Національно- культурне життя другої половини хІх – початку хх ст.

1. ТЕМА: НАЦІОНАЛЬНО-
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
5 клас

2. Мета:
 ознайомити школярів з головними
особливостями національно-
культурного життя другої
половини ХІХ – початку ХХ
століття.

3. ОСВІТА
 В першій половині XIX століття освіта розвивалася
повільно. Кількість початкових шкіл скоротилася. На
середину 40-х років у таких губерніях, як Київська,
Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, один
учень припадав на кожних 713 жителів. Не кращим було
становище і на західноукраїнських землях. Більшість
предметів викладалася польською, німецькою та
латинською мовами. Бід учнів вимагали, щоб вони
заучували тексти і переказували їх, навіть не розуміючи
написаного. За невиконання завдання учнів карали:
шмагали різками або садили на певний час у карцер —
холодну ізольовану кімнату.

4. Вихованиці однієї з київських приватних шкіл
під час занять

5.  У другій половині XIX століття темни розвитку
освіти зросли. У 1809 році уряд Австро-Угорської
імперії проголосив загальне обов’язкове
початкове навчання на західноукраїнських
землях. Однак рівень неписьменності
залишався високим. На кожні 100 чоловік 70–80
були неписьменні.

6. Університет Святого Володимира в Києві в ХІХ столітті

7.  Студенти, письменники прагнули зарадити такій
сумній картині загальної неосвіченості. З їхньої
ініціативи у другій половині XIX століття почали
відкриватися недільні школи, де навчання
здійснювалося лише у вихідні дні. У цих
добровільних школах учні навчалися рідною
мовою, пізнавали історію українського народу.

8. Університет імені Івана Франка у Львові в ХІХ столітті

9. ДО ВИТОКІВ УКРАЇНСТВА
 У другій половині XIX століття власну діяльність активізували
представники національно-культурного руху. До даного руху входили
діячі, котрі прагнули відродити українську культуру, виступали
поширення освіти, впровадження навчання українською мовою. До
подібних велетів української культури також належав Володимир
Антонович. Здобув освіту у Київському університеті. Закінчив два
факультети — медичний та історико-філологічний. Викладав
упродовж 30 років в рідному університеті. Його учні стали досить
відомими дослідниками української історії і серед них — Михайло
Грушевський. Разом зі своїми учнями він зібрав унікальні матеріали з
української історії. Особисто Антонович підготував до друку 9 томів
таких документів. Він започаткував розвиток археології в Україні.

10. Володимир Антонович

11. УКРАЇНСЬКИЙ КАМЕНЯР
 Каменярами у XIX
столітті називали
людей, які вручну, за
допомогою
найпростіших знарядь,
добували каміння.
Українським
Каменярем величали
поета, письменника,
вченого, громадського
діяча Івана Франка.

12. Іван Франко
 Народився 16 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на
Львівщині в селянській родині. Вищу освіту здобував у
Львові та Відні. Студентом почав писати вірші та
оповідання. Активно зайнявся просвітницькою діяльністю.
День у день, так само як каменяр, руйнував він глухий мур
байдужості й своїм полум’яним словом будив народ, аби
той позбувся рабських, пут. За коротке життя встиг
захистити докторську дисертацію, написати близько 8400
праць (понад 100 з історії). Один із поетів так оцінив
життєвий і творчий шлях Івана Франка: «У важкі часи
безправ'я і темряви він був для Західної України й
університетом, і енциклопедією, і академією наук.

13. НЕЗЛАМНА ВОЛИНЯНКА
 В прізвищі цієї поетеси закарбована назва нашої держави.
Це Леся Українка. Справжнє її ім’я та прізвище інші —
Лариса Косач. Своє коротке життя провела в боротьбі з
виснажливою хворобою. В наполегливій щоденній праці
забувала про страждання й біль. Коли біль стихав, вона
відправлялася в мандри, спілкувалася з селянами,
записувала з їхніх уст народні перекази, легенди, пісні. З
часом вони увійшли до її творів. Вершиною творчості Лесі
Українки стала драма «Лісова пісня». Письменниця
залишила про себе пам’ять і тим, що зробила спробу
підготувати підручник з історії для школярів. До останніх
днів жила надією, як і багато представників української
інтелігенції XIX початку XX століття, що майбутнє народу
залежить від його освіти.

14. Леся Українка

15. ФІЛОЛОГ ІЗ СЛОБОЖАНЩИНИ – ОЛЕКСАНДР ПОТЕБНЯ
 Слобожанщина (Слобідська Україна) — історична територія, що
охоплює нинішню Харківську, Сумську, частину Донецької, Луганської
областей, а також Воронезької, Курської і Білгородської областей Росії.
Саме тут, на території сучасної Сумської області, в 1835 р. народився
Олександр Опанасович Потебня. З раннього дитинства, з молоком
матері, він увібрав любов до рідної мови. Навчався в Харківському
університеті на історико-філологічному факультеті. З 1875 р. він вже
професор цього університету. Олександр Опанасович читав студентам
лекції, був учасником фольклорних експедицій — записував народні
пісні, говірки, приказки, прислів’я, на писав десятки праць з
мовознавства. За його редакцією вийшли твори Г. Квітки-
Основ’яненка та П. Гулака-Артемовського. Він перекладав
українською мовою твір грецького мислителя Гомера — «Одіссею».
Життя Олександра Потебні — приклад служіння українському народу,
дослідження і збереження його найціннішого скарбу — мови.

16. Олександр Потебня

17. Перевірка знань і вмінь
 1. Де і як можна було здобути освіту в Україні в XIX столітті?
 2. Що об’єднує творчий й життєвий шлях В. Антоновича, І.
Франка, Лесі Українки?
 3. Поясніть вислів поета, що Іван Франко «у важкі часи
безправ’я і темряви… був для Західної України й
університетом, й енциклопедією, й академією наук».
 4. Скільки років тому:
 а) відкрили університети в містах Харкові, Києві та Львові;
 б) оголошено загальнообов’язкове початкове навчання в
Австро-Угорщині;
 в) народився Іван Франко