Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2021 рік.

2. Працівники КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР – Олена Гайдук,
Альона Степанюк, Маріанна Ганькович, Василь Барановський, Ганна Дрогальчук, Олена Ваш,
Наталія Стегура, Влада Рішко, Микола Мовнар, Алла Товт, Володимир Сичкун –
під час урочистостей з нагоди Дня Державного Прапора України.
Місто Ужгород, площа Богдана Хмельницького, 2021 рік
Олексій Петров, Анатолій Полосков, Богдан Андріїв, Ігор Шинкарюк
з учасниками святкової ходи зі стягом. Місто Ужгород, площа Народна, 2021 рік

3. 1
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ ................................... 2
Відлуння подій .................................. 3
МАДЖАРА Н. Відгуляла
«Тереблянська ярмарка» ............ 3
НЕМЕШ Л. Фестиваль грибів
у Дулові .......................................... 4
МИШАНИЧ В. Дивоцвіт
Закарпаття в ужгородському
скансені .......................................... 5
ІСАК М. «Не я пишу, то мною
пише Бог…» ................................... 7
Пресслужба Закарпатської
обласної ради. Найбільший
стяг на Закарпатті .
....................... 8
НИТКА В. «Молитвою
за Україну» зустріли
світанок .........................................10
ГРИСЬ Т. Липовлянські зустрічі ..11
ПАВЛЮК О. Лозоплетіння
як інструмент розвитку
туристичного потенціалу ........13
ПОПОВИЧ В.
Вшанували вівчарів .
...................14
КЛЕКНЕР Б. «Хустяночка» –
володар ґран-прі «Галицьких
Вакацій–2021» ...............................15
ГРИСЬ Т. «Зіркове майбутнє
Срібної Землі» .
.............................16
ГРУШОВСЬКА-НІКОЛЕНКО Л.
Коли собі заспіваю .
.....................17
ТЕЛИЧКО В. Закарпатці на
КИЇВМЮЗІКФЕСТ ......................18
Творча майстерня .
.........................19
МИШАНИЧ В. Ірина Церковник:
«Хочу видати каталог, зберегти
для нащадків свої роботи, адже
у них традиції й досвід багатьох
поколінь краян» ..........................19
КОНКІНА М. У Карпатах зріс
і змалку слухав шепіт
смерековий .................................. 22
СІДОР О. Здібна й талановита .... 23
ШКІРЯ В. Лідія Повх:
магія слова ................................... 26
МАДЯР-НОВАК В. Шлях
до утвердження. З нагоди
присвоєння Павлові Стулішенку
почесного звання «Заслужений
працівник культури України» .. 29
ШКІРЯ В. Назавжди в обраній
професії ....................................... 33
№ 3 (55), 2021
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
О. Гайдук, О. Зайцева,
В. Сичкун,
М. Офіцинська,
О. Попов, з архіву
В. Марушки, М. Сокач,
КЗ «ООМЦК» ЗОР
та мережі Інтернет.
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки майстриня
Марія Чорій із селища
Великий Бичків
Рахівського району.
Фото Петра Тракслера.
Підписано до друку
14.07.2021 р.
Гарнітура Book Antiqua.
Ум. друк. арк. 9,76.
Формат 60ç84/8.
Наклад 300 прим.
Замовл. № 2650
Оригінал-макет
виготовлено
та видрукувано:
ТОВ «РІК-У»,
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Свідоцтво:
Серія ДК № 5040 від
21 січня 2016 року
ЗМІСТ
Ювілеї .
............................................... 35
ШКІРЯ В. Книжковий світ Галини
Малик ........................................... 35
ШКІРЯ В. Один із когорти
«вісімдесятників».
Василеві Горвату – 60! ................37
МИШАНИЧ В. Євген ТИЩУК:
«Для мене національна ідея –
Культура Українського
Народу» .........................................39
МИШАНИЧ В. Михайло Сачко:
«Танець відображає єство
народу, несе в собі естетику
предків» ....................................... 43
СОКАЧ М. Історія фортепіанного
відділу Ужгородського
музичного фахового коледжу
імені Д. Є. Задора ........................47
МАРУШКА В. Творчі будні.
Виноградівській школі мистецтв
імені Бели Бартока – 75 ..............51
Сторінками історії ......................57
ЗАЙЦЕВ О. Театрально-
декораційне мистецтво
Закарпатського українського
музично-драматичного театру
(1981–2000) .....................................57
АНДРІЙЦЬО В. Історія
Персоналій. До 100-річчя
заснування Руського театру
Товариства «Просвіта»
в Ужгороді (1921–1929) .
................61
Стане у пригоді .
............................. 65
ХЛАНТА І. Рушник у весільній
обрядовості .
................................. 65
ХЛАНТА І. Пісенні перлини
Зарічова ........................................ 68
У світ ................................................. 71
МАКАРЕНКО Г. Народні
цінності – у наш духовний
простір .
......................................... 71
ШКІРЯ В. Про назву «Іршавський
район» залишилась тільки...
книга-фотоальбом .................... 72
КОПОЛОВЕЦЬ І. Казкар видав
книжку публіцистичних
творів .............................................74
МАКАРЕНКО Г. Долинають пісні
українські з Кубані .....................76
Пам‘ять .............................................78
ТОЛВАЙ О. Вшанували митців .
..78

4. 2
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
АНДРІЙЦЬО Василь – завіду-
вач кафедри мистецьких дисциплін
КЗВО «Ужгородський інститут культури
і мистецтв» ЗОР, кандидат мистецтво­
знавства, заслужений працівник культу-
ри України
ГРИСЬ Таїсія – артистка КЗК «Заслу-
жений академічний Закарпатський на-
родний хор» ЗОР
ГРУШОВСЬКА-НІКОЛЕНКО Лі-
лія – головний спеціаліст відділу культу-
ри, туризму та зовнішніх зв’язків апарату
Середнянської селищної ради та її вико-
навчих органів
ЗАЙЦЕВ Олег – аспірант Національ-
ної академії керівних кадрів культури
і мистецтв, заслужений працівник куль-
тури України
ІСАК Михайло – редактор Іршав-
ської районної газети «Нове життя», член
Націо­
нальної спілки журналістів України
КОПОЛОВЕЦЬ Іван – член Націо-
нальної спілки журналістів України
КЛЕКНЕР Богдана – редактор Хуст-
ської районної газети «Вісник Хустщини»
КОНКІНА Марія – член Виноградів-
ського міського осередку Всеукраїнського
жіночого товариства імені Олени Теліги
МАДЯР-НОВАК Віра – викладач ци-
клової комісії «Теорія музики» КЗ «Ужго-
родський музичний фаховий коледж
імені Д. Є. Задора» ЗОР, провідний мето-
дист КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» ЗОР, кандидат
мистецтвознавства, заслужений діяч мис-
тецтв України, чотириразовий лауреат
обласної премій імені Дезидерія Задора
МАДЖАРА Наталія – журналістка,
заступник редактора Тячівської районної
газети «Дружба», член Національної спіл-
ки журналістів України
МАКАРЕНКО Ганна – журналістка,
відповідальний секретар Тячівської ра­
йонної газети «Дружба», член Національ-
ної спілки журналістів України
МАРУШКА Віктор – директор
КПНЗ «Виноградівська мистецька школа
ім. Бели Бартока», заслужений працівник
культури України
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР,
член Національної спілки журналістів
України
НЕМЕШ Любов – журналістка, член
Національної спілки журналістів Украї-
ни, м. Тячів
НИТКА Василь – власний кореспон-
дент газети «Голос України» у Закарпат-
ській області
ПАВЛЮК Олеся – завідувач відділу
міжнародних зв’язків у галузі культур-
но-освітньої діяльності та народної твор-
чості КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» ЗОР
ПОПОВИЧ Василь – директор Вели-
кобичківської школи мистецтв, заслуже-
ний працівник культури України
СІДОР Оксана - провідний методист
Іршавського міського будинку культури
Іршавської міської ради, заслужений пра-
цівник культури України
СОКАЧ Маріанна – голова циклової
комісії «Фортепіано» КЗ «Ужгородський
музичний фаховий коледж імені Д. Є. За-
дора» ЗОР, заслужений працівник культу-
ри України
ТЕЛИЧКО Віктор – доцент, викла-
дач-методист КЗ «Ужгородський музич-
ний фаховий коледж імені Д. Є. Задора»
ЗОР, заслужений діяч мистецтв Украї-
ни, лауреат всеукраїнських премій іме-
ні В. Косенка, М. Лисенка, голова Закар-
патської організації Національної спілки
композиторів України
ТОЛВАЙ Ольга – голова Творчої
спілки «Закарпатський обласний осере-
док Національної хореографічної спілки
України»
ХЛАНТА Іван – провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, академік Ака-
демії наук вищої освіти України, заслу-
жений діяч мистецтв України, лауреат
всеукраїнських премій імені Зореслава,
Ірини Калинець, обласних імені Федора
Потушняка, Дезидерія Задора
ШКІРЯ Василь – член Національної
спілки письменників України, лауреат
Всеукраїнської літературної премії імені
Василя Юхимовича, чотириразовий лау-
реат обласної премії імені Федора Потуш-
няка
ПРО АВТОРІВ

5. 3
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
Відлуння подій
18 липня 2021 року святкове дійство під
назвою «Тереблянська ярмарка» провели на
сільському стадіоні у Тереблі. Це вже дру-
гий подібний захід у Буштинській громаді,
адже у кінці червня вирував «Фестиваль
сиру» в Чумальові. На ярмарку можна було
послухати розповіді краєзнавців про минуле
села, побачити унікальні експонати, які збе-
рігаються у місцевих хатах-музеях, поспівати
разом з народними гуртами та улюбленими
зірками і просто відпочити душею.
Продукцію ручної роботи презентували
сільські майстрині, які ще зберігають давнє
ремесло – тчуть строкаті доріжки з уживано-
го текстилю, які називаються веретами. Ка-
жуть, це споконвічне жіноче заняття у Тереб­
лі культивують одиниці, але місцеві ґаздині
ще й досі використовують такі речі в інтер’є-
рі, перейнявши премудрощі ткацтва у мам
і бабусь.
На ярмарку можна було не тільки по-
торгуватись, а й, наприклад, зробити стиль-
ну зачіску у «школі перукаря» або макіяж.
На свято прийшли не лише місцеві мешкан-
ці, а й жителі сусідніх сіл. Люди кажуть: ску-
чили за такими велелюдними гуляннями.
На сцені свої таланти
демонстрували юні вико-
навці та колективи худож-
нього аматорства. Співали
як українські народні піс-
ні, так і закарпатські ко-
ломийки. Глядачів розва-
жали вихованці Тереблян-
ського ЗЗДО І–ІІІ ступенів
і початкової школи, колек-
тиви «Фортуна», «Теребля-
ночка», «Буштинські ґазди-
ні», працівники культури
с. Теребля, ансамблі «Рене-
санс», «Берегиня», солісти
Олеся Стегура, Софія Ша-
роші, Дарина Руснак, Да-
ніелла Аннишинець, Кор-
нелія Моркляник, Євгенія
Дем’янчук, Євгенія Феєр,
Дарина Лесюк, Марія Ла-
зорко та інші.
У програмі дійства
були урочиста хода, різ-
номанітні конкурси, ігри
ВІДГУЛЯЛА «ТЕРЕБЛЯНСЬКА ЯРМАРКА»
богатирів, розіграш лотереї з призами та
збір коштів на благодійність. З концертом
виступили заслужений артист України Іван
Пилипець та співак Роман Скорпіон. На за-
вершення – дискотека і фаєр-шоу.
Організаторами фесту виступили Бу-
штинська селищна рада та Тереблянський
старостат. Як зазначив Буштинський селищ-
ний голова Руслан Янчій, такі заходи запро-
ваджують в усіх селах громади, щоб показа-
ти місцеві особливості та залучити туристів.
«У Тереблі багато талантів, і фестиваль –
це гарна нагода їх продемонструвати», – до-
дала староста села Теребля Мирослава Гісем.
До організації ярмарку долучились і міс-
цеві підприємці. Страви на вогні та катання
верхи для дорослих, атракціони та солодощі
для дітей – кожен міг собі обрати дозвілля до
душі.
Наступний фестиваль у Буштинській
громаді проведуть 31 липня у селі Новоба-
рово. Він буде присвячений тематиці пасіки
й меду.
Наталія МАДЖАРА
Учасники художнього аматорства

6. Відлуння подій
4
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
Куди йдемо по гриби? На Дулуське! Така
фраза звучить щоразу, коли хтось виходить
на «тихе полювання» в тамтешні лісові ма-
сиви.
Про «дулуське» знають і місцеві затяті
грибники, й ті, хто любить сюди приїжджа-
ти або навідується вперше. Повернутися без
трофеїв звідси практично неможливо, навіть
якщо в лісі виросте лише один гриб, то знай-
дете ви його тут.
На сьогодні Дулово – це дійсно найбільш
грибне місце всієї Буштинської громади.
Тож і тематику проведення свого фести-
валю організатори вибрали грибну, бо ду-
лівчани знають збирати та і люблять спожи-
вати ці надзвичайно корисні дари лісу.
Загалом, як зазначила староста села На-
талія Кевешлігеті, фестиваль грибів, який
відбувся в селі 1 серпня, – перше масштабне
свято за історію існування села Дулово.
Тож організатори доклали максимум зу-
силь, аби захід пройшов на належному рівні
й надовго запам’ятався його учасникам.
А розпочалося свято з урочистого покла-
дання квітів до пам’ятника герою-танкісту
Степану Вайді, яке здійснило керівництво
громади та села.
Зі Степаном Вайдою пов’язана героїчна
сторінка Дулова. Юнаком пішов він під час
Другої світової війни на фронт, де й загинув.
Посмертно був удостоєний високих нагород,
на його честь відкрито музей, де можна та-
кож дізнатись про історію села Дулово.
Ну, а коротко про основні її моменти зі
святкової сцени розповіли вихованці школи,
поєднуючи свій виступ з музичними ком-
позиціями. У виконанні учнів прозвучали
українські пісні та навіть коломийки, звісно,
про гриби.
Гості ж свята мали змогу скуштувати
страви з грибів, вміло приготовлені дулів-
ськими ґаздинями. Найбільше смакували
випечені в яйцях голубінки та мариновані
білі з цибулькою.
Також була можливість придбати суше-
ні гриби, якими торгували в палатках. За
трилітрову банку білих Ріта Гарбуз просила
300 гривень. Жінка розповіла, що сушить їх
під стріхою на протязі. Варить з підливкою
та квашеною капустою або ж додає в супчик
тощо.
Щоб фестиваль був цікавим, органі-
затори підготували насичену концертну
ФЕСТИВАЛЬ ГРИБІВ У ДУЛОВІ
програму. Зокрема, виступили вихованці
Дулівської загальноосвітньої школи І–ІІ сту-
пенів, колективи – «Буштинська ґаздиня» та
«Берегиня», ансамбль «Ренесанс», шоу-ба-
лет «JazzBand», виконавці: Анастасія Мороц,
Ярослава Місарош, Юлія Шевченко, Крістіна
Кулій, Софія Шароші, Іванна Лазорко та ін.
Усі з нетерпінням очікували на розіграш
лотереї, для якої спонсори підготували цінні
призи. Для найменших учасників працюва-
ли різноманітні атракціони, каруселі, аква-
грим тощо.
Голова громади Руслан Янчій нагородив
найактивніших організаторів та меценатів
грамотами й подяками.
Староста села Наталія Кевешлігеті ви-
словила вдячність усім, хто був долучений
до організації та проведення свята. А саме:
працівникам відділу культури Буштинської
селищної ради, всім підприємцям та акти-
вістам с. Дулово, спонсорам, колективам Ду-
лівського ЗЗСО та ЗДО.
«Особлива подяка голові Буштинської
селищної ради Русланові Янчію за ініціати-
ву проведення фестивалів, якими поєдну-
ється минуле, сьогодення і майбутнє нашої
громади», – наголосила вона.
Гостями свята стали дует «Мрія» у складі
Віталії та Руслани Пущинських та заслуже-
ний артист України Андрій Заліско.
У їх виконанні прозвучали відомі укра-
їнські хіти та авторські пісні, які були над-
звичайно тепло сприйняті численною пуб­
лікою фестивалю грибів у Дулові.
Любов НЕМЕШ
До зустрічі гостей готові

7. Відлуння подій
5
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
18 серпня 2021 року в Закарпатському
музеї народної архітектури та побуту з наго-
ди 30-річчя Незалежності України відбулося
відкриття обласної виставки робіт майстрів
декоративно-прикладного мистецтва «Диво-
цвіт Закарпаття».
На виставці представили ткацтво, ви-
шивку, кераміку, різьбу по дереву, корене-
пластику та інші види мистецтва. До експо-
зиції ввійшли роботи талановитих майстрів
нашого краю, відомих далеко за його межа-
ми, що репрезентують багатонаціональне
Закарпаття. Зокрема, це українці, угорці,
словаки, румуни та митці інших національ-
ностей. Понад 270 різноманітних експонатів
запропоновано на огляд відвідувачів.
Окрасою й зразками професіоналізму
стали роботи заслужених майстрів народної
творчості України Ендре Гіді, Ірини Церков-
ник, Василя Сочки та інших.
Кераміка пана Ендре заслуговує найви-
щої оцінки. І не дивно, бо цьому ремеслу
майстер присвятив понад півстоліття свого
життя, тому може робити з глиною все, що
ДИВОЦВІТ ЗАКАРПАТТЯ
В УЖГОРОДСЬКОМУ СКАНСЕНІ
тільки вона дозволяє. Краще від нього таєм-
ниці глини знає хіба що Всевишній. До по-
важних років він зберіг чудову фізичну фор-
му, що дозволяє йому творити шедевральні
речі. У жодного майстра краю ви не побачи-
те таких досконалих гончарних виробів, та-
кого розпису.
Вишивка Ірини Церковник, а це со-
рочки, рушники, скатертини, вражають
акуратністю й чистотою виконання, що до-
сягається любов’ю та багаторічною працею
майстрині над вдосконаленням техніки ви-
шивки. Орнаменти виконані у традиційно-
му народному ключі, що й робить вишивку
цінною.
Вишукану пластику Василя Сочки гля-
дачі розглядають хвилинами з різних кутів
зору, безуспішно намагаючись розгадати та-
ємницю їх творення. Сам майстер каже, що
завжди готовий розповісти й поділитись та-
ємницями, але процес творення настільки
складний і трудомісткий, що годі знайти уч-
нів. Тож, донині його роботи унікальні й не-
повторні, як і десятиліття тому.
Альона Степанюк, Олена Гайдук, Василь Барановський, Маріанна Ганькович,
Ольга Зюбрицька, Ганна Дрогальчук, Оксана Головня на відкритті обласної виставки робіт
майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Дивоцвіт Закарпаття».
Закарпатський музей народної архітектури та побуту. 2021 рік

8. Відлуння подій
6
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
Справжньою родзинкою виставки ста-
ли роботи Магдалини Пуглик-Белень, яка
люб’язно погодилася взяти участь у нашій
виставці. Творчість цієї майстрині вже давно
стала класикою й, мабуть, можемо вже гово-
рити про її школу, позаяк маємо ряд її по-
слідовників, що так чи інакше вчаться у неї.
До слова, вона не обмежується тільки кера-
мікою, а займається й графікою, живописом,
філософією, пише поезію тощо. Діапазон її
творчих зацікавлень дуже широкий.
Чудові також роботи і її сестри Віри
Пуглик-Балоги. Її оригінальне світобачення
знайшло вираження у творах. Вироби майс-
трині більш прив’язані до гончарного круга
й зачаровують артистизмом і легкістю вико-
нання.
Щире захоплення викликає нова робота
талановитого різьбяра Андрія Пузакулича,
випускника Ужгородського училища при-
кладного мистецтва із Перечина. Майстер
систематично бере участь у наших вистав-
ках, а його вироби користуються неабияким
попитом.
Михайло Мадярій з Рахівщини, що здав-
на славиться своїми різьбярами, виставив
глибокий барельєф на карпатську тематику,
що особлива близька мисливцям краю. Кли-
шоногий зображений надзвичайно достовір-
но, зі знанням справи. Відчувається, що май-
стер не вперше вирізає цей сюжет і працює
з різцем впевнено й вміло.
Помітно прогресує й ужгородський різь-
бяр, провідний методист Центру культури
Костянтин Ковган, який показав кілька сво-
їх нових робіт на побутову тематику з жит-
тя наших краян. Роботи стали цікавішими,
складнішими композиційно.
Відома майстриня краю Марія Купарь
цього разу виставила свої витинанки та пи-
сані торби. Вона віртуозно володіє пензли-
ком, тонко відчуває форму й колір, що трап­
ляється не часто.
Гарні керамічні роботи репрезентува-
ла й майстриня з Іршави Надія Вербищук.
Зокрема, «Храм», «Мелодія душі» та «Кар-
патська зима», що, незважаючи на різну те-
матику, разом сприймаються як своєрідний
триптих. Їх об’єднують характерні прийоми
стилізації та колорит.
Серед учасників виставки також Ганна
Маринець, Леся Газуда, Марія Дуркот, Оль-
га Поп, Ганна Беряк, Іляна Войнарович, Віра
Буряник, Зиновія Форкош, Марія Влад та
багато інших. Усього – понад тридцять май-
стрів народних художніх промислів та деко-
ративно-прикладного мистецтва.
Відкрив виставку директор Закарпат-
ського музею народної архітектури та побу-
ту Василь Коцан. Директор Обласного ор-
ганізаційно-методичного центру культури,
заслужений працівник культури України
Ганна Дрогальчук коротко, але змістовно
розповіла про мистецтво краю, ознайомила
з експозицією та учасниками виставки, які
були присутні, та тими, що взяли участь
у ній. Поділилися враженнями і відомий
митець краю, заслужений художник Украї-
ни Михайло Белень та вишивальниця Іляна
Войнарович. Про наболіле говорив і відомий
митець краю Ендре Гіді.
До запропонованої експозиції входять
й оригінальні фотороботи, які запропонува-
ла молода креативна завідувачка відділу на-
родної творчості та аматорського мистецтва
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР Олена Гайдук. На них
зафіксовано елементи нематеріальної куль-
турної спадщини, які увійшли до обласно-
го переліку НКС. Зокрема, презентовано
ковальство, ткацтво, лозоплетіння, вівчар-
ство, народне музикування, процес виготов-
лення бриндзі, новоселицької слив’янки та
колочавської ріплянки, різдвяну традицію
«Шархань» села Бороняво та субітки села
Вишка, що на Великоберезнянщині.
До слова, частину фото зроблено під час
майстерень, які пройшли в рамках гранто-
вого проєкту «Онлайн ХАБ для нематері-
альної культурної спадщини Закарпаття» за
підтримки Українського культурного фон-
ду в 2019 році.
Приємне музичне вітання прозвучало
від народного аматорського ансамблю на-
родної пісні «Розмарія» (керівник Ольга Зю-
брицька) та вокального тріо «Заквітчані».
Експозицію підготували працівники
Центру культури Наталія Стегура, Олена
Ваш та Костянтин Ковган. Ініціатор та орга-
нізатор виставки – КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР.
Володимир МИШАНИЧ

9. Відлуння подій
7
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
21 серпня 2021 року,
в день народження на-
шого видатного земляка,
великого Українця Дми-
тра Кременя, в його рід-
ній школі, яка нині гордо
називається Сухівською
гімназією імені Дмитра
Кременя, відбулося від-
криття меморіальної до-
шки в його честь. Подію
організували голова Дов-
жанської селищної ради
Віктор Симканич та голо-
ва Закарпатської обласної
організації Національ-
ної спілки письменників
України Василь Кузан.
Дмитро Кремінь – український поет, есе­
їст, перекладач, публіцист, педагог, науко-
вець, громадський і політичний діяч, лауре-
ат Національної премії України імені Тараса
Шевченка.
Бажання віддати шану величі яскравої
особистості, що своїм талантом, своєю на-
полегливою працею та гідністю прославила
рідний край далеко за його межами, зібрало
в Сухій чимало поважних гостей: родичів,
друзів, колег Дмитра Кременя, які приїхали
з різних куточків нашої країни та із-за її кор-
донів.
Перший у списку – Тарас Кремінь – гід-
ний син свого батька: кандидат філологіч-
них наук, український політик, громадський
діяч, науковець, уповноважений із захисту
державної мови. У своїй промові Тарас Дми-
трович зауважив, що як для нього, так і для
всієї родини Кременів є дуже важливим ви-
знання земляками місця і ролі його батька
в житті села, в житті Закарпаття і всієї Укра-
їни. Разом з тим Тарас Кремінь подякував
голові Довжанської територіальної громади
Віктору Симканичу та голові Закарпатської
обласної організації Національної спілки
письменників України, поету Василю Куза-
ну за організацію урочистої події, яка, без
сумніву, є історичною не лише для Довжан-
ської громади, а й усього Закарпаття та Укра-
їни.
На урочистостях виступили поет, педа-
гог, лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка Петро Мідянка; док-
тор історичних наук, професор, письмен-
«НЕ Я ПИШУ, ТО МНОЮ ПИШЕ БОГ…»
ник, журналіст Сергій Федака; заслужений
працівник культури України, кандидат фі-
лологічних наук, літературний критик, літе-
ратурознавець, есеїст Євген Баран; поетеса,
прозаїк, драматург, перекладачка Анна Ба-
гряна; поет і прозаїк, поет-пісняр, гуморист,
сатирик, журналіст Ярослав Ткачівський;
народна артистка України, українська ди-
ригентка вищої категорії, хормейстер-по-
становник Оксана Мадараш; письменниця,
видавчиня Тетяна П’янкова, письменник та
журналіст Василь Шкіря, учитель-методист,
популяризатор творчості українських поетів
Василь Маровді, директорка Сухівської гім-
назії імені Дмитра Кременя Віра Пупена та
учні цієї гімназії. Кожен, хто виступав, згаду-
вав своє знайомство, спілкування чи навчан-
ня з Дмитром Кременем, говорив про вплив
його творчості та про любов до його поезії.
Відзначали гості непростий життєвий шлях
геніального поета, переслідування на рідній
землі, називаючи його визначною постаттю,
що поєднує Схід і Захід, великим учителем
та мудрим наставником, який любив правду
і завжди говорив правду.
На завершення заходу Василь Кузан за-
уважив, що відкриття меморіальної дошки –
це не підведення підсумків, а старт для нової
роботи. Василь Васильович висловив споді-
вання, що у стінах Сухівської гімназії іме-
ні Дмитра Кременя невдовзі буде відкрито
меморіальну кімнату-музей видатного зем-
ляка.
Михайло ІСАК
Тарас Кремінь (у центрі) з родиною
під час відкриття меморіальної дошки. 2021 рік

10. Відлуння подій
8
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
23 серпня 2021 року по всій Україні одно-
часно відбулося урочисте підняття Держав-
ного Прапора України. В Ужгороді ж замайо-
рів найбільший стяг на Закарпатті.
З самого ранку голова Закарпатської
обласної ради Олексій Петров, голова За-
карпатської облдержадміністрації Анатолій
Полосков, міський голова Ужгорода Богдан
Андріїв, представники силових структур та
інших підрозділів краю поклали квіти до
підніжжя Кобзаря.
У рамках урочистостей закарпатців вітав
Академiчний камерний хор «Кантус» (керів-
ник – народний артист України Еміл Сокач),
пройшов марш за участю силовиків військо-
вих формувань краю.
З вітальним словом до присутніх звер-
нувся і голова облради Олексій Петров,
який, зокрема, сказав: «Сьогодні хочеться
привітати всіх, хто щодня і щохвилини тво-
рить незалежність нашої держави. Адже, як
наші воїни відстоюють незалежність Украї-
ни на Сході, так і кожен із нас, насправді, сво-
єю сумлінною працею і в статусі держслуж-
бовця, вчителя, лікаря, своїми спортивними
досягненнями, науковими відкриттями та
навіть просто вихованням своїх дітей, тво-
НАЙБІЛЬШИЙ СТЯГ НА ЗАКАРПАТТІ
рить ту спільну незалежність, про яку ми
сьогодні говоримо…
30 років – це ціла епоха, ціле покоління
українців, які виросли у незалежній державі.
Як у далекому 1991 році, так і зараз у 2021-му
нам доводиться відстоювати свою незалеж-
ність. Перед Україною знову стоять нові ви-
пробування, але ми вже точно знаємо, куди
рухатися. І це, безперечно, Європейський
союз і НАТО. Але рухатися до європейської
спільноти – не означає розчинитися у ній,
а навпаки – доповнити її і підсилити своїми
самобутніми традиціями, культурою та по-
бутом.
Незважаючи на складні періоди у цьому
30-річчі, яке ми сьогодні святкуємо, Україна
має і значні досягнення. Це, зокрема, онов-
лена армія, нова поліція, це реформи освіти
і медицини у дії і, безперечно – реформа де-
централізації, яка принесла більше адміні-
стративної та фінансової незалежності усім
64 територіальним громадам Закарпаття.
Мені приємно, що наш край до 30-річ-
ниці незалежності України теж має чим пи-
шатися. Попри непросту ситуацію у держа-
ві, ми з вами бачимо, як у рамках програми
Президента «Велике будівництво», будують-
Урочистості з нагоди Дня Державного Прапора України.
Місто Ужгород, площа Богдана Хмельницького, 2021 рік

11. Відлуння подій
9
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
Учасники святкового концерту
ся нові дороги навіть там, де їх не ремонтува-
ли з часу проголошення незалежності нашої
держави.
Будуються і ремонтуються амбулаторії,
школи, садочки та інші соціальні об’єкти.
Ми розпочали реалізацію масштабного про-
єкту «Мале Карпатське коло», який має до-
датково з’єднати нас із сусідніми областями
та сусідніми країнами.
Іде робота над розбудовою нових пунк-
тів пропуску на угорському, словацькому та
румунському напрямках.
Ми з вами перезапустили роботу Між-
народного аеропорту «Ужгород», який без-
перебійно приймає рейс «Київ–Ужгород».
Укладено меморандум про будівництво
нового великого аеропорту у Мукачеві.
На черзі – реалізація проєкту «Велика
реставрація», який покликаний зберегти
нашу історичну спадщину і до якого вклю-
чені закарпатські архітектурні пам’ятки.
І ще чимало, можливо, менш помітних, але
не менш важливих справ, які нам з вами вда-
лося зробити до сьогоднішнього величного
свята…
Це все свідчить про те, що нам до сна-
ги змінювати нашу державу і робити її кра-
щою, починаючи зі свого дому, своєї грома-
ди і своєї області.
Маємо зробити це для своїх нащадків
і для того, аби не було соромно перед пам’ят-
тю тих українців, які ціною життя і крові бу-
дували нашу державу.
Маємо самі творити таку Україну, якою
ми її хочемо бачити.
Отож, дорогі друзі, сьогодні від себе
особисто та депутатського корпусу Закар-
патської обласної ради я щиро вітаю Вас зі
святом! Бажаю Вам злагоди, згуртованості,
добра, порозуміння і родинного затишку!
Слава Україні!»
Також до 30-ї річниці Незалежності
України в Ужгороді на площі Народній біля
пам’ятника Тарасові Шеченку розгорнуто
100-метровий державний прапор.
Святкова хода зі стягом символічно об’єд-
нала обидва береги Ужа, прямуючи з площі
Народної до площі Богдана Хмельницького,
де відбулося урочисте підняття Державного
Прапора України одночасно по всій країні.
Прапор підняли ветеран Збройних сил
України, кавалер Орденів за мужність ІІІ та
ІІ ступенів, ровесник Незалежності України,
який боронив Луганський аеропорт, стар-
ший прапорщик Олег Базай та Анастасія –
донька старшого прапорщика Олега Рего-
туна, який загинув поблизу міжнародного
аеропорту «Луганськ».
З вітальним словом виступили голова
Закарпатської облдержадміністрації Ана-
толій Полосков та міський голова Ужгорода
Богдан Андріїв.
В урочистостях взяли участь представ-
ники обласної та міської влади, військові та
містяни.
Пресслужба Закарпатської обласної ради

12. Відлуння подій
10
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
Світанок 30-ї річниці Незалежності
Ужгород зустрів «Молитвою за Україну» на
Київській набережній біля Закарпатського
академічного обласного українського музич-
но-драматичного театру імені братів Юрія-­
Августина та Євгена Шерегіїв. Уже тради-
ційно, увосьме, святкову програму підготу-
вав Заслужений академічний Закарпатський
народний хор під керівництвом заслужено-
го працівника культури України Наталії
Петій-­
Потапчук.
Разом із Закарпатським народним хором
ужгородців, гостей міста та всіх українців
зі святом вітали народна аматорська капела
«Боян» Ужгородського національного уні-
верситету, зразковий аматорський вокаль-
ний ансамбль «Перлинка» Ужгородської
музичної школи № 1 ім. П. І. Чайковського,
народний аматорський камерний хор «Кре-
до» інтелігенції Ужгорода, дитяча театраль-
на студія «Бавка», народний артист України
Петро Матій, заслужені артисти України
Олександр Садварій та Олександр Куцик,
Емерих і Томас Поповичі.
Духовний гімн почали виконувати о 6-й
ранку, за традицією прочитали молитву
«Отче наш» українською та мовами націо-
нальних меншин Закарпаття, перекладали
її також жестовою мовою. Відбувся і моле-
бень за мир та спокій в Україні, за воїнів, які
Олександр Садварій і Заслужений академічний Закарпатський народний хор. 2021 рік
«МОЛИТВОЮ ЗА УКРАЇНУ»
ЗУСТРІЛИ СВІТАНОК
боронять державу на Сході – його відслужи-
ли священники різних конфесій. Завершили
виступ виконанням на світанку Державного
Гімну України.
Цьогоріч до Заслуженого академічного
Закарпатського народного хору приєдна-
лися і гості зі Сходу – народний фольклор-
но-дослідницький гурт «Курінець» із Кра-
маторська на Донеччині. На знак дружби та
єдності сходу і заходу України обмінялися
хлібом-сіллю, а також прапорами – Крама-
торська та Ужгорода.
– Уперше, – пригадує Наталія Петій-По-
тапчук, – для такої акції в Ужгороді зібра-
лися в 2014 році, якраз після трагедії Іловай-
ська. Це було просто неможливо витримати:
серце рвалося. Ми тоді наперед придумали
пустити віночки Ужем – за хлопцями, які за-
гинули в АТО, перед тим якраз була активна
фаза конфлікту, йшли бої. А тут – цей котел,
і кількість загиблих росла щодня... Приго-
товлених нами віночків не вистачило... Але
ми зібралися на світанкову молитву, плака-
ли, співали «Плине кача» і кидали ті віночки
на воду. Дощ лив страшний, і ми всі були за-
плакані... Але гріло душу, що в таку погоду
сотні людей прийшли – молитися з нами за
тих хлопців і за Україну.
Василь НИТКА

13. Відлуння подій
11
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
Головною метою подорожі була участь
Заслуженого академічного Закарпатського
народного хору в фестивалі творчості наці-
ональних меншин Хорватії «Липовлянські
зустрічі», організацію якого взяла на себе
українська громада Хорватії спільно з По-
сольством і керівництвом територіальної
громади Липовлян за підтримки уряду та
президента Республіки Хорватія. У містечку
Липовляни (Сісацько-Мославінська жупанія,
історична область Славонія) українці скла-
дають найбільшу нацменшину, а тамтешня
українська діаспора наразі відзначає 120-у
річницю переселення українців до Хорватії.
Саме тому Україна стала країною-партне-
ром цьогорічного заходу, а культуру нашої
країни на високому рівні вже вдруге пред-
ставляв Заслужений академічний Закарпат-
ський народний хор.
Фестиваль відкрився 28 серпня за при-
сутності радника президента Хорватії, чле-
нів уряду й інших високопосадовців країни,
закордонних гостей, духовенства та числен-
них глядачів. Традиційно на «Липовлян-
ських зустрічах» демонстрували зразки своєї
матеріальної та духовної культури різні нац­
меншини Хорватії. Україну на фестивалі
представляли Українське культурно-про-
світнє товариство «Карпати-Липовляни»,
товариство українсько-хорватської дружби
з міста Ліпік, та головним гостем став Закар-
патський народний хор, який своєю яскра-
вою сорокахвилинною програмою вразив
усіх присутніх і викликав бурю овацій. Ко-
ЛИПОВЛЯНСЬКІ ЗУСТРІЧІ
лектив під керівництвом Наталії Петій-По-
тапчук показав кращі закарпатські народні
пісні й танці зі свого репертуару, а завершив
виступ українським «Гопаком». Неймовірно
тепло зустріла публіка і виступи солістів –
заслуженої артистки України Яни Садварій,
Андрія Свида, Ольги Свиди, Володимира
Гірника, Ольги Міщенко. Захід завершився
грандіозним феєрверком у нічному небі Ли-
повлян.
Ще однією резонансною подією за учас-
тю нашого колективу стало вшанування
165-ї річниці з дня народження Івана Фран-
ка в Ліпіку: в цьому невеличкому хорват-
ському містечку, відомому своїм термальним
курортом, тяжкохворий поет перебував на
лікуванні в 1908 році. А 10 років тому ста-
раннями української громади там встанов-
лено пам’ятник Каменяреві. Захід відбувся
27 серпня за присутності Надзвичайного
і Повноважного Посла України в Республі-
ці Хорватія Василя Кирилича з дружиною,
представників української громади Ліпіка
на чолі зі Іриною Матієвич, гостей.
29 серпня хорова група колективу по-
бувала в найстарішій українській греко-ка-
толицькій церкві Хорватії – церкві св. Анни
в Липовлянах. Цього дня її настоятель
о. Микола Ступ’як відзначав 35 років служін-
ня, тож святкова літургія відбулася за участі
єпископа Крижевевецької єпархії Мілана
Стипича. По закінченні Служби Божої ар-
тисти хору виконали кілька духовних творів
Заслужений академічний Закарпатський народний хор.
Фестиваль творчості національних меншин Хорватії «Липовлянські зустрічі», 2021 рік

14. Відлуння подій
12
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
і привітали о. Миколу традиційним закар-
патським «Многая літ».
Того ж дня Закарпатський народний хор
мав ще два виступи – на головній сцені «Ли-
повлянських зустрічей» та на веселому сіль-
ському святі в Пилєніце. Попри такий щіль-
ний концертний графік Іван Семенюк, го-
лова товариства «Карпати-Липовляни», яке
гостинно приймало колектив, запропонував
гостям цікаву екскурсію до унікального при-
родного парку Хорватії «Лонське поле». Про-
гулянка селом, де максимально збережено
характерні для цього регіону старі дерев’я-
ні будиночки, залишила по собі дуже теплі
емоції. Незвично спостерігати населений
пункт, де впереміш із цілком сучасними бу-
дівлями залишилася
велика кількість дав-
ніх хатин у їх перво­
зданному вигляді. Ну
а подорож на поромах
річкою Великий Струг
з її живописними бе-
регами, яскраво-зеле-
ною ряскою, лелеками
та іншим птаством
викликала просто не-
забутнє враження. Не-
даремно парк, площа
якого охоплює понад
50 га, славиться кра-
сою і біорозмаїттям.
Концерти Заслу-
женого академічного
Закарпатського народ-
ного хору в Хорватії
знайшли відгук не лише
в серцях глядачів, а й за-
служили схвальну оцінку
численних місцевих ЗМІ.
Мер Липовлян Микола
Горват, який відвідав май-
же всі виступи, запросив
колектив до будівлі му-
ніципалітету, де висло-
вив своє захоплення його
майстерністю, подякував
за участь у фестивалі
й особисто вручив кож-
ному артисту невеличкі
пам’ятні подарунки.
Заступник голо-
ви української грома-
ди в Республіці Хорватія Славко Бурда так
прокоментував свої враження від Закарпат-
ського народного хору: «Ви були справж-
нім послом і на високому рівні представили
українську культуру, її спадщину, традиції
та звичаї. Ваше перебування в Хорватії ніко-
ли не забудеться, воно наклало відбиток на
всіх представників української діаспори, яка
цього року відзначає 120-у річницю пересе-
лення українців до Хорватії… Коли зможе-
те, приїдьте до нас ще раз, ви завжди будете
нашими дорогими гостями, вас завжди при-
йматимуть і вітатимуть, тому що ви цього
заслуговуєте».
Таїсія ГРИСЬ
Співає Яна Садварій
Виступ біля пам’ятника Іванові Франку

15. Відлуння подій
13
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
Дев’ятого вересня 2021 року за ініціативи
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» Закарпатської обласної
ради в селі Іза відбулася інформативно-ко-
мунікативна платформа з питань охорони
нематеріальної культурної спадщини та
підтримки приватно-державного партнер-
ства «Традиція лозоплетіння в с. Іза». Захід
пройшов у приміщенні магазину приватно-
го підприємства Вікторії Орос, де учасники
платформи мали можливість ознайомитися
з експозицією виробів з лози.
Мета заходу: збереження нематеріальної
культурної спадщини регіону, промоція ту-
ристичного потенціалу Закарпаття та про-
сування елемента «Традиція лозоплетіння
в с. Іза» до Національного переліку України.
Модератор заходу: директор КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр культу-
ри» ЗОР, заслужений працівник культури
України Ганна Дрогальчук.
З вітальним словом виступив заступ-
ник голови Хустської міської ради Іван По-
долей, начальник відділу комунальних за-
кладів культури департаменту культури,
національностей та релігій Закарпатської
облдерж­
адміністрації Галина Ломпарт, ста-
роста Ізянського старостинського округу
Ольга Пасулька.
Про лозоплетіння як інструмент роз-
витку туристичного потенціалу територі-
альної громади розповів депутат
Хустської міської ради Василь
Кемінь. Про внесення елемента
«Традиція лозоплетіння в с. Іза»
до Національного переліку Укра-
їни повідомила завідувач відді-
лу міжнародних зв’язків у галузі
культурно-освітньої діяльності та
народної творчості Олеся Павлюк.
Директор будинку культури села
Іза Віра Вучкан поінформувала
про шляхи розвитку лозоплетін-
ня в селі Іза та сучасний стан по-
бутування елемента, продемон-
струвала попередні напрацюван-
ня громади.
З повідомленням «Культур-
ний потенціал с. Іза» виступив
начальник управління культури,
молоді і спорту Хустської міської
ради Віталій Русин.
Організатори та учасники інформативно-
комунікативної платформи
ЛОЗОПЛЕТІННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ
ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
У кінці зустрічі було підписано згоду
з носіями елемента щодо його просування
до Національного переліку елементів НКС
України. Пакет документів про елемент
НКС «Традиція лозоплетіння в с. Іза» запла-
новано до 15 жовтня направити на розгляд
експертної ради, що діє при Міністерстві
культури та інформаційної політики. Учас-
ники платформи активно обговорили низку
проблемних питань, з якими зустрічають-
ся носії традиції лозоплетіння, а саме: збут
товару, прокладання туристичних шляхів
з метою залучення більшої кількості турис-
тів.
Найактуальнішими є створення центру
лозоплетіння, проведення на його базі різ-
номанітних заходів популяризації техніки
плетіння з лози (майстер-класів, семінарів,
практикумів), створення музею лозоплетін-
ня при будинку культури села Іза, де будуть
представлені не лише вироби з лози, а й ін-
струментарій для роботи з нею та різнома-
нітні супровідні матеріали, історичні джере-
ла тощо. Усе це, звичайно, потребує фінансо-
вої підтримки.
Дякуємо за співпрацю старості Ізянсько-
го старостинського округу Ользі Пасульці та
директору будинку культури села Іза Вірі
Вучкан.
Олеся ПАВЛЮК

16. Відлуння подій
14
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
18 вересня 2021 року в урочищі Ділок
відбулось відкриття пам’ятника вівчарю. Ав-
тор скульптури – Петро Жуланов.
Це знакова подія, адже вівчарство є тра-
диційною професією Рахівщини. Пам’ятник
встановлено за кошти членів громадської
організації «Гомор», а завдяки співпраці цієї
організації та Великобичківської селищної
ради вдалось організувати урочистості, які
в майбутньому можуть стати початком ново-
го фестивалю громади.
Пам’ятник відкрили староста Верхнього
Водяного Дмитро Шімон та почесний вівчар
Василь Саган. У рамках урочистостей вівча-
рі з усіх громад Рахівського району отрима-
ли цінні подарунки від народного депутата
Василя Петьовки. Крім цього, керівники гро-
мад, Рахівської райдержадміністрації та ра-
йонної ради відзначили грамотами за нелег-
ку працю людей, які вносять значний вклад
у розвиток вівчарства нашого краю.
У рамках концертної програми висту-
пили народний аматорський ансамбль пісні
і танцю «Лісоруб», зразковий аматорський
оркестр народних інструментів «Бичківські
музики» Великобичківської мистецької шко-
ли, дитячий фольклорно-етнографічний
колектив Ясінянської школи мистецтв та ди-
ректор клубу с. Верхнє Водяне Іван Павлюк.
Зразковий аматорський оркестр народних
інструментів «Бичківські музики» біля
пам’ятника вівчарю. Урочище Ділок, 2021 рік
На відкритті пам’ятника вівчарю. 2021 рік
ВШАНУВАЛИ ВІВЧАРІВ
Дякуємо всім за участь у святі. А особли-
во вівчарям, які, незважаючи ні на що, про-
довжують займатися своїм ремеслом.
Василь ПОПОВИЧ

17. Відлуння подій
15
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
19 вересня 2021 року в місті Червоноград
Львівської області відбувся Всеукраїнський
фестиваль-конкурс народної хореографії
«Галицькі Вакації–2021».
Понад 20 хореографічних колективів
із Львівщини, Івано-Франківщини та За-
карпаття демонстрували свою танцювальну
техніку, сценічну майстерність та артистизм
на потужному культурно-мистецькому захо-
ді, який покликаний сприяти становленню
й розвитку мистецтва і національної куль-
тури України, формуванню духовно-есте-
тичних цінностей шляхом підтримки дитя-
чо-юнацької творчості.
Наш край на «Галицьких Вакаціях–2021»
представив зразковий аматорський хорео-
графічний ансамбль «Хустяночка» під керів-
ництвом заслуженого працівника культури
України Ірини Гнепи.
Юні танцюристи презентували на роз-
суд поважного журі кілька хореографічних
композицій, зокрема закарпатський весіль-
ний танець «Березнянка» та запальну ком-
позицію «Гей Маріко, подь іграти». За свою
майстерність вони були відзначені найви-
«ХУСТЯНОЧКА» – ВОЛОДАР ҐРАН-ПРІ
«ГАЛИЦЬКИХ ВАКАЦІЙ–2021»
щою нагородою – ґран-прі та першим міс-
цем.
«Галицькі Вакації–2021» – це справжнє
свято народної хореографії. Дякую дітям,
які показали високий професіоналізм та гід-
но представили наш край. Щира вдячність
організаторам та всій злагодженій команді,
зокрема директору фестивалю Людмилі
Прібезі за гарну організацію заходу, надзви-
чайну гостинність та любов до народного
танцю. Бажаю фестивалю процвітання і до
нових зустрічей у Червонограді», – поділила-
ся враженнями Ірина Гнепа.
Варто відзначити, що на хустян, окрім
виступів, чекала і насичена культурна про-
грама. Так, організатори підготували цікаві
екскурсії. Гості відвідали світлицю музею,
яка славиться унікальними експозиціями
писанок. Побували у величних церквах:
Святого Йосафата, Володимира, Юрія, а та-
кож у маєтку Потоцьких.
Щиро вітаємо «Хустяночку» і бажаємо
нових творчих звершень та здобутків!
Богдана КЛЕКНЕР
Ірина Гнепа (стоїть друга ліворуч) з учасниками зразкового аматорського хореографічного
ансамблю «Хустяночка» та організаторами Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної
хореографії «Галицькі Вакації». Місто Червоноград Львівської області, 2021 рік

18. Відлуння подій
16
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
Щасливі усмішки, оплески й подарунки,
вітання й фото на пам’ять – так завершився
в Ужгороді гала-концерт проєкту «Зіркове
майбутнє Срібної Землі», заснованого Заслу-
женим академічним Закарпатським народ-
ним хором 2018 року.
Він передбачає участь талановитих дітей
із різних куточків краю у спільних із колек-
тивом виступах, а цьогоріч уперше відбувся
за фінансування Українського культурно-
го фонду. Грант удалося виграти завдяки
благодійникам, які зібрали на платформі
«Спільнокошт» 72,5 тис. грн.
Масштабному заходу передували кіль-
ка місяців підготовки – відбір здібних юних
співаків, танцюристів, інструменталістів,
а також танцювальних колективів Закар-
паття, поїздки в регіони, знайомство з учас-
никами, підбір репертуару, індивідуальні
заняття, спільні репетиції тощо. А заверши-
лося все триденним концертним марафоном
23–25 вересня. До проєкту долучилося понад
50 дітей, а переконатися в їхньому творчому
потенціалі можна було на виступах у Пере-
чині, Хусті та на гала-концерті в Ужгороді,
який відбувся у Закарпатському академічно-
му обласному українському музично-драма-
тичному театрі імені братів Юрія-Августина
та Євгена Шерегіїв.
«ЗІРКОВЕ МАЙБУТНЄ СРІБНОЇ ЗЕМЛІ»
Півторагодинна програма вражала
яскравими сольними й колективними но-
мерами, калейдоскопом костюмів, облич,
образів, широкою жанровою палітрою – від
тужливої балади до жартівливих співанок,
від ліричного етюду до запального чарда-
шу та віртуозної інструментальної п’єси.
Юні артисти, попри хвилювання, працю-
вали з натхненням і повною самовіддачею,
а дорослі колеги всіляко їх підтримували.
Це поєднання зрілості, досвіду, профе-
сіоналізму з дитячим запалом, щирістю
й безпосередністю створило надзвичайно
теплу, зворушливу атмосферу як на сцені,
так і в глядацькій залі. Публіка емоційно
підтримувала кожного виконавця, кожен
номер. До речі, ведучими теж були діти.
Завершився гала-концерт вітальним словом
керівника проєкту, заслуженого працівни-
ка культури України Наталії Петій-Пота-
пчук та врученням невеликих подарунків
і пам’ятних відзнак кожному юному учас-
нику та їхнім наставникам. Подякували ор-
ганізаторам свята й педагоги та керівники
дитячих колективів, зауваживши високий
рівень заходу та неймовірне позитивне зна-
чення такого досвіду для творчого зростан-
ня їхніх вихованців.
Таїсія ГРИСЬ
Ребека Дзяпко, Каріна Корнута, Анастасія Гриневич, Марія Газій, Наталія Петій-Потапчук,
Крістіна Кентеш, Олена Мунтян, Анна Андрух, Назар Майданець. 2021 рік

19. Відлуння подій
17
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
З метою популяризації та репрезента-
ції нематеріальної культурної спадщини,
закарпатської народної пісні та збережен-
ня мистецтва народного співу 26 вересня
2021 року в селі Худльово Середнянської се-
лищної ради Ужгородського району Закар-
патської області відбувся відкритий регіо-
нальний фестиваль закарпатської народної
пісні «Коли собі заспіваю».
Також на фестивалі мали змогу пройти
підтвердження звання «народний» такі ама-
торські колективи, як «Джерело» та «Руме-
нок.
Щиро дякуємо за сприяння у проведен-
ні фестивалю закарпатської народної пісні
голові Середнянської селищної ради Русла-
ну Чорнаку.
Фестиваль засновано у 2000 році дирек-
тором будинку культури с. Худльова Ольгою
Ніколенко та тодішнім керівником ансамб-
лю «Джерело» Вірою Сентипал. Цьогоріч він
проходив під гаслом: «Шо то за закарпатська
пісня, та й без танцю!»
У ньому взяли участь народні аматор-
ські вокальні ансамблі «Оріховчанка», «Шов-
кова косиця», «Кральовичка» Оноківської те-
КОЛИ СОБІ ЗАСПІВАЮ
риторіальної громади, ансамбль «Феєрверк»,
зразковий аматорський танцювальний ко-
лектив «Арабеск», тріо та гумористичний
дует «Кумушки» Чопської міської терито-
ріальної громади, зразковий аматорський
танцювальний шоу-гурт «Атас» (м. Берего-
во), танцювальний клуб «Родем» (м. Ужго-
род), вокальний колектив «Вишиваночка»
с. Дубрівка, вокальний ансамбль «Камарат-
ки» с. Анталовці, вокальний ансамбль «Віол-
лочка» та танцювальний колектив «Струмо-
чок-Ет Іріс» с. Худльово.
Гості фестивалю – лауреати всеукраїн-
ських та міжнародних конкурсів Владислав
Товтин та Мар’яна Матейко.
Усі колективи отримали Подяки від го-
лови Середнянської селищної ради та при-
зи, виготовлені умільцями села Худльово.
Основним стимулом в організації фесту
стала любов жителів села Худльово до на-
родної пісні. Вдячні кожному, хто відгукнув-
ся і долучився до організації фестивалю та
допоміг гідно представити громаду!
Лілія ГРУШОВСЬКА-НІКОЛЕНКО
Народний аматорський вокальний ансамбль «Джерело».
Відкритий регіональний фестиваль закарпатської народної пісні «Коли собі заспіваю»,
2021 рік

20. Відлуння подій
18
Культурологічні джерела № 3 (55), 2021
26 вересня 2021 року в столиці України –
Києві – у Всеукраїнському будинку звукоза-
пису в рамках найстаршого і найпрестиж-
нішого в Україні міжнародного фестивалю
КИЇВМЮЗІКФЕСТ (художній керівник – Ге-
рой України, народний артист України, ла-
уреат Національної премії України імені
Т. Г. Шевченка, академік Євген Станкович)
у виконанні муніципального академічного
камерного хору «Хрещатик» (художній керів-
ник і диригент – заслужений артист Украї-
ни Павло Струць) прозвучали твори закар-
патських композиторів, заслужених діячів
мистецтв України Володимира Волонтира,
Віктора Теличка, Василя Гайдука. Відбулись
світові прем’єри: три духовних твори: Kyrie,
Sanctus, AgnusDei на канонічні тексти Воло-
димира Волонтира, балада «Убили Лепиїка»
для мішаного хору, фаготу і дзвону Віктора
Теличка, і «Народе мій» Василя Гайдука для
мішаного хору і сопрано соло на слова Тараса
Шевченка. Це чергове підтвердження висо-
кого професійного рівня, творчої самодо-
статності, оригінальності й зрілості компо-
зиторів Закарпаття. Слід зазначити, що тво-
ри закарпатських композиторів не вперше
виконуються в рамках престижних всеукра-
їнських і міжнародних фестивалів такими
відомими колективами, як Львівська заслу-
жена академічна хорова капела «Трембіта»
(художній керівник і головний диригент –
народний артист України Микола Кулик),
Національний ансамбль солістів «Київська
камерата» (художній керівник і диригент –
Валерій Матюхін), Національний камер-
ний ансамбль «Київські солісти» (художній
керівник і диригент Ігор Пучков), Львів-
ський камерний оркестр (художній керівник
ЗАКАРПАТЦІ НА КИЇВМЮЗІКФЕСТ
Артур Микитка), військово-­
музичний центр
Збройних сил України (керівник – заслуже-
на артистка України Марина Гончаренко) та
інші. Музичні твори В. Гайдука, В. Волонти-
ра, В. Теличка, В. Янца, Р. Меденці, Р. Сокачек
розміщені на YouTube, мають чималу кіль-
кість переглядів і позитивних коментарів.
Сподіваємось, що і в наступному кон-
цертному сезоні в столиці України прозву-
чать нові твори композиторів – наших зем-
ляків.
Віктор ТЕЛИЧКО
Віктор Теличко
Василь Гайдук Володимир Волонтир

21. 19
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела 19
№ 3 (55), 2021 Культурологічні джерела
Творча майстерня
Вишивка – важлива складова україн-
ської культури. На початку ХХ ст. сприя-
ла формуванню національної свідомості
українців Закарпаття. Традиційна народна
вишивка вирізняється локальною варіатив-
ністю, різноманіттям функціональних при-
значень, широким застосуванням у побуті.
Вона супроводжувала людину від народ-
ження, у різноманітних святково-обрядових
дійствах, поховальних обрядах, була найпо-
ширенішим видом декоративно-ужиткового
мистецтва. Ніколи не виконувалась тиражо-
вано, мала колективний характер творчос-
ті. Традиція вишивання передавалась від
матері до доньки, впродовж століть відшлі-
фовуючи та вдосконалюючи свої технічні та
мистецькі якості. Художніми засобами у ній
відображено складні історичні процеси, що
відбувались у житті народу, їх уявлення про
всесвіт, красу та художні смаки.
ІРИНА ЦЕРКОВНИК: «ХОЧУ ВИДАТИ КАТАЛОГ,
ЗБЕРЕГТИ ДЛЯ НАЩАДКІВ СВОЇ РОБОТИ,
АДЖЕ У НИХ ТРАДИЦІЇ Й ДОСВІД БАГАТЬОХ
ПОКОЛІНЬ КРАЯН»
Вишивка відіграє надзвичайно важливу
роль у житті нашого народу, слугує його са-
моідентифікації.
Наше інтерв’ю нині з Іриною Церков-
ник – талановитою вишивальницею, заслу-
женим майстром народної творчості Украї-
ни, берегинею наших традицій і культури.
– Пані Ірино, зізнаюсь щиро, дуже
вражений вашими роботами. Вишивка
така гарна, рівненька, чиста… Сам у ди-
тинстві вишивав і знаю який це труд і як
це важко. Як Вам вдалося досягти такого
професіоналізму?
– Навіть не знаю! (посміхається)... Але,
якщо чесно, – це результат моєї багаторічної
праці. Досвід і любов породжують, зазвичай,
професіоналізм. Щоб досягти майстерності
у будь-якому ремеслі чи мистецтві треба ба-
гато працювати й любити свою справу. Ін-
шого шляху я не знаю. Саме він привів мене
до визнання.
– Як давно Ви займаєтесь вишивкою?
Пригадайте, будь-ласка, як це було?
– Уперше взяла до рук голку й нитку по-
над пів століття тому… А ще раніше, прига-
дую, навіть до школи ще не ходила, вив’яза-
ла з вовняних ниток шарфик.
– До слова, моя рідна сестра Марія теж
почала в’язати дуже рано. Їй ще не було
тоді навіть 6 років. Це було щось схоже на
пояс. А вже за кілька місяців вона вміла
в’язати шкарпетки. Нині вона, мабуть,
може вив’язати будь-яку річ!
– У нас у родині вишивали всі. В’язати
й вишивати я навчилася від мами. Бабка
теж вишивала. У мене збереглися виши-
вані речі мами та навіть одна сорочка, яку
вишила моя бабця. Мені подобалося виши-
вати. Ця робота приносила неабияке задо-
волення! Коли вишивала, втрачала відчуття
часу, забувалися всі проблеми, негаразди,
наступало якесь неземне блаженство. Так
з роками вишивка стала моєю потребою.
Тому мені було нестерпно важко, коли я пе-
рехворіла й не могла навіть голки держати
в руках. Я помітила, що вишивка допома-