Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2021 рік.

2. Ольга Мицька (друга праворуч) з учасниками зразкового аматорського ансамблю
народних інструментів «Родина» Тур’є-Реметівської школи мистецтв.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2021 рік
ПЕРЕМОЖЦІ Х ФОЛЬКЛОРНОГО
ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ
«ВЕСЕЛКОВИЙ ПЕРЕДЗВІН»
Галина Жураковська, Маріанна Ганькович
з учасниками фольклорно-етнографічного колективу Ясінянської школи мистецтв.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2021 рік

3. 1
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ.................................... 2
Відлуння подій................................... 3
ТОКАЧ Л. «Великодні мотиви» –
рукотворна краса
і вишуканість................................. 3
МИШАНИЧ В.
Весняний пленер.......................... 4
ГУСТІ В. «Не треба слів!
Хай буде тільки діло!»................. 5
ГАЙДУК О. Писанкова феєрія.
...... 7
ГРИСЬ Т. 40 рушників
Ганни Беряк з Кострина............. 8
ГУЗАК А. Зустріч із ювіляром.
....... 9
ДОВГАНИЧ Л.
Свято хорової музики ................10
КОБАЛЬ Н.
Колекція з бабчиної лади..........14
МАДЯР-НОВАК В.
Ювілейний зорепад....................15
МИШАНИЧ В. Барвистий вінок
Закарпаття.....................................18
ТОВТ А. Визначено переможців
«Веселкового передзвону».........19
МИШАНИЧ В. Стежками
Бокшая й Ерделі.
..........................21
ГАЙДУК О.
Змагалися декламатори............ 22
ШКІРЯ В. Розлоге дерево
творчості Адальберта Ерделі....24
МИШАНИЧ В. «Легенди
Карпат» і його переможці......... 26
МИШАНИЧ В. Моя земля –
моє натхнення............................. 28
ШКІРЯ В. Краще раз побачити....30
Творча майстерня.
......................... 33
МИШАНИЧ В. Фольклорна
експедиція до Зарічова.............. 33
СІДОР О. Життєве кредо
Віктора Петровці.
........................ 35
АНДРІЙЦЬО В.
Дебют у трьох номінаціях.........37
ТЕЛИЧКО В. Творчі горизонти....39
Ювілеї.
................................................ 43
МАКАРЕНКО Г. Натхненним
пошуком осяяні літа.
Заслуженому діячеві мистецтв
України Іванові Хланті – 80!..... 43
МИШАНИЧ В. Сотні пісень
знає Михайло Глюдзик.............. 46
№ 2 (54), 2021
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
О. Гайдук, М. Ганькович,
М. Офіцинська,
В. Сичкун, А. Товт,
з архіву М. Беленя,
В. Теличка,
КЗ «ООМЦК» ЗОР
та мережі Інтернет.
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки
учасники
фольклорного оркестру
«Марамурешені»
Солотвинської школи
мистецтв Тячівського
району.
Фото Володимира
Сичкуна.
Підписано до друку
14.07.2021 р.
Гарнітура Book Antiqua.
Ум. друк. арк. 9,76.
Формат 60ç84/8.
Наклад 300 прим.
Замовл. № 1738
Оригінал-макет
виготовлено
та видрукувано:
ТОВ «РІК-У»,
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Свідоцтво:
Серія ДК № 5040 від
21 січня 2016 року
ЗМІСТ
ХЛАНТА І. Своїми творами
вростає у вічність. Заслуженому
художнику України
Михайлові Беленю – 70!...............47
ЮРОШ В. Скрипка – це життя.
З нагоди ювілею Інни Леснік....... 53
ШКІРЯ В. Тінь, що впала
з божого воза...
Петрові Ходаничу – 70! ............. 55
ТЕТЕРЮК-КІНЧ Ю.
Світлана Стегней –
багатогранність творчої
діяльності. З нагоди 75-річчя
Ужгородського музичного
фахового коледжу
імені Д. Є. Задора......................... 58
БЕДЗІР В. 35 років із рідною
піснею. З нагоди ювілею
народного аматорського
вокального ансамблю
«Бетяри»........................................61
Сторінками історії...................... 65
ЗАЙЦЕВ О. Театрально-
декораційне мистецтво
Закарпатського обласного
українського музично-
драматичного театру
(1961–1980 роки)........................... 65
З досвіду роботи.............................70
МАКАРЕНКО Г. Полотна,
написані серцем ..........................70
У світ.................................................. 73
НОСА М. Історія театру
через призму театрально-
декораційного мистецтва......... 73
ХЛАНТА І. Їхня діяльність
як сповідь божественної
краси...............................................74
ДОВГАНИЧ Л. Пісенна стихія
Михайла Довганича....................76
Пам‘ять..............................................78
МИШАНИЧ В. Син степу,
безмежно закоханий
у Карпати. Художнику
Віталію Звенигородському
виповнилося б 90 років.................78

4. 2
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
АНДРІЙЦЬО Василь – завідувач
кафедри мистецьких дисциплін КЗВО
«Ужгородський інститут культури і мис-
тецтв» ЗОР, кандидат мистецтвознавства,
заслужений працівник культури України
БЕДЗІР Василь – власний кореспон-
дент газети «Урядовий кур’єр» у Закар-
патській області
ГАЙДУК Олена – завідувач відді-
лу народної творчості та аматорського
мистецтва КЗ «Обласний організаційно-­
методичний центр культури» ЗОР
ГРИСЬ Таїсія – артистка КЗК «Заслу-
жений академічний Закарпатський на-
родний хор» ЗОР
ГУЗАК Андріана – бібліотекар І ка-
тегорії Ужгородської центральної міської
бібліотеки
ГУСТІ Василь – завідувач філіалу За-
карпатського обласного художнього му-
зею ім. Йосипа Бокшая «Народний літе-
ратурний музей Закарпаття», заслужений
працівник культури України
ДОВГАНИЧ Людмила – доцент Му-
качівського державного університету
ЗАЙЦЕВ Олег – театрознавець, член
Національної спілки театральних діячів
України, кількаразовий лауреат обласної
премії імені братів Юрія-Августина та
Євгена Шерегіїв, заслужений працівник
культури України
КОБАЛЬ Наталія – редактор газети
«Регіональні новини»
МАДЯР-НОВАК Віра – викладач ци-
клової комісії «Теорія музики» КЗ «Ужго-
родський музичний фаховий коледж
імені Д. Є. Задора» ЗОР, провідний мето-
дист КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» ЗОР, кандидат
мистецтвознавства, заслужений діяч мис-
тецтв України, кількаразовий лауреат об-
ласної премії імені Дезидерія Задора
МАКАРЕНКО Ганна – журналістка
Тячівської районної газети «Дружба»
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР,
член Національної спілки журналістів
України
НОСА Михайло – журналіст, член
Національної спілки театральних діячів
України, директор Міжнародного теат­
рального фестивалю моновистав «Моно-
логи над Ужем»
СІДОР Оксана – провідний методист
Іршавського міського будинку культури
Іршавської територіальної громади, за-
служений працівник культури України
ТЕЛИЧКО Віктор – доцент, викла-
дач-методист КЗ «Ужгородський музич-
ний фаховий коледж імені Д. Є. Задора»
ЗОР, заслужений діяч мистецтв Украї-
ни, лауреат всеукраїнських премій іме-
ні В. Косенка, М. Лисенка, голова Закар-
патської організації Національної спілки
композиторів України
ТЕТЕРЮК-КІНЧ Юлія – викла-
дач-методист циклової комісії «Фортепі-
ано» КЗ «Ужгородський музичний фахо-
вий коледж імені Д. Є. Задора» ЗОР, лау-
реат міжнародних та всеукраїнських кон-
курсів, член Національної всеукраїнської
музичної спілки
ТОВТ Алла – завідувач кабінету по-
чаткової мистецької освіти КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культу-
ри» ЗОР
ТОКАЧ Любов – кореспондент газе-
ти «Регіональні новини»
ХЛАНТА Іван – провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, заслужений
діяч мистецтв України, академік Академії
наук вищої освіти України
ШКІРЯ Василь – член Національної
спілки письменників України, лауреат
обласної премії імені Федора Потушняка
ЮРОШ Владислав – художній ке-
рівник камерного оркестру Закарпатської
обласної філармонії, заслужений артист
України
ПРО АВТОРІВ

5. 3
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
Відлуння подій
У Виноградівському історичному музеї
на початку квітня відкрилася виставка ви-
шивок, ткацтва та писанки. Свої вишукані
роботи на експозицію представила майс-
триня, городянка Марія Бідзіля. Тут і вит-
кані вироби та неймовірної краси вишивані
серветки, скатертини, рушники – домашні,
весільні та великодні, а ще традиційні ви-
ноградівські писанки. Адже Великдень для
кожної людини – це особливе свято, коли бе-
режуть традиції і вірять у диво.
«Наш музей продовжує активно працю-
вати, незважаючи на жорсткі умови, в які
нас ставить пандемія коронавірусу, – зазна-
чила у вступному слові директор Людмила
Тороцкезі. – Традиційно, напередодні Вели-
кодня, ми проводимо виставки на пасхальну
тематику. Тож раді представити широкому
загалу нове творче обличчя Виноградівщи-
ни – майстриню Марію Бідзілю, котра ство-
рила ці високопрофесійні витвори. Вона не
лише власноруч вишиває свої роботи, до
слова, без жодного вузлика, а й сама вига-
дує схеми та додаткові елементи, що їх при-
крашають, – гачкування, макраме тощо. На
виставці представлена тільки частина робіт,
присвячена Великодню. Сподіваємося, наша
співпраця продовжиться і ми зможемо виста-
вити на огляд й інші її роботи».
Марія Юріївна з дитинства захоплюєть-
ся рукоділлям. Вона – уродженка Широкого,
як кажуть, з молоком матері увібрала в себе
традиції рідного краю, які щиро любить, а
головне – береже. Завдяки своїй невтомній
творчій праці, майстриня вже багато років
доносить цю красу до людей. Працювала на
Виноградівському консервному заводі техно-
логом. Але рукоділля захоплювало її можли-
во навіть більше, ніж основна робота. Каже,
що на обідню перерву не ходила, а одразу
сідала за шиття. Поміж цим встигала вихо-
вати двох чудових дітей і бути прекрасною
господинею.
Про свою творчість Марія Бідзіля може
говорити годинами. За її словами, вона цим
живе. Володіє усіма процесами – від виро-
щування конопель та виготовлення ниток,
з яких ткала полотно, а відтак вишивала
сорочки, рушники, серветки та гардини.
«ВЕЛИКОДНІ МОТИВИ» –
РУКОТВОРНА КРАСА І ВИШУКАНІСТЬ
Правда, останнім часом полотно вже для ви-
шивки купує у крамницях. У її домашній
колекції зберігаються найперші вишивки,
створені ще коли була ученицею п’ятого
класу. З часом її витвори удосконалювалися,
вигадувалися нові візерунки та мотиви, які
доповнювалися цікавими елементами. Ма-
рія Юріївна створює їх не лише для себе, а
залюбки дарує вишивки своїм рідним, зна-
йомим та друзям. Вона зізналася, що ніко-
ли не планувала виставляти свої роботи на
огляд широкому загалу. Сталася ця подія
завдяки тісному спілкуванню з відомою ви-
ноградівською мисткинею – членкинею На-
ціональної спілки майстрів народного мис-
тецтва України Ольгою Гал.
Наразі майстриня не може достемен-
но сказати скільки робіт створила за свою
творчу діяльність. Адже тільки картин нею
вишито 26, які, переконана, заслуговують
стати ще однією окремою виставкою. Бо ті,
хто бачив їх, особливо картину «Коні», зали-
шаються в неймовірному захваті від її вико-
Марія Бідзіля

6. Відлуння подій
4
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
нання. А на кухні Марії Юріївни не тільки
приємно пити чай чи каву з її запашною до-
машньою випічкою, а й розглядати вишив-
ки, що вдало доповнюють інтер’єр.
Роботи Марії Бідзілі прикрашають не
тільки українські оселі, а й милують око за-
кордонних друзів, зокрема в Іспанії, куди до-
велося поїхати на заробітки. Користувалися
попитом її носові хустиночки для наречених,
вишиті білим на білому. А загалом іспанці
більше полюбляють голубі кольори, напев-
но, вони нагадують їм море. Марія Юріївна
зізналася, що її улюблений колір – ліловий
або фіолетовий, але в роботі використовує
майже всю кольорову гаму. Найбільше задо-
волення майстриня отримує, коли вишивка
готова, подумки запитуючи себе: «Невже це
я зробила?».
Привітати Марію Юріївну з відкриттям
виставки прийшли її найближчі друзі та сусі-
ди, а також голова обласного культурно-про-
світницького товариства ім. О. Духновича
Юрій Продан, директор міського будинку
культури Святослав Гал, котрі висловили
своє щире захоплення творчістю майстри-
ні, наголошуючи, що вишивка – один з най-
улюбленіших різновидів народної творчості,
а роботи Марії Бідзілі – це її особистий світ
неповторної краси, вишуканості й фантазії,
збережених звичаїв рідного краю та свого
коріння.
Любов ТОКАЧ
Весною, коли природа пробуджується до
життя, а ми після похмурих і холодних мі-
сяців радіємо кожному погожому сонячному
дневі, стало доброю традицією проводити
в Ужгороді пленери. 22 квітня 2021 року від-
бувся черговий семінар-пленер «Рожевий
цвіт» організований і зреалізований Облас-
ним організаційно-методичним центром
культури (директор – заслужений праців-
ник культури України Ганна Дрогальчук).
Відзначимо, що це вже вдесяте. До участі
були запрошені як професійні, так і мит-
ці-аматори. Приємно, що попри всі обстави-
ни, які не сприяють культурно-мистецьким
акціям, нам вдалося провести пленер.
З вітальним словом виступив заступник
директора Центру культури, заслужений
працівник культури України Василь Бара-
новський, який побажав усім натхнення
й плідної роботи. Своїми думками про мис-
тецтво та його роль у житті поділився яскра-
вий представник крайової школи малярства,
викладач Ужгородської школи мистецтв Ва-
силь Вовчок.
Багато художників уже далеко не впер-
ше беруть участь у наших акціях. Серед них
Олександр Сидорук, Василь Вовчок, Антон
Секереш, Антоніна Ісак-Дурда, Мирослав
Голянич, Марина Чопей, Аркадій Мухо-
мед’янов, Людмила Курта-Стегун та інші.
Не втримався й провідний методист Центру
культури, різьбяр Костянтин Ковган, який
теж попрацював разом із іншими митцями.
Щороку до нас приєднується кілька нових
митців. Цьогоріч вперше у пленері взяли
ВЕСНЯНИЙ ПЛЕНЕР
участь Станіслав Андрієвський з села Корит-
няни та Роман Горзов із Білок. Кілька годин
активного спілкування з весняним Ужгоро-
дом привело до народження чудових етюдів,
що залишаться у творчому доробку майстрів
пензля.
На завершення всі, хто бажали, відвіда-
ли Закарпатський обласний художній музей
ім. Й. Бокшая, де оглянули ювілейну експо-
зицію народного художника України Юрія
Герца, всесвітньо відомого нашого земляка,
академіка Ігоря Грабара та отримали неза-
бутні враження від зустрічі з високим мис-
тецтвом.
Володимир МИШАНИЧ
Марина Чопей, Антон Секереш.
Місто Ужгород, 2021 рік

7. Відлуння подій
5
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
У когорті борців за незалежність і само-
стійність України чільне місце належить
і письменникам – особистостям, які своє сло-
во і життя сповна віддали за нашу свободу.
Яскраво і переконливо простежується це на
прикладі історії Закарпаття. Трудівники лі-
тературної ниви, зокрема Василь Ґренджа-­
Донський, Зореслав, Іван Ірлявський та
інші, були безпосередніми учасниками кон-
кретних подій у процесі державотворчої бо­
ротьби.
У контексті всенародного відзначення
30-річчя незалежної Української держави
задокументовані, відтворені на сторінках
книг, журналів, періодики події та людські
долі суттєво доповнюють і збагачують наші
пізнання тих звитяжних і драматичних ро-
ків.
Саме в такому руслі спрямована обсяж-
на книжкова виставка, розгорнута у філіалі
Закарпатського обласного художнього му-
зею ім. Й. Бокшая «Народний літературний
музей Закарпаття» під промовистою назвою
«У незалежності Вкраїни їх слово і життя».
У ній передбачається проілюструвати від-
творення процесу боротьби і українського
державотворення на Закарпатті, починаю-
чи від 1918 року до Акту проголошення не-
залежності України в 1991 році. І триватиме
вона до вересня, поповнюючись матеріала-
ми, які охоплюють наступні періоди – від
1939 року до 1946 р. – визволення Закарпат-
тя від нацистських загарбників, прийняття
Маніфесту про його возз’єднання з матір’ю
Україною і завершальний етап – входження
краю до складу України.
У суботу, 24 квітня 2021 року, з експози­
цієюознайомилисьнароднідепутатиУкраїни
Ірина Геращенко, Іванна Климпуш-Цинцад-
зе, Марія Іонова, заступник голови обласної
ради Денис Ман. Вони подарували народно-
му літературному музею Закарпаття двотом-
не видання Олександра Пагирі «Карпатська
Україна в документах другої Чехословацької
республіки», яке випустило Львівське видав-
ництво Українського Католицького Універ-
ситету в 2020 році. Видання одразу ж зайняло
чільне місце серед експонатів виставки.
У першій частині цієї виставки охопле-
но особливо складний період, пов’язаний
із проголошенням у 1918 році Гуцульської
Республіки. Цей період в історії Закарпаття
яскраво і самобутньо відтворено в романі
«НЕ ТРЕБА СЛІВ! ХАЙ БУДЕ ТІЛЬКИ ДІЛО!»
Уласа Самчука «Гори говорять» (1934), який
побачив світ у бібліотеці «Самостійної дум-
ки» в Чернівцях. Один із примірників зазна-
ченого видання є у фонді «Народного літе-
ратурного музею Закарпаття». Ним і розпо-
чинається згадана книжкова виставка. Про
ці ж події йдеться в наступному експонаті –
книжці Степана Клочуряка «Гуцульська Ре-
спубліка» (1918–1919). Вона вийшла в світ до
100-річчя проголошення Гуцульської Респу-
бліки в центрі Українських Карпат – Ужго-
роді в 2018 році у видавництві «Карпати». До
музею ця книжка потрапила в якості пода-
рунку від автора однієї з передмов, відомого
науковця, публіциста, академіка АН Украї-
ни Миколи Мушинки. Із цих видань та пу-
блікацій у журналі «Карпатський край» (ре-
дактор Василь Кухта) дізнаємось про цілу
когорту патріотів, які в далекому 1918 році
усвідомлювали себе українцями і боролись
за Українську державу. Гуцульська Респу-
бліка справедливо вважається предтечею
Карпатської України, історія якої досить ши-
роко і переконливо подається у виданнях,
що склали зазначену книжкову виставку.
Насамперед це об’ємне видання науковців
Миколи Вегеша і Маріана Токара «Карпат-
ська Україна на шляху державотворення»
(Ужгород, Карпати, 2009). У ньому на весь
ріст постає особистість Августина Волошина
в контексті суспільно-політичного і націо-
нально-культурного розвитку Карпатської
України впродовж 1918–1939 років, а також
у його взаємовідносинах із громадсько-куль-
Іванна Климпуш-Цинцадзе, Василь Густі

8. Відлуння подій
6
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
турними діячами, письменниками, які були
активними творцями, співцями й оборон-
цями Карпатської України.
Глибинно розкривається ця тема у книж-
ці «Августин Волошин: два ювілеї», яку скла-
ли документи про всенародне відзначення
50-річчя і 60-річчя А. Волошина. Її упоряд-
кував кандидат історичних наук, доцент,
завідувач кафедри, координатор Центру іс-
торичних студій з богемістики і славістики
Ужгородського національного університету
Ігор Ліхтей.
Одним із першим серед них є поет, гро-
мадсько-культурний діяч Василь Ґренд-
жа-Донський. На виставці подані із фондів
«Народного літературного музею Закарпат-
тя» його вже раритетні видання – збірки
поезій, що вийшли у 20–30-і роки минулого
століття: «Золоті ключі», «Шляхом терно-
вим», «Тобі, рідний краю», збірка оповідань
«Назустріч волі». З цікавістю сприймається
літературний і суспільно-політичний жур-
нал «Наша земля» (№ 10, 1927 р.), головним
редактором якого був В. Ґренджа-Донський.
До особливо важливих експонатів вис­
тавки належить також дивом збережена
книжка поезій Зореслава «Сонце й блакить»
(Ужгород, 1936 р.) з автографом поета, який
датовано 23 серпня 1991 року – під час його
відвідин Закарпаття. Тут же і твори інших
авторів – письменника, священника, посла
Сойму Карпатської України Юрія Станин-
ця, педагога, прозаїка і драматурга Олек-
сандра Сливки, молодих у роки Карпат-
ської України Андрія Патруса-Карпатського,
Івана Ірлявського, Марка Бараболі, Федора
Потушняка, Миколи Рішка, Юлія Боршо-
ша-Кум’ятського та ін. Логічно й змістовно
доповнюють виставку матеріали про Василя
Пачовського, який написав унікальний іс-
торико-географічний нарис про Закарпаття
«Срібна Земля», передмову до першої збірки
Василя Ґренджі-Донського «Квіти з терням»,
багато інших статей і творів про наш край,
видання Володимира Бірчака, Олега Ольжи-
ча, Юрія Горліс-Гірського. Із поетичної анто-
логії «Моя Карпатська Україна», що вийшла
в світ 1992 року в Ужгороді у видавництві
«Бокор». Відвідувачі виставки ознайомлять-
ся також із творами вже згаданих Зоресла-
ва, В. Ґренджі-Донського, В. Пачовського,
І. Ірлявського, О. Ольжича, а також Євгена
Маланюка, Івана Колоса, Спиридона Черка-
сенка, Юлія Боршоша-Кум’ятського, Федора
Могіша.
Привертають увагу видання активних
учасниць національно-визвольного руху, са-
мовідданих трудівниць літературної ниви –
Марійки Підгірянки, Миколаї Божук, Ірини
Невицької, Олени Рудловчак.
Усі ці особистості були майже ровесни-
ками й однозначно – палкими патріотами,
ріднею по слову. Про значимість їх слова
і діла у всенародному русі за створення неза-
лежної Української держави йдеться у низці
документальних видань, які експонуються
на зазначеній книжковій виставці.
У третій частині передбачено відтвори-
ти участь письменників у державотворчих
змаганнях, показати, як поєднувалось їх
слово і життя у боротьбі за проголошення
незалежності Української держави у серпні
1991 року.
До речі, ознайомившись із її експона-
тами, відвідувачі мають змогу обмінятись
думками, враженнями, внести свої пропози-
ції щодо поширення отриманої інформації
серед молоді.
Зазначену виставку відвідали викладачі
та студенти КЗВО «Ужгородський інститут
культури і мистецтв» ЗОР, в індивідуально-
му порядку – учні, студенти, педагоги та на-
уковці обласного центру.
Василь ГУСТІ
Василь Густі з відвідувачами виставки

9. Відлуння подій
7
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
28 квітня 2021 року в смт Середнє, що на
Ужгородщині, відбулася благодійна акція
«Писанкова феєрія», у якій на запрошен-
ня організаторів взяли участь працівники
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради – завідувачка відділу народної творчос-
ті та аматорського мистецтва Олена Гайдук,
завідувачка народного етнографічного му-
зею Центру культури, заслужений майстер
народної творчості України Наталія Стегура
й методист Олена Ваш.
Працівники закладів культури та освіти
Середнянської селищної ради презентували
на виставці писанки, виконані у найрізнома-
Наталія Стегура та Олена Ваш з учасниками благодійної акції «Писанкова феєрія».
Смт Середнє, 2021 рік
ПИСАНКОВА ФЕЄРІЯ
нітніших техніках – від традиційних (воско-
ва, шкрябанка, мальованка) до найсучасні-
ших (квілінг, декупаж, мотанка).
Відкрили захід заступник селищного
голови Роман Василиндра, головний спеці-
аліст відділу культури, туризму та зовніш-
ніх зв’язків апарату Середнянської селищної
ради Лілія Грушовська-Ніколенко, завіду­
вачка народного етнографічного музею
Центру культури Наталія Стегура, які щиро
привітали учасників, наголосивши на важ-
ливості проведення подібних мистецьких
акцій. До слова, кошти від реалізації виробів
віддадуть місцевому жителю Віталію Ма-
тьовці, що потребує допомоги.
У рамках акції відбулися цікаві май-
стер-класи з виготовлення писанки, які про-
вели Маріанна Повхан (восківка), Єлизавета
Кузик (шкрябанка та мальованка), Гелена
Павлюк (декупаж), Ольга Ніколенко (писан-
ка-оберіг), Вероніка Муска (квілінг), Вікторія
Булина (зернівка). Методист Центру культу-
ри Олена Ваш ознайомила присутніх із тех-
нікою кінусайга з елементами вишивки.
Завдяки організаторам захід вдався та
пройшов на високому рівні, залишивши
в учасників та відвідувачів гарні, позитивні
враження.
Щиро дякуємо майстрині Маріанні Пов­
хан за писанки, які вона подарувала для на-
родного етнографічного музею, що розмі-
стився у Центрі культури.
Олена ГАЙДУК
Вікторія Булина і Наталія Стегура
під час майстер-класу

10. Відлуння подій
8
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
П’ятого травня 2021 року, в цей світлий
Великодній період, одна із локацій Закар-
патського музею народної архітектури та по-
буту вбралася в десятки неповторних виши-
тих рушників: колекцію своїх рукотворних
робіт вперше на широкий загал представила
мешканка с. Кострино, що на Великоберез-
нянщині, Ганна Беряк.
Яскраві, вишукані, багаті за колористи-
кою й орнаментами, водночас неймовірно
теплі й гармонійні, ці витвори мистецтва
одразу притягують погляди, нагадують про
наші споконвічні традиції, повертають до
бабусиної хати, де все пройняте любов’ю і до-
бром. Це особливо відчувалося там, у скансе-
ні, біля садиби з с. Гусного Великоберезнян-
ського району.
Пані Ганна – педагог за фахом, 47 років
пропрацювала вчителькою молодших кла-
сів Костринської школи. Про своє захоплен-
ня рукоділлям розповідає так: «Мені було
п’ять років, коли мама дала шматок домот-
каної тканини, голку з ниткою, показала,
як зав’язувати вузлик. І я почала вишивати.
Вишивання для мене – це свято. Бачите, ко-
жен рушник інакший, з якоюсь родзинкою.
Мене не стільки цікавить візерунок, як під-
бір кольорів – щоб вони гармонійно поєдну-
валися. Щодо техніки, то деколи використо-
вую «низинку», але в основному рушники
вишиваю «хрестиком». Звикла працювати
паралельно над двома-трьома рушниками,
під настрій. Надаю перевагу характерним
для Березнянщини кольорам – спокійним,
пастельним, ніжним. Улюблене поєднання –
вишневий з рожевим. Насправді тут лише
невеличка часточка моїх робіт».
Роботи Ганни Беряк
40 РУШНИКІВ ГАННИ БЕРЯК З КОСТРИНА
Для своєї дебютної виставки Ганна Бе-
ряк обрала сорок вишитих рушників. Ко-
жен вражає красою і неповторністю, цікавим
орнаментом, акуратністю техніки, гармо-
нією кольору, вишуканості й смаку. Від кож-
ного віє материнською піснею, сімейним за-
тишком, душевним теплом. А ще в доробку
мисткині є вишиті бісером ікони, деякі з них
вже давно прикрашають місцеві храми.
Вишивана краса привернула увагу чис-
ленних відвідувачів скансену. Прийшли
познайомитися з творчістю талановитої на-
родної майстрині й представники інтелі-
генції краю, серед яких земляк пані Ганни,
заслужений художник України Іван Дідик,
директор-художній керівник Заслужено-
го академічного Закарпатського народного
хору, заслужений працівник культури Укра-
їни Наталія Петій-Потапчук, викладачка
Ужгородського музичного фахового коле-
джу ім. Д. Є. Задора, заслужений праців-
ник культури України Надія Підгородська,
заслужена артистка України Надія Гораль,
хореографи Людмила Вайзер і Василина Си-
ничка, представники ЗМІ тощо.
Своїми враженнями від виставки Ната-
лія Петій-Потапчук поділилася у соцмережі:
«Біля Великоберезнянської хижі, в музеї під
відкритим небом «Старе село» сьогодні свя-
то, світлий пасхальний день! Подивіться, які
неймовірні вишивані рушники красують-
ся під солом’яною стріхою древньої верхо-
винської оселі... Пані Ганна, талановита на-
родна мисткиня, жителька Кострино дарує
нам всім велику насолоду та радість своєю
творчістю. Її рукотворні рушники своїми
мотивами та орнаментами об’єднують всю
Україну».
Таїсія ГРИСЬ

11. Відлуння подій
9
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
Творчий вечір «Володар мудрості народ-
ної», присвячений 80-річчю Івана Хланти,
заслуженого діяча мистецтв України, мисте-
цтвознавця, кандидата філологічних наук,
педагога, бібліографа, відбувся 13 травня
2021 року в Ужгородській центральній місь-
кій бібліотеці.
Іван Хланта народився 20 квітня
1941 року в селі Копашново на Хустщині
у багатодітній селянській сім’ї.
Закінчив філологічний факуль-
тет Ужгородського державного
університету (1964), аспіранту-
ру Інституту мистецтвознав-
ства, фольклору та етнографії
ім. М. Т. Рильського Академії
наук України (1974). У 1976 році
захистив кандидатську дисер-
тацію на тему «Українська соці-
ально-побутова казка»; у 2007 р. –
докторську на тему «Жанр ду-
ховної пісні: історія та поетика
(на матеріалі Карпатського регі-
ону)».
За своє творче життя ви-
дав понад 110 книжок, активно
працює в різних напрямках як
фольклорист, літературознавець,
бібліограф, мистецтвознавець,
педагог, і в кожному дивує від-
криттями нових інтелектуаль-
Людмила Ленарт, Мар’яна Чегіль, Іван Хланта,
Андріана Гузак. Ужгородська центральна міська
бібліотека. 2021 рік
ЗУСТРІЧ ІЗ ЮВІЛЯРОМ
но-мистецьких фактів та явищ. Можна лише
дивуватися, як треба любити свій край, щоб
протягом багатьох років проводити пошуко-
во-дослідницьку роботу, записувати розпо-
віді старожилів, перебрати численні архівні
документи, систематизувати, впорядкувати
написане, щоб залишити в людських серцях
добрий слід і гарну пам’ять.
Як педагог, Іван Васильович свої знання,
уміння, душевне тепло, життєвий і творчий
досвід з радістю і захопленням віддає своїм
шанувальникам. Дослідники творчості Іва-
на Хланти відзначають, що його книги не
тільки бережуть генетичну пам’ять свого
народу, а й пробуджують його національну
свідомість.
Вітання ювіляру від імені міського голо-
ви Ужгорода Богдана Андріїва та депутат-
ського корпусу, грамоту Ужгородської місь-
кої ради передала заступниця начальниці
управління у справах культури, молоді та
спорту Мар’яна Чегіль.
Привітати ювіляра прийшли також ро-
дичі, друзі, поціновувачі творчості. Музич-
ний подарунок презентувала ужгородська
співачка, артистка Заслуженого академічно-
го Закарпатського народного хору Миросла-
ва Копинець.
На вечорі представили й виставку твор-
чого доробку Івана Васильовича.
Андріана ГУЗАК
Іван Хланта і Ярослав Кирлик

12. Відлуння подій
10
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
16 травня 2021 року
в Ужгороді відбувся пер-
ший тур IX Всеукраїнсько-
го хорового конкурсу імені
Миколи Леонтовича.
Маючи досвід у рецен-
зуванні музичного вико-
навського мистецтва, мені
надзвичайно приємно пи-
сати про довгоочікувану
подію Срібної Землі, коли
душа переповнена вра-
женнями, які так власно
виходять за межі усього
буденного і звичайного та
налаштовують на самоза-
глиблення.
Свято хорової музики
з нагоди 100-річчя хорово-
го товариства ім. Миколи
Леонтовича зібрало вико-
навців хорового мистецтва
з різних районів Закарпат-
тя. Зі сцени обласної філармонії линули
співзвуччя трепетних і теплих людських го-
лосів, об’єднаних живою силою колективних
виконавців, які вправно відтворювали пре-
красні зразки хорової музики різних стилів
і напрямків.
Дивуєшся, як в таких важких умовах
пандемії фахівці хорового мистецтва музич-
них шкіл, шкіл мистецтв, аматорських ко-
лективів світського і духовного спрямування
змогли підготувати програму, яка б відпові-
дала вимогам конкурсу.
Потужне аматорське хорове мистецтво
на Закарпатті було представлене такими
колективами, як хор працівників культури
Іршавської ТГ (керівник – заслужений пра-
цівник культури України Оксана Сідор); хор
«Bel canto» Солотвинської ТГ (Єва Вайна-
гі); хор «Мелодія» Іршавського міського бу-
динку культури; хор працівників культури
Хустського району (керівник – заслужений
працівник культури України Іван Мешко);
народна аматорська чоловіча хорова капела
«Боян» ДВНЗ «Ужгородський національний
університет» (керівник Олена Короленко);
єпархіальний хор імені Федора Небесного
Мукачівської єпархії УПЦ (керівник Інна
Небесна); молодіжний хор Мукачівського па-
лацу культури і мистецтв (керівник Ярослав
Біличко); хор «Срібний дзвіночок» Мукачів-
СВЯТО ХОРОВОЇ МУЗИКИ
ської школи мистецтв ім. С. Мартона (керів-
ник Інна Небесна); хор «Gloria» Іршавської
школи мистецтв (керівник Олена Йонаш);
зразковий аматорський колектив «Перлин-
ка» Ужгородської дитячої музичної школи
№ 1 ім. П. І. Чайковського (керівник Марія
Мудранинець).
Заглибимось в історію розвитку хорово-
го руху в Україні.
20-і роки ХХ століття – початок нової епо-
хи для України. Київська хорова школа почи-
нає суттєво відновлюватися. Визначаються
лідери хорового співу: Олександр Кошиць,
Микола Леонтович, Пилип Козицький, Яків
Яциневич, Кирило Стеценко, Михайло Вери-
ківський. З’являються нові хормейстери, які
прибули до Києва з різних куточків України,
Н. Городовенко, В. Верховинець, Г. Верьовка,
П. Демуцький, Е. Скрипчинська.
З метою розповсюдження художньої
творчості створюється Всеукраїнське музич-
не товариство ім. Миколи Леонтовича (1922).
Проводяться олімпіади, огляди, декади мис-
тецтва. Формується Президія Всеукраїнсько-
го музичного товариства ім. М. Леонтовича,
до складу якого входять композитори Д. Ре-
вуцький, Ю. Михайлов, К. Квітка, П. Козиць-
кий, Л. Ревуцький, М. Грінченко, М. Вериків-
ський, Н. Левицький.
Наталія Кречко та Заслужений академічний
Закарпатський народний хор

13. Відлуння подій
11
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
Єпархіальний хор імені Федора Небесного
Мукачівської єпархії УПЦ
Перший республіканський конкурс
ім. М. Леонтовича відбувся в 1988–1989 роках
і засвідчив, що найдемократичніший жанр
мистецтва – хоровий спів – посідає вагоме
місце в загальній музичній виконавській
культурі України.
З часів незалежності Української держа-
ви відбувається відродження духовної му-
зики українських композиторів-класиків.
Сучасні композитори також звертаються до
псалмової традиції. З’являється цілий пласт
духовної музики з сучасними прийомами
хорового письма та новий жанр хорового ви-
конавства – камерні хори.
Урочисте відкриття першого туру ІХ Все-
українського хорового конкурсу ім. Миколи
Леонтовича пройшло саме в Ужгороді, най-
віддаленішому західному куточку України.
Засновниками хорового змагання є Мініс-
терство культури України, Національна му-
зична спілка та Всеукраїнське хорове товари-
ство ім. М. Леонтовича. Підтримує цей захід
Український культурний фонд.
Мистецька акція відбулася за підтримки
департаменту культури, національностей та
релігій Закарпатської облдержадміністрації,
а співорганізатором виступив Заслужений
академічний Закарпатський народний хор.
Оцінювало учасників регіонального
відбору поважне журі у складі голови орг-
комітету, директора-художнього керівника
Заслуженого академічного Закарпатського
народного хору, голови Закарпатського осе-
редку Всеукраїнського хорового товариства
ім. М. Леонтовича, заслуженого працівника
культури України Наталії
Петій-Потапчук, директора
Мукачівської хорової школи
й керівника Мукачівського
хору хлопчиків та юнаків,
члена Національної спілки
композиторів України, за-
служеного діяча мистецтв
України Володимира Волон-
тира та професора кафедри
академічного хорового мис-
тецтва Київського націо-
нального університету куль-
тури і мистецтв, художнього
керівника та головного ди-
ригента студентського ака-
демічного хору «Anima», за-
служеної артистки України,
голови журі Наталії Кречко.
Конкурс проводився за номінаціями
«мішані», «камерні», «однорідні» та «дитячі»
хори. Розпочався захід привітанням очіль-
ника департаменту культури, національнос-
тей та релігій Закарпатської облдержадміні-
страції Євгена Тищука, голови журі Наталії
Кречко та голови оргкомітету Наталії Пе-
тій-Потапчук.
Заслужений академічний Закарпат-
ський народний хор під керівництвом Ната-
лії Петій-Потапчук розпочав свято музики
справжнім шедевром М. Леонтовича, хо-
ровою обробкою «Дударик», в якому сфо-
кусувалися стильові риси творчості митця.
Мелодія пісні виступає в ролі остинато, яка
в процесі розвитку хорового багатоголосся
оплітається різноманітними мелодични-
ми підголосками, декотрі з яких набувають
значення самостійних мотивів. Композитор
майстерно користується засобами верти-
кально-рухомого контрапункту. Хорові ко-
лективи області майстерно виконали зразки
хорової музики Миколи Леонтовича «Гра
в зайчика», «Женчичок-бренчичок», «Ой си-
вая зозуленька», «Гей, у світлиці».
Жартівливі пісні, маючи гамофонно-гар-
монічну фактуру, розвивають у хоровому
звучанні яскраву жанрову сюжетну лінію,
додаючи хору інструментальної барвистості,
багатої хорової палітри.
Весільну пісню «Ой сивая зозуленька»,
яку виконали жіночі колективи, хвилюючи
відтворили жаль за батьківським двором за-
собами гармонійного багатоголосся в поєд-
нанні у кадансах унісону, октави.

14. Відлуння подій
12
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
Правдиве поєднання слова в музиці
з самостійним рухом голосів в обробці «Гей,
у світлиці» надало виконанню Єпархіально-
го хору яскравого жанрового колориту.
Хочеться поділитися думками про ко-
лективи, які здобули перемогу на регіональ-
ному змаганні.
Дитячий і мішаний хор Інни Небесної
засвідчив про цілеспрямовану хормейстер-
ську роботу керівника, її, безперечно, знач-
ні здобутки. Це диригент впевнений у своїх
професійних діях, глибоко розуміючий хо-
рове мистецтво. Вона ніколи не намагається
створити з хором виконавський ефект. Її ди-
ригування завжди змістовне і професійне.
Керівник розвиває в єпархіальному хорі хо-
рову техніку, підпорядковану молитовному
настрою. З максимальним досягненням ін-
тонаційної чистоти був заспіваний важкий
для виконання і дещо по-інструментально-
му трактований хоровий концерт Дмитра
Бортнянського «З нами Бог». Оволодіння
класичним репертуаром говорить про ква-
ліфікацію співаків, які вільно справляються
з діапазоном у 4 октави, вокальною технікою,
масивністю і глибиною звучання. Урочи-
сто-панегіричний концерт Бортнянського,
присвячений Воскресінню Христа прозву-
чав святково, втілюючи стан душевного під-
несення, сердечності й теплоти. Диригент
урівноважив звучання різних регістрів, до-
сягнув ансамблевості голосів, точності всту-
пів, м’якості й виразності. Хор продемонстру-
вав тембральну красу, містичну піднесеність
стилю, чудовий смак.
Мукачівський молодіжний хор виконав
на конкурсі твори духовного спрямування.
Композитори Михайло Вербицький, Мико-
ла Леонтович, Тетяна Яшвілі, Леся Дичко
урочисто прозвучали після великого хрис-
тиянського свята Великодня.
Корифей галицької музики Михайло
Вербицький – представник Перемишльської
школи створив літургію. Ірмос «Ангел вопія-
ше» – ліричний розділ літургії, де мелодика
пов’язана з пісенно-романсовими джерела-
ми. Виконання в цьому колективі поставле-
но на найвищий щабель: рівновага регістрів,
ансамблевість голосів, чистота інтонування,
органічне звучання тенорового соло додало
особливої м’якості й краси.
У статті «Прагнення до досконалості» я
акцентувала увагу на голосовому матеріалі
колективу, спроможному в майбутньому пе-
ретворитися в ідеальний виконавський ін-
струмент. Саме цю тезу підтвердив виступ
колективу на конкурсі ім. М. Леонтовича.
Диригент Ярослав Біличко володіє твор-
чою привабливістю та підкорює і виконав-
ців і слухачів. Микола Леонтович «В царствії
твоїм» з «Служби Божої» є тому підтвер-
дженням. Псалмодійна композиція Леонто-
вича вибудована контрасно. Звучання хору
проходить усю шкалу нюансів, розмежовую-
чи кожну фразу біблійного тексту, доводячи
до потужного FORTE «На небесах». Соліст
Віталій Симонян додав звучанню компози-
ції драматичного відтінку, могутності Божої,
зразкової виконавської точності.
Колектив професійно відтворив зразки
духовної музики сучасних композиторів.
Ніжним мереживом «Херувимської» Тетяни
Янашвілі зачарували виконавці своїм бага-
тим технічним ресурсом.
Слухацька аудиторія почула теплий мо-
литовний колорит хору і солістки «Святий
Боже» з літургії Іоанна Златоустого Лесі Дич-
ко. Душевне прохання людини підсилює
«Помилуй нас»! Сила музичного слова авто-
Молодіжний хор Мукачівського палацу культури і мистецтв

15. Відлуння подій
13
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
ра, гармонічна краса цілого створює багату
тембральну барву, яка відрізняється від тра-
диційної новаторськими знахідками у сфері
вокально-хорової виразності.
Яскрава емоційність виконання духов-
них творів говорить про здібності проника-
ти в людські хвилювання, віднайти в звучан-
ні хору потрібний тембр, розуміння приро-
ди звуку, відповідного нюансу і змісту.
Творча співдружність диригента і співа-
ків залишають у слухачів незабутнє вражен-
ня, яке надовго заполоняє серця людей. Не
випадково, що цей колектив став перемож-
цем першого туру конкурсу ім. М. Леонто-
вича.
Дитяче хорове виконавство на Закарпат-
ті впевнено розвивається завдяки функціо-
нуванню шкіл мистецтв, загальноосвітніх
шкіл.
Система музичного виховання в дитя-
чих хорових колективах є надзвичайно важ-
ливою складовою в оволодінні усіма вокаль-
но-хоровими навиками. Розвиток музичної
грамотності, музичного смаку, артистичнос-
ті, емоційності надзвичайно важливі для
формування у дітей естетичних уподобань.
Удосконалення музичного слуху, відчуття
ритму, гармонічного слуху, розвитку голосо-
вого апарату дозволяє розширити репертуар
дитячих колективів.
Значних творчих результатів здобули
зразковий аматорський колектив «Перлин-
ка», керівник М. Мудранинець. Діти від-
різняються цікавим артистичним відтво-
ренням репертуару. Вони живуть на сцені.
Твори «Іди, іди, дощику», «Женчичок-брен-
чичок» М. Леонтовича захоплюють слухачів
радістю творчого процесу.
Колектив «Срібні дзвіночки» Мукачів-
ської школи мистецтв Інни Небесної ціка-
вий розумінням дитячого звуку, грамотним
підбором репертуару.
Великий і складний репертуар співав
хор «Gloria» Іршавської школи мистецтв,
керівник Олена Йонаш. Виховання в цьому
колективі продумане, відчувається профе-
сійна хорова робота. Діти успішно долають
вокально-хорові складності, тому їм під силу
західноєвропейська класика, зокрема Джо-
ванні Перголезі.
Хоровий академічний спів на Закарпатті
має вікові традиції. Багатонаціональна Сріб-
на Земля поєднує в собі особливості угор-
ські, словацькі, чеські, німецькі (швабські),
румунські, які примножують і збагачують
українську культуру.
Угорка Єва Вайнагі дуже виразно інтер-
претувала з жіночим хором «Bel canto» об-
робку М. Леонтовича «Ой сивая зозуленька».
Після довгого затишшя завдяки керів-
нику Олені Короленко відродилася народна
аматорська чоловіча хорова капела «Боян»
ДВНЗ «Ужгородський національний універ-
ситет». Покращується в колективах техніка
дихання, співоча культура, звукова канти­
лена.
Концерт академічного хорового співу
ІХ конкурсу ім. М. Леонтовича – це свято
чистого високого мистецтва, слухачі якого
заповнюють свої серця радістю і сильним
враженням від почутого.
Людмила ДОВГАНИЧ
Зразковий аматорський колектив «Перлинка»
Ужгородської дитячої музичної школи № 1 ім. П. І. Чайковського

16. Відлуння подій
14
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
У Міжнародний день музеїв, 18 травня,
у Виноградівському історичному музеї уро-
чисто відкрили унікальну виставку деко-
ративних тарілок «З бабчиної лади» з при-
ватної колекції Ірини Турцанаш (с. Хижа)
в рамках проєкту «Мінімузей у музеї. Ми-
нуле – сучасне». Ірина Іванівна непересічна
особистість. Вона – директор будинку куль-
тури села Хижа, керівник народного аматор-
ського фольклорного колективу «Хижанські
візерунки», працівник культури з великим
стажем і досвідом роботи.
– У колекції Ірини Іванівни – стародав-
ні народні костюми, ткані вироби і речі до-
машнього вжитку. Це безцінна спадщина,
яка зберігається і передається з покоління
в покоління. У музеї представлена тільки ма-
ленька часточка її колекції: 59 тарілок, з них
22 отримані в спадок від родини. Сім домот-
каних рушників, – зазначила директорка
Виноградівського історичного музею Люд-
мила Тороцкезі. – Представлені тарілки, ви-
готовлені у Чехословаччині, Угорщині, Ав-
стрії. Якщо вони отримані у спадок від бабу-
сі, то можемо стверджувати, що їм приблиз-
но 90 років, а якщо від прабабусі – то понад
100. Кожен експонат по-своєму унікальний
та цінний. Але ми можемо досконало дослі-
дити тільки ті, на котрих є маркування. Так,
КОЛЕКЦІЯ З БАБЧИНОЇ ЛАДИ
зокрема, маркування є на тарілках, виготов-
лених на всесвітньовідомих заводах порце-
ляни Угорщини та Австрії. Про них трохи
детальніше: Угорщина, порцелянова ману-
фактура з маркуванням «Голлогазі» відома
з 1777 року. В середині ХІХ ст. в Угорщині
працювало вже 20 заводів з виготовлення по-
рцеляни. Виготовляли сервізи, фляги, корча-
ги для вина, декоративні тарілки. Ця марка
стала знаменитою завдяки ручному розпису.
Зображували троянди, букети квітів, польові
квіти. Два заводи існують тут і по сьогодні.
У Австрії випускали тарілки з маркуван-
ням «Вільгельмсбург». Фабрика заснована
у 1795 році як фаянсова. Виготовляли посуд,
санітарний фаянс. З 1930 року випускає пор-
целяну. Зображували кола, квіти, кольорові
візерунки. Фабрика працює і нині.
– У культурі я працюю з січня 1978 року.
Проте народною спадщиною наших пред-
ків цікавилася, певно, з дитинства. Адже
моя покійна мама Ірина Палінчак була про-
стою сільською жінкою з багатим духовним
світом. Саме від неї успадкувала не тільки
любов до раритетних речей та фолькло-
ру, а й чимало самих експонатів. У ті часи
в кожній сільській хаті стіни оздоблювали
декоративними тарілками і вишиваними
рушниками. Їх якість і кількість свідчила
про добробут дому. Передавали їх у спадок
з покоління в покоління по жіночій лінії.
Мама була єдиною донькою в сім’ї, тому всі
тарілки бабусі дісталися їй. Вона ж розділи-
ла їх нам із сестрою. Згодом я збирала та-
рілки від односельців – одні продали, інші
подарували. Привозила їх і з туристичних
поїздок, діти їздили за кордон і звідти при-
возили мені сувенірні тарілки, також знана
мисткиня Ольга Гал на знаменні дати та по-
дії дарувала мені тарілки, котрі власноруч
виготовила з глини… Я їх зберігаю, адже
це – історія. Частина з них висить у мене
вдома на стіні, частина – в клубі. Та чима-
ло експонатів заховані в коробці. Витягую їх
хіба що під час масових заходів, коли ство-
рюю з ними виставки, аби показати широко-
му загалу. Мрію про створення при будинку
культури музею, куди зможуть приходити
люди і любуватися цими експонатами. А є
їх у мене дуже багато, і не тільки тарілки та
рушники, а й старовинні речі домашнього
побуту, старовинні костюми. До речі, остан-
ні теж збирала в односельців. Деякі були на-

17. Відлуння подій
15
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
Експонати виставки
віть рваними, та мама мала вдома машинку
і всі реставрувала, навіть плела з бісеру трон-
доли на шапки-кресані і пояси… У деяких
з цих костюмів навіть дотепер виступають
учасники нашого фольклорного колективу
села. Перу їх сама вручну. Адже всі ті речі –
наша історія, надбання наших предків і наш
обов’язок зберегти їх для нащадків, – розпо-
віла нам Ірина Турцанаш.
З нагоди виставки начальник відділу
культури та туризму Виноградівської місь-
кої ради, заслужений працівник культури
України Василь Югас нагородив Ірину Тур-
цанаш подякою за збереження унікальних
експонатів. Таку ж подяку за сумлінну та на-
полегливу працю, високий професіоналізм,
відданість професії та з нагоди Міжнарод-
ного дня музеїв отримала і директорка Ви-
ноградівського історичного музею Людмила
Тороцкезі.
Наталія КОБАЛЬ
21 травня 2021 року комунальний заклад
«Ужгородський музичний фаховий коледж
імені Д. Є. Задора» Закарпатської обласної
ради концертом відзначив 75-річчя свого за-
снування.
Цей день був особливим. Піднесений
настрій створили теплі усмішки і взаєм-
ні привітання з ювілеєм в учительській та
аудиторіях. Посилив його і чудовий концерт
духового оркестру під відкритим небом пе-
ред входом до музичного коледжу під керу-
ванням заслуженого артиста України Фе-
ренца Томича. А кульмінаційним моментом
урочистостей став святковий концерт у ве-
ликій залі закладу.
Необхідність дотримання вимог жовтої
карантинної зони, в якій перебувала Закар-
патська область, вплинула на обмеження
його тривалості та кількості присутніх, але
аж ніяк не позначилася на якості концертної
програми, яка була прекрасно підготовле-
на, ретельно продумана й містила усі тра-
диційні моменти подібних ювілейних захо-
дів: вшанування пам’яті першого директора
закладу і делегування кращих студентів
для покладання квітів до його могили (цьо-
горіч – найдостойнішими були Анастасія
Адам і Дмитро Павлючок), згадка про ви-
ЮВІЛЕЙНИЙ ЗОРЕПАД
кладачів-ветеранів, що забезпечили високий
фаховий рівень закладу, демонстрування
творчих досягнень вихованців і колективів
коледжу, музичні дарунки, вітання гостей,
завершальне слово директора.
І в усе це «впліталися» відомості про істо-
рію закладу, згадувалися імена знаменитих
випускників, проводилися паралелі між ми-
нулим і сьогоденням.
Відкриття святкового концерту компози-
цією Дезидерія Задора «Закарпатські ескізи»
у бездоганному виконанні лауреата всеукра-
їнських і міжнародних конкурсів, лауреата
обласної премії імені Дезидерія Задора –
оркестру народних інструментів під керу-
ванням заслуженого працівника культури
України, директора Ужгородського музич-
ного фахового коледжу імені Д. Є. Задора
Світлани Стегней було не випадковим.
Цей твір композитор написав у рік за-
снування Ужгородського музичного учи-
лища спеціально для оркестру народних
інструментів. Тривалий період опус збері-
гався лише в рукописі. Відзначення 75-річчя
закладу стало прекрасною нагодою для його
відродження.
«Закарпатські ескізи» Д. Задора задали
піднесено-урочистий тон і нагадали, що

18. Відлуння подій
16
Культурологічні джерела № 2 (54), 2021
перший директор Ужгородського музично-
го фахового коледжу, ім’я якого достойно
носить цей заклад, був геніальним компози-
тором і фундатором композиторської школи
Закарпаття. Ефектна музика, пронизана на-
родними мелодіями сонячного Закарпаття,
висвічувала найрізноманітнішими барвами,
та все ж головне враження створювали ва-
ріаційні видозміни відомої народної пісні
карпатського регіону «Верховино, світку ти
наш» з величними інтонаціями трембіталь-
них закликів та ліричні зіставлення із заду-
шевною мелодією «Через річеньку, через бо-
лото».
Другий номер концертної програми
теж пов’язався з пам’яттю про Дезидерія
Задора, адже він був не лише великим ком-
позитором, але й блискучим піаністом, ще
в юнацькі роки включеним до Угорської му-
зичної енциклопедії, а згодом – визнаний
переможцем на Республіканському радіо-
конкурсі піаністів імені Фредеріка Шопена
в Чехословаччині. Д. Задор-піаніст створив
в Ужгородському музичному училищі пре-
красну фортепіанну школу, яка і нині зали-
шається кращою на Закарпатті, відповідає
високим європейським стандартам, а орга-
нізовані викладачами закладу Міжнародні
конкурси піаністів імені Д. Є. Задора стали
яскравим підтвердженням. Щодо музичних
смаків маестро, то він на все життя зали-
шався палким прихильником фортепіанної
творчості Ф. Шопена. Згадкою про цю ціка-
ву сторінку творчої біографії Д. Задора на
святковому концерті став «Блискучий вальс»
(ор. 34) геніального польського композитора
у виконанні Олександра Лучкова, студента
ІІ курсу, лауреата престижних міжнародних
конкурсів піаністів в Україні, Словаччині,
Польщі, Туреччині та Франції (клас викла-
дача – заслуженого працівника культури
України Маріанни Сокач). Гра талановито-
го студента поєднала музикальність, бри-
льянтну піаністичну віртуозність, глибоке
розуміння образності твору, тонке відчуття
стилю романтизму, а водночас продемон-
струвала «сталеву» сценічну витримку та
величезне захоплення фортепіанним вико-
навством.
Наступні номери студентських виступів
концертної програми нагадали про тала-
новитих випускників закладу та дозволили
провести паралелі з першим звітним кон-
цертом Ужгородського музичного училища,
на якому домінували фортепіанні, вокальні
та скрипкові твори.
Вокальну музику на концерті предста-
вили: драматичний речитатив та арія Оста-
па з опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба»
у виконанні студента ІІІ курсу, лауреата між-
народних та всеукраїнських конкурсів Дані-
Емерих та Томас Поповичі
Іванна Томчич, Даніель Семсічко
Олександр Лучков

19. Відлуння подій
17
№ 2 (54), 2021 Культурологічні джерела
еля Семсічка (клас викладача – залуженого
працівника культури України Надії Підго-
родської, концертмейстер – лауреат всеукра-
їнських та міжнародних конкурсів Іванна
Томчич) і жартівлива закарпатська народна
пісня «Вудки ідеш, моя мила» в обробці Ми-
коли Попенка, виконана лауреатом міжна-
родного конкурсу – вокальним ансамблем
юнаків під керуванням заслуженої артистки
України Світлани Глеби. Перший твір про-
демонстрував високий рівень готовності сту-
дентів спеціалізації «Академічний спів» до
майбутньої професії оперних співаків, дру-
гий – майстерне ансамблеве музикування та
композиторську творчість одного з відомих
випускників Ужгородського державного му-
зичного училища Миколи Попенка.
Скрипкову музику в концертній про-
грамі презентував лауреат всеукраїнських
і міжнародних конкурсів – ансамбль скри-
палів (керівник Наталія Шіпош), який ви-
сокопрофесійно виконав «Карпатський ро-
манс» Іштвана Мартона – випускника та
викладача Ужгородського музичного учили-
ща, співфундатора закарпатської компози-
торської школи. Прекрасна музика геніаль-
ного закарпатського митця лилася легко
і невимушено, утворюючи мереживо чарів-
них звуків і наповнюючи серця слухачів до-
бром і любов’ю.
«Вишенькою на торті» став приємний
музичний подарунок унікального дуету
трубачів-близнюків, нинішніх викладачів
закладу, лауреатів численних всеукраїн-
ських та міжнародних конкурсів Емериха
та Томаса Поповичів. Блискучим виконан-
ням твору Грігоряна Дініку «Хоро стакатто»
вони продемонстрували «вищий клас» гри
на трубі, неймовірну ансамблеву зіграність
і додали гарного веселого настрою.
На урочистостях були присутні шано-
вані гості: заступник голови Закарпатської
обласної державної адміністрації Ігор Шин-
карюк, перший заступник голови Закарпат-
ської обласної ради Андрій Шекета, депутат
Закарпатської обласної ради Володимир Чу-
бірко, Ужгородський міський голова Богдан
Андріїв, директор департаменту культури,
національностей та релігій Закарпатської об-
ласної державної адміністрації Євген Тищук.
Після концерту вони дали високу оцінку му-
зично-педагогічній роботі закладу, привіта-
ли колектив Ужгородського музичного фахо-
вого коледжу імені Д. Є. Задора з 75-літтям та
побажали творчої наснаги, здоров’я, успіхів
на шляху уславлення нашого рідного краю
і служіння високому мистецтву. На їх думку,
заклад був і залишається місцем народжен-
ня талантів, які стають окрасою Ужгорода,
Закарпаття, України, світу та роблять жит-
тя прекрасним, а його 75 років слід розумі-
ти, як накопичений досвід, відшліфований
професіоналізм і вічну молодість, адже тут
навчається молодь – наше майбутнє.
Завершальним акордом святкового
концерту стало заключне слово директора
Ужгородського музичного фахового коледжу
імені Д. Є. Задора, заслуженого працівника
Світлана Стегней з учасниками оркестру народних інструментів