Драм. детективи Нестайка

1. Драматичні детективи
Вс.Нестайка для дітей
Підготували:
студентки групи ПО-41
Деркач Діана
Капітула Аліна
Костюкевич Лілія
Шкабура Галина

2. У детективах для дітей Вс. Нестайка
яскраво виражена виховна
спрямованість на формування
моральних якостей дитини, яка цінує
дружбу, завжди прийде на допомогу,
добра, чуйна, а також на прищеплення
нетерпимості до злочинів.
Дидактична мета письменника -
зростити високоморального
громадянина країни.

3. Особливістю дитячих детективів Вс.
Нестайка є поєднання ознак класичного
детективу з елементами інших жанрів:
- соціальним - описуються сучасні
проблеми українського суспільства:
відмивання грошей, крадіжки коштовних
речей, шантаж;
-поліцейським;
- фантастичним - натяк на надприродні
події

4. Карколомні пригоди та напружений
сюжет детективів для дітей В. Нестайка
викликають інтерес до життя, до історії,
до осягнення таємниць Всесвіту і
сучасних наукових знань.
Творчість письменника виховує свого
читача на позитивному прикладі індивіда,
який відповідає моральним нормам
поведінки людини в соціумі.

5. Ковалі щастя, або Новорічний детектив Вс. Нестайка –
розважальна казка-детектив. Вона репрезентує
читачеві історію викрадення чарівного мішка із
щастинками-золотинками, Ковалів Щастя, золотого
ковадла. Різноманітні версії у процесі розслідування,
переслідування злочинців, їх арешту занурюють читача
в лабіринт кримінальних подій, у такий спосіб
розважаючи його й надаючи оповіді емоційної
зарядженості. Специфічні особливості детективу
органічно поєднані з казковим забарвленням твору, у
якому повсякчас про себе нагадує атмосфера дива
чаклування, перевтілення, фантастичні пригоди,
миттєві переміщення персонажів у просторових
координатах тощо.

7. Уривок із «Ковалі щастя, або новорічний детектив»
БРОВКО БАРБОСОВИЧ ПОЧИНАЄ РОЗСЛІДУВАННЯ
Біля собачої будки з вивіскою «Казкове детективне бюро» сидів
старий пес Бровко Барбосович. Тут його і знайшов Дід Мороз.
— Здрастуйте, дорогий детективе! — ще здаля вигукнув Дід
Мороз. — Поможіть! У Чарівному Замку Годин — біда! І Ковалі
Щастя, і золоте ковадло, і чарівний мішок із щастинками-
золотинками — все зникло! Моя версія — викрадення!.
— Та-ак! — почухав себе за вухом Бровко Барбосович. — Почнемо
розслідування, а тоді будемо говорити про версії. Спершу треба
обстежити місце злочину, понюхати, взяти слід, а тоді…
— Але ж треба поспішати, Новий рік на носі! — вигукнув Дід Мороз.
— Діти можуть лишитися без подарунків!
— Не панікуйте, пане Морозе! Фестіна ленте — поспішай поволі, —
казали древні. Тим більше ви, бачу, кульгаєте…
У Замку Годин Бровко Барбосович усе ретельно обнюхав і сказав:
— Слід я взяв, починаю переслідування. Вам ходити важко, тому ви
лишайтеся тут і чекайте.
Дід Мороз зітхнув (йому теж хотілося взяти участь у
переслідуванні), але змушений був погодитися.

8. Збірка “Неймовірні детективи”
Таємничий голос за спиною.
Ципа зникає вдруге.
Агент СД.
«Барабашка» ховається під землею.
До катастрофи лишалося кілька секунд.

9. “Таємничий голос за спиною”
У суботу тридцятого вересня о тринадцятій годині двадцять п'ять хвилин
раптово і загадково зник учень шостого "Б" класу Вітасик Дорошенко.
Останнім Вітасика бачив його друг і однокласник Женя Кисіль.
— Ну, давай розказуй все по порядку! — старший слідчий карного розшуку
капітан Горбатюк пильно примружився, дивлячись на Женю. Шестикласнику
Киселю здалося, що ті примружені очі зазирнули йому в самісіньку душу.
— Ну… — Женя зітхнув. — Ну, я вже казав Регіні Ігнатіївні… Я стояв у
коридорі біля вікна. Бачу, Дорошенко зайшов до туалету. Минуло півгодини, а
він не виходить. Нарешті я не витримав, зайшов — а у туалеті нікого нема.
— А може, ти не помітив, як він вийшов.
— Не міг я не помітити. Я весь час на двері дивився.
— А через вікно?
— Третій поверх. Та й зачинене було вікно. Тільки кватирка. Вузька така.
Не пролізти. Він же не горобець, щоб через кватирку вилетіти.
— А чого ти у коридорі стояв?
— Його чекав… — Женя одвів очі. — Щоб помиритися.

10. — Ви посварилися?
— Ага.
— Чого?
— Та я йому наговорив…
— Що?
— Та… різних слів… нехороших.
— Нащо?
— Та… через того Вітасика.
— Якого?
— Та Граціанського ж… Новачка. Він у нас тільки з'явився…
— Граціанського, кажеш, новачка… — якось неуважливо повторив капітан
Горбатюк, оглядаючи "місце події",
тобто туалет.
Після школи Женя ще нікому нічого не говорив, — ходив по місту, шукав,
сумнівався. Хто його зна, може,
він таки проґавив Вітасика, не помітив, як той вийшов…
Але надвечір, коли поприходили з роботи батьки, а Вітасик додому так і не
з'явився, Женя не витримав і все
розказав. Батьки сполошилися і побігли в міліцію. Почалося офіційне
слідство.

11. У текстах повістей презентовано низку специфічних
рис дитячого детективу, притаманних індивідуальному
авторському стилю Вс. Нестайка: слідство ведуть
професіонали (працівники правоохоронних органів
капітани Горбатюк та Попенко); метод слідчих -
дедуктивний Шерлока Голмса та інтуїтивно-
психологічний патера Брауна; діти є активними
учасниками розслідування, але розраховують не на
власні сили, а на допомогу міліції; використання
прийому «заплутування» (завуалювання злочину);
розв’язка містить момент напруження - ефект «action»
(переслідування, стрілянина); поєднання детективної
історії з елементами дитячої гри (слідча діяльність
Жені та Вітасика); наявність незвичайних,
фантастичних подій чи героїв; виховна функція
детективів (прищеплення моральних якостей,
формування правової свідомості).

12. Письменник часто вдається до прийому
«заплутування», водить читача хибними шляхами.
Наприклад, повість «Агенти СД» побудована за цим
принципом: спочатку розслідування зосереджено на
дивній поведінці науковців (знімали в банку 40 тисяч
гривень і гроші безслідно зникали), які не мали жодно
го стосунку до противоправних дій. В остаточному
підсумку все закінчилося арештом рецидивіста
Пищенка і його напарників Рудого та Цигана, які
погрожували й шантажували Семена Дикого
(директора фірми екологічно ефективних винаходів
«Варіант»), на рахунку якого лежали кошти науковців
для порятунку атмосфери.

13. Уривок із твору “Агент СД”
Милочка прийшла хвилин через десять. Видно, вона чекала, поки розійдуться
додому однокласники.
Вона сіла на край лавки осторонь від них. Зітхнула. Видно, їй важко було
почати розмову.
— Я… мені… — нарешті вимовила вона. — Ви ж… знаєте тих міліцейських
капітанів… А він не хоче звертатися до міліції. Категорично… Хлопчики,
допоможіть мені, — підборіддя у неї затремтіло, на очах з'явилися сльози.
— Що?.. Хто не хоче звертатися?.. Що трапилося?.. Що треба?.. —
перебиваючи один одного, підсунулися на лавці до неї Женя й Вітасик.
— Тато… не хоче… Продав машину… і гроші всі з книжки зняв… і каже, що
загубив… Начебто хотів купити нову дачу на Десні, їхав на катері, тримав у
руці дипломат, ручка одірвалася, і дипломат упав у воду. А ми з мамою не
віримо. Нам здається, що він… що його хтось шантажує… що він оддав гроші
якимсь рекетирам… Я так боюсь!.. Хлопчики! Що робити?.. Я просто не
знаю… — вона знову заплакала.
Хлопці перезирнулися.
Он воно що!
— А… скільки грошей було? — спитав Вітасик.
— Багато, — схлипнула Милочка. — Сорок тисяч. Все життя…