Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2020 рік.

2. VІ ВИСТАВКА «СВІТ ПИСАНКИ»
Закарпатський музей народної архітектури та побуту
Олександр Опарій. Писанки.
Місто ЛьвівОлеся Рибалко. Писанки-мотанки.
Місто Ужгород
Любов Шпак. Писанки. Місто Виноградів
Мар’яна Гаврило. Писанки.
Село Онок
Виноградівського району
Марія Бабич. Писанки-
мальованки.
Село Золотарьово
Хустського району
Роман Пилип. Писанки.
Місто Ужгород

3. 1№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ...................................... 2
Відлуння подій................................... 3
ТОВТ А. «Легенди Карпат»
і його переможці........................... 3
ГАЙДУК О. Генетичний код
нації................................................. 5
ГАЙДУК О. Залюблені у слово...... 6
БЕДЗІР В. Лауреати в масках –
нова реальність вручення
обласних премій........................... 8
МИШАНИЧ В.
Карантинна весна...................... 12
Актуально.........................................13
ВЕРТІЙ О. Національні цін-
ності – основа духовності...........13
Ювілеї..................................................16
ХЛАНТА І. Професіонал своєї
справи. З нагоди 65-річчя від
дня народження педагога та
громадської діячки .......................16
ПРУГЛО С. Ювілейний вернісаж
В’ячеслава Віньковського............19
ХЛАНТА І. Життя в одежі слова.
З нагоди ювілею
Маріанни Салай-Пак................... 20
Творча майстерня.......................... 23
ОРОС Л. Ужгород – місто, де
навіть епітафії народжуються
з інтелектуальної творчості:
Геннадій та Ольга Донецькі..... 23
ГАЙДУК О.
Окрилені творчістю................... 25
ШКІРЯ В. Глибинний зміст
творчості Юрія Мейгеша ......... 29
КОПОЛОВЕЦЬ І. Мандри
музеєм Юрія Станинця.............31
МАКАРЕНКО Г. Грушівська
скарбниця старожитностей..... 33
ГРЕБА В. І сягнула пам’ять
у пласти віку................................. 34
МАКАРЕНКО Г. Пріоритет –
збереження культурної
спадщини..................................... 36
Цікаво знати.....................................37
СОЛОГУБ-КОЦАН Т. «Світ
писанки» в онлайн-режимі.......37
№ 2 (50), 2020
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
В. Бедзір, О. Гайдук,
М. Ганькович,
А. Товт, з архіву
родини Гошовських,
О. Донецької,
В. Пилипчинця,
Ю. Шимона,
КЗ «ООМЦК» ЗОР
та мережі Інтернет.
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Т. Лазаренко
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки коваль
Михайло Пилипчинець.
Фото Олесі Павлюк.
Формат 60ç84/8.
Папір офсетний.
Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9,76.
Підготовлено до друку:
видавництво TIMPANI
Свідоцтво про державну
реєстрацію видавців
від 15.04.2003 р.
Серія ДК, № 1327
Друк ТОВ «РІК-У»
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Замовлення № 15
Тираж 290 пр.
ЗМІСТ
КОЦАН В. Вишиванки
в ужгородському скансені:
від традицій до сучасних
форм популяризації...................41
ПИЛИПЧИНЕЦЬ В. Барвистий
колорит празника мішання
практично не міняється
століттями.................................... 45
Постаті..............................................47
МАДЯР-НОВАК В., ЛІТЕРАТІ Т.
Музикант європейського рівня.
До 135-річчя від дня народження
Віри Ромішовської.........................47
ХЛАНТА І., ШИМОН Ю.
Веселки її життя. До 100-річчя
від дня народження
вишивальниці Марії Гаврило.......51
Сторінками історії...................... 56
ХЛАНТА І. Музикознавці
та фольклористи
Мукачівщини ............................. 56
ЗАЙЦЕВ О. Художники театру
«Нова сцена» 1936–1939 років... 60
ГАЛ О. Історія одного фото........... 63
ФЕДИНИШИНЕЦЬ М.
Два «морські» листи
моїх батьків.................................. 65
У світ...................................................67
НЕВОЛОВ В. Декоратори театрів
Підкарпатської Русі в одному
виданні...........................................67
ХЛАНТА І. Чи гідні ми правнуки
«славних прадідів великих»?... 68
ХОДАНИЧ-ПОВХ Л. Скарби
рідного краю................................ 72
ШТЕФАНЬО О. Графічне
мистецтво Закарпаття................74
ВИДАВНИЧИЙ ЦЕНТР
«Академія» «Дерево
безсмертя» Дмитра Кешелі.......74
Пам’ять............................................. 75
СТЕГУРА Н. Пам’яті
Емми Левадської......................... 75
ГАВРОШ О. Рік без
Дмитра Кременя.
Закарпатець став символом
українського Причорномор’я.......76
ШКІРЯ В. І поет, і прозаїк,
і перекладач.
Пам’яті Івана Петровція.............78

4. 2 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
БЕДЗІР Василь – журналіст, власний
кореспондент газети «Урядовий кур’єр»
на Закарпатті
ВЕРТІЙ Олексій – доктор філологіч-
них наук, місто Суми
ГАВРОШ Олександр – журналіст,
письменник, драматург, завідувач літера-
турно-драматичної частини КЗ «Закар-
патський академічний обласний україн-
ський музично-драматичний театр імені
братів Юрія-Августина та Євгена Шерегі-
їв» ЗОР, лауреат обласної премії імені Фе-
дора Потушняка
ГАЙДУК Олена – завідувач відділу
народної творчості та аматорського мис-
тецтва КЗ «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» ЗОР
ГАЛ Ольга – методист відділу культу-
ри, молоді та спорту Виноградівської рай-
держадміністрації
ГРЕБА Василь – письменник, член
Національної спілки письменників Укра-
їни
ЗАЙЦЕВ Олег – театрознавець, член
Національної спілки театральних діячів
України, лауреат обласної премії імені
Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв, за-
служений працівник культури України
КОПОЛОВЕЦЬ Іван – головний ре-
дактор Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки журна-
лістів України
КОЦАН Василь – директор КЗ «За-
карпатський музей народної архітекту-
ри та побуту» ЗОР, кандидат історичних
наук
ЛІТЕРАТІ Тетяна – журналістка, ла-
уреат міської премії імені Петра Скунця,
заслужений журналіст України
МАДЯР-НОВАК Віра – методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, викладач
КВНЗ «Ужгородський музичний коледж
імені Д. Є. Задора» ЗОР, музикознавець,
фольклорист, лауреат обласної премії
імені Дезидерія Задора, заслужений діяч
мистецтв України
МАКАРЕНКО Ганна – журналістка,
кореспондент Тячівської районної газети
«Дружба»
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР,
член Національної спілки журналістів
України
НЕВОЛОВ Василь – доктор філософії
з мистецтвознавства, професор, член На-
ціональної спілки письменників України
та Національної спілки театральних дія-
чів України, голова правління Київської
організації Товариства «ЗНАННЯ» Украї-
ни, заслужений діяч мистецтв України
ОРОС Людмила – журналістка, місто
Ужгород
ПИЛИПЧИНЕЦЬ Василь – заслуже-
ний журналіст України, член Національ-
ної спілки журналістів України
ПРУГЛО Світлана – співробітник ін-
формаційної служби Національного му-
зею-заповідника українського гончарства
в Опішному
СОЛОГУБ-КОЦАН Тетяна – завіду­
вачка відділу науково-освітньої роботи
КЗ «Закарпатський музей народної архі-
тектури та побуту» ЗОР
СТЕГУРА Наталія – завідувач народ-
ного етнографічного музею КЗ «Облас-
ний організаційно-методичний центр
культури» ЗОР, заслужений майстер на-
родної творчості України
ТОВТ Алла – завідувач методично-
го кабінету початкової мистецької освіти
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР
ФЕДИНИШИНЕЦЬ Михайло – член
Національної спілки журналістів Укра-
їни, лауреат міської премії імені Петра
Скунця
ХЛАНТА Іван – провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, заслужений
діяч мистецтв України, кандидат філоло-
гічних наук
ХОДАНИЧ-ПОВХ Лідія – доцент, за-
відувач кафедри педагогіки та психології
Закарпатського інституту післядиплом-
ної педагогічної освіти, кандидат педа-
гогічних наук, член Національної спілки
письменників України
ШИМОН Юрій – методист кабінету
методики викладання суспільно-гумані-
тарних та художньо-естетичних дисци-
плін Закарпатського інституту післяди-
пломної педагогічної освіти
ШТЕФАНЬО Оксана – журналістка,
місто Ужгород
ШКІРЯ Василь – відповідальний се-
кретар Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки жур-
налістів України, Національної спілки
письменників України, лауреат обласної
премії імені Федора Потушняка
ПРО АВТОРІВ

5. 3№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
Відлуння подій
Журі у складі завідувачки кафедри куль-
тури та соціально-гуманітарних дисциплін,
доцента Закарпатської академії мистецтв,
кандидата педагогічних наук Аліни Воло-
щук (голова журі); доцента кафедри рисунку
Закарпатської академії мистецтв, кандидата
мистецтвознавства Ігоря Луценка; доцента
кафедри «Декоративно-прикладного мис-
тецтва» Закарпатської академії мистецтв,
лауреата обласної премії ім. Йосипа Бокшая
та Адальберта Ерделі, кандидата мистецтво­
знавства Романа Пилипа оглянуло роботи та
визначило переможців.
Номінація «Графіка»
Категорія В
І місце – Глуханюк Юлія (Воловецька
ДШМ), «Лісовий Блуд вогнями зачаровує за-
коханих». Викладач Наталія Ляшенко.
ІІ місце – Рацин Денис (Широківська
ДШМ), «Вовкулаки». Викладач Альона
Стасюк.
ІІІ місце – Газуда Юліанна (Середнян-
ська ДШМ), «Лісові пригоди». Викладач Те-
тяна Химинець.
Категорія С
І місце – Буцко Микола (Воловецька
ДШМ), «Полювання Песиголовців на ягнят
і гарних дівчат». Викладач Наталія Ляшенко.
ІІ місце – Антолик Анастасія (Виногра-
дівська ДШМ ім. Б. Бартока), «Карпатський
вовкулака». Викладач Мар’яна Гаврило.
ІІІ місце – Пасько Івета (Ракошинська
ДШМ), «Мавка». Викладач Вероніка Борон-
нікова.
Категорія D
І місце – Брунцвик Яна (Мукачівська
дитяча художня школа ім. М. Мункачі),
«ЛЕГЕНДИ КАРПАТ» І ЙОГО ПЕРЕМОЖЦІ
Брунцвик Яна
«Св. Мартин –
покровитель Мукачева»
Глуханюк Юлія
«Лісовий Блуд
вогнями зачаровує закоханих»
П’ятого травня 2020 року в приміщенні КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР відбувся огляд робіт ХІV обласного дитячо-юнацького конкурсу
образотворчого мистецтва «Легенди Карпат» на тему «Містичні істоти чарівних Кар-
пат».

6. Відлуння подій
4 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
«Св. Мартин – покровитель Мукачева». Ви-
кладач Яна Заремба.
ІІ місце – Чорей Ангеліна (Тересвянська
ДШМ), «Граф Дракула в Хустському замку».
Викладач Олександра Лазур.
ІІІ місце – Буй Євгенія (Виноградівська
ДШМ ім. Б. Бартока), «Босорканя». Викладач
Діана Добош-Брода.
Номінація «Живопис»
Категорія А
ІІ місце – Мигович Анастасія (Керець-
ківська ДШМ), «Мольфар». Викладач Марія
Сакаль.
І та ІІІ місця не присуджували.
Категорія В
І місце – Тар Естер (Пийтерфолвівська
ДШМ), «Чудовий птах Турул». Викладач Га-
бор Гомокі.
ІІ місце – Черепко Василь (Керецьківська
ДШМ), «Лісовий». Викладач Марія Сакаль.
ІІІ місце не присуджували.
Категорія С
І місце – Думнич Марія (Тячівська
ДШМ), «Привид з вовчого лісу». Викладач
Мирослава Вовчок.
ІІ місце – Федько Ілля (Виноградівська
ДШМ ім. Б. Бартока), «Чугайстер». Викладач
Мар’яна Гаврило; Стеблей Михайло (Керець-
ківська ДШМ), «Вовкулак». Викладач Марія
Сакаль.
ІІІ місце – Ряшко Ангеліна (Ракошинська
ДШМ), «Містичні істоти». Викладач Вівіана
Мейсар.
Категорія D
І місце – Варга Вероніка (Солотвинська
ДШМ), «Тіні забутих предків». Викладач Лі-
вія Марина.
ІІ місце – Попович Анастасія (Сваляв-
ська ДШМ), «Змій». Викладач Ванда Дорош-­
Майор.
ІІІ місце – Коваль Руслана (Ужгородська
ДШМ), «Лісова спокусниця». Викладач Ан-
намарія Роман; Молнар Таміла (Виноградів-
ська ДШМ ім. Б. Бартока), «Нічна мара Кар-
пат». Викладач Мар’яна Гаврило.
Номінація
«Декоративно-прикладне мистецтво»
Категорія А
І місце – Попович Анелія (Іршавська
ДШМ), «Водяний і вогняний кінь». Викла-
дач Тетяна Фірцак.
ІІ місце – Михайлочко Дарина (Прибор-
жавська ДШМ), «Лісовичок». Викладач Ан-
тоніна Дурда.
ІІІ місце не присуджували.
Категорія В
І місце – Юско Олександра (Іршавська
ДШМ), «Диво-звір». Викладач Надія Верби-
щук.
ІІ місце – Гапчук Марія (Вільховецька
ДШМ), «Лісова Мавка». Викладач С. Дьор-
дяй.
ІІІ місце – Гутич Юліанна (Коритнян-
ська ДШМ), «Карпатські чарівниці». Викла-
дач Людмила Губаль.
Категорія С
І місце – Карасьов Борислав (Тячівська
ДШМ), «Блуд». Викладач Мар’яна Бордуно-
ва.
ІІ місце – Боднарук Евеліна (Виноградів-
ська ДШМ ім. Б. Бартока), «Тенета грайливих
русалок». Викладач Мар’яна Гаврило.
ІІІ місце – Радик Дарина (Ракошинська
ДШМ, Мукачівський район), «Русалка». Ви-
кладач Наталія Курцеба; Осуський Влади­
слав (Іршавська ДШМ), «Лісовики». Викла-
дач Надія Вербищук.
Категорія D
І місце – Кость Валерія (Тячівська ДШМ),
«Чародійки». Викладач Мар’яна Бордунова.
ІІ місце – Гобона Вікторія (Виноградів-
ська ДШМ ім. Б. Бартока), «Мавка». Викладач
Мар’яна Гаврило.
ІІІ місце – Мигович Михайло (Керецьків-
ська ДШМ), «Дерево життя». Викладач Ма-
рія Сакаль.
Алла ТОВТ
Буцко Микола
«Полювання Песиголовців
на ягнят і гарних дівчат»

7. Відлуння подій
5№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
«Вишиванка – генетичний код нації»,
саме під таким гаслом щороку, в третій чет-
вер травня відбувається «День вишиванки».
Свято запрошує кожного громадянина до
свідомого вчинку – одягнути вишиванку
і піти в ній на роботу чи навчання. Така дія
має глибокий контекст, адже йдеться про
вираження своєї національної та громадян-
ської позиції і культурної освіченості.
Вишиванка – чи не найбільша народна
цінність українців, яка дісталась нам у спад-
щину від наших предків. Недарма текст ві-
домої української пісні, якою оспівана лю-
бов до вишиванки, починається словами:
«Мені сорочку мама вишивала, неначе долю
хрестиком вела…»
Вишита сорочка – це щось святе, духов-
не, сокровенне. Перші вишиванки відіграва-
ли не стільки функцію одягу, як оберігали їх
власників від зла. У вишиванках наші пра-
щури різними кольорами та візерунками
вчились зашифровувати добру долю, щастя,
радість, любов, багатство…
Власники вишиваних сорочок нині рід-
ко задумуються про зміст того, що вишите
на них. І тільки дослідники можуть справді
розтлумачити зміст вишиванок, тим паче,
якщо мова про старовинні сорочки.
У кожній місцевості свого часу побуту-
вали свої орнаменти та колористика виши-
ванок. Тепер ці особливості перестають бути
ідентифікатором того чи іншого регіону.
Також сучасні виши-
ванки відрізняють-
ся від старовинних
не лише змістом, а
й формою – покро-
єм.
Нині ставлення
до вишитого одягу
в кожного україн-
ця різне. Звичайно,
не всі розуміють іс-
тинне значення ви-
шиванки. Одні одя-
гають вишиваний
одяг, бо це оберіг
та певний символ
патріотизму, інші –
тому, що це мода,
тренд. Однак не
треба плутати моду
(яка, як усяка мода,
ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ
дочасна і поверхова) з мистецтвом вишиван-
ня як складником народної культури.
Для нас вишиванка – не просто зруч-
ний та екологічно чистий одяг, а насамперед
оберіг, елемент дипломатії та усвідомлення
того, що ми українці.
Цьогоріч, 21 травня, працівники центру
культури започаткували акцію «Прикрась
життя вишиванкою». Учасникам потрібно
було викласти на своїй сторінці у Facebook
фото у вишиванці з хештегом #прикрась-
життявишиванкою, відмітивши сторін-
ку «Обласний організаційно-методичний
центр культури». Акція про «народжених
у вишиванках», про тих, для кого слово «ви-
шиванка» – це цілий спектр емоцій, що на-
дихає:
Велич
дИво
Шана
сИла
Віковічність
Автентичність
Надбання
Краса
Актуальність
На акцію відгукнулося понад 100 учас-
ників із усіх районів Закарпаття, і дуже при-
ємно, що це були не лише працівники куль-
тури.
Олена ГАЙДУК
Володимир Сичкун, Олена Гайдук, Микола Мовнар,
Василь Барановський, Маріанна Ганькович, Костянтин Ковган,
Олеся Павлюк. 2020 рік.

8. Відлуння подій
6 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
Цьогоріч у зв’яку з карантином ХVІІІ об-
ласний конкурс українського художнього
слова ім. Івана Ірлявського «Моя весна» від-
бувся дистанційно. Учасники протягом мі-
сяця, у спеціально створеній групі в соціаль-
ній мережі Facebook, заздалегідь викладали
свої відеовиступи, а вже 28 травня відбулося
засідання журі, на якому і визначили пере-
можців.
Варто відмітити, що в конкурсі взяла
участь рекордна кількість учасників – понад
90 конкурсантів у віці від семи до 67 років
змагалися у чотирьох номінаціях: «Поезія»,
«Проза», «Гумор» та «Власна творчість».
Оцінювало виступи журі у складі: Васи-
ля Густі – письменника, завідувача філіалу
Закарпатського обласного художнього му-
зею імені Й. Бокшая «Народний літератур-
ний музей Закарпаття», заслуженого праців-
ника культури України (голова журі); Ганни
Дрогальчук – директора комунального за-
кладу «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» Закарпатської обласної
ради; Світлани Мендель – головного спеціа-
ліста управління мистецтв, культурно-освіт-
ніх закладів та установ відділу мистецтв,
закладів та установ департаменту культури
Закарпатської облдержадміністрації; Окса-
ни Шип – викладача-методиста вищої кате-
горії, голови циклової комісії видовищно-те-
атралізованих заходів КЗВО «Ужгородський
інститут культури і мистецтв» ЗОР; Олени
Гайдук – завідувача відділу народної твор-
чості та аматорського
мистецтва комунально-
го закладу «Обласний
організаційно-методич-
ний центр культури»
Закарпатської обласної
ради (секретар).
Отже, у номінації
«Поезія» перше місце
отримав Андрій Ше-
вель – директор Вели-
коберезнянського ра-
йонного будинку куль-
тури; друге місце роз-
ділили Манюра Ніко-
летта – учасниця гуртка
художнього слова клубу
с. Ляхівці Ужгородсько-
го району (керівник
Олеся Касинець), По-
ЗАЛЮБЛЕНІ У СЛОВО
хил Дарина – учасниця гуртка художнього
слова клубу с. Велика Бакта Берегівського
району (керівник Ярослав Русанюк) та Гро-
шева Олександра – учениця Виноградівської
дитячої школи мистецтв ім. Б. Бартока (ви-
кладач Василь Югас); третє місце зайняли
Василь Ретізник – учасник гуртка художньо-
го слова Рахівського районного будинку ди-
тячої та юнацької творчості (керівник Тетя-
на Козуряк), Козир Злата – учасниця гуртка
художнього слова клубу с. Лохово Мукачів-
ського району (керівник Людмила Когутич)
та Марія Попович – бібліотекар с. Черник
Свалявського району.
У номінації «Проза» перше місце здобу-
ла Іванна Воробканич – учасниця народної
аматорської студії поезії «Чарівне слово»
Ужгородського міського центру дозвілля –
будинку культури (керівник Наталія Дубі-
ніна); друге місце – не присуджували; третє
місце – Вантуш Владислав, учень Мукачів-
ської дитячої школи мистецтв № 2 (викладач
Лілія Приходько).
У номінації «Гумор» перше місце не
присуджували; друге місце посіла Ткачук
Анна – учениця Ужгородської дитячої шко-
ли мистецтв (викладач Галина Вукста); тре-
тє – Ставинська Каріна, учасниця гуртка
художнього слова клубу с. Оріховиця Ужго-
родського району (керівник Світлана Когут).
У номінації «Власна творчість» перше
місце виборов незалежний поет з м. Ужгород
Мирослав Гончарук-Хомин; друге місце –
Олена Гайдук, Василь Густі, Оксана Шип, Світлана Мендель,
Ганна Дрогальчук – журі ХVІІІ обласного конкурсу українського
художнього слова ім. Івана Ірлявського «Моя весна»

9. Відлуння подій
7№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
Флуд Артем, учасник гуртка художнього слова будинку
культури с. Ставне Великоберезнянського району (керів-
ник Юрій Олень) та Антон Метай, учасник літературної
студії «Первоцвіт» КЗ «Будинок дитячої творчості» Бара-
нинської сільської ради (керівник Маріанна Салай-Пак);
третє місце розділили Наталія Касинець з селища Короле-
во Виноградівського району та Юлія Бежинець – студентка
Ужгородського національного університету.
Радує також, що у конкурсі прозвучало багато тво-
рів закарпатських авторів, серед яких: Іван Ірлявський,
Олександр Духнович, Василь Ґренджа-Донський, Юлій
Боршош-Кум’ятський, Василь Вовчок, Петро Скунць, Іван
Фотул, Юрій Шип, Василь Густі, Галина Малик, Дмитро
Кешеля, Василь Габорець, Тетяна Рибар, Михайло Чухран,
Павло Чучка, Христина Керита, Маріанна Салай-Пак, Ган-
на Рекіта-Пазуханич, Олеся Чепелюк та ін.
Приємною несподіванкою стала участь у конкурсі відо-
мої поетеси Юлії Драгун, яка натхненно продекламувала
власні твори.
Журі також відзначило у номінації «Власна творчість»
Каріну Товтин, учасницю літературної студії «Первоцвіт»
КЗ «Будинок дитячої творчості» Баранинської сільської
ради (керівник Маріанна Салай-Пак) за поезію «Якби…» та
Кароліну Ходань, учасницю гуртка художнього слова клу-
бу с. Нижнє Солотвино Ужгородського району (керівник
Ольга Левко) за вірш «Та не так на Україні», які торкнулися
болючої теми – війни на сході України.
За оптимізм у поезії «Усміхайся» відзначена Тетяна Ми-
куляк, учасниця Громадської організації «Митці Тячівщи-
ни» (керівник Любов Бобрушко).
Вразив власними творами, написаними колоритним
місцевим діалектом, уродженець села Угля Тячівського ра-
йону Михайло Стан (ГО «Митці Тячівщини»).
Припала до серця пройнята ніжністю та любов’ю пое-
зія «Моє село» Оленки Курей із села Ужок Великоберезнян-
ського району.
Щиро дякуємо всім учасникам та керівникам за кре-
ативність, привабливі сценічні образи, проникливе вико-
нання та активну участь у конкурсі. Членам журі за плід-
ну працю та об’єктивну оцінку. Організаторам – за свято
поезії.
Сердечно вітаємо переможців та бажаємо нових твор-
чих успіхів.
Олена ГАЙДУК
Андрій Шевель Мирослав Гончарук-Хомин
Ставинська Каріна
Флуд Артем
Іванна Воробканич

10. Відлуння подій
8 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
На Закарпатті вже в 24-й раз діячам літе-
ратури і мистецтва вручили обласні премії,
відзначивши їхні значні досягнення у 2019
році. Нагородження, відкладене в часі через
карантинні обмеження, зібрало в залах За-
карпатського обласного художнього музею
ім. Йосипа Бокшая 29 літераторів і митців,
які працюють у різних видах мистецтва.
26 червня 2020 року дипломи і вагомі гро-
шові винагороди лауреатам вручили голова
Закарпатської облдержадміністрації Олексій
Петров, а також заступник голови обласної
ради Петро Грицик.
Серед відзначених преміями є відомі
автори, як-от лауреат Національної премії
України імені Тараса Шевченка в галузі лі-
тератури Мирослав Дочинець, письменник
і різьбяр Петро Ходанич, поет Василь Кузан,
автор художніх книжок для дітей Василь
Шкіря, поетка і перекладачка Надія Панчук,
ЛАУРЕАТИ В МАСКАХ – НОВА РЕАЛЬНІСТЬ
ВРУЧЕННЯ ОБЛАСНИХ ПРЕМІЙ
композитор Віктор Теличко, майстер графі-
ки Одарка Долгош...
За час, відколи на Закарпатті вручають-
ся обласні премії в галузі літератури й мис-
тецтва, ними нагороджені понад 500 авто-
рів літературних творів і критиків, а також
художників, акторів, режисерів, музикантів,
мистецтвознавців. Вдруге премії вручали
і в такому виді мистецтва як хореографія.
Премія носить ім’я видатної краянки, на-
родної артистки України, легенди Закарпат-
ського академічного народного хору Клари
Балог.
– Відзначення діячів культури і мисте-
цтва обласними преміями сприяє примно-
женню здобутків у багатій закарпатській
регіональній культурі, водночас сприяє ла-
уреатам і у їхньому виході на всеукраїнські
обшири. Радий, що обласна влада знаходить
можливості для того, аби продовжувати при-
Петро Ходанич, Василь Шкіря, Мирослав Дочинець, Надія Панчук, Василь Кузан –
лауреати обласної премії імені Федора Потушняка у галузі літератури за 2019 рік.
Після нагородження у Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая,
місто Ужгород, 2020 рік

11. Відлуння подій
9№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
ємну традицію з преміювання кращих до-
сягнень, – прокоментував подію голова ре-
гіонального осередку Національної спілки
композиторів України Віктор Теличко.
Віолончелістка, заслужена артистка
України Діана Гавата й оркестр «Яма» Закар-
патського академічного обласного україн-
ського музично-драматичного театру імені
братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв
виконав декілька музичних номерів, а най-
молодша учасниця заходу Касинець Кіра
продекламувала вірш Ліни Костенко. Гарно
провів церемонію вручення нагород режи-
сер-постановник, заслужений артист Украї-
ни Михайло Фіщенко,
Традиційно посадовці, лауреати та за-
прошені виголосили промови.
Присутні мали змогу оглянути роботи
художників, ознайомитись із книгами та
працями літераторів, музикознавців, фоль-
клористів і театрознавців.
У 2021-му традиція вручення обласних
премій у галузі літератури і мистецтва сяг-
не ювілейного піку: свято відбудеться вже
в 25-е. Є сподівання, що «карантинні» обме-
ження на той час залишаться в минулому.
А фото з лауреатами в захисних масках ста-
нуть як незвичайним, так і незабутнім ща-
блем в історії цих премій.
Отже, нижче подаємо лауреатів облас-
них премій у галузі культури і мистецтва за
2019 рік.
У галузі літератури – премія імені Фе-
дора Потушняка:
у жанрі (номінації) «Проза» – Мирослав
Іванович Дочинець, письменник, член На-
ціональної спілки письменників України, за
книгу «Єдин»;
у жанрі (номінації) «Поезія» – Василь
Васильович Кузан, письменник, голова За-
карпатської організації Національної спілки
письменників України, за книгу «Різдво ме-
телика»;
у жанрі (номінації) «Драматургія» – Пет­
ро Михайлович Ходанич, письменник, член
Національної спілки письменників України,
за книгу «Віденське дзеркало»;
у жанрі (номінації) «Література для ді-
тей» – Василь Васильович Шкіря, письмен-
ник, член Національної спілки письменни-
ків України, за книгу «Тайстра казок»;
у жанрі (номінації) «Літературознавча
праця» – Олександра Степанівна Ігнатович,
член Національної спілки письменників
України, кандидат філологічних наук, до-
цент кафедри української літератури ДВНЗ
«Ужгородський національний університет»,
за книгу «Синхромія»;
у жанрі (номінації) «Художній пере-
клад» – Надія Михайлівна Панчук, пись-
менниця, член Національної спілки пись-
менників України, за твори «Польська поезія
в українському перекладі Надії Панчук».
Світлана Стегней, Віра Мадяр-Новак,
Віктор Теличко
Людмила Петрецька, Петро Грицик

12. Відлуння подій
10 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
У галузі театрального мистецтва –
премія імені братів Юрія-Августина та
Євгена Шерегіїв:
у номінації «Режисерсько-постановоч-
на група» – комунальний заклад «Закар-
патський обласний театр драми та комедії»
Закарпатської обласної ради у складі: ре-
жисер-постановник – В’ячеслав Петрович
Давидюк, художник-постановник Ігор Ві-
кентійович Білецький, художник по костю-
мах – Оксана Зиновіївна Дорошенко, музич-
ний керівник – Марія Дмитрівна Волошин,
звукорежисери – Іван Іванович Реплюк, Ва-
силь Михайлович Довганич, головний ху-
дожник – Василь Васильович Штефуца, за
виставу «Останнє танго в Хусті» Олександра
Гавроша;
у номінації «Актор (за найкраще втілен-
ня сценічного образу)» – Дмитро Васильович
Сньозик, актор драми комунального закла-
ду «Закарпатський академічний обласний
український музично-драматичний театр
імені братів Юрія-Августина та Євгена Ше-
регіїв» Закарпатської обласної ради за роль
Михайла у виставі «Жменяки», за одноймен-
ним романом Михайла Томчанія;
у номінації «Актриса (за найкраще вті-
лення сценічного образу)» – Клара Олексан-
дрівна Берец, артистка драми комунального
закладу «Закарпатський академічний об-
ласний український музично-драматичний
театр імені братів Юрія-Августина та Євгена
Шерегіїв» Закарпатської обласної ради за го-
ловну роль у моновиставі «Я чекаю на тебе,
мій любий» за п’єсою Даріо Фо;
у номінації «Актор/актриса (за найкра-
ще втілення сценічного образу у виставі для
дітей)» – Лариса Валеріївна Кривчик, артист-
ка комунального закладу «Закарпатський
академічний обласний театр ляльок» Закар-
патської обласної ради – за роль у виставі
«Мишка, рожева стрічка!» за п’єсою Руслана
Неупокоєва;
у номінації «Критик-театрознавець» –
Олег Дмитрович Зайцев, заслужений пра-
цівник культури України, член Національ-
ної спілки театральних діячів України, за
книгу «Декоратори театрів Підкарпатської
Русі 1919–1938 рр.».
У галузі музичного та виконавсько-
го мистецтва – премія імені Дезидерія
Задора:
у номінації «Художній колектив» – ор-
кестр народних інструментів «Віртуози За-
карпаття» комунального вищого навчаль-
ного закладу «Ужгородський музичний
коледж імені Д. Є. Задора» Закарпатської
обласної ради (керівник – заслужений пра-
цівник культури України Світлана Нуцівна
Стегней), за концертну програму «Почуй
мелодію душі»;
у номінації «Соліст, дует, тріо» – Катери-
на Михайлівна Гажо, солістка- органістка ко-
мунального закладу «Закарпатська обласна
філармонія» Закарпатської обласної ради, за
концертну програму «Pure France»;
Олег Зайцев, Дмитро Сньозик – лауреати обласної премії імені братів
Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв у галузі театрального мистецтва за 2019 рік

13. Відлуння подій
11№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
Борис Кузьма (перший ліворуч) з лауреатами обласної премії імені Йосипа Бокшая
та Адальберта Ерделі у галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
за 2019 рік Едуардом Приходьком, В’ячеславом Віньковським, Одаркою Долгош,
Федором Осташем, Василем Олашиним та Михайлом Ходаничем.
Після нагородження у Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая,
місто Ужгород, 2020 рік
у номінації «Композитор» – Віктор Фе-
дорович Теличко, заслужений діяч мистецтв
України, за концертну фантазію «ASH_
ROCK» для симфонічного оркестру та цим-
бал;
у номінації «Фольклорист» – Віра Васи-
лівна Мадяр-Новак, заслужений діяч мис-
тецтв України, за «Антологію наукової дум-
ки про народну музику Закарпаття»;
у номінації «Музикознавець» – Михайло
Миколайович Митровка, заслужений пра-
цівник культури України, за книгу «Хорова
культура Закарпаття».
У галузі образотворчого та декоратив-
но-прикладного мистецтва – премія імені
Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі:
у номінації «Живопис» – Едуард В’яче­
славович Приходько, художник-живописець,
член Національної спілки художників Укра-
їни, за твір «Ружа кохання»;
у номінації «Графіка» – Одарка Іванівна
Сопко, художник-графік, член Національ-
ної спілки художників України, заслужений
діяч мистецтв України, за диптих «Гірське
море»;
у номінації «Скульптура» – Михайло Пе-
трович Ходанич, художник-скульптор, член
Національної спілки художників України, за
скульптурний твір «В очікувані»;
у номінації «Монументальне мисте-
цтво» – Василь Степанович Олашин, скуль-
птор, член Національної спілки художників
України та Федір Михайлович Осташ, архі-
тектор, член Національної спілки художни-
ків України, за монументально-скульптурну
композицію «Загиблим воїнам АТО»;
у номінації «Декоративно-прикладне
мистецтво» – В’ячеслав Іванович Віньков-
ський, художник-прикладник, член Націо-
нальної спілки художників України, за стан-
кову композицію «Осокори» та монумен-
тальну вогняну скульптуру «Аргімпаса».
У галузі хореографічного мистецтва –
премія імені Клари Балог:
у номінації «Балетмейстер» – Людми-
ла Михайлівна Петрецька, художній керів-
ник заслуженого аматорського ансамблю
танцю «Юність Закарпаття», зразкового ху-
дожнього колективу України – ансамблю
танцю «Веселка» обласного будинку куль-
тури профспілок та хореографічного гуртка
«Потічок» Ужгородського районного центру
дитячої творчості, заслуженого працівника
культури України, за румунський народний
танець «Ми румуни» та обрядово-хореогра-
фічну композицію «Сокачки»;
у номінації «Хореографічний колек-
тив» – зразковий аматорський ансамбль
танцю «Турянська долина» Перечинського
районного будинку культури (керівник Еду-
ард Васильович Воронич).
Василь БЕДЗІР

14. Відлуння подій
12 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
Кілька років поспіль весною Обласний
організаційно-методичний центр культури
проводить в Ужгороді одноденний пленер.
Створені митцями роботи експонувалися
у виставкових залах Закарпатського музею
народної архітектури та побуту.
Нині, зважаючи на карантинні обме-
ження, ми змінили як формат пленеру, так
і виставки. Кожен з учасників працював
індивідуально, дотримуючись вимог МОЗ
України.
Із отриманого матеріалу сформовано
експозицію виставки «Карантинна весна»
й наприкінці червня розміщено на офі-
ційному сайті Центру культури. Цьогоріч
у віртуальній виставці взяли участь як про-
фесіонали, так і аматори. Чудові роботи ре-
презентували Ванда та Віталій Дороші, які
не вперше беруть участь у наших культур-
но-мистецьких акціях. Грацією й доверше-
ністю форм вражає таємничий образ жінки,
який створила пані Ванда.
Антон Секереш представив гарний пей-
заж-портрет динамічної, сповненої драма-
тичної експресії весняної хмари. Робота ви-
конана у художній манері геніального іспан-
ського митця епохи Відродження Ель Греко.
Робота засвідчує еволюційний поступ автора.
По-дитячому щирі й безпосередні по-
лотна аматорки Олени Бузько, яка беззапе-
речно демонструє неабиякий талант. Худож-
ниця сміливо, без комплексів, експеримен-
тує з формою та кольором, створює цікаві
роботи. Гадаю, вона ще у творчому пошуку
свого шляху в мистецтві.
Вразила манерою письма Юлія Єгоро-
ва, яка продовжує свої творчі експерименти.
КАРАНТИННА ВЕСНА
Цього разу вона творила свої роботи, засто-
совуючи лук і стріли, без зайвих сентиментів
розстрілюючи полотно фарбами. Вийшла
цікава колоритна, оригінальна й, без сумні-
ву, неповторна робота.
Своє захоплення довершеністю приро-
ди висловлює полотнами Сільвія Ністор.
У роботі над середземноморським пейзажем
вона з любов’ю виписує кожну квіточку, ко-
жен листочок, намагається максимально ре-
алістично зобразити природу, створити гар-
ний настрій.
Чудовий весняний пейзаж репрезенту-
вав талановитий митець краю Анатолій Са-
калош, який останнім часом дуже активно
працює, бере участь у різних мистецьких
акціях.
Зузанна Мікла, яка нині живе в Італії,
поділилася романтичним портретом моло-
дої жінки. Заслуговують на увагу й два інші
її портрети.
Неповторні й вражаючі краєвиди Хор-
ватії оживають на полотнах Владо Провчі,
який уже відомий шанувальникам мис-
тецтва України. Кілька років тому він мав
персональну виставку в Ужгороді. А ще він
організовує пленери вдома, на які щороку
запрошує митців з України.
Костянтин Ковган, більше відомий як
різьбяр, теж презентував свої живописні ро-
боти.
Серед учасників онлайн-виставки також
Василь Вовчок, Сергій Глущук, Мар’яна Бор-
дунова, Людмила Курта-Стегун, Мар’яна Бі-
лунка, Вероніка Варга та Вікторія Васів.
Володимир МИШАНИЧ
Мар’яна Білунка Віталій ДорошВанда Дорош-Майор

15. 13№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела 13№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
Актуально
Іван Хланта – неповторна особи-
стість у духовному житті української
нації. І в цьому немає ніякого перебіль-
шення. Він – кандидат філологічних наук,
доктор мистецтвознавства, лауреат лі-
тературних всеукраїнських та обласних
премій. Та найбільше знаний як невтомний
збирач і видавець української усної народ-
ної творчості Закарпаття, інших сусід-
ніх із ним місцевостей, румунських про-
вінцій Мараморощини, Банату, українців
Сербії та Російської Федерації, зокрема
Кубані. У його доробку кілька десятків
томів записів українських народних пі-
сень, казок, легенд, переказів, бувальщин,
коломийок та інших народнопоетичних
жанрів. Світове народознавство не знає
жодного подібного прикладу. Ми попро-
сили Івана Васильовича розповісти про
його діяльність на ниві української духов-
ності.
– Іване Васильовичу, що спонукало
Вас до такої напруженої праці упродовж
усього свого життя.
– Ви досить точно зауважили, коли ска-
зали «упродовж усього життя». Народився
і виростав у селі Копашново Хустського ра-
йону на Закарпатті у народнопоетичній сти-
хії. Співучою була наша родина, співучими
НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ –
ОСНОВА ДУХОВНОСТІ
були наші сусіди та односельці. Мій прадід
Василь по батьковій лінії мав гарний голос
і любив співати, мама Марія, старша сестра
Христина знали багато пісень, казок, легенд
тощо і за будь-якої нагоди співали. І пісня,
весела й журлива, завжди була супутницею,
утіхою й розрадою нашої родини. Пісні та
інші фольклорні твори, які передавалися
від покоління до покоління, й стали сімей-
ними реліквіями. Навпроти нас на проти-
лежній горі жили з матір’ю троє дівчат віком
10–14 років. Вони мали ще й меншого брата.
Дівчата випасали трьох кіз і цілий день сво-
їми дзвінкими голосами наспівували коло-
мийки. Ось цю пам’ятаю й досі:
Та ми собі заспіваймо три сестриці рідні,
Дзвенять наші голосочки,
як дзвіночки срібні.
Та ми собі заспіваймо двома голосами,
Один голос піде полем, а другий горами.
У роки мого дитинства та юності у краї
ще широко побутували народні звичаї та об-
ряди, пам’ять старожилів зберігала і переда-
вала новим поколінням легенди і перекази
про нашу минувшину. Усе це не лише запа-
дало в душу і серце, а й спонукало осмислю-
вати почуте, усвідомлювати його значення
в нашому житті. До того ж, із приходом на
Закарпаття різного роду окупантів усе те ме-
тодично, цілеспрямовано і послідовно зни-
щувалося, тобто робилося все, щоб ми забу-
вали про свої духовні цінності, винародов-
лювалися, натомість насаджувалися штучні
звичаї та обряди, які не сприймалися на-
селенням, адже суперечили його духовній
національній сутності. І це зобов’язувало до
протистояння такому наступу, до збережен-
ня питомо національних цінностей, виро-
блених нашими краянами, як і українським
народом загалом, упродовж тисячоліть.
– А як і коли Ви зробили свої перші
записи народної творчості?
– То було ще у шкільні роки. Чимало на-
роднопоетичних творів (казок, легенд, пере-
казів, бувальщин, анекдотів) перейняв від до-
рожнього майстра Івана Гангура, який меш-
кав у Копашнові. Від нього вперше почув,
що в 1953 році біля входу до сусіднього села
Драгово споруджують пам’ятник Богданові

16. Актуально
14 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
Хмельницькому, а 14-річним став записувати
казки, зокрема про Котигорошка та його по-
братимів Сучимотузка, Вернигору, Верниду-
ба. Тоді ж систематично фіксував коломий-
ки, які активно побутували в нашому селі.
Коли ж закінчував десятий клас, у моєму
загальному зошиті було вже понад дві тисячі
коломийок. Потім навчався в Ужгородському
державному університеті, аспірантурі Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та
етнографії ім. М. Т. Рильського АН України,
працював на філологічному факультеті рід-
ного університету, який у тогочасних обста-
винах став мені не дуже рідним.
– Чому виносите такий суворий вер-
дикт рідному вишу? Невже збирання
фольклорного спадку в тогочасному на-
родознавстві не схвалювали?
– Чому? Відчув утиски, переслідування.
Були звільнення з посади доцента, безробіт-
тя. На жаль, за панування комуністичної
ідеології записувати та вивчати усну народ-
ну творчість свого народу вважалося крамо-
лою, ледь не підривною антидержавною ді-
яльністю.
– Маючи сім’ю, малих дітей, не раз
звільнений навіть із посади сторожа і без-
робітний, Ви знаходили народних співа-
ків, оповідачів і записували від них піс-
ні, казки, легенди, перекази, коломийки
тощо. Звичайно, того
ніхто не фінансував.
І та праця не була
марною?
– У жодному разі.
На основі тих та піз-
ніших записів я видав
лише одних казок 18
збірників. Та найго-
ловніше в тому, що
зберіг для сучасних та
прийдешніх поколінь
наші питомо націо-
нальні духовні цінно-
сті, на яких маємо ви-
ховувати молодь, фор-
мувати її світогляд,
духовний світ, націо-
нальну громадянську
позицію.
– Скажіть бодай
коротко про ці цінності.
– У вирі сьогочасного такого складного,
бурхливого й суперечливого життя ми неча-
сто задумуємося над змістом понять «добро»,
«зло», «прекрасне», «потворне», «щастя», «не-
щастя», «справедливість» тощо. А в україн-
ській народнопоетичній свідомості вони ос-
новоположні, їх передавали з покоління до
покоління. «Велика, на пів Європи, рівнина,
що мліла рахманним чорноземом під залля-
тим жагучим сонцем лазурним небосхилом,
Богдан Тюшко, Емма Левадська, Янош Рейті, Іван Хланта.
2009 рік
Іван Хланта записує пісні
від Наталії Надьмитьо
в селі Руський Керестур (Сербія). 2007 рік

17. Актуально
15№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
ніби розчиняла в собі особистість, наповню-
вала всю її своїм палом і чаром. Органічне,
заглиблене філософське і трепетно худож-
ницьке злиття людини з навколишньою роз-
кішною і ніби теж одухотвореною, осмисле-
ною природою і витворили той дивовижний
аромат душевного світу українця, теж рід-
кісний симбіоз в його душі лірика і мислите-
ля, що уславив цей архетип у світах»,
– пише
з цього приводу видатний український пси-
холог О. Губко. У таких умовах і народжував-
ся фольклор, який допоміг нам стати тими,
ким є, усвідомити свої національні особли-
вості, сформувати ідентичність.
– Дозвольте запитання як до науков-
ця: чим на тлі інших виокремлюються
традиції, в чому своєрідність елементів
українського фольклору?
– У народній творчості критерій оцінки
людини – порівняння її духовного світу з ви-
робленими упродовж століть принципами
і нормами народної етики, їх взаємовідповід-
ність чи то взаємопротилежність. Скажімо,
багатого засуджують не за те, що багатий, а
за те, що нехтує цими принципами і норма-
ми і у всьому керується лише власною виго-
дою, яка визначає його ставлення до інших
людей, дуже часто й до рідного брата, бать-
ків. За чесне життя Щастя з казки «Щастя
і Нещастя», яку записав Петро Лінтур у селі
Горінчово Хустського району від Ганни Пав-
люк, нагородило бідного молодшого брата
достатком, злагодою в сім’ї й щастям, а бага-
того за його скнарість, заздрість та нехтуван-
ня своїм Родом карає нещастями, його обсі-
дають Злидні. Доля робить так, що «багатий
збіднів, а бідний забагатів». А які мудрі на-
станови про Рід, збереження та примножен-
ня його честі та гідності в народних звичаях
та обрядах, піснях, казках, легендах, перека-
зах, прислів’ях та приказках!? Мені пощасти-
ло записати і видати сотні, якщо не тисячі
пісень, легенд та переказів про закарпатські
замки, усної народної творчості про Карпат-
ську Україну. Скільки в них туги за рідним
краєм? Яка глибина історичної пам’яті!?
Спроєктуйте це у нашу сучасність і одразу
відчуєте, що вони не лише не втратили своєї
злободенності, значущості, а, навпаки, – по-
множили їх.
– Іване Васильовичу, Вас знають
в Україні як педагога, краєзнавця, гро-
мадського діяча. Які Ваші здобутки у цій
царині української духовності?
– Хоч зроблено чимало, роботи попере-
ду ще дуже багато. Я працював учителем,
директором сільської школи, інспектором
райвно. І для мене завжди було безсумнів-
но: національна освіта і виховання мають
ґрунтуватися на духовних цінностях, виро-
блених українським народом, відображених
у фольклорі. Для цього в рідному селі разом
з дирекцією та учителями місцевої школи
створив народний літературно-мистецький
музей, який став центром науково-мето-
дичної робити в краї. Видав книжку «Моє
Копашново», бібліографічні покажчики
про письменників Закарпаття, виступаю на
радіо й телебаченні. На жаль, ще й нині це
залишається на рівні особистого почину, а
так мало би бути не лише на Закарпатті, а
й в усій Україні.
Безумовно, духовні цінності українців,
вкорінені в усній народній творчості, треба
вивчати і популяризувати. Хотілося б, щоб
це усвідомлювали й ті наші державотворці,
від яких залежить розвиток освіти, культури.
– Дякую за цікаву розмову.
Бесіду вів Олексій ВЕРТІЙ

18. 16 Культурологічні джерела № 2 (50), 202016 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
Ювілеї
Вона щедро увібрала в себе живильні
соки благодатної карпатської землі, тонке
відчуття краси природи, виховувалася на
рідних селянських звичаях і традиціях, за-
хоплюється художнім словом, українським
фольклором, що й сформувало національні
особливості її світогляду. Усе це певною мі-
рою проявилося в оригінальності її педаго-
гічного і поетичного хисту, в самобутності її
таланту і дало можливість бути гідним носі-
єм нашої культури.
Майбутня освітянка Ганна Рекіта-Пазу-
ханич народилася 3 березня 1955 року в селі
Ракошино Мукачівського району на Закар-
патті у хліборобській родині Пазуханичів.
У 1972 році на «відмінно» закінчила сільську
десятирічку. Була юнкором районної та об-
ласних газет, учасником і призером різного
рівня олімпіад з української мови та літера-
тури, історії та географії. Навчаючись на фі-
лологічному факультеті Ужгородського дер-
жавного (нині – національного) університе-
ту, стала членом літературної студії ім. Юрія
Гойди, на засіданнях якої виступала зі своїми
поетичними творами. Закінчивши універ-
ситет на відмінно, з 1977 року чотири роки
працює вчителем української мови та літе-
ратури Усть-Чорнянської загальноосвітньої
школи І–ІІІ ступенів на Тячівщині. За цей час
своєю невтомною працею і любов’ю до про-
фесії та дітей вона завоювала авторитет, дові-
ПРОФЕСІОНАЛ СВОЄЇ СПРАВИ
З нагоди 65-річчя від дня народження педагога та громадської діячки
ру і шану серед педа-
гогів та учнів селища.
З 1981 року і донині
Ганна Іванівна живе
в м. Тячів, куди пере-
їхала до свого чолові-
ка Івана Рекіти, який,
на жаль, уже відійшов
у вічність. Він назавж-
ди залишився доброю
і щирою людиною
в серцях Ганни Іва-
нівни та їх дітей: сина
Віктора – вчителя іс-
торії та правознавства
Бедевлянської загаль-
ноосвітньої школи,
кандидата історичних
наук та доньки Олесі, яка закінчила Буко-
винську державну фінансову академію.
Працюючи вчителем української мови
та літератури Тячівської загальноосвітньої
школи І–ІІІ ступенів № 1 імені Василя Ґре-
нджі-Донського», Ганна Рекіта продовжує
писати вірші й друкується у колективному
збірнику «Відлуння» (1985), антології педа-
гогів України «Самоцвіти» (1996), антології
сучасної жіночої лірики Закарпаття «Ніж-
ність» (2002), у часописах «Слово вчителя»,
«Дивослово», «Жіночий світ» та ін. Авторка
поетичної збірки «Освідчення» (1995) та ме-
тодичних посібників «З досвіду вивчення
творчості Василя Ґренджі-Донського в за-
гальноосвітній школі» (1997) та «Словотво-
рення» (2012. – 496 с.). Ганна Іванівна не тіль-
ки сама любить поетичне слово, а й свою по-
стійну зацікавленість передає учням як на
уроках, так і в літературно-творчому гуртку
«Струмочок».
На педагогічній ниві має неабиякі успі-
хи. Так, вона двічі відмінник народної освіти
України; вчитель-методист; у 1996 році стала
лауреатом першого Всеукраїнського конкур-
су «Учитель року» в номінації «українська
мова та література», у 2002 році – лауреат
Всеукраїнського конкурсу «Класний керів-
ник: крок у ХХІ століття», у 2007 році – пере-
можець І Всеукраїнського конкурсу «З Украї-
ною в серці», член журі всеукраїнських олім-

19. Ювілеї
17№ 2 (50), 2020 Культурологічні джерела
піад і творчих конкурсів, член міжнародної
громадської організації «Конгрес захисту
української мови», а ще виступи на конфе-
ренціях, конгресах, зібраннях тощо, удосто-
єна звання «Заслужений учитель України»
(1996). Вона переконалася, що вчитель – то
джерело великої творчої сили. У його ру-
ках – найбільша цінність світу – дитина.
І тільки у справжніх наставників виростають
учні, які можуть здолати будь-які труднощі
й піднятися ще вище. Тому для цього вона
докладає усі свої вміння і талант.
Як кваліфікований педагог, невтомна
освітянка Ганна Рекіта повсякчасно дбає про
розквіт української мови, щоб вона запану-
вала в усіх сферах суспільного життя нашої
незалежної і соборної держави. У виступі на
ІІ Позачерговому з’їзді Міжнародної громад-
ської організації «Конгрес захисту україн-
ської мови» вона впевнено стверджує: «Ми є
і мусимо бути тільки українцями. Нині, по-
всякчас і на віки вічні. І зробимо це лише за
допомогою своєї, власної, рідної української
мови, а не якоїсь іншої».
У 2012 році вийшла в світ книжка ви-
браного Ганни Рекіти «Словотворення», яка
найповніше представляє широкому загалу
читачів її життєвий і творчий набуток як
учителя-словесника, письменниці, громад-
ської діячки. Підготовлений матеріал зга-
даного видання є результатом багаторічної
невсипущої праці і вражає своєю злободен-
ністю, наступальною громадянською пози-
цією. Дбайливо дібрані публікації створю-
ють справжній портрет автора. Ще одним
визначальним аргументом на користь зга-
даного видання є той факт, що аналогічних
систематизованих матеріалів не так густо
у нас. Без сумніву, книжка потрібна навчаль-
ним закладам, учителям, студентам, бібліо-
течним працівникам. Можна впевнено ска-
зати, що кожен знайде тут для себе багато
пізнавального й повчального. Так і хочеться
вигукнути: «Черпайте мудрість, нетлінні
духовні багатства, заглиблюйтесь у красу ху-
дожнього слова! Усе це є у книзі Ганни Рекі-
ти і належить вам і майбуттю».
Матеріали книжки допомагають про-
думано готувати різні тематичні заходи, зу-
стрічі з письменниками, діячами культури
та мистецтва. У такій роботі, побудованій на
місцевому матеріалі, конкретних фактах, не-
одмінно є успіх. Заслуга Ганни Рекіти поля-
гає ще й у тому, що своєю книжкою вона по-
дає приклад іншим педагогам-дослідникам.
У книзі без будь-яких упереджень, щиро
й правдиво автор подає величезний фактич-
ний матеріал про творчих людей, характе-
ризує їх доробок на ниві красного письмен-
ства та мистецтва в цілому, шлях до пошуку
істини естетичних ідеалів у духовній сфері,
що є вагомою складовою духовних надбань
України. Взагалі книга прислужиться всім,
хто прагне самостійно осягнути обшир
і глибини рідної культури, мистецтва та ху-
дожньої літератури, хто прагне бути справді
сучасним фахівцем.
Ганна Рекіта не тільки поглиблено вивчає
життя і творчість Василя Ґренджі-Донського,
а й тих письменників, доля яких пов’язана із
Тячівщиною. Це, зокрема, Олександр Мар-
куш, Юрій Станинець, Олександр Сливка,
Андрій Патрус-Карпатський, Іван Чендей,
Василь Маркусь (США, Чикаго), Василь
Марко, Ольга Фельбаба-Косач, Петро Мідян-
ка, Ярослав Орос та ін. Можна сподіватися,
що учні, які поглиблено знатимуть про зга-
даних письменників, до останніх своїх днів
плекатимуть найвищу цінність: людську та
національну гідність, пишатимуться літера-
турою рідного краю, де за кожним життєпи-
сом майстра художнього слова відкривається
широка панорама культурно-мистецького
і громадсько-політичного життя Закарпаття,
відображеного в органічному поєднанні з ін-
шими областями України. Вражає, що Ган-
на Рекіта може розгледіти найтонші порухи
душі художника слова, заглибитися у його
творчу лабораторію.
Вона з любов’ю ставиться до всього того,
за що береться, вкладає в кожну статтю свою
душу і знання. Її літературознавчі розвід-
ки, поетичні твори вирізняються просто-
тою й доступністю, але водночас глибиною
думки і проникливістю у матеріал, від зна-
йомства з чим читач отримує велике задово-
лення. У них яскраво проступає непідробна
україноцентричність.
З книги довідуємося, що досвідчений
педагог Ганна Рекіта використовує різні
можливості спілкування з сучасними пись-
менниками – авторські вечори, зустрічі,
листування тощо. З її учнями вели дружні,
щирі розмови такі митці художнього слова,

20. Ювілеї
18 Культурологічні джерела № 2 (50), 2020
як Юрій Керекеш, Василь Кохан, Юрій Шип,
Василь Ігнат та ін. А котрі письменники че-
рез свої поважні роки не могли навідатися
до Тячівської загальноосвітньої школи № 1
ім. В. Ґренджі-Донського, то гуртківці разом
з Ганною Рекітою їздили до них у гості, що
є надзвичайно цікавим і зворушливим. Та-
кими пам’ятними залишилися організовані
нею поїздки до письменників Юрія Станин-
ця, Олександра Сливки, Івана Губаля, Мару-
сі Тисянської та ін. Про ці зустрічі зворушли-
во згадував-писав хустянин Іван Губаль:
«Мову з юними гостями ми вели про наші
духовні скарбниці – бібліотеки, про нотки
любові до рідного краю, які звучать у наших
творах, про історію Хустського замку, про
Карпатську Україну, її героїв…» Під час та-
ких зустрічей слухачі духовно очищаються
і вивищуються. Учителька часто нагадує їм
пораду Миколи Гоголя: «Хто увібрав у себе
талант, той чистішим від усіх повинен бути
душею». Її вихованці намагаються слідувати
цьому принципу.
Читачі висловлюють щиру вдячність
Наталії Ребрик за змістовну передмову до
«Слова про словотворення». У ній авторка із
знанням справи аналізує поезію, з повагою
і любов’ю висвітлює багатогранну подвиж-
ницьку діяльність Ганни Рекіти, про яку
кажуть, що вона від Бога має талант педаго-
га, говорить про актуальність і цінність для
сучасників цієї книжки.
Великою заслугою у педагогічній ді-
яльності Ганни Рекіти є те, що вона – ініці-
атор, організатор і керівник музею Василя
Ґренджі-Донського, що розташований у шко-
лі, яка носить його ім’я. Він сприяє забез-
печенню комплексу дій, спрямованих на
всебічне вивчення творчої спадщини пись-
менника. Збір експонатів для музею – одне
з найголовніших завдань її життя.
Непохитне бажання Ганни Рекіти – ви-
ховати учнів українцями, не збайдужілими
до народних традицій, національної пам’я-
ті, формуючи почуття особистої, державної
гідності і разом з тим популяризувати рідну
мову і творчість українських письменників.
Ганна Рекіта – людина добре знана і шано-
вана у рідному краю, і не тільки. Невичерп-
на й потужна енергія, чітка й принципова
життєва позиція у поєднанні з неабиякими
фаховими якостями та особистими чеснота-
ми здобули їй заслужений авторитет серед
широких кіл громадськості.
Іван ХЛАНТА
Ганна Рекіта (у центрі) з викладачами та студентами
філологічного факультету Ужгородського національного університету.
Виїзний науково-практичний семінар «Літературне краєзнавство»,
музей Тячівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 1
ім. В. Ґренджі-Донського, 2017 рік