2. 2
Новий етап у розвитку шкільної
освіти пов’язанийз упровадженням
компетентнісного підходу до
навчально-виховного процесу, реалізації наскрізних змістовних ліній. Але
передумовоюмає бути і створення відповідного освітнього простору на уроках
і тудового навчання та технологій. Поряд із перелічиними видами діяльності
повинна крокувати, безумовно, інноваційність та креативність.
Проектно-технологічна діяльність здобувачів освіти – це їх навчальні і
творчі проекти, які можуть виконуватись будь-якою технологією
представленою у змісті програми, з відповідним добором конструкційних
матеріалів, плануванням робіт необхідних для створення виробу. Формування
змісту діяльності учнів на уроках трудового навчання здійснюється саме на
основі об’єктів проектної діяльності, а не технологій, як це було передбачено
попередніми програмами. Саме це дає змогу водночас проектувати та
виготовляти один і той же виріб з допомогою різних основних та додаткових
технологій. Провідним завданням учителя є реалізація очікуваних результатів
навчально-пізнавальної діяльності учні. У даному посібнику розміщена
технологічна послідовність виконання проектів із власного досвіду роботи,
теоретичні матеріали, історія української культури.
Зміст посібника буде цікавим вчителям трудового навчання та технологій на
допомогу у організації та проведенні уроків спрямованих на формування
ключових компетентностей учнів, розвиток творчих здібностей,зорієнтує на
вибір інноваційних педагогічних технологій.
3. 3
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..…...4 4
Розділ І. ХУДОЖНЯ ОБРОБКАДЕРЕВИНИ…… .……………….….......7
1.1. З історії художньої обробкидеревини………………………………...….7
1.2. Поняття про композицію та її складові частини………….. ... ..…….....12
1.3. Орнамент та його особливості………………………………………...….14
1.4. Історія української писанки………………. …………………….……….16
1.5. Обгрунтування виборуоб’єктапраці…………………………………….20
Розділ ІІ. ПРОЕКТНО - ТЕХНОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ …..…….….22
2.1. Виготовлення декоративної тарілі - «блюдце з блакитним поясочком»
…………………………………………………………………………………...22
2.2. Виготовлення сувенірної ложки - «козацька» … ………………….......26
2.3. Проект «Виготовлення дерев’яноїписанки - «паленка»»..……….…...31
2.4. Проект «Виготовлення підставки для квітів»……………………………34
БІБЛІОГРАФІЯ………………………………………………………………. 41
ДОДАТКИ
4. 4
Вступ
Навряд чи хтось буде суперечити думці, що
на сьогоднішній день декоративно-вжиткове
мистецтво має неабиякий вплив на формування
національної свідомості школярів. Національна
державна комплексна програма естетичного
виховання рекомендує широко і повсякчасно
звертатися до народного мистецтва: включати
до шкільних програм твори народної творчості, національного мистецтва,
використовувати їх у викладанні музики і хорового співу, на уроках
образотворчого мистецтва, історії та праці. Значної уваги заслуговує
знайомство з народною творчістю, національним мистецтвом в позакласній і
позашкільній роботі, на заняттях гуртків і факультативів.
Декоративно-прикладне мистецтво – це найдоступніша дитині форма
духовності, це перший етап оволодіння нею художнім стилем бачення.
Декоративно-прикладне мистецтво притаманне культурі різних народностей,
у ньому втілюється душа етносу, воно оточує людину в повсякденному житті
й у свята. Тому саме декоративне мистецтво є найбільш близьким кожній
людині і може стати основою художнього розвитку особистості, оскільки, з
одного боку, в ньому відбито минуле, а з іншого – в народному мистецтві
упродовж століть були вироблені творчі методи, які складають основу
розвитку сучасної народної творчості. Народне мистецтво відбиває
об’єктивну суспільну потребу в етичному осмисленні середовища, яке нас
оточує, зарадизадоволення запитів людини, є могутнім стимулом її розвитку.
Під час відвідин історичного музею, де зібрані ужиткові речі людей
далекого минулого, ми допомагаємо учням відшукати у цих пам’ятках
матеріальної культури елементи художності, пропонуємо з’ясувати
5. 5
необхідність декорування певного предмета. Речі, виконані людиною у
глибоку давнину немовби, освітлюють далеке минуле мистецтва.
Розглядаючи їх, учні збагнуть, що краса була потрібна ще в ті давноминулі
епохи.
Позитивною особливістю цього мистецтва є залучення молоді до
прекрасного через різноманітні форми, які органічно вплітаються в
повсякденне життя, побут, одяг, житло родини – розмальовані декоративні
тарілки, різьблені з дерева речі, художні вироби з глини, прикраси одягу,
різні види тканини. Правильно роблять ті батьки, які у спадок своїм дітям
передають знання, вміння і навички з художнього килимарства і ткацтва,
кераміки, настінного розпису, художньої обробки дерева, скла і металу,
вишивки. Завдяки народно-декоративному мистецтву здійснюється зв’язок
поколінь, а через задоволення художніх потреб реалізується соціальне
призначення мистецтва.
Вдале використання народної творчості на уроках чи в позакласній
роботіоптимізує працю вчителя, а також збуджує позитивні емоції школярів,
робить малодоступне простим, близьким і зрозумілим, активізує творче
мислення учнів, збагачує їх духовно.
Використання декоративно-прикладного мистецтва в навчальному
процесі суттєвий вклад у формування морально-естетичного світогляду
школярів. Декоративно-прикладне мистецтво становить собою величезний
досвід розвиткународу та його культури, формує глибоку повагу до джерел,
розвиває патріотичні почуття і переконання як результат розуміння своєї
належності до нації.
Сьогодні художні промисли одна з основних форм розвитку сучасного
народно-декоративного мистецтва, це технічно обладнані підприємства з
високою культурою виробництва. Пам'ятки культури створюються віками,
але, на жаль, не на віки. На наших очах зникає ,іноді й незворотньо ,чимало
елементів, а то й цілих комплексів традиційної культури та побуту. Проте
духовність народу явище неплинне, традиційне, органічно входить у
сьогодення.
6. 6
Розвиваючись на основі вікових традицій вироблених багатьма
поколіннями обдарованих майстрів, народне мистецтво є образотворчим
літописом, в якому яскраво відображається життя і побут трудящих, їх
думки, прагнення і сподівання. Талановиті майстри з народу,
використовуючи велику спадщину своїх попередників, вносять нові і нові
риси в образ мистецтва. Вироби ввійшли в сучасний інтер'єр, як твори
мистецтва , як згустоклюдської радості, як святкове розуміння світу і життя.
Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і
господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки
прикрашались орнаментальним різьбленням.
Щоб розуміти мистецтво, треба бути художньо освідченою людиною,
вивчати його мову так, як будь-який інший предмет у школі.
Захоплення справжнім мистецтвом, розуміння його - виховують
людину різносторонньою, розкривають перед нею різні сторони дійсності.
Тільки художньо розвиненалюдина здатна бачити красу фізичної і розумової
праці, брати активну участь у творчому житті свого народу. Основне
завдання мистецтва - розвивати почуття прекрасного, навчити бачити красу
рідної природи, красу творчої праці, навколишньої дійсності.
Великого розвитку серед інших видів мистецтва досягла художня
обробкадеревини - різьблення. Багатовіковий досвід перетворення деревини
у вжиткові і декоративні речі, вироби передавався з покоління в покоління.
Професійні навички і художні прийоми поколінь майстрів стали традицією.
В галузі художньої обробки дерева працюють народні майстри,
художники-професіонали. Дерево просто співає в руках різьбярів, вони
дарують дереву друге, прекрасне і неповторне життя. У творчості різьбярів
найбільш захоплює багатство форм виробів.
Справжнім творцем мистецтва завжди був і є народ. Народні традиції,
народний смак створив те багатство різноманітних форм декоративного
мистецтва, в якому окремий митець черпає натхнення для нових речей,
творів декоративно-прикладного мистецтва.
7. 7
І.ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВИНИ
1.1. З історії художньої обробки деревини
З найдавніших часів дерево було найбільш доступним матеріалом.
Цьому сприяла й відносна легкість його обробки. Воно використовувалося в
архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві. Численні вироби з
дерева мали найширший ужиток, але через нестійкість і малоцінність
матеріалу погано зберігалися, а тому від цього періоду їх дуже мало.
Письмові джерела, мініатюри рукописів та іконописні зображення
дають певні уявлення про меблі та інші вироби з дерева. Частково про
художнє різьблення на дереві ми
можемо судити з рельєфних
зображень на кахлях, які
відтискувалися переважно в
дерев'яних формах. Дерев'яний посуд
був настільки широковживаний, що
його форми знайшли відображення у
посуді з інших матеріалів - скляному,
керамічному, металевому. В
останньому випадку форма металевого дзбана у вигляді зрізаного конуса
здавна була характерною для дерев'яного посуду цього типу. Він
виготовлявся з вертикальних клепок, які утримувалися обручами. Вони
відтворені на металевому дзбанку, тільки тут уже виконують не практично-
доцільну, а декоративну роль. Прийоми обробкидерева часто відсуваються в
різьбі по каменю. Ще з стародавньої Русі в побуті поряд з глиняним,
вживався дерев'яний столовий та господарський посуд. Столовий -
прикрашався різьбоюта розписом і мав більш принадний вигляд. На початку
періоду, в зв'язку із занепадом обробки дерева, особливо токарної, посуд
виготовляли дуже мало. Пізніше виробництво дерев'яного посуду
збільшується, але його значною мірою витісняє керамічний. Письмові
8. 8
джерела згадують про дерев'яні миски та блюда, хлібниці, солонки, ложки та
інші речі.
В письмових джерелах також згадуються конкретні типи меблів: лава,
ліжко, ларець (скриня), полиця. Деякі з них зображені на іконах, мініатюрах,
монетах, що дає змогу говорити про їхню конструкцію та характер
оздоблення. Вони ще довго зберігають схожість із давньоруськими. Це
підтверджується відповідним зображенням на мініатюрах Кенінгзберезького
(Радзивіловського) літопису.
На мініатюрі із Лавришевського Євангелія XIV ст. зображено
крісло з рівною спинкою, трохи похиленими на перед локотниками та
ніжками, з'єднаними, як і на столику, заокругленими арочками. Внутрішній
простір під сидінням та підстіллям служив практичним цілям: з-під
виглядають вузькогорлі посудини з чорнилом. Продовжені в гору ніжки
крісла утворюють спинку і завершуються точеними кулями. Зображення
подібного крісла є на мініатюрі Галицького Євангелія XIV ст. Там же і
маленький столик, схожий на сучасний табурет, з ніжками, які по периметру
з'єднані проніжками.
Поряд з заокругленимиарочками відомі й інші форми сполучення ніжок.
На іконі царськихврат XVI ст. з села Пав'є зображено стілець, ніжки якого не
виділені, і складають одне ціле з
кулеподібною арочкою.
Кулеподібний мотив у XVI ст.
слугував завершенням тих же
царських воріт. Безумовно, він має
східне походження.
На іконі з Нової Весі кінця XV -
початку XVI ст. та в центральній
частині ікони з Дрогобича XVI ст.
можна побачити сидіння і столи, де
ніжки з'єднані прямою планкою без
арочки. На останній добре читається розпис: на дерев'яній дошці підстілля,
9. 9
на ніжках густий орнамент із завитків спіралевидної форми, а на бічних
дошках по два великих смугастих трикутники - відомий, дуже давній
хліборобський символ.
На вже згаданій іконі з Нової Весі ліжко з похилою на головах і прямою
в ногах спинками та з виточеними ніжками. Продовжені вгору вертикалі
ніжок утворюють прямі спинки, що завершуються виточеними кулями. Самі
ніжки складаються з циліндричних, конічних, кулястих елементів. Ліжко
розписане геометричним орнаментом. Типовим для народного мистецтва: в
прямокутниках, які чергуються, по 4 - 5 пар точок, у квадратах між ними -
кола (символсонця), та півкола (символ місяця). Цей орнамент розміщено на
основній конструкції. Він утворює своєрідне облямування широких площин,
на яких розкидані древні символи засіяного поля (перехрест з точками в
кутах). Стільчик з підстіллям, що стоїть біля ліжка, також має розпис, але
менш виразний. Подібні стільчики малювалися на багатьох іконах. Ліжко з
короткими точеними ніжками знаходимо також в нижній частині ікони
"Страшний суд" (середина XVI ст.) з села Багнувате. На пам'ятниках
іконопису є й інші зображення столів: довгих прямокутних - на іконах
"Воздвиження" XV ст. з села Звичні та XVI ст. з села Потелиці, круглі - на
іконах "Страсті Господні" XV ст. також з села Звичні та XVI ст. з села
Долина.
Загалом, усі ці види меблів мають одну і ту ж спільну каркасну
конструкцію з відповідними варіаціями в деталях, їхні пропорції більшою
або меншою мірою відповідають пропорціям людського тіла. Можна гадати,
що такі зразки меблів були в ужитку заможної частини населення. Бідніші
його кола користувалися простішими і грубішими меблями.
Різьба по дереву посідала значне місце в архітектурі. Вона прикрашала
стовпчики та арки галерей, які будувалися довкола світлиці, великі дерев'яні
балки - сволоки. Зразок такої балки XVI ст. знайдено водному з будинків м.
Львова. Центральна частина балки оздоблена різьбленою "вихровою"
розеткою, дещо менші розетки розташовані з чотирьох боків. Тут знайшов
продовження тойкомпозиційний тип, що мав місце на Черняхівських мисках.
10. 10
Стародавнім є й мотив "косого" хреста ("язичницький криж") в обрамленні
дерев'яного хреста.
Крім побутових, з дерева, використовувалися культові речі, з яких до
нас дійшли лише одиниці. Серед них
ручні хрести XV та XVI ст. з
плоскорельєфною різьбою. У виконанні
другого хреста відчувається висока
професійність і вдалі спроби
просторового вирішення зображуваних
сцен. Фігури відзначаються чіткими
пропорціями, кожна сцена рельєфної
мініатюри - пластичною виразністю. З
цього погляду перша пам'ятка значно
поступається другій. До того ж вона
насичена язичницькою символікою й,
вірогідно, виготовлена народним майстром.
Семиконечний ручний хрест частково схожий на перший розглянутий
хрест. На це вказує наявність маленьких, дещо незграбних виступів.
Заслуговують на увагу, щоправда невдалі, спроби пластичного вирішення
тіла Христа. Дві пари фігур за пластичним трактуванням близькі до
іконостасу - складання XVI ст. з Кам'янця-Подільського. Отже, в цьому
хресті поєднуються риси принаймні трьох пам'яток. А з наведених
спостережень, його можна датувати серединою XVI ст.
В XV ст. різьба по дереву на іконостасах тільки починає свій розвиток.
До монголо-татарської навали іконостасів в церквах не було. В той час
Вівтарна частина в церковному інтер'єрі відділялася перегородкою. В
багатьох давньоруських храмах вона складалася з орнаментних кам'яних
(шиферних) плит. Після навали, коли монументальне будівництво було дуже
обмеженим і продовжувалося лише у великих містах західних земель,
будуються переважно невеликі дерев'яні храми. Тоді, навіть у мурованих
церквах, фрескові розписи було важко виконувати через економічний
11. 11
занепад та нестачу майстрів. З цих причин замість фресок, у яких послідовно
розкривалося християнське віровчення та життя Христа, стали робити
різьблені та мальовані ікони на дошках і розміщувати їх на вівтарній
перегородці. Отже, виникла необхідність створення такої конструкції, на якій
би ці ікони трималися. Так, поступово, в XV ст. відбувалося формування
монументально - декоративної композиції іконостасу. В міру того, як
складалася конструктивна основа іконостасу, розвивалося її декорування.
Проте розповсюджувалася різьба обмежено - менше її було на землях
України, де панувала православна церква, яка традиційно ставилася до
фігурних зображень святих.
Вже в середньовіччі існували церковні об'єднання різьбярів, хоча
частіше вони перебували в цехах столярів. Рукотворність була основною
неповторністю різьбярських виробів, як і традиційність форм і декору.
Більш ніж фігурна, була розвинута орнаментальна різьба. Найдавнішим
її видом є, так звана, плоска різьба. Різновиди останньої - контурна,
нігтевидна, триграновиямчаста. Така різьба найбільш розповсюджена по
Подніпров'ю, зокрема, Полтавщині. Традиції її збереглися до тепер.
Складнішою є плоскорельєфна різьба. До неї відноситься прорізна або
ажурна. Інколи ці техніки поєднуються. Плоскорельєфною різьбою здавен
прикрашали речі культового призначення, наприклад ручні хрести. Ще в наш
час декоруються нею окремі знаряддя праці: кісся до кіс, кушки - великі
довбаніфутляри , посудинина брусокта воду, що їх прикріплюють косарі до
пояса і т. д. Ажурна, протильна різьба, використовується в іконостасах,
зокрема, царських вратах -основному їх компоненті, а також в обрамлені
ікон.
В XIX ст., а особливо в другій його половині, на Прикарпатті, Буковині,
Полтавщині (менше Чернігівщині) було поширене виробництво речей
різноманітного призначення - точених, різьблених, прикрашених техніками
інкрустацій, випалювання.
Інкрустацією називається такий спосіб прикрашування предмета, коли
на його поверхню наноситься візерунок із шматочків дерева іншого кольору
12. 12
(переважно природного), перламутру, вставляється бісер, метал. Коли ж
орнамент або зображення (наприклад букет квітів) виконується через
вставлення в декоративну річ тільки
кусочків різнокольорового дерева - це
інтарсія.
Поширене декорування дерев'яних
різьблених, точених речей випалюванням.
Декоративні мотиви, композиції
наносяться на поверхню предмета
кількома способами: найпростіше -
розпаленим штампиком. На Яворівці
(Львівська область) поширене контррельєфне різьблення по покритому
відповідним барвником тлі. Виконані так тарілі, плакетки, шкатулки та інші
предмети переважно сувенірного призначення -неповторні в своїй красі.
1.2. Поняття про композицію та її складові
Композиція - складова частина всіх видів мистецтва. Походить від
латинських слів com - взаємно і positito - розміщення, тобто
взаєморозміщення.
Композиція - це об'єднання художніх елементів у єдине ціле, що
становить художній твір. Однією з умов художньої виразності творів є
композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та
цілісності, що є важливим фактором естетичної досконалості творів і
засвідчує професійну майстерність і самобутню творчість автора.
Гармонійність - формихарактеризуються узгодженістю, відсутністю у
композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір,
маса, фактура) характеристиками.
Співрозмірність форм, частин композиції повинна бути в такому
співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприйняття
кожної з них. Основу співрозмірності або масштабності становлять
установлені уявлення про номінальні розміри і маси тих чи інших предметів
13. 13
та їх частини. Як і гармонійність, співрозмірність форми -важлива умова
композиційної цілісності.
Цілісність форми можна досягти підбором таких фізичних і
геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається,
як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за
одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до
порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й
тектоніки.
Структура -внутрішня будова, певний зв'язокскладовихчастин цілого.
Вона подібна до конструкції, але не тотожна їй. У структурі більше
зовнішніх проявів взаємозв'язків деталей, необхідна їх послідовність.
Конструкція ж показує з'єднання частин деталей різними прийомами.
Тектоніка виражає структуру в якостях матеріалу — його гнучкості,
можливості переносити навантаження, міцності, тобто його роботу.
Тектоніка й естетичні якостіпроектованого виробу можуть збігатися , і
тоді, композиція буде повноціннішою, а можуть і не збігатися, якщо головна
мета у ній - передати красу виробу. У мистецтві художньої обробки дерева
особливість композиції зумовлюється органічним зв'язком властивостей
матеріалу, способом обробки та призначенням предмета, його декору і
форми. Форма предмету з деревини повинна ґрунтуватися на особливостях
пластичної обробки та її природних
властивостях. Одночасно, необхідно мати
на увазі цільове призначення виробу.
Композиція декору (орнаментальне
різьблення, розпис тощо) проглядається у
чіткому виявленні центра серед
переферичних елементів, у ритмічному
чергуванні або рапортному розміщенні
елементів узорув узгодженні з загальною
формою та в розміщенні саме в тих
місцях, де декор найкраще доповнить
14. 14
художність форми.
Композиція художніх виробів з дерева багатоманітна, вона оперує
трьома поняттями: форма, конструкція, прикрашення (декор, оздоблення,
орнаментика). Працюючи над композицією орнаменту або виробу загалом,
варто дотримуватися перевіреної раціональної послідовності роботи. Перед
усім, потрібно знайти у практиці художніх промислів щось аналогічне за
задумом, ідеєю. Цей період підготовки до праці пов'язаний з вивченням
посібників, альбомів, проспектів, журналів з мистецтва, репродукцій
художніх творів, тощо. У процесі пошуку виникають ідеї, чіткіше
окреслюються завдання майбутньої роботи, методи і засоби виконання.
Робочий малюнок, або креслення - це завершальний ескіз, виконаний у
натуральну величину або в масштабі, що становить кінцевий варіант задуму.
Він є основою для втілення композиції у матеріалі.
Проект - завершення підготовчої роботи - найповніше і найточніше
зображення майбутнього виробу, що дає всебічне уявлення про його форму,
конструкцію, оздоблення. У проекті розробляються види в ортогональних
проекціях, зображення подається в аксонометрії або перспективі, показують
розміри і перерізи. Дуже важливі деталі подаються у збільшеному вигляді.
Виконують проект у кольорі, з відповідним оформленням, тобто поясненням
того, що не можливо передати малюнком або кресленням. Проект може бути
документом для виготовлення виробуі для контролю за виконаною роботою.
Важливою частиною роботи над великими об'єктами є макетування.
Макет виконують у зменшеному вигляді (рідше в натуральну величину), з
паперу, картону, поролону, пластиліну, глини, гіпсу, деревини.
1.3. Орнамент та його особливості
В орнаментиці використовуються стародавні солярні знаки "сонечко",
"зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних
форм: "дерева", "колоски" — мотиви неживих предметів.
Залежно від характеру різьблення елементи та складені з них мотиви
можна поділити на чотири групи, які виконуються:
15. 15
1) гравіюванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки",
"кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";
2) плоским тригранно-виїмчастим різьбленням і заглибленням,
основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";
3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка",
"гадючки";
4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з
окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".
Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати
відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами
композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм
більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої
груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.
Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами
орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а
круглих — ритмічно. Композиція — індивідуальна творчість, у якій кожний
проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.
16. 16
1.4. З історії української писанки
Писанки — символ України, душа укранського народу, праматiр
народного декоративно-ужиткового мистецтва. Це шедеври мiнiатюрного
живопису, в яких укранський народ виявив свiй мистецький генiй, свою
здатнiсть до творчого мислення, художнього узагальнення навколишнього
свiту. Генеза розвиткусвоєрiдної мiнiатюри дає змогуспостерiгати змiни, що
вiдбуваються в народнiй концепцiї краси протягом столiть: особливостi
орнаменту, колориту, технiки виконання.
Писанкарство — надзвичайно цiкавий i водночас, мабуть, один з
найменш вивчених видiв народних художнiх ремесел. Важко знайти ще
такий вид мистецтва, в якому так яскраво вiдобразилися б усi сторони життя
народу — iсторiя, ужитковiсть, звичаї, вiрування, естетичнi уявлення,
поетичне бачення.
Українська писанка є шедевром декоративно-ужиткового мистецтва. В
давні часи писанкарство тривалий час було заборонене, але, не зважаючи на
це, воно продовжуєсвої традиції і нині. Виготовляють писанки окремі люди,
оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань
символів, які зображаються на пташиних яйцях.
17. 17
Писанки усієї України різні, вони не схожі між собою, різняться
нанесеними елементами і символами.
Найскладніша для розуміння писанка
Гуцульщини, яка насичена різною
інформацією про життя і вірування людей.
Проте значення кольорової гами та символіка
подекуди збігається в різних регіонах
України, оскільки всі українці бажали для
себе доброї долі, миру, спокою, здоров'я,
доброго урожаю.
Розписують яйця писачком — невеличка дерев'яна паличка, у якій
розпеченим цвяхом випалюють дірочку, щоб вставити туди металевий
наконечник чи трубочку, згорнуту з фольги. Потім цей наконечник
закріплюють ниткою.
Для виготовлення писанок
відбирають сирі курячі яйця.
Щоб писанки довше
зберігалися, з них видувають
білок і жовток, це роблять
шприцом з товстою голкою,
зробивши малесенькі отвори з
обохбоків яйця. Попередньо їх
треба добре вимити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім
яйця кладуть у легкий розчин оцту у воді, коли вони просохнуть,
приступають до розписування. Найчастіше це роблять за допомогою воску.
Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику керамічну посудину чи в
черепок. Посудину з воском ставлять до вогню в печі чи на розсіювач на
газовій плиті на невеликий вогонь. Віск повинен бути гарячим, але не
доведеним до кипіння.
18. 18
Писанка, яка з прийняттям християнства стала символом Христового
Воскресіння використовується в релігійних обрядах і відіграє в них велику
роль.
Кожний предмет народного мистецтва, поряд з практичним
призначенням в обряді, відігравав роль знака соціальних відносин, оскільки
уособлював у собі єдність символічного і практичного змісту. Саме у
традиційному фольклорному середовищі предмети завжди суть знаки, а
знаки – суть предмети. Образно-символічний статус зумовлюється їх
функціональним призначенням у семіотичній системі свята та обряду. При
включенні в цю систему вони функціонують як "знаки”, обрядові символи з
певною семантикою, без неї – позбавляться цього символічного змісту,
перетворюючись на звичайні ужиткові вироби. В залежності від актуалізації
тієї чи іншої властивості, предмети набувають того чи іншого статусу.
Писанка позначена найвищим семіотичним статусом, в ній знаковість,
як символ оновлення життя, виражена максимально, а утилітарність –
мінімально.
Кожний предмет у семіотичній системі свята несе цілий пучок різних
функцій, структурно пов'язанийміж собою. Це практична, естетична, магічна
функція соціальної і регіональної приналежності. Писанка виконує роль
знака – символу, конденсату певних уявлень у системі свята та обряду.
В обрядовихдіях писанка виявляє полісемантичну символіку, пов'язану,
перш за все, з магічними віруваннями, що беруть свій початок з антропейної,
карпогонічної, контактної, продуцируючої типів магії.
Велика роль писанок в обрядах, що беруть свій початок у контактній
магії, саме з цим пов'язаний звичай обміну писанками, як побажання щастя,
здоров'я.
Християнський обряд обміну писанками при христосуванні під час
Великодня пов'язують з життям Марії-Магдалини і Воскресінням Ісуса
Христа. В одній з апокрифічних легенд говориться:
"КолиЦісар Тиберій довідався про засудження і смерть пророкапо імені
Ісус, то дуже розгнівався і покликав намісника Пілата до себе в Рим, щоб той
19. 19
звітував про цю подію. Боячись гніву Цісаря, Пілат взяв із собою одежу
Христа, за яку солдати під хрестом кидали кості і яка мала ту чудодійну
особливість, що кожному хто її носив дарувала любов і ласку людей. Маючи
той одяг на собі, Пілат скільки разів не ставав перед Цісарем, завжди мав
сердечний прийом і Тиберій завжди забував про докори, які мав то робити.
Але ось прибула з Палестини в Рим Марія-Магдалина і, ставши перед
Цісарем, подала йому в дар яйця пофарбовані на червоно, вітаючи словами:
"Христос Воскрес!” Тоді Тиберій пригадав, про що він мав питати Пілата і,
вислухавши від Марії-Магдалини розповідь про Спасителя й про його одяг,
наказав такий відібрати від Пілата і винного покарати. А християни
довідавшись про це вітання Марії-Магдалини, почали також в річницю
воскресіння Христа фарбувати яйця і обдаровувати ними один одного,
вітаючись радісними словами: "Христос Воскрес!”.
Писанки пишуть для дарунків. У великодній понеділок селяни ходять
один до одного, христосуються і обмінюються писанками. Цей день
називається волочильним. Ходять з поздоровленнями (переважно діти) до
рідних, знайомих, священиків, приносячи в подарунок "волочильне”, що
складається звичайно з пшеничного калача і кількох крашанок.
Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам
старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва.
Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Оригінальний
орнамент писанок, не тільки чарує
своєю вишуканістю,
мініатюрністю, гармонією
колориту, він несе прадавні
символисвіторозуміння і природи,
єднає з традицією минулого.
Українська писанка в світі є
символом нашого народу.
20. 20
1.5 Обґрунтування вибору об’єкта праці
Інколи ми маємо можливість робити вибір. Крім того нам завжди
хочеться робити правильний вибір. Для того, щоб не помилитись у своєму
виборі, треба робити акцент на вічних цінностях. Виходячи з того, що краса
врятує світ, пропоную взяти за об’єкт праці вироби, що можуть виступати
елементами декору інтер’єру житлових приміщень. Такі вироби завжди
цінуються, крім того це буде сприяти розвиткові художньо-естетичних
смаків у ваших дітей.
Для того щоб розвивати у ваших вихованців патріотичні почуття,
любов до України, ціннісне ставлення до національних традицій
декоративно-вжиткового мистецтва, вироби повинні носити національний
характер, за якими впізнають і асоціюють Україну в світі.
Сьогодні в усьому світі стало надзвичайно модним прикрашати свій
будинок, кімнату чи офіс різноманітними декоративними чи стилізованими
речами, які виготовлені власними руками. Такий напрямок у
перетворювальній діяльності людини називають хендмейд (HandMade –
”ручна робота”). Це означає, що треба звернути особливу увагу на те, щоб ці
об’єкти були актуальними. Для успішного вирішення цього питання досить,
на мою думку, трохи потримати руку на пульсі життя. Виходячи з того, що
сьогодніУкраїна намагається реалізувати деякі проекти у напрямку розвитку
туризму.
Після того як глобальні питання вирішені необхідно вирішити деякі
технічні питання. Найпріоритетнішими серед них я назвав би такі:
1. Собівартість виробництва (доступність матеріалів, незначні енерго-
затрати).
2. Технологічність виробництва (наявність інструментів, обладнання та
відповідних знань, вмінь і навичок учнів).
21. 21
У цій публікації я пропоную Вам, шановні колеги, виготовити із своїми
вихованцями дерев’яні сувеніри – тарілку, ложку, писанку, підставку для
квітів. Сьогодні тарілка та ложка, функціональність яких відображена в самій
назві, використовується здебільшого не як повсякденний предмет побуту, а
як експонат з минулих століть, з яким пов'язані певні традиції. Тому я
пропоную зробити ще більший наголос на сувенірності цих виробів і
виконати їх навмисне незвично більших розмірів і оздобити різьбленням,
випалюванням. Це дасть змогу здивувати ваших гостей, якщо ви розташуєте
свій виріб на стіні для оздоблення кухні, де приймаємо їжу, використавши її
як елемент декору стіни, чи іноземних туристів які відвідають Україну.
Необхідно звернути увагу на екологічні аспекти цього виробництва. Як
матеріал для виконання роботи використаємо відходи деревопильного
підприємства (обаполи, обрізки), з верби, осики чи липи, які ростуть у нашій
місцевості у достатній кількості. Ці матеріали є екологічно чистими і не
являються шкідливими для навколишнього середовища, так само як і
способи їх обробки, що ми застосовуємо. Стружка, тирса, що утворилася в
результаті виготовлення, може бути використана для зимового зберігання
фруктів, як підстилка для домашніх тварин, для утеплення плодових кущів на
зиму.
22. 22
ІІ. ПРОЕКТНО -ТЕХНОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
2.1. Виготовлення декоративної тарілі –
«блюдце з блакитним поясочком»
Вивчаємо зразки-аналоги
23. 23
Технологічна картка
№ Назва операції Поопераційний ескіз Технологічний
інструмент
Різальний
інструмент
1 Вибір
заготовки 2
шт.
Склеювання на
гладку фугу у
струбцинах за
допомогою
клею ПВА
2 Вирізання
заготовок
Електролобзик
3 Розмічання та
різьблення
поясочка
Лінйка,
циркуль,
олівець.
Різець –
ніж-косяк,
обжимка.
34. 34
2.4. Проект «Виготовлення підставки для квітів»
Послідовність виконання проекту:
1. Випилюємо основу
2. Розмічаємо та виконуємо отворидля ніжок підставки, та для стійки
41. 41
БІБЛІОГРАФІЯ
1. "Різьбярі Коломийщини" Обл. видав. "Галичина" / Каталог виставки.
1992р.
2. Культура і побут населення України. — Київ: "Либідь", 1991.
3. Соломченко О.Г. Гуцульськенародне мистецтво і його майстри. Серії №1,
№16. — Київ, 1959.
4. Бузан А.Ф. Різьба по дереву. — Київ, 1960.
5. uk.wikipedia.org/wiki/
6.www.ukrreferat.com/index.php…
7.www.rizba.in.ua
8.teacheryik.mylivepage.
9.www.osvita.org.ua
