Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, громадянин library_darnitsa
В історію він увійшов, поряд із Тарасом Шевченком і Миколою Костомаровим, як діяч «Наддніпрянської Трійці», яка заклала підвалини розвитку модерної української культури.
Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, громадянин library_darnitsa
В історію він увійшов, поряд із Тарасом Шевченком і Миколою Костомаровим, як діяч «Наддніпрянської Трійці», яка заклала підвалини розвитку модерної української культури.
Микола Гоголь – провідник української культури у світі library_darnitsa
Інформаційно-бібліографічний список літератури присвячено видатному митцю слова Миколі Гоголю, який у своїх творах геніально відтворив риси української культури та національного характеру українців.
Олег Ольжич – поет національного героїзму : бібліографічний нарис до 80-річчя...Дарницька Книгиня
Бібліографічний нарис «Олег Ольжич – поет національного героїзму» присвячений 80-річчю від дня смерті українського поета, археолога, політичного діяча Олегу Ольжичу та ознайомить Вас з життєвим та творчим шляхом письменника.
До 190-річчя від дня нродження українського письменника Юрія Федьковича пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку, на якій представлена література про його життєвий шлях і твори автора.
Практика студентів на складі одягу H&M у Польщіtetiana1958
Пропонуємо студентам Державного біотехнологічного університету активно поринути у аспекти логістики складу одягу H&M.
Метою практики є не тільки отримання теоретичних знань, а й їх застосування практично.
Нинішній етап розвитку економіки країни вимагає підвищеного попиту на сільськогосподарську продукцію, виробництво якої неможливе без розвинутого агропромислового комплексу. Тому вплив наукових розробок на сферу виробництва сільськогосподарської продукції набуває все більшої уваги, розцінюється як визначальний фактор інноваційного розвитку в розбудові продовольчого ринку України.
У сучасних умовах сільськогосподарського виробництва пріоритетним напрямком наукових досліджень є обґрунтування та удосконалення сучасних агротехнологій вирощування зернобобових культур на засадах енерго- і ресурсозбереження та екологічної безпечності. Зернобобові культури належать до цінних у продовольчому, кормовому та агроекологічному значенні рослин сільського господарства України.
За посівними площами та валовими зборами товарного насіння група зернобобових культур у світовому землеробстві займає друге місце після зернових. Така їхня позиція зумовлена тим, що вони є найдешевшим джерелом високоякісного білка для харчування людей і годівлі тварин та птиці. Крім цього, насіння бобових вирізняється позитивним впливом на здоров’я людей та тварин завдяки оптимально поєднаному в ньому амінокислотному складу, комплексу вітамінів, мінеральних елементів, інших біологічно активних сполук.
Випуск магістрів- науковців факультету мехатроніки та інжинірингу, 2024 р.tetiana1958
Державний біотехнологічний університет.
Випуск магістрів-науковців факультету мехатроніки та інжинірингу, 2024 р.
Спеціальність 133 "Галузеве машинобудування"
2. Творчість Миколи Гоголя — унікальне явище для
всього світу. Двом великим культурам — як
українській, так і російській, він належав однаковою
мірою, дві мовні стихії живили його творчість.
«Сам не знаю, яка в мене душа, хохлацька чи
російська. Знаю тільки те, що ніяк би не надавав
переваги ні малоросіянинові перед росіянином, ні
росіянину перед малоросіянином».
3. Сюжет для "Ревізора" і "Мертвих Душ" Гоголю підказав Пушкін. "Ревізор" Гоголя
справив ефект вибуху бомби. До того російська література не бачила нічого
подібного: у виставі була показана нещадна правда про життя і звичаї Росії. І хоча, як
говорив сам автор, мова йшла тільки про шість провінційних чиновників, які
виявилися брехунами, хабарниками, кар'єристами, багато в них впізнали себе і тому
були невимовно обурені.
Н.В. Гоголь читає "Ревізора" 5 листопада
1851 на квартирі в будинку Тализіна в
Москві на Нікітському бульварі (зліва
направо: Г.П. Данилевський, І. С. Тургенєв, С.В.
Шумський, П.М. Садовський, М.С. Щепкін, С.
Т. Аксаков, І. С. Аксаков).
4. У 1836 р. Гоголь дивиться прем’єрну виставу написаного ним «Ревізора», але під
час вистави робить для себе несподіване відкриття: все ним написане виявилося
суцільною сатирою на чиновницько-самодержавний апарат. Не досидівши до кінця
вистави, письменник покидає театр. Розуміючи небезпеку для свого життя, він
залишає Росію. У середині 1836 р. він виїздить за кордон — у Рим. Це була його
друга закордонна подорож, яка, на відміну від першої, що відбулася в 1829 році і
тривала два місяці, триває в цілому до кінця 1848 року. Він відвідує Німеччину,
Швейцарію, Францію, Італію.
5. В серпні 1844 року зізнається О. Данилевському: «...Мне Россия и все русское стало
милей, чем когда-либо прежде...», а в квітні 1846-го, перебуваючи в Римі, він
вже називав її у своїх листах «раєм», «каким для меня кажется теперь наша
требующая любви нашей Россия»...
У його листах з 1847 року вже немає
колишнього зарозумілого тону проповідування і
повчання; він побачив, що описувати російське
життя можна тільки посеред неї і вивчаючи її.
Притулком його залишилося релігійне почуття:
він вирішив, що не може продовжувати роботи,
що не виконавши давнього наміру поклонитися
Святому Гробу. Наприкінці 1847 року переїхав
до Неаполя, і в початку 1848 відплив до
Палестини, звідки через Константинополь і
Одесу повернувся остаточно в Росію.
6. У 1848 р Гоголь здійснює паломництво до
Єрусалиму. Після цього кінець весни і літо
гостював в селі у матері, а у вересні переїхав
до Москви. Літо 1849 року проводив у
Смирнової в селі і в Калузі, де чоловік
Смирнової був губернатором; літо 1850 роки
прожив знову в своїй сім'ї; потім жив деякий
час в Одесі, був ще раз вдома, а з осені 1851
року поселився в Москві.
У Парижі письменник познайомився і
потоваришував з графом А.П. Толстим. Їх
зв'язали спільні релігійні і моральні
переконання. І, повернувшись в Москву,
Гоголь оселився в особняку Толстих на
Нікітському бульварі. Олександр Петрович Толстой
7. Він продовжував працювати над другим томом «Мертвих душ» і читав уривки з
нього у Аксакових, але в ньому тривала та ж болісна боротьба між художником і
християнином, яка йшла в ньому з початку сорокових років. За своїм звичаєм, він
багато разів переробляв написане, ймовірно, піддаючись то одному, то іншому
настрою. Тим часом його здоров'я все більше слабшало; в січні 1852 року його
вразила смерть дружини А. С. Хомякова - Катерини Михайлівни, яка була сестрою
його друга Н. М. Язикова; їм опанував страх смерті; він кинув літературні заняття,
став говіти на масниці; одного разу, коли він проводив ніч в молитві, йому почулися
голоси, які говорили, що він скоро помре.
Чиновники в поемі
Мертві душі
8. 1852
10 лютого в передчутті смерті доручає графові Толстому,
в якого тоді мешкав, відвезти свої рукописи до
митрополита, щоб той порадив, що можна друкувати, а
що ні. Граф, не бажаючи утверджувати Гоголя в думці
про смерть, відмовляється. Уночі проти 12 лютого Гоголь
спалює рукопис другого тому «Мертвих душ». Коли
майже все згоріло, він довго сидів у задумі, а тоді почав
промовляти по-українському: «Негарно ми зробили,
негарно, недобре діло...» На ранок скаржився графові
Толстому: «Хотів був спалити деякі речі, давно для цього
приготовлені, а спалив усе! Яка сила в лукавого, — ось
до чого мене підштовхнув! А я був там, багато слушного
з’ясував і виклав... із нього всі могли б зрозуміти й те,
що у мене неясне в попередніх творах...». Гоголь, який спалює
рукописи.
9. Останні роки життя Гоголя містять більше загадок, аніж відповідей. Всупереч
поширеним чуткам про божевілля Гоголя, письменник помер будучи абсолютно в
здоровому глузді та в проясненому стані духу. Єдине, у чому версії збігаються –
перш ніж залишити цей світ, Микола Васильович довго перебував у депресії від
того, що так і не зміг виконати головну місію свого життя. Якою вона була – знав
тільки він.
Товсті були так засмучені, що незабаром після сумної події виїхали за кордон, не в
силах залишатися в цьому будинку. Граф Олександр Петрович Толстой пережив
свого геніального друга на двадцять років.
11. Він помер 21 лютого 1852 року, о восьмій ранку.
Йому було всього сорок два. Але це був би не
Гоголь, якби його життя скінчилося простою
смертю. Він і після переходу на той світ лишився
вірним своїй пристрасті – подорожам. Поховане на
цвинтарі Данилового монастиря, сьогодні його тіло
спочиває на Новодівочому кладовищі.
Перепоховання ж відбулося вже за радянської влади
- в останній день травня 31 року.