1. Борис Грінченко і
Христина Алчевська :
громадські та особисті
взаємини
Беззуб Юрій Віленович, викладач кафедри методики
суспільно-гуманітарної освіти та виховання
Інституту післядипломної педагогічної освіти
Київського університету імені Бориса Грінченка

2. Борис Дмитрович Грінченко –
народний учитель. 1883 р.
Христина Данилівна Алчевська 1875 р.
(Алчевская Х.Д. Полувековой юбилей
(1862-1912). – М.: Типогр. Т-ва Сытина, 1912. – С.15)

3. Родина Алчевських
(Алчевская Х.Д. Полувековой юбилей (1862-1912). – М.: Типогр. Т-ва Сытина, 1912. – С.11)

4. Родина Алчевських відіграла помітну
роль в історії української культури і
залишила помітний слід в історичному
минулому Харківщини. Глава сім’ї
О.К. Алчевський започаткував тут
товариство взаємного кредиту,
Торговий і Земельний банки; його
дружина відкрила недільну школу.
Також за сприяння Христини
Данилівни було організовано
товариство грамотності, громадську
бібліотеку.
Подружжя Алчевських приїхало
до Харкова в 1862 р., одразу після
вінчання і невдовзі увійшли в коло
прогресивної частини міського
суспільства.
З часом сім’я стала великою –
народилися чотири сини і дві доньки...
Олексій і Христина Алчевські

5. Голова родини, Олексій Кирилович,
народився в Сумах у 1835 році в сім’ї
небагатого купця. Він деякий час торгував
чаєм у Харкові, а згодом розбагатів і став
на чолі Донецько-Юр’ївського
металургійного товариства та правління
Земельного і Купецького банків.
На початку дев’яностих років родина
придбала ділянку землі на Мироносицькому
провулку, де чоловік першої дочки Ганни –
архітектор О.М.Бекетов – збудував гарний
будинок.
Незабаром у Росії почалася економічна
криза. Щоб уникнути банкрутства, Олексій
Кирилович поїхав до Петербурга просити
у міністра фінансів позичку. Одержаної
суми було недостатньо, аби налагодити
справу. У відчаї Алчевський покінчив життя
самогубством (1901 р.).
О.К. Алчевський був енергійною і гуманною
людиною. Його ім’ям названо місто
Алчевськ (Луганської обл).
Сім’я Алчевських

6. Учениці Харківської приватної школи 1870 р.
(Алчевская Х.Д. Полувековой юбилей (1862-1912). – М.: Типогр. Т-ва Сытина, 1912. – С.17)
•
•
•
У 1862 р. Х. Алчевська заснувала приватну школу. Перший період - з 1862 до 1870 р. - школа
існувала напівлегально, заняття відбувалися в будинку Алчевських.
Потім школа користувалась приміщенням початкового училища, а 1896 р. за проектом
А.Н.Бєкєтова, який він виконав безкоштовно, для неї збудували власну споруду
в Мироносицькому провулку.
Школа працювала до 1919 р., після чого в її приміщенні було відкрито було вечірню школу
робітничої молоді. Зараз в ньому розташовано виставковий зал Художнього музею.

7.  Поряд з освітньою, Алчевська займається літературною і
науково-педагогічною, бібліографічною діяльністю.
 З ініціативи Алчевської та під її керівництвом видано
тритомний рекомендаційний покажчик книг «Что читать
народу?» (1884–1906), який на виставках в Антверпені,
Чикаго і Парижі отримав найвищі нагороди.
 У ньому понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій
близько 80 авторів (учителів, викладачів, професорів і
просто читачів) на твори зарубіжної, російської та
української літератури та видань з різних галузей знань.
Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Цей покажчик
був високо оцінений Л.Толстим, А.Чеховим, І.Франком,
М.Горьким, Лесею Українкою та ін.
 Авторський колектив на чолі з нею підготував також
тритомний посібник «Книга взрослых» (1899–1900),
що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань.
 У 1900 році в школі навчалося 619 учнів і працювало 82
вчителя.
 Педагогічна діяльність Алчевської здобула всесвітнє
визнання на Міжнародному конгресі приватної
ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889).
 Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги
освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного
педагога своїм почесним членом, вона удостоєна
найвищих нагород – золотих та срібних медалей
Московського й Петербурзького товариств поширення
в народі писемності, почесних дипломів.
Что читать народу?: Крит. указ. кн. для народ. и дет. чтения / Сост.
Х.Д. Алчевская, Е.Д. Гордеева, А.П. Грищенко и др. – СПб.:
Типография Т-ва “Обществ. польза”, 1884. – 857 с.

8. Х.Д. Алчевська шанувала ім'я Т.Г. Шевченка
й приділяла увагу вивченню його біографії та
творів, а школу назвала ім’ям поета.
Популяризації творчості Шевченка сприяли і
шкільні свята, на яких читали його вірші,
співали пісні, ставили п’єси.
 До 85-ї річниці з дня народження
Т.Г.Шевченка на замовлення родини
Алчевських академік В.Беклемішев виготовив
мармурове погруддя поета. Його встановили
на подвір’ї будинку Алчевських.
Біля решітчастої огорожі збирались
шанувальники поета. Ці збори і читання не
подобалися міській владі, яка добилася зняття
пам’ятника. Це вдалося зробити в 1901 р.
Перший пам’ятник Т.Г. Шевченку в Харкові,
в саду Алчевських

9. Христина Данилівна Алчевська
 Х. Алчевська була знайома й листувалася
з
багатьма письменниками, зокрема, І.Франком,
В. Короленком, Ф.Достоєвським, І.Тургенєвим,
Л.Толстим, Г.Успенським та ін. діячами
культури.
 Освітня і педагогічна діяльність Алчевської
здобули високу оцінку її видатних сучасників –
Л.Українки, М.Лисенка, О.Кобилянської,
А.Чехова і багатьох інших.
 За час існування школи освіту в ній здобули
близько 20 (за іншими даними – 17) тис.
жінок.
 Х.Алчевська – ініціатор видання «Хроніки
недільних шкіл», яку друкував журнал
«Русская школа» з 1897 по 1907 р.
 Х. Алчевська була членом багатьох освітніх
товариств і одержала золоті медалі
Московського та Петербурзького комітетів
грамотності.

10. Урок читання в Харківській приватній жіночій недільній школі проводить Х. Д. Алчевська. Початок XX ст.

11.  29 грудня 1879 р. 16-річного Бориса Грінченка було
заарештовано за «чтение и распространение» забороненої
книжки С. Подолинського «Парова машина». Як наслідок,
йому було заборонено навчатися у вищих навчальних
закладах.
 Після року заслання на батьківському хуторі Б. Грінченко
повертається до Харкова в пошуках роботи. У скрутних
матеріальних умовах, заробляючи репетиторством, він
наполегливо працює над собою, готуючись до екстернату
в Харківському університеті.
 У 1881 р. Б. Грінченко успішно склав екзамен.
Народницькі ідеї полонили душу юного поета і педагога, і
він із запалом кинувся у вир громадських справ,
продовжуючи вперто вдосконалювати свої знання з історії
рідного краю, мови, культури.
 Одержавши право працювати в школі, Б. Грінченко
прагнув свої знання використати на освітній ниві
за зразками народної педагогіки та світової науки про
виховання. Але дійсність внесла свої корективи.
 Молодого вчителя посилають на роботу у відстале село,
в якому живуть російські переселенці. Ця школа
у Введенському запам'яталась назавжди, але не
розчарувала його віри у значення учителя в суспільстві.

12. Б.Д. Грінченко
Дружина Б.Д. Грінченка
Марія Миколаївна Гладиліна (Загірня)
У Змієві на вчительських курсах Б. Грінченко познайомився з молодою вчителькою
Марією Миколаївною Гладиліною. Ця зустріч у його житті була найважливішою.
У 1883 р., після літніх курсів учителів Б. Грінченко одержав посаду в селі Олексіївці
Зміївського повіту.
Щирі задушевні розмови, спільні інтереси, листування зблизило їх так що вони називали
одне одного лише по-родинному: «Сестро Марусю», «Брате Борисе».
На початку 1884 р. він одружується з Марією Миколаївною, яка стала йому вірним
другом і соратником у всіх справах, а згодом – письменницею й перекладачем.

13. Б. Грінченко і М. Загірня
У 1887 р. молоде подружжя Грінченків
приїздить до с. Олексіївки
Слов’яносербського повіту
Катеринославської губернії (нині
Луганської області), де відома освітня
діячка і письменниця Х.Д.Алчевська 1879
р. відкрила народну школу в маєтку свого
чоловіка (вона була незадоволена існуючим
навчальним процесом і розшукувала
справжніх ентузіастів освіти).
У Харкові М. Лободовський і В. Мова
порадили їй запросити в школу Бориса
Дмитровича.
Завдяки старанням Алчевських в Олексіївці
був створений затишний куточок, в якому
влітку любила відпочивати не тільки
родина Алчевських, а й гості.
Грінченки повністю присвятили себе
навчально-виховній роботі в «земській
школі Алчевської».

14.  Спочатку Х. Алчевська була задоволена самовідданими вчителями:
«її школа» була однією з кращих в окрузі.
 Б. Грінченку і М. Загірній подобалося, що опікунка Олексіївської школи
не втручалася в навчально-виховний процес.
 Шість років перебування на Луганщині стали дуже плідними для подружжя
Грінченків.
 Разом з тим, це був час суворих випробувань і остаточного становлення
особистості Б. Грінченка.
 Однак, пізніше (1893 р.) дійшло до конфлікту між Б. Грінченком і
Х.Алчевською та остаточного розриву стосунків.
 Причиною стало негативне ставлення Б. Грінченка до ідеї та практики
освіти українських дітей російською мовою, - напряму, якого
дотримувалася Х. Алчевська.
 Б. Грінченко, як у своїх тогочасних працях, так і в практичній педагогічній
діяльності, принципово й безкомпромісно стояв на ґрунті необхідності
освіти рідною (українською) мовою, а в Олексіївці різноманітними
шляхами, нелегально впроваджував українську мову і книжки в навчання
дітей.
 1893 р. Б. Грінченко залишає своє дітище в Олексіївці й незабаром
переїздить до Чернігова.

15. Х.Д. Алчевська з селянами с. Олексіївки Михайлівської волості Слов’яносербського повіту
Катеринославської губернії. Початок XX ст.