Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2021 рік.

2. ЛАУРЕАТИ ВІДКРИТОГО
ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ СТРІЛЕЦЬКОЇ ПІСНІ
«КРАСНЕ ПОЛЕ»
Чоловічий вокально-музичний гурт «Заграва»
Новоархангельського будинку культури Кіровоградської області – лауреат І ступеня
Народний аматорський ансамбль народної пісні «Розмай»
Культурно-мистецького центру відділу культури і туризму виконавчого комітету
Володимир-Волинської міської ради Волинської області – лауреат ІІ ступеня

3. 1
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ.................................... 2
Відлуння подій................................... 3
ТОВТ А. Визначили переможців
конкурсу......................................... 3
ДОЛГІНА С. Традиції рідного
села – пам’ятають і бережуть..... 5
КОПОЛОВЕЦЬ І. Козирні діти...... 7
ГАЙДУК О. Поетичний
марафон.......................................... 9
ГАЙДУК О. «Поетична квітка
України».
........................................10
ГАЙДУК О. Переможці
фестивалю-конкурсу
«Красне поле»...............................11
Актуально.........................................13
МАКАРЕНКО Г. Культурна
галузь змінює формат.
Усе складно...................................13
Департамент культури
Закарпатської
облдержадміністрації.
Лауреати обласних премій
у галузі літератури
і мистецтва....................................15
Творча майстерня.
..........................17
ШКІРЯ В. Жінка з голосом
сопрано.
..........................................17
БІЛАК Л. Старожил майструє
вертепи та грає на сопілці
мелодії колядок........................... 20
ДОВГАНИЧ Л. Леся Українка –
феномен української
літератури ....................................21
КОПОЛОВЕЦЬ І. «Багатство
душі не підвладне рокам»........ 23
ШКІРЯ В. Народжена
під щасливою зорею.................. 25
БІЛАК Л. І «оживають»
на полотні портрети.................. 27
ШКІРЯ В. Творча радість
Марії Звонар – у її поезії........... 28
ХЛАНТА І. Її окрилює слово.
........ 29
ШКІРЯ В. Марія Сак свою
долю пов’язала з культурою..... 34
Ювілеї.
.................................................37
ХЛАНТА І. Горизонти творчих
здобутків. Заслуженому
працівникові культури України
Василеві Габорцю – 85...................37
ДЬЕРКЕ Г. Образно-пластичні
парадигми. Народному
художнику України
Володимиру Микиті – 90........... 39
№ 1 (53), 2021
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
М. Ганькович, О. Попов,
з архіву І. Добоша,
О. Зайцева, К. Куцова,
М. Пуглик-Белень,
М. Сак, КЗ «ООМЦК»
ЗОР та мережі Інтернет.
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки
різдвяна традиція
«Боронявський
шархань».
Село Бороняво,
Хустський район.
Фото Олени Гайдук.
Формат 60ç84/8.
Папір офсетний.
Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9,76.
Підготовлено до друку:
видавництво TIMPANI
Свідоцтво про державну
реєстрацію видавців
від 15.04.2003 р.
Серія ДК, № 1327
Друк ТОВ «РІК-У»
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Замовлення № 12
Тираж 300 пр.
ЗМІСТ
МИШАНИЧ В. Вона створила
свій особливий чарівний
світ, в якому живе й творить.
Магдалині
Пуглик-Белень – 70........................41
ШКІРЯ В. Заповітні мрії поета,
філософа, публіциста.
Заслуженому працівникові
культури України
Василю Густі – 70........................ 43
МАЛИШКА Н. Ювілейний
театральний сезон
закарпатських лялькарів .......... 45
Стане у пригоді.
...............................51
ЖАБЛЯК М.
П’ятнадцятикнижжя
Івана Хланти ................................51
ЛУЦЬО В. І зорі слухають
її спів.............................................. 58
ЦЕБРИК Л. Цінуй життя.
.............. 58
Сторінками історії.......................59
ЗАЙЦЕВ О. Театрально-
декораційне мистецтво
Закарпатського українського
музично-драматичного театру
(1946–1960 роки). До 75-річчя
Закарпатського академічного
обласного українського музично-
драматичного театру
імені братів Юрія-Августина
та Євгена Шерегіїв.......................59
Постаті.
............................................ 63
КУЦОВ К. Забутий
Cемен Петрашко
як громадський і культурно-
освітній діяч.
До 115-річчя
від дня народження.
...................... 63
МАДЯР-НОВАК В. Закарпатці
й світ вшановують пам’ять
Миколи Леонтовича.................. 66
ФЕДИНИШИНЕЦЬ М. Великодня
барвиста зірка. До 90-річчя
геніального Юрія Герца............... 68
МИШАНИЧ В. Сяяти і ніколи
не меркнути. До сторіччя
від дня народження народного
художника України
Антона Кашшая.
.......................... 71
ДОВГАНИЧ М. Леся Українка
в слові й музиці............................74
Пам‘ять............................................. 77
ХЛАНТА І. Самовіддана праця
Олени Сливки-Басараб.
............. 77

4. 2
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
БІЛАК Лідія – журналістка, м. Тячів
ГАЙДУК Олена – завідувач відді-
лу народної творчості та аматорського
мистецтва КЗ «Обласний організаційно-­
методичний центр культури» ЗОР
ДОВГАНИЧ Людмила – доцент Му-
качівського державного університету
ДОВГАНИЧ Михайло – заслужений
працівник культури України, доцент
ДОЛГІНА Сніжана – журналістка,
м. Хуст
ДЬЕРКЕ Гейза – викладач кафедри
монументального живопису Львівської
національної академії мистецтв, канди-
дат мистецтвознавства
ЖАБЛЯК Марія – методист кабіне-
ту координаційно-методичної діяльності
Закарпатського інституту післядиплом-
ної педагогічної освіти, директор Нау-
ково-дослідного інституту української
духовної культури Карпатського універ-
ситету ім. А. Волошина, доктор педагогіч-
них наук, професор
ЗАЙЦЕВ Олег – театрознавець, член
Національної спілки театральних діячів
України, лауреат обласної премії імені
братів Юрія-Августина та Євгена Шерегі-
їв, заслужений працівник культури Укра-
їни
КОПОЛОВЕЦЬ Іван – член Націо-
нальної спілки журналістів України
КУЦОВ Костянтин – головний спе-
ціаліст відділу охорони культурної спад-
щини департаменту культури Закарпат-
ської обласної державної адміністрації
ЛУЦЬО Віра – директор будинку
культури села Руські Комарівці Баранин-
ської сільської ради Ужгородського ра­
йону
МАДЯР-НОВАК Віра – провідний
методист КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» ЗОР,
викладач-методист КЗ «Ужгородський
музичний фаховий коледж імені Д. Є. За-
дора» ЗОР, заслужений діяч мистецтв
України, лауреат обласної премії імені
Дезидерія Задора
МАКАРЕНКО Ганна – журналістка,
м. Тячів
МАЛИШКА Ніна – завідувачка лі-
тературно-драматичної частини КЗ «За-
карпатський академічний обласний
театр ляльок» ЗОР, театрознавець, член
Національної спілки театральних діячів
України, член Міжнародної спілки діячів
театру ляльок «Unima-Україна», лауреат
обласної премії імені братів Юрія-Авгус-
тина та Євгена Шерегіїв
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР,
член Національної спілки журналістів
України
ТОВТ Алла – завідувач методично-
го кабінету початкової мистецької освіти
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР
ФЕДИНИШИНЕЦЬ Михайло – член
Національної спілки журналістів Укра-
їни, лауреат міської премії імені Петра
Скунця
ХЛАНТА Іван – провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, заслужений
діяч мистецтв України, академік Академії
наук вищої освіти України
ЦЕБРИК Людмила – учасниця ху-
дожнього аматорства Ужгородського ра-
йону
ШКІРЯ Василь – відповідальний се-
кретар Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки жур-
налістів України, Національної спілки
письменників України, лауреат обласної
премії імені Федора Потушняка
ПРО АВТОРІВ

5. 3
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
Відлуння подій
29 січня 2021 року відбулося відкриття
виставки робіт учасників III туру Всеукраїн-
ського конкурсу учнівської творчості «Об’єд-
наймося ж, брати мої!», присвяченого Шев-
ченківським дням.
У ньому взяли участь 23 мистецькі шко-
ли. За результатами виставки, що відбулася
в галереї «Ужгород», компетентне журі ві-
дібрало по 5 робіт у кожній номінації для
ІV етапу Всеукраїнського конкурсу, що від-
будеться у Києві.
Роботи оглядали завідувач кафедри
культури та соціально-гуманітарних дисци-
плін Закарпатської академії мистецтв, кан-
дидат педагогічних наук Аліна Волощук;
доцент кафедри рисунка Закарпатської ака-
демії мистецтв, кандидат мистецтвознавства
Ігор Луценко; кандидат мистецтвознавства,
лауреат премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі,
доцент кафедри «Декоративно-прикладно-
го мистецтва» Закарпатської академії мис-
тецтв Роман Пилип; викладач образотворчо-
го мистецтва Чинадіївської дитячої школи
мистецтв Світлана Шишканинець; викладач
ВИЗНАЧИЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ
образотворчого мистецтва Ужгородської ди-
тячої школи мистецтв Олександр Сидорук.
Номінація
«Образотворче мистецтво»
Петращук Валентина (2007 р. н.), «Зоре
моя, вечірняя». Гуаш. Ясінянська дитяча
школа мистецтв (викладач М. Павлюк).
Мар’ян Крістіна (2011 р. н.), «Портрет
Шевченка». Гуаш. КПНЗ «Виноградівська
мистецька школа ім. Бели Бартока» (викла-
дач М. Гаврило).
Волос Адріана (2007 р. н.), «Причинна».
Гуаш. Тячівська дитяча школа мистецтв (ви-
кладач М. Вовчок).
Сливка Глорія (2007 р. н.), «Чи хто зга-
дає чи забуде, мене в снігу на чужині». А3,
пастель, гелева ручка. Ужгородська дитяча
школа мистецтв (викладач О. Сидорук).
Романюк Ніколь (2006 р. н.), «Шевчен-
ко: слова до серця». А3, папір, гелева ручка.
Ужгородська дитяча школа мистецтв (викла-
дач М. Йолич).
Алла Товт, Світлана Шишканинець, Ганна Дрогальчук, Василь Барановський,
Аліна Волощук, Ігор Луценко, Володимир Мишанич, Олександр Сидорук, Наталія Стегура,
Олена Ваш. Галерея «Ужгород», 2021 рік

6. Відлуння подій
4
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
Номінація
«Декоративно-прикладне мистецтво»
Панасович Христина (2005 р. н.), «Моя
думка, моя пісня / Не вмре, не загине…».
Ткацтво (гобелен). Чинадіївська дитяча шко-
ла мистецтв (викладач С. Шишканинець).
Лопатюк Катерина (2007 р. н.), «А я ди-
влюся… і серцем лину / В темний садочок
на Україну». Кераміка. Чинадіївська дитяча
школа мистецтв (викладач Г. Герц).
Прокоп Яна (2007 р. н.), «Мати, як кали-
на». Рельєф, 45ç45, кераміка. Іршавська дитя-
ча школа мистецтв (викладач Н. Вербищук).
Боднар Іван (2011 р. н.), керамічний
пласт «Материнство». Шамот, ангоби, прозо-
ра глазур. Тячівська дитяча школа мистецтв
(викладач М. Бордунова).
Осуський Владислав (2008 р. н.), «Зустрі-
лися». Глина, скульптура. Іршавська дитяча
школа мистецтв (викладач Ф. Фірцак).
Подяки
Сочка Вікторія (2007 р. н.), «Кобзар».
Акрил–гуаш. Ільницька дитяча школа мис-
тецтв (викладач Л. Матіко).
Ботар Ніколетта (12 років), «Серце мліло,
не хотіло». Графіка. Школа мистецтв м. Хуст
(викладач М. Гриб).
Дрогобецька Ангеліна (2008 р. н.), «Мрії».
Графіка. Середнянська дитяча школа мис-
тецтв (викладач Т. Дрогобецька).
Свищо Максим (2009 р. н.), «Повороти
долі». Полотно, 60х40, акрилові фарби. Ужго-
родська дитяча школа мистецтв (викладач
М. Йолич).
Братасюк Віталій (2009 р. н.), «Шевченко
в серці моїм». А3, папір, гуаш. Ужгородська
дитяча школа мистецтв (викладач О. Сидо-
рук).
Пийтер Оксана (2010 р. н.), «Встала вес-
на...». Гуаш. Сокирницька дитяча школа
мистецтв (викладач О. Сарвадій).
Югас Ніколетта (2008 р. н.), «Пісня про
Україну». Папір, гуаш. Мукачівська дитяча
художня школа ім. М. Мункачі (викладач
В. Гладинець).
Роуканич Вікторія (2010 р. н.), «Сирота».
Графіка, папір. Кушницька дитяча школа
мистецтв (викладач Л. Мателега).
Голова журі Аліна Волощук ознайомила
присутніх з результатами конкурсу, відзна-
чила високий професійний рівень виклада-
чів, які так чудово підготували учнів.
Ігор Луценко сказав, що жалкує через те,
що багато шкіл не взяли участь у конкурсі.
Загалом роботи йому сподобались і він спо-
дівається, що наступного року учасників
буде більше й виставка стане ще масштабні-
шою й цікавішою.
Олександр Сидорук поділився своїми
враженнями про учнівські роботи, відзна-
чив кращі. Директор КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» ЗОР,
заслужений працівник культури України
Ганна Дрогальчук подякувала викладачам
та вихованцям, а також усім, хто причетний
до організації та проведення виставки у цей
складний для України час.
Над експозицією працювали Василь
Вовчок та методисти Обласного організацій-
но-методичного центру культури.
Алла ТОВТ
Олександр Сидорук
Романюк Ніколь.
«Шевченко: слова до серця».
А3, папір, гелева ручка. 2020 рік

7. Відлуння подій
5
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
Традиції нашого народу – це спадщина,
яка передалась від предків. Чудовим свід-
ченням того, що наш народ береже і шанує
традиції своїх предків, є яскраве дійство
у с. Стеблівка на Хустщині – фестиваль
«Салдобошський таниць». І навіть у цей час,
незважаючи на карантинні обмеження, жи-
телі села все ж організували святкування,
хоча і в незвичному форматі.
Цього року «Салдобошський таниць»,
який є родзинкою Стеблівки, відбувся вже
в одинадцяте. З давніх-давен, з покоління
в покоління ця невмируща традиція на кан-
ві історії мальовничого села передається і ці-
нується...
Кажуть, колоритне дійство «таниць» ко-
лись давно започаткували сільські парубки,
які повернулися з війська, адже це була чу-
дова нагода привселюдно вибрати наречену.
Давно в селах не було закладів для відпочин-
ку, тому люди збиралися на перехрестях ву-
лиць і самі влаштовували собі «таниць». Так
зародилася традиція, яка живе й сьогодні. Та
головне, у чому переконані місцеві, що важ-
ливість проведення заходу не стільки в його
давнині, скільки, власне, в збереженні самої
традиції для наступних поколінь.
Ніхто точно не може назвати дату,
коли «Таниць» почав свій відлік: можливо
100, можливо 200, а можливо, й більше років.
За переказами старожилів, Салдобошський
ТРАДИЦІЇ РІДНОГО СЕЛА –
ПАМ’ЯТАЮТЬ І БЕРЕЖУТЬ
(походить від назви села Салдобош, так на-
зивалась Стеблівка до 1947 року). Парубки,
які поверталися з війська, влаштовували
свято. Дівчині в той час відмовити хлопцеві
в етнічному «Крученому» – було ганьба, бо
інакше їй давали тримати вуйош (давній
верхній чоловічий одяг).
Фестиваль відбувається 20 січня, на свя-
то Собор Предтечі та Хрестителя Господньо-
го Святого Івана Хрестителя, або, як просто
кажуть у народі – на Івана Хрестителя, адже
саме з цього дня розпочинається весіль-
ний сезон. Не одна пара побралася завдяки
«танцьові». Починаючи з 2011 року, за ініці-
ативи колишнього Стеблівського сільського
голови Василя Лукача «Салдобошський та-
ниць» проводиться у форматі повноцінного
фестивалю, який завжди проходить яскраво
та колоритно.
Зазвичай гуляння розпочинають троїсті
музики, які, ходячи вулицями, запрошують
односельчан на свято, а на перехрестях зу-
пиняються і грають для парубків кручені.
І хоча цьогоріч, згідно з карантинними обме-
женнями, не вдалось провести дійство в зви-
чайному режимі, але й забути про нього сте-
блівчани не могли. Тож цілий день вулиця-
ми села йшла молодь, вітаючи односельчан
в’язанками закарпатських мелодій та приго-
щаючи кожного. Свою родзинку вніс у свят-
кування і вокальний ансамбль «Зорепад»
Вокальний ансамбль «Зорепад» будинку культури та бібліотеки с. Стеблівка.
ХІ фольклорний фестиваль «Салдобошський таниць». 2021 рік

8. Відлуння подій
6
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
Стеблівського будинку культури та бібліо-
теки (керівник Іван Добош), який підготував
онлайн-привітання, виконавши оригіналь-
ну пісню «Вітальна Салдобошського танця»
(автор тексту – стеблівчанин, досвідчений
митець Юрій Баняс). А також скомпілювали
рубрику «...А давайте згадаємо, як це було
минулими роками...», пісню-супровід ру-
В’ячеслав Попович та Михайло Шпірь з учасниками вокального ансамблю «Зорепад»
та ансамблю «Освітяни Стеблівки». Після виступу на Х фольклорному фестивалі
«Салдобошський таниць». 2020 рік
брики виконала солістка ансамблю Олеся
Реплюк.
Фестиваль ще раз довів, що у мальовни-
чому селі Стеблівка живе не тільки веселий
та працьовитий народ, а й народ, небайду-
жий до власних традицій, які ретельно бере-
же та передає з покоління в покоління.
Сніжана ДОЛГІНА
ІІ районний фольклорний фестиваль «Салдобошський таниць». 2012 рік

9. Відлуння подій
7
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
Зірка зразкового аматорського фоль-
клорного ансамблю з промовистою назвою
«Кирниченька» яскраво палахкотить на не-
босхилі культури краю вже майже чотири
десятки років. Керівницею цього неповтор-
ного колективу є не менш колоритна й драй-
вова Едіта Токар-Канчій – жінка-емоція, жін-
ка-енергетика. Якраз тим і заряджає учасни-
ків ансамблю, впевнено і цікаво веде їх у світ
прекрасного.
На Закарпатті «кирниця» − це життєдай-
не джерело води, а якщо подумати глобаль-
ніше й по-філософськи, то й самого життя.
Тому цей колектив, вочевидь, є оберегом міс-
цевої культури, завдяки якому не висихає
джерело нашої самоідентифікації.
Едіта Василівна безмежно любить своїх
вихованців і каже: «У мене всі діти козирні».
На початку 2021 року тріо «Кирничень-
ки» у складі Вікторії Лендєл (Іршава), Рена-
ти Жідов (Чорний Потік), Анастасії Цібе-
ленко-Піц (Іршава) з колядкою «Утворіть
окно, скажу вам чудо, чилядко» взяло участь
в обласному конкурсі «Закарпатська коляд-
ка–2021» та здобуло прихильність як від журі
та дирекції санаторію «Теплиця», так і своє-
рідний приз глядацьких симпатій від відпо-
КОЗИРНІ ДІТИ
чивальників. У номінації «дитячі виконавці»
результатом творчих здобутків дівчат стало
призове місце та сертифікат на путівку в са-
наторій вартістю 10 тисяч гривень.
Однак це не одна приємна новина. Ви-
хованка «Кирниченьки» Поліна Тернинко
з Ільниці стала президентською стипендіат-
кою в сфері музичного мистецтва. Відповід-
ний указ президент Володимир Зеленський
підписав 19 січня.
Едіта Василівна гордо стверджує: «Я їй
давно казала, що вона – артистка. Ось її на-
лежно та заслужено оцінили». І лагідно до-
дає: «Молодчинка – моя донечка».
У «Кирниченьці» Полінка займається
вже майже десять років. Вона виборювала
і ґран-прі, і призові місця на різноманітних
конкурсах у Болгарії, Італії, Франції, а також
Києві, Івано-Франківську, Хмельницькому,
Миколаєві та інших містах України.
Едіта Василівна пригадала, як Полінка
прийшла до неї в колектив. Спочатку дівчи-
на відвідувала гурток у Наталії Ерделі. Та
й порекомендувала керівниці «Кирничень-
ки», за її словами, цікаву дівчинку. «Коли її
привели до мене, то відразу зрозуміла, що
Полінка така азартна й ефектна», – зізнала-
ся пані Едіта. Нині дівчина навчається на
факультеті історії та міжнародних відносин
Ужгородського національного університету.
Вікторія Лендєл,
Анастасія Цібеленко-Піц, Рената Жідов
Поліна Тернинко

10. Відлуння подій
8
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
Хоч і обрала собі інший фах, але мистецтво
не полишає. Хто знає, можливо згодом пов’я-
же своє життя з музикою. А для цього має
і талант, і грацію, і дуже хороший досвід за
плечима.
Отримавши президентську стипендію,
юна співачка була настільки розчулена, що
вирішила поділитися нею з колективом,
в якому формувалася як творча особистість,
а також дати пожертву в храм, подякувавши
Богу за таланти.
Керівниця колективу обожнює своїх
вихованців, дбає про них так, як мама, при-
щеплює любов до співу, музики, людяності
тощо. «Бачили б ви, як вони в мене піклу-
ються одне про одного, коли їдемо на якісь
конкурси», – захоплено резюмує жінка.
А днями до Іршавщини дійшла при-
ємна звістка аж
із Копенгагена –
столиці Данії,
де в онлайн-ре-
жимі відбувся
м і ж н а р о д н и й
конкурс «Копен-
гаген старс–2021».
Учасниця «Кир-
ниченьки» Рената
Жідов з Чорного
Потоку виборола
перше місце в но-
мінації «Естрад-
ний вокал». За
словами керівниці
«Кирниченьки»
Едіти Токар-Кан-
чій перемога да-
валася нелегко, але її смак справді солодкий.
Довелося добре потрудитися під час під-
готовки. Та результат того вартує. Ренатка
увійшла до складу призерів, хоча було чи-
мало учасників з Латвії, Вірменії, Литви, Ес-
тонії, Фінляндії, Італії, Болгарії, України та
інших.
Едіта Василівна дуже тішиться досяг-
неннями своїх вихованців. Воно й не дивно,
адже жінка у захваті від улюбленої справи
життя. Каже, що Ренатка займається у неї
з другого класу. Вона дуже артистична, вміє,
як то кажуть, себе подати, здібна. Неоднора-
зово займала призові місця на міжнародних
конкурсах в інших країнах. Ще на початку
свого співочого шляху в складі ансамблю ви-
ступала в таборі «Артек» і виконувала пісню
Христини Соловій. Тоді публіка аплодувала
їй стоячи і підсвічувала запальничками. Ді-
вчинка походить із співочого роду. Її обидві
бабусі: як по маминій, так і по батьковій лінії
дуже любили пісню і мали до неї неабиякий
хист. Та й батько Ренатки, Іван, теж полюбляє
співати. Про це усі односельці добре знають
і пам’ятають. Коли мама Івана поверталася
з колгоспу, то її дзвінкий і щирий спів не раз
линув, наче річка з берегів. І всі в селі казали:
«О, то вже наші з роботи йдуть».
Хай щастить і Полінці, і Ренатці, і кож-
ному обдарованому учаснику «Кирничень-
ки», який торує свій шлях у неповторний та
чудовий світ мистецтва.
Іван КОПОЛОВЕЦЬ
Рената Жідов
Едіта Токар-Канчій (третя ліворуч) з учасниками зразкового
аматорського фольклорного ансамблю «Кирниченька». 2021 рік

11. Відлуння подій
9
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
«Єднаймося в мові» – саме під такою наз-
вою 21 лютого в Міжнародний день рідної
мови на площі Театральній відбувся поетич-
ний марафон.
Мета акції – зміцнення національної єд-
ності, консолідація суспільства та популяри-
зація української мови.
Приємно відзначити, що до марафону
долучились не тільки закарпатці, а й турис-
ти, зокрема з м. Костопіль, що на Рівнен­
щині.
У читаннях взяли участь 78 осіб віком від
5до80 років,які з задоволеннямдекламували
своюулюбленупоезію.Середнихі учніУжго-
родської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступе-
нів № 2, Ужгородської спеціалізованої школи
І–ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням
англійської мови, Ужгородської спеціалізова-
ної школи І–ІІІ ступенів № 5 з поглибленим
вивченням іноземних мов, Ужгородської
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 6
імені Василя Ґренджі-Донського, Ужгород-
ської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів
№ 7, Ужгородської загальноосвітньої школи
І–ІІІ ступенів № 20 – ліцею «Лідер», класич-
ної гімназії, Ужгородської школи мистецтв,
ПОЕТИЧНИЙ МАРАФОН
учасники поетичних студій та гуртків ху-
дожнього слова, зокрема літературної студії
«Першоцвіт» Будинку дитячої творчості Ба-
ранинської територіальної громади, народ-
ної аматорської студії поезії «Чарівне слово»
Ужгородського міського центру дозвілля –
будинку культури, клубу та бібліотеки сіл
Тарнівці, Коритняни, клубу с. Холмок, бу-
динку культури та бібліотеки с. Сторожни-
ця Холмківської сільської ради, клубу та бі-
бліотеки с. Оріховиця Оноківської сільської
ради, студенти КЗ «Ужгородський фаховий
музичний коледж імені Д. Є. Задора» та
КЗВО «Ужгородський інститут культури і
мистецтв».
На площі лунала різноманітна поезія,
проте найбільшою популярністю користу-
вались вірші Лесі Українки, Ліни Костенко,
Тараса Шевченка та Василя Симоненка.
Кожен учасник отримав невеличкий
подарунок – цукерку з цитатою про рідну
мову, а також закладку для книжки.
Загалом атмосфера заходу була пройня-
та любов’ю до рідної мови та українського
слова.
Олена ГАЙДУК
Олександр Куцик, Крістіна Губена, Ніколетта Левдер, Соломія Сорока, Оксана Шип.
Місто Ужгород, площа Театральна, 2021 рік

12. Відлуння подій
10
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
25 лютого 2021 року вся Україна відзна-
чала 150-річницю від дня народження ви-
датної української письменниці та громад-
ської діячки Лесі Українки. Зважаючи на це,
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР вирішив провести
онлайн-проєкт «Поетична квітка України».
Щоб долучитися до акції, потрібно було
в соціальній мережі Fаcebook опублікувати
відеоролик із декламуванням поезії або ури-
вку із прозового твору Лесі Українки, а також
авторської поезії чи прози, присвяченої ви-
датній поетесі з хештегом #Поетична_квіт-
ка_України.
Загалом у проєкті взяли участь понад
150 виконавців з різних куточків Закарпат-
тя, а також Львівської та Чернівецької облас-
тей. Найбільш популярними творами стали:
«ПОЕТИЧНА КВІТКА УКРАЇНИ»
«Contra spem spero!», «Конвалія», «Хотіла б я
піснею стати», «Надія», «Як дитиною бува-
ло», «На зеленому горбочку» та інші.
Соціальна мережа Facebook, починаючи
від 5 лютого і впродовж усього місяця, по-
топала у чарівній поезії незрівнянної Лесі
Українки.
Центр культури щиро дякує всім декла-
маторам за небайдужість та активну пози-
цію. Найкращими визнано відеопоезії у ви-
конанні Едіти Югас (Солотвинська бібліоте-
ка), Ольги Слюсарчук (БК м. Рахів), Нелі Лі-
занець (БК с. Родникова Гута), Оксани Волос
(БК с. Чоп), Ані Андрух (м. Ужгород), Андрія
Володченка (Тячівська ЗОШ І–ІІІ ступенів
№ 2), Софії Різак (м. Ужгород), які відзначені
грамотами та невеличкими подарунками.
Олена ГАЙДУК
Неля Лізанець Оксана Волос Софія Різак Аня Андрух
Андрій Володченко Едіта Югас Ольга Слюсарчук Грамоти і подарунки

13. Відлуння подій
11
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
15 березня 2021 року відзначили 82-у річ-
ницю проголошення Незалежності Карпат-
ської України. З цієї нагоди вже традиційно
відбувся Відкритий фестиваль-конкурс стрі-
лецької пісні «Красне поле». Захід поклика-
ний популяризувати пісенні твори націо-
нально-патріотичної тематики та твори, які
оспівують славетні подвиги українського
народу і події, пов’язані з проголошенням
Карпатської України.
Цьогоріч конкурс відбувся дистанцій-
но. У ньому взяли участь 40 колективів та
солістів (6 хорових колективів, 24 вокальних
ансамблі, 2 квартети, тріо, дует, 6 солістів-­
вокалістів (загальна кількість учасників 371)
із 10 областей України (Івано-Франківської,
Полтавської, Хмельницької, Чернігівської,
Волинської, Житомирської, Миколаївської,
Кіровоградської, Київської та Закарпатської).
Компетентне журі у складі: Петра Ан-
дрійчука – професора, завідувача кафедри
інструментально-виконавського мистецтва
Київського національного університету
культури і мистецтв, художнього керівни-
ка Заслуженого ансамблю пісні і танцю
«Дарничанка», заслуженого працівника
культури України (голова журі); Ганни Дро-
гальчук – директора комунального закла-
ду «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ПЕРЕМОЖЦІ ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ
«КРАСНЕ ПОЛЕ»
ради, заслуженого працівника культури
України; Наталії Петій-Потапчук – дирек-
тора-художнього керівника комунального
закладу культури «Заслужений академіч-
ний Закарпатський народний хор» Закар-
патської обласної ради, доцента, заслуже-
ного працівника культури України; Василя
Шіпоша – голови циклової комісії «Хоро-
ве диригування» комунального закладу
«Ужгородський музичний фаховий коледж
імені Д. Є. Задора» Закарпатської обласної
ради визначило переможців фестивалю-­
конкурсу.
Номінація
«Хорові
колективи»
Лауреат І сту-
пеня – народна
аматорська капела
бандуристів кому-
нального закладу
«Бахмацький Бу-
динок культури»
Бахмацької міської
ради Чернігівської
області (керівник
Валентина Оста-
пенко).
Лауреат ІІ сту-
пеня – народна
аматорська хоро-
ва капела ветера-
нів праці «Злаго-
да» Теремнівського
Василь Шіпош, Ганна Дрогальчук,
Наталія Петій-Потапчук
Народний аматорський ансамбль народної пісні «Розмай»
Культурно-мистецького центру відділу культури і туризму
виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради
Волинської області

14. Відлуння подій
12
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
будинку культури Палацу культури міста
Луцька (керівник Ігор Баранюк).
Лауреати ІІІ ступеня – народний ама-
торський хор Носівського міського будинку
культури Чернігівської області (керівник
Микола Лазаренко);
– народний аматорський хор ветеранів
праці комунального закладу «Виноградів-
ський міський будинок культури» Виногра-
дівської міської ради Закарпатської області
(керівник – заслужений працівник культури
України Віктор Марушка).
Номінація «Вокальні ансамблі»
Лауреат І ступеня – чоловічий вокаль-
но-музичний гурт «Заграва» Новоархангель-
ського Будинку культури Кіровоградської
області (керівник Володимир Короленко).
Лауреат ІІ ступеня – народний аматор-
ський ансамбль народної пісні «Розмай»
Культурно-мистецького центру відділу
культури і туризму виконавчого комітету
Володимир-Волинської міської ради Волин-
ської області (керівник Олександр Дидич).
Лауреат ІІІ ступеня – народний аматор-
ський фольклорний ансамбль «Красоля»
Будинку культури Полонської міської ради
ОТГ Хмельницької області (керівник Ірина
Гуцол).
Номінація «Дуети, тріо, квартети»
Лауреата І ступеня – не присуджували.
Лауреат ІІ ступеня – народний аматор-
ський жіночий вокальний ансамбль-квартет
«Кришталеві Роси» Коростенського міського
палацу культури ім. Т. Шевченка Житомир-
ської області (керівник Микола Вознюк).
Лауреат ІІІ ступеня – народний аматор-
ський жіночий вокальний ансамбль «Гармо-
нія» Будинку культури Полонської міської
ради ОТГ Хмельницької області (керівник
Євгенія Гаєвська).
Номінація «Солісти-вокалісти»
Лауреат І ступеня – Олександр Рянічев.
Носівський міський будинок культури Чер-
нігівської області.
Лауреат ІІ ступеня – Ірина Гуцол. Буди-
нок культури Полонської міської ради ОТГ
Хмельницької області.
Лауреат ІІІ ступеня – Віра Сентипал. Ко-
мунальний заклад «Центр культури та до-
звілля Чопської міської територіальної гро-
мади Закарпатської області».
Дипломами нагороджені:
– народний аматорський хоровий ко-
лектив «Любисток» Бугаївського сільського
будинку культури Градизької ОТГ Кремен-
чуцького району Полтавської області (керів-
ник Микола Мазур);
– народний аматорський чоловічий во-
кальний ансамбль «Народні джерела» Бо-
лехівського міського Народного дому Іва-
но-Франківської області (керівник Ярослав
Кіцул);
– народний аматорський жіночий во-
кальний ансамбль «Руменок» Будинку куль-
тури Середнянської селищної ради Закар-
патської області (керівник Ольга Бобак);
– вокальний колектив «Калина» Лучків-
ського сільського клубу Полтавської області
(керівник Зоя Щербина);
– народний аматорський фольклорний
колектив «Веселий Вулик» Заводського місь-
кого будинку культури №1 Миргородського
району Полтавської області (керівник Ната-
лія Онасенко);
– народний аматорський вокальний ан-
самбль «Арніка» відділу культури Холмків-
ської сільської ради Закарпатської області
(керівник Вікторія Балог);
– фольклорний колектив «Тещі-све-
крухи» комунального закладу «Салтиково-­
Дівицький сільський будинок культури»
Куликівської селищної ради Чернігівської
області (керівник Лариса Коваленко);
– вокальний дует у складі Ірини Турчи-
няк та Адріани Поп комунального закладу
«Дитяча школа мистецтв Тячівської міськра-
ди» Закарпатської області (керівник Ірина
Турчиняк);
– Тетяна Буцко. Воловецький будинок
культури Закарпатської області;
– Софія Кучинська – учениця дитячої
музичної школи Понінківської селищної
ради Хмельницької області (керівник Ірина
Восковецька);
– Ольга Бобак. Комунальний заклад
«Школа естетичного виховання Середнян-
ської селищної ради Ужгородського району
Закарпатської області».
Щиро вітаємо переможців та дякуємо
всім учасникам фестивалю-конкурсу за ак-
тивність. Бажаємо творчого натхнення, но-
вих здобутків та реалізації всіх планів.
Олена ГАЙДУК

15. 13
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела 13
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
Актуально
Час перемін завжди пов’язаний з неви-
значеністю, очікуванням невідомих випро-
бувань і викликів. Тому процес децентралі-
зації, який зараз триває, «ламаючи» звичайні
стереотипи в житті суспільства, протікає до-
волі болісно для багатьох сфер. Зокрема, для
культурної, котрій традиційно відводилась
роль «непріоритетної», що й фінансувалась
за усталено-залишковим принципом.
Наскільки виважено й продумано пі-
дійшли автори реформування до перебу-
дови галузі, які умови створили для захисту
її надбань від можливих ризиків і втрат та
з якими проблемами вже зіткнулися пра-
цівники культури Тячівщини на реоргані-
заційному старті, довідуємось у розмові з на-
чальником відділу культури Тячівської рай-
держадміністрації Василем Гудаком.
– Василю Антоновичу, наскільки гото-
вою виявилась культурна галузь району
до кардинальних змін у стилі функціо-
нування, зумовлених передачею повнова-
жень та бюджету від державних до орга-
нів місцевого самоврядування?
– Не можна сказати, що децентралізація
застала нас зненацька. До цього переломно-
го моменту готувались: тема неминучого пе-
репрофілювання звучала на всіх наших на-
радах, семінарах і засіданнях. Проте й зараз
багато нюансів і перспектив залишаються
КУЛЬТУРНА ГАЛУЗЬ ЗМІНЮЄ ФОРМАТ.
УСЕ СКЛАДНО
невідомими. По-перше, тому, що механізм
передачі закладів на місця не до кінця роз-
роблений. А по-друге, багато залежатиме
від економічної спроможності окремих гро-
мад та від їхнього бачення пріоритетів. На
жаль, з нами не радяться, нас не питають,
натомість диктують жорсткі умови, як от:
впродовж двох місяців повністю завершити
реорганізацію. Це при тому, що централізо-
вану бухгалтерію відділу вже ліквідовано,
і фахівці беруть участь у процесі передачі
майна лише з власної доброї волі.
Певний оптимізм вселяє інформація
про те, що на підтримку галузей гуманітар-
ного блоку буде спрямовано 30% запланова-
ного дотування. То, можливо, не залишиться
в «бідних родичах» і культура.
Проте, вважаю, за відсутності цільових
урядових програм перехід закладів на нові
рейки функціонування проходитиме з ве-
ликим скрипом.
– Що можете сказати про матеріаль-
но-технічну базу закладів, які переходять
у відання громад?
– З цим у керівництва ТГ буде небагато
клопоту. Адже, скажімо, в усіх ДШМ прове-
дено добротні ремонти, їх належно оснаще-
но, це ж стосується й бібліотек, які комп’юте-
ризовано, їх книжковий фонд згідно з відпо-
відною «Програмою розвитку», прийнятою
районною радою, регулярно поповнювався.
До того ж бібліотекарі зуміли акумулювати
цінний краєзнавчий, історичний матеріал
з життя населених пунктів, зробили заклади
осередками цікавого дозвілля й спілкування
людей, символічним містком між минувши-
ною і сучасністю.
Чотири музейні скарбниці Тячівщини
з дев’яти теж перебували на балансі відділу
культури і завдяки багатющій колекції екс-
понатів зуміли стати своєрідною візитівкою
краю. Їх подальша доля значною мірою за-
лежить від державної підтримки й від того,
наскільки духовна й матеріальна спадщина
предків хвилюватиме громаду.
– Василю Антоновичу, на Ваш погляд,
з якими труднощами може зіткнутися ке-
рівництво ТГ, реалізуючи локальну куль-
турну політику?
– Може скластися ситуація, коли міс-
цева влада стане заручницею обставин і не
знатиме, як діяти. Тому людям, відповідаль-
ним за цю сферу, знадобиться спеціальне
навчання. Адже процес децентралізації не

16. Актуально
14
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
є річчю простою й однозначною. Щоб якіс-
но управляти культурними інституціями
по-новому, потрібно вчитися. У цьому плані
важливим, зокрема, є вміння готувати про-
єкти для отримання певних грантів. Тому
радують наміри профільного міністерства
відкрити у кожному обласному центрі пред-
ставництва Українського культурного фон-
ду, фахівці якого надаватимуть консультації
та проводитимуть навчання.
Друга прогнозована проблема вже пов’я-
зана з так званим «кадровим голодом». Не
секрет, що чимало культармійців змінили
основне місце роботи на гастарбайтерство,
оскільки вітчизняна зарплатня не в змозі за-
безпечувати гідні умови життя. Тож далеко
не всіх спеціалістів вдалося зберегти, це від-
чуватиметься й на рівні громад.
– Може скластися враження, що від-
тепер громади можуть діяти на власний
розсуд – закривати заклади, скорочувати
штати, приватизовувати ті чи інші об’єк-
ти. Подекуди вже виникла ситуація, що
колективи «зависли в повітрі», оскільки
людей, що звільнилися у відділі культу-
ри, в громадах не поспішають оформляти
на відповідні посади. Які тут діють дер-
жавні стандарти?
– Будь-який волюнтаризм у цій справі
неприпустимий, адже організація та функ-
ціонування закладів культури в умовах де-
централізації здійснюються на підставі За-
конів України «Про добровільне об’єднання
територіальних громад» та «Про культуру».
Законодавством визначено, що базова мере-
жа закладів культури реформується з метою
забезпечення розвитку сфери культури, всіх
жанрів і видів мистецтва та цілісності на-
родного мистецтва. Тож мають перейти під
юрисдикцію громад у існуючому вигляді та-
кож і зайняті в ній працівники.
Заклади культури, включені до базової
мережі, не підлягають приватизації, оскіль-
ки забезпечують державні соціальні норма-
тиви у сфері надання населенню культур-
них послуг.
Також передбачено, що виключення їх
з базової мережі можливе лише за погоджен-
ням із центральним органом виконавчої вла-
ди, який забезпечує формування державної
політики у сфері культури та мистецтва.
Йдеться про Міністерство культури.
– Виходить, якщо ці заклади утриму-
вати потрібно, вони й справді мають бути
ефективними? То, можливо, існує якийсь
«рецепт», як зробити їх по-справжньому
затребуваними на місцях?
– Нині набирають популярності бага-
тофункціональні культурно-освітні розва-
жальні центри, які, об’єднавши в одне ціле
бібліотеку, клуб, мистецьку школу, утворю-
ють своєрідний громадський простір для
проведення культурно-розважальних за-
ходів, спілкування, творчих студій, що не-
стиме громаді естетичні враження, вигоду,
позитив від різнобарвної культури. Отже, це
не повинні бути неопалювані, зачинені сіль-
ські клуби, біля яких молодь збирається «на
пиво», а культурні об’єкти з сучасним облад-
нанням і технологіями.
Над цим питанням варто буде подумати
керівникам ТГ разом з депутатами, аби ви-
значитись з переліком культурних послуг,
що матимуть попит серед населення.
– Напевно, в цей непростий період
Вам особисто та провідним спеціалістам
КЗ «Організаційно-методичний центр
культури і мистецтва» Тячівської місь-
кої ради доводиться бути на постійному
зв’язку з керівниками та новопризначе-
ними посадовцями ТГ. Адже без консуль-
тацій і порад з боку спеціалістів їм зараз
не обійтися.
– Так, ми раді допомогти всім, хто стика-
ється з тими чи іншими труднощами, яких
у цей перехідний період вистачає. Звичайно,
робимо це в порядку рекомендацій і пропо-
зицій, ненав’язливо підводячи до правиль-
них дій та висновків. Хоча це й не входить до
моїх особисто посадових обов’язків, котрі, до
речі, теж ніякими директивними докумен-
тами ще не конкретизовані. Однак хочеться,
аби у ставленні органів місцевого самовря-
дування до культурно-мистецької сфери не
сталося сильних перекосів, недооцінки її
ролі й значення в житті громади. Зараз дуже
важливо не допустити нівелювання і втрати
вагомих багатолітніх надбань галузі, не поз-
бавити підтримки аматорські і професійні
колективи, чия слава гриміла на всю Украї-
ну й котрим аплодували за кордоном, зокре-
ма народним троїстим музикам.
Насамкінець звертаюся до всіх, з ким
творили культурно-мистецьку палітру Тя-
чівщини, з теплим, вдячним словом за їх
творчий ентузіазм, високу майстерність, вір-
ність ідеалам краси і духовності, щире вболі-
вання про збереження народного мистецтва
і традицій, за самовіддану, подвижницьку
працю. Нових вам творчих здобутків, миру,
любові, втілення найяскравіших творчих
ідей, натхнення, визнання і підтримки.
Хочеться віддати належне і районній
газеті, яка систематично відстежує хроніку
культурних подій у районі, пропагує духов-
ні цінності.
– Спасибі за розмову.
Ганна МАКАРЕНКО

17. Актуально
15
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
На Закарпатті вже в 25-й раз діячам лі-
тератури і мистецтва присудили обласні
премії, відзначивши їхні значні досягнення
у 2020 році.
У галузі літератури – премія імені Фе-
дора Потушняка:
у жанрі (номінації) «Проза» – Лідія Хо-
данич (Повх) – письменниця, членкиня На-
ціональної спілки письменників України за
книгу «Крапля меду»;
у жанрі (номінації) «Поезія» – Юрій
Шип – письменник, член Національної спіл-
ки письменників України за книгу «Калам-
бури діда Юри»;
у жанрі (номінації) «Драматургія» –
Олександр Гаврош – письменник, член На-
ціональної спілки письменників України за
п’єсу «Останнє танго у Хусті» у книзі «Неско-
рена Карпатська Україна»;
у жанрі (номінації) «Література для ді-
тей» – Дмитро Кешеля – письменник, член
Національної спілки письменників України
за книгу «Весільна феєрія»;
у жанрі (номінації) «Літературознавча
праця» – Василь Кузан – голова Закарпат-
ської організації Національної спілки пись-
менників України за книгу «Це має значен-
ня»;
ЛАУРЕАТИ ОБЛАСНИХ ПРЕМІЙ
У ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА
у жанрі (номінації) «Художній пере-
клад» – Віктор Мотрук – письменник, пере-
кладач, доцент кафедри полікультурної осві-
ти та перекладу факультету історії та міжна-
родних відносин ДВНЗ «Ужгородський на-
ціональний університет» за переклад книги
Теофіля Готьє «Ніч, дарована Клеопатрою».
У галузі театрального мистецтва –
премія імені братів Юрія-Августина та
Євгена Шерегіїв:
у номінації «Режисерсько-постановочна
група» – режисерсько-постановочна група
Мукачівського драматичного театру у скла-
ді: Євген Тищук – інсценізація, постановка та
музичне оформлення, Марина Чопей – сце-
нографія та костюми, Тетяна Суховірская –
хореографія за драму-комікс «Поліанна» за
романом Елеонора Портера;
у номінації «Актор» (за найкраще вті-
лення сценічного образу) – Микола Карпен-
ко – актор комунального закладу «Закарпат-
ський академічний обласний театр ляльок»
Закарпатської обласної ради за ролі козака
Василя, Хоми Прута, коваля Вакули у виставі
«Вечори на хуторі, або Билиці про вічне» за
мотивами повістей М. Гоголя;
у номінації «Актриса» (за найкраще вті-
лення сценічного образу) – Лілія Приходь-
Сцена з вистави «Поліанна». Мукачівський драматичний театр, 2021 рік

18. Актуально
16
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
ко – актриса Мукачівського драматичного
театру за роль тітоньки Полі у драмі-коміксі
«Поліанна» за романом Елеонора Портера;
у номінації «Актор/актриса» (за найкра-
ще втілення сценічного образу у виставі для
дітей) – Павло Проданюк – артист комуналь-
ного закладу «Закарпатський академічний
обласний театр ляльок» Закарпатської об-
ласної ради за ролі хлопчика, ангела, розуму
у виставі «Казка про лад» за мотивами укра-
їнських народних казок;
у номінації «Критик-театрознавець» –
Василь Андрійцьо – заслужений працівник
культури України, кандидат мистецтвознав-
ства, завідувач кафедри комунального за-
кладу вищої освіти «Ужгородський інститут
культури і мистецтв» Закарпатської обласної
ради за книгу «Хуст – столиця Карпатської
України – місто театральне».
У галузі музичного та виконавського
мистецтва – премія імені Дезидерія Задора:
у номінації «Художній колектив» – Хор
хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової
школи (керівник Володимир Волонтир) за
різдвяну концертну програму «Слава во ви-
шніх Богу»;
у номінації «Соліст, дует, тріо» – Галина
Гаврилко – солістка комунального закладу
«Закарпатська обласна філармонія» Закар-
патської обласної ради за концертну програ-
му «Мелодії сердець»;
у номінації «Музикознавець» – Олена
Короленко – член Національної спілки ком-
позиторів України, старший викладач ка-
федри музичного мистецтва Мукачівського
державного університету за музикознавчі
роботи 2019–2020-х років «Кращі мистецькі
проєкти – фестиваль сучасної та класичної
музики «Музичне сузір’я Закарпаття», «Зна-
чення творчої діяльності капели «Боян»
УжНУ», «Жанр фортепіанного концерту
в творчості Д. Задора», «Два скрипкові кон-
церти в творчості закарпатських композито-
рів», «Університетському «Бояну» – 55!».
У галузі образотворчого та декоратив-
но-прикладного мистецтва – премія імені
Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі:
у номінації «Живопис» – Юрій Шеле-
вицький – член Національної спілки худож-
ників України за твір «Вівчарі»;
у номінації «Графіка» – Людмила
Корж-Радько – член Національної спілки
художників України, заслужений художник
України за твори «Надвечіря», «Прохолода»;
у номінації «Скульптура» – Петро Матл –
член Національної спілки художників Укра-
їни за скульптурний твір «Святий Мартин»;
у номінації «Мистецтвознавча праця» –
Іван Небесник – викладач Закарпатської
академії мистецтв за монографію «Графіч-
не мистецтво Закарпаття. Друга половина
ХХ століття»;
у номінації «Декоративно-прикладне
мистецтво» – Наталія Попова – викладачка
Закарпатської академії мистецтв, член На-
ціональної спілки художників України за
об’ємно-просторову пластику «Ріка з ножів».
У галузі хореографічного мистецтва –
премія імені Клари Балог:
у номінації «Балетмейстер» – Михайло
Сачко – керівник народного аматорського
ансамблю танцю «Джерела» Ужгородського
міського центру дозвілля – будинку культу-
ри, заслужений працівник культури Украї-
ни;
у номінації «Хореографічний колек-
тив» – народний аматорський хореографіч-
ний ансамбль народного танцю «Ритм» бу-
динку культури с. Есень Ужгородського ра-
йону (керівник Тиберій Сабов).
Департамент культури
Закарпатської облдержадміністрації
Галина Гаврилко Михайло Сачко Олена Короленко Василь Андрійцьо

19. 17
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела 17
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
Творча майстерня
Без ільничан у районі не обходиться
майже жодний культурно-мистецький за-
хід. Тут є що показати глядацькому загалу.
Уже понад двадцять років працюють народ-
ний аматорський танцювальний колектив
«Юність», народний аматорський вокаль-
ний ансамбль «Ільничанка», зразкова ама-
торська вокальна студія «Ліра» та ціле сузір’я
співаків-аматорів, композиторів, художни-
ків, вишивальниць, різьбярів. У цьому чи-
мала заслуга директора будинку культури
«Шахтар» Наталії Варваринець, яка десятки
літ очолює цей заклад.
− Протягом цього часу зроблено чима-
ло, − ділиться роздумами Наталія Петрівна.
− У 2005 році за успіхи в розвитку пісенної
культури краю ансамблю «Ільничанка» було
присвоєно звання «народний». Ми давали
концерти на всі свята в селі й районі, брали
участь в обласних конкурсах та фестивалях,
виступали із колективами художнього ама-
торства не тільки на Закарпатті, а й далеко
за його межами.
В успіхах «Ільничанки» чимала заслу-
га музичного керівника Людмили Білозір.
Вона – справжній фахівець своєї справи: і со-
ліст, і керівник. Ось як про неї відгукується
одна з перших учасниць колективу Любов
ЖІНКА З ГОЛОСОМ СОПРАНО
Мудранинець: «Людмила Олександрівна –
незвичайна жінка. Усе село знає її, вчительку
музики. Мені пощастило працювати з цією
людиною. Ніколи вона не знає сердитися,
тільки, коли вже діставало, то в куточках
очей появлялися сльози. У цій, на перший
погляд, тендітній жінці була накопичена
майже космічна енергія. Не раз ми приходи-
ли після роботи на репетиції втомлені. Але
вона уміла так провести заняття, що наші
голоси зазвучали різними відтінками. І вже
ніхто нікуди не спішив, а із задоволенням
спілкувався, проводив час із піснею».
Позитивно відгукується Любов Мудра-
нинець і про Наталію Петрівну. Вона нази-
ває її не просто солісткою, а дзвінким сопра-
но. Мовляв, своєю зовнішністю вона схожа
з героїнями пісень.
− Вона так артистично виконує їх, − каже
Л. Мудранинець, − що уявляєш, як «поби-
ли’ня леґіні, цілуючи у млині...», або зача-
ровану мавку, що кохає сопілкаря. Ільниці
надзвичайно пощастило, що саме Наталію
Петрівну направили до нас на роботу. Її пра-
ця – прекрасна історія культурного розвитку
села. Вона – організатор майже всіх свят, ог-
лядів і фестивалів, ведуча концертів, супро-
воджує групи, ансамблі на районні, обласні
та всеукраїнські конкурси і фестивалі. Веде
дитячі гуртки. А то все – титанічний труд.
Щоб все виглядало гарно, елегантно, потріб-
но мати естетичний смак. Вона до всього
ставиться приязно, з лагідною усмішкою.
Чудовий керівник, хороша жінка, справжня
господиня. Завжди поділиться рецептом,
як приготувати смачну страву, пиріг, зама-
ринувати овочі, фрукти, ягоди. У жодних
книжках не знайдеш тих мудрих порад, які
знає вона.
Наталія Петрівна народилася в с. Серед-
нє на Ужгородщині в сім’ї, де всі любили
співати і танцювати. Навчаючись у місцевій
середній школі, організовувала концерти,
дарувала односельчанам пісні, які виконува-
ла спочатку на шкільній, потім на сільській
сцені. Після закінчення десятого класу всту-
пила на навчання на режисерський відділ
Хустського культосвітнього училища. Там
одразу запримітили талант дівчини. Вона
брала участь у різних гуртках, грала в п’єсах.
А після закінчення училища її запросили на

20. Творча майстерня
18
Культурологічні джерела № 1 (53), 2021
роботу в обласний центр на посаду дирек-
тора будинку культури працівників торгів-
лі. Тут перед нею вимальовувалася непогана
перспектива, та доля склалася так, що вона
вийшла заміж, разом із чоловіком, лікарем
Євгеном Васильовичем, приїхали працюва-
ти на Іршавщину. Тут і продовжилася її тру-
дова біографія. Чимало зробила в колективі,
який очолює. Сотні концертних виступів,
десятки нагород – дипломів, грамот, подяк
від райдержадміністрації, райради й облас-
ного управління культури. Є що згадати,
про що поговорити.
− Навіть в умовах пандемії ми не сидимо
склавши руки, − снує свої думки Наталія Пе-
трівна, − а постійно перебуваємо в творчому
неспокою. Разом із старостою села Федором
Королем у святкові новорічно-різдвяні дні
колядницький колектив, сформований на
базі ансамблю «Ільничанка» та учасників
художнього аматорства будинку культури
побував у багатьох трудових колективах села
та міста над Іршавкою, дарував їм колядки,
щедрівки і народні пісні, популяризуючи
звичаї і традиції нашого шахтарського села
і краю, що передаються із покоління в по-
коління. Привітали ми також членів район-
ного Товариства ветеранів праці, які разом
із нами веселилися, прославляли народжен-
ня Ісуса Христа. А в Ільниці вже традицій-
ним став новорічний вогник, на який запро-
шуємо депутатів, підприємців, спортсменів
та активістів села. За святковим столом вони
діляться своїми враженнями, спогадами,
планами на майбутнє.
На традиційному фестивалі «Таланти
багатодітної родини», який щороку прохо-
дить в Іршаві, своїх учасників представляють
зразковий аматорський театр пісні «Ліра» та
учасники гуртка художнього читання.
На районному фестивалі «Да святиться
ім’я Твоє» свої роботи презентували народні
майстрині М. Павлище, М. Ляшко та Л. Ма-
тіко.
До Великодніх свят проводять масовий
захід «За тиждень – Великдень», на якому
демонструють роботи учасників любитель-
ських об’єднань «Вишиванка» та «Господа-
рочка», влаштовують виставки «Великодній
рушничок», «Великодня пасочка», дитячого
малюнка та конкурс на кращу писанку.
Уже давно увійшло в традицію проводи-
ти вечори-зустрічі старшокласників та моло-
ді села з воїнами-інтернаціоналістами. На
прикладах не книжкових героїв та фільмів,
а земляків юнаки та дівчата дізнаються про
їхні подвиги, а це допомагає виховувати їх
у дусі патріотизму і любові до рідної Вітчиз-
ни. На власному прикладі воїни-афганці
Наталія Варваринець, Йолана Мельник, Юрій Буряс з учасниками
народного аматорського вокального ансамблю «Ільничанка». 2020 рік

21. Творча майстерня
19
№ 1 (53), 2021 Культурологічні джерела
розповідають про чоловічу дружбу, підтрим-
ку і взаємовиручку.
Хорошої думки про роботу Ільницького
будинку культури і провідний методист ра-
йонного будинку культури Любов Філеш.
− Наталію Петрівну знаю вже давно, −
каже Любов Михайлівна. − Вона постійно
тримає руку на пульсі часу. Бере активну
участь в організації та проведенні держав-
них і релігійних свят, вшановує імена відо-
мих земляків-письменників, які словом і ді-
лом прославили рідну країну. Серед них
чимало іршавчан, яких вона знала особисто.
Це Іван Петровцій, Юрій Мейгеш, Степан
Жупанин, а також колишній начальник від-
ділу культури райдержадміністрації Василь
Кузан, з яким доводилося разом працювати.
А що вже казати про святкування в селі
Дня шахтаря, де недільного серпневого дня
збираються в центрі села колишні гірники,
їх діти й онуки. Із ранку до пізнього вечора
лунає музика, виступають колективи худож-
нього аматорства, відомі артисти краю та
України.
На високому рівні пройшов вечір-зустріч
з учасниками АТО та вихованцями спор-
тивно-гуманітарного ліцею. Тут протягом
майже двох годин панувала тепла, дружня
атмосфера. З великою повагою та захоплен-
ням слухали присутні розповіді про фрон-
тові будні воїнів Антона Савка та Олексія
Остапчука.
Наша розмова проходила напередодні
Дня Святого Валентина. − Чим для вас є це
свято? – питаю.
− До початку пандемії свято закоханих
у нас завжди проходило на належному рівні,
− не без задоволення говорить вона. − У роз-
важально-пізнавальних програмах, які ми
щороку організовували, брали участь усі,
хто мав бажання. Це були не тільки юнаки
та дівчата, а й люди старшого віку. Усім було
про що поговорити. Це − відносини між мо-
лодими людьми, сімейні стосунки між жін-
кою і чоловіком, виховання молоді, заробіт-
чанство... Останніми роками у пошуках ро-
боти батьки масово виїжджають за кордон,
вихованням дітей займаються бабусі й діду-
сі. Особливо проблемним був минулий рік –
школярі навчалися в основному дистанцій-
но, а старше покоління у смартфоні мало
чого розбирається. Тож у непростих умовах
опинилися і учні, і вчителі, і батьки. Вижи-
вати й пристосовуватися доводиться усім.
...Наталія Петрівна – гарна, красива жін-
ка, недаремно своє життя присвятила куль-
турі. Її професіональна діяльність насичена
добрими справами. Про таких у народі ка-
жуть: і швець, і жнець, і на дуду грець.
Василь ШКІРЯ
Наталія Варваринець з учасниками
народного аматорського вокального
ансамблю «Ільничанка». Обласний фестиваль
«Коляди в Старому селі». Закарпатський
музей народної архітектури та побуту.
Місто Ужгород, 2020 рік
Михайло Белень, Наталія Варваринець,
Іван Хланта. Місто Ужгород, 2020 рік