9 вересня виповнюється 250 років з дня народження видатного українця – Івана Петровича Котляревського, письменника, поета, драматурга, засновника нової української літератури, громадського діяча. До цієї дати ми пропонуємо бібліографічний посібник «Іван Котляревський – Коперник українського слова», в якому пропонуємо ознайомитися з краткою біографічною довідкою про життя та творчість І. Котляревського

3. В 2019 році в Україні відзначається 250-річчя
українського поета, перекладача, драматурга,
просвітителя, громадського діяча, зачинателя нової
епохи української літератури Івана Петровича
Котляревського. Головна заслуга і досягнення Івана
Котляревського полягає в тому, що він довів –
українська мова є літературною. Теза російської
пропаганди 2014-2015 рр. про те, що немає
української нації (тобто "ополячений діалект"
російської мови, а "українці" - це "малороси") був
спростований ще в кінці 18 століття, коли в 1798 році
в Петербурзі вийшли три перші частини "Енеїди"
Котляревського з великим, на більш ніж 1000 слів,
українсько-російським глосарієм.
Наявність літературної мови і є атрибут нації. Так,
понад 200 років тому завдяки літературному подвигу
Івана Котляревського все філологи світу дізналися і
визнали українську мову, такою якою можна
перекласти "Енеїду" Вергілія, як раніше
д а в н ь о г р е ц ь к и й с ю ж ет бу в в и к л а д е н и й
французькою (П. Скарроном), німецькою (А.
Блюмауером) і рядом інших мов світу.
Невипадкова з позиції філології тематика жанру.
Література кожної з країн в народженні своєму
проходить 3 етапи – спочатку вона сміється, потім
плаче і тільки потім гучно заявляє про себе. Старт
процесу народження в літературі української поклав
Котляревський, підхопив Квітка-Основ'яненко,
кульмінацією стала творчість Тараса Шевченка.
"Енеїда" Котляревського свого часу стала
джерелом цілющого сміху, який повернув українську
націю до життя в найважчий для неї період.
Письменник довів, що українська мова, що
вважалася народним говором, ідеально підходить
для написання серйозних літературних творів;
"Енеїда" стала переломним моментом не тільки
в літературі, а й в історії народу як такого, вона
відродила українську мову після багаторічних спроб
задушити голос народу; в надскладний для українців
історичний період письменник дав нації силу для

4. відродження, почерпнув натхнення в самому народі,
його побуті і блискучих гранях індивідуальності – сміх
для нації означає оздоровлення та вихід на новий
рівень самоусвідомлення. На стику 17-18 століть
"Енеїда" повернула українцям силу для боротьби за
існування тоді, коли у відродження нації після
знищення Гетьманату та Запорізької січі вже майже
ніхто не вірив. Найголовнішим героєм поеми
Котляревського є український народ. У тексті він
постає перед читачами як нація воістину героїчна.
Сили козакам дає їх любов до Вітчизни, що
перетворює звичайного молодого хлопця в
героїчного лицаря. Письменник Євген Сверстюк
свого часу говорив, що в "Енеїді", крім
безпосередньо тексту, є ще підтекст і надтекст. У
своєму найвідомішому творі Котляревський одягнув
героїв Вергілія в український одяг. В результаті
виявилося, що справжній сенс поеми український
народ зрозумів, а імперська влада не побачила
небезпеку для себе в "Енеїді". Твір досить часто
називають "історією України в часі, що пливе
морськими хвилями". Котляревський в образі свого
Енея зобразив збірний образ українського козака, в
Турні уважний читач без зайвих зусиль вгадає
московського царя, а в Трої – українську державу, яка
в своєму розвитку постійно стикається з протидією.
Часто "Енеїду" називають енциклопедією
українського побуту. Знань інтелігент Котляревський
набирався йдучи в народ. Письменник одягався в
непримітний мужицький одяг і поринав у світ
простого народу. Збірні образи присутні і в його
драматичних творах. У п'єсі "Наталка-Полтавка"
письменник описав ідеальну українську жінку, яка
вміє любити всім серцем. В образі Возного
драматург показав, що навіть в буденному житті є
місце подвигу, а щастя близькій людині дарувати
легко і просто. У 1889 році легендарний український

5. композитор Микола Лисенко написав оперу за п'єсою
"Наталка-Полтавка", твір переведено безліччю мов, і
по нинішній день по ньому ставляться театральні
постановки. Неважко знайти збірний образ, цього разу
негативний, якщо в "Енеїді" сатира
завуальована, то в п'єсі недоліки прихильників
царського гніту продемонстровані набагато
яскравіше. Критики називають п'єсу сміливою,
зухвалої сатирою на московську владу.
Примітно, що "Енеїда" виходила в друкованому
вигляді поетапно. Перш за все, не повідомивши
письменника, в 1798 році видавець Михайло Парпура
в Санкт-Петербурзі опублікував перші три розділи
поеми. Видавець отримав непоганий прибуток,
письменник – славу. Відсутність реакції на
ризикований сатиричний твір показала, що імперське
керівництво суті "Енеїди" не зрозуміло, що надихнуло
письменника на продовження твору "Москаль-
чарівник", написаному Котляревським у 1819 році.
Повний текст був опублікований тільки після
смерті автора, в 1842 році. Над поемою
Котляревський працював майже все своє життя,
почавши ще під час навчання в духовній семінарії.
Фінальний варіант тексту складається з 730 строф по
10 рядків у кожній.
Літературознавці констатують, що свідомість і
творчість Котляревського містять в собі ознаки бароко
та романтизму. Однак бароко письменник розумів по-
своєму, він показав, що великими можуть бути і прості
жителі українського села. Письменник став автором
першого серйозного твору народною мовою, до цього
вона вважалася нарєчієм, яке підходить тільки для
написання інтермедій.

6. Народився письменник 9 вересня 1769
року в Полтаві в родині козацько-
старшинського роду, яка належала до
місцевої еліти.
- з 1780 по 1789 рік навчався в духовній
семінарії Полтави, де освоїв кілька
іноземних мов. Від продовження
н а вч а н н я в С а н к т - П е т е р б у р з і
відмовився, поступив після закінчення
семінарії на службу канцеляристом;
- з 1793 по 1796 рік працював вчителем
в сім'ях сільських поміщиків;
- в 1796-1808 роках проходив військову
службу, брав участь в боях під Ізмаїлом
та Бендерами в рамках російсько-
турецької війни;
- з 1810 року був покровителем в
Полтавському будинку для дітей бідних
дворян;
- в 1812 році займався формуванням 5
Українського козачого полку для участі
підрозділу у війні проти Наполеона І
Бонапарта. Письменникові було обіцяно,
що після завершення війни полк буде
збережено як постійне козацьке військо,
але цей задум Котляревського так і не
вдався;
- в 1816-1821 роках він обіймав посаду
директора в Полтавському театрі,
п о п о в н и в р е п е рт у а р вл а с н и м и
драматичними творами;
- з 1827 по 1835 рік працював
попечителем богоугодних закладів в
Полтаві;
- помер 10 листопада 1838 року в
власному будинку в улюбленому місті.
Біографія
Івана Котляревського

7. Засновник української літератури, судячи з
розповідей сучасників, що дійшли крізь
століття, був людиною цікавою в спілкуванні,
з блискучим почуттям гумору. Люди, які знали
Котляревського, згадували, що він міг
розповідати про звичайні речі дуже смішно,
але сам при цьому навіть не посміхався.
Стиль життя поета досить часто порівнюють
з долею Григорія Сковороди. Обидва
знакових для України письменника усіма
можливими способами намагалися уникнути
контакту з владою. Однак якщо Сковороду
часто називають першим українським
мандрівним філософом, то Котляревський
все своє життя прожив в рідній Полтаві .
Свого часу Котляревський був членом
Полтавської масонської ложі «Любов до
істини», користувався авторитетом у місті. За
допомогою задіяння власних зв'язків
письменник сприяв викупу з рабства
Михайла Семеновича Щепкіна, який не
тільки є засновником російської акторської
школи, а й найкращим виконавцем головної
ролі в п'єсі "Москаль-чарівник". "Енеїду" з
автографом Котляревського дбайливо
зберігав імператор Олександр Перший.
Примірник твору також був в особистій
бібліотеці Наполеона Першого Бонапарта в
його оселі після вигнання на острів Святої
Єлени. Відзначився письменник і під час
своєї роботи попечителем богоугодних
закладів. У середовищі піклувальників
досить поширеним явищем була корупція,
якій в діяльності Котляревського, кристально
чесної людини, не спостерігалося. В
результаті за 1 рік роботи він заощадив 2400
Цікаве
про Івана Котляревського

8. ч е р в о н ц і в . П е р е д с м е р т ю
Котляревський роздав власне майно
близьким і друзям, звільнив невільників.
Пам'ятник на могилі поета поставив
його друг Павло Стеблін-Каменський.
На надгробній плиті викарбувані слова,
написані Тарасом Шевченком.
Увічнення пам’яті
Івана Котляревського
- в 1952 році було відкрито літературно-
м е м о р і а л ь н и й м у з е й і м е н і
Котляревського в Полтаві;
- в 1969 році на Івановій горі в Полтаві
відкрито музей-садибу у будинку, де
народився і жив письменник;
- ім'я Котляревського увічнено в назвах
вулиць різних міст України, в Полтаві і
Києві ім'я поета носять парки. Безліч
навчальних закладів, бібліотек і навіть
кінотеатрів названі на честь видатного
літератора;
- 28 жовтеня 1998 року Національний
банк України випустив пам'ятну золоту
монету номіналом в 100 гривень в
рамках серії "Духовні скарби України"
на честь 200-річчя першого видання
"Енеїди";
- у вересні 2009 року в серії "Видатні
особистості України" випущена срібна
монета номіналом в 5 гривень,
присвячена Івану Котляревському;
- відкрито пам'ятник на могилі
Котляревського авторства скульптора
Леоніда Позена;

9. - пам'ятник поетові встановлений біля
Українського католицького університету
святого Климента в Римі;
- на території музею-садиби в 1971 році
встановлено Гіпсобетонний бюст,
виконаний скульптором Галиною
Кальченко. Ця жінка виконала також
пам'ятник-бюст в Києві, встановлений в
1973 році;
- в 2004 році встановлено барельєф
Котляревському і "Енеїді" в місті
Чернівці;
- в 2010 році пам'ятник письменнику
встановлено на території військово-
історичного комплексу "Бендерська
ф о р т е ц я " в м і с т і Б е н д е р и
(Придністров'я);
- в 1969 і 1994 роках випускалися поштові
марки, присвячені Котляревському;
- з 2007 року в Полтаві вручається
обласна премія імені Котляревського;
- з 1990 року щорічно присуджується
премія імені Котляревського за
досягнення в галузі драматургії і
театрального мистецтва. Лауреати
в и б и р а ю т ь с я п р е д с т а в н и к а м и
М і н і с т е р с т в а к ул ьт у р и , С п і л к и
письменників України та Спілки
театральних діячів України.

10. Твори І. П. Котляревського
Котляревський, Іван Петрович. Повне зiбрання
творiв / I. П. Котляревський. – К. : Видавництво
Академiї наук Української РСР, 1952. – 533 с.
Котляревський, Іван Петрович. Вибранi твори/ І.
П. Котляревський ; вступ. ст. Є. С. Шабліовського,
Б. А. Деркача. - К. : Днiпро, 1976. – 278 с.
Котляревський, Іван Петрович. Енеїда: поема,
п'єси / I. П. Котляревський. – Харкiв : Фолiо, 2005.
- 350 с. – (Українська класика).
Котляревский, Иван Петрович. Энеида / И. П.
Котляревский ; ред. Р. С. Софронова. – М. :
Государственное издательство художественной
литературы, 1955. – 259 с.
Котляревський, Іван Петрович. Поетичні твори;
Драматичні твори; Листи / І. П. Котляревський ;
упоряд. і приміт. М. Т. Максименко. – К. : Наукова
думка, 1982. – 319 с.
Котляревський, Іван Петрович. Енеїда: поема,
п'єси / І. П. Котляревський. – Харків : Аргумент
Принт, 2012. – 271 с. – (Українська класична
література).
Котляревський, Іван Петрович. Наталка Полтавка
; Москаль-чарівник : п'єси / І. П. Котляревський ;
приміт. В. О. Шевчука. – Харків : Фоліо, 2014. – 90
с.
Котляревський, Іван Петрович. Енеїда; Наталка
Полтавка : для ст. шк. віку / І. П. Котляревський ;
передм. О. М. Колінченко. – К. : Школа, 2006. –
269 с.

11. Література про творчість
І. Котляревського
Єфремов, Сергій Олександрович. Історія
українського письменства / С. О. Єфремов ; авт.
передм. М. К. Наєнко. – К. : Феміна, 1995. – 686 с.
І. Котляревський. Енеїда. Наталка Полтавка :
посiбник / авт.-уклад. Г. Г. Корницька, Л. Г. Морозова. –
Харкiв : Ранок, 2001. – 64 с. – (Лiтературна крамниця).
Історія української культури. 7 зшиток / під заг. ред. I.
Крип'якевича. – К. : Обереги, 1993. – 48 с. – (Історична
бібліотека).
Кирилюк, Євген Прохорович. Іван Котляревський :
життя і творчість / Є. П. Кирилюк. – К. : Дніпро, 1981. –
287 с.
Кроп Т. Рукописні твори Івана Котляревського / Т. Кроп
// Літературна Україна. – 2014. – № 35. – С. 3.
Літературно-меморіальний музей І. Котляревського в
Полтаві // Літературна Україна. – 2011. – № 3. – С. 15 :
іл..
Матюшкіна Т. П. «Енеїда» Вергілія та «Енеїда» І.
Котляревського : до проблеми встановлення
генетичних зв'язків між творами за допомогою
дослідницького характеру / Т. П. Матюшкіна //
Зарубіжна література в школах України. – 2010. – №
7/8. – С. 60-62.
Нахлік Є. Пекло в «Енеїді» І. Котляревського: ґенеза й
міфологічні сенси: античні та християнські / Є. Нахлик
// Дивослово. – 2011. – № 12. – С. 46-50.
Нахлик Є. Соціальний вимір пекла в «Енеїді» І.
Котляревського: джерела та обрана семантика / Є.
Нахлик. – 2011. – № 9. – С. 51-58.
Огієнко, Іван (Митрополит Іларіон). Історія
української літературної мови / І. Огієнко ; упоряд. авт.
передм. і комент. М. Тимошик. – К. : Наша культура і
наука, 2004. – 434 с.

12. Огородник , Іван Васильович. Iсторiя фiлософської
думки в Українi : курс лекцій : навч. посiб. / І. В.
Огородник , В. В. Огородник. – К. : Вища школа :
Знання, 1999. – 543 с.
Панасенко, Тетяна Михайлівна. Іван Котляревський /
Т. М. Панасенко. – Харків : Фоліо, 2010. – 88 с. –
(Знамениті українці).
Ткаченко, Никифор Степанович. Іван Котляревський
у школі : посіб. для вчителів / Н. С. Ткаченко, К. О.
Ходосов. – вид. 2-е, перероб. і доп. – К. : Радянська
школа, 1977. – 192 с.
Хропко, Петро. Іван Петрович Котляревський.
Лiтературний портрет / П. П. Хропко. – К. : Художня
лiтература, 1958. – 93 с.
Чадюк М. Візуальний код українського минулого :
[підсумки «Проекту Енеїда» у Нац. Худож. Музеї
України, присвяченому «Енеїді» І. Котляревського] /
М. Чадюк, П. Гудімов // День. – 2017. – 27-28 жовтня
(№ 192-193). – С. 16-17 : іл..
Чоник Р. «І де сміявсь Іван Петрович…» : «Енеїда»
Івана Котляревського / Р. Чопик // Дивослово. – 2010. –
№ 7. – С. 47-52.
Чудові пересмішники : сатир. твори класиків укр. літ. /
упоряд. і передм. А. А.Чічановського. – К. : Грамота,
2006. – 542с.
Шевчук, Валерій Олександрович. Вершинний твір
українського бароко : літературознавче дослідж.
"Енеїди" І. Котляревського / В. О. Шевчук. – 3-е вид. –
К. : Веселка, 2008. – 38 с.