1. 3
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………. 4
1. Туристсько-краєзнавча робота в позашкільних
навчальних закладах…………………………………... 5
2. Форми та методи пошуково-краєзнавчої роботи
учнівської молоді в гуртках позашкільних
навчальних закладів…………………………………… 9
3. Організаційно - технологічні особливості організації
проєктної діяльності вихованців у гуртках
туристсько-краєзнавчого напрямку………………… 40
Список використаних джерел…………………………………….
49
Додатки…………………………………………………………….
52
- Навчально-виховний проєкт «Я і Україна»………………. 53
- Навчально-виховний проєкт «Сторінки історії нашого
міста»…………………………………………………………. 61
- Проєкт «Ми - патріоти рідного краю»……………………… 65
- Проєкт «Люби і знай свій рідний край»…………………….. 70
- Пам’ятки щодо організації проектної діяльності ……......... 74
- Короткий словник термінів і понять………………………... 82
2. 4
ВСТУП
Сучасні перетворення в українській державі, духовне
відродження нації потребують активізації процесу розвитку
особистості. Природно з’являється потреба у створенні нових
освітньо-виховних моделей, що забезпечували б розвиток особистості
на засадах національної приналежності, почуття патріотизму, любові
до Батьківщини. Чільне місце в таких системах відводиться
позашкільним навчальним закладам, що спрямовують свої зусилля на
забезпечення потреб учнівської молоді в творчій самореалізації,
здобуття нею позашкільної освіти, засвоєння умінь і навичок за
інтересами.
Одним із дієвих та ефективних засобів навчання і виховання
підростаючого покоління в позашкільних навчальних закладах є
організація та проведення пошуково-краєзнавчої роботи. Творчо
підходити до розв’язання навчальних завдань, оволодівати
креативними методами мислення в аспекті реалізації пошуково-
краєзнавчої роботи допомагає метод проєктів. Технологічно
правильна організована проєктна діяльність учнів значно активізує
інтелектуальну та емоційну складову особистості, розвиває
цілеспрямованість, наполегливість, відшліфовує їх дослідницькі
вміння.
Запропонована збірка буде корисною для керівників гурткової
роботи позашкільних навчальних закладів, вчителів історії, географії,
екології, природознавства, викладачів краєзнавчих дисциплін вищих і
професійно-технічних навчальних закладів.
3. 5
1. Туристсько-краєзнавча робота в позашкільних
навчальних закладах
Сучасна позашкільна освіта України орієнтована на підвищення
ефективності навчально-виховного процесу з метою формування
компетентної особистості.
Для вирішення завдань, пов’язаних з перебудовою освіти
необхідним є розгляд, узагальнення та творче осмислення
особливостей функціонування усіх її компонентів, у тому числі й
краєзнавчої роботи[21, c.14].
Краєзнавча робота за своїм змістом є надзвичайно різнобічною,
інтегративною, сприяє активізації інтелектуальних, емоційних,
мотиваційних та вольових якостей особистості. Крім того, вона
забезпечує поєднання вивчення основ наук із засвоєнням певних
видів діяльності.
Об’єктивний аналіз розвитку краєзнавства, теоретичне
узагальнення цінного досвіду, створеного педагогами минулого, а
також вивчення досягнень сучасної освіти, дають змогу якісно
оновити й удосконалити зміст навчально-виховної роботи
позашкільних навчальних закладів України.
За визначенням сучасних вітчизняних педагогів (В.Ковбас,
Ю.Данилюк, О.Савчук, В. Пірка, Ю. Штюрмер), краєзнавство у
поєднанні з туризмом – це організована під керівництвом педагога
багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та
суспільно-корисна діяльність гуртківців у процесі комплексного
вивчення рідного краю[8].
4. 6
Краєзнавство має важливе значення для засвоєння дітьми основ
наук, розширює і поглиблює їх знання, сприяє розвитку творчих
здібностей, допитливості, активно формує їх світогляд. Незаперечна
роль краєзнавства у вихованні дітей та учнівської молоді. Воно
розвиває пізнавальні інтереси, сприяє моральному, естетичному та
екологічному вихованню.
Краєзнавство – всебічне вивчення рідного краю, накопичення
досвіду та активне дослідження певної визначеної території.
Пізнавальному, дослідницькому розвитку краєзнавства значною
мірою сприяє туризм. Між ними існує тісний зв’язок і єдність цілей,
тому в умовах рідного краю туристи часто стають краєзнавцями, а
краєзнавці туристами.
Туризм складна соціально-економічна система, що забезпечує
ефективний відпочинок, а за вмілого поєднання з краєзнавчими
дослідженнями виконує виховну і пізнавальну функцію.
У науковій літературі нині немає єдиного визначення туризму,
оскільки цей термін відображає багато функцій подорожування. Це
свідчить про те, що туризм є не лише способом проведення вільного
часу, а й формою виховного впливу на особистість[23].
Вчені Ю. Грабовський, О. Сколій та Т. Сколій наголошують, що
найповніше визначення туризму – це один із видів активного
відпочинку, що здійснюється в процесі подорожі у вільний від
трудової діяльності час, протягом якої відбувається духовний,
культурний, соціальний розвиток особистості.
Туризм у своєму розвиткові пройшов п’ять етапів:
- до туристський період (період первісного суспільства);
5. 7
- період зародження туризму як галузі (епоха Відродження
(ХV-XVI ст.) – виникнення перших туристських агентств 60-70 роки
XIX ст.);
- період становлення туризму як галузі (від виникнення
перших тур агенств у 50-70 роках XIX ст. до початку ХХ ст.);
- період формування індустрії туризму (від початку ХХ ст.
до50 років ХХ ст.);
- період масового туризму (від середини ХХ ст. до сьогодні)
[9].
Чинники, що сприяли розвитку туризму збігаються з чинниками,
на яких ґрунтується розвиток краєзнавства.
Таким чином, взаємопов’язаний і комплексний розвиток
краєзнавства та туризму визначає суть та зміст туристсько-
краєзнавчої роботи. Вона полягає у тому, що освітньо-виховний
комплекс знань об’єднує поняття «краєзнавство» та «туризм» як
засіб, що допомагає реалізувати краєзнавчо-оздоровчий напрям та
активно впливає на формування здорового способу життя і високих
моральних якостей дитини. Крім того, у краєзнавчій роботі туризм
відіграє важливу роль, тому що вагомою його перевагою є масовість.
Саме це сприяє комунікації людини з людиною, передачі історичних і
культурних цінностей.
Відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту», одним
із основних напрямів позашкільної освіти є туристсько-краєзнавчий.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 286 від
06. 04. 2007 року «Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у
навчальних закладах, що перебувають у сфері управління
6. 8
Міністерства освіти і науки України» приділяється значна увага
відродженню туризму та організації туристсько-краєзнавчої роботи в
навчальних закладах[13].
Серед різноманітних засобів виховання учнівської молоді
туристсько-краєзнавча робота має значні можливості та переваги. По-
перше, вона є засобом виховання, що забезпечує комплексний уплив
на формування особистості. По-друге, туристські подорожі, екскурсії,
змагання як форми навчання дітей та учнівської молоді є потужним
мотивуючим фактором щодо організації пошуково-краєзнавчої
роботи, відповідають бажанням, інтересам і потребам гуртківців. По-
третє, туризм і краєзнавство відіграють важливу ідеологічну,
пізнавальну, оздоровчу роль, активно впливають на формування
здорового способу життя, патріотичне виховання, морально-вольові
якості особистості.
Це один із ефективних напрямів, що спрямовується на залучення
дітей та учнівської молоді до активної діяльності з вивчення історії та
культури рідного краю, довкілля, історичних об’єктів і явищ
соціального життя, оволодіння практичними уміннями і навичками з
туризму та краєзнавства.
Значення туристсько-краєзнавчої роботи полягає в тому, щоб
відшукати, обґрунтувати і розкрити всю сукупність особливостей,
об’єктивна певній території і дати комплексну оцінку території у
природно-історичному контексті.
Основні завдання туристсько-краєзнавчої роботи на сучасному
етапі: виховувати в дітей почуття патріотизму; прищеплювати любов
до Батьківщини; виявляти і всебічно вивчати індивідуальні
7. 9
особливості характеру дітей та їхні схильності, допомагати їм у
свідомому виборі майбутньої професії; виховувати міцний і дружний
колектив; оздоровлювати дітей, зміцнювати їх фізично і морально;
поповнювати зібраними матеріалами існуючі, або створювати нові
краєзнавчі музеї, краєзнавчі куточки.
Навчання дітей та учнівської молоді в гуртку краєзнавчого
напрямку спрямовується на формування їхнього наукового
світорозуміння і світосприйняття, пізнання довкілля,національної
культури, традицій, звичаїв, природи, побуту населення рідного
краю, виховання свідомого громадянина держави.
Туристсько-краєзнавчу роботу можна розглядати як об’єктивну
потребу суспільства пов’язати освітньо-виховний процес з активними
питаннями сьогодення, з підготовкою дітей до суспільно-корисної та
трудової діяльності.
Туристсько-краєзнавча робота в системі позашкільних
навчальних закладів за статистичними дослідженнями серед молоді
посідає одне з чільних місць. Це вид діяльності, що не потребує
особливих талантів, матеріальних затрат. Разом з тим, результатом
такої діяльності є виховання фізично здорової, соціально адаптованої
та морально стійкої особистості[5].
2. Форми та методи пошуково-краєзнавчої роботи учнівської
молоді в гуртках позашкільних навчальних закладів
Важливу роль у вихованні почуття патріотизму, любові до
України, вивченні історії рідного краю відіграє туристсько-
краєзнавча та пошукова робота. Вона вимагає творчого підходу й
аналізу, розроблення нових інноваційних технологій, пошуку та
8. 10
апробації нових форм і методів роботи. Завдяки змісту і
різноманітності форм туристсько-краєзнавча та пошукова робота
стала важливим засобом реалізації принципу комплексного підходу у
вихованні дітей. Вона є ефективним засобом пізнання та
успадкування історичних і культурних надбань свого народу,
формування в гуртківців національної свідомості, любові до рідної
землі.
Система освітньо-виховної та розвивальної роботи гуртка
спрямована на створення креативного мікросоціуму для формування
у вихованців стійкої внутрішньої мотивації до навчально-
пізнавальної та творчої діяльності[7].
Робота в гуртку спрямовується на створення умов для
диференціації та індивідуалізації навчання відповідно до творчих
здібностей, обдарованості.
Система роботи туристсько-краєзнавчого гуртка передбачає
використання різноманітних форм та методів навчально-виховної
діяльності.
Основними формами туристсько-краєзнавчої роботи гуртка в
позашкільному навчальному закладі є:
-заняття гуртків;
- прогулянки;
- екскурсії;
- подорожі,походи;
- естафети;
- експедиції;
- участь у конференціях, конкурсах, акціях;
9. 11
- туристичні зльоти;
- робота над проєктами.
У центрі уваги позашкільної педагогіки стоїть особистість
дитини з її потребами й інтересами. Заняття гуртка,перш за все,
спрямоване на розвиток гармонійно розвиненої особистості, і
будується на основі творчих ініціатив вихованців і педагогів;
принципів самореалізації і максимального збільшення соціального
досвіду дитини; духовної єдності особистості і колективу.
На занятті гуртка вихованці вивчають основи пішохідного
туризму:
- установлення намету;
- орієнтування на місцевості за допомогою топографічних
знаків і компасу;
- розпалювання вогнища;
- питання спорядження туриста;
- приготування їжі.
Для досягнення позитивного результату виховання гуртківців
необхідно відмовитись від авторитарного підходу до організації
навчально-виховного процесу. Діти прагнуть, щоб їхні думки
поважали, щоб на занятті панувала атмосфера творчої і ділової
співпраці керівника і дитини. Тому заняття слід проводити у
нетрадиційній формі. Саме такі заняття сприяють розвитку творчості,
уяви, фантазії, активізації пізнавальної діяльності дітей та учнівської
молоді[9].
З цією метою на заняттях гуртка можуть використовуватися
різноманітні методи навчання з урахуванням вікових фізіологічних і
10. 12
психологічних особливостей гуртківців: пояснювально-ілюстративні
(розповідь, пояснення, бесіда, ілюстрація, дискусія та ін.),
репродуктивні (відтворювальні), тренінгові (розвиток знань, набуття
вмінь і навичок використання теоретичних знань у практичній
діяльності), дискусійні, проблемно-пошукові (дослідницькі,
пошукові) методи навчання. Під час проведення практичних занять
перевага має надаватися краєзнавчим дослідженням
природних,історичних і архітектурних пам’яток. Обов’язковим
елементом різноманітних форм навчально-виховної роботи є
спортивні та рухливі ігри з елементами туризму.
У процесі пошуково-дослідницької роботи діяльність має
спрямовуватися на моделювання навчальних ситуацій, що формують
у вихованців уміння та навички класифікувати, узагальнювати
матеріал, застосовувати зіставлення та аналогію, робити висновки,
давати об’єктивні оцінки історичним подіям.
Підвищення ефективності освітньо-виховного процесу на
заняттях гуртка передбачає застосування ігрових методик, що
допомагають розвивати у дітей можливості творчо набувати та
застосовувати знання. Застосування ігор допомагає формуванню в
гуртківців необхідних для активного навчання якостей:
самостійності, інтересу до гуртка, прагнення до самовдосконалення.
Висока активність гуртківців на занятті досягається через
роботу в малих групах. Кожна дитина усвідомлює, що від її зусиль
залежить результат праці всієї групи.
Використання інтерактивних методів під час заняття гуртка
таких як: створення проблемної ситуації, «евристична бесіда»,
11. 13
«мозковий штурм», «незакінчені речення», «мікрофон» допомагають
залучити кожну дитину до роботи, дають змогу навчити вільно
висловлювати власну думку.
Методи «діалог», «конкурс», «пошук інформації» містять ігрові
елементи, що підтримують пізнавальний інтерес,на основі якого
формується пізнавальна діяльність.
Поряд із груповими та колективними формами організації
пошуково-краєзнавчої роботи передбачається проведення
індивідуальної роботи з гуртківцями, що є більш ефективною при
підготовці до змагань, конкурсів, виставок та виконання завдань
експедицій, конкурсів, проектів тощо.
Перевірка рівня володіння знаннями вихованців здійснюється як
у процесі проведення практичних занять у формі змагань, вікторин,
конкурсів-захистів пошуково-дослідницьких проєктів,
інтелектуальних ігор, бліц-турнірів, так і під час відвідування музеїв,
виставок інших екскурсійних об’єктів[10].
Прогулянка - найпростіша короткочасна форма туристичної
роботи (пересування пішки, на лижах, велосипедах, човнах), що
доступна для різновікових категорій вихованців. Це нетривалий за
часом (1-4 години) груповий вихід з активним способом пересування
по території населеного пункту або в його околицях.
Проводиться з метою оздоровлення та загартування організму,
включає елементи техніки туризму (подолання нескладних
природних перешкод, елементи орієнтування на місцевості та
елементи туристичного побуту). Туристичні прогулянки спрямовані
12. 14
на формування туристичних навичок, необхідних при підготовці
спортивних походів.
Екскурсія - цілеспрямований і запрограмований наочний процес
пізнання особистістю оточуючого світу.
Метою краєзнавчих екскурсій є формування свідомого
громадянина, патріота, особи з широким світоглядом, способом
мислення, почуттями, вчинками та поведінкою.
Краєзнавчі екскурсії прийнято класифікувати на історичні,
природничі та виробничі.
Метою історичної екскурсії є збір даних про розвиток економіки
і культури, про місця бойової слави, про видатних людей рідного
краю, ознайомлення дітей з історичним минулим на основі
історичних, культурних та археологічних пам’яток, вивчення
топонімічного матеріалу, літературних джерел і матеріалів преси.
До історичних екскурсій можна віднести і культурно-мистецькі
екскурсії, під час яких діти відвідують творчі майстерні місцевих
художників, різноманітні виставки, музеї тощо.
Під час природничих екскурсій діти можуть глибше
познайомитись з природними умовами і ресурсами рідного краю, з
питаннями природо охорони та природо збереження, дослідити
природні об’єкти (балки, яри, річкові долини, рівнини тощо),
з’ясувати ступінь можливої участі в охороні природи і правильному
використанні природних ресурсів. Природнича екскурсія виховує
культуру поведінки в природі, сприяє формуванню естетичних смаків
вихованців. При цьому краєзнавці на досвіді переконуються, що
природа прекрасна не лише дикою, первісною красою, а й змінена
13. 15
наполегливою працею людини. Такі екскурсії передбачають
формування екологічної культури особистості; усвідомлення себе
частинкою природи; залучення до активної екологічної діяльності.
Виробничі екскурсії знайомлять краєзнавців з природними і
соціально-економічними умовами сільськогосподарського і
промислового виробництва, з питаннями їх технології, методами
(способами) їх організації і планування, з перспективами розвитку
господарства в районі, місті та розвитком означеної галузі у масштабі
області, країни тощо. Такі екскурсії формують творчу працелюбну
особистість і є професійно орієнтованими.
Під час їх проведення використовуються такі педагогічні
прийоми, як опис, пояснення, коментування, цитування, літературний
монтаж тощо. Цікаві й змістовні екскурсії викликають активізацію
пізнавальної діяльності гуртківців і дають значно кращі результати
ніж повсякденні заняття. На екскурсіях діти не лише отримують
знання, вони розширюють свій кругозір, відпочивають та
оздоровлюються[2].
Подорожі та походи є тривалішою за часом і складнішою
формою туристсько-краєзнавчої роботи порівняно з прогулянками та
екскурсіями. Тривалість їх коливається від 1 до 30 днів. Основна
відмінність туристського походу від екскурсії полягає в тому, що в
туристському поході проводяться спостереження різноманітних
об’єктів, явищ і процесів, що зустрічаються на маршруті, за наперед
складеним розгорнутим планом, тоді як екскурсія передбачає
вивчення точно відібраних об’єктів, явищ і процесів за спеціальною
14. 16
програмою. Залежно від складності походи бувають одноденними
(походи вихідного дня), багатоденними, категорійними.
У туристсько-краєзнавчій роботі найчастіше організовують
походи вихідного дня з метою активного відпочинку, вони мають
спортивно-тренувальну спрямованість і актуальні для будь-якої пори
року.
Одноденні походи умовно можна поділити на прогулянково-
оздоровчі, навчально-екскурсійні, тренувально-спортивні, їх
розрізняють за відстанню, швидкістю руху, характером дороги і
природних перешкод, метою проведення тощо.
Багатоденні переходи характеризуються активними формами
пересування за визначеним маршрутом, під час проходження якого
можливе подолання природних перешкод (перевалів, порогів, печер
тощо). Тривалість багатоденних переходів (піших) охоплює 3-20 днів,
протяжність маршруту - 60-300 км. Залежно від виду туризму
(пішохідний, лижний, гірський, водний та ін.) протяжність маршруту
змінюється.
Залежно від технічної складності, кількості природних
перешкод, протяжності, тривалості походи поділяють на категорії (з І
до VI категорії складності).
Категорію складності походу визначають відповідно до
класифікації маршрутів (переліку класифікованих туристичних
маршрутів), перевалів, печер тощо.
Залежно від мети існує кілька видів туристичних походів. Серед
них слід вирізняти агітаційно-масові походи, підготовчі та спортивні.
15. 17
Агітаційно-масові походи проводять на честь суспільно-
політичних чи спортивних подій із метою залучення широких мас
населення до туристичного руху та обміну досвідом.
Підготовчі походи здебільшого організовують для формування
та розвитку спеціальних умінь, необхідних у походах, для поступової
підготовки організму до великих і тривалих навантажень у майбутніх
туристсько-краєзнавчих походах. Основним змістом підготовчих
походів є ознайомлення з туристичним екіпіруванням, режимом дня у
поході; вдосконалення техніки пересування; навчання спеціальним
діям, пов’язаним з розвідуванням шляху, вибором і підготовкою
місця розташування табору, організацією ночівлі, розведенням
багаття тощо; виховання витривалості, сили, швидкості та інших
якостей, необхідних для участі в складних і тривалих походах. За
тривалістю підготовчі походи класифікують як походи вихідного дня.
Спортивні туристичні походи – це групове або командне
проходження туристичного спортивного маршруту певної
протяжності з подоланням природних перешкод (перевалів, порогів,
печер тощо) різної складності за нормативний час. Вони можуть бути
організовані з пішохідного туризму, лижного, гірського, водного,
велосипедного, вітрильного, автомобільного, мотоциклетного тощо.
Можливе проведення комбінованих походів з елементами різних
видів туризму (наприклад, пішохідна частина доповнюється водним
сплавом)[16, c.10].
Естафета – це форма дитячого туризму, що передбачає
вивчення певного району, області чи краю не однією групою
учасників, а кількома, які на певних відрізах маршруту змінюють
16. 18
одна одну. Завчасно трасу туристської подорожі поділяють на
ділянки. Пройшовши свою ділянку і виконавши поставлені перед нею
завдання, туристська група передає естафету наступній і т.д.
Туристичні зльоти мають на меті обмін досвідом і підбиття
підсумків туристсько-краєзнавчої роботи. Його проводять на початку
або наприкінці навчального року як огляд досягнень у краєзнавчій
діяльності. Зміст роботи зльоту визначається темою, масштабами,
кваліфікацією та можливостями учасників. До програм цієї форми
туристсько-краєзнавчої роботи має входити обмін досвідом, підсумки
змагань на кращий похід та ін. Готуючись до зльоту, обов’язково
потрібно вибрати його місце, визначити конкурсну комісію,
розробити умови конкурсу, скласти сценарій, підготувати туристські
змагання.
Основним етапом туристсько-краєзнавчого зльоту є проведення
туристських змагань: змагання з орієнтування на маркованій трасі,
орієнтування у заданому напрямку, орієнтування за вибором,
подолання туристської смуги перешкод тощо; конкурсів: організацію
туристсько-краєзнавчої роботи в навчальному закладі (альбоми,
стенди); туристську подорож (звіт, документація); фотомонтаж про
похід або інші туристські фотографії; самодіяльність; туристський
відеофільм (комісія переглядає його напередодні змагань);
оформлення бівуаку; приготування обіду тощо.
Змагання зі спортивного туризму - це виявлення та порівняння
досягнень туристів у техніці спортивного туризму або проведенні
спортивних туристичних походів.
17. 19
Змагання з техніки спортивного туризму передбачають
проходження дистанції, що містить природні та штучні перешкоди,
виконання спеціальних завдань з використанням спорядження.
Основними характеристиками змагань є масштаб, клас дистанції та
ранг.
За масштабом змагання поділяються на міжнародні,
всеукраїнські, зональні, обласні, міські, районні, клубні, навчальних
закладів тощо. Клас дистанцій змагань характеризується їх
складністю та додатковими вимогами, окремими для кожного виду
туризму. Відповідно до зростання складності розрізняють І-IV класи
дистанції. Ранг змагань визначають за кваліфікацією команд
(учасників), що посіли перші шість місць у цих змаганнях, і
підраховують у балах за оцінкою спортивних розрядів і звань.
Змагання з техніки спортивного туризму можуть бути особисті,
особисто-командні, командні.
У положенні щодо організації конкурсів повинні бути
обумовлені обов'язкові конкурси, кількість балів, які зарахують, якщо
команда братиме участь у всіх конкурсах.
Конкурсна комісія враховує масовість. При визначенні кількості
балів за окремі види роботи обумовлюється кількість балів за
кожного учасника.
Підводячи підсумки за окремими конкурсами, визначають місця
за найбільшою сумою балів.
На завершальному етапі зльоту складають звіт і організовують
туристсько-краєзнавчий вечір[16, c.12].
18. 20
Експедиції – найскладніша форма туристсько-краєзнавчої
роботи, що передбачає проведення певних наукових досліджень.
Організовуючи і проводячи експедиції, потрібно ставити за мету
прищеплення гуртківцям навичок найпростіших наукових досліджень
і залучення їх до суспільно корисної праці. Добре спланована
експедиція сприяє активному засвоєнню нових, а також поглибленню
вже набутих знань і застосуванню їх у практичній діяльності. Слід
зазначити,що краєзнавчі експедиції вважаються більш складною
формою туристсько-краєзнавчої роботи. Ось чому до них
залучаються, головним чином, старші вихованці позашкільних
навчальних закладів, що мають певний досвід туристсько-
екскурсійної роботи і виявили підвищений інтерес до простих
науково-краєзнавчих досліджень.
Тематика краєзнавчих експедицій різноманітна і залежить,
головним чином, від потреб у матеріалах краєзнавчого характеру,
рівня наукової підготовки вчителя, а також підготовки гуртківців.
Досвід організації і проведення краєзнавчих експедицій свідчить,що
молодь з великим ентузіазмом виконує завдання, поставлені перед
нею.
У своїй роботі вони керуються принципами безкорисливості,
практичної спрямованості. Юних дослідників надихають у
невтомному пошуку практичні результати роботи і перспективи того,
що набуті в експедиції знання і навики стануть у пригоді. Діти
вивчають та ведуть облік родовищ корисних копалин і мінеральних
джерел, виявляють ділянки, де ростуть лікарські рослини, ягоди,
гриби, ведуть облік забруднених водойм,джерел тощо.
19. 21
Експедиційна робота гуртківців позитивно впливає на вибір
професії. У процесі експедиційних досліджень вихованці набувають
нових знань, що можуть впливати на майбутнє професійне
самовизначення дитини.
Експедиції дають змогу педагогам запалити юних дослідників
вогником творчого пошуку, романтикою розвідки, радості відкриття.
Краєзнавча експедиційна робота відкриває можливості і для
залучення підростаючого покоління до благородної справи охорони
природи. Виховне значення експедицій значно підвищується тоді,
коли експедиційна робота дітей пов’язується з роботою дорослих,
при цьому юні дослідники краще пізнають певний об’єкт, вони не
залишаються в ролі спостерігачів.
Організація туристсько-краєзнавчої роботи під час експедицій
має здійснюватися за детально розробленою програмою досліджень,
якою слід займатись безперервно.
У процесі організації та проведення експедиції умовно можна
виділити три етапи:
І етап – підготовка.
Головним складником успіху експедиції є вибір теми. Не варто
обирати тему, яка вже достатньо вивчена. Тема має бути цікавою
дітям і одночасно актуальною. Цінується розробка вузької теми, що
досить глибоко і всебічно розглядається і досліджується.
Метою експедиції може бути: всебічне ґрунтовне вивчення
рідного краю як складової нашої держави, розвиток учнівського
інтересу до дослідництва, формування у вихованців практичних
навичок цілеспрямованого краєзнавчого пошуку, прагнення до
20. 22
самовдосконалення і саморозвитку, збір та систематизація
краєзнавчих матеріалів.
Серед завдань експедиції можуть бути:
- обґрунтування, приведення у хронологічну відповідність
зібраної з різних джерел інформації;
- створення археологічної характеристики місцевості (із
залученням фахівців);
- збір необхідної інформації для природно-географічного опису
навколишньої місцевості;
- знайомство з подіями краю, визначення мистецької цінності
архітектурних пам’яток, ремісничих виробів місцевих жителів;
- вивчення традицій господарювання та економічного розвитку
регіону нарізних етапах його існування;
- опис елементів побуту та етнографії;
- збір конкретних матеріалів для оновлення експозицій чи
підготовки тематичних виставок у музеї.
Наступним суттєвим складником на цьому етапі є формування і
підготовка складу учасників експедиції. Процес комплектування
групи є тривалим і копітким. Варто пам’ятати: чим раніше група буде
укомплектована, тим успішнішою буде підготовка експедиції.
Вікові особливості у фізичній і психологічні йпідготовці, різні
інтереси можуть значно ускладнити подорож, що не буде сприяти
виконанню завдань експедиції. Кількісний склад групи залежить від
завдань експедиції та району досліджень і може коливатись від 5 до
12-15 осіб.
21. 23
Керівник має добре знати дітей, бути обізнаним зі станом їх
здоров’я. Всі діти обов’язково повинні пройти медичний огляд.
Важливою складовою підготовки є поетапне залучення дітей до
формування групи, що могла б здійснювати дослідження
(психологічно, фізично, інтелектуально, духовно, організаційно).
Рекомендуємо такі форми роботи: розповідь, обговорення, проблемні
ситуації та пошук шляхів їх вирішення, різні варіанти занять і
тренувань гуртківців з метою якісного підбору групи та її підготовки.
При цьому слід враховувати загальновідомий принцип – чим менше
часу в експедиції витрачається на побут, тим краще.
Наступним етапом є складання плану підготовки експедиції.
Процес планування передбачає вивчення літератури про район
подорожі та організацію мандрівок, проведення консультацій,
формування списку об’єктів для дослідження. Здійснення заходів
планується паралельно і поетапно (чим детальніше, тим краще).
Планування має включати різні напрями:
1. Організація розподілу обов’язків.
2. Розроблення маршруту, визначення його типу
(концентричний, лінійний, радіальний, запасні варіанти тощо).
3. Підготовка графіка руху групи. При його складанні необхідно
ретельно розрахувати не лише час переміщення групи, час для
досліджень, а й «запасний» час, оскільки передбачити всі складові
подорожі, а особливо пошукової роботи, на маршруті неможливо.
4. Підготовка документів групи, керівника.
5. Підбір спорядження для експедиції (туристичне, побутове,
спеціально-дослідницьке тощо).
22. 24
6. Підготовка кошторису витрат, який складається після
розробки маршруту та плану-графіка руху.
7. Підготовка програми збору і систематизації краєзнавчих
матеріалів підчас експедиції. Враховуючи вікові особливості дітей та
тему, яка досліджується, варто визначити краєзнавчі об’єкти,
ознайомитись з різними літературними джерелами, скласти план, де
визначити зміст і обсяг досліджень, орієнтовні терміни виконання
робіт, необхідне спорядження.
8. Важливим фактором є науково-методичне забезпечення
досліджень: складання різних типів запитальників, спеціальних
зошитів, таблиць тощо. Рекомендуємо ознайомитись з матеріалами
музеїв, місцевою краєзнавчою літературою, започаткувати
листування з навчальними закладами району експедиції, встановити
зв’язки з місцевими архівами, станціями та центрами дитячого
туризму, краєзнавцями.
9. Завершальним етапом підготовки є збір групи перед
експедицією, на якому вирішуються організаційні питання.
Експедиція – це постійна напружена робота педагога не тільки у
навчально-освітньому, розвивальному аспекті, а й у виховному.
Суттєвим чинником її успіху є не тільки організаційні питання, а й
створення сприятливої, теплої, дружньої атмосфери у групі.
ІІ етап – проведення.
Проводити експедиції радимо в межах ступеневих туристичних
походів (до75 кілометрів), коли спортивна частина не є основною. На
маршруті варто, перш за все, дотримуватись складових плану
23. 25
експедиції, видів роботи, їх терміну. Важливо аналізувати проміжні
результати та вчасно коригувати дослідження.
Особливу увагу слід приділити фіксації результатів досліджень,
веденню польових документів та щоденника. Доцільним є щоденне
підбиття підсумків досліджень, обговорення їх результатів та
визначення завдань на наступний день[22, c.34].
Форми та методи експедиційних досліджень мають бути
зрозумілими, простими, доступними для дітей і, водночас,
захоплюючими.
ІІІ етап – підбиття підсумків
Хоча експедиція і закінчилась, але робота групи продовжується.
Радимо організувати її підсумковий збір, де підбити підсумки
експедиції, провести анкетування, проаналізувати результати,
обговорити перспективи подальшої діяльності. Умовно в після
експедиційній роботі можна виокремити такі елементи:
- складання загального звіту – включає в себе обробку
зібраних матеріалів;
- аналіз виконання завдань;
- підготовлення матеріалів для публікацій у засобах масової
інформації, розміщення на сайті навчального закладу;
- оформлення виставок зібраних матеріалів;
- проведення підсумкової конференції;
- матеріали досліджень можуть бути представлені для участі
в обласних і всеукраїнських конкурсах;
- проведення анкетування учасників дає можливість
визначити її результативність.
24. 26
Особливо важливо залучати дітей до різних форм підбиття
підсумків експедиції (виготовлення фотографій, альбомів, малюнків,
доопрацювання етюдів, замальовок тощо). Варто доручити їм
написання сценарію та підготовки підсумкового туристського вечора,
використовуючи форму роботи в групах.
Керівникам краєзнавчих гуртків і музеїв слід проаналізувати всі
аспекти та складові проведеної експедиції, а саме:
- визначити її результативність, позитивні напрацювання, коло
проблем, причини нереалізованого (що не враховано при підготовці,
які помилки були допущені на кожному етапі), окреслити шляхи їх
подолання, розробити рекомендації для наступних експедицій[9].
Невід’ємною та ефективної формою пошуково-краєзнавчої
роботи є участь в експедиціях ,конкурсах, конференціях.
Упродовж останніх десятиріч створена система конкурсів,
заходів, що спрямовані на залучення учнівської молоді до пошуково-
краєзнавчої роботи. Зокрема:
- Всеукраїнська експедиція учнівської молоді «Моя
Батьківщина - Україна»;
- Всеукраїнська історико-географічна експедиція «Історія
міст і сіл України»
- Всеукраїнський конкурс на кращу краєзнавчу експедицію
учнівської молоді з активним способом пересування «Мій рідний
край».
- краєзнавча конференція «У світі краєзнавчих відкриттів».
Всеукраїнська експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина
– Україна» проводиться з метою вдосконалення патріотичного та
25. 27
громадянського виховання підростаючого покоління на традиціях і
звичаях народу України, формування гармонійно розвиненої
особистості шляхом залучення молоді до активної діяльності з
вивчення історичної та культурної спадщини, історії рідного краю,
ознайомлення з географічними, етнографічними, культурними та
історичними заповідниками, пам’ятками та об’єктами заповідного
фонду.
Основними завданнями експедиції є:
- виховання в учнівської молоді патріотизму, любові до
України, поваги до народних звичаїв, традицій, духовних і
культурних цінностей усіх націй і народів, які живуть в Україні;
- формування в молоді активної громадянської позиції;
- залучення молоді до активної діяльності з вивчення історії
рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних
об’єктів і явищ соціального життя, а також до природоохоронної та
дослідницької роботи;
- створення умов для оволодіння учнівською молоддю
практичними навичками пошукової роботи, розширення напрямів
краєзнавчих досліджень;
- задоволення потреб учнівської молоді у професійному
самовизначенні відповідно до їх інтересів і здібностей;
- просвітницька діяльність.
Всеукраїнська історико-географічна експедиція «Історія міст і
сіл України» проводиться з метою виховання в учнівської молоді
любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії,
26. 28
духовної спадщини, бажання пізнавати і вивчати історико-культурні
надбання нашого народу, природне довкілля.
Завданнями експедиції є:
- залучення краєзнавців до участі в дослідженні історії міст і
сіл України, до краєзнавчої та науково-дослідницької роботи;
- набуття гуртківцями поглиблених об’єктивних знань з
історії рідного села чи міста, про визначні місця, історичні події та
видатних людей свого краю;
- збір та систематизація краєзнавчих матеріалів до видання
нової редакції енциклопедичного видання багатотомної «Історії міст і
сіл України»;
- розкриття туристичних та екскурсійних можливостей свого
краю;
- привернення уваги державних установ, громадських
організацій, широкого кола громадян до збереження та відродження
історико-культурної спадщини українського народу, пам'яті
втрачених населених пунктів України.
Метою краєзнавчої експедиції «Материнські долі» є
виховання в учнівської молоді засобами краєзнавства дбайливого
ставлення до духовних надбань українського народу, розширення та
поглиблення знань учасників експедиції з народознавства, родинних
традицій, шанобливого ставлення до жінки-матері.
Головні завдання експедиції передбачають:
- широке залучення учнівської молоді до краєзнавчої,
пошукової та дослідницької роботи;
- дослідження долі матерів – героїнь, жінок, які все своє
27. 29
життя присвятили вихованню дітей;
- дослідження образу матері у творах письменників, поетів,
художників нашого краю;
- проведення пошукової роботи щодо дослідження архівних
матеріалів, історичних творів та висвітлення ролі матері у
історичному розвитку суспільства;привернення уваги закладів освіти,
державних, громадських та інших організацій до проблеми
підвищення статусу жінки – матері.
- Всеукраїнський конкурс на кращу краєзнавчу експедицію
учнівської молоді з активним способом пересування «Мій рідний
край» проводиться з метою залучення учнівської молоді до активної
краєзнавчої та пошуково-дослідницької роботи з вивчення
історичного минулого, духовної та культурної спадщини
українського народу, природного різноманіття рідного краю тощо.
Основними завданнями конкурсу є:
- удосконалення форм і засобів туристсько-краєзнавчої роботи;
- стимулювання розвитку різних напрямів краєзнавчих
досліджень та видів спортивного туризму серед учнівської молоді;
- поліпшення змісту туристсько-краєзнавчих подорожей,
оволодіння учасниками конкурсу практичними навичками польових
краєзнавчих досліджень;
- формування тематичних каталогів експедиційних маршрутів;
- активізація експедиційної роботи;
- виявлення та розповсюдження кращого досвіду проведення
краєзнавчих експедицій з активним способом пересування;
- визначення кращих команд учнівської молоді за підсумками
28. 30
конкурсу.
Краєзнавча конференція «У світі краєзнавчих відкриттів»
ставить за мету залучення учнівської молоді до пошуково-
дослідницької діяльності, виховання поваги та бережливого
ставлення до історико-культурної спадщини українського народу,
природи рідного краю.
Завдання конференції:
- поширення кращого досвіду з організації пошуково-
дослідницької роботи вихованців навчально-виховних позашкільних
закладів;
- залучення молоді до активної діяльності з вивчення історії
рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних
об’єктів і явищ соціального життя, а також до природоохоронної та
дослідницької роботи;
- видання збірки кращих пошуково-дослідницьких робіт;
- поповнення інформаційного банку даних краєзнавчих
об’єктів.
Краєзнавчі матеріали, віднайдені юними краєзнавцями, повинні
знаходити своє місце в музеях позашкільних навчальних закладах.
Цікавою формою туристсько-краєзнавчої роботи є робота над
проєктами. В процесі роботи над ними гуртківці оволодівають
навиками самостійної роботи, визначати мету, формулювати
проблему, завдання, продумувати практичну та теоретичну
значущість проектів.
У сучасних умовах розвитку освіти метод проєктування
визначається одним із важливих засобів залучення до пошуково-
29. 31
краєзнавчої роботи учнівської молоді. З цього приводу
В.О. Сухомлинський зазначав: «майстром педагогічної праці стає той,
хто відчув себе дослідником». Тому цей метод важливий при
організації і туристсько-краєзнавчої роботи. Кожен з проєктів має
мету, завдання та шляхи реалізації, окреслені на перспективу і
конкретний план дій (у вигляді заходів річного плану залежно від
тематики проекту)на навчальний рік.
Проєктуванню властиві загальні ознаки: орієнтація на майбутнє,
активний уплив на соціальні процеси, конкретне розв’язання
перспективних проблем, варіативність, мобільність[3, c.6].
Проблема для проєкту береться з реального життя, знайома і
така, що має значення для самої дитини (групи дітей); для багатьох
людей. Для вирішення цієї проблеми гуртківці повинні використати
ті знання, що вони мають і набути нових. Вони самостійно і
сумісними зусиллями, або разом з дорослими вирішують проблему та
отримують реальний, відчутний результат, що можна побачити,
усвідомити і використати в реальній практичній діяльності.
Використання в педагогічній практиці методу проєктів навчає
дітей самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми,
використовуючи для цього знання з різних галузей наук, техніки,
культури. Вихованці набувають умінь прогнозувати результати;
моделювати варіанти вирішення проблеми; встановлювати причинно-
наслідкові зв’язки.
Метод проєктів завжди потребує рішення проблеми. Результати
проектів повинні бути відчутними, якщо це теоретична проблема - то
конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат,
30. 32
готовий до впровадження в життя. Проєктний метод навчання як
педагогічна технологія включає в себе сукупність дослідницьких,
пошукових, проблемних методів, творчих по самій своїй сутності[20].
Уміння користуватися методом проєктів - показник високої
кваліфікації педагога.
Привабливість методу проєктів полягає в наступному:
- відсутність необхідності передавати гуртківцям суму знань, а
натомість важливо навчити здобувати ці знання самостійно, вміти
користуватися здобутими знаннями для вирішення нових завдань;
- набуття комунікативних навичок і вмінь (тобто, вмінь
працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні
завдання і ролі);
- можливість широких людських контактів, знайомство з
різними точками зору на одну проблему;
- уміння користуватися дослідницькими методами: збирати
інформацію, факти, вміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати
гіпотези, робити висновки;
- можливість зробити роботу в рамках проєкту привабливою для
кожного учасника, якщо зв’язати її з життєвими успіхами, щастям
самореалізації і самоствердження;
- здійснення освітньо-виховної роботи в комплексі, а не в
сукупності окремих цілеспрямованих заходів; можливість мати
особисту точку зору.
Виховна мета проєкту не декларується, не проголошується. Вона
залежить від світоглядної позиції керівника гуртка, його педагогічної
31. 33
і професійної культури. Педагог працює на реалізацію
індивідуальних цілей, на індивідуальні темпи та зміст.
Діти, що набули цих навичок і вмінь, більше пристосовані до
життя, вміють адаптуватись до змінних умов життя, орієнтуватись у
різних ситуаціях, працювати в різних колективах.
Полат Є.С. виокремлює типологічні ознаки проєктів:
- домінуюча в проєкті діяльність: дослідницька,
винахідницька, творча, рольова, прикладна (практико-орієнтована),
ознайомлювально-орієнтовна та інша;
- предметно-змістовна частина: монопроєкт (у рамках однієї
галузі знань), між предметний проєкт;
- характер координації проєкту: безпосередній (жорсткий,
гнучкий), прихований (неявний, імітуючий, учасника проєкту);
- характер контактів (серед учнів одного гуртка, навчального
закладу, міста, селища, регіону, держави, різних країн);
- кількість учасників;
- тривалість виконання[17].
На основі аналізу досвіду проведення проєктів можна побудувати
їх типологію:
- дослідницькі;
- ознайомлювально-орієнтовні (інформаційні);
- творчі;
- рольові, ігрові;
- практико-орієнтовні.
Дослідницькі проєкти мають структуру, наближену до справжніх
наукових досліджень. Вони припускають аргументацію актуальності
32. 34
теми, визначення проблеми, предмета, об’єкта, цілей та завдань
дослідження. Обов’язкове висування гіпотези дослідження,
позначення методів дослідження та проведення експерименту.
Закінчується проєкт обговоренням і оформленням результатів.
Оформлення результатів проєкту потребує чіткої структури:
сценарію, програми, плану твору, статті, репортажу, альманаху,
альбому.
Ознайомлювально-орієнтовні (інформаційні) проєкти - це тип
проєктів, покликаний навчити гуртківців добувати й аналізувати
інформацію. Такий проєкт часто інтегрується в дослідницькі проєкти,
як їхня складова частина. Добре продумана структура таких проєктів:
- мета проекту, її актуальність;
- джерела інформації (література, засоби ЗМІ, бази даних,
включаючи електронні, інтерв’ю, в тому числі і закордонних
партнерів);
- обробка інформації (аналіз, узагальнення, співставлення);
- аргументовані висновки;
- результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали та інше);
- презентація (доповідь, публікація, розміщення в мережі
Інтернет або локальній мережі, обговорення на телеконференції)
Творчі проєкти мають не настільки суворо-проблемну структуру,
однак будуються у відомій логіці «дизайн-петлі»:
- визначення потреби дослідження (аналіз існуючих об’єктів);
- позначення вимог до об’єкта проектування;
- вироблення первісних ідей, їхній аналіз і вибір однієї;
- планування;
33. 35
- виготовлення;
- оцінка (рефлексія).
Форма подання результатів може бути різною:
- виріб
- відеофільм
- свято
- експедиція
- репортаж та ін.
Рольові, ігрові проєкти припускають, що учасники приміряють
на себе певні ролі для реалізації завдань проєкту. Провідний вид
діяльності гуртківців у таких проєктах – рольова гра. Це можуть бути
імітації соціальних і ділових відносин у ситуаціях, вигаданими
учасниками, літературні персонажі в певних історичних і соціальних
умовах. Обов’язково намічаються проблема і мета проєкту.
Результати ж не завжди можливо намітити на початку роботи, вони
можуть визначитися лише наприкінці проєкту, але необхідна
рефлексія учасників і співвідношення отриманих результатів з
поставленою метою.
Практико-орієнтовані – це проєкти, чітко орієнтовані на
результат. Програма дій, рекомендації, спрямовані на ліквідацію
виявлених невідповідностей у природі, суспільстві, проєкт закону,
довідковий матеріал, словник, аргументоване пояснення певного
фізичного або хімічного явища. Тут важлива не тільки добре
продумана структура проєкту, але й гарна організація координаційної
роботи з коректуванням спільних і індивідуальних зусиль, організації
34. 36
презентації отриманих результатів і можливих способів їхнього
впровадження в практику, а також зовнішньої оцінки проєкту[12].
За характером координації виділяють:
- з відкритою, явною координацією, коли педагог бере участь у
проєкті у своєму власному статусі, направляє роботу, організовує
окремі етапи проєкту. Тут важливою є відмова від авторитарного
керівництва, робота в співдружності з вихованцями, зберігаючи
консультуючі функції, але не нав’язуючи своє рішення;
- з прихованою координацією (можливо головним чином у
телекомунікаційних проєктах) педагог виступає як повноправний
учасник проєкту й не виявляє свій істинний статус керівника в період
діяльності груп – учасників. Свій уплив він здійснює за рахунок
лідерських і професійних якостей за критерієм компетентності[11,
c.8].
За характером контактів проєкти поділяються на:
- внутрішні або регіональні, що можуть бути організовані
усередині одного закладу, між закладами усередині регіону, однієї
країни (за допомогою телекомунікації, інтернет-мережі);
- міжнародні проєкти за участю представників різних країн. Такі
проєкти при всій їхній привабливості не завжди можливі через те, що
для них потрібні засоби інформаційних технологій, що сьогодні може
собі дозволити не кожен позашкільний навчальний заклад.
За предметно-змістовими напрямами:
- монопроєкти (в рамках однієї предметної галузі);
- міжпредметні.
За кількістю учасників проєкти можуть бути:
35. 37
- індивідуальні,
- парні (між парами учасників),
- групові.
За терміном виконання проєкти поділяють на:
- короткостроковий (для вирішення невеликої проблеми або
частини більш складної проблеми), що можуть бути розроблені на
декількох заняттях;
- середньої тривалості (від тижня до місяця);
- довгостроковий (від одного місяця до кількох років)[4].
Незважаючи на різну тематику проєктів, можна виділити такі
основні етапи і зміст проєктної роботи:
- пошуковий: визначення теми проєкту, пошук та аналіз
проблеми, висування гіпотези, постановка цілі, обговорення методів
дослідження.
- аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального
способу досягнення цілі проєкту, побудова алгоритму діяльності,
покрокове планування роботи.
- практичний: виконання запланованих кроків.
- презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка
та проведення презентації, захист проєкту.
- контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості
проєкту[15].
Найбільш характерні для навчальних проєктів організаційні
форми робіт:
-групове обговорення, «мозкова атака», «круглий стіл»;
-самостійна робота вихованців;
36. 38
-консультації з керівником проєкту;
-консультації з експертами;
-екскурсії;
-лабораторна робота;
-творчий звіт, захист проекту.
Вимоги до використання методу проєктів:
- наявність актуальної проблеми (наприклад, вплив кислотних
дощів на навколишнє середовище з обов’язковими варіантами
вирішення проблеми).
- практичне, теоретичне і пізнавальне значення
передбачуваних результатів (доповідь у відповідні служби, план
заходів щодо покращення ситуації, практичне вирішення проблеми).
- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів
або спільна праця з фахівцями, педагогами тощо.
- можливість структурування змістовної частини проєкту,
отримання практичних результатів.
- використання дослідницьких методів, які передбачають
визначену послідовність дій:
- визначення проблеми і завдань дослідження ;
- висування гіпотез їх вирішення;
- обговорення методів рішення (статистичних,
експериментальних, практичних, спостережень тощо);
- підведення підсумків, оформлення результатів, їх
презентація;
- висновки, висування нових проблем дослідження[20].
Кінцевий результат проєктної діяльності вихованців може бути
37. 39
представлений у вигляді:
-Web-сайту;
-аналізу даних соціологічного опитування;
-бізнес-плану;
-відеофільму;
-відео кліпів;
-електронної газети;
-колекції;
-моделі;
-пакету рекомендацій;
-рекламного проспекту;
-статті;
-сценарію;
-казки;
-колективної творчої роботи.
Критеріїв оцінки якості виконання проєкту не повинно бути
багато. Їх заздалегідь повідомляють та пояснюють учасникам
проєкту. Наприклад, критерії оцінки проєктної діяльності вихованців
можуть бути такими:
1.Самостійність роботи над проєктом.
2. Актуальність і значимість теми.
3. Повнота розкриття теми.
4. Оригінальність вирішення проблеми.
5. Презентація змісту проєкту.
6. Використання наочних і технічних засобів.
7. Точність відповідей на запитання.
38. 40
8. Виховна значимість проєкту.
9. Навчальна значимість проєкту.
10. Якість апробації версій.
Результативним проєкт можна вважати тоді, коли виконання його
сприятиме розв’язанню актуальної проблеми; коли його можна
застосувати для масового використання, оскільки йому властиві
новизна, оптимальність, гнучкість, цілісність[14, c.114].
3. Організаційно-технологічні особливості організації
проєктної діяльностівихованців у гуртках туристсько-краєзнавчого
напрямку
В основу методу проєктів покладено ідею, що становить зміст
поняття «проєкт», тобто спрямованості на результат, одержуваний у
результаті розв’язання тієї чи іншої значущої проблеми. Цей
результат має бути реальним, відчутним, таким, щоб його можна було
побачити, осмислити, проаналізувати. Щоб досягти цього, необхідно
навчити дітей самостійно мислити, знаходити та розв’язувати
проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей,
здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних
варіантів розв’язання, вміння встановлювати причинно-наслідкові
зв’язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів. Метод проєктів
дозволяє вихованцям на практиці реалізувати свою природну
допитливість через виконання нових ролей, до яких свідомо, а часто
несвідомо, підлаштовуються їх внутрішні мотиви, що ґрунтуються на
уявленнях про реальне життя. Можна сказати, що проєкт – це гра в
доросле життя, до чого так схильна дитяча душа. Таким чином,
використовуючи метод проєкту, ми одержуємо два основних
39. 41
результати. Зовнішній результат можна буде побачити, осмислити,
застосувати, на практиці. Внутрішній результат – досвід діяльності,
що стає безцінним надбанням особистості, поєднуючи знання й
уміння, компетенції та цінності[15].
У проєкті вихованці стають основними дійовими особами
освітнього процесу, вони є рівноправними членами творчого
колективу. Це дозволяє їм об’єднуватися за інтересами, забезпечує
розмаїтість рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до
навчального процесу не тільки дії і думки дітей але й їхні почуття.
Під час здійснення проєкту вони вчаться надавати допомогу своїм
товаришам по роботі, у них формуються вміння самостійно
орієнтуватися в інформаційному просторі; почуття відповідальності
[18].
Постає питання як правильно спланувати проєкт і з чого
необхідно починати?
На початку важливо продумати зміст проєкту та коло його
виконавців.
Схема планування проєкту:
Ідеї – концепція – аналіз зацікавлених сторін – аналіз проблеми
– аналіз завдань – стратегія проєкту – розподіл обов’язків –
необхідні ресурси – моніторинг та оцінка – складання звіту.
1.Етап вибору проблеми. Етап вибору проблеми та її
дослідження передбачає аналіз широкого переліку проблем місцевої
громади, що потребують розв’язання, вибір однієї з них, яка й стане
об’єктом дослідження. Цей етап має на меті не лише накопичення
інформації з проблеми дослідження, вивчення джерел і накопичення
40. 42
матеріалів, а й безпосереднє навчання та набуття досвіду активної
діяльності. На цьому етапі відбувається аналіз правової бази
вибраної проблеми та систематизація інформації про проблему,
отримана з різних джерел (газет, журналів, інтернету, книжок,
архівів тощо) на основі особистого дослідження, соціологічного
опитування, спілкування зі спеціалістами, представниками влади та
громадськості. Далі ці матеріали презентують, наводять факти,
статистичні дані, висновки спеціалістів, доводять наявність самої
проблеми до громади; збирають інформацію про проблему;
розробляють план дій команди проєкту; реалізації проектної
діяльності.
Головним завданням етапу вибору шляху розв’язання
проблеми та розроблення плану її вирішення є планування на
основі систематизації та аналізу отриманого матеріалу діяльності
розв’язання проблеми. Мета цього етапу - визначити
найоптимальніші шляхи розв’язання проблеми, які підтримує
більшість групи. Результати дослідження проблеми обговорюють
колективно. Пропонують ідеї та варіанти розв’язання проблеми.
Критикуючи, аналізуючи зібраний матеріал, учасники робочої
групи визначають різноманітні шляхи розв’язання проблеми та
вибирають найоптимальніший. У процесі обговорення планується
майбутня проєктна діяльність: учасники формулюють її конкретні
завдання, методи, засоби реалізації; моделюють остаточний
результат; формують і визначають завдання робочих груп;
розробляють або визначають критерії контролю тощо.
