Микола Васильович Гоголь Біографія, творчість

1. Микола Васильович
Гоголь
Біографія, творчість

2. Микола Васильович Гоголь (20 березня (1 квітня) 1809 року — 21 лютого (4 березня)
1852 року) — драматург, поет, критик, публіцист. Його визнали класиком
української та російської літератури.
«Скажу вам одне слово про те, яка в мене душа, хохлацька чи
російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що
ніяких переваг не дав би ні малоросіянину перед росіянином, ні
росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро
обдаровані Богом, і <…> кожній притаманні такі риси, яких не
має інша…»

3. Життєвий шлях письменника
1809 20 березня (1 квітня за старим стилем) у Великих
Сорочинцях у маєтку відомого лікаря Михайла
Трохимовського народився Микола Васильович Гоголь.
Микола Гоголь (уроджений Яновський) вийшов із
багатодітної сім’ї — був третьою дитиною із
дванадцяти. Мати Гоголя вважалася першою красунею
Полтавщини, була видана заміж у 14 років за батька
письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі
роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі
Василівці (раніше — Яновщина, нині — Гоголеве
Шишацького району).

4. Мати
Марія Іванівна Гоголь-Яновська,
18-річна мати Миколи Гоголя, заприсяглася
назвати майбутнього сина Миколою на
честь чудотворної ікони Миколи
Диканського. У травні мати з сином
повернулася до Василівки, де майбутній
письменник провів перші 9 років життя.

5. Батько, Василій Панасович Гоголь-Яновський
Дитячі враження залишилися з
письменником на все життя. У рідній
Василівці, що в Полтавській губернії, Микола
прожив дев’ять років, виховуючись разом з
молодшими братом та сестрами. Батьки
Миколи по-українськи гостинно приймали
гостей. На свята готували багато страв,
влаштовувалися з дітьми домашні концерти і
вистави, Василь Панасович читав свої вірші,
а красуня Марія Іванівна чудово танцювала.

6. Домашні театральні вистави
Гоголі також їздили до сусідів-поміщиків, але найбільші враження маленький
Микола отримав від поїздок у Кибінці до багатія-вельможі Дмитра Трощинського,
далекого родича Марії Іванівни. Колишній міністр юстиції і генерал, впливовий
царедворець, вийшовши у відставку, залишив Санкт-Петербург і оселився в рідній
Україні. Трощинський часто влаштовував у своєму маєтку маскаради і бали; він мав
навіть власний домашній театр, у якому грали і гості, і актори-кріпаки. Микола дуже
любив ці яскраві дійства з участю батьків, для яких Василь Панасович, бувало,
писав комедії. Д. П. Трощинський на честь народження Миколи Гоголя пообіцяв
щорічно сплачувати по 1200 карбованців на його науку. Обіцянку було дотримано.
У три роки Микола Гоголь читав і писав. У п’ять років почав складати вірші.

7. Роки навчання (1818-1819) у Полтаві
У 1818 році Василь Панасович відвіз обох своїх
синів на навчання до Полтавського повітового училища.
Це була різка зміна в житті хлопчиків, які виросли на
природі в родинному колі: дев’ятирічного Никошу та
його брата Івана поселили на квартирі в чужих людей у
незвичних умовах. Хоча тогочасна Полтава, яку пафосно
називали столицею Малоросії (тобто Лівобережної
України), активно розвивалася, у повітовому училищі
учні займалися у трьох холодних і брудних класах.

8. Навчання у Ніжині
1820 Смерть дев’ятирічного брата Івана.
Велике душевне потрясіння, щоденне
просиджування біля могили брата, з яким
разом училися й росли.
1821 У травні Микола Гоголь вступає до
Ніжинської ґімназії вищих наук князя
Безбородька.

9. Смерть батька
1825 Помирає батько — Василь Панасович Гоголь-
Яновський, український письменник, автор
водевілів «Собака-вівця» (текст не зберігся) та
«Простак або Хитрощі жінки, перехитрені
солдатом». Був управителем маєтків та
організатором домашнього театру українського
поміщика Д. П. Трощинського в Кибинцях поблизу
Миргорода, де й помер у березні 1825 року.
Похований у Василівці.
Могила батьків М.В.Гоголя

10. Перша написана комедія
1826 Після літніх канікул (за розповідями ґімназійних товаришів) Гоголь привіз
комедію українською мовою, яку грали в домашньому театрі Трощинського. Тоді ж
організував театр у Ніжинській ґімназії, ставши водночас його директором, автором
і художником-декоратором. Відтоді театр став його захопленням. Завдяки М.
Гоголю, Є. Гребінці, Н. Кукольнику, В. Забілі, В. Афанасьєву-Чужбинському, М.
Прокоповичу, які в різний час навчалися в Ніжинській ґімназії, тут зароджується
рукописна журналістика: «Метеор литературы», «Парнасский навоз», «Северная
заря», «Литературное эхо», «Литературный промежуток» та ін. Гоголь брав
найактивнішу участь у створенні рукописної журналістики, подаючи до них вірші
російською та українською мовами. На жаль, самі видання не збереглися

11. Перший друкований твір
1827 Пише поему «Ганц Кюхельґартен». Вирішує стати суддею.
1828 У червні закінчив повний курс ґімназії вищих наук князя Безбородька. 15
грудня з маєтку Трощинського в Кибинцях виїжджає до Петербурга на державну
службу.
1829 У журналі «Сын Отечества» (№12) вперше друкує вірш «Италия» без
підпису. Публікує окремим виданням, під псевдонімом В. Алов, писану ще в Ніжині
ідилію «Ганц Кюхельґартен». Після негативної рецензії Полєвого в «Московском
телеграфе» (1829, №12, червень) скуповує і спалює увесь тираж книжки. Влітку
здійснює морську подорож у Данію, кілька місяців живе в Любеку. Мотиви поїздки до
кінця не з’ясовано.

12. Служба
1829—1830 Служить чиновником у різних відомствах, одержує чин колезького
реєстратора
1831 - Працює учителем у Патріотичному інституті, а також домашнім учителем.
1833—1834 Робить відчайдушні спроби домогтися, щоб його призначили
професором загальної історії в Київському університеті. Не вийшло.
1834 Призначений ад’юнкт-професором загальної історії Санкт-Петербурзького
університету.

13. Подорож до Європи
1835 Залишає викладацьку роботу. Безоглядно
віддається літературі. Вийшла друком збірка
«Миргород», до якої увійшли: Частина 1:
«Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба»;
Частина 2: «Вій», «Повість про те, як
посварилися Іван Іванович з Іваном
Никифоровичем». Вийшла збірка «Арабески».
1836—1839 Подорож Гоголя по Німеччині та
Швейцарії. Гоголь у Парижі і в Римі —
«престолі краси».

14. Початок душевної кризи
1840 Початок душевної кризи, спричиненої смертю близького друга — графа
Йосифа Вієльгорського.
У Відні менш як за два місяці пише план трагедії з історії Запоріжжя,
переробляє й доповнює «Тараса Бульбу» (після ущипливих дорікань Бєлінського і
К° в «непатріотичності»).
1842 Літо. Знову залишає Росію, тепер на 6 років. Кінець року. Готує до друку повне
зібрання власних творів у чотирьох томах. 1842—1847 Гоголь за кордоном. Поволі,
але неухильно відходить від мистецтва.

15. Подорож до Гроба Господнього
1848 Кінець січня. Відбуває до Святої землі,
в Палестину. Наприкінці квітня
повертається до Одеси, звідки їде у
Василівку, де пробув весну і літо. Епідемія
й голод в Україні викликають у Гоголя
передчуття кінця світу.
1848—1851 Роки духовного просвітлення
Гоголя. Інтенсивна праця над завершенням
другого тому «Мертвих душ», які він писав
протягом одинадцяти років (з 1840-го).

16. Останній рік життя
1852 10 лютого в передчутті смерті доручає графові Толстому, в якого тоді мешкав,
відвезти свої рукописи до митрополита, щоб той порадив, що можна друкувати, а
що ні. Граф, не бажаючи утверджувати Гоголя в думці про смерть, відмовляється.
Уночі проти 12 лютого Гоголь спалює рукопис другого тому «Мертвих душ». Коли
майже все згоріло, він довго сидів у задумі, а тоді почав промовляти по-
українському: «Негарно ми зробили, негарно, недобре діло...» На ранок скаржився
графові Толстому: «Хотів був спалити деякі речі, давно для цього приготовлені, а
спалив усе! Яка сила в лукавого, — ось до чого мене підштовхнув! А я був там
багато слушного з’ясував і виклав... із нього всі могли б зрозуміти й те, що у мене
неясне в попередніх творах...» 21 лютого. Гоголя не стало.

17. Цікаві факти про М.В.Гоголя
За власним визнанням письменника головною думкою всього його життя та
творчості було «Як чорта виставити дурнем».
Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не завів, і взагалі
невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Щоправда, навесні 1850
року Гоголь робив через посередників пропозицію (перше і востаннє в житті) Анні
Вієльгорській, але отримав відмову.
У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи,
кроїти сестрам сукні, ткати пояса, шити для себе шийні хустки.

18. Цікаві факти про М.В.Гоголя
У своїх кишенях Гоголь завжди носив
солодощі, які постійно жував, бо був
“страшенним солодкоїжкою”. Особливо він
любив гризти під час роботи або розмови
шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи
не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю
цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники
письменника згадували, що руки Гоголя часто
були липкими через те, що він постійно їв
солодке.

19. Цікаві факти про М.В.Гоголя
Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати
на картинах цей недолік зовнішності.
Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його
поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною
численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані
летаргічного сну. Але згідно з документами НКВС, які збереглися, це не так. При
перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим
набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник
ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його
передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають
добровільне позбавлення себе їжі.

20. Цікаві факти про М.В.Гоголя
Опис майна Гоголя після смерті
показав, що залишилося особистих
речей на суму 43 рублі 88 копійок.
Його речі були обносками і говорили
про повну байдужість письменника до
свого зовнішнього вигляду в останні
місяці його життя.
Могила М.В.Гоголя на Новодівичому
цвинтарі у Москві