Фольклор України

1. Микола Костомаров про міф і символ
Підготувала:
студентка групи ПО-41
Капітула Аліна

2. Микола Костомаров
(1817 – 1885)
Історик, письменник,
публіцист, археограф,
фольклорист, етнограф.
Один із засновників
Кирило – Мефодіївського
братства. У своїх працях
(зокрема, таких, як
«Слов’янська міфологія»,
«Історичне значення
української пісенної
творчості») вчений
розкрив національні
джерела міфів і символів.

3. Найбільшого розвитку в Україні ідеї
міфологічної школи набули у теоретичних
працях Миколи Костомарова. У своїх
дослідженнях М. Костомаров торкнувся
проблем міфологічної основи народних
вірувань та обрядів. Вивчаючи давню
слов'янську міфологію з її природно -
релігійними культами, науковець шукав їх
відгомону в усно - поетичних творах, крізь
них розкривав духовний світогляд народу.

4. Важливе місце вчений відводив зв'язку
людини з довкіллям – а відтак –
взаємозв’язку фізичного та духовного. М.
Костомаров прийшов до висновку, що
природа в народній творчості відіграє роль
символів, і ця символіка є своєрідним
продовженням природної релігії.

5. Погляди М. Костомарова на внутрішню природу
давніх вірувань знайшли своє узагальнення у
його праці «Славянская Мифология» (1847). У
ній вчений зіставляв міфологічні системи
слов’ян із відповідними явищами балтійців та
німців. Досліджуючи на цьому тлі народні звичаї
та вірування предків, він вбачав у них відгомін
прадавньої природної релігії, розглядав міф як
символ природних та фізичних явищ, чим
продовжив традиції європейської символічної
школи міфологів.

6. У давніх міфологічних уявленнях слов’ян, що
виражені в мові, фольклорі, М.Костомаров
вбачав продукт колективної художньої
свідомості, що виникав стихійно в результаті
освоєння і одухотворення природи
відповідно до утилітарних потреб.
«Міфологізація» природи ти її
«символізація»– перша реакція людини на
шляху естетичного пізнання світу.

7. ґенетичними
Двоступенева класифікація
символів за ознаками
(За М. Костомаровим)
тематико-
семантичними

8. До генетичних ознак Костомаров
відніс:
ті, що мають природне
походження й абсолютно
зрозумілі;
такі, в основі яких лежать давні
міфічні уявлення, відбиті в
повірґях, оповідях
предметні;

9. До тематико-семантичних ознак
Костомаров відніс:
символи небесних світил і стихій;
символи-копалини (мінерали);
символи місцевості;
символи рослинного світу;
символи світу тварин.

10. У праці «Историческое значение южно-
русского народного песенного творчества»
(1872) М. Костомаров виводив генеалогію
пісенної та міфологічної символізації,
проводячи між ними паралель, обстоював
думку про їх взаємозародження.

11. • М.Костомаров започаткував вивчення історії
як своєрідної "психології минулого" і
висловив чимало ідей, на яких в українській
фольклористиці зросли О.Потебня,
В.Антонович, М.Драгоманов, І.Франко,
М.Грушевський.

12. Праці М. Костомарова стимулювали розвиток
фольклористики і української, й інших слов'янських
народів: «Щодо розуміння ролі природи й міфу, як
символізації таємного внутрішнього зв'язку, єдності
ідей в явищах життя людей і життя природи, як
символізації різних змін астрономічного та
фізичного характеру (міф), то ця критично-наукова
ідея для того часу і для пізніших часів була ідеєю
цілком новою і то не лише в українській науці, але й
у науці інших слов'янських народів»16. Вони стали
поштовхом до подальшого дослідження усної
поетичної творчості крізь призму народної уяви,
фантазії, психології, висловлених у ній норм
загальнолюдської моралі, впливу історично-
соціальних умов побуту та культури.