Віртуальна виставка-портрет до ювілею Леоніда Глібова - українського поета, байкаря, видавця, громадського діяча

1. НБ СНУ ім. В. Даля

2. Глібов — творець правдивих
перлин української
літератури.
І. Франко

3. БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Глібов народився 4 березня 1827 року в селі Зелений Поділ, колишнього
Хорольського повіту на Полтавщині, в родині управителя маєтків магнатів
Родзянків.
Початкової грамоти Глібова навчила його мати, Орина Гаврилівна,
культурна і освічена жінка, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840
році його віддали до Полтавської гімназії.
У перші роки перебування в Полтавській гімназії Л.Глібов пробує
писати російською мовою. Його творча біографія починається віршем
«Сон», написаним у 1841 році. Захворівши Л.Глібов змушений був
залишити гімназію. Після одруження і невдалої спроби вступити на
медичний факультет Київського університету він вступає в1849 р. до
Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. В цьому учбовому
закладі в свій час навчався М.Гоголь і Є.Гребінка.
З 1855 р. Л.І. Глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем
історії та географії в дворянському училищі в м.Чорному Острові,
Подільської губернії, звідки в 1853 р. переходить на посаду викладача
історії та географії в Чернігівську чоловічу гімназію. В цей період і
з’являються перші українські байки Глібова - здебільшого вільні переклади
з Крилова. В ці роки роки він пише також ряд ліричних віршів в дусі
пісенно-романтичної поезії 20-40-х років 19 ст.

4. БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Ще в 50-х роках в Чернігові виникає гурток з місцевої інтелігенції. Актиану
участь у діяльності цього гуртка бере і Глібов з дружиною. Внаслідок
зусиль Глібова з липня 1861 р. починає виходити щотижнева газета
«Чернігівський листок», у якій вміщувались прозові і поетичні твори
Глібова під псевдонімами: «Ив. Кенер», «Простодушный».
Зростання популярності «Чернігівського листка» насторожило
царських чиновників, які піддали суровій цензурі вміщувані в ньому
матеріали. Викриття нелегальної діяльності осіб, зв’язаних тісною
дружбою і співробітництвом з Л.Глібовим, вело до розширення слідства.
Увесь цей процес привів до того, що царські власті припинили видання
«Чернігівського листка». Цей удар тяжко вплинув на Л.Глібова. Він
відходить від громадської діяльності й залишає Чернігів. На кілька років
Глібов знайшов притулок у Ніжині, де він оселився з дружиною, яка тяжко
захворіла.
Поховавши у Ніжині дружину, Л.Глібов переселився до Чернігова, де
дістав посаду завідуючого земської друкарні.

5. Протягом 60—70 pp. він писав мало, загалом прозово-поетичні
фейлетони російською мовою під псевдонімом «Непостоянный
Сотрудник» та гумористичні вірші за підписом «Капітан Ботви-ван»,
став душею літературно-мистецького життя Чернігова. Його щотижневі
«четверги» охоче відвідували приятелі та шанувальники, літератори й
актори. Він виявляв великий інтерес до театрального мистецтва, брав
діяльну участь у роботі аматорського театру.
Літературна діяльність Леоніда Глібова активізувалась наприкінці
80-хрр.: налагодились зв'язки з дитячим журналам «Дзвінок», де він
публікував свої вірші, загадки, байки й жарти. У 1891р. у Чернігові
відбулося урочисте вшанування Глібова з нагоди 50-річчя його
літературної діяльності. Це вшанування надихнуло поета: він написав
нові байки. За останні чотири роки свого життя письменник створює
українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час.
У 1893 р. стан здоров'я Глібова значно погіршився. Зі спогадів друзів
відомо, що з початку цього року він уже не виходив з дому, друкарнею
керував через сина Олександра, твори ж продовжував писати під
лінійку з лупою. За п'ять днів до смерті поет продиктував близькому
приятелеві останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати
своєрідним заповітом байкаря.
Помер Леонід Іванович 10 листопада 1893 року на 66 році життя від
астми і хвороби серця.

6. УВІЧНЕННЯ ПАМ'ЯТІ
Похований на території Троїцько-Іллінського монастиря, біля стін
величного Троїцького собору, спорудженого старанням гетьмана І.
Мазепи. На пам’ятнику поетові, спорудженому на пожертви
громадянства, зроблений напис з віршем В. Самійленка:
І от замовк твій глас, погас огонь ясний,
Що в темному світив околі…
Але не вмре поет у пам’яті людській!...
Згадаємо тебе в неволеньці лихій
І в кращий час нової долі!
1957 року у Веселому Подолі було відкрито пам’ятник Глібову, який
спорудили на власні кошти селяни місцевої артілі.

7. УВІЧНЕННЯ ПАМ'ЯТІ
Могила Л.Глібова у Чернігові Скульптура Л. Глібова
у парку (Седнів)

8. УВІЧНЕННЯ ПАМ'ЯТІ
Марка України,
присвячена байкареві
Монета, присвячена 175-річчю з дня народження

9. БАЙКАРСЬКА ТВОРЧІСТЬ
Л.І.Глібов по-справжньому знайшов себе в жанрі байки, пісні, якими і
обезсмертив своє ім’я.
За своє життя Леонід Глібов написав понад 100 байок. Перші байки
Глібова (50-ті роки) були, по суті, перекладами творів І. Крилова. А на
початку 60-х років Глібов уже писав й оригінальні твори — «Вовк і
Вівчарі», «Вовк та Ягня», «Лящі» та ін. Головна тема його байок -
несправедливість суспільного устрою: безправ’я покріпаченого
селянства, поміщицька сваволя, продажність суддів, хабарництво
чиновників, облудність земства. Уже в одній із перших байок
письменника «Вовк та Ягня», яку Глібов написав в 1854 році,
викривалися непримиренні суперечності феодально-кріпосницького ладу,
що на той час дуже загострилися. В алегоричному образі Вовка втілено
всевладдя пана,безкарність його сваволі, нелюдськість вчинків,
зажерливість, примхливість, брутальність.
На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б’є -
Затим що сила є...

10. БАЙКАРСЬКА ТВОРЧІСТЬ
Байкарська творчість Глібова не тільки хронологічно, а й тематично
ділиться на два періоди: перший - 50-60-ті рр., другий - 80-90-ті рр.
У байках Глібова першого періоду (1853-1872 рр.) багато уваги
приділено зображенню різних сторін самодержавно-поміщицької системи
з насильством і розбоєм, цинічно-зневажлевим ставлення до трудового
люду («Вовк і кіт», «Гадюга та Ягня», «Вовк та Зозуля», «Вовк та
Мишеня», «Лев та Миша», «Громада», «Вовк та Ягня»).
Правдимим відтворенням взаємин між знедоленим, безправним народом
і гнобительско-чиновницьким апаратом Царської Росії є байки «Медмідь-
пасічник». «Щука», «Лисиця і Ховрах», «Вівчар», «Вовк та вівчарі».
В байках «Мишача рада», «Квіти» Л.Глібов висміяв кумівство у
вирішенні громадських справ. Письменник з неприхованим
розчаруванням говорить про царський маніфест 1861 року в байці
«Хмара».
В другий період творчості Л.Глібов пише байки: «Ластівка і Шуліка»,
«Ле на облаві», «Кундель», «Коник-стрибунець», «Цуцик», «Цяцькований
осел», «Мальований стовп» та інші.
В байках «Сила», «Скоробагатько» Глібов звертається до змалювання
руїнницької сили капіталізму.

11. БАЙКАРСЬКА ТВОРЧІСТЬ
Сила байок Л.Глібова в тому, що майже в кожному творі відчувається
народна точка зору на зображувані події. Розкриваючи паразитизм,
жорстокість панівних класів, байкар протиставляє їм працьовитість і
чесність простого люду, показував його моральну вищість, стверджував
його місце і роль у житті суспільства. Тематично спорідненим у байках
письменника постає викриття чиновницького паразитизму та байдужості,
морального застою.
У байках, написаних протягом 70—90-х років, Глібов поряд зі старими
темами порушував і нові. Поглиблювалось його світобачення,
урізноманітнювалась галерея образів, засоби реалістичного зображення
дійсності, зміцнювався зв'язок з народною творчістю.
«В своїх байках Глібов виявляє в повній мірі свій світогляд, - пише
літературознавець М.Плевако. – Це був світогляд людини 60-70- х років,
світогляд інтелігента-народника. Бувши справжнім сином свого віку й
типовим виразником настроїв та ідеалів свого оточення, Глібов виступав
у байках в оборону соціально покривджених» (М.Плевако, «Література
60-80-х років»).

13. ТВОРЧІСТЬ
Окрім байок перу Глібова належить чимало інших творів – віршів і прози.
Перша збірка його російськомовної поезії вийшла 1847 року в Полтаві.
Тоді написано і дві повісті «Наталка» та «З ким одружитись» і водевілі
«Хуторяночка» та «Типові сцени з живими образами».
Помітне місце в поезії Л.Глібова займають ліричні поезії. Його ліричні
вірші повні ніжності й замріяності У вірші «Вечір» він з великим почуттям
згадує юнацькі роки й перше кохання. Це і народопісенні поезії «Думка»,
«Зіронька», «Пісня», «Журба» (покладена на музику М.В. Лисенка).
Писав Глібов і дитячі твори, в яких виявив глибоке розуміння психології
дітей, свій педагогічний хист, вдавався до різноманітних форм віршу –
акровіршів, загадок і відгадок, казок. Ці твори він вміщував під псевдо
«дідусь Кенир» в галицьких виданнях – «Дзвінок», «Зоря», «Правда».
Вони викликали захоплення юних читачів і високу оцінку літераторів.
Чеська письменниця Соколова писала до редакції «Дзвінок»: «Я
закохана у вашого Леоніда Глібова. Його напрочуд красні байки та
загадки – єдині в усій слов’янській літературі (С.Голубенко, «Класик
українського байкарства»).

14. Більше прочитати можна за посиланнями:
• Глібов Леонід // Бібліотека «Літера». – Режим доступу :
http://ukrlitera.ru/index.php/literatura/100-glibov-tvori
• Леонід Глібов // Сайт «Гумореска». – Режим доступу :
http://gumoreska.org.ua/baiki/glibov.html
• Глібов Леонід Іванович. Життєвий та творчий шлях, біографічні статті // Сайт
«УкрЛіб». – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=42
• Біографія Леоніда Глібова. – Режим доступу : http://md-eksperiment.org/etv_page
• Леонід Глібов біографія скорочено // Сайт «Українська література. Теорія
літератури». – Режим доступу : http://www.ukrlitzno.com.ua/leonid-glibov-biografiya
• Глібов Леонід Іванович // Сайт Ukrlit.Org . – Режим доступу :
http://ukrlit.org/hlibov_leonid_ivanovych
• Леонід Глібов – Біографія // Сайт «Бібліотека української літератури». – Режим
доступу : http://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/glibov-leonid/156-leonid-glibov
• Глібов Леонід Іванович // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki/Глібов_Леонід_Іванович
• Глібов Леонід Іванович // Вікіцитати. – Режим доступу :
https://uk.wikiquote.org/wiki/Глібов_Леонід_Іванович
• Глібов Леонід Іванович. Біографія. Вірші // Worldpoesy.Com. – Режим доступу :
http://worldpoesy.com/index.php?country=ua&objectType=biography&id=f0bybmy8go6
• Михайлин І.Л. Газета Леоніда Глібова "Черниговский листок« // Історія
української журналістики. Кн. І. / І.Л. Михайлин. – Х.: Харківське історико-
філологічне товариство, 2000. - 279 с. – Розд. 17. - С. 237-249. – Режим доступу
: http://1000years.uazone.net/glibov.htm