Download to read offline
More Related Content
Similar to Національно- культурне життя другої половини хіх – початку хх ст.
Національно- культурне життя другої половини хіх – початку хх ст.
- 1. ТЕМА: НАЦІОНАЛЬНО- КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 5 клас
- 2. Мета: ознайомити школярівз головними особливостями національно- культурного життя другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
- 3. ОСВІТА В першійполовині XIX століття освіта розвивалася повільно. Кількість початкових шкіл скоротилася. На середину 40-х років у таких губерніях, як Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, один учень припадав на кожних 713 жителів. Не кращим було становище і на західноукраїнських землях. Більшість предметів викладалася польською, німецькою та латинською мовами. Бід учнів вимагали, щоб вони заучували тексти і переказували їх, навіть не розуміючи написаного. За невиконання завдання учнів карали: шмагали різками або садили на певний час у карцер — холодну ізольовану кімнату.
- 4. Вихованиці однієї зкиївських приватних шкіл під час занять
- 5. У другійполовині XIX століття темни розвитку освіти зросли. У 1809 році уряд Австро-Угорської імперії проголосив загальне обов’язкове початкове навчання на західноукраїнських землях. Однак рівень неписьменності залишався високим. На кожні 100 чоловік 70–80 були неписьменні.
- 6. Університет Святого Володимирав Києві в ХІХ столітті
- 7. Студенти, письменникипрагнули зарадити такій сумній картині загальної неосвіченості. З їхньої ініціативи у другій половині XIX століття почали відкриватися недільні школи, де навчання здійснювалося лише у вихідні дні. У цих добровільних школах учні навчалися рідною мовою, пізнавали історію українського народу.
- 8. Університет імені ІванаФранка у Львові в ХІХ столітті
- 9. ДО ВИТОКІВ УКРАЇНСТВА У другій половині XIX століття власну діяльність активізували представники національно-культурного руху. До даного руху входили діячі, котрі прагнули відродити українську культуру, виступали поширення освіти, впровадження навчання українською мовою. До подібних велетів української культури також належав Володимир Антонович. Здобув освіту у Київському університеті. Закінчив два факультети — медичний та історико-філологічний. Викладав упродовж 30 років в рідному університеті. Його учні стали досить відомими дослідниками української історії і серед них — Михайло Грушевський. Разом зі своїми учнями він зібрав унікальні матеріали з української історії. Особисто Антонович підготував до друку 9 томів таких документів. Він започаткував розвиток археології в Україні.
- 10.
- 11. УКРАЇНСЬКИЙ КАМЕНЯР Каменярамиу XIX столітті називали людей, які вручну, за допомогою найпростіших знарядь, добували каміння. Українським Каменярем величали поета, письменника, вченого, громадського діяча Івана Франка.
- 12. Іван Франко Народився16 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині в селянській родині. Вищу освіту здобував у Львові та Відні. Студентом почав писати вірші та оповідання. Активно зайнявся просвітницькою діяльністю. День у день, так само як каменяр, руйнував він глухий мур байдужості й своїм полум’яним словом будив народ, аби той позбувся рабських, пут. За коротке життя встиг захистити докторську дисертацію, написати близько 8400 праць (понад 100 з історії). Один із поетів так оцінив життєвий і творчий шлях Івана Франка: «У важкі часи безправ'я і темряви він був для Західної України й університетом, і енциклопедією, і академією наук.
- 13. НЕЗЛАМНА ВОЛИНЯНКА Впрізвищі цієї поетеси закарбована назва нашої держави. Це Леся Українка. Справжнє її ім’я та прізвище інші — Лариса Косач. Своє коротке життя провела в боротьбі з виснажливою хворобою. В наполегливій щоденній праці забувала про страждання й біль. Коли біль стихав, вона відправлялася в мандри, спілкувалася з селянами, записувала з їхніх уст народні перекази, легенди, пісні. З часом вони увійшли до її творів. Вершиною творчості Лесі Українки стала драма «Лісова пісня». Письменниця залишила про себе пам’ять і тим, що зробила спробу підготувати підручник з історії для школярів. До останніх днів жила надією, як і багато представників української інтелігенції XIX початку XX століття, що майбутнє народу залежить від його освіти.
- 14.
- 15. ФІЛОЛОГ ІЗ СЛОБОЖАНЩИНИ– ОЛЕКСАНДР ПОТЕБНЯ Слобожанщина (Слобідська Україна) — історична територія, що охоплює нинішню Харківську, Сумську, частину Донецької, Луганської областей, а також Воронезької, Курської і Білгородської областей Росії. Саме тут, на території сучасної Сумської області, в 1835 р. народився Олександр Опанасович Потебня. З раннього дитинства, з молоком матері, він увібрав любов до рідної мови. Навчався в Харківському університеті на історико-філологічному факультеті. З 1875 р. він вже професор цього університету. Олександр Опанасович читав студентам лекції, був учасником фольклорних експедицій — записував народні пісні, говірки, приказки, прислів’я, на писав десятки праць з мовознавства. За його редакцією вийшли твори Г. Квітки- Основ’яненка та П. Гулака-Артемовського. Він перекладав українською мовою твір грецького мислителя Гомера — «Одіссею». Життя Олександра Потебні — приклад служіння українському народу, дослідження і збереження його найціннішого скарбу — мови.
- 16.
- 17. Перевірка знань івмінь 1. Де і як можна було здобути освіту в Україні в XIX столітті? 2. Що об’єднує творчий й життєвий шлях В. Антоновича, І. Франка, Лесі Українки? 3. Поясніть вислів поета, що Іван Франко «у важкі часи безправ’я і темряви… був для Західної України й університетом, й енциклопедією, й академією наук». 4. Скільки років тому: а) відкрили університети в містах Харкові, Києві та Львові; б) оголошено загальнообов’язкове початкове навчання в Австро-Угорщині; в) народився Іван Франко