аутизм

2. Діти з розладами
аутичного спектра
суттєво вирізняються
як від дітей з
нормальним типом
розвитку, так і від
дітей, які мають інші
психофізичні вади.

3. Головна відмінність полягає у тому, що в аутичних
дітей несформовані соціальні якості, які у звичайних
дітей, або осіб будь-якої іншої категорії є вродженими.
Діти з аутизмом не радіють появі близької людини, не
споглядають за нею і не наслідують її прояви, не
терплять її присутності у своїх стереотипних діях, не
звертаються по допомогу або за співчуттям, не
виявляють своїх почуттів до неї. Складається
враження, що люди їм потрібні тільки для задоволення
фізіологічних потреб, при цьому ніякого справжнього
контакту (на зоровому, емоційному, тілесному,
тактильному, словесному планах) не відбувається.

4. Другою типовою відмінністю
аутичних осіб є особливості
сприймання ними навколишньої
дійсності, яка уявляється їм
розмаїттям непов’язаних між
собою подій, людей, місць, звуків і
образів. Вони бачать дуже мало
логічних зв’язків між реаліями
довкілля і часто-густо не можуть
зрозуміти, що тут і до чого. І
відбувається це не через низький
інтелектуальний розвиток, а
через особливості функціювання
їхньої системи сприймання,
переробки і збереження
інформації, а також їх зворотних
реакцій на отриману інформацію.

5. Умова продуктивного контакту з
аутичною дитиною – уважність до неї,
здатність помічати, які стимули із
зовнішнього світу привертають її увагу і
справляють на неї враження. Перші спроби
комунікації з такими дітьми мають
відбуватися з використанням привабливих і
цікавих для неї звуків, предметів та дій.

6. Гра – це діяльність,
спрямована на отримання
емоційного задоволення
через здійснення
активних фізичних чи
розумових зусиль, в яку
охоче залучаються діти.
Гра вчить таким
поняттям як партнерство,
синхронність, послідовність,
самоконтроль, а
найважливіше, що під час гри
дитина має можливість
відчути, що її люблять,
поважають, розуміють.

7. ОСОБЛИВОСТІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ З АУТИЗМОМ:
 найчастіше аутична дитина грає з власними
відчуттями: її гра націлена на самостимуляцію щодо
певних слухових, зорових, тактильних та інших
привабливих для неї відчуттів;
 дитина часто грає з неігровими предметами
(кришки від каструль, мотузочки, папірці тощо).
Якщо ж дитина бере в руки іграшки, то найчастіше
це кубики, конструктор, машинки, дзиґа (але не
ляльки), при тому дії з ними – обмежені і одноманітні.
Ввести в її маніпуляції з предметами якісь зміни
досить складно;
 в грі найчастіше немає сюжету, а якщо він все ж
таки є, то буває дуже «згорнутим»,
недеталізованим;

8. Для дітей з аутизмом
гра – це можливий спосіб
допомогти перейти від
самозанурення до реальної
взаємодії з іншими людьми,
зрозуміти свої почуття,
оточення, стосунки з
батьками та однолітками.
Головна ціль ігрових занять –
дати кожній дитині можливість
отримати досвід взаємодії з іншою
дитиною, освоїти різні форми такої
взаємодії і таким чином відчути себе
частиною колективу.

9. З метою розвитку ігрової діяльності дітей з
розладами аутичного спектра можна
виокремити декілька рівнів в освоєнні дитиною
ігор: від пасивної участі і обов’язкової підтримки
дорослого в іграх до активної ігрової взаємодії з
педагогами та з іншими дітьми. В залежності від
здатності дитини долучатися до нової ситуації
та готовності до взаємодії з дорослим та
однолітками ми визначаємо такі 4 рівні
становлення ігрової діяльності дитини з
аутизмом:
 Рівень 1 – Налагодження контакту;
 Рівень 2 – Наслідування;
 Рівень 3 – Ігри з правилами;
 Рівень 4 – Сюжетно-рольові ігри.

10. РІВЕНЬ 1. НАЛАГОДЖЕННЯ КОНТАКТУ
Початковий етап спрямований на
освоєння дитиною стереотипу
заняття. Дорослий часто змушений
брати ініціативу на себе. При цьому
дитина може сидіти у дорослого на
колінах. Основні ігри – це ритмічні
вірші–забавлянки з емоційною
кульмінацією, котрі
супроводжуються діями і на котрі
дитина емоційно позитивно
відгукується. Роль дитини при
цьому пасивна, але в ході улюблених
ігор вона прислуховується до
знайомих забавлянок, дивиться на
інших учасників, за бажанням
виявляє власну активність, щоб
попросити дорослого
продовжувати.

11. РИТМІЧНА ГРА «ГОРІШКИ».
Вірш Дії
Раз, два, три,
Дули дмухали вітри.
Дули дмухали щосили
І горіхів натрусили.
Натрусили так багато
Поспішаймо їх збирати
Учасники розказують вірш, поступово
прискорюючи темп. При цьому хлопають в
долоні, топають ногами або ж хлопають
руками по колінах, прискорюючи рухи в
ритмі вірша. Часто педагогу доводиться
робити ці рухи замість дитини, взявши її
руки у свої. Згодом педагог може
стимулювати дитину до певних дій через
надання імпульсів у лікті.
.

12. РІВЕНЬ 2. НАСЛІДУВАННЯ
Наступний етап спрямований на
засвоєння дитиною простих дій з
наслідування. На цьому етапі дитина стає
активнішою, ініціатива дорослого
зменшується. Розповідаючи вірші, дорослий
ініціює деякі рухи дитини, а інші рухи він
робить сам. В цьому випадку обираються
ритмічні, сенсорні ігри та ігри на
наслідування.

13. «Я І ТИ»
Вірш Дії
Раз, два, три
Подивись та роздивись
Де тут Я
А де тут Ти
Педагог допомагає дитині
використовувати вказівний жест,
показуючи на себе при слові «Я» та на
педагога або іншу дитину при слові «
Ти».

14. РІВЕНЬ 3. ІГРИ ЗА ПРАВИЛАМИ
На складнішому етапі дитина готова
виконувати прості дії по проханню педагога,
це допомагає ввести в заняття крім вже
названих ритмічних, сенсорних та ігор на
наслідування, ігри на взаємодію та ігри за
правилами. Ці ігри сприяють створенню
гарного емоційного контакту не лише з
дорослим, але й допомагають формувати
інтерес до однолітків та взаємодію з ними.

15. «ПАРУС»
Вірш Дії
Вітер по морю гуляє,
Вітер парус надуває,
Парус /Настю/ накриває.
Раз, два, три – лети!
Ведучий тримає з однієї
сторони хустку, а з іншої
сторони її тримає дитина.
Ритмічно під слова вірша
піднімають хустку вгору-вниз.
На слова «накриває» або ж
«лети» накривають якусь
дитину. У цей час інші діти
починають «шукати» дитину,
яку накрили.

16. РІВЕНЬ 4. СЮЖЕТНО-РОЛЬОВІ ІГРИ
На цьому етапі діти
засвоюють зміст ігор та їх
порядок, у них з’являється
можливість виявити
ініціативу: з певного моменту
діти починають самі
пропонувати ведучому ігри, в
котрі вони хотіли б зіграти, а
також різноманітні варіанти
змін вже знайомих ігор та
завдань. По мірі розширення
можливостей дітей необхідно
зменшити кількість наданої
допомоги і ступінь участі
дорослих у занятті.

17. “ЗАЙЧИКИ”

Вірш Дії
Зайчики стрибали на лісній галявині,
Ось так, ось так, зайчики стрибали.
Зайки сіли у кружечки,
Разом риють лопушечки,
Ось так, ось так, риють лопушечки.
Аж тут біжить лисичка,
Рудая сестричка,
Зайчиків шукає, з’їсти їх бажає!
Зайчики тікають по лісній галявині
Ось так, ось так, зайчики тікають.
Одна дитина обирається лисичкою.
А всі інші діти під слова ведучого
стрибають як зайчики, ведучий при
цьому ритмічно плескає в долоні.
Потім всі «зайчики» мають сісти у
заздалегідь приготовлені обручі і
імітувати рухи руками, наслідуючи
дорослого. Далі, уважно слухаючи
слова ведучого, діти починають
тікати від лисички на слова
«Зайчики тікають». Дитина, що
виступає у ролі лисички, імітує її
рухи, а згодом починає доганяти
дітей. Та дитина, яку «лисичка»
зловить і буде наступною лисичкою.

18. В заняття можна також включити інші
ігри, котрі допоможуть у вирішенні тих
чи інших задач для конкретної групи
дітей. Крім того, ігрові заняття
поступово можуть стати місцем
зустрічі для дітей та педагогів, під час
яких можуть обговорюватись ті події,
котрі відбулися з кожною дитиною.