1. Борис Дмитрович
Грінченко: гуманіст,
історик, дослідник

2. Ні, ні, ми не вмираємо – ми
лише
поринаємо в природу, бо дух
наш – вічний…

4. Б.Д. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий
Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного
офіцера із збіднілих дворян. Сім'я володіла 19 десятинами
землі, переважно лісу, та водяним млином. Батько добре знав
українську мову, але спілкувався нею тільки з селянами, дома
ж розмовляли тільки російською. Але хлопчик змалку
полюбляв слухати мелодичну, поетично-лагідну рідну мову.
Грамоті він навчився в сім'ї і досить рано - перечитав все, що
було в батьківській бібліотеці і під впливом прочитаного почав
писати вірші.

6.  У 1874 р. поступив до Харківської реальної
школи. В цей час формується суспільно-
політична позиція Б. Грінченка-юнака, його
тяжіння до революційного народництва. Варто
згадати, що Харків був одним з найбільших
центрів антицаристської діяльності народників.
29 грудня 1879 р. 16-річного юнака було
заарештовано за "чтение и распространение"
забороненої книжки С. Подолинського "Парова
машина". Як наслідок - йому було заборонено
навчатись в вищих учбових закладах.
Після року заслання на батьківському хуторі Б.
Грінченко повертається до Харкова в пошуках
роботи. У невимовно скрутних матеріальних
умовах, зароблених репетиторством.

8.  Молодого вчителя посилають на роботу у відстале
село, в якому живуть російські переселенці. Ця
школа у Введенському запам'яталась назавжди,
але не розчарувала його віри у значення учителя в
суспільстві.
У 1883 році після літніх курсів вчителів він
одержав посаду у селі Олексіївці Зміївського
повіту. У Змієві на вчительських курсах Борис
Грінченко познайомився із молодою вчителькою
Марією Миколаївною Гладиліною. На початку
1884 р. він одружується з Марією Миколаївною,
яка стала йому вірним другом і соратником у всіх
справах, а згодом - письменницею і перекладачем.

10.  У 1887 р. молоде подружжя Грінченків приїздить
до
с. Олексіївка Слов'яносербського повіту
Катеринославської губернії (нині Луганської
області). Відома освітня діячка і письменниця
Х.Д. Алчевська відкрила народну школу у маєтку
свого чоловіка - Алчевського Алексія Кириловича.
Христина Данилівна була незадоволена
навчальним процесом і розшукувала справжніх
ентузіастів освіти. У Харкові М. Лободовський і
В. Мова порадили запросити у школу Бориса
Дмитровича. Завдяки старанням Алчевських
тут був створений справжній райський куточок,
у якому в літку любила відпочивати не тільки
родина Алчевських, а й гості.

12.  На передодні складних політичних подій
Грінченки змушені були попрощатися з селом
Олексіївка. Доньці Насті прийшла пора
продовжити навчання. Виїжджати сім'ї було
потрібно і через конфлікт з Алчевською і за
необхідністю продовжити освіту. У Чернігові у
1894 році Грінченко влаштувався на посаду
ділознавця оціночної комісії. Служба у земстві
все ж таки давала шматок хліба. Але за доносом
Котляревського Бориса Дмитровича було
звільнено. Чернігівське жандармське управління
сповіщає департамент поліції про утворення в
Чернігові таємного антиурядового політичного
гуртка, до складу якого входить М.
Коцюбинський, його дружина, Б. Грінченко, І.
Шраг та інші.

14.  Після звільнення з Чернігівського земства Б.
Грінченко знову опинився у становищі цілковитої
службової невизначеності. Але нова робота
знайшла його сама. У 1902 році йому
запропонували взяти участь у створенні
словника української мови, який задумала
видавати редакція " Киевской старины ". І сім'я
Грінченків вирішила відгукнутися на запрошення.
Вони переїжджають до Києва.
Матеріальні умови в Києві були набагато
кращими. Але це не змінило ні характеру, ні
працьовитості Грінченка. Він повністю поринув
у роботу над словником, який мав бути
закінчений до першого листопада 1904 року.

15.  Донька Настя обрала революційний шлях,
ставши активною учасницею соціал-
демократичного робітничого руху.
Архівні документи засвідчують її пряму
причетність до збройних виступів в роки першої
російської революції, в яких вона брала участь зі
своїм нареченим. Батьки з розумінням ставилися
до революційної діяльності доньки і витратили
немало зусиль, щоб звільнити її з в'язниці за
станом здоров'я.
На початку 1906 року у Насті розвинувся
туберкульоз. Невдовзі надійшла трагічна
розв'язка: Настя Грінченко померла 1.Х.1908
року, а вслід за нею і її крихітний син, єдиний
внук письменника.

16. Грінченко тяжко пережив нещастя,
у яке потрапила його родина. Він
починає хворіти і у вересні 1909 року
виїздить разом з дружиною на
лікування до Італії. Південне місто
Оспедаленні стало його останнім
життєвим притулком. 6 травня
1910 р. не стало видатного
українського письменника, вченого,
освітнього і громадського діяча.
Похорони відбулися 9 травня у Києві
на Байковій горі.

18. За свою творчу діяльність
Б. Д. Грінченко написав багато
творів з якими Ви можете
ознайомитися натиснувши
на книгу або назву витвору
лівою кнопкою миші.

20. 9 СІЧНЯ
ДВА МОРОЗИ
ДІВЧИНА ЛЕСЯ
КРУК
КУЗЬМИНА
МАРУСЯ ТА КНЯЗЕНКО
МАТІЛЬДА АГРАМАНТЕ
СІРКО
СМЕРТЬ ОТАМАНОВА

21. СНІГУРКА
СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЬ
СТЕПОВИЙ ГІСТЬ
ЯСНІ ЗОРІ
БОЛОТНЯНА КВІТКА
НА ГРОМАДСЬКІЙ РОБОТІ
БАЙДА
ПЕРША ЖІНКА

22. Музей Бориса Грінченко в селі
Олексіївка
 Народній Меморіально-літературний музей
Б.Д. Грінченка був відкритий 25 листопада 1988
року.
На будинку школи, де вчителював Б.Д.Грінченко,
встановлена меморіальна дошка, а на шкільному
подвір'ї - пам'ятник. У 1992 р. музеєві було
присвоєно звання народного. Сьогодні це -
Народний музей Б.Д.Грінченка. У ньому 5
експозицій: перша - "Історія заселення території
і відкриття школи"; друга - третя - знайомлять
з життям та творчим шляхом письменника і
вчителя Б.Д.Грінченка, і, зокрема з
Олексіївським періодом життя; четверта -
присвячена етнографії і фольклору нашого краю;
п'ята - розповідає про історію створення і
функціонування музею.

23. Адреса музею: Перевальський район, с. Олексіївна,
вул. Грінченка, 8.