нашу Радянську
Україну». У травні 1945 року
з‘являється ще одна стрічка
«Перемога на Правобережній
Україні».

18. ІЛЛЯ ЕРЕНБУРГ
 Ілля Еренбург:
Вона була в полинялу гімнастерці,
І ноги були до крові натерті.
Вона прийшла і постукала в
будинок.
Відкрила мати. Був накритий стіл до
обіду.
"Твій син служив зі мною в полку
одному,
І я пішла. Мене звати Перемога ".
Був чорний хліб біліше білих днів,
І сльози були солі солоний.
Усі сто столиць кричали далеко,
В долоні плескали і танцювали.
І тільки в тихому містечку
російською
Дві жінки, як мертві мовчали.

19. КОСТЯНТИН СИМОНОВ
 Не той, що з казок, не той,
що з пелюшок,
Не той, що була за
підручниками пройдена,
А той, що палала в очах
запаленням,
А той, що ридала, -
запам'ятав я
Батьківщину.
І бачу її, напередодні
перемоги,
Чи не кам'яної, бронзової,
славою увінчаною,
А очі проплакала, йдучи
крізь біди,
Все, що знесла, все винесла
російською жінкою

20. ОЛЬГА БЕРГГОЛЬЦ
 У бруду, в темряві,
у голоді,
в печалі,
де смерть як тінь
тягнулася
по п'ятах,
такими щасливими
ми бували,
такою свободою
бурхливо дихали,
що онуки
позаздрили б нам.

21. ЮЛИЯ ДРУНИНА
 Узнав о том, что девушек-медиков, в
порядке исключения, все-таки направят в
действующую армию, она спешно нашла
свое свидетельство об окончании курсов
медсестер и уже через несколько дней
получила направление в санитарное
управление 2-го Белорусского фронта.
 По прибытии на фронт Юлия Дружинана
получила назначение в 667-й стрелковый
полк 218-й стрелковой дивизии.
 В 1943 Друнина была тяжело ранена -
осколок снаряда вошел в шею слева и
застрял всего в паре миллиметров от
сонной артерии. Не подозревая о
серьезности ранения она просто замотала
шею бинтами и продолжала работать –
спасать других. Скрывала, пока не стало
Я столько раз видала совсем плохо. Очнулась уже в госпитале и
рукопашный, там узнала, что была на волосок от смерти.
Раз наяву. И тысячу — во сне. В госпитале, в 1943 году, она написала свое
Кто говорит, что на войне не первое стихотворение о войне, которое
страшно, вошло во все антологии военной поэзии:
Тот ничего не знает о войне.

22. ДМИТРИЙ ШОСТАКОВИЧ
Находясь в первые месяцы Великой
отечественной войны в Ленинграде
(вплоть до эвакуации в Куйбышев в
октябре), Шостакович начинает
работать над 7-й симфонией —
«Ленинградской». Симфония была
впервые исполнена на
сценеКуйбышевского театра оперы и
балета 5 марта 1942 года, а 29 марта 1942
года — в Колонном зале
московского Дома Союзов. 9
августа 1942 произведение прозвучало
в блокадном Ленинграде.
Организатором и дирижером
выступил дирижер Большого
симфонического оркестра
Ленинградского радиокомитета Карл
Элиасберг. Исполнение симфонии
стало важным событием в жизни
сражающегося города и его жителей.