Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

2. МАЙСТЕРНІ ПРОЄКТУ «ОНЛАЙН-ХАБ
ДЛЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ
СПАДЩИНИ ЗАКАРПАТТЯ»
Михайло
Пилипчинець
Ольга
Баков
Микола
Кокіш

3. 1№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ.................................... 2
Відлуння подій................................... 3
АЛЕЧКО М. Знову перші................. 3
МИШАНИЧ В. Відчути подих
весни................................................ 4
ОФІЦИНСЬКА М. Камерна
експозиція....................................... 5
ЯВОРСЬКА І. Свято у Тийглаші..... 7
МИШАНИЧ В. На виставці
«Із джерел народних».................. 8
МИШАНИЧ В. Нова зустріч
із Сергієм Глущуком...................10
Актуально.........................................11
МИШАНИЧ В. Грантовий
проєкт і його майстерні.............11
СТЕГУРА Н. Хартію мережі
фахівців з нематеріальної
культурної спадщини
підписано!.....................................14
Ювілеї..................................................18
МИШАНИЧ В. Василь Бедзір:
«Школа життя і школа
журналістики завжди йшли
для мене поряд»...........................18
ШКІРЯ В. Іван Попович:
«Пісня для мене – не тільки
потреба душі, а й засіб
спілкування з людьми»..............24
ОФІЦИНСЬКА М., ХЛАНТА І.
Пісенне розмаїття
Тетяни Раховської. До 50-річчя
від дня народження....................... 27
ГУСТІ В. Петро Продан відзначив
столітній ювілей...........................32
ХЛАНТА І. Духовні криниці
Марії Купарь. З нагоди 60-річчя
від дня народження....................... 33
ШКІРЯ В. Співець кодексу
усвідомленого довголіття.
Мирославові Дочинцю – 60!.........37
РОСУЛ Т. Закарпатській обласній
організації Національної
№ 3 (47), 2019
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
О. Гайдук, О. Головчук,
О. Попов, з архіву
В. Бедзіра, М. Купарь,
В. Мадяр-Новак,
Т. Раховської,
М. Фединишинця,
О. Цанька,
М. Шип, В. Шкірі,
КЗ «ООМЦК» ЗОР.
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
На першій сторінці
обкладинки
скрипаль-віртуоз
Олексій Томишин.
Фото Олени Гайдук
Здано до набору 01.10.19.
Підписано до друку
11.10.19. Формат 60ç84/8.
Папір офсетний.
Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9,76.
Підготовлено до друку:
видавництво TIMPANI
Свідоцтво про державну
реєстрацію видавців
від 15.04.2003 р.
Серія ДК, № 1327
Друк ТОВ «РІК-У»
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Замовлення № 23
Тираж 300 пр.
спілки композиторів України –
25 років!......................................... 40
Думки вголос.................................... 43
АНДРІЙЦЬО В. Третя зустріч ...... 43
ТЕЛИЧКО В. Магістерські
доробки......................................... 46
Творча майстерня...........................49
ЯКУБИШИН М. Микола
Кокіш – майстер вовноткацтва
Закарпатської Гуцульщини......49
ХЛАНТА І. На шляху
до вершин різьбярства...............51
МИШАНИЧ В. Майстер
ліричного камерного
пейзажу......................................... 55
МИШАНИЧ В. Коли хобі стає
сенсом життя… ........................... 56
Цікаво знати.....................................59
ФЕДИНИШИНЕЦЬ М.
Дивовижний шаржист
Ерделі..............................................59
МАДЯР-НОВАК В. Уперше
в одному збірнику.......................61
У світ...................................................67
САВИНЕЦЬ М.
Мелодії гармонік..........................67
БАЯНОВСЬКА М. «Калинові
береги» від Юлії Драгун........... 68
ХЛАНТА І. Унікальне видання
фольклористичної
енциклопедії України................70
БАЯНОВСЬКА М. Краса музики
в любові слова.............................. 72
АНДРІЙЦЬО В. Нетліючий вогонь
кришталевої душі
Олесі Чепелюк............................. 73
РОСУЛ Т. Наукові досягнення
Віри Мадяр-Новак...................... 75
Пам’ять..............................................76
ШИП М. Вчителька, музикант
і прекрасна людина. Пам’яті
Терезії Копинець (Жупанин)........76
ЗМІСТ

4. 2 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
АЛЕЧКО Микола – заступник ди-
ректора Берегівського районного тери-
торіального соціального обслуговування
населення, учасник народного аматор-
ського українського театру імені Яросла-
ви Бандурович Берегівського міського бу-
динку культури
АНДРІЙЦЬО Василь – завідувач ка-
федри мистецтвознавства комунального
вищого навчального закладу «Ужгород-
ський коледж культури і мистецтв» За-
карпатської обласної ради, кандидат мис-
тецтвознавства, заслужений працівник
культури України
БАЯНОВСЬКА Марія – завідувач
кафедри суспільно-гуманітарної та ети-
ко-естетичної освіти Закарпатського ін-
ституту післядипломної педагогічної
освіти, кандидат педагогічних наук, док-
тор філософії (PhD), доцент, член Націо-
нальної Ліги українських композиторів
ГУСТІ Василь – письменник, заступ-
ник голови Закарпатської обласної органі-
зації Національної спілки письменників
України, заслужений працівник культу-
ри України
МАДЯР-НОВАК Віра – методист ко-
мунального закладу «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, викладач
комунального вищого навчального за-
кладу «Ужгородський музичний коледж
імені Д. Є. Задора» Закарпатської обласної
ради, музикознавець, фольклорист, лау-
реат обласної премії імені Дезидерія За-
дора, заслужений діяч мистецтв України
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист комунального закладу «Об-
ласний організаційно-методичний центр
культури» Закарпатської обласної ради,
член Національної спілки журналістів
України
ОФІЦИНСЬКА Марина – завідувач
інформаційно-редакційного сектору ко-
мунального закладу «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» За-
карпатської обласної ради
РОСУЛ Тетяна – викладач циклової
комісії «Теорія музики» комунального
вищого навчального закладу «Ужгород-
ський музичний коледж імені Д. Є. За-
дора» Закарпатської обласної ради, музи-
кознавець, кандидат мистецтвознавства
САВИНЕЦЬ Мальвіна – журналіст-
ка, м. Виноградів
СТЕГУРА Наталія – завідувач народ-
ного аматорського етнографічного музею
комунального закладу «Обласний орга-
нізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, заслужений
майстер народної творчості України
ТЕЛИЧКО Віктор – доцент Мукачів-
ського державного університету, заслуже-
ний діяч мистецтв України
ФЕДИНИШИНЕЦЬ Михайло – член
Національної спілки журналістів Укра-
їни, лауреат міської премії імені Петра
Скунця
ХЛАНТА Іван – провідний методист
комунального закладу «Обласний орга-
нізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради, заслужений
діяч мистецтв України, академік Академії
наук вищої освіти України
ШИП Мирослава – солістка кому-
нального закладу культури «Заслужений
академічний Закарпатський народний
хор» Закарпатської обласної ради
ШКІРЯ Василь – відповідальний се-
кретар Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки жур-
налістів України, Національної спілки
письменників України, лауреат обласної
премії імені Федора Потушняка
ЯВОРСЬКА Іванна – методист район-
ного організаційно-методичного центру
народної творчості і культурно-освітньої
роботи відділу культури Ужгородської
райдержадміністрації
ЯКУБИШИН Марія – викладач
української мови та літератури При-
родничо-гуманітарного коледжу ДВНЗ
«Ужгородський національний універ­
ситет»
ПРО АВТОРІВ

5. 3№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
Відлуння подій
Ольга Радик, Микола Алечко
Актори народного аматорського українського театру
імені Ярослави Бандурович після нагородження
«Від Гіпаніса до Борисфена» – від Пів-
денного Буга до Дніпра. Саме таку назву має
ХХІV Всеукраїнський фестиваль театраль-
ного мистецтва, який відкрив свої лаштун-
ки з 26 червня по 3 липня 2019 року. Щоро-
ку актори-аматори з усієї України дарують
шанувальникам театрального мистецтва
найцікавіші, найсміливіші творчі проєкти,
видовищні театральні експерименти, нові
версії класичних творів, сучасні авторські
твори, феєричні казки, мюзикли. Цьогоріч
у фестивалі взяли участь понад 30 театраль-
них колективів із 16 областей України, а це
понад 1500 учасників із Волинської, Дні-
пропетровської, Закарпатської, Запорізької,
стрував публіці авторську виставу за п’єсою
Ольги та Олександра Матеїв «Ласий шмато-
чок». Комедія на дві дії настільки сподобалася
глядачам, що після яскравої гри акторів-ама-
торів всі присутні в залі аплодували стоячи.
Журі досить високо оцінило колектив, прису-
дивши почесне I місце. Також несподіванкою
стала нагорода для режисерів-сценаристів
Ольги та Олександра Матеїв, яку вони отри-
мали за авторське втілення сучасної драма-
тургії та розвиток української культури.
Протягом фестивалю для учасників чле-
ни журі театрального дійства проводили
різноманітні майстер-класи. Серед них за-
служені режисери та актори України: голова
журі – режисер, актор Миколаївського ака-
демічного українського театру драми та му-
зичної комедії, заслужений артист України
Андрій Дерік, а також члени журі: режисер,
заслужений діяч мистецтв України Анато-
лій Бєлєванцев (м. Хмельницький); художній
керівник Київської театральної школи-сту-
дії, кіноактор, режисер академічного театру
«Колесо» Анатолій Суханов; викладач кафе-
дри режисури естради та масових свят Київ-
ського національного університету культури
і мистецтв, лауреат міжнародного конкурсу
гумору і сатири імені Аркадія Райкіна «Море
сміху» у м. Рига Володимир Павловський
(м. Дніпро); старший викладач кафедри май-
стерності актора Харківського національного
університету мистецтв імені Івана Котлярев-
ського, член міжнародної асоціації профе-
ЗНОВУ ПЕРШІ
Івано-Франківської,
Львівської, Мико-
лаївської, Одеської,
Полтавської, Рів-
ненської, Сумської,
Харківської, Херсон-
ської, Хмельниць-
кої, Черкаської, Чер-
нівецької областей.
З а к а р п а т т я
у конкурсі пред-
ставляв народний
аматорський укра-
їнський театр імені
Ярослави Бандуро-
вич Берегівського
міського будинку
культури. Колектив
театру продемон-

6. Відлуння подій
4 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
Володя Васильєв, Маргарита Ткач, Ольга Радик
ВІДЧУТИ ПОДИХ ВЕСНИ
сійних каскадерів, керівник театру бойової
хорео­графії «Ярь» Ігор Сурков (м. Харків).
Поїздка колективу відбулася за сприян-
ня та активної допомоги Берегівського місь-
кого голови Золтана
Бабяка, начальни-
ка департаменту
культури Закарпат-
ської облдержадмі-
ністрації Оксани
Бабунич; началь-
ника управління
освіти та культури
Берегівської міськ­
ради Едіти Бабяк,
а також активного
спонсора Владисла-
ва Поляка. Завдяки
їм актори театру не
тільки мали змогу
взяти участь у фес-
тивалі та здобути
«золото», а й на-
бралися безцінного досвіду, з яким праг-
нуть поділитися вже найближчим часом
із глядачами.
Микола АЛЕЧКО
27 червня, напередодні Дня Конституції
України, в Закарпатському музеї народної
архітектури та побуту відбулося відкриття
пленерної виставки «Рожевий цвіт», орга-
нізатором якої виступив КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
ЗОР.
До експозиції ввійшли роботи профе-
сійних митців та аматорів, створених на
пленері «Рожевий цвіт», що відбувся у квіт-
ні. Родзинкою виставки
є твори професійних
митців-педагогів Васи-
ля Вовчка та Олександра
Сидорука, які не відмо-
вили в участі. Заслуго-
вують на увагу роботи
Оксани Метцгер, Люд-
мили Кухти-Стегун та
інших.
Над експозицією
працювали художник
Василь Вовчок та мето-
дисти Центру культури
Костянтин Ковган і ав-
тор цих рядків. Виставка
присвячена весняній ат-
мосфері в Ужгороді й дає
змогу знову відчути по-
дих весни.
Володимир МИШАНИЧ
Олена Ваш, Ганна Дрогальчук,
Аркадій Мухомед’янов, Василь Вовчок

7. Відлуння подій
5№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
23 липня 2019 року Закарпатський му-
зей народної архітектури та побуту знову
відчинив перед шанувальниками мисте-
цтва виставкові двері. Глядачам репрезен-
товано другий проєкт творчої співпраці за-
кладу з благодійним фондом «Мистецька
співдружність „Сьогодні”» – виставку укра-
їнських митців угорського походження.
«Ноктюрн на трьох мольбертах» – камер-
на експозиція з 22 живописних творів. Вона
мрійлива, меланхолійна, спонукає до розду-
мів.
На відкритті виставки директор музею
Василь Коцан привітав присутніх та корот-
ко представив авторів. Своїми враженнями
від робіт та побажаннями творчих пошуків
авторам поділилися заступник міського го-
лови Ужгорода Ігор Фартушок, заступник
директора, начальник управління мистецтв
культурно-освітніх закладів та установ де-
партаменту культури Закарпатської обл­
держ­адміністрації Вікторія Гойдош, мето-
дист Закарпатського обласного палацу дитя-
чої та юнацької творчості (ПАДІЮН) Софія
Кучерява. Про творче зростання Гейзи Дьер-
ке розповідав народний художник України,
академік Національної академії мистецтв
України Володимир Микита. Голова Благо-
дійного фонду «Мистецька співдружність
„Сьогодні”» Юрій Дік окреслив характер-
ні риси творчості художників та поділився
планами з організації низки культурно-мис-
тецьких акції. Консул Генерального консуль-
ства Угорщини в м. Ужгород Марія Беркец
висловила подяку за мистецький захід та за-
КАМЕРНА ЕКСПОЗИЦІЯ
певнила, що у майбутньому дипломатична
установа підтримуватиме творчі проєкти.
В одному з матеріалів, які з’явилися
у місцевій пресі після відкриття виставки,
Людмила Козловська пише: «Три художни-
ки – три мольберти, три бачення, три стилі.
На полотнах Аттіли Коприви таємниче під-
вечір’я, сповнене розлитого сутінкового спо-
кою та солодкої втоми від прожитого дня. Ро-
боти Олександра Шандора своєю соковитою
палітрою грають на контрасті. Кожна з дев’я-
ти картин, представлених художником, – це
відчуття, яскравий спомин, цілісне емоційне
враження. Твори молодого талановитого ху-
дожника Гейзи Дьерке – це ще один спосіб
через авторську майстерність передати свою
любов до роду, до землі, де народився».
Присутній на вернісажі Гейза Дьерке
сказав, що дев’ять запропонованих творів –
це маленька ретроспектива останнього де-
сятиліття, яка представлена роботами сту-
дентського періоду та сучасними напрацю-
ваннями у жанрі портрету. Його картини не
прочитуються з першого погляду, адже він
намагається через певні символи та знаки
спонукати глядача до роздумів. Як зазначив
Юрій Дік, Гейза Дьерке – справжній інтелек-
туал, тому в його картинах прихований гли-
бокий філософський зміст.
Аттіла Коприва народився 1 липня 1971
року в місті Мукачево, член Національної
спілки художників України, Товариства
угорських митців Закарпаття ім. І. Ревеса,
Угорської академії наук. Закінчив Ужго-
родське училище прикладного мистецтва
і Львівську академію мистецтв. Кандидат
Гейза Дьерке, Юрій Дік, Марія Беркец, Ігор Фартушок, Вікторія Гойдош, Володимир Микита,
Василь Коцан під час відкриття виставки. 2019 рік

8. Відлуння подій
6 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
мистецтвознавства, доцент кафедри обра-
зотворчого мистецтва Закарпатської академії
мистецтв. Лауреат обласної премії ім. Й. Бок-
шая та А. Ерделі (2017). Засновник Музею
прикладного мистецтва Закарпаття (2004 р.,
м. Мукачево). Творчість Аттіли Коприви ві-
дома як в Україні, так і за її межами, особли-
во в Угорщині, митець проводить активну
творчу і педагогічну діяльність. У 2007 році
став членом Угорської академії наук.
Гейза Дьерке – уродженець Ужгорода
(9 вересня 1991 року), працює у галузі стан-
кового та монументального живопису. З п’я-
тирічного віку навчався в Ужгородській ди-
тячій школі мистецтв у відомої художниці
Емми Левадської. Займався також у студії
Олександра Громового. У 1997 році уперше
взяв участь у конкурсі образотворчого мис-
тецтва пам’яті Золтана Баконія, увійшовши
до трійки переможців. Свою першу персо-
нальну виставку (разом із Г. Лазарашвілі)
провів в Ужгороді у 9-річному віці! Пізні-
ше – неодноразовий призер національних
і міжнародних дитячих конкурсів та фес-
тивалів. З 2001 року член дитячо-юнацько-
го мистецького об’єднання «Малий Лувер».
У 2014 році закінчив Львівську національну
академію мистецтв (учителі з фаху І. Шум-
ський, Я. Шимін, А. Максименко, Л. Медвідь,
М. Андрущенко), кандидат мистецтвознав-
ства. Нині працює викладачем на кафедрі
монументального живопису.
Олександр Шандор родом із міста Ви-
ноградів. Закінчив Ужгородський коледж
мистецтв ім. А. Ерделі, відділення обробки
металу (викладачі з фаху – В. Петрецький,
О. Лукач, М. Михайлюк). Член народного
аматорського творчого об’єднання «Митець
Верховини» (2007) та молодіжної секції За-
карпатської організації Національної спілки
художників України (2012). Активний учас-
ник обласних, всеукраїнських та міжнарод-
них художніх виставок і пленерів, а також
благодійних акцій, спрямованих на під-
тримку дітей. Провів п’ять персональних ви-
ставок (Хуст, Москва, Львів, Київ). Багато по-
дорожуючи та спілкуючись зі старшими та
досвідченими художниками, поєднав у сво-
їй творчості характерні ознаки образотвор-
чості декількох українських художніх шкіл.
Серед жанрів віддає перевагу виконанню
пейзажів та натюрмортів.
Загалом поціновувачі мистецтва отри-
мали жанрове різноманіття. В експозиції
представлені пейзажі, портрети, натюрмор-
ти, історичні та філософські сюжети.
Марина ОФІЦИНСЬКА
Дьерке Г. «Липневий натюрморт»
Коприва А. «Будьте напоготові»
Шандор О. «Сезон кавунів»

9. Відлуння подій
7№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
27 липня 2019 року в будинку культу-
ри села Тийглаш Ужгородського району
відбулося свято угорської народної музики
і танцю «Разом один за одного». Організа-
тори – працівники культури району та ГО
Шарретудварі «Кезенфогва Тешетвереин-
кел» (Угорщина). Мета заходу – збереження
угорського фольклору та залучення молоді
до вивчення народних традицій і звичаїв.
Привітали учасників дійства й побажа-
ли всім вдалого виступу директор будинку
культури Марія Ігнац і художній керівник
Крістіан Ігнац. На сцену були запрошені
поважні гості: угорський консул в Ужгоро-
ді п. Оттіло Корош, заступник директора
департаменту культури Закарпатської ОДА
Ілдико Молнар, заступник голови Ужгород-
ської райдержадміністрації Єва Раті, заступ-
ник голови Ужгородської районної ради
Степан Мацко, начальник відділу культури
Ужгородської райдержадміністрації Марія
Котляр, сільський голова Юрій Сіка, секре-
тар сільської ради Аліса Товт та керівники
аматорських колективів з Угорщини, Сербії,
Словаччини.
Начальник відділу культури Ужгород-
ської райдержадміністрації Марія Котляр
вручила подяку директору будинку культу-
ри села Тийглаш Марії Ігнац за чудову орга-
нізацію свята, збереження угорської культу-
ри та виховання естетичних смаків у молоді.
Вона відзначила: «Сподіваємося на плідну
співпрацю у творчих проєктах. Нехай друж-
но сходять і рясно родять зерна доброти, яку
Ви даруєте глядачам».
Священник місцевої рефор-
матської церкви Золтан Ковтюк
благословив проведення заходу
та прочитав молитву. Солістка
дитячого вокального ансамблю
«Маргарита» Ліліанна Кіш за-
співала угорську народну пісню
«Бог благословляє наш народ»
й отримала від глядачів щирі
оплески.
У концертній програмі взя-
ли участь такі колективи бу-
динку культури села Тийглаш,
як народний аматорський ан-
самбль угорської народної піс-
ні «Ружа» (керівник Ч. Сикора),
дитячий вокальний ансамбль
«Маргарита». Не залишилися Марія Котляр зачитує подяку Марії Ігнац
СВЯТО У ТИЙГЛАШІ
осторонь свята й старше покоління. У ви-
конанні любительського об’єднання народ-
ної пісні «Чологань» (керівники М. Ігнац та
Ч. Сикора) прозвучали угорські народні піс-
ні «Калочаі». Тепло приймали глядачі висту-
пи хореографічних колективів «Естерланц»
та «Орхідея» (хореограф Е. Вараді). Цікавим
був виступ ансамблю цитристів «Пергеттю»
(керівник А. Гербер).
Свою творчість презентували вокальний
ансамбль «Незабудки» будинку культури
села Паладь Комарівці (керівник В. Іллар), ін-
струментальний ансамбль народної музики
«Чіпкейш» (керівник І. Молнар), а також хор
церкви Святої Трійці с. Малі Селменці.
Окрасою дійства були виступи таких
аматорських колективів, як дівочий вокаль-
ний ансамбль «Цінеге», жіночий вокальний
ансамбль «Лудаші фузерфоно» та хореогра-
фічний колектив «Реце-Руца» культурної
асоціації «Лудаш Маті» із Сербії; вокальний
ансамбль ГО «Кезенфогва Тешетвереинкел»
Шарретудварі з Угорщини та вокальний ан-
самбль «Кокут» ГО «Чемадок Орош» зі Сло-
ваччини.
Родзинкою став виступ танцювальних
колективів «Орхідея» та «Естерланц», які ви-
конали угорський народний танець у супро-
воді інструментального ансамблю народної
музики «Чіпкейш». Саме цей номер приніс
колективу ІІ місце на V Обласному конкурсі
угорської народної творчості, який проходив
у місті Берегово в травні. Довго не вщухали
оплески, отже, свято вдалося.
Іванна ЯВОРСЬКА

10. Відлуння подій
8 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
21 серпня 2019 року в Закарпатському
музеї народної архітектури та побуту від-
крилася виставка «Із джерел народних» ро-
біт майстрів декоративно-ужиткового мис-
тецтва нашого краю, на якій представлено
понад 80 робіт 16 майстрів, які доповнені
окремими зразками з фондової збірки ужго-
родського скан­сену.
Репрезентовано ткацтво, вишивку, різь-
бу по дереву, кераміку, витинанки, корене-
пластику, ковальство. Серед учасників Емма
Левадська, Марія Купарь, Ро-
ман Пилип, Костянтин Ко-
вган, Марія Ялова, Андрея
Прислупська, Тетяна Левляс,
Вікторія Олень-Васів. До сло-
ва, Оксана Масалович, Петро
Шегда, Валерій Федурця,
Олександр Сенько, Гізелла
Купаш представили свої ро-
боти вперше.
Центральне місце експо-
зиції зайняли твори відомого
майстра краю Петра Шегди
з Міжгір’я. Його рельєфи на
мисливську тематику ори-
гінальні й неповторні. Він
чудово відчуває форму, вір-
туозно володіє різцем, а ком-
позиція творів довершена. На
відкритті виставки автор від-
значив, що спеціальної освіти
НА ВИСТАВЦІ «ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНИХ»
не отримав і всі таємниці ремесла опанову-
вав самостійно.
Помітно прогресує й ужгородський різь-
бяр Костянтин Ковган, який репрезентував
кілька своїх нових робіт на побутову темати-
ку з життя наших краян. Роботи стали ціка-
вішими, складнішими композиційно.
Привертає увагу й коренепластика Вале-
рія Федурці, який витвори Природи довів до
рівня творів мистецтва.
Не можу не згадати й Олександра Сень-
ка з Ужгорода, який займається керамікою
Петро Шегда Костянтин Ковган
Олександр Сенько

11. Відлуння подій
9№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
вже не перше десятиліття й виховав багатьох
учнів. Майстер продовжує традиції крайової
школи кераміки.
Відвідувачі також матимуть нагоду по-
бачити ковані вироби випускників Ужгород-
ського коледжу мистецтв імені А. Ерделі Ми-
хайла Криванича, Богдана Каптура, Юрія
Гудачка, які люб’язно погодився віддати на
виставку їхній викладач Василь Тимко.
Уперше також були представлені екс-
понати народного етнографічного музею
села Велика Добронь Ужгородського району,
більшу частину яких склали ткані вироби
Гізелли Купаш.
Концепція експозиції – заслуженого
майстра народної творчості України Ната-
лії Стегури. Над її втіленням працювали
методисти КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» ЗОР Олена Ваш,
Костянтин Ковган, автор цих рядків та стар-
ший науковий співробітник експозиційного
відділу скансену Сільвія Полак.
Відкрив виставку директор Закарпат-
ського музею народної архітектури та по-
буту Василь Коцан. Привітали учасників
і заступник начальника управління мис-
тецтв, культурно-освітніх закладів та уста-
нов департаменту культури Закарпатської
облдерж­адміністрації Надія Токарчик, за-
відувач народного етнографічного музею
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР Наталія Стегура, кан-
дидат мистецтвознавства, доцент кафедри
декоративно-прикладного мистецтва Закар-
патської академії мистецтв Роман Пилип,
майстри Марія Купарь та Петро Шегда.
Володимир МИШАНИЧ
Марина Офіцинська, Олександр Сенько, Марія Купарь,
Наталія Стегура, Олена Ваш. Місто Ужгород, 2019 рік
Марія Купарь

12. Відлуння подій
10 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
22 серпня 2019 року художник Сергій
Глущук презентував тематичну виставку
«Нова зустріч», яка відкрилася у виставково-
му залі Закарпатського музею народної ар-
хітектури та побуту. Недарма вона має таку
назву, адже автор, збагачений життєвим до-
свідом, відчуває потребу поділитися з нами
своїми думками, ідеями, світобаченням.
Сенс життя він знайшов у невтомній праці,
що приносить йому справжню радість і за-
доволення. Його творчий доробок вражає.
Це сотні й сотні полотен.
Сергій Глущук завжди у творчому по-
шуку. Його доробок можна чітко розділити
на кілька періодів. Він вивчає історію і мі-
фологію українців, релігію і культуру, що
знаходить своє матеріальне втілення в його
роботах. Кожна його виставка об’єднана як
ідейно, так і тематично. Через свою систему
образотворення автор намагається поділи-
тись із нами своїми думками, розкрити свій
світогляд, змусити глядача задуматись. Його
картини нерідко збурюють глядачів, викли-
НОВА ЗУСТРІЧ ІЗ СЕРГІЄМ ГЛУЩУКОМ
кають суперечливі емоції, думки, судження,
іноді цілком полярні. Хтось захоплюється
його професіоналізмом реставратора і копі-
ювальника, а комусь його роботи здаються
простими і примітивними, без творчого
лету. Але попри все художник має своїх пал-
ких шанувальників, які підтримують його
не словом, а гривнею.
Відвідувачі матимуть нагоду ознайоми-
тися з роботами, створеними протягом двох
років. До експозиції ввійшло 37 полотен.
У переважній більшості – це тематичні кар-
тини, портрети, натюрморти, твори на побу-
тову та історичну тематику. Роботи майстра
сприймаються легко й нерідко мають нехи-
трий, дещо ілюстративний характер. Автор
ніби стверджує – життя прекрасне, як світ,
що нас оточує, і в ньому є все необхідне для
щастя. Він закликає нас не ускладнювати
його, а жити в гармонії із собою і Всесвітом.
Володимир МИШАНИЧ
Іван Хланта, Василь Брензович, Василь Коцан, Сергій Глущук,
Олександр Білак, Михайло Белень під час відкриття виставки.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2019 рік

13. 11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
Актуально
Комунальний заклад «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
Закарпатської обласної ради з успіхом узяв
участь у конкурсі проєктів на отримання
гранту від Українського культурного фон-
ду в рамках програми «Створюємо інно-
ваційний культурний продукт». Проєкт
51790 «Онлайн-ХАБ для нематеріальної
культурної спадщини Закарпаття» посів
92 місце в рейтингу індивідуальних проєк-
тів (усього 409), який за результатами оці-
нювання отримав 219 балів (70 – середній
бал змістових експертів, 79 – бал фінансо-
ГРАНТОВИЙ ПРОЄКТ І ЙОГО МАЙСТЕРНІ
вого експерта, 70 – бал комунікаційного
експерта). Він спрямований на збереження
та популяризацію нематеріальної культур-
ної спадщини (далі – НКС) Закарпаття че-
рез створення Онлайн-ХАБу з відтворення
та просування місцевих традицій: передачі
знань про управління спадщиною, залучен-
ня місцевих громад до продовження живої
традиції й переосмислення її цінності для
громади.
Заклад розпочав роботу над проєктом на
початку травня. Керівник та координатор –
Ганна Дрогальчук; менеджери – працівники
Центру культури Олена Гайдук, Олеся Пав-
люк та Володимир Мишанич.
Протягом п’яти місяців відбулося шість
майстерень. Перша пройшла 27 травня 2019
року в туристичному комплексі «Колиба
опришків» села Нижнє Селище Хустського
району зі скрипалем-віртуозом, лауреатом
премії за охорону нематеріальної культурної
спадщини Олексієм Томишиним (1934 р. н.),
Учасники та організатори майстерні. Село Лисичово, 2019 рік

14. Актуально
12 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
у якій взяли участь вихованці Нижньосели-
щенської дитячої школи мистецтв та Школи
мистецтв міста Хуст.
Друга – 7 червня в садибі бірова на те-
риторії музейного комплексу «Старе село»
в селі Колочава на Міжгірщині, де традицій-
ну страву «ріплянка» (від слова «ріпа» – кар-
топля) готувала ґаздиня Марія Маркович.
Третя – 20 червня у будинку культури
села Іза Хустського району, де майстер-клас
із лозоплетіння провела Віра Вучкан. До сло-
ва, перші три майстерні висвітлені на сторін-
ках щоквартального вісника «Культуроло-
гічні джерела» № 2 (46), 2019. – С. 27–28. Отже,
зупинимося детальніше на тих, які були
проведені протягом липня–вересня.
Творча майстерня з традиційного ко-
вальства від Михайла Пилипчинця про-
йшла 9 липня в селі Лисичово Іршавського
району на території музею-кузні «Гамора».
Як колись, так і нині він виготовляє вироби
сільськогосподарського призначення: моти-
ки, лопати, сокири тощо.
Майстер працює за стародавньою тех-
нологією, що не змінювалася протягом сто-
літь. Саме продовження традиції – цінність
ковальського мистецтва. Він – найактивні-
ший і найдосвідченіший коваль у цій кузні.
Понад 30 років, з далекого 1985-го, кує тут
сільськогосподарський реманент у єдиній
в Україні діючій кузні, яка працює за прин-
ципом водяного млина.
Обертальний рух колеса і приводить
у дію молот вагою 125 кілограмів. За кілька
вправних ударів вдається з нагрітого металу
зробити мотику чи лопату.
«У кожного майстра є помічник, – розпо-
відає пан Михайло. – Лише співпраця з ним
допомагає швидко і якісно виготовляти про-
дукцію». Каже, що радують і вселяють на-
дію на те, що ковальство житиме, такі учні,
як Мар’ян Туряниця. Хлопчина вже у чет-
вертому поколінні займається ковальством.
Ще його прадід, дід і батько працювали тут
і він теж продовжує займатися цим древнім
ремеслом.
У рамках майстер-класу завідувач куз-
ні-музею Віктор Петровцій ознайомив при-
сутніх з історією кузні, технікою та техноло-
гією ковальської справи, а Михайло Пилип­
чинець продемонстрував процес виготов-
лення мотики, поділився власним досвідом,
таємницями виробництва. Радує, що жваве
зацікавлення до дійства виявила присутня
молодь.
23 серпня 2019 року на Рахівщині Мико-
ла Кокіш провів майстер-клас із традицій-
ного вовноткацтва. Він, мабуть, єдиний на
весь наш край майстер ткацтва, адже пальму
першості тут тримають жінки. Присутня на
майстер-класі молодь із захопленням спосте-
рігала, як із клубочка шерстяної нитки під
вправними руками пана Миколи народжу-
ється справжнє диво – чоловічий пасок з тра-
диційним гуцульським орнаментом.
Розповідає, що робота за ткацьким стан-
ком удосвіта приносить йому надзвичайний
спокій і умиротворення, дарує справжнє за-
доволення. Це своєрідна медитація, під час
якої приходить вирішення багатьох життє-
вих проблем.
Михайло Пилипчинець
Микола Кокіш

15. Актуально
13№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
продовжує родинну тра-
дицію. Після закінчен-
ня школи працювала
у ткацькій бригаді Ка-
терини Антоник у селі
Великі Береги. Станок,
на якому тоді працюва-
ла, безвідмовно служить
і донині, вже понад пів-
століття. Вона виготов-
ляє скатертини, доріж-
ки, рушники, серветки
тощо. У своїх роботах ви-
користовує різноманітні
орнаментальні елементи,
характерні для угорської
традиційної вишивки. Зо-
крема, «гвоздики», «тюль-
пани», «жолуді», «вовчі
лапи» та інші, виткані червоними та чорни-
ми нитками на білому фоні.
Майстриня продемонструвала при-
сутнім створення тюльпану. Діти у захваті
споглядали, як на рушнику народжується
чудесний візерунок. У творчому дійстві та-
кож взяли участь Ірина Мештер та Катерина
Огар – відомі ткалі села.
Мета усіх проведених заходів – відтвори-
ти та забезпечити просування згаданих тра-
дицій, вивчити досвід та передати знання,
поширити інформацію про це ремесло.
Володимир МИШАНИЧ
Пан Микола працює за старою техноло-
гією, якої навчився у своєї бабки, успадкував
знання попередніх поколінь гуцулів Бог-
данської долини, виготовляє різноманітні
унікальні вироби. Ткацтвом займається з ди-
тинства, а це вже понад півстоліття. У його
творчому доробку сотні робіт.
До слова, традиція гуцульського тка-
цтва, яку майстер зберігає і примножує,
увійшла до обласного реєстру нематеріаль-
ної культурної спадщини.
У рамках майстерні відома ткаля Дося
Гринажук розповіла й продемонструва-
ла присутнім процес обробки овечої вовни
від стрижки до пряденої
нитки.
13 вересня в селі
Кідьош Берегівського
району відбувся май-
стер-клас із великоберезь-
кого перебірно-човнико-
вого ткацтва, який прове-
ла Ольга Баков, майстер
народної творчості Украї-
ни, член районного твор-
чого об’єднання майстрів
декоративно-прикладно-
го та образотворчого мис-
тецтва «Берег», учасниця
обласних, всеукраїнських
та закордонних виставок,
зокрема в Румунії, Угор-
щині, Польщі.
Пані Ольга з дитин-
ства навчалась ткацтва
у матері та бабусі, нині Ілона Іван-Біров, Ольга Баков, Ганна Дрогальчук,
Олеся Павлюк, Тетяна Богдан
Ольга Баков

16. Актуально
14 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
25 липня 2019 року в с. Лисичово Ір-
шавського району відбувся обласний семі-
нар-практикум з нематеріальної культурної
спадщини Закарпаття «Збережемо традиції
краю», в якому взяли участь понад 40 слуха-
чів, зокрема керівники районних, міських,
сільських закладів культури, музейні пра-
цівники, керівники районних методичних
центрів, майстри народної творчості, а також
голова Закарпатського товариства чеської
культури, кандидат історичних наук, стар-
ший науковий співробітник Інституту Цен-
тральної Європи УжНУ Тетяна Сергієнко.
Відкрила семінар директор КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культу-
ри» ЗОР Ганна Дрогальчук. Вона привітала
та ознайомила учасників із програмою за-
ходу, розповіла про традиційний щорічний
фестиваль ковальського мистецтва та на-
родних промислів «Гамора» в с. Лисичово та
майстер-клас, який Центр культури провів 9
липня на базі музею-кузні «Гамора» в рамках
грантового проєкту «Онлайн ХАБ для нема-
теріальної культурної спадщини Закарпат-
тя» за підтримки Українського культурного
ХАРТІЮ МЕРЕЖІ ФАХІВЦІВ З НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПІДПИСАНО!
фонду. Також представила лекторів – висо-
копрофесійних фахівців у галузі культури
й туризму та народного мистецтва краю,
серед яких Іван Хланта, кандидат філоло-
гічних наук, академік Академії наук вищої
освіти України, фольклорист, заслужений
діяч мистецтв України; Віра Мадяр-Новак,
викладач КВНЗ «Ужгородський музичний
коледж імені Д. Є. Задора» ЗОР, етномузи-
колог, заслужений діяч мистецтв України;
Василь Коцан, кандидат історичних наук,
викладач Ужгородського національного
університету, директор КЗ «Закарпатський
музей народної архітектури та побуту» ЗОР;
Роман Пилип, кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри декоративно-прикладного
мистецтва Закарпатської академії мистецтв;
Олександр Коваль, викладач кафедри ту-
ризму Ужгородського національного універ-
ситету, керівник туристичного інформацій-
ного центру «Турінформ Закарпаття».
Начальник відділу культури і туризму
Іршавської районної держадміністрації Оле-
на Ісак відзначила важливість подібних за-
ходів та необхідність координації дій на всіх
Василь Коцан, Олена Гайдук, Ганна Дрогальчук, Олександр Коваль, Оксана Сідор,
Наталія Стегура, Олеся Павлюк, Роман Пилип. Село Лисичово, 2019 рік

17. Актуально
15№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
рівнях. Голова с. Лисичово Ярослав Пальок
розповів про невтішну ситуацію з праце­
влаштування місцевого населення. Оскільки
у селі функціонують лише лісництво та за-
клади культури й освіти, то більшість людей
традиційно трудяться за кордоном. Ярослав
Васильович висловив сподівання, що подібні
проєкти пожвавлять культурне життя краю
та змінять ситуацію на краще.
У своїй доповіді Ганна Дрогальчук за-
значила основні принципи та цілі Конвен-
ції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної
культурної спадщини, до якої Україна при-
єдналась у 2008 році. Висвітлила ключові за-
сади державної політики, наголосивши, що
проєкт Закону України «Про нематеріальну
культурну спадщину» і досі розглядається.
На думку Ганни Василівни, нематеріальна
культурна спадщина потребує активнішої
інформаційно-роз’яснювальної роботи серед
населення для просування місцевих елемен-
тів НКС до Регіонального та Національного
Переліків.
Іван Хланта розповів про основні прозові
жанри фольклору Закарпаття та їх пробле-
матику, детальніше охарактеризував казки.
За словами Івана Васильовича, «казка – це
чисте джерело народної мудрості та істо-
ричної пам’яті». Фольклорист записав, підго-
тував та опублікував 22 збірники казок. Зо-
крема, лише від Юрія Баняса з с. Бороняво
Хустського району ним зафіксовано 210 тек-
стів. Зі слів науковця, ще в середині ХІХ ст.
в карпатських селах Михайло Фінцицький,
збирач усної народної творчості, записував
казки. Вони побачили світ 1974 року в збір-
нику «Таємниця скляної гори». У післявоєн-
ний період Петро Лінтур записував казки
від Андрія Калина та опублікував 120 тек-
стів, від Михайла Галиці – понад 60 казок, від
Василя Короловича – 45. З другої половини
ХХ ст. і донині на Закарпатті записано та
видано понад 40 збірників народних казок.
Наш край у порівнянні з іншими областями
займає перше місце в Україні.
Про музичний фольклор Закарпаття,
проблеми, дослідження та популяризацію
доповіла Віра Мадяр-Новак. Вона наголоси-
ла, що музика має неоціненний вплив на
формування людської особистості, на емо-
ційний та фізичний стан. Слухачі дізнались
багато цікавих історичних фактів, зокрема –
перший нотний запис був датований 1567 р.
(«Дунаю, Дунаю, чом так смутно течеш» за-
писаний Василем Талапковичем). З 1910 р.
Філарет Колесса та засновник угорської
фольклористики Бела Барток починають
записувати на фонограф коломийки від міс-
цевого населення сіл Сокирниця та Велика
Копаня. Багато музичного матеріалу зібрав
соліст капели ім. О. Кошиця Михайло Роща-
хівський. Також Віра Василівна продемон-
струвала відмінність автентичного народно-
го співу від опрофесіоналеного виконання
унікального чоловічого плачу на прикладі
с. Угля Тячівського району. За часів радян-
ської влади на Закарпатті видано лише два
музичні збірники. Нині їх нараховується
понад 50.
Василь Коцан змістовно розповів про
традиційні народні ремесла та промисли
Закарпаття. Велика кількість експонатів, що
знаходяться у фондах Закарпатського музею
народної архітектури та побуту, дають мож-
Олександр Коваль Василь Коцан Віра Мадяр-Новак

18. Актуально
16 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
ливість відвідувачам ознайомитись із гон-
чарнимитадерев’янимивиробаминародних
майстрів, історичною вишивкою та строями
жителів Карпат. Також акцентував увагу на
осередках гончарства в селах Вільхівка, Ко-
ролево, Драгово, Мирча, які нині практично
занепали. А щоб остаточно не втратити про-
цвітаючий колись народний промисел, необ-
хідно всіляко заохочувати молодих майстрів
гончарної справи. З цією метою на базі му-
зею створено гончарну майстерню, де заслу-
жений майстр народної творчості України
Ендре Гіді, а також Андрій Зубенко і Юлія
Єгорова-Рогова дають майстер-класи з гон-
чарства всім бажаючим. Василь Васильович
розповів про плідну співпрацю музею та
КЗ «ООМЦК» ЗОР у проведенні виставок
робіт майстрів народного мистецтва Закар-
паття, залучення до виставкової діяльності
маловідомих митців.
Учасники семінару з цікавістю слухали
виступ Романа Пилипа на тему «Традицій-
ний костюм та вишивка українців Закарпат-
тя». Він продемонстрував локальні відмін-
ності та спільні елементи одягу й вишивки
різних етнографічних груп Закарпаття: лем-
ків, бойків, гуцулів, долинян (тересвянських,
боржавських, королевських та інших). Свою
розповідь Роман Іванович супроводжував
цікавими слайдами, демонструючи взірці
різноманітних кроїв народних костюмів та
їх оздоблення вишивками. Також згадав пра-
ці таких дослідників народного вбрання, як
Володимир Маковський, Флоріан Заплетал,
Камелія Кажмінова.
«Формування бренду елементів НКС.
Маркетинг територій громад через елемен-
ти НКС» – тема виступу Олександра Коваля.
Він цікаво висвітлив проблеми та перспек-
тиви туристичного розвитку Закарпатсько-
го регіону, зосередив увагу на тих сучасних
підходах, які допомагають зацікавити турис-
тів та спонукати їх відвідати наш край.
Найважливішиммоментомофіційноїча-
стини семінару-практикуму було підписан-
ня Хартії мережі фахівців з нематеріальної
культурної спадщини та місцевого розвитку
Закарпаття, яку зачитала завідувач відділу
міжнародних зв’язків у галузі культурно-­
освітньої діяльності та народної творчості
КЗ «ООМЦК» ЗОР Олеся Павлюк. Усі спіль-
но узгодили стратегію та напрямки діяльно-
сті мережі, усвідомлюючи цінність немате-
ріальної культурної спадщини, як
духовного надбання попередніх
поколінь. Отже, мережа націлена
на:
– залучення місцевих громад
до продовження живої традиції та
переосмислення цінності НКС;
– посилення значення ролі
НКС через належне управління
та її використання, перетворення
культурної спадщини у дієвий ін-
струмент місцевого економічного
розвитку;
– відтворення та просуван-
ня місцевих традицій Закарпаття
завдяки створенню комунальним
закладом «Обласний організа-
ційно-методичний центр культу-
ри» Закарпатської обласної ради
Онлайн-ХАБу;
Марія Русин, Ганна Стецько
Михайло Пилипчинець

19. Актуально
17№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
– передачу знань про управління спад-
щиною (формальна та неформальна освіта).
Практична частина семінару розпо-
чалася цікавими та пізнавальними май-
стер-класами з ковальства та ткацтва. Голова
Іршавської організації спілки ковалів Віктор
Петровцій розповів про минуле та сучасне
музею-кузні «Гамора», на базі якого Михайло
Пилипчинець провів майстер-клас із тради-
ційного ковальства.
Це унікальна водяна кузня, єдина не
лише в Україні, а й у Європі, їй понад 300
років. Під час майстер-класу всі заворожено
споглядали, як вправні та вмілі руки коваля
перетворювали розпечений метал на гото-
вий виріб. Охочі змогли приєднатися до про-
цесу і відчути, скільки зусиль та навиків по-
требує це «гаряче» ремесло. Напевно, багато
хто вперше побачив у дії гігантський молот
вагою 120 кг, який рухає вода, що падає на
колесо.
Прийоми ткання на автентичних крос-
нах продемонстрували Марія Русин та Ган-
на Стецько, застосовуючи конопляні та лля-
ні нитки. Творчий процес настільки захопив
присутніх, що майже кожен другий виявив
бажання попрацювати за унікальним вер-
статом.
Завершив програму семінару-практи-
куму виступ народного аматорського фоль-
клорного колективу будинку культури
с. Лисичово (керівник Марія Коваль). Захід
пройшов у невимушеній дружній та творчій
атмосфері й залишив чимало позитивних
вражень.
Наталія СТЕГУРА
Організатори та учасники обласного семінару-практикуму з нематеріальної культурної
спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю». Село Лисичово, 2019 рік

20. 18 Культурологічні джерела № 3 (47), 201918 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
Ювілеї
Дитинство – казка, в якій можна все
– Проєкт нашого дорослого життя за-
кладається, так би мовити, ще в дитин-
стві. Тож якими були твої дитячі роки?
– Ці роки згадуються казково – як безпе-
рервне свято, на яке нанизуються ще святко-
віші події – Новий рік і 8 Березня в дитсадку,
де мама, Розалія Андріївна, була завідувач-
кою. Також Різдвом, бо тітка Люба навчила
колядувати і вже в три роки я ходив по сусі-
дах із колядками. Ще – шахами та настоль-
ними іграми, які в домі не переводилися.
Книжками, які часто купували батьки.
Незабутніми є поїздки до села Бобовище,
що в Мукачівському районі. Там народилася
мама і тоді жили її батьки, сестри та брати,
мої дідик і бабка, стриї і тітки. До них ми
щороку приїжджали на кілька днів, щоб по-
гостювати, наїстися досхочу черешень. Вони
в нашому напівгірському Чумальові були
маленькі й кислуваті, а там – великі й со-
лодкі. Дякуючи батькам, уже в шість років
я навчився грати на гармошці, бо вони мені
її купили. А потім – і на баяні… Так само чи
не в єдиного в селі в мене були ковзани з че-
ревиками, на яких грав на замерзлій річці
у хокей або ж гасав вулицею.
– Як пройшли твої шкільні роки?
ВАСИЛЬ БЕДЗІР: «ШКОЛА ЖИТТЯ
І ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ
ЗАВЖДИ ЙШЛИ ДЛЯ МЕНЕ ПОРЯД»
«Культурологічні джерела» цією публікацією відзначають 60-річний ювілей од-
ного зі своїх активних позаштатних авторів, відомого на Закарпатті журналіста
Василя Бедзіра. Про життя у своїй професії і поза нею ювіляр розповів у інтерв’ю на-
шому методистові.
– Батьки віддали мене одразу до друго-
го класу, бо вважали, що перший уже освоїв
разом із ними. Тут я повинен сказати вели-
ке «дякую» першій учительці Марії Іванів-
на Ларівон, яка з легкістю мене прийняла
в свій другий клас і потім навчала. У тодіш-
ній радянській школі було багато приємних
моментів і до піонерії я не ставився вороже,
як це прийнято тепер. Ба більше, один час
я навіть очолював піонерську дружину. Хоч
не бозна що робив, але з задоволенням брав
участь у підготовці зборів загонів – таких
собі оглядів художньої самодіяльності окре-
мого класу. Єдина відмінність у тому, що по-
чиналися лінійкою із рапортами про готов-
ність. До речі, в той час я захопився читан-
ням гуморесок. Я вдало відтворював манеру
виконавців, яких бачив по телевізору. Запи-
сував їх на магнітофон, а потім розповідав.
Виступав із ними на сільських концертах, на
оглядах самодіяльності у Тячеві. Пізніше –
і в університеті у Львові. …
До слова, в Чумалівській школі час від
часу проводили тематичні недільні захо-
ди – класні свята з тістечками і танцями.
Діти збиралися разом: спілкувалися, співа-
ли, танцювали. Влаштовувалися безплатні
культпоходи в кіно.… Про той час можу ще
багато говорити, бо, наприклад, усі дитячі
роки ми вдома тримали гусей і в мене був
обов’язок випасати їх коло річки. Ловив рибу
в Тереблі, збирав гриби і ягоди… Час був за-
повнений по вінця.
Ляльковий театр, КВН і…
«Юний художник»
– Хто з учителів мав на тебе найбіль-
ший вплив і чому?
– Когось конкретно виокремити не можу,
з усіма пов’язані лише приємні спогади.
У школі був ляльковий театр, яким керувала
вчителька української мови Василина Мико-
лаївна Деяк. І ми навіть виїжджали з виста-

21. Ювілеї
19№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
вами до сусідніх сіл Угля та Кричово. Були
шкільні КВНи, що їх організовувала вчи-
телька географії Ольга Степанівна Онуфрій.
В усьому цьому я, безумовно, брав участь.
Футбольні й волейбольні змагання, лижні
перегони ми, учні, влаштовували собі самі.
Але школа то все заохочувала, в чому був ве-
ликий плюс. Ніхто в класі не був звільнений
від фізкультури, і всі без винятку були фі-
зично розвиненими, здоровими.
– Ким мріяв стати в майбутньому?
– Як такої мрії не було, бо так далеко не
заглядав. Оскільки дуже любив читати, ін-
коли пробував і писати вірші, то мама в Тя-
чівському райвно взяла мені путівку до та-
бору «Юний художник». Він тоді відбувався
в Сваляві і я двічі побував там. У таборі діяла
літературна секція, яку вели Юрій Керекеш,
Іван Петровцій, Юрій Шкробинець, Петро
Скунць. У нашій групі з двох десятків дітей
були Лідія Повх, Ірина Мадрига, Андрій
Дурунда, Василь Кіш, Михайло Носа – май-
бутні журналісти й літератори… До нас на
зустрічі приїжджали й інші майстри слова.
Тоді, очевидно, й визначилися мої життєві
стежки: що вони матимуть тісний зв’язок зі
словом.
Кохався… в книжках
– Твоє перше кохання… Яким воно
було?
– Як і всім нормальним хлопцям, мені
завжди подобалися дівчата. На танцях я до
них просто прилипав. Але щоб було якесь
всеохоплююче почуття, то цьо-
го не можу сказати. Відволікали
ті речі, про які вже говорив –
спорт, читання, різноманітні
захоплення. Що й казати, якщо
вже в університеті ми з товари-
шем Володимиром Горбовим
замість того, щоб ходити на по-
бачення, по неділях (а в суботу
тоді студенти навчалися) йшли
у львівські бібліотеки. Годинами
читали там «Литературку», ху-
дожні книги. Навіть узяли собі
за звичку ходити до Львівської
бібліотеки рідкісної книги. Бра-
ли там Ніцше і Шопенгауера,
які в той час не були у вільному
доступі. Нас запримітили й по-
просили принести з деканату
довідки, що це нам потрібно
для підготовки наукових статей.
Після чого довелося відмовитись від тієї чи-
тальні.
Але повернуся до твого запитання: пер-
шим моїм коханням стала дружина Наталія.
Тоді на прізвище Луценко. А познайомились
ми завдяки тому, що майбутня дружина вела
передачі, в яких автором сценарію був я.
Наша сумісна передача на обласному теле-
баченні мала назву «Изучаем русский язык».
Вона призначалася для національних мен-
шин, щоб полегшити їм вивчення цієї мови.
Додам лише, що ми побралися в досить піз-
ньому віці: мені на той час було вже 28. То-
дішній викладач і ведуча на телебаченні,
нині дружина – доктор філологічних наук,
завідувач кафедри слов’янської філології та
світової літератури Ужгородського націо-
нального університету. Багато чим у житті
завдячую саме їй.
Вирішальну роль зіграв… батько
– Коли і за яких обставин з’явилося ба-
жання стати журналістом?
– Як уже казав, я не звик задумуватися
про майбутню професію. Оскільки всі пред-
мети йшли в мене добре (похвалюся, що піс-
ля двох років навчання в Тячівській середній
школі отримав золоту медаль), то я знав, що
в будь-якому разі без освіти не залишуся.
Але, оскільки на той час опублікував кілька
заміток у районній газеті «Дружба», то в мені
вже оселилася думка про журналістику.
Саме в той рік уперше запровадили творчий
конкурс. Тож батько Олександр Васильович,
Мирослав Дочинець, Василь Кіш, Василь Бедзір.
Турпохід на гору Стій, середина 1980-х.

22. Ювілеї
20 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
на той час директор Чумалівської восьмиріч-
ки, сам без мого відома зайшов до райгазе-
ти і попросив для мене характеристику для
вступу в університет. Повинен подякувати
колективу тячівської районки, яка пішла
назустріч і дала таке спрямування. До речі,
один із його творчих працівників, а саме
Віктор Кузьмич Дрогальчук, залишається
в журналістиці й нині: очолює райгазету «Ві-
сті Ужгородщини».
Влітку, успішно склавши іспити у Львів-
ський держуніверситет, я став студентом
факультету журналістики. Ще п’ять років
і вже – дипломований журналіст.
Шлях, виміряний
десятком видань
– Куди ж повели твої трудові дороги?
– Більшість випускників тоді йшли в ра-
йонні газети, і я їх теж не оминув. Зокре-
ма, це була новинка «Шлях до комунізму»
в місті Андрушівка Житомирської області.
Перший досвід газетяра здобував, працюю-
чи у відділі сільського господарства. Об’їз-
дивши всі колгоспи району, вивчив техно-
логії у тваринництві й рослинництві. А ще
в цукровому та спиртовому виробництві, бо
в районі були по два заводи в кожній із цих
галузей…
Через рік із «гачком» усе-таки повернув-
ся до рідного Закарпаття. Дуже хотів вивчи-
ти угорську мову, тож запропонував свої по-
слуги на Берегівському консервному заводі.
Мене вже й готові були оформити праців-
ником автоклава, але, як довідалися про ди-
плом журналіста, то одразу ж відмовили. За-
сумнівалися в щирості моїх намірів… І вже
через кілька місяців я – на посаді редактора
телебачення. У Закарпатському облтелераді-
окомітеті затримався на цілих п’ять років, аж
поки не отримав запрошення від друкова-
ного органу обкому партії – «Закарпатської
правди». В цій обласній новинці пропрацю-
вав аж до краху колишнього СРСР. Як і в Ан-
друшівці, займався висвітленням проблем
аграрного сектора області. Щотижня їздив
у відрядження в населені пункти області,
тож вивчив її всю до найвіддаленіших сіл.
Члени неформальної організації «Культурне братство».
Сидять: Оксана Штефаньо, Ференц Семан, Леся Кешеля.
Стоять: Василь Бедзір, Оксана Гаврош, Михайло Сирохман, Олександр Гаврош. 2005 рік

23. Ювілеї
21№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела
– Після здобуття
Україною незалеж-
ності щось радикаль-
но у роботі поміняло-
ся?
– Характер її майже
не змінився, а от місця
роботи змінювалися,
як черги з автомата.
Не перебільшу, якщо
скажу, що відтоді змі-
нив з десяток друкова-
них органів. Новинки
виникали і зникали,
а відповідно до цього
й ти переходив з місця
на місце. І все-таки від-
значу, як найпродук-
тивніші періоди, робо-
ту в колективах газет
«Новини Закарпаття»,
«Фест», «Срібна Земля-ФЕСТ», «Старий За-
мок», «Україна і світ сьогодні», «Трембіта»,
журналі «Карпати. Туризм. Відпочинок». Ос-
таннє десятиріччя є найстабільнішим щодо
місця роботи: протягом усього цього часу
працюю кореспондентом газети «Урядовий
кур’єр» у Закарпатській області.
– Мені відомо, що ти навчався і в аспі-
рантурі в Києві.
– Так, це була стаціонарна аспірантура
в Інституті соціології Академії наук України.
Я займався етносоціологією, виступив у нау-
кових збірниках із десятком наукових публі-
кацій. Цю ж тематику вивчав під час півріч-
ного стажування в Інституті передових до-
сліджень у Відні. Були добрі перспективи до
захисту, але в якийсь момент я перестав цим
займатися. Підвела… журналістика. Мене
запросили в газету, де треба було віддавати-
ся роботі повністю. Дисертація відійшла на
другий план… Стали зайвими сотні анкет,
які провів із представниками угорської наці-
ональності області.
На перших місцях – культура і туризм
– Ти пробував свої сили в різних жан-
рах журналістики, писав на різну темати-
ку. Яка тематика тобі найближча й чому?
– Власкор, ким я є нині, повинен бути
своїм усюди. Тому мушу заглиблюватися
в економіку й енергетику, в освіту і медици-
ну, спорт і останнім часом у оборонну сфе-
ру. Першим помічником є досвід, адже ти
знаєш, як здобувати інформацію, а це – пра-
вильний шлях до того, щоб матеріал вийшов
добрим.
З тематики найближчими за останній
час стали культура і туризм. Чому? Бо на За-
карпатті ці сфери споконвіків мали хорошу
основу. І нині вони визначають своєрідність
нашого регіону, його багатонаціональну,
мультикультурну специфіку. Про це деінде
лише мріють, а в нас воно є і треба лише під-
тримувати, пропагувати. Ті журналісти, які
не оминають цих тем і багато про них пи-
шуть, чинять дуже добре.
– А що для тебе є найважливішим
у твоїй роботі?
– З одного боку, не залишатися «в ку-
щах», коли потрібно сказати вагоме слово
журналіста на чийсь захист. З другого боку,
не брати на себе функцію третейського суд-
ді, а правдиво висвітлювати події. Журналіс-
ти, немов лікарі в медицині, мають виявляти
болячки і ставити діагнози у різних сферах.
Це – щоб вчасно прийшло лікування.
– Друковані засоби інформації посту-
пово витісняються електронними ЗМІ.
Чи не бачиш у цьому загрози своїй діяль-
ності?
– Ні, адже слово завжди було і залиша-
ється. Воно і лише воно доноситиме інфор-
мацію до людей. А вже в якій формі – на па-
пері чи екрані монітора, не надто важливо.
Професія журналіста залишатиметься по-
трібною.
– Але ж нині будь-хто перебирає на
себе функцію інформатора. Досить зга-
Із мамою Розалією Андріївною (перша праворуч) та хресною, черницею
Феодорою в Чумалівському Свято-Вознесенському монастирі. 2017 рік