Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2016 рік.

4. 1
Відлуння подій................................... 3
КОПОЛОВЕЦЬ Іван. І ковалі
працювали, і народні ремесла
показали, і фольклорні
колективи виступали................... 3
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОДА
У Великих Лучках вшанували
Юрія Керекеша............................. 5
ІВАНЧО Катерина.
З Україною у серці........................ 6
МИШАНИЧ Володимир.
Ужгород крізь віки........................ 7
БІГАРІЙ Йосип. Незабутні
зустрічі............................................ 8
МЕЛЬНИК Семен. Непогасиме
сяйво казки у Бороняві...............10
КОЦАН Василь. «Ескізи
до портрета епохи» –
традиційний та сучасний
одяг................................................ 12
СЛИВКАНИЧ Леся. Що дали
роки незалежності України......16
ВЕКЛЮК Людмила. Палала
«Лемківська ватра»......................18
ВЕКЛЮК Людмила. Трембіти
кликали на Синевир...................19
МИШАНИЧ Володимир. Тобі,
моя Україно.................................. 20
КАСАРДА-МИКИТА Яна.
Святкувала Гуцульщина...........21
ІСАК Михайло. Про відзначення
110-річчя не лише письменника
свого народу, але і його
священика.................................... 22
ТОКАЧ Любов. Художниця,
яка збагачує світ перлинами
народної творчості......................24
ВЕКЛЮК Людмила.
Відтворення народних понять
про красу...................................... 25
КАСАРДА-МИКИТА Яна.
Перший етнофестиваль
«Закарпатська свальба»
відгуляли у Колочаві................. 27
КРИВОШАПКО Володимир.
На Ужгородщині пройшла
«Словенска веселіца»................. 28
Ювілеї................................................. 29
ОФІЦИНСЬКА Марина,
ІЛЬЧЕНКО Оксана. Ансамблю
«Бетяри» 30 років........................ 29
БЕДЗІР Василь. «Рапсодія» –
10 років творчого неспокою
для музикантів і насолоди –
для глядачів..................................31
БЕДЗІР Василь. Єдиний вибір
на все життя. Заслуженому
журналістові України
Василеві Пилипчинцю – 60......... 34
№ 3 (35), 2016
Щоквартальний
вісник
Засновник: Обласний
організаційно-
методичний центр
культури
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 475/67
ПР від 27 листопада
2008 року
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.at.ua
е-mail:
OOMCKUZH@gmail.com
Редакційна колегія:
В. Фролова, І. Канюка,
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальний за
випуск: Г. Дрогальчук
Автори світлин:
Л. Веклюк,
О. Кривошапко,
В. Ловски, С. Мельника,
В. Мишанича,
М. Офіцинської,
Н. Попової, О. Попова,
з архіву ООМЦК
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
На першій та
четвертій сторінці
обкладинки учасники
ХХІІІ Міжнародного
гуцульського
фестивалю
(фото О. Коляджин)
Здано до набору 04.10.16.
Підписано до друку
11.10.16. Формат 60x84/8.
Папір офсетний.
Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9,76.
Підготовлено до
друку: видавництво
TIMPANI Свідоцтво
про державну
реєстрацію видавців
від 15.04. 2003 р.
Серія ДК, № 1327
Друк ТОВ «РІК-У»
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Замовлення № 45
Тираж 300 пр.
ТЕТЕРЮК-КІНЧ Юлія. Життя,
присвячене мистецтву. З нагоди
ювілею заслуженого працівника
культури України
Світлани Стегней....................... 36
АНДРІЙЦЬО Василь.
Євгенові Тищуку – 50!.................39
ХЛАНТА Іван. Михайлові Сачку
виповнилося 60............................ 42
ВЕКЛЮК Людмила.
Світ духовності й краси
Маріанни Попович......................47
МАДЯР-НОВАК Віра. Майстер
викладання музично-
теоретичних дисциплін.
До 65-річчя від дня народження
музикознавця і педагога
Михайла Світлика...................... 50
ГУСТІ Василь. У тісному єднанні
Слова і Діла. До 70-річчя
Закарпатської обласної
організації Національної спілки
письменників України..................51
Творча майстерня.......................... 55
БУДКЕВИЧ Андрій.
Василь Петрецький –
як «будівничий містків»,
землелюб, митець, педагог
і дуже скромна
людина.......................................... 55
ІСАК Михайло. Безмежно висока
і світла просинь неба
Юлія Мошака...............................57
ХЛАНТА Іван. Мандрівка
за фольклорними скарбами.... 60
КОЦАН Василь. Польові
етнографічні дослідження....... 63
ХЛАНТА Іван. Заряджений
оптимізмом. Про музиканта
Василя Циганина.......................... 66
МИШАНИЧ Володимир.
Калина Карабин – майстриня
рукоділля.......................................69
У світ.................................................. 71
ГАБОРЕЦЬ Василь. Любов і біль
молодої поетеси........................... 71
ШКІРЯ Василь. Як Малий
Раковець став «Маленьким
Римом».......................................... 73
ГАБОРЕЦЬ Василь. Щедрий
ужинок плідної творчої
співпраці....................................... 75
ШКІРЯ Василь. Поетичні
діаманти....................................... 77
Пам’ять............................................. 79
МИШАНИЧ Володимир.
Він був щасливий, бо займався
улюбленою справою... .............. 79
ГАБОРЕЦЬ Василь. Пам’яті
Олександра Туряниці................ 80
ЗМІСТ

5. 2
АНДРІЙЦЬО Василь – кандидат
мистецтвознавства
БЕДЗІР Василь – журналіст, власний
кореспондент газети «Урядовий кур’єр»
у Закарпатській області, член Національ-
ної спілки журналістів України
БІГАРІЙ Йосип – редактор Воловець-
кої районної гаазети «Голос Верховини»,
член Національної спілки журналістів
України
БУДКЕВИЧ Андрій – дослідник
мистецтва, брендолог
ВЕКЛЮК Людмила – завідувач від-
ділу інновацій та соціально-культурних
програм, технологій та культурно-дозвіл-
лєвої діяльності Обласного організацій-
но-методичного центру культури
ГАБОРЕЦЬ Василь – заслужений
працівник культури України
ГУСТІ Василь – письменник, голова
Закарпатської обласної організації Наці-
ональної спілки письменників України,
заслужений працівник культури України
ІВАНЧО Катерина – головний спеці-
аліст відділу організаційної та інформа-
ційної роботи апарату Мукачівської рай-
держадміністрації
ІЛЬЧЕНКО Оксана – керівник ра-
йонного організаційно-методичного цен-
тру народної творчості і культурно-освіт-
ньої роботи відділу культури Ужгород-
ської районної державної адміністрації
ІСАК Михайло – відповідальний се-
кретар Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки журна-
лістів України
КАСАРДА-МИКИТА Яна – провід-
ний методист Обласного організацій-
но-методичного центру культури
КОПОЛОВЕЦЬ Іван – заступник ре-
дактора Іршавської районної газети «Нове
життя», член Іршавського райкому проф-
спілки працівників культури району
КОЦАН Василь – заступник дирек-
тора з наукової роботи Закарпатського
музею народної архітектури та побуту,
доцент кафедри історії України ДВНЗ
«Ужгородський національний універси-
тет», кандидат історичних наук
КРИВОШАПКО Володимир – жур-
наліст Korzonews
МАДЯР-НОВАК Віра – етномузико-
лог, викладач Ужгородського державного
музичного училища імені Д. Є. Задора
МЕЛЬНИК Семен – член Національ-
ної спілки фотохудожників України
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист Обласного організацій-
но-методичного центру культури, член
Національної спілки журналістів України
ОФІЦИНСЬКА Марина – завідувач
редакційного сектору Обласного органі-
заційно-методичного центру культури
СЛИВКАНИЧ Леся – викладач укра-
їнської мови та літератури Ужгородського
торговельно-економічного коледжу Київ-
ського національного торговельно-еконо-
мічного університету
ТЕТЕРЮК-КІНЧ Юлія – завідувач
навчально-методичного кабінету Ужго-
родського державного музичного учили-
ща імені Д. Є. Задора, викладач
ТОКАЧ Любов – журналіст районної
газети «Новини Виноградівщини»
ХЛАНТА Іван – провідний методист
Обласного організаційно-методичного
центру культури, кандидат філологічних
наук, заслужений діяч мистецтв Украї-
ни, академік Академії наук вищої освіти
України
ШКІРЯ Василь – головний редактор
Іршавської районної газета «Нове життя»,
член Національної спілки письменників
України, член Національної спілки жур-
налістів України
ПРО АВТОРІВ

6. 3
Відлуння подій
Майстри молота і заліза
І КОВАЛІ ПРАЦЮВАЛИ,
І НАРОДНІ РЕМЕСЛА ПОКАЗАЛИ,
І ФОЛЬКЛОРНІ КОЛЕКТИВИ ВИСТУПАЛИ
Дзвін дужого молота та голос верховин-
ської трембіти сповістили про те, що тради-
ційний фестиваль ковальського мистецтва
та народних промислів «Гамора» в селі Ли-
сичово на Іршавщині стартував. А чудова
пісня про коваля полинула довкола села аж
чи не до гори Кук. Отак 25 червня 2016 року
і розпочалися два незабутні дні насолоди
роботою майстрів молота і заліза, неповтор-
ністю традицій краю, різнобарвністю народ-
них ремесел. Хвилиною мовчання вшанува-
ли воїнів, загиблих у зоні АТО, а також кова-
лів, яких уже, на жаль, немає серед нас. Увага
учасників та гостей свята була прикута до
кузні, ткацтва, лозоплетіння, гончарства,
художніх полотен, виступів фольклорних
колективів тощо. До речі, першим на сцену
вийшов колоритний фольклорний колектив
будинку культури села Лисичово. Кожен із
його учасників отримав подяку організато-
рів фестивалю.
Серед поважних гостей свята – голова
Закарпатської облдержадміністрації Генна-
дій Москаль, голова Іршавської райдержад-
міністрації Олександр Горін, голова Іршав-
ської райради Віктор Симканинець. На святі
їх супроводжували в. о. начальника відділу
культури і туризму
райдержадміністра-
ції Вікторія Маргіта
та сільський голо-
ва Ярослав Пальок.
У неділю всі учасни-
ки фестивалю, ке-
рівництво району та
гості з області виру-
шили в обід колоною
до кузні, де їх зустрі-
чали хлібом-сіллю
господарі фестивалю.
Відтак усі уро-
чисто подалися до
водяної кузні, якій
уже майже 300 років,
де кожен на власні
очі зміг побачити, як
вона працює, почути
її історію, спостерігати, як з-під міцних і вмі-
лих чоловічих рук та молота шматки металу
перетворювалися на оригінальні ковані ви-
роби. Як пояснили майстри, у кузні велетен-
ський молот вагою 150 кг під впливом обер-
тального руху колеса, яке приводить в дію
вода, виковує розпечене залізо. На колесо із
гірської річки Лисичанка з кількасот метрів
подається каналом вода, змушує його обер-
татись.
Потім поважні гості вирушили до па-
латок, де народні майстри провели май-
стер-класи із гончарства, лозоплетіння, бі-
сероплетіння, ткацтва, боді-арту. Кожен із
них подарував губернатору власний виріб.
Активно працював інформаційно-турис-
тичний центр.
Загалом на фестиваль з’їхалися декілька
десятків любителів вогню, повітря і заліза
із області та сусідніх країн. Упродовж двох
фестивальних днів – суботи та неділі – всі
охочі змогли не тільки подивитися на робо-
ту ковалів, але й власноруч викувати сувенір
на пам’ять.
Скажімо, Іван Щур – коваль родом із
села Дубриничі Перечинського району. Він
із залізом на «ти» ще з 13 років. Участь у фес-

7. 4
Відлуння подій
тивалі «Гамора» бере щорічно, починаючи
з 2008 року. Освіту здобув у Закарпатському
художньому інституті. Свого часу належав
до громадської організації ковалів «Сва-
рожичі». Має низку знакових робіт. Зокрема,
робив чеканку до центрального входу Свя-
то-Духівської церкви в Мукачеві, долучився
до виготовлення колективної роботи «Шла-
гбаум», що знаходиться в Ужгороді, на пло-
щі Поштова і була присвячена до 1115-річчя
міста.
Поруч із ковалями на фестивалі працю-
вали й майстри з ткацтва та гончарства. Ко-
жен охочий мав можливість виготовити на
гончарному крузі жбанок, вазу або ж спро-
бувати навчитися працювати за справжнім
ткацьким верстатом.
Василь Кемінь приїхав аж із села Іза
Хустського району. Понад двадцять років
займається лозоплетінням. Плете кошики,
качалки, банки для освячення води, міні-ве-
лосипеди тощо. Каже, що цією улюбленою
справою займалися його батьки, дід із ба-
бусею. Василь їздить зі своєю продукцією на
різні фестивалі Західною Україною. Один із
його улюблених – «Гамора». Сюди він при-
їхав уже втретє.
Михайло Гегедош із Завидова, що на Му-
качівщині, пропонував гостям фесту найдо-
бірніші вина. Справі виноробства присвя-
тив шістнадцять років свого життя. Його
смачний продукт займав призові місця на
фестивалях «Сонячний напій» в Ужгороді
та «Червене вино» в Мукачеві. Виготовляє
«Каберне», «Троянду Закарпаття», «Леанка»,
«Отелло». З добрий десяток років тому чоло-
вік склав рецепт свого вина під назвою «Кос-
мічне». Воно особливо корисне для пілотів
літаків, моряків, адже підвищує гемоглобін
та має добрий вплив на кровоносну систему
людини.
Можна було посмакувати вином і в Євге-
на Бортека з Доробратова. З цього села взяв
дружину, а сам родом із Завидова Мукачів-
ського району. Його мама віддала справі ви-
норобства понад два десятиліття життя. Сам
він займається цим уже сім–вісім років. Має
півгектара виноградників, де роботи виста-
чає усім.
Вікторія Капітан із села Ільниця мог-
ла за кілька хвилин намалювати охочим на
руці логотип «Гамори» або інший малюнок.
Боді-арт став її улюбленим заняттям вже
три роки. А почалося з того, що побачила
картинку в Інтернеті. Її це дуже захопило.
Спочатку малювала гуашшю, а потім поча-
ла використовувати професійні фарби. Її
запрошують на дні народження, на весілля.
До речі, закінчила Запорізький художній ко-
ледж та викладає в Ільницькій дитячій шко-
лі мистецтв.
Гостинно частували учасників «Гамори»
директор будинку культури села Лисичово
Марія Коваль, художній керівник Марина
Продан, керівник фольклорного колективу
цього закладу Світлана Гойс.
Своїми виступами піднімали настрій
фольклорні колективи будинку культури
та загальноосвітньої школи села Лисичово,
народний фольклорний колектив «Прибор-
жавська долина» та зразковий фольклорний
колектив «Сколомийка» будинку культури
села Приборжавське, народний фольклор-
ний ансамбль «Іршава», народно-обрядовий
фольклорний колектив «Іршавська родина»,
зразковий фольклорний ансамбль «Кир-
ниченька», зразковий цирк «Весела арена»
Іршавського районного будинку культури,
фольклорний ансамбль будинку культури
«Шахтар» села Ільниця, народний жіночий
хор «Боржава» будинку культури села Довге,
танцювальний колектив «Бі фрі», фольклор-
ний ансамбль Кушницької дитячої школи
мистецтв, Станіслав Поп’юрканич, Ірина
Варцаба, Василь Федикович, Софія Глушко,
Анастасія Бокотей, Андрій Мошкола, Вікто-
рія Волошин, Вероніка Скоблей, Вікторія
Чийпеш, Василь Філеш, Ірина Трикур та ін.
На завершення програми виступив відо-
мий співак України Андрій Бема.
Фестиваль укотре підтвердив, як кажуть
у народі, свою марку. Він став тим потужним
маховиком, який на Іршавщині та Закарпат-
ті популяризує ковальське мистецтво і про-
пагує народні промисли.
Керівництво району висловлює особли-
ву вдячність за фінансову підтримку в ор-
ганізації свята депутату облради Михайлові
Станку; депутату райради Сергію Лупаку;
приватному підприємцю Юлії Семак та ге-
неральному директору ТзОВ «К’Лен» Ми-
хайлові Лендєлу. Крім цього, щира вдяч-
ність усім, хто взяв участь в організації та
проведенні фесту, ковалям, фольклорним та
естрадним колективам, майстрам народних
промислів і, звичайно ж, гостям. Завдяки їм
цьогорічний фестиваль став ще яскравішим
та неповторнішим.
Іван КОПОЛОВЕЦЬ

8. 5
Відлуння подій
У ВЕЛИКИХ ЛУЧКАХ ВШАНУВАЛИ
ЮРІЯ КЕРЕКЕША
Виступає Василь Густі
26 червня могло виповнитися 95 років
знаному закарпатському письменникові
Юрію Керекешу. З цієї нагоди в рідному селі
митця – Великі Лучки на Мукачівщині –
18 липня 2016 року відбувся вечір пам’яті.
На захід завітали донька літератора Оль-
га Новікова, головний спеціаліст управління
культури Закарпатської облдержадміністра-
ції Оксана Дурунда, голова Закарпатської ор-
ганізації Національної спілки письменників
України Василь Густі, письменники Надія
Панчук, Сергій Федака, Олександр Гаврош,
літературознавець Олександра Ігнатович, а
також – представники місцевої влади й інте-
лігенції.
У будинку культури бібліотекарі ство-
рили затишну атмосферу сільської хати,
яку, крім народних атрибутів, прикрасили
і письменницькі – рукописи, друкарська
машинка, а ще – настроєві родинні світли-
ни. Поряд експонували найвідоміші твори
з об’ємного і різноманітного доробку поета,
прозаїка, драматурга, критика, перекладача.
Серед інших – роман «Блукання в порожне-
чі» та збірка художньо-документальних опо-
відей про рідне село «Зустрічі без прощань»,
яка, за словами земляків, стала для них на-
стільною книгою.
Юрій Керекеш прожив непросте, але й
дивовижно насичене життя – еміграція до
Америки, здобуття медичної освіти в Будапе-
шті та філологічної в Ужгородському держав-
ному університеті, робота в газеті «Закарпат-
ська правда», акторська праця в Закарпатсько-
му обласному українському муздрамтеатрі
(де митець знайшов свою обраницю, з якою
прожив 61 рік), виключення з лав КПРС як
«наклепника на радянську дійсність», учите-
лювання в закарпатських глибинках, участь
у «Пласті» та «Просвіті» й ін.
Надзвичайно цікаві сторінки з родинно-
го життєпису відкрила для присутніх донька
письменника Ольга Новікова, котра, напев-
но, успадкувала літературний хист батька.
Пізнавальну та художньо цінну розповідь,
таку собі «душевну біографію» батька, буде
надруковано в книзі спогадів про Юрія Ке-
рекеша, яку актив крайової організації Наці-
ональної спілки письменників України пла-
нує підготувати і видати наприкінці року.
Принагідно, голова письменницького осе-
редку Василь Густі звернувся до односельців
митця з пропозицією поділитися власними
споминами та світлинами, які теж можуть
увійти до майбутньої книги.
Також Василь Густі передав бібліотека-
рям добірку нових видань творів класиків
закарпатської літератури та сучасних кра-
йових письменників, значній частині з яких,
до слова, Юрій Керекеш свого часу допоміг
утвердитися в літературі, позаяк умів вияв-
ляти і скеровувати таланти.
Враженнями про Юрія Керекеша як
багатогранну творчу особистість і, заразом,
скромну, доброзичливу, шляхетну людину
поділились письменниця Надія Панчук,
літературознавець Олександра Ігнатович,
літератор і публіцист Сергій Федака. Ос-
танній зауважив, що нинішня зустріч, яка
виявилась дійсно цікавою, є репетицією від-
значення сторіччя від дня народження Юрія
Керекеша і до майбутнього ювілею постать
письменника належить увічнити не тільки
літературними виданнями, а й пам’ятником.
Із відповідною ініціативою звернулась
і донька Юрія Керекеша, котра готова пере-
дати в музейне зберігання письмовий стіл,
канцелярське приладдя і частину бібліоте-
ки батька.
Сільський голова Великих Лучок Ярос-
лав Чоп повідомив, що нещодавно саме пору-
шив питання створення музейної кімнати,
присвяченої видатним уродженцям села, на
базі однієї з місцевих загальноосвітніх шкіл
та висловив упевненість, що згадані експона-
ти стануть окрасою збірки, з якою зможуть
знайомитись і учні (а їх у школі понад 1300),
і мешканці та гості села. Також розповів, що
вже найближчим часом на фасаді будинку,
в якому жив Юрій Керекеш, на його честь
установлять меморіальну дошку.
Наостанок організатори й учасники ве-
чора пам’яті висловили думку, що подібну
презентацію життєвого і творчого шляху
земляка доречно повторити для учнівської
молоді – вже з початком навчального року.
Управління культури
Закарпатської ОДА

9. 6
Відлуння подій
З УКРАЇНОЮ У СЕРЦІ
Дитячий вокальний ансамбль
«Бабчина співанка»
Звітний концерт творчих колективів
Мукачівщини під назвою «З Україною у сер-
ці», який відбувся 26 червня 2016 року в бу-
динку культури села Дерцен, представив
багатогранну палітру народних талантів
району. Захід відвідали голова Мукачівської
райдерж­адміністрації Сергій Гайдай, голови
селищ та сіл, творча інтелігенція, депутати
районної ради, зокрема Василь Ліба, Василь
Данканич, Олександр Богів, голова села Дер-
цен Юлій Матей.
Почесними гостями на звітному кон-
церті Мукачівського району була делега-
ція русинської спільноти з міста Дьондьош
(Угорщина) на чолі з керівником Яношем
Форкошем. Зустрічали гостей піснею та хлі-
бом-сіллю.
У концерті взяли участь хореографічні,
вокальні, театральні колективи, прозвучали
пісенні композиції українською, словацькою
та угорською мовами.
Професійні критерії художніх та ама-
торських колективів визначало журі у складі
заступника начальника управління куль-
тури Закарпатської облдержадміністрації
Ілдико Молнар, керівника Заслуженого ака-
демічного Закарпатського народного хору,
заслуженого працівника культури України
Наталії Петій-Потапчук, завідувача відділу
народної творчості та аматорського мисте-
цтва Обласного організаційно-методичного
центру культури Катерини Семенченко та
інших фахівців галузі культури.
Стартовим акордом творчого звіту ста-
ла літературно-музична композиція «Моя
мила Україно», яку продовжила молитва за
Батьківщину «Боже великий єдиний» у ви-
конанні самодіяльного народного вокально-
го ансамблю викладачів Великолучківської
дитячої школи мистецтв (керівник Олена
Никитюк).
Неперевершеними були номери у вико-
нанні юних талантів Мукачівщини. Апло-
дисменти захоплення викликали учасники
дитячого вокального ансамблю «Бабчина
співанка» будинку культури Чинадійово
(керівник Ольга Прокоп), які виконали ста-
родавню фіґлярську співанку «Комари ся
гостили».
Казковий сюрприз підготували для гос-
тей юні танцівники зразкового хореографіч-
ного колективу Чинадіївської дитячої шко-
ли мистецтв.
Культуру, народні традиції та звичаї
Угорщини відтворили у своїх виступах ко-
лективи Ракошинської дитячої школи мис-
тецтв та Дерценського будинку культури.
У програмі концерту прозвучала сло-
вацька народна пісня «Танцовала бі сом»
у виконанні Кунак Анастасії – вихованки
Великолучківської дитячої школи мистецтв.
Справжнім музичним дарунком ста-
ла закарпатська народна пісня «Співала би
м, не є кому» у виконанні в. о. начальника
відділу культури Мукачівської райдержад-
міністрації Оксани Кречковської. Компози-
ція прозвучала у супроводі фольклорного
колективу будинку культури села Нове Да-
видково.
Вершиною органічного поєднання укра-
їнської та угорської культур стала фольклор-
но-обрядова постановка «Звідкіля їде весіл-
ля».
Три фольклорні колективи – будинків
культури сіл Макарьово, Горонда та Дер-
цен – перенесли на сцену народні традиції
весільного обряду, оздобивши виступ хорео-
графічними та пісенними номерами.
Творчий звіт колективів Мукачівщини
супроводжувався виставкою робіт художни-
ка Лавранта Бокотея, який представив екс-
позицію «Мандрівник часу».
Народні майстрині Мукачівщини проде-
монстрували гостям свій творчий доробок –
вишивки, писанки, ткані доріжки, оздобле-
ний одяг, а також показали майстер-клас ви-
готовлення віників із рослини сорго, яку ви-
рощують в угорськомовному селі Чомонин.
Головна ідея концерту – дружнє співіс-
нування усіх національностей, які живуть
на теренах району, що проявляється у поєд-
нанні їхніх культур.
Завершальною кодою творчого звіту став
виступ працівників культури району з чудо-
вою композицією «Моя земля – країна Укра-
їна».
Катерина ІВАНЧО

10. 7
Відлуння подій
УЖГОРОД КРІЗЬ ВІКИ
Учасники виставки з працівниками Обласного організаційно-методичного центру культури
Робота Олександра Сидорука
30 червня 2016 року відбулося відкриття
виставки «Ужгород крізь віки», на якій було
представлено 27 робіт професійних та са-
модіяльних художників Закарпаття – Олек-
сандра Сидорука, Василя Вовчка, Сергія
Глущука, Петра Шолтеса, Емми Левадської,
Тетяни Сопільняк, Миколи Іванча, Анто-
на Секереша, Антоніни Дурди, Магдалини
Березанич, Ольги Гал, Любові Шпак, Ірини
Попдякуник та Юлії Єгорової-Рогової. Куль-
турно-мистецька акція пройшла в рамках
заходів із нагоди відзначення Дня Конститу-
ції України.
Відкрила виставку заступник директора
з наукової роботи Закарпатського музею на-
родної архітектури та побуту Сільвія Полак.
Директор Обласного організаційно-мето-
дичного центру культури Ганна Дрогальчук
привітала учасників та відвідувачів вистав-
ки, висловила їм щиру вдячність за спів­
працю на ниві культури. Художник Антон
Секереш розповів присутнім про свій досвід
пленерної роботи, а відома мисткиня Емма
Левадська відзначила надзвичайну важли-
вість невимушеного спілкування на плене-
рах для творчого зростання, появи нових
ідей, коротко, але влучно охарактеризувала
митців, які взяли участь у виставці. Своїми
враженнями від пленеру, що відбувся днями
в Ужгороді, поділився й Василь Вовчок. Як
завжди, оригінальним у своїй промові був
Сергій Глущук, який розповідав про етимо-
логію слів, пов’язаних із мистецтвом.
Святковий настрій присутнім створила
солістка народного ансамблю народної пісні
«Розмарія» Обласного організаційно-мето-
дичного центру культури Мирослава Копи-
нець, яка чудово виконала народну пісню.
Володимир МИШАНИЧ

11. 8
Відлуння подій
НЕЗАБУТНІ ЗУСТРІЧІ
16 липня 2016 року на Верецькому пере-
валі біля села Верб’яж Воловецького району
вперше відбувся фестиваль «Цімбор-фест»,
який нікого не залишив байдужим. Чудові
репертуар, музика, виступи колективів ху-
дожньої самодіяльності надовго залишаться
у нашій пам’яті. А ще були нові знайомства,
які в недалекому майбутньому відгукнуться
поглибленням зв’язків та ширшими пізнан-
нями про наш край, його культуру, побут та
звичаї.
Трембіти та мелодія троїстих музик спо-
віщають про початок культурно-мистець-
кого свята «Цімбор-фест». Ведучі Ростислав
Буланов та Надія Роман запрошують на
трибуну його організаторів – голову села
Верб’яж Івана Півкача, голову громадської
організації «Верецький перевал» Романа
Півкача, депутатів Закарпатської обласної
ради Василя Кошелю та Юрія Гуледзу, за-
ступника начальника управління культури
Закарпатської облдержадміністрації Івана
Канюку, керівників Воловецького району Ва-
лентину Рогову та Івана Лопіта, заступника
Генерального консула Республіки Угорщина
в місті Ужгород Ласла Відо, керівників де-
легацій із Угорщини, Румунії, Словаччини,
Польщі, Ужгородського, Свалявського, Пе-
речинського, Хустського, Мукачівського ра-
йонів нашого краю. На фестиваль прибули
депутати районної ради, делегації територі-
альних громад Воловеччини, які очолювали
сільські та селищні голови.
Хлібом-сіллю – символами гостинно-
сті верховинської землі – зустрічали гостей
організатори фесту. Слова щирої вдячності
усім, хто знайшов можливість узяти участь
у фестивалі, висловив Верб’язький сільський
голова Іван Півкач та побажав усім цікавого
та змістовного відпочинку, нових знайомств,
творчих зустрічей. Депутат обласної ради
Василь Кошеля від імені керівництва Закар-
патської обласної ради подякував організа-
торам свята за старання та вручив грамоти
обласної ради підприємцям Віктору Фельба-
бі, Володимирові Кробинцю та керівникові
громадської організації «Верецький пере-
вал» Романові Півкачу за вклад у соціаль-
но-економічний розвиток краю, його куль-
тури і мистецтва. Також відзначив, що де б
не йшов – цімбор завжди з ним.
Вітання та щирі побажання учасникам
фестивалю «Цімбор-фест» адресував за-
ступник начальника управління культури
Закарпатської облдержадміністрації Іван
Канюка. Він віднайшов ті слова, які торкали-
ся і дорослих, і малих, бо всі вони єдине ціле,
трудяться на загальний результат. Але вер-
ховинці вміють не лише добре працювати, а
й цікаво та змістовно відпочивати. Свідчен-
ням цього є нинішній фестиваль.
Гості Ласло Бачо (Словаччина) та Яніна
Блонська (Польща) відзначили щире і при-
вітне ставлення воловеччан до учасників свя-
та. Як у них, так і на Воловеччині проблеми
подібні: потребують піднесення економіка,
ремонт доріг, вирішення соціальних питань.
Тому, щоб вирішити ці проблеми, потріб-
но працювати конкретно, цілеспрямовано.
Вони подякували організаторам фестивалю
за проведену роботу, побажали змістовного
відпочинку.
На згадку про наш край, фестиваль го-
лова громадської організації «Верецький пе-
ревал» Роман Півкач вручив усім промовцям
та гостям пам’ятні сувеніри.
З перших музичних акордів зарекомен-
дував себе як серйозний, досвідчений во-
кально-інструментальний гурт «Відлуння
Карпат» (керівник А. Височанський). Сподо-
балися глядачам «В’язанка народних пісень
та мелодій Закарпаття», музичні твори «Ко-
хана мила» та «Горінецька кручена» у вико-
нанні народного аматорського фольклорно-
го колективу «Свіжа копійка» з села Горінчо-
во Хустського району.
Припали до душі відпочиваючим двін-
кий голос, сценічний одяг і, звичайно, му-

12. 9
Відлуння подій
зичний супровід наймолодшої учасниці
свята Сикуринець Соломійки, яка виконала
пісню «Ми – разом» (слова і музика Наталія
Май). Вихід на сцену фольклорного колекти-
ву «Веречанка» Верхньоворітського будинку
культури, який виконав в’язанку весільних
народних мелодій, та народного літератур-
но-пісенного ансамблю «Берегиня» з мі-
ста Свалява зірвали хвилю аплодисментів.
Глядачі були в захопленні від виконання
словацької народної пісні «Янічку, Янічку»
юною солісткою Оленою Лесюк.
Виступи викладача Воловецької школи
мистецтв Івана Щербея та народного жіночо-
го вокального тріо «Едельвейс» Воловецького
районного будинку культури й талановитої
Хлібом-сіллю вітає гостей
Василина Голянич
Яскрава частина фестивалю – виступ рок-гуртів
землячки, солістки Заслуженого академічно-
го Закарпатського народного хору Василини
Голянич тільки підсилили висновок, що такі
співаки можуть представляти Воловечину
на великій сцені. Свої досягнення проде-
монстрували також Юрій Попелич, Вікторія
Сличко, Христина Грига, Олена Малюта.
Яскравою частиною фестивалю були но-
мери рок-гурту «Прем’єр» (Угорщина), який
злився з публікою в єдиному пориві зробити
день щасливим і незабутнім. Тож кожен но-
мер, який вони виконували, супроводжував-
ся дружніми оваціями. Свій творчий доро-
бок представив і гурт «Ватага» з міста Ужго-
род.
Свято супроводжувалося іграми, кон-
курсами малюнка, розвагами, які вдало
провели ведучі. А закінчився фаєр-шоу та
дискотекою. Фестиваль не просто відбувся,
він додав цьому липневому дню світла і те-
пла в серцях дорослих і дітей. Відповідальну
частину роботи виконали культпрацівни-
ки, сільські і селищні голови, підприємці,
продавці, кухарі, які зі всією серйозністю
поставилися до великої гостини, привітно
запрошували до наметів, щоб кожен міг ску-
штувати смачні традиційні страви. Широ-
кий вибір сувенірної продукції, вишиванок,
виробів із вовни та продукти бджолярства
представили місцеві жителі. Вони зустріча-
ли гостей, як справжні господарі.
Йосип БІГАРІЙ

13. 10
Відлуння подій
НЕПОГАСИМЕ СЯЙВО КАЗКИ У БОРОНЯВІ
Другого серпня 2016 року у клубі села
Бороняво Хустського району відбулася пре-
зентація книжки «Казки та легенди з-під
Хустського замку», яку підготували і про-
вели Обласний організаційно-методичний
центр культури за ініціативи Тетяни Спілко
(Баняс) – наймолодшої доньки відомого каз-
каря Юрія Баняса (1930–1984).
Казки записані в 1982 році відомим
фольклористом Іваном Хлантою від Юрія
Баняса у селі Бороняво Хустського району.
До книжки ввійшло понад 210 текстів. Зо-
крема, це казки про тварин, героїко-фантас-
тичні, соціально-побутові та родинно-побу-
тові. Окрім казок, вміщено також легенди,
перекази, бувальщини, билиці, притчі та
анекдоти. Загалом це понад 900-сторінкова
фундаментальна, унікальна книжка. Кілька
текстів казок публікувалося раніше. З інши-
ми читач знайомиться вперше.
Відкрила презентацію директор Боро-
нявської загальноосвітньої школи І–ІІІ сту-
пенів Василина Попадинець. Хвилиною
мовчання вшанували пам’ять Юрія Баня-
са. Після цього двоє учнів, онуків казкаря,
від учасників презентації віднесли вінок на
його могилу.
Академік Академії наук вищої школи
України, заслужений діяч мистецтв Укра-
їни, провідний методист Обласного орга-
нізаційно-методичного центру культури
Іван Хланта розповів про свою роботу над
книжкою, її упорядкуванням, підготовкою
текстів до друку, про пошуки спонсорів, які
б допомогли опублікувати згаданий фунда-
ментальний збірник. Науковець відзначив,
що життєвий шлях Юрія Баняса містить ви-
сокий урок духовної посвяти, засвоїти який
нам було б не зайве. Бо ж не тільки зберіг
любов до рідної землі, до духовних надбань
народу, а й невтомно прищеплював ці святі
почуття молоді і всім, хто слухав його розпо-
віді, у які щиро, бентежно, повносило пере-
ливав свою чисту душу. Фольклорист звер-
нувся з проханням до інтелігенції села Бо-
роняво – створити в школі чи в будь-якому
іншому приміщенні «Музей закарпатських
казкарів», для чого є достатньо матеріалів.
Цю благородну думку підтримали всі при-
сутні в залі.
Директор Обласного організаційно-ме-
тодичного центру культури Ганна Дрогаль-
чук відзначила, що з прочитаних творів пре-
зентованого збірника випливає справжнє
благородство Ю. Баняса – великодушність,
лицарство, шляхетність, аристократизм і ра-
зом з тим одвічний поділ на любов – нена-
висть, доброту – зло, милосердя – жорсто-
кість, красу – потворність. А казкові образи
захоплюють увагу слухачів високою безко-
рисливістю, самовідданим служінням на-
родові, збагачують людські душі, ведуть до
високої моральної чистоти і людяності.
Заслужений учитель України, голова
Хустського районного товариства української
мови ім. Т. Шевченка «Просвіта» Христина
Шкробинець помітила насамперед у казках
їх пізнавальну та виховну функції, бо вони
застерігають від таких рис, як зарозумілість
і хитрість, лінощі і заздрість, ненажерливість
і безсоромність, вчать співчутливо ставитися
до скривдженого й допомогти йому, що зло
багатолике. Воно може виявлятися в недо-
брих учинках, лихих думках і словах, злих
намірах і бажаннях. Тому й боротьба зі злом
повинна бути постійною й безкомпромісною
і увінчуватися перемогою й утвердженням
добра. Педагог відзначила величезну ро-
боту, проведену науковцем, його змістовну
передмову, а також високий поліграфічний
рівень видання.
Голова Хустського районного літератур-
ного об’єднання «Верховинська плеяда», зна-
ний поет Василь Білич переконливо ствер-
джував, що казки презентованого збірника
формуватимуть у дітей потребу бути чуй-
ною, уважною, великодушною, морально
красивою, працьовитою людиною.
Викладач Виноградівського політехніч-
ного державного коледжу, поет Михайло Лі-
сіцкі звертав увагу на те, що в казках показа-
но працю важливою для суспільства як з по-
гляду створення матеріальних і духовних
цінностей, так і тим, що в процесі її людина
зростає фізично, морально, інтелектуально.
У багатьох казках розповідається про трудів-
ників-героїв, які у фізичному, інтелектуаль-
ному і моральному відношенні незрівнянно
вищі від усякого роду нероб.
Член Національної спілки журналістів
України, керівник Виноградівського відді-
лення громадської організації Міжнародної
Академії Літератури і Журналістики та літе-
ратурного об’єднання «Диво моє калинове»
Марія Конкіна з міста Виноградів резонно
доводила, що твори у презентованій книж-

14. 11
Відлуння подій
ці читабельні, захоплюючі та інтригуючі. Як
читач візьме її в руки, вже не може випусти-
ти, не дочитавши до кінця. Відчувається, що
творча фантазія оповідача просто невичерп-
на. Він добивається того, особливо у чарів-
них казках, щоб події розвивалися калейдо-
скопічно, а картини і сцени миготіли перед
внутрішнім зором слухача-читача. Безумов-
но, для цього потрібний неабиякий хист, та-
лант оповідача, певний досвід, добре знання
законів жанру казки.
Педагог і поет із села Хижа Виногра-
дівського району Іван Ісаєвич прочитав два
вірші, присвячені Юрієві Банясу та Іванові
Хланті.
Директор Закарпатської рибоводної
станції, активний громадський діяч, спон-
сор презентованої книжки «Казки та леген-
ди з-під Хустського замку» Василь Клованич
справедливо наголосив, що казки Юрія Ба-
няса беруть свої витоки з історії краю горян,
від простої, але мудрої селянської філосо-
фії, в основі якої розум, доброта, внутріш-
ній протест проти неправди, від високої ро-
динної моралі, де на першому місці стоїть
незрадлива любов до батьків. Він висловив
побажання, що на таку змістовну і потріб-
ну розмову про казки варто було запросити
більше молоді.
Учениця восьмого класу Вероніка Хлан-
та Ужгородської загальноосвітньої школи
Іван Хланта (третій ліворуч) та родина Юрія Баняса
№ 6 імені Василя Ґренджі-Донського проде-
кламувала вірші Василя Вовчка «У Копашно-
ві на згірку» та Івана Гарастея «Народна каз-
ко! Світе колисковий!», присвячені народній
казці та тим особистостям, які її шукають
поміж обдарованих носіїв фольклору і попу-
ляризують.
Учитель української мови та літерату-
ри Боронявської загальноосвітньої школи
І–ІІІ ступенів Мирослав Росоха пригадав той
час, коли він ще з дитячих літ слухав казки
Ю. Баняса і розповіді про нього односельчан
та Івана Хланти.
Своїми спогадами про оповідача Юрія
Баняса поділилися односельчанин Петро
Ковчар. Він розповів також цікаву казку, яку
йому довелося чути від знаного казкаря і яку
добре пам’ятає ще й нині.
Донька казкаря – Тетяна Спілко (Ба-
няс) – звернула увагу на доброту, щирість
свого батька, його любов до народнопоетич-
ної творчості, а також, як і переважна біль-
шість виступаючих, висловила глибоку по-
дяку всім присутнім на презентації книжки
«Казки та легенди з-під Хустського замку»
і насамперед спонсорам видання – голові
Хустської міської ради Володимирові Кащу-
ку та директорові Закарпатської рибоводної
станції Василеві Клованичу.
Семен МЕЛЬНИК

15. 12
Відлуння подій
«ЕСКІЗИ ДО ПОРТРЕТА ЕПОХИ» –
ТРАДИЦІЙНИЙ ТА СУЧАСНИЙ ОДЯГ
Петро Думинець, Габріела Андял, Емма Левадська, Василь Коцан,
Оксана Корнієнко, Лариса Богдан на відкритті виставки
«Ескізи до портрета епохи» – так назива-
лась оригінальна виставка, яка відкрилася
третього серпня в Закарпатському музеї на-
родної архітектури та побуту.
Український народний одяг – яскраве
і неповторне культурне явище, що пройшло
шлях розвитку й удосконалення протягом
багатьох століть. Зберігаючи самобутні озна-
ки різних епох, одяг є важливим джерелом
інформації для вивчення етнічної історії
населення, його соціальної структури, есте-
тичних уподобань. У період національної
культурної побудови незалежної України
особливо вагомого значення набувають за-
гальнокультурні фактори, що впливають
на формування менталітету українців, збе-
реження їх самобутності через рідну мову,
традиційний одяг, звичаї та обряди предків.
Традиційне народне вбрання – один із сим-
волів українства, складова, без якої немисли-
ма національна ідентичність українського
народу.
Колористика, символіка українського
костюму, його форми, крій – все це на сьо-
годнішній момент насправді досліджено
чимало. Надруковано стільки книжок, моно-
графій, зібрано багато матеріалів, проведено
безліч експедицій, а ми лише можемо гада-
ти, який сенс вкладали наші предки у своє
вбрання, «розшифровувати залишені сим-
воли та знаки».
Багато простору для досліджень було
й на пропонованій виставці. На ній можна
було побачити не лише старовинні костю-
ми, а й фрагменти дизайнерських колекцій
одягу з народними мотивами, сучасні ре-
конструкції традиційного вбрання, стилізо-
вані, в дечому імпровізовані, костюми, а та-
кож витинанки та ювелірні прикраси.
Сміливе поєднання традицій та нова-
торських рішень в одязі стало можливим
завдяки плідній співпраці різнопрофільних
фахівців. Спеціально до виставки науковими
співробітниками музею були виготовленні
презентаційні плакати, на яких зображені й
описані одягові традиції різних етнографіч-
них груп українців (бойків, лемків, гуцулів,
долинян) та національних меншин (угорців
і румунів), які мешкають на Закарпатті.
В основі виставки лежали 12 комплектів
традиційного народного вбрання (шість жі-
ночих і шість чоловічих). Народний костюм
гуцулів Рахівщини виділявся жіночими со-
рочками з розрізом пазухи посередині пере-
дньої пілки, чоловічими сорочками («нови-
ми кошулями»), двоплатовими пілками («за-
пасками»), довгими полотняними штанами
(«гатями», «портками»), хутряними безру-

16. 13
Відлуння подій
кавками («кептарями»), декорованими шкі-
ряними аплікаціями та вишивками, хутря-
ними кожухами без аплікацій, сукняними
куртками червоного, коричневого, чорного
кольорів, дівочими весільними вінками, го-
строносими постолами.
Серед характерних рис народного
вбрання долинян Закарпаття варто виділи-
ти окремі деталі крою та оздоблення жіно-
чих сорочок (нагрудну частину «пазуху»,
трапецієвидні поли («скоси»), поперечні за-
гинки («гаташі») тощо), короткі чоловічі со-
рочки («лайдані»), короткі, широкі полотня-
ні штани («гаті»), хутряні безрукавки («бун-
ди»), оздоблені суцільною вишивкою, зелені,
рідше червоні, в’язані безрукавки («камізель-
ки»), кофти («візитки») з довгими рукавами,
короткі чорні гуні, сукняні куртки («уйоші»),
куртки («беличі») із чорного оксамиту. За
наявністю перерахованих елементів вбран-
ня можна було безпомилково визначити не
лише з якої локально-територіальної групи,
а навіть з якого села жінка чи чоловік.
У дечому подібним, але водночас непоз-
бавленим локальної специфіки, є традицій-
ний народний одяг бойків та лемків Закар-
паття. Характерними рисами комплексу жі-
ночого народного вбрання бойків краю були
коротка сорочка («опліччя») з круглим вирі-
зом горловини та скісним розрізом пазухи з
правого чи лівого боку, спідниці зі збирани-
ми («рямованими») поясами, хутряні безру-
кавки («камазолі»), вишивана полотняна без-
рукавка («веста»), обрядовий чепець, нижня
хустка («молодиця») заміжньої жінки. До
етнографічно розмежувальних рис костю-
му лемкинь Закарпаття належать короткі
«опліччя» на Перечинщині, квітково-рос-
линний орнамент у вишивці сорочок вели-
коберезнянських лемкинь, святкові спідниці
(«біленики», «ряшеники»), в’язані однотонні
пояси з китичками на кінцях, сукняні без-
рукавки («сіраки»), червоно-зелені уплітки
в коси, рогаті чепці, білі вишивані хустки та
прикраси з бісеру. Традиційний чоловічий
одяг бойків і лемків Закарпаття приваблю-
вав стриманим колоритом з домінуванням
білого кольору.
На виставці були також представлені
костюми угорців та румунів Закарпаття, що
компактно проживали в нашому краї поряд
з українцями. Угорський костюм вирізняєть-
ся поліхромною вишивкою, а також частою
появою нових форм одягу (жіночий костюм
«мадяр руго»; «ціфрасюр»; чоловічий костюм
трійка (піджак, штани («галіфе»), безрукав-
ка («лайбі»); витіснення білих жіночих бунд
червоними святковими). Незважаючи на схо-
жість з одягом українців Мараморощини,
чимало характерних рис зберіг румунський
костюм. Найтиповіші форми одягу, такі як
«губе», «ицарь», «чоаречь», «бреченарь», мог-
ли сформуватись лише в умовах побуту гір-
ських пастухів. Слід виділити й такі складо-
ві народного одягу румунів, як жіночі і чоло-
вічі сорочки («кемеше ку блезір»; «кемеше ку
минечь ларжь»), запаски («задьє»), накидки
(«губе»), що побутували аж до 70–80-х років
ХХ ст.
І плакати, і самі костюми демонструва-
ли відвідувачам виставки перш за все зна-
чне розмаїття одягових традицій краю, по-
казували процеси збереження чи нівеляції
архаїчних рис упродовж різних історичних
періодів. Окремі складові народного вбран-
ня завжди виконували етноідентифікуючу
та етнографічну розмежувальну функції.
Не тільки естетичну, але й головним чином
оберегову роль виконувала одягова вишив-
ка. Її колорит, структура орнаментальних
композицій є чудовим плацдармом для ро-
боти сучасних майстрів народної творчос-
ті, художників-модельєрів. Саме цей зв’язок
епох у своїх роботах й намагались показати
учасники виставки.
Шарму та оригінальності виставці дода-
ли витинанки Емми Левадської та прикра-
си майстра-ювеліра Петра Думинця. Вити-
нанка – це один із найдоступніших видів
народного декоративно-прикладного мис-
тецтва, який притягує до себе несподівани-
ми можливостями, простотою виконання,
особливим світобаченням, що базується на
прадавніх народних традиціях. Важливо,
що витинанка працює в тісному контакті з
іншими видами мистецтва, в тому числі на-
родного: вишивкою, ткацтвом, аплікацією,
писанкарством, художньою обробкою дере-
ва та шкіри. Крім того, витинанка – це над-
звичайно хороший демонстративний мате-
ріал в процесі роботи, навчання, презентації
виставок. Фондові збірки Закарпатського му-
зею народної архітектури та побуту, зокрема
колекції народного вбрання гуцулів, бойків,
лемків і долинян Закарпаття, взірці виши-
вок, рушники, скатертини, серветки, ліжни-
ки, килими, писанки, бондарні вироби – все
це є безмежним плацдармом для роботи ви-
тинанкарів.
Своєрідні символи, обереги зображує на
роботах Емма Левадська, член Національ-
ної спілки майстрів народного мистецтва
України. Витинанкою вона займається май-
же 20 років. Відома майстриня є постійною
учасницею міжнародних, всеукраїнських та
обласних конкурсів. У її творчому доробку
понад 100 робіт, які пронизані образною сти-
лізацією, чіткою плямою, лаконізмом, стри-

17. 14
Відлуння подій
маністю, природною гармонією. За ними
можемо читати хід думок майстрині, вивча-
ти першоджерела нашого фольклору, старо-
винну символіку. Все це спонукає до аналі-
зу, допомагає зрозуміти знаково-символічну
основу наших предків, що в свою чергу дає
змогу створювати фантастичні витинанкові
твори.
Чудовим доповненням до виставки були
вироби майстра ювелірної справи Думинця
Петра Васильовича, уродженця села Воніго-
во Тячівського району Закарпатської області.
Свої вироби майстер виконує із золота й срі-
бла у традиціях Київської Русі. Це насампе-
ред жіночі прикраси, предмети церковного
і побутового вжитку. Основними техніками,
якими володіє майстер, є «філігрань», «зер-
но», «скань». З 1994 року Петро Васильович
є членом Національної спілки майстрів на-
родного мистецтва України, з 2006 – заслу-
женим майстром народної творчості Украї-
ни. З 1984 року він є постійним учасником
обласних, всеукраїнських та закордонних
мистецьких виставок. У 2005 році в Ужгоро-
ді відбулася його персональна виставка. Ок-
ремі роботи майстра зберігаються у музеях
України, Німеччини, Чехії, Словаччини,
Угорщини, Канади.
Виставка була своєрідним експеримен-
том. До її підготовки та проведення, окрім
науковців, музейних співробітників, май-
стрів народного мистецтва, долучились й
художники-модельєри сучасного одягу. Зав-
дяки такому поєднанню різнопланових фа-
хівців кожен, хто завітав до виставкової зали
музею, зміг «відчути» зв’язок поколінь, а та-
кож наочно побачити процес збереження чи
нівеляції народних традицій.
Своєрідним поєднанням використання
сучасних матеріалів та народних традицій
виділялась представлена на виставці колек-
ція моделей Оксани Корнієнко. Майстриня
Фрагмент виставки із зображенням традиційного
народного вбрання лемків Закарпаття
Інформаційний плакат про традиційне
народне вбрання гуцулів Закарпаття
закінчила Технологічний уні-
верситет «Поділля» (м. Хмель-
ницький) за спеціальністю «Ін-
женер-конструктор швейних
виробів». Понад двадцять років
вона працює в Ужгородському
вищому комерційному учили-
щі Київського національного
торговельно-економічного уні-
верситету. Пані Оксана є авто-
ром колекцій, які були пред-
ставлені на різних фестивалях
та конкурсах: «Арт-революція»
(м. Ужгород), «Весняний ко-
лорит» (м. Мукачево), «Мод-
на лінія молодих» (м. Пряшів,
Словаччина) та ін. Колекції її
моделей неодноразово відзначались дипло-
мами та грамотами. Провідне місце серед
них займають блузи, у яких поєднується
сучасний крій та традиційні орнаменталь-
ні схеми народної одягової вишивки. На їх
прикладі бачимо, що елементи традиційно-
го одягу можуть прикрасити гардероб сучас-
них модниць. Майстриня робить серію по-
дібних блузок, проте кожна з них оздоблена
автентичним орнаментом, що вдало допов-
нюється мереживом ручної роботи. Окремі
із блузок доповнюються авторкою колекції
спідницями. Вони кроєні та оздоблені так,

18. 15
Відлуння подій
що їх можна одягати як в комплекті, так і як
самодостатній елемент вбрання. Є у колекції
О. Корнієнко й вільні та приталені плаття.
Свої дизайнерські пошуки в моделюван-
ні жіночого костюму на виставці представи-
ла Лариса Богдан (Чмелева). Вона закінчила
магістратуру Київського національного уні-
верситету культури і мистецтв за спеціаль-
ністю «Художник-модельєр». Удосконалюю-
Моделі сучасного жіночого одягу Оксани Корнієнко
Лариса Богдан поряд із власною моделлю
жіночого вбрання
чи власні професійні здібно-
сті, молодий художник-ди-
зайнер бере активну участь
у різноманітних конкурсах
та фестивалях. Вона є пере-
можцем фестивалів «Супер
фешн 2006», «Ужгород фешн
2006», «Ужгородський поді-
ум 2008», «Золотий силует
2008». Крім того, пані Лари-
са була учасником фестива-
лю «Ужгород Fashion Day»,
10-разовим учасником фес-
тивалю молодих дизайнерів
«Арт Революція», є партне-
ром конкурсу «Міс Ужго-
род», «Міс Мукачево», учас-
ницею міжнародного тижня
моди в Словаччині «Кошице
Фешн Вік–2015», партнером
Параду Наречених, проекту
«100 метрів моди», а також автором бренду
«Lora Art», членом Національної спілки ди-
зайнерів України та ведучою кількох блогів
про моду. Творчий доробок ужгородської
дизайнерки налічує понад тисячу найнеспо-
діваніших моделей. Кожна з них неповторна
поєднанням кольорів, аксесуарів, фактурою
і, звісно ж, емоціями, які випромінює такий
одяг. При створенні окремих колекцій Лари-
са Богдан звертається й до народного вбран-
ня. За її словами, «закарпатські народні ко-
стюми – це непрості речі, у них є свої аура,
історія. Береш таку річ до рук й одразу це
відчуваєш, з них виходять дуже незвичні ма-
гічні, притягувальні речі». Звичайно, пред-
ставлені на виставці моделі це не народні
костюми, а авторська стилізація.
Отже, традиційне народне мистецтво,
зокрема народний одяг, завжди існував у різ-
ні історичні епохи. Красиво вишиту сорочку
носили ще наші прабабусі. Був, щоправда,
й такий період, коли вишита сорочка була
призабута, але ці часи вже в минулому. Сьо-
годні можна з упевненістю сказати, що ви-
шиванка – це модно. Нині навчились ком-
бінувати вишиванки як із вечірніми спід-
ницями, так і з джинсами і навіть шортами,
вигадуючи оригінальні й цікаві образи на
щодень. Українці завжди пишалися своїм
вишитим одягом, вигадливі візерунки якого
несли в собі глибокий філософський зміст.
Тому популяризація традиційного народ-
ного одягу та використання чи інтерпрета-
ція його елементів у моделюванні сучасного
вбрання є важливим завданням зі збережен-
ня народної культури наших предків.
Василь КОЦАН

19. 16
Відлуння подій
ЩО ДАЛИ РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Про це розповів науковець, провідний методист Обласного організаційно-мето-
дичного центру культури Іван Хланта студентам Ужгородського торговельно-еко-
номічного коледжу Київського національного торговельно-економічного університе-
ту на запрошення завідувача відділення економіки та підприємництва Юрія Конкуса.
Зустріч відбулася 12 вересня 2016 року.
Виступає Іван Хланта
Що можна було зробити за часів неза-
лежності України, Іван Хланта показав на
прикладі роботи Обласного організацій-
но-методичного центру культури, праців-
никами якого за згаданий період написано,
підготовлено й опубліковано понад 20 різно-
манітних книжок, серед яких і фольклорні
записи, і методична та довідкова література:
«Закарпатський вертеп» (1995), «Овиди диво-
світів» (2000), «Вчора була неділенька: Народ-
ні пісні з голосу Михайла Глюдзика» (2001),
«Ой видно село» (2003), «Пісні Іршавщини»
(2005), «Розвиток аматорського мистецтва За-
карпаття» (2008), «Співайте Богові нашому,
співайте» (2008), «Народні пісні українців
Банату (Румунія)» (2009), «Карпатська Укра-
їна у піснях, легендах, переказах, бувальщи-
нах та літературних творах» (2009), «Легенди
та перекази Міжгірщини» (2010), «Методика
збирання фольклору» (2011), «Заклади куль-
тури клубного типу Закарпатської області
у цифрах і фактах» (2012), «Пісня – то моє
життя» (2013), «Заклади культури клубного
типу Закарпатської області. Посада – мето-
дист» (2013), «Заклади культури клубно-
го типу Закарпатської області. Керівники»
(2013), «Приборжавське весілля» (2014), «Піс-
ня над Дунаєм» (2014), «Пісенна хвиля Ог-
лядова» (2015), «Заклади культури клубного
типу Закарпатської області.
Народні та зразкові аматор-
ські колективи» (2015), «Каз-
ки та легенди з-під Хустсько-
го замку» (2016) та ін.
З квітня 2003 року, від-
значив фольклорист Іван
Хланта, щоквартально ви-
пускається журнал «Куль-
турологічні джерела». Його
структура дозволяє висвіт-
лювати увесь спектр ді-
яльності галузі культури,
зокрема щодо збереження
в області народної творчос-
ті. Вартим уваги є те, що під
рубрикою «Таланти краю»
лише за два роки було оп-
рилюднено і представлено широкому колу
читачів понад п’ятдесят визначних носіїв
народнопоетичної творчості з Іршавського,
Свалявського та Тячівського районів. А що
вже казати за фестивалі, виставки, пленери,
творчі зустрічі…
Саме за роки незалежності кілька пись-
менників та митців Закарпаття за свої тала-
новиті твори стали лауреатами Національ-
ної премії України імені Тараса Шевченка.
Серед них Іван Чендей, Петро Скунць, Дми-
тро Кремінь, Петро Мідянка, Мирослав До-
чинець, а також художники Юрій Герц, Ан-
дрій Бокотей, Володимир Микита і різьбяр
Василь Сідак.
Іван Хланта наголосив, що за роки неза-
лежності ми дочекалися висвітлення в основ-
ному правдивої історії України, її літерату-
ри, культури та мистецтва. Російську літера-
туру творило половина етнічних українців.
Досить назвати геніїв із українською кров’ю,
як Микола Гоголь, Федір Достоєвський, Ми-
кола Некрасов, Микола Чернишевський, Ва-
силь Наріжний, Володимир Короленко, Во-
лодимир Маяковський, Микола Лєсков, Ан-
тон Чехов, Корній Чуковський, Анна Ахма-
товата, Михайло Зощенко та ін. Костянтин
Паустовський не тільки народився в Україні,
а й походив зі славного роду Сагайдачних.

20. 17
Відлуння подій
«Я пишу по-російськи. Але я виріс в Украї-
ні, − нагадував письменник. − Усе життя я
ношу в собі велику любов до українського
народу, краси української землі, до її мисте-
цтва, до її міст і сіл, річок і полів, левад і гаїв,
до чудових українських дітей – тих малень-
ких хлопчиків і дівчаток, серед яких минуло
моє дитинство…»
Практично всю другу половину ХVІІІ ст.
(1746−1798) на чолі Петербурзької Акаде-
мії наук та всіх її наукових установ стояв
уродженець Чернігівської губернії Кири-
ло Розумовський (1728−1803). Мати Михай-
ла Шолохова була українка з Чернігівської
губернії. Художник Ілля Рєпін пов’язаний з
Україною не лише походженням, але й емо-
ційно. Своє українство доводив і словом, і ді-
лом. Художник Іван Крамськой, композитор
Петро Чайковський теж українці. Керівник
Кубанського народного хору Віктор Захар-
ченко – українець. У російському «Хорі пів-
нічної пісні» серед хористів третина україн-
ців, які проживають біля Онезького озера.
Студентам цікаво було довідатися, що
відомі на цілий світ славні українці є кон-
структорами і винахідниками космічних
кораблів. Так, Микола Кибальчич, котрий
першим у світі накреслив схему ракетного
апарата, народився на Чернігівщині, Юрій
Кондратюк – на Полтавщині, усесвітньо ві-
домий Сергій Корольов – на Житомирщині,
а Костянтин Ціолковський хоч і народився
в селі Іржевськ Рязанської губернії Росії, про-
Іван Хланта, Леся Сливканич, Юрій Конкус (у центрі) зі студентами коледжу
те походив із роду запорізьких козаків (На-
ливайків).
Багатьох наших учених несправедливо
позбавлено українського походження – їх
і досі іменують російськими, а саме: педагога
Костянтина Ушинського, філософа Памфіла
Юркевича, легендарних антрополога Мико-
лу Миклухо-Маклая, спортсмена-борця Іва-
на Піддубного та ін.
За проектами архітектора Миколи Гре-
бінки, брата видатного українського пись-
менника Євгена Гребінки, у столиці Росій-
ської імперії Санкт-Петербурзі започаткова-
но масове будівництво, внаслідок якого збу-
довано третину міста.
Названо лише незначну частину укра-
їнців, розумом, талантом, енергією яких
творилася світова слава Росії. «Україна має
велику історію і її необхідно знати й утвер-
джувати», − наголосив науковець Іван Хлан-
та. Він переконливо стверджував: нашій
владі необхідно добре усвідомити, що народ
у світ веде культура, мова, література як на-
цієтворчі речі. Будемо сподіватися, що здо-
бута незалежність допоможе побороти все
заржавіле та прогниле. Багато добрих справ
зроблено за 25 років, але поки що не реалізо-
вана українська ідея, не відродили Україну
в Україні. Українська мова ще не запанувала
в усіх сферах суспільного життя. Треба, щоб
нарешті Україна, український простір нале-
жали українцям.
Леся СЛИВКАНИЧ