Презентація досвіду бібліотекаря Липчак О.В.

1. Національне виховання як
невід’ємний чинник формування особистості у
практичній діяльності шкільного бібліотекаря
Презентація досвіду Боярської ЗОШ І-ІІІст.№1 Липчак Олени Володимирівни.
Сьогодні Україна переживає національне відродження. До нас повертаються
скарби наших предків, входять у школу з уроками народознавства, етики,
вечорами народної пісні, весняними, осінніми, зимовими святами.
Велика любов до рідної землі, мови, пісні, звичаїв і традицій батьків – усе це
складає загальний тип особистості, гідної майбутнього нашої української нації, яка
може бути вихована не лише справжніми педагогами, а й бібліотекарями –
професіоналами (Слайд 1)
Шкільний бібліотекар повинен всіляко сприяти можливості застосування в
своїй діяльності прогресивних народних традицій – духовних, моральних, сімейно-
побутових, культурних, використовуючи традиційні та інноваційні форми роботи,
а саме: театралізовані вистави, конкурси малюнків, конкурси читачів,
літературно-музичні вечори, уроки-пам’яті, виставки книг.
Різноманітні форми, методи, джерела та шляхи національно-
патріотичного виховання активно впроваджуються у виховний процес і нашого
навчального закладу.
Особливу увагу як засобу виховання потрібно приділяти рідній природі.
Гарною традицією у нашій школі стало щорічне проведення конкурсу квітів
«Україно, мій духмяний дивоцвіт!» (Слайд 2). Щоріч у вересні наша школа
розквітає мальовничими пейзажами в об'ємно-просторових квіткових композиціях,
створених з тонким смаком, глибоким змістом. Дивлячись на цю красу, розумієш –
фантазії, мріям та творчому потенціалу наших талановитих учнів немає меж.
У навчально-виховній роботі жодний заклад освіти не має обходитися без
формування у підростаючого покоління поваги до народних традицій, звичаїв та
обрядів. Наша школа - не виключення. Багато років поспіль в нашій школі
проходить святковий ярмарок «Покрову зустрічаємо!»(Слайд 3). До
святкування Покрови Пресвятої Богородиці активно залучаються не тільки учні і
педагоги нашої школи, а й родини школярів. Учасники ярмарку пропонують гостям
традиційні українські страви та напої. Крім щедрого застілля атмосферу
християнського релігійного свята створюють вишиті рушники, якими прикрашені
столи з наїдками, а також національні костюми, створені невтомними руками

2. українських майстринь. Залучення всіх членів сім’ї до відтворення українських
християнських традицій є важливим для навчального закладу, адже без духовного
відродження української родини неможливо відродити націю в цілому.
Різдво Христове – найкрасивіше зимове свято. Славлять це свято і учні нашої
школи. З метою поглиблення емоційно-естетичного світоприйняття дітьми
навколишнього світу, а також активізації їхніх творчих здібностей, я проводжу таку
форму роботи, як театралізовані вечори. Особливим було святкування вечора
Різдва Христового (Слайд 4). В цей вечір на землі, хоча б ненадовго, запановує мир,
серця сповнюються доброю волею, а Всесвіт - звуками дитячих голосів, які славлять
Бога.
Щедрівками та колядками славили Бога та вітали педагогів на святі «Щедрий
вечір, добрий вечір!» (Слайд 5) учні фольклорного ансамблю під керівництвом
учителя музики Богатир Л.С., який створений у нашій школі з метою відродження
української народної пісні. Щоб спонукати дітей прилучатися до цього виду
народної творчості в школі два роки поспіль проводиться і такий вид виховної
роботи, як інсценування українських пісень (Слайд 6). Українська пісня – бездонна
душа народу. Пісні впливають на формування у підростаючого покоління гордості
за свій народ, його минуле.
Велике значення у національному вихованні належить вивченню українського
побуту. Діти повинні знати глибокий смисл і значення оформлення житла в
національному дусі, елементи національного одягу. Для цього я організовувала з
учнями екскурсії до національних музеїв: Національного еколого-
натуралістичного центру учнівської молоді, у відділ народних ремесел, де
працюють гуртки лозоплетіння, різьблення по дереву, народної вишивки,
плетіння гачком, керамічної іграшки, гончарства та до унікального комплексу
«Українське село» (Слайд 7) у с. Бузове. Кожному, хто побуває там, захочеться
помріяти, пофантазувати, відчути себе в ньому господарем або господинею хоч на
годинку.
В нашій школі жодне свято не відбувається без використання національних
костюмів (Слайд 8). Їх красою та вишуканістю захоплюється весь світ. Знайомство
з красою українського побуту є дієвою формою виховання. Саме такі методи
підносять дух, будять у сучасної молоді національну свідомість та почуття гордості
за свій народ.
З метою вшанування памя’ті Кобзаря як геніального натхненника
національно-культурного та державного відродження України з читачами
бібліотеки я провела інсценізацію уривку твору Т.Г. Шевченка «Розрита могила»
(Слайд 9) та інсценізацію уривку твору «Наймичка» (Слайд 10). Мелодійність
української народної пісні, влучне Шевченкове слово, його поетична мова запалили
серця учасників цього дійства патріотичним вогнем. Адже мало хто в історії
української культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність
батьківщини, честь і гідність народу, як це робив Великий Кобзар.
Провідне місце у процесі відродження національної свідомості належить
українській інтелігенції. Український патріотизм вимірюється не словами, а
конкретними справами, особистим внеском кожного у розбудову незалежної
української держави. І взірцем для нас у цьому є І.Ю. Коваленко - видатний

3. український поет - шістдесятник, дисидент, політв'язень радянських часів,
учитель. Усвідомлення того, що поет жив у Боярці і працював у нашому начальному
закладі, надихає учнів не тільки на участь, а й на перемоги у літературному
конкурсі ім. І. Ю.Коваленка (Слайди 11-13), які проходять щорічно у нашій школі.
Важливе місце в системі національного виховання займає історія. З метою
поглиблення знань з історії свого краю серед читачів бібліотеки я проводжу виховні
заходи, спрямовані на формування у них національної самосвідомості та почуття
патріотизму, пробуджують у дітей духовність, історичну пам'ять, усвідомлення себе
як частини народу. Серед таких заходів - літературно-музична композиція:
«Україна пам’ятає, світ визнає» до Дня пам’яті жертв Голодомору (Слайд 14),
виховний захід до 70-річчя визволення Києва та Боярки від німецько-
фашистських загарбників (Слайд 15), екскурсія до музею Збройних сил України
(Слайд 16), конкурс читців, присвячений подіям на Майдані, героям Небесної
сотні, незламному народу України, який щиро вірить у невмирущість української
нації і світле майбутнє країни ( Слайд 17).
У світлі вищевикладеного можна зробити висновки: сьогодні проблема
реалізації та впровадження національного виховання в Україні є
найнеобхіднішим завданням для суспільства в цілому. Країна, яка не має своєї
самобутньої і неповторної системи виховання, національної ідеї, не має історичного
майбутнього (Слайд 18).