.

1. Злинська загальноосвітня школа №1 І – ІІІ ступенів
ГОДИНА ПАМ’ЯТІ, ПРИСВЯЧЕНА ДНЮ ПАМ’ЯТІ ТА
ПРИМИРЕННЯ
Класний керівник
Шверненко Тетяна Василівна

2. Мета:дати можливість усвідомити, що найвища цінність часу - це пам’ять
серця;формувати почуття громадянськоїгідності, національної свідомостій
самосвідомості. виховувати в молодого покоління високепочуття обов’язку
й патріотизму, єдності, мужності, жертовностізарадиВітчизни.
Хід заходу
Ведучий. Нелегке наше сьогодення не може заступити радостіприходу
весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди
затьмареним гіркотоювтрат і осяяним сонцем перемоги. Його наближували,
як могли люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким
найскладніше сьогодні. В довічномуборгунаше покоління і перед тими
ветеранами війни, кому пощастило пройти через битви і дожити до світлого
Дня Перемоги. Дедалі менше їх залишається в життєвому строю. Даються
взнаки опалена війною молодість, сирі окопита бліндажі, голод і холод,
хворобита рани. Їхні грудивкриті медалями, на скронях - сивина, але вони
пам’ятають ті страшні часи, хоча часто їм і не хочеться про них згадувати.
Ведуча. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день
Великої Вітчизняної війни. Чорноютінню фашистської навали, димом
пожеж, смертюі руїнами звалився він на нас. У недільний червневийдень
1941 року фашистські бомбивпали на мирні житла, безмежні пшеничні поля
чорнікрила війни закрили сонце, радіо принесло страшну звістку, почалась
війна.
Слово вчителя. 22 червня 1941 року навічно увійшло у світову історію
як день початку війни, день нападу Німеччини на Радянський Союз. 1418
днів і ночей точилися кровопролитні бої, горіли міста і села, лилася ріками
кров, зволожена слізьми земля вкривалася тілами мертвих.
Тяжкі бої на кордоні, сумні часи невдач, відступу, окупація, розстріли,
рабська праця на захоплених ворогом територіях, примусова – у Німеччині,
холод, голод, моральний і фізичний гніт. Не злічити тих страждань, що
випали на долю нашого народу.
Лише 3 липня 1941 року з радіоприймачів, уперше з початку війни,
пролунав голос Сталіна:
"Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії і флоту! До вас
я звертаюся, друзі мої!" Схвильованим голосом вождь повідомив народ про
те, що було очевидним для будь-кого, хто об’єктивно сприймав оточуючу
реальність.
"…Не дивлячись на героїчний опір Червоної армії, не дивлячись на те,
що кращі дивізії ворога і кращі частини його авіації вже розбиті і знайшли

3. собі могилу на полях битви, ворог продовжує лізти вперед, кидаючи на
фронт нові сили. Гітлерівським військам вдалося захопити Литву, значну
частину Латвії, західну частину Білорусії, частину Західної України. Над
нашою Батьківщиною нависла серйозна небезпека."
(Повідомлення учнів - дослідників)
(Cпогади очевидців)
Слово вчителя
Основним гаслом було – призвичаєння українців до європейського життя.
Для цього організовувалися публікації в газетах, демонструвалися
пропагандистські фільми, вивішувалися агітаційні плакати. Невелика частина
молоді "клюнула" на таку "приманку", але замість призвичаєння до високої
культури їх помістили у промислові табори або послали працювати
прислугами у німецькі сім’ї.
Оскільки прогнозованого виїзду української молоді до Рейху не
сталося, окупанти перейшли до масового примусового вивозу.
А хто знає скільки злинчан, молодих і здорових, залишилося навіки
лежати в сирій землі десь на чужині? А хто відповість за їхнє відібране
жорстокоювійноюжиття? Лише малій кількості злинської молоді пощастило
вижити і повернутися до рідної оселі:
За період тимчасової окупації Маловисківського району німецькими
окупантами було розстріляно і закатовано 269 чоловік, у тому числі 25
злинчан.
Були серед злинчан і патріоти. У селі діяла група підпільників, яка
підтримувала зв’язок з обласним підпіллям. Підпільники розповсюджували
антифашистські листівки, закликали до саботажу, переслідували і знищували
німців. В кінці 1941 року – на початку 1942-го злинчанам Василю
Хрисановичу Зарицькому (який з 1936 р. служив радистом у окремому
батальйоні зв’язку) і Йосипу Сергійовичу Чернезі вдалося налагодити
радіоприймач. Тепер вони стали регулярно слухати зведення
Радіоінформбюро, розповсюджуватиновинисеред населення. Незабаром про
це дізналися в поліції. Обидва були по-звірячому побиті, а радіоприймач
знищений. Підпільникам треба було негайно зникнути із села: ниточка від
них могла потягнутися до інших патріотів. Чернега, за розпорядженням
підпілля, йде в партизанський загін, що базувався в лісах неподалік
Знам’янки, а Василь Зарицький – у Новоархангельський район, село
Шляхове. Тут Зарицький встановив зв’язок з партизанськими загонами
капітана Соколова і Михайла Курганова. Працюючи завідуючим глибинним
пунктом заготзерна, Василь Зарицький роздавав зерно місцевим жителям,

4. постачав ним партизанські загони. Переправляв до лісу продовольство і
боєприпаси, які постачали злинчани. Наприклад, начальник молочарки
Несиненко передавав цілі ящики масла. Зв’язним був Іван Сісмієв, він носив
у чоботі якусь важливу печатку, яка підтверджувала причетність людини до
партизанського руху. Після звільнення села, поліцаї Мараховський і
Таравіков, аби уникнути покарання, ходили до нього і випрошували таку
довідку. Коли їм не вдалося дістати її, вони відважилися на вбивство. Івана
запросили до себе у гості, а тоді зарізали і вкинули тіло у колодязь. Це
вбивство сталося на очах матері одного з убивць. Старенька жінка, вже перед
смертю, прийшла до рідних Івана і розповіла правду.
Не вистачить сторінок, аби описати подвиги і страждання злинчан під
час цієї страхітливої війни. Всього загинув 671 житель нашого села.
Житимуть вічно в пам’яті односельчан їх ратні подвиги. Злинчани
вшановують їх пам’ять на сільських заходах, мітингах, розповідають про
подвиги дідусів та бабусь молодому поколінню екскурсоводи краєзнавчого
музею та в музеях Бойової слави обох місцевих шкіл.
Учениця
Крізь сльозиі плач ми прощаємось,
Із серця рвуться слова:
«Вернися, коханий, додому,
Будь проклята світом війна!».
Учень
Фашисти скривавлену зброю
Піднесли у злобідо нас, -
Вставай, Україно, до бою
І слухай народу наказ.
Встаєм ми до бою, країно,
Ударим повстання мечем -
Є щастя на світі й свобода,
І ми їх тобіпринесем.
Фашисти скривавлену зброю
Піднесли у злобідо нас, -
Вставай, Україно, до бою
І слухай народу наказ!
Ведучий. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко
усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони…
Загиблим не болить, у живих продовжують кровоточитирани:у ветеранів,
які втратили своїхдрузів-односельчан, ріднихі близьких, душі, які

5. простріляніпохоронками, в рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх
батьків і пережили пекло окупації.
Ведуча. На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним
населенням і військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст
і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам
полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячамипримусово
вивозилипрацездатних громадянна каторжні роботидо Німеччини,
руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки,
підприємства, розкрадалимайно громадяні загальнонаціональні цінності.
Ідеологифашизму проповідували надумано расову теорію про вищість
арійської раси - раси господарів, які мають керувати іншими народами.
Ведучий. У перші дні війни зі села Скельки пішло на фронт 580 чоловік, із
них загинуло 280. Дорогоюціною дісталась нам перемога. Вітчизна втратила
своїхкращих синів і дочок.
Учениця
Вони не повернулися з війни…
Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулись із боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.
Ведуча. Улітку 1943 року, розгромившифашистськівійська на Курській дузі,
РадянськаАрмія почала активні бойовідії в Україні. У жовтні почалося
визволення Запорізької області. Зведення Радянського інформбюро
повідомляють:27 жовтня 1943 року наші війська в результаті жорстокихбоїв
зломили опір ворогана фронті від Дніпра до Азовського моряі зайняли
більш як 90 населених пунктів серед яких Василівка, Скелька, Орлянка…
Фашисти відступають під ударами наших військ і мають чималі втрати в
живій силі та техніці.
Учень
В колонах порожньо.
Крізь попіл і бронзу, і мармур,
З непам’яті, пам’яті з виру морського ісуші
Солдати, матроси, єфрейториі командири.
Учень
За тебе, дівча карооке,
За тебе, згорьованамати,
За тебе, схвильоване поле,
За тебе дитя чорноброве,
До бою йдуть, щоб ворог загинув повік.

6. Ведучий. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською,
сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європупавутиною похмурих
катівень, організовувалижахливі «фабрикисмерті». У концтаборах
недолюдки коїли злочини, яких історія людства ще не знала. Людей
катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в
крематоріях.
Ведуча. Для відбору німці ставили планку на висоті120 см. Усіх дітей, які
могли пройтипід цією планкою, відправляли до крематорію. Знаючи про це,
діти витягувались як тільки могли, піднімали вгоруголови, намагаючись
потрапити до групи тих, кого залишають у живих…
Ведучий. Утилізовані «залишки» таборів смертівикористовували. Одяг та
взуття - у вжиток, волосся спалениху крематоріях жінок акуратно пакували в
мішки та відправляли на меблеві фабрики. Звірство фашистських загарбників
набуло масового організованогохарактеру, це були наслідки офіційних
директив найвищих нацистських інстанцій.
Учениця
Був бій і все, як личить у бою:
Ворожагавань у вогніпалала,
Висока хмара у диму зникала,
І кожен долю пізнавав свою.
Вогонь!Вогонь!І димова імла.
Вогонь!Вогонь!І вигук побратима.
І кров на тілі друга, і незрима
Примара смерті серед нас була.
Ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх
синів, братів, чоловіків. У народінедаремно кажуть, що час не владний над
материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того
недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не
принесуть спокоюматерям, діти яких віддали найдорожче - життя у
боротьбіз фашистськимизагарбниками.
Учениця. Ми йшли до тебе, перемого, довгихчотирироки - 1418 днів, а за
плечима залишилися перетворені на руїни714 міст і 28 тисяч сіл рідної
України. Йшли, не шкодуючи себе, щоб перемогти. І коли прийшли -
вразились. Тихо!Як тихо стало на землі.
Звучить мелодія пісні «Журавлі».
Ведуча. У нашій пам’яті односельчанивічно живі. Вони не прийшли, не
повернулись додому. Вони віддали своєжиття заради нас і нашого спокою.
Їхні імена навічно занесені до списку загиблих на Монументі слави. Тож

7. запалімо свічки пам’яті нашим односельчанам-визволителям. Нехай спокійно
і тепло буде їхнім душам від цього маленького світла.
Ведучий
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говоритинеможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.
Хвилина мовчання. Усі присутні запалюють свічки. Виходить жінка в
чорному вбранні.
Жінка
Я - мати, мати всіх дітей,
Що на фронтах воєнних полягли.
Сьогоднія звертаюсь до людей,
Щоб мир у світі пильно берегли.
В душі моїйгорить пекельний біль
За всіх-усіх, яких не повернуть,
І крик душі лунає звідусіль,
Вони до нас ніколи вже не прийдуть…
Іменем жінки, що овдовіла,

8. Іменем матері, що з печалі сивіла,
Іменем сина, що батька не знав,
Іменем батька, що в січі смертній впав,
Ми проклинаємо війну жорстоку,
Яка відібрала у людства спокій.
Іменем тих, хто в колисці сьогодні,
Іменем тих, хто над краєм безодні,
Іменем ще ненароджених,
Сном немовлят не стривожених
Клятву полеглим героям даємо,
Що на землі мир святий збережемо!
Учень
До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи,
З собоюпобудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестручи посивілу матір.
Учениця
У тиші урочистій до пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святомумовчаннінад Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Ведуча
А всюдиквіти… Квіти і трава…
Цвіте весна чарівна, запашна,
Пісні повсюди, музика звучить.
Але ж була проклята та війна.
Тож станьте всі, і головисхиліть,
Згадайте тих, хто йшов через фронти.
Із вдячністю хвилину помовчіть,
Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.
Ведуча. Тож хай ляжуть квіти пам’яті до підніжжя безмовного обеліску
загиблих солдат від нас усіх присутніх: дітей, онуків і правнуків.
Хлопець
Багато на нашій землі обелісків,
Вкарбовано в них золотіімена.
Вклонися, людино, їм низько-низько,
Це пам’ять, яку залишила війна.
Дівчина

9. Спасибівсім, і мертвим, і живим,
За те, що землю нашу зберегли.
І хоч було смертельно важко там,
Та всі вони зробили, що змогли.
Ведуча
Упав Берлін. Іще боямигула розвихреназемля,
А вже з барвистимиквітками ступила тиша на поля.
І сходив мир на долий води
і в гарячковийстук сердець.
Удари з заходу і сходусказали ворогу:«Кінець!».
Кінець! Незборна правда сила,
замок гармат охриплий спів.
Кінець! І тиша оглушила людей, що зникли до громів.
І всі звели до сонця чоло, що довго снилось їм у млі.
І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи
Такої тиші на землі.
Учні разом. Із Днем Перемоги вас!
Звучить пісня