2. Героїчний епос —
збірна назва фольклорних творів
різних жанрів, в яких у
легендаризованій формі
відображено волю, завзяття народу
в боротьбі проти ворогів, зла,
гноблення. В такому епосі
прославляється розум, сила,
мужність воїнів, богатирів, народних
героїв. Витоки героїчного епосу
лежать в усній народній творчості.
4. Билини — народні
речитативно-мелодійні епічні пісні
соціально-побутового змісту, героїко-
патріотичного характеру. Билини
відображають воєнні й трудові подвиги
народу, розкривають його високі моральні
якості. Билинні наспіви дуже подібні до
плавної, співучої народної мови. Основа їх
музичної побудови — короткі поспівки, що
повторюються багато разів. Билини
виконували спокійно й наспівно один або
кілька співців у супроводі гуслів або інших
інструментів.
5. • «В Україні билини як такі не існують. Є однак
багато даних про колишнє поширення тут
билинних протосюжетів. Наймення героїв билин
та розповіді про їхні подвиги зустрічаються в
українських героїчних казках: «Ілля-Муромець і
Соловей-розбійник», «Кирило Кожум’яка», «Про
Івана Голика і його братів», а також переказах,
легендах: про Михайлика і Золоті ворота,
баладах.
6. • Билини потрібно обов'язково вивчати, як і все те, що коли-небудь
було зроблено людським розумом. Зрозуміти, як це робила
людина, для чого і чому - ось основа вивчення будь-якої науки.
На основі цього і рухається прогрес. Вивчення билин, тому
важливо з наукової точки зору.
• Крім того, билини цікаві в історичному плані. Адже билина - це
відображення в алегоричній формі того, що колись було. Такий
аналіз допомагає краще оцінити те, що відбувалося в ті далекі
часи, краще розуміти логіку розвитку історичних процесів.
• Билини - це наша історія. Вони нерозривно пов'язані з нашою
культурою, є її витоками.
• Цікаві билини і в літературному плані. Билини створені в
певному стилі. Це в якомусь плані є досить естетичним твором.
Читання билин приносить задоволення тим людям, які люблять
високий стиль, щось незвичайне.
• Вивчаючи билини, школяр вчиться аналізувати літературні
твори, розуміти літературу як вид творчості.
7. КОМПОЗИЦІЯ БИЛИНИ
Заспів. Може бути відсутній. Прямо не пов’язаний зі
змістом, але настроює на певний лад. “А хто б нам
сказав про старовину,
Про старовину, про
бувальщину…”
Зачин. Початок розповіді. “У славетному місті Муромі,
У селі було Карачаровім…”
Основна частина. Розповідь про події і вчинки героїв.
Кінець. Вінчає розповідь. “Отут Іллі і славу співають.”
“На тому билина і
скінчилася.”
8. ХУДОЖНІЙ СВІТ БИЛИН
Розмірений плавний билинний вірш, як правило, не має
рими.
Гіперболи (навмисне перебільшення) при описі усього,
що пов’язане з головним героєм билини.
Епітети, що створюють особливий билинний героїчний
світ: буйна голова, завзятість молодецька, сон
богатирський.
Велика кількість усякого роду повторів.
Вживання слів із зменшувально-пестливими суфіксами.
9. Ілля Муромець
• В билинах Іллю Муромця
називають “селянський син”,
“старий козак”. Народився
він в селі Карачарові біля
міста Мурома в селянській
родині і тридцять три роки не
міг рухатися. Вилікували
Іллю “каліки перехожі”,
зцілили його чарівними
словами і цілющим напоєм,
тобто свою силу він отримав
чарівним способом.
10. • Билина про подвиги Іллі Муромця розповідають як просто жила
людина в настільки давні часи, коли основна турбота по охороні
Вітчизни лягала на плечі героїв. Невибаглива було життя, хліб
ростили та від ворогів оборонялися. Йшов час, історія закручуватися
по спіралі і не встигло людство усвідомити досвід минулого, як уявив
себе людина Цар-горою, коли він вершитель світу цього. Але варто
уважніше прочитати пару-трійку билин, як приходить в голову думка,
а що таке є людина. Чому людство воює, чому одні добрі, а інші
завжди готові до ворожнечі, чому добро перемагає зло. Билини
потрібно вивчати, їх обов'язково потрібно знати, адже наше буття йде
як та історія по спіралі вгору, від простого до складного. Якщо не
знати, як жили предки, які не бачити становлення своєї Батьківщини,
то будь дров наламає людина в сучасній дійсності. А як цікаво
розбирати значення того чи іншого старослов'янського слова, як
з'являлися і змінювалися слова, все цікаво. Билина наша історія,
можна сказати, що билина перша казка, розказана Адамом, тільки як в
кожній казці, в билині є натяк, вчіть історію, панове і нехай буде мир
у всьому світі
12. • Дума — жанр (вид)
суто українського
речитативного
народного героїчного
ліро-епосу, який
виконували
мандрівні співці-
музики: кобзарі,
бандуристи, лірники
в Центральній і
Лівобережній Україні.
13. • Думи споріднені з іншими ліро-епічними видами
(історичні пісні, балади), але відрізняються низкою
жанрових відмінностей:
• 1) Дума не співається, але виконується речитативом,
тобто проказується на розтяг у музичному супроводі
на бандурі, кобзі або лірі.
• 2) Дума має астрофічну будову, вона розпадається
на нерівні періоди. Період функціонально відповідає
пісенному куплету, становить завершене семантико-
синтаксичне ціле, залежно від плину оповіді
визначається довжина періоду…
• 3) Віршування думи — своєрідний український
національний верлібр з кількістю складів у рядку від
чотирьох до сорока…
14. • 4) Велику роль відіграє рима,
переважно дієслівна, котрою об’єдну-
ється кілька рядків.
• 5) Мелодія музичного супроводу
різноманітна, залежна від змісту.
• 6) У поетичному та музичному стилі
сполучено особливості середньовічної
канонічності з бароковою
орнаментальною риторикою.
• 7) Багато урочистих архаїзмів та
церковнослов’янізмів.
15. • Специфічна особливість поетичної форми
українських народних дум полягає насамперед в
тому, що ця форма досить струнка і стала щодо
композиції, але водночас і досить гнучка та вільна
щодо словесного та музичного виразу, така, що
нібито завжди народжується знову, тобто
імпровізується. Тому-то думи і належать до
імпровізаційних видів фольклору…
16. • Композицію дум можна сміливо називати
традиційною, бо вона в абсолютній більшості
текстів зберігає одні й ті ж складові елементи,
а саме: заспів (початок), що має часто в собі
так звану «заплачку»; власне думу
(розгортання сюжету зі всіма епічними
повтореннями і ліричними відступами) і
кінцівку, або заключення, так зване
славословіє. Ця композиційна структура
сприяє імпровізації, а також дотриманню
певної послідовності в змалюванні типових
подій, характерів героїв. Вона також
допомагає зберегти епічну величність
розповіді і дозволяє вводити ліричні відступи.
17. • Кобзар — виконавець дум,
історичних та ліричних пісень у
супроводі кобзи — одного з
найдавніших струнних щипкових ін-
струментів (3—12 струн). Історичні
згадки про кобзу в Україні
починаються з ХІ ст.. Аналоги: а)
бандурист — виконавець на бандурі
— близькому до кобзи, але
досконалішому інструменті
західноєвропейського походження
(12—20 струн), що закорінив- ся в
Україні з кінця ХVІ ст.; б) лірник —
виконавець на лірі — клавішно-
смичково-струнному інструменті теж
західноєвропей- ського походження,
що поширився в Україні з ХV ст.
18. • Легендарна історія Київської Русі як сюжетна основа билин. Втілення в них
уявлень про патріотизм, героїзм, ідеальних народних героїв. Билини в Україні.
• Основні цикли билин: київський, чернігівський, новгородський. Старші та
молодші богатирі.
• "Ілля Муромець і Соловей Розбійник"
• Уславлення головного героя, патріота своєї землі - основний пафос руських
билин. Демократизм і оспівування почуття власної гідності. Художня
своєрідність билин.
• Теорія літератури. Поняття про билину, гіперболу, постійний епітет.
• "Смерть Марка Королевича" (сербська балада)
• "Танець ельфів" (норвезька балада)
• "Король Лір і його дочки" (англійська балада)
• Фольклорні балади про Робіни Гуда ("Змагання лучників у місті Ноттінгемі")
• Особливості фольклорної балади, спільне та відмінне баладах різних народів.
Причини популярності жанру балади у світовій літературі.
• Легенди про шляхетного розбійника Робіна Гуда - втілення мрії англійського
народу про захисника від ж справедливості. Історичне тло балад.
Багатогранність образу Робіна Гуда, образи його друзів та ворогів.
• Іван Франко, Максим Рильський і Леонід Первомайський як перекладачі
фольклорних балад.
• Теорія літератури. Поняття про фольклорну баладу
7 клас