01

1. 4
«Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!»
Володимир Сосюра
Сучасний стан розвитку суспільства характеризується значними
змінами, яких зазнають усі сфери людської діяльності. І для того
щоби повною мірою реалізуватися в житті, бути корисним для своєї
Батьківщини, людина має бути всебічно розвиненою особистістю з
високими морально-етичними принципами, креативною, здатною до
критичного мислення й умотивованою на свідоме опанування нових
знань і вмінь упродовж життя. На досягнення цієї мети має бути
спрямованою навчально-виховна діяльність закладів освіти, зокрема
загальноосвітніх шкіл. Зараз особливого значення набуває роль
шкільного вчителя, підвищуються вимоги до нього, поміж яких
варто відзначити щиру любов до дітей, отримання задоволення від
партнерського спілкування з ними, уміння згуртувати учнів,
залучити їх до активної самостійної діяльності, стимулювати
розвиток пізнавальних інтересів та духовних потреб школярів тощо.
Зрозуміло, що для цього вчитель має постійно
самовдосконалюватися, долати межі певного навчального предмета,
упроваджувати сучасні форми й методи навчання, створюючи умови
для комплексного опанування учнями знань, умінь і навичок завдяки
формуванню значного обсягу життєво важливих компетентностей:
ключових, предметних та міжпредметних.
Глобальний простір, у який інтегруються наші діти, передбачає
засвоєння надбань культури різних народів. Тому постає потреба в
здатності учнів до входження у світовий соціокультурний простір –
за умови збереження української національної ідентичності.

2. 5
Національно-патріотичне виховання – це система поглядів,
переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, створена впродовж віків
українським народом і покликана формувати світоглядні позиції та
ціннісні орієнтири молоді, яка реалізується через комплекс
відповідних заходів. Саме воно має стати фундаментом становлення
світогляду молодої людини.
Національно-патріотичне виховання учнів формує ядро
української нації на основі національної ідеї, любові до своєї
Батьківщини та самовідданості. Його джерелами є рідне слово
батька і матері, колискова пісня, культ Матері та Батька, рідна оселя,
садиба, батьківщина і Батьківщина, героїчне минуле народу,
життєдіяльність історичних постатей народу.
Національно-патріотичне виховання учнівської молоді стає
важливою складовою частиною процесу формування зрілої
особистості – громадянина, справжнього спадкоємця і продовжувача
національних традицій з активною громадянською позицією. Адже
патріотизм – одне з найглобальніших людських почуттів,
закріплених віками і тисячоліттями, що поєднує в собі любов до
своєї Вітчизни, рідної землі, свого народу, своєї матері, бажання
зберегти історично-культурну спадщину і готовність до їх захисту.
Головне – це включення кожної особистості в конкретну діяльність
з творення й примноження багатства і краси своєї Вітчизни.
Пропоноване видання містить зразки творчих напрацювань
учителів-практиків – нестандартні розробки виховних заходів, які
складено з урахуванням компетентнісного, особистісно
орієнтованого, діяльнісного й інтегративного підходів. Так,

3. 6
більшість наведених занять – інтегровані, тобто поєднують кілька
навчальних предметів (музичне мистецтво, образотворче мистецтво,
українську літературу, художню культуру). Такий підхід забезпечує
багатогранний уплив на свідомість і підсвідомість учнів,
інформаційне й емоційне збагачення, дає змогу пізнати явище з
різних боків, досягнути цілісності знань. Усі наведені в цьому
посібнику уроки є нетрадиційними за формою проведення й
передбачають активну участь учнів у підготовці та проведенні
занять: самостійну діяльність з пошуку інформації, підготовки
доповідей, презентацій, малюнків-ілюстрацій, інсценувань тощо.
Сподіваємося, що це видання стане в пригоді як досвідченим
фахівцям, так і вчителям-початківцям, вихователям, батькам, учням.

4. 7
Виховний захід
«Закликання весни. Свято Явдохи»
Мета: розширити знання учнів про обряд зустрічі весни, розказати
про свято Явдохи, відроджувати звичаї та традиції нашого народу;
поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості
будови птахів; удосконалювати навички роботи з солоним тістом,
уміння передавати форму та пластику птахів на основі перегляду
творів декоративно-прикладного мистецтва; сприяти формуванню
поваги до праці народних майстрів і розумінню краси; розвивати в
учнів фантазію, уяву, творчість; виховувати почуття любові до свого
народу і рідного краю, прагнення відроджувати обрядовість свят.
Обладнання: святково прикрашений кабінет (українська хата, піч,
вишиті рушники, стіл, застелений вишитою скатертиною, ікона
преподобної мучениці Євдокії, таблиці, ілюстрації із зображенням
керамічних виробів, глиняні іграшки, ілюстрації художників-
пейзажистів із зображенням птахів та весняних пейзажів, вірш про
весну.
Технічні засоби: проектор, презентація «Українське свято. Традиції
та обряди», музика (П.І. Чайковський «Пори року. Березень», пісня
жайворонка, «музика лісу»).
Інструменти та матеріали: солоне тісто, стеки, дощечка для
ліплення, серветка, фарби, пензлі, склянка з водою, зразок виробу.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці
записано тему й епіграф заходу)
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню, дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Леся Українка

5. 8
ІІ. ВСТУП
Учитель. Діти, сьогодні у нас урок творчості. А вона – це джерело
доброти, краси. Давайте зручно сядемо, посміхнемося один одному
і скористуємося правилом: «Видумуй, пробуй, твори! Розум і
фантазію ти прояви!»
Людина за своєю природою – художник. З давніх-давен нею
керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало.
Звучить «Музика лісу».
Природа мудра, що його й казати.
Свої закони в неї і права.
Вона все знає, що й коли почати,
Вона чарівна, дивна і жива.
Бруньки так швидко-швидко набухають,
І визирнуло вже зело з землі.
Листочки розвиватись починають,
Й розносять аромат квітки малі.
Й метелики прокинулись строкаті,
Пилок свій перший бджоли узяли.
І шумно стало на веснянім святі,
Свою роботу птахи почали.
Все поспішає жити і радіти,
Цвісти, рости, продовжувати рід.
І серце радують чарівні квіти
То ж до природи придивитись слід.
У ній звичайно, загадок багато.
Й краси, чарівності і простоти.
Радій і ти – прийшло весняне свято,
То ж в синь небесну радісно лети!
ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1) Знайомство з народними традиціями зустрічі весни
(повідомлення учнів).
Учитель. Слов’янські народи мають величезну духовну та культурну
спадщину, яка складається зі звичаїв, традицій, фольклору. Українці

6. 9
не є винятком. Заглиблення в народну обрядовість предків – це
святий обов’язок кожного етносу, адже розуміння цінностей свого
народу впливає на планування майбутнього, на виникнення нових
традицій.
Культурна спадщина України неповторна і самобутня. Для
кожної пори року, для кожного свята притаманними були свої
особливі традиції. Багатьма обрядовими діями супроводжується
початок весни в Україні.
1-ий учень. Свято весни – це величний, поетичний гімн людині,
весняній природі та її господарським і родинно-побутовим
обов’язкам. Раділи приходу весни всі: і старі, і молоді, і діти.
Справжній прихід весни пов’язували зі святом преподобної
мучениці Євдокії або Явдохи, яке припадає на 14 березня. У
народному побуті – Явдохи-Плющихи, названої ще Веснівкою
(«Веснівка-Явдошка, дай тепла трошки»). Плющиха – бо цієї пори
дмуть теплі весняні вітри, які «плющать» шар снігу або криги,
починають підтавати снігові замети. За повір’ями, Явдоха – це свята
жінка, яка завірувала в Бога весною. До неї ставилися з великою
пошаною і не працювали в цей день, щоб не розгнівати святу. У
молоді роки Євдокія вела порочне життя, але під впливом ченця
Германа відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство.
Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь
наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християнство
Явдоха тяжко постраждала, померла мученицькою смертю (додаток
№ 1).

7. 10
2-ий учень. 14 березня починається весняне рівнодення. До цього дня
випікали обрядове печиво – жайворонків. Таким чином
утверджували перший день весни. Молодь співала веснянки, у яких
зверталася до жайворонків, щоб ті принесли на крилах весну.
Сьогодні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як
зустрічали її наші далекі предки. Давайте поринемо у минуле, аж у
Київську Русь. Тоді люди повністю залежали від природи – від
сонця, від морозу, від дощу. Вони вірили в те, що можуть вплинути
на сили природи. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією. Вірили,
що й весна швидше прийде, якщо її покликати.
Звучить веснянка «Виходьте веснянки співати».
3-ій учень. Із краю-краю
Пташок викликаю:
Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати –
Весну зустрічати,
Зиму проводжати.
4-ий учень. У небі жайворонки в’ються,
Заливаються-сміються,
Грають, дзвонять цілий день,
І щебечуть, і співають,
І з весною світ вітають
Дзвоном радісних пісень.

8. 11
5-ий учень. Закінчивши закликання, діти грали зі своїми
жайворонками, а потім їх з’їдали. Але їли не всю пташку – залишали
голову. Кожен беріг її для своєї мами і вдома віддавав її зі словами:
«Нате, мамо, голову жайворонка. Як жайворонок високо літав, так і
щоб і льон твій високий став. Яка у жайворонка голова, так щоб і
льон головатий був».
6-ий учень. В інших місцях господині виходили за околицю,
розстеляли на землю полотно, клали на неї хліб, кланялися в землю
і говорили: «Ось тобі, матінко-весна!» А діти брали спечених
жайворонків, йшли в поле, підкидали їх у повітря, ловили,
промовляючи: «Ой, ви, жайворонки-жайвороночки, летите в полі,
несіть здоров’я!»
7-ий учень. Селяни ретельно стежили за повадками тварин і птахів.
Люди вірили, що у цей день повертаються з вирію ластівки. Був
такий звичай: той, хто на Явдохи побачить ластівку, мав узяти в
жменю землі й жбурнути в неї, побажавши: «На тобі, ластівко, на
гніздо, а людям – на добро!» Ластівки в Україні завжди
користувалися особливою пошаною та охороною. Вважалося, що
зруйнувати ластів’яче гніздо – великий гріх.
8-ий учень. І поети, і художники теж люблять весну. Мабуть, ні один
не обійшов увагою цю прекрасну пору року.
Перегляд репродукцій картин художників із декламуванням віршів
про весну (додаток № 2).
9-ий учень. За птахами вгадували і погоду: «стеляться» ластівки по
землі – скоро затепліє, можна буде сіяти овес. Якщо ж навпаки

9. 12
(«бояться» землі) – ще утримається холод. При цьому мала значення
й кількість птахів, бо ж «Одна ластівка весни не робить».
У народній мудрості зі святом Явдохи пов’язано безліч прикмет.
Городники вважали, якщо під Явдоху висіяти на розсаду капусту, то
вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося і рільників, бо
«Удова Явдоха виходить з плугом». Яку ж погоду віщує вона?
- Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
- Як вітер на Явдохи, такий буде і до Покрови.
- Якщо на Явдохи вітер теплий – на мокре, вітер з півночі – на
холодне,
крутитиме млини – так крутитиме снопи в полі; якщо повіє од Дніпра
(із заходу), то добре ловитиметься риба, а коли зі сходу –
роїтимуться бджоли, а з півдня – врожайний рік на хліб.
- Повний місяць з дощем – бути мокрому літові.
- Якщо ранок ясний – сій ранню пшеницю, в обід ясно –
розраховуй на пізній засів.
- Якщо день сонячний – вродить пшениця, а похмурий – просо
і гречка.
- Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в
меду.
- Якщо на Явдохи біля порога калюжі, то пасічники
купатимуться у меду.
- На Явдоху холодно – худобу годувати зайві два тижні.
10-ий учень. З днем преподобної мучениці Євдокії пов’язано і
чимало влучних прислів’їв:
- Явдоха з водою, а Юрій з травою.

10. 13
- Євдокія красна, то й весна красна.
- На Явдохи води по боки.
- Прийшла Євдокія – селянинові надія.
- Прийшли Євдокії – дядькові затії: плуга чинити, борону
точити.
- У Явдохи сила – весь поділ замочила.
Учитель. Як бачите, з весняною Явдохою пов’язано чи не найбільше
народних спостережень і прикмет. Це цілком природно, адже «Один
день весни цілий рік годує», а «яка Явдоха, таке й літо».
ІV. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1) Учитель. В українських традиціях весна була часом пробудження
Живи, тобто живого і життєрадісного. У народному календарі
Сороки (Сорочини) або Жайворонки – свято, яке присвячене
птахам. Пташка – це вісник радості й сонця. Святкові «лелечини»,
«сорочини», «ластівки» мали на меті прикликати пташок з Вирію
– тобто країни, де перебувають душі предків. Їх поминали, а з
пташками поверталася тепло і достаток на рідну землю. Так
називаються і обрядові коржики, весняне печиво у вигляді пташок
– «жайворонків», які печуть дітям, щоб вони, ходячи вулицями,
закликали птахів із Вирію.
2) Технологія виготовлення виробу «Жайворонок»
(перегляд презентації, пояснення практичної діяльності вчителем)
Жайворонків ліпили по-різному. Існує багато різновидів цих
іграшок – з крилами, з пташенятами на спині тощо.
Сьогодні і ми, за давньою традицією, будемо виготовляти
жайворонків. Наша практична мета – навчитися ліпити декілька
видів жайворонків. Для цього ви повинні зрозуміти і запам’ятати

11. 14
послідовність дій, навчитися моделювати фігурки із шматка тіста,
досягти охайності виконання роботи, засвоїти прийоми
прикрашання «жайворонків».
3) Послідовність ліплення (додаток № 3):
1. Виліпити основу фігурки жайворонка з кульки потрібного
розміру.
2. Легкими рухами викачати ковбаску.
3. З ковбаски зробити вузол.
4. З одного кінця зробити голову, з іншого – хвіст.
5. Зробити очі.
6. Декорування.
4) Правила техніки безпеки та культура праці
1. Солоне тісто – добрий матеріал для ліплення, але його не треба
брати у рот, не можна ним кидатися.
2. Не розмахуйте стеками, щоб не поранитись.
3. Закінчив роботу зі стеком – відклади його.
4. Ліпити тільки на підкладній дощечці.
5. Під час заняття потрібно сидіти прямо, тримаючи обидві руки
на робочому столі.
6. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.
Під час самостійної роботи учнів учитель надає індивідуальну
теоретичну і практичну допомогу, використовуючи демонстраційні
таблиці.
5) Динамічна пауза
Давайте зробимо невеличку розминку: зобразимо долонями рук
пташок, які летять до нас із далеких теплих країн. Рухи кістей і

12. 15
пальців повинні бути плавними і красивими. Працюють не лише
долоні й пальці, а й руки (опускаються і піднімаються), зображуючи
політ пташок. Тепер давайте зобразимо рухи птахів, які нахиляють
голови, щоб клювати зерна. Також зобразимо пташку, яка відкриває
дзьоб і співає.
(Діти повторюють за вчителем рухи, по-своєму їх інтерпретуючи;
продовження практичної роботи учнів)
6) Прибирання робочих місць.
V. ПІДСУМОК. ОЦІНЮВАННЯ ВИРОБІВ
Учитель. В. Сухомлинський сказав: «Будь майстром, поетом,
художником у справі, яку ти любиш!».
Пташки гарні ми зліпили.
Наче всі вони ожили.
Кожна гарна, кожна мила
Буде радувати мило
Буде пташечка співати
Весну вітати.
От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм,
відтворили народний фольклор. У цих обрядах, традиціях наше
коріння, краса, талант і мудрість нашого народу. Тож давайте їх
вивчати і берегти!

13. 16
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво: Навч.
посібник для пед. ін-тів. — Львів: Світ, 1992. — 272 с.
2. Антонович Є.А. Художні техніки у школі. — Київ: ІЗМН, 1997. —
86 с.
3. Веснянки: Українські народні пісні. — Київ : Дніпро, 1984. — 109
с.
4. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. —
Харків: Фоліо, 2005. — 508 с.
5. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. — К.:
Редакція газети «Народознавство», 1995. — 222 с.
6. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу:
історико-етнографічний нарис. — К.: Наукова думка, 1966. — 198 с.
7. Лозко Г.С. Українське народознавство. — 3-є вид. — X.:
Видавництво «Див», 2005. — 472 с.
8. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з
українознавства. — К.: Український письменник, 1995. — 292 с.
9. Сапіга В.К. Українські Народні свята та Звичаї. — К.: Т-во
«Знання України», 1993. — 112 с.
10. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С.П.
Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. — Київ: Знання, 2004. — 570
с.
11. https://ru.wikipedia.org/wiki
12. http://nashe.com.ua/songs/genre/17
13. http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/vesnianyi-tsykl/1662-14-
bereznia-yavdokhy
14. http://www.slideshare.net/Savua/yavdoha
15. http://deti.e-papa.com.ua/prikazki/prikmeti-pro-vesnu/

14. 17
Додаток № 1
Зображення ікони преподобної мучениці Євдокії
Додаток № 2
Саврасов «Грачи прилетіли»

15. 18
Левітан «Березень»
Ткаченко «Весняний день»
ПТАШКА
— Цвінь-цвірінь!
— Добридень, пташко!
— Цвінь-цвірінь!
— Весна прийшла.
Прокидаються комашки
від весняного тепла.
— Цвінь-цвірінь!
— Сідай на бильця...
— Цвінь-цвірінь!
— ...На ґанок мій.
Розправляй маленькі крильця,
сіре пір’ячко помий.
Розкажи, з країв яких ти
повернулася сюди?
Ось для тебе хліба крихти,

16. 19
вдосталь чистої води.
На зелені свіжі віти
в наш садок лети, полинь!
— Цвінь-цвірінь!
—Розквітли квіти.
Сонце світить.
— Цвінь-цвірінь!
Наталя Забіла
ПЕРШІ КРАПЕЛЬКИ ВЕСНИ
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло.
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам весняним
Г. Бойко
ПРОБУДЖЕННЯ
З гілки на гілку
Стрибнула білка —
Сонні дерева
Будить від сну.
Виповз мураш
І озвалася бджілка —
Всі зустрічають
Красуню Весну.
Л. Дяченко
Додаток № 3

17. 20
Виховний захід
«Зелені свята. Трійця»
Мета: ознайомлення учнів із традиціями святкування Зелених свят
в Україні, виховання інтересу до народної творчості, звичаїв,
традицій і пісень українського народу; бажання пізнавати історичне
минуле і відчувати свою причетність до минувшини України,
прагнення зберегти культурну спадщину і цінності українців;
вдосконалення техніки виразного читання вивченого напам’ять;
розвивати акторські здібності учнів, харизму; навчити дітей
виготовляти новий вид ляльки-мотанки, складати казки; створити
атмосферу, де діти змогли б відчути себе частиною талановитого
українського народу.
Обладнання: стіл, скатертина, лавки, рушники, піч, віночки,
аудіозаписи пісень.
Матеріал: мішечки з цілющими травами (м’ята, ромашка,
любисток, чебрець, лаванда), клапті різного кольору, фактури,
розміру, нитки, шнури, стрічки, ножиці, намисто, біла тканина (для
виготовлення голови ляльки), нитка, голка.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (на дошці
записано тему й епіграф заходу)
У зелені свята – празник Трійці Святої
Татар-зілля, чебрець і любисток в хатах
У церквах молитви, хори псалми співають
Ладан,свічок вогні,радість й щастя в очах.
Славим Духа Святого,свято зелені, квітів
Нероздільної Трійці,Спаса Бога-Христа
Гілка липи пахуча нам кімнату вкрашає
Образи у квітках, мило й тихо в хатах.
У Зелені Свята люди Духа вітають
Що спустивсь із небес від самого Христа.
Михайло Севрук

18. 21
ІІ. ВСТУП
Учитель. На перший літній місяць припадають Зелені свята (Трійця),
якими наші предки віншували буйне пробудження природи. Своє
обійстя вони прикрашали живими квітами, пахучими травами та
гілочками дерев (клечання). Свято Трійці належить до 12
найбільших. У ці дні люди виходили на лісові галявини, щоб
віддячити за буйнотрав’я. На жаль, багато дійств втрачено назавжди,
але те, що залишилось, ми сьогодні пригадаємо.
III. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1-ий учень. Трійця, а ще його називають Зелені свята або Святого
Духа –найпоетичніше свято, тісно пов’язане з природою. В народі
його вважають одним з найбільших свят, після Різдва і Великодня.
Прийшло воно ще з дохристиянських часів. Наші пращури
пов’язували з Трійцею буяння і живосилля природи, в яку вони свято
вірували. Шаною природі були зеленосвятські дійства. Ось і ми
сьогодні заклечали ворота, тин, подвір’я, хату, господарські будівлі
зеленими галузками дерев: клену, липи, ясену... Триденне
святкування пов’язане з Богом отцем (неділя), Богосином
(понеділок), Богодухом святим (вівторок).
2-ий учень. Історія цього свята така. Ісус Христос обіцяв своїм
учням послати Святого Духа, що втішить їх і подарує їм від Бога
здатність проповідувати Євангеліє різним народам їхніми рідними
мовами.
На п’ятидесятий день після Воскресіння Ісуса Христа,
в іудейське свято П’ятидесятниці всі учні Господа зібралися для
молитви. Раптом почувся сильний шум і над головою кожного

19. 22
апостола з’явилося по вогненному пломеню – це був Дух Святий, що
зійшов на них. Сповнені божественною силою апостоли заговорили
різними мовами світу. Надзвичайний шум, ніби від сильного вітру,
що лунав із неба, привернув до будинку апостолів увагу народу, який
прийшов до Єрусалима на свято П’ятидесятниці. Це свято
відзначалося на згадку на дарування ізраїльтянам Закону Божого.
Серед людей, які прийшли тоді до Єрусалима, були іноземці
з п’ятнадцяти країн: купці з берегів Чорного моря, чорношкірі
аравітяни, жителі інших далеких провінцій Римської імперії.
Як же здивувалися всі ці люди, коли раптом почули, що учні
Ісуса Христа говорять їхніми рідними мовами. Але ще більше, ніж
розмаїтість мов, слухачів уразив зміст промов апостолів, які
розповідали, що це Дух Святий, який зійшов на них, дарував їм силу
і благодать і навчив їх різних мов. Апостоли стояли, як давні
пророки, сповнені величі й поважності. З їхніх рядів вийшов
найбільш ревний учень Христа – Петро. Уперше йому довелося
взяти свій пастирський жезл, який Господь вручив йому зі словами:
«Паси овець моїх». Петро вимовив першу у світі християнську
проповідь. Він голосно й безстрашно проголосив:
– Розіп’ятий вісім тижнів тому Ісус – не хто інший, як Син Божий.
Та не думайте, що Він мертвий. Він живий! Він воскрес! Ми свідки
Його Воскресіння, ми Його бачили, ми говорили з Ним. Він сам
послав нас проповідувати про це. Так місто, де було розіп’ято
Господа, уперше почуло радісну звістку про Його Воскресіння.
Дивовижно, як миттєво під впливом слів апостолів утворилася
Церква Христова. Усі таємні учні Христа прийшли до неї; прийшли

20. 23
й ті, кому Він благодіяв: і воскреслий юнак з Наїна, і Іаїр зі зціленою
дочкою, і вдова, яка поклала лепту, і сліпонароджений... За кілька
хвилин Церква виросла до трьох тисяч осіб.
На спогад цих чудових подій і було встановлено свято Святої
Трійці. У цей день Бог-Отець з любові послав Свого Сина на землю,
і Бог-Син, живучи серед людей, прийнявши хресну смерть, учив їх
любити Бога і своїх ближніх. І тепер після воскресіння Сина Божого
зійшов святий Дух, що дає всьому живому силу життя й наповнює
життя благодаттю любові.
3-ій учень. Таємниця Пресвятої Трійці – незбагненна. Якось на
африканському березі моря в місті Іппоні блаженний Августин
писав книгу «Про Святу Трійцю». Стомлений надзвичайним
розумовим напруженням, намагаючись проникнути в найглибшу
з таємниць, великий письменник вийшов на морський берег для
відпочинку. Насолоджуючись вечірнім повітрям, Августин, однак,
не переставав думати про предмет своїх досліджень.
Раптом він помітив на березі юнака, який невеликою срібною
ложкою черпав воду з моря й виливав у ямку.
– Що ти робиш? – запитав його блаженний Августин.
– Хочу вичерпати море й умістити його в ямку.
– Але це неможливо! – сказав Августин.
– Авжеж, неможливо, але я скоріше вичерпаю моєю ложкою це море
й уміщу його в ямку, ніж ти своїм розумом проникнеш у невідому
таємницю Святої Трійці й умістиш її у свою книгу.
4-ий учень. Трійця – церковне дванадесяте свято, що відзначається
у 8-му неділю після Паски. Через те, що це свято припадає на 50-й

21. 24
день після Паски, Церква називає його ще П’ятидесятницею. Зміст
християнської Трійці відповідає розповіді новозавітної книги
«Діяння апостолів», де йдеться про сходження на апостолів у 50-й
день після воскресіння Христа Духа Святого, після чого вони
заговорили різними мовами, хоча ніколи цього не навчалися.
У богослужінні свято сходження Святого Духа відзначається разом
із появою перед людьми Трійці. Тому у православ’ї П'ятидесятниця
називається Трійцею. У центр храму в цей день виносять ікону
Святої Трійці.
5-ий учень. Напередодні Трійці, в суботу вранці, до схід сонця,
дівчата й молодиці йдуть на левади або в поля рвати запашне зілля:
чебрець, полин, любисток, канупер і татарське зілля. Перед тим як
уранці збирати трави, до схід сонця ходили босоніж по росі для того,
щоб повернути собі здоров’я, умивалися росою, щоб бути гарними.
Уважалося, що трави, зібрані на Зелені свята, мають цілющу силу,
упродовж року ними лікувалися – робили настої, пили чаї тощо.
6-ий учень. Символом Трійці вважається любисток, який
використовували від багатьох хвороб. Зокрема, любисток гарно
впливає на нирки, допомагає лікувати серце, хвороби дихальних
шляхів, шлунка та нервові хвороби.
7-ий учень. Канупер раніше в Україні всі знали й шанували. Він ріс
на кожному городі. Його застосовували в солінні, квашенні,
додавали до компоту, узвару, салатів, із ним заварювали чаї. Ним
лікували кишкові хвороби, нервову систему, дихальні шляхи,
захворювання шкіри. Канупер позбавляє болі під час ударів,

22. 25
допомагає загоювати рани тощо. Характерно, що канупер не росте
там, де місцевість забруднена.
8-ий учень. М’ята – обов’язковий атрибут Зелених свят, а ще вона є
цілющою рослиною. М’яту застосовують як заспокійливий засіб при
хворобах серця, нирок, верхніх дихальних шляхів, безсонні тощо.
Бажано щодня заварювати і пити чай із двох-трьох листочків м’яти,
меліси та смородини.
9-ий учень. Татарське зілля називають ще пахучою лепехою, аїром.
У народі вважали, що татарське зілля відлякує злидні та не допускає
до хати нечисту силу. За легендою, на українську землю це зілля
принесли татари. Ним лікують легеневі хвороби, шлунок. Татарське
зілля очищує кров. Колись засушений, подрібнений корінь аїру
змішували з попелом соняшника й чистили зуби, тому ніколи не
хворіли на пародонтоз.
10-ий учень. У день Трійці з часів раннього християнства храми й
будинки прикрашають свіжими зеленими гілками дерев (клену,
липи, ясеня та осики).
Люди вірили, що це приносить людям спокій в оселю, добро, на
город і в сад – добрий урожай. Перед дверима будівель, на воротах,
а також і в загороді, де ночує худоба, ставлять гілля зеленої осики.
Гілля й молоді деревця, зрубані в цей день для оздоби двору й хати,
називаються клечанням.
Використання на Трійцю гілля дерев, квітів і трав християнська
церква запозичила від іудейської релігії. Так, на свято
П’ятидесятниці давні євреї, за Мойсеевим законом, приносили до
храму початки жнив, що у Палестині завершувалися у цей час, тобто

23. 26
приблизно у середині травня. Саме тоді у пам’ять про закони, що
були одержані Мойсеєм на Синайській горі, в іудеїв прийнято було
прикрашати будинки, площі та храми квітами і гілками, що у
весняну пору були найкращою прикрасою. Увібравши в себе багато
рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця поєднала й
національні риси прадавніх слов’янських свят, із традиціями яких
вона частково злилася. У росіян Трійця зблизилася з Семиком, у
білорусів – із Зеленими святками, а в українців – із Зеленими
святами.
11-ий учень. Переповім вам, шановні гості, про прадавні українські
звичаї, пов’язані із Зеленими святами. У неділю батько оглядав
комору, подвір’я та будив усіх дітей:
Діти, вставайте,
Сонце вітайте.
Бо Зелене свято
У травах іде,
Роси до рук кладе.
Діти виходили та вмивалися росами. А потім ставали навколішки і
казали:
Сонце вітайте.
Бо Зелене свято
З собою косицю несе.
Хліб – для поля, для достатку,
Сонечко – для доброти та усмішки,
А нам на життя!

24. 27
Після цього мати роздавала гостинці, а діти обдаровували ними
самотніх, немічних, сиріт. Як усіх обдарують, то сідали снідати.
Батько клав на стіл лепеху і бажав дітям:
Живіть у згоді,
Один одного пам’ятайте,
А меча між собою не кладіть.
Після цього м’яли татарник, клали його у воду, щоб
настоювалась.
А ввечері, як сонце до землі хилилося, то набирали кварту води, що
була настояна на татарнику, брали хліб, спечене яйце та йшли на
могилки для того, щоб пом’янути померлих рідних і близьких.
Носили на могилки зіллячко, що росло біля хати, три гілочки лепехи,
клали яєчко, поливали настояною водою і казали:
Душі померлих пам’ятаємо,
Пам’ятає земля
І ми – діти твої.
Спіть спокійно, не тривожтесь.
На свято у травах вийдіть,
Запахніть, усміхніться квітками.
12-ий учень. Основа троїцької обрядовості – культ рослинності, що
в цей час починає розквітати. Майже у всіх давніх народів гілля і
квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень.
Святкування починається з четверга. У цей день дівчата йдуть у
поля, в левади або до лісу і там завивають вінки «на всі святки». Їх
в’ють із конвалій, незабудок, васильку, чебрецю, вплітають і полин
– як засіб від русалок.

25. 28
На Харківщині колись був відомий звичай «водити тополю».
Для цього дівчата вибирали з-поміж себе найвищу дівчину, яка мала
зображувати тополю. Її рясно прикрашали намистом, стрічками,
барвистими хустками і потім водили по селу й по полях, де на той
час уже колосяться жита. Якщо зустрічалися люди, «тополя» їм
низько вклонялася, а господарі пригощали дівчат, давали їм
подарунки або гроші «на стрічки».
Інколи аналогічний звичай мав назву «водити куща». Прикрашання
дерев та їх ушанування свідчить про бажання заручитися могутньою
допомогою природи у повсякденних справах хлібороба.
13-ий учень. Здавна в українців існували різноманітні традиції, що
пов’язані зі святкуванням Трійці. У «зелений четвер» готували й
пили меди, узвари з різних трав, щоб не образити жодну квітку, яка
цвіте в цей час. На стіл ставили пучечки зілля: м’яту, васильки (ті,
що під хатою ростуть), спориш, незабудку, безсмертник. Запалювали
свічку, клали на стіл хліб – «узвач», схожий на калач, але зроблений
у вигляді суцільної косиці. Співали у такі дні «зеленуватих» пісень,
що закликали весну, сонце, дощ. Зверталися й до комах:
Сонечко, сонечко, прилети
Да на мій поріг.
Хай через поріг гості прийдуть...
Трійця не тільки у силі,
Трійця в нашій родині.
Не дивно, що зілля, трави та квіти, що використовуються на
Трійцю, мають цілющі властивості, адже зібрані вони в
найактивнішу фазу свого розвитку. Застосовуючи їх, люди

26. 29
вшановують благодатну Божу силу та щедру землю, що так рясно
ними вкрилася.
14-ий учень. Молодь водила на Зелені свята хороводи:
Ой там у полі
Береза стояла,
На тій березі
Зозуля кувала.
Чого, березо,
Суха, не зелена?
Чого, Ганнусю,
Смутна, не весела?
Ой, як же мені
Веселою бути
Я люблю це свято
Й не зможу забути...
Учитель. У кожному обряді головним є накликання багатого
урожаю. Червень – перший місяць літа, коли всі продовольчі запаси
вийшли, а нові ще не вродили. Про це добре сказано в приказках і
прислів’ях. А ви їх знаєте?
Учні. Знаємо! (По черзі називають).
 У червні на полі густо, а в коморі пусто.
 Червневе тепло ліпше від кожуха.
 У червні люди раді літу, як бджоли квіту.
 Червень – рум’янець року.
 Влітку з потом, а взимку з повним ротом.
 Червень з косою, а липень з серпом.
 Трійця трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним
літом.
Учитель. А що ви знаєте про Русалчин Великдень?

27. 30
15-ий учень. 3 цим днем на Україні пов’язано багато повір’їв про
русалок. Вважалося, що впродовж тижня перед Трійцею вони ходять
по землі. А четвер – день, коли ніхто не працював, щоб не розгнівати
русалок. Вірили, що вони в цей день виходили з води і дивилися, чи
шанують їх люди. Якщо хтось працював, то вони могли наслати
шкоду на поле. Жінки в цей день лишали на левадах окрайці хліба,
на підвіконнях розкладали гарячі паляниці, щоб їхнім духом русалки
були ситі, а також розвішували по деревах полотно, їм на сорочки.
Про це і пісня є:
Сиділа русалочка на білій березі,
Просила русалочка дівочок сорочки:
– Дівочки-сестрички,
Дайте мені сорочки,
Хоч не біленької,
Аби тоненької.
Зустріч з русалкою вважалася небезпечною, небажаною – залоскоче
на смерть.
Русалки бувають водяні, польові і лісові. Лісові звуться
Мавками. Давайте згадаємо «Лісову пісню» Лесі Українки, в якій
діють Русалка Польова і лісова – Мавка. Прекрасно про русалок
написали: Т.Г. Шевченко, Л. Українка, М.В. Гоголь, М.
Коцюбинський...
16-ий учень. У понеділок, після обіду на заході сонця люди
збиралися на березі річки чи ставу, лісу чи гаю і святкували
«проводи русалі».
Жінки несли букети з різних трав, дівчата віночки з любистку і

28. 31
полину і осипали їх пелюстками та листочками воду чи траву коло
лісу.
Це закривало русалкам дорогу до села, і вони засинали до
наступного року. У цей вечір вперше дозволялося купатися усім.
17-ий учень. Ще напередодні святої Трійці, в суботу ранком,
дівчата, молодиці та діти йдуть в гаї, левади, на луки збирають
запашне зілля: чебрець, полин, папороть, любисток... Увечері того
самого дня заквітчують хати гіллям клену, липи, ясеня, берези,
вільхи чи осоки. Прикрашали також двері загород, де ночувала
худоба. Молоді деревця, гілля, зрубані в цей день, називали
клечанням, а саме свято клечальною неділею. То й не дивно, бо з цим
днем пов’язано багато повір’їв про русалок. Вважалося, що
впродовж тижня перед Трійцею вони ходять по землі. А четвер –
день, коли ніхто не працював, щоб не розгнівати русалок. Вірили, що
вони в цей день виходили з води і дивилися, чи шанують їх люди.
Якщо хтось працював, то вони могли наслати шкоду на поле.
18-ий учень. Русалки і лісові мавки – це душі утоплених дівчат, і
дітей, що народилися мертвими чи померли нехрещеними. Щоб
захиститися від русалок, люди носять зі собою полин, якого ті
бояться. Полином також прикрашали ворота і хвіртки. У ці дні
дівчата ходять у поле і на річку, а також до лісу лише гуртом, і ніхто
в той час в річках не купається.
А котра, дівчина викупається вдома у любистку, то ніякі русалки їй
не страшні. Вони бояться цього запаху.
Найбільший розгул русалок і мавок випадає на зелений четвер,
який називається «русалчин і мавчин великдень» або «русалі». Щоб

29. 32
задобрити русалок, жінки в цей день не працюють, по воду ходять
лише з полином, навіть у криниці його накидають. Увесь тиждень,
дівчата співають русальні пісні, танцюють ліричні українські танці.
19-ий учень. Вінки в українських народних обрядах є символом
великої пошани, а також символом молодості й чистоти,
незаплямованої краси. Дівчина, що втратила невинність, не може
вдягнути на голову вінок.
Крім того, вінок з живих квітів, за народною уявою – це оборона від
злої напасті.
Вінки на березі завивали у четвер, а в неділю оглядали їх. Якщо
віночок мав свіжий вигляд, то це віщувало добру ознаку, а коли
зів’яв – на лиху долю.
III. ПРАКТИЧНА РОБОТА (виготовлення оберега – ляльки-
травниці разом із учителем)
Учитель. Травниця – одна з найдавніших ляльок-мотанок, лялька,
яка наповнена запашним лікарським зіллям. Вона стежить за тим,
щоб хвороба не потрапила до хати. Наші предки використовували
ляльку-травницю для очищення повітря в будинку і профілактики
захворювань органів дихання, а також вірили, що вона захищає
будинок від злих духів і хвороб. Кожного вечора лялечку
обов’язково розминали, щоб в кімнаті рознісся трав’яний дух, її
підвішували в хаті над колискою дитини, ставили біля ліжка
хворого, давали грати дітям. Давайте спробуємо скласти казку про
нашу ляльку-травницю, що оберігає і лікує. Я почну: «Жила-була
маленька дівчинка…»
Діти складають казки (приклад – додаток № 1)

30. 33
Учитель. Для виготовлення ляльки-травниці нам знадобиться:
• квадрат білого кольору (для тіла) – 20х20 см.;
• 2 квадрати (для грудей) – 13х13 см.;
• квадрат яскравого забарвлення (для спідниці) – 25х25 см.;
• трикутник (для хустки) – 15х15 см.;
• прямокутник (для ріжок) – 1х8 см.;
• прямокутник білий (для фартука) – 5х10 см.;
• 2 квадрати (для мішечків в руки) – 4х4 см.;
• наповнювач (вата, синтепон, вєтош);
• червона нитка, голка, мереживо;
• ароматична суха трава.
Поетапне виготовлення ляльки (див. додаток № 2):
1) На центр квадрата, розміром 20×20 см., викласти трохи
наповнювача. Скласти білий квадрат по діагоналі, сформувати
голівку. Обв’язати червоною ниткою. Решту тканини скласти
трикутником і сформувати руки, обв'язати ниткою.
2) На центри малих квадратів (13×13 см.) викласти наповнювачі,
сформувати груди. Обв’язати окремою ниткою кожний шар.
Прив’язати груди (кожну окремо) до талії. Це можна робити тими
нитками, якимиобв'язували груди.
3) Закласти кути в бік вивороту на найбільшому квадраті (25×25
см.). Прошити голкою швом «уперед голка» по контуру (вийде
майже коло).
4) Викласти в середину духмяні лікарські трави. Стягнути нитку, але
повністю не зашивати.

31. 34
5) Верхню частину ляльки вкласти в нижню. Стягнути до кінця
нитку. Обв'язати декількаразів навколо талії.
6) З прямокутника 1×8 см. зав’язати 2 вузлики – це будуть ріжки на
голову. Бажано, щоб прямокутник був червоного кольору.
7) Викласти ріжки на голівку, зверху покрити хусткою і обв’язати її
кінці навколо шиї.
8) Прикласти фартушок до талії, лицьовою стороною до
обличчя ляльки. Обв’язати ниткою.
9) До ручок прив’язують мішечки з ароматною травою.
Під час роботи з лялькою в жодному разі не можна колоти ляльку
голкою!
Учитель. Наша лялька-травниця готова. Від неї ви відчуваєте
чудовий аромат, бо вона наповнена травами. Вона – ваш оберіг на
здоров’я та гарний сон!
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
Учитель. А тепер ми розгадаємо кросворд.
1. 7.
2.
3.
4.
5.
6.

32. 35
По горизонталі:
1) Хто на африканському березі в місті Іппоні писав книгу «про
Святу трійцю»?
2) Кого боялися люди під час Зелених свят?
3) Що завивали дівчата на Зелені свята?
4) На який літній місяць припадають Зелені свята?
5) Як називається лялька-мотанка з цілющих трав?
6) Обов’язковий атрибут Зелених свят.
По вертикалі:
7) Як іще називають Зелені свята?
Відповіді: 1) Августин. 2) Русалок. 3) Вінки. 4) Перший. 5) Травниця.
6) М’ята. 7) Травниця.
ІV. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Учитель. Пропоную вам виконати ще одне цікаве завдання під
назвою «Рекламний ролик». Обидві команди повинні підготувати
сценарій ролика, у якому було б розрекламовано літній оберіг.
V. ПІДСУМКОВЕ СЛОВО ВИТЕЛЯ
Учитель. От і завершуємо сьогодні нашу зустріч, що присвячена
одному із найшанованіших в Україні свят – Трійці. Ми з вами
частково ознайомилися зі звичаями та обрядами цього періоду.
Сподіваємося, що Зелені свята навчать вас любити і берегти
навколишнє середовище.
Світла Трійця вбирає
Дім в кленовеє листя,
Вистеляє цар-зілля
На долі й столі.
Хай добра буде в домі –
Як бусин у намисті,
А любові у серці –
Як води на Землі.

33. 36
ЛІТЕРАТУРА
1. Войтович В. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.
2. Ворожейкіна О.М. Народні звичаї та обряди. Харків: Основа,
2011. — 223 с.
3. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. —
Харків: Фоліо, 2005. — 508 с.
4. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. К.:
Редакція газети «Народознавство», 1995. — 222 с.
5. Етнографія України: навчальний посібник для студентів
історичних факультетів. Львів: Світ, 1994. — 518 с.
6. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу:
історико-етнографічний нарис. К.: Наукова думка, 1966. — 198 с.
7. Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство. — Х: Торсінг,
2003. — 256 с.
8. Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика.
Образна своєрідність. Функціональні особливості: [історико-
етнографічний просібник]. — К.: АртЕк, 1999. — 256 с.
9. Лозко С. Українське народознавство. — Київ: Зодіак, 1995. —
368 с.
10. Пономарьов А.П. Українська етнографія: курс лекцій. — К.:
Либідь, 1994. — 318 с.
11. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з
українознавства. — К.: Український письменник, 1995. — 292 с.
12. Скуратівський В.Т. Український народний календар. — К.:
Техніка, 2003. — 384 с.

34. 37
13. Українське народознавство. Навчальний посібник / За ред. С.П.
Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. — Київ: Знання, 2004. — 570
с.
14. Українська етнологія: навчальний посібник для вузів. — К.:
Либідь, 2007. — 399 с.
15. https://uk.wikipedia.org/wiki
16. http://ditina.com.ua/troica-religion1.htm
17. http://2015rik.pp.ua/780-svyato-trycya.html
18. http://blyzhchedoboga.com.ua/svyata-triytsya/
19. http://aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=45
20. http://sviata.com.ua/triytsya_nar.php
Додаток № 1
Казка
Жила-була дівчинка Яринка. У неї було багато-багато ляльок
Барбі. Одного разу до Яринки з села приїхала старенька бабуся.
Подивилася вона на ляльок і каже: «Яринко, а хочеш, я тобі зроблю
ляльку з ганчірок, ниток, стрічок?» Яринка здивувалася і каже:
«Зроби, бабусю!» Бабуся швиденько зробила мотанку, в середину
ляльки завернула цілющі трави. Дівчинці лялька не сподобалася, бо
у неї не було гарної сукні. Вона поставила ляльку-мотанку на
поличку разом із ляльками Барбі, та й забула про неї.
Холодною зимою Яринка пішла гуляти з подружками на вулицю
і сильно застудилася. Вночі ляльки Барбі ожили – вони були злі,
штовхалися, сварилися, побачили ляльку-мотанку і штовхнули її
вниз із полички. Та впала прямо у ліжко до хворої Яринки. Дівчинка

35. 38
всю ніч дихала цілющими духмяними травами ляльки-мотанки, їй
стало набагато краще. З того часу лялька-мотанка стала улюбленою
іграшкою Яринки.
Додаток № 2
Інструкція. Технологія виготовлення народної ляльки-
травниці.

36. 39
Сценарій українського фольклорного свята
«Одного разу на Івана Купала...»
Тема: інсценізація фольклорного свята.
Мета: викликати інтерес до народознавства; виховувати повагу і
пошану до народних звичаїв і традицій українців, прищеплювати
відповідальність за їх збереження.
Обладнання: музичне супроводження, костюми, декорації.
Учасники:
1) Іван і Олеся;
2) Мати Олесі;
3) Дівчата;
4) Вій;
5) Відьма;
6) Чорти;
7) Відьми;
8) Русалки;
9) Циганка й цигани;
10) Ведучі.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
Ведучий 1: Давнє чарівне, повне магічного значення свято Івана
Купала – одне з найпоетичніших свят українців, яке відбувалося у
ніч з 6 на 7 липня. Цей день припадав на час літнього сонцестояння,
присвячувався сонцю, Купалу, що вважався богом родючості,
врожайного літа, лікарських рослин та добробуту.
Ведучий 2: В день на свято Івана Купала люди збираються біля річки,
навколо вогнища, коли зійшла на небі перша зірочка, і веселяться,
щоб прогнати все зле, набратися сил перед жнивами, бо, вважалося,
що вода і вогонь очищають, оздоровляють людину. Також цілющих
властивостей набирають у цю ніч всі лікарські рослини, розцвітає
таємнича квітка папороті.
Ведучий 1: Зі святом Івана Купала пов’язані цікаві обрядодійства
біля води, які влаштовувала молодь. Хлопці готували вогнища, а

37. 40
дівчата вбирали Марену – ляльку з соломи, одягали її в жіночий одяг.
Потім ходили з цією лялькою вулицями села, наспівуючи
купальських пісень; зробивши обхід, йшли до річки чи ставу і
топили її у воді чи спалювали. Також дівчата пускали на воду
віночки зі свічками, що створювало чудодійну картину. Якщо свічка
добре горіла і вінок плив за водою, значить, дівчина успішно вийде
заміж.
Ведучий 2: У цей день хлопці й дівчата обов’яково повинні були
перестрибнути через вогонь парами. Вважали: якщо їх руки у цей час
не роз’єднаються, то вони згодом одружаться. Діти замість вогню
стрибали через кропиву.
Ведучий 1: Отже, 142-вуд призентує прем’єру мюзиклу «Одного разу
на Івана Купала...»
Ведучий 2: Було це давно, як-то кажуть, за царя Опенька, коли була
земля тоненька... Рік ми не знаємо, але точно це було з 6 на 7 липня.
Як завжди, люди готувалися до одного з найголовніших свят – свята
Івана Купала. Дівчата плели вінки...
Музика (ХS «Віночок»)
Вибігають дівчата в українських костюмах з віночками. Сідають на
сцені, шепочуться.
Ведучий 1: А в цей час Олеся, Кожум’якина дочка, сиділа вдома і
чекала на матір, спостерігаючи за дівчатами з вікна. Нарешті мати
повернулася.
Олеся: Мамо! Де ви так забарилися? Я на вас чекаю. Дівчата вже
співають, вінки плетуть. Я теж хочу до гурту!
Мати: Доню, щось неспокійно в мене на серці. Може, не підеш?

38. 41
Олеся: Як це! Сьогодні ж таке свято! Івана Купала! Й Іван на мене
чекатиме!
Мати: Добре, якщо Іван за тобою наглядатиме, то йди!
Олеся побігла до дівчат. Мати сама залишилася.
Мати: А все ж на душі, як кішки скребуть. Лихо серце чує, і пісня
журлива на думці...
Мати співає пісню.
До дівчат приєднується Олеся.
Розмова дівчат між собою:
Дівчина 1: Дівчата, а ви вірите в те, що в ніч на Івана Купала
прокидається вся нечисть? Дерева переходять з місця на місце,
розмовляють між собою? Демони, відьми, чорти блукають серед
людей і роблять багато лиха?
Дівчина 2: Так, я вірю... Мені бабуся розповідала, що колись давно
на свято Івана Купала зникли двоє закоханих: хлопець і дівчина
пішли шукати цвіт папороті й не повернулися. Говорили, що нечиста
сила зустрілася їм у дорозі...
Олеся: А я не вірю в ці легенди! Не існує ніякої нечистої сили!
Давайте краще вінки плести, бо не встигнемо!
Дівчата закінчують плести вінки. Музика (танець Олесі та її
подружок «Ой у вишневому саду»).
Ведучий 2: А в цей час за дівчатами підглядає сам Вій з відьмою.
Вій (звертається до відьми): Ти глянь тільки, дівчата веселяться!
Танцюють собі, співають... Як вже набридли мені ці люди, нічого не
бояться!!!

39. 42
Відьма: Це ще нічого! Я от підслухала їхню розмову. Одна з них,
Олеся, навіть не вірить, що ми існуємо! Оце дожилися!
Вій: Я їй покажу! Не вірить вона! Я зараз же зберу всіх наших
родичів, і ми заманимо її до себе в лігво! Де мої маленькі чортенята?!
Танець чортенят.
Відьма: Відьми, родички мої, всі хутко до мене! Досить дрімати, у
нас є робота!
Танець відьом.
Вій: Русалки, русалоньки, де ви? Швидко на збори!
Вибігають русалки.
Вій: Сьогодні люди почали забувати про нашу силу, перестали нас
боятися, навіть не вірять, що ми існуємо! Ми повинні повернути наш
авторитет!
Уся нечисть: Так! Так!
Відьма: Ми повинні скласти план помсти і здійснити його, як у старі
добрі часи!
Вій: Я наказую:
1) Русалки, заманіть в мої володіння цю зухвалу дівчину – Олесю.
2) Чортенята, а ви приведіть Івана.
3) А потім ми чинитимемо розправу над ними!
До роботи! Усі до роботи!
Нечисть розбігається.
Ведучий 1: Олеся, повертаючись додому, біля річки бачить якихось
дівчат. Вони манять її до себе. Дівчина нічого не запідозрила і пішла
до них.
Танець русалок.

40. 43
Розмова Олесі з русалками:
Русалка: А ти знаєш, Олесю, що Іван, коханий твій, у великій біді?
Олеся: Як у біді?
Русалка: Він заблукав у лісі й потрапив у руки до відьом!
Олеся у розпачі.
Русалка: Ми тобі допоможемо визволити його. Ходімо скоріше з
нами до лісу! Ходімо скоріше!
Ведучий 2: Ось так Олеся погодилася, і підступні русалки передали
її в руки відьом, а ті забрали її в лігво нечисті.
Ведучий 1: Іван же в цей час зустрів дівчат і почав розпитувати в них
про Олесю.
Іван: Дівчата, а де ж Олеся? Чому вона не з вами?
Дівчата: Вона тільки-но пішла додому. А ти що, її не зустрів? Дивно,
ви б мали зустрітися...
Ведучий 2: Іван розгубився й пішов додому до Олесі, там її не було.
Він попрямував шукати її за селом.
Іван: Щось недобре сталося. Треба швидше знайти Олесю. До кого
ж іти? Дома її немає, біля річки також... Що ж мені робити? Знаю,
треба спитати поради у циганки. Піду до табору.
Ведучий 1: Ось так Іван потрапив до циганського табору... Там він
знаходить циганку.
Циганський танець (С. Светікова «Гадалка»)
Розмова циганки й Івана:
Іван: Циганко, пропала моя кохана Олеся. Підкажи, будь-ласка, де її
шукати.

41. 44
Циганка: Добре, добре, зараз карти розкину! (розкладає карти і
розповідає) Бачу, що нелегка тобі випадає дорога. Олеся твоя
потрапила в пастку, в саме лігво нечисті! І врятувати її тобі буде
дуже складно!
Іван: Говоріть, що треба робити! Я готовий на все!
Циганка: Слухай уважно: коли стемніє, іди до лісу шукати квітку
папороті. Тільки за допомогою цієї диво рослини зможеш ти
врятувати Олесю. Запам’ятай, коли знайдеш квітку папороті,
швидко зірви її і біжи, не оглядаючись. По дорозі нечисть
намагатиметься відібрати в тебе квітку, та віддавати її не можна.
Тому нечисть й заведе тебе у саме своє лігво. І коли ти, Іване, туди
потрапиш, кинь квітку прямо в обличчя Вію. Тоді тільки вся нечисть
зникне, а ти звільниш дівчину. Давай, не барися, бо вже сонце сідає!
Ведучий 2: Іван побіг до лісу. Його з усіх боків переслідувала нечиста
сила: чорти, відьми... (моторошна музика) все ж таки він знаходить
квітку, зриває її, і, як говорила циганка, потрапляє в лігво нечисті.
Там він кидає квітку папороті в обличчя Вію. Вся нечиста сила
зникає, й Іван визволяє Олесю.
Танець Івана й Олесі.
Ведучий 2: Закохані повертаються у село, де люди вже гуляють і
веселяться. Вони приєднуються до гурту.
Кінець: під музику (С. Ротару «Одна калина») всі учасники по
черзі виходять на сцену і вклоняються глядачам.
Ведучий 1: Ось ми і доторкнулися до одного з найяскравіших,
найдавніших і найпоетичніших українських свят.
Ведучий 2:

42. 45
Здоров’я і щастя всій нашій родині,
А цвіту і плоду моїй Україні!
Щоб був достаток на столі
У кожнім місті і селі.
Щоб працювали ми та мали,
І дарували, й пригощали!
Та хай не буде переводу
Українському роду!!!
ЛІТЕРАТУРА
1. Етнографія України: навчальний посібник для студентів
історичних факультетів. — Львів: Світ, 1994. — 518 с.
2. Пономарьов А.П. Українська етнографія: курс лекцій. — К.:
Либідь, 1994. — 318 с.
3. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з
українознавства. — К.: Український письменник, 1995. — 291 с.
4. Українська етнологія: навчальний посібник для вузів. — К.:
Либідь, 2007. — 399 с.

43. 46
Виховний захід
«Ой сплету я віночок…»
Мета: викликати інтерес до народознавства; розповісти учням про
символічні значення квітів та кольорів стрічок, що входять до складу
традиційного українського вінка; виховувати повагу і пошану до
народних звичаїв і традицій українців, прищеплювати
відповідальність за їх збереження.
Обладнання: макет українського вінка, від якого розходяться в
правий та лівий бік кольорові стрічки; плакат із назвою заходу;
музичне супроводження, костюми, фотографії із зображенням квітів,
що входять до складу традиційного українського вінка; загадки.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
І. Організація класу.
Звучить «Пісня про віночок».
Я сплету із барвінку віночок,
Жовту стрічку казкову вплету.
У Дніпровський жагучий таночок
Його кину, як мрію святу.
Хай кружляє віночок на хвилях,
Хай чарує співанками світ,
Я за ним ген у мріях полину,
Передам усім друзям привіт.
Хай з далеких усюд на Вкраїну
Прилетять легкокрилі пісні.
Про Дніпро наш старий і калину,
Про коханням омріяні сни.
Хай несуть вони радість і втіху,
Хай розтане ненависть і лід.
Україну обходить хай лихо,
Хай росте наш і множиться рід.
Ти пливи, пливи, віночку, наш уклін всім передай
Ти пливи, пливи, віночку, про Вкраїну нагадай.

44. 47
Закружляй в далеких водах, жовті стрічки розпусти
В нашій милій Україні вишиванками цвісти.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
В с т у п н е с л о в о в ч и т е л я:  «Обереги – наші давні й добрі
символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Вінок був і є одвічним
символом добра і надії, молодості й дівоцтва, оберегом кожної
дівчини. Його вважають однією з відзнак українського
національного вбрання. Вінок (вінець) – квіти, листя, сплетені в
коло, яким звичайно прикрашали голову. Він з’явився ще в сиву
давнину і був пов'язаний у слов’ян із культом Сонця. На його честь
у певні дні літа люди плели із квітів, трав вінки, які одягали на
голову. Вважали, що вінок володіє надприродною силою, знімає
головний біль. Сьогодні ми поведемо розмову про український
віночок, який вважали символом нескінченності життя».
1 дівчина. – Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови,
Та й пущу віночок на бистру воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.
2 дівчина. –У гаю, на лузі. В полі
Скільки там квіток!
Ми нарвали їх доволі,
Потім посідали в колі,
Щоб сплести вінок.
3 дівчина. – Бо віночок – оберіг,
Це усякий знає,
Він від чорних сил
Нас оберігає.
4 дівчина. – Сплетімо вінок український сьогодні
Із мальв, чорнобривців, калини.
З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,
З жоржин, чебрецю та вербини.

45. 48
Вчитель. – Здавна повелося, що традиційний український вінок має
бути з дванадцяти квіток, кожній із яких надано певного
символічного змісту. Зараз ми познайомимося із ними.
(Учні виходять із фотографіями, на яких зображені квіти)
1 учень. – Найпочесніше місце у вінку належить деревію. Це дрібні
біленькі квіточки, де б вони не росли, завжди цвітуть. Тому їх
вплітають до віночка як символ нескореності.
2 учень. – А який же віночок без барвінку? Його вважають символом
життя, бо вічнозелене листя нагадувало нашим пращурам про
безсмертя людської душі.
3 учень. – Також з давніх-давен до віночка вплітали безсмертник,
його відвар від багатьох хвороб допомагає. Безсмертник – символ
здоров’я.
4 учень. – Наймолодшою ж квіточкою у вінку є ромашка. Вона є
символом доброти і ніжності. Часто ромашку вплітають разом із
гроном калини (символом краси та вроди), переплітаючи тендітними
вусиками хмелю. Це символізує гнучкість і розум.
5 учень. – Мальва і півонія у віночку символізують віру та надію,
троянда – любов. Ці квіточки у народі ще називають сестрами.
6 учень. – Любисток – символ дівочої відданості. Існує повір’я, що
він є приворотним зіллям, за допомогою якого дівчина може
приворожити до себе хлопця.
7 учень. – Мак – символ вічної боротьби між добром і злом, печалі
й туги. Мак вплітали лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у
боротьбі з ворогами.

46. 49
8 учень. – Синьоока волошка – тендітна та красива. ЇЇ синій колір
символізує чисту радість та сподівання. Волошку ще називають
квіткою прозріння.
9 учень. – Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.
(Учні виконують пісню про квіти «Я люблю у лузі квіти»)
Вчитель. – Скажіть, а з яких квітів плели віночки?
10 учень. – Раніше дівчата плели вінки тільки з живих квітів. Зараз
же багато рослин занесені до Червоної книги, тому варто живі квіти
заміняти штучними. На Київщині були майстрині, які творили
справжні дива з паперових та воскових квітів. «Київські вінки» були
мистецькими витворами. Їх виготовляли черниці православних
монастирів.
Вчитель. – А хто ж плів віночки? Чи всі могли їх носити?
11 учень. – Дівчатка починали носити віночки із трьох років. Їх
плели для них мами, намочували у росах сім днів, клали до скрині.
Вплетені у вінок квіти лікували дитину. У чотири роки віночок
збагачувався квітами. У сім років вінок плели з семи квітів та цвіту
яблуні. Потім дівчинка вчилася плести собі віночок сама. Отак
привчалися діти до народних традицій, щоб потім передати їх
наступним поколінням. Носили вінки лише молоді незаміжні
дівчата, бо вінок – свідоцтво дівочості. Заміжні жінки і старі бабусі
ніколи не одягали на голову вінків – це було заборонено. Колись, ще
в 997 році, чехи підняли ціле повстання проти своєї княгині
Дубравки тому, що вона, будучи старою, відважилась на свою
голову покласти дівочий вінок.

47. 50
Вчитель. – Ось ви й ознайомилися з квітами, які впліталися у
віночок. Тепер продовжимо нашу розмову про стрічки, якими
прикрашали віночки. Стрічки треба було в'язати в певному порядку,
бо кожна з них – це теж символ. Люди вірили в їх магічну силу.
Стрічки оберігали волосся від поганих очей і повинні були бути
довшими за дівочу косу, щоб сховати її. Які ж стрічки в’яжуться у
вінок, що символізують?
(Учні виходять з кольоровими стрічками)
1 учень. – Найпершою у віночку в’яжеться посередині коричнева
стрічка – символ землі-годувальниці. Пообіч від неї – жовті – символ
сонця. За ними – зелені, символ краси і молодості.
2 учень. – Далі в’яжуть жовтогарячі – символ хліба, колосся; голубі
– символ неба; сині – символ води; фіолетові – символ мудрості;
малинові – символ душевності й щирості; рожеві – символ достатку.
3 учень. – В’язали й білу стрічку, але лише тоді, коли кінці були
вишиті сріблом чи золотом. Ліворуч вишивали сонце, праворуч –
місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це
символ пам’яті про померлих.
4 учень. – Останніми в’язали червоні стрічки – символ добробуту та
багатства. Стрічки були оберегами волосся від чужих очей, їх
довжина відповідала довжині дівочої коси, стрічка мала бути трохи
довшою від коси, щоб її приховати.
5 учень. – Якщо дівчина була сиротою, то в косу вплітала голубі
стрічки. ЇЇ перехожі обдаровували різними подарунками та бажали
щастя й багатства.