Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.

БЛАГОДІЙНИЙ МІНІ-ЯРМАРОК
НА ПІДТРИМКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

1
№ 1, 2 (57, 58), 2022 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ................................... 2
Актуально ......................................... 3
ОФІЦИНСЬКА М., МИШАНИЧ В.
Тобі, дорогий український
народе, думки
мого зраненого серця.................. 3
Відлуння подій.................................13
ОРОС Л.
Запалили
«Бетлегемську зірку»..................13
БЕРЦИК О.
«Різдвяні мелодії оркестру» –
добра щорічна
традиція .......................................16
ТОВТ А.
Названо найкращих...................19
ОФІЦИНСЬКА М.
Віще слово Кобзаря.....................21
МИШАНИЧ В.
Пам’яті героїв Карпатської
України ........................................ 23
Стартувала виставка-продаж
«Світ писанки» .............................24
МИШАНИЧ В.
Вшанували
Юрія Шкрібляка........................ 25
Україна очима дітей.................. 27
Два невичерпні джерела.......... 30
ГАЙДУК О.
Коли поезія на часі.....................31
ТОВТ А.
Відлунав “Веселковий
передзвін”.................................... 33
З думкою про перемогу ........... 35
МИШАНИЧ В.
До людей з любов’ю................... 36
Ювілеї................................................ 38
ХЛАНТА І.
Хореографічне мистецтво –
його найбільше захоплення.
Миколі Мовнару —65................. 38
№ 1, 2 (57, 58), 2022
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР.
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019.
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18.
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська.
Упорядкування,
підготовка текстів:
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук.
Автори світлин:
О. Гайдук, К. Губена,
М. Офіцинська,
В. Сичкун,
а також з архіву
Г. Глуханич, Л. Дубенко,
В. Марушки,
М. Мовнара, О. Чепелюк,
КЗ “ООМЦК” ЗОР.
Художнє оформлення
обкладинки:
М. Дем’ян.
Дизайн та верстка:
М. Коваль.
Редагування
та коректура:
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки робота
Анатолія Сакалоша
“Сполох”. 88х38см,
тонована липа,
2016 рік.
Гарнітура Book Antiqua.
Ум. друк. арк. 9,76.
Формат 60ç84/8.
ЗМІСТ
ШКІРЯ В.
70 весен Василя Філеша............ 43
ХЛАНТА І.
На сторожі мистецьких надбань.
З нагоди ювілею
Ганни Дрогальчук........................ 46
ЗИМОМРЯ М., ЗИМОМРЯ І.
У пошуках цвіту папороті.
Олександрові Маслянику – 65... 50
Творчамайстерня ..............................54
АНДРІЙЦЬО В. Як Микола
Васильович Гоголь отримав
хустську прописку… ................. 54
СЕНЧЕНКО Л.
Виконавська майстерність
співаків......................................... 56
ХЛАНТА І. На пісенному небозводі
Івана Цубини….......................... 58
БЕДЗІР В.
Як повернути сільську молодь
до закладів культури .................61
Сторінками історії ..................... 64
КУЦОВ К.
Їм аплодували Прага та
Братислава… Нотатки з історії
дитячого хорового співу
у міжвоєнному Закарпатті ..... 64
ХЛАНТА І.
Високе небо пісень
Віри Калитич ............................. 66
Постаті.............................................70
ШКІРЯ В.
Містика Адальберта Ерделі ....70
У світ................................................ 72
БАЯНОВСЬКА М.
З піснею збережемо
довкілля! ..................................... 72
ІСАК М. «…Треба для відваги
вчинків…» .................................. 72
ТЕЛИЧКО В.
Євген Іршаї. «Господи Воззвах»76
ХЛАНТА І.
Виховувати державотворців
із лицарською духовністю ........78

2 Культурологічні джерела № 1, 2 (57, 58), 2022
АНДРІЙЦЬО Василь – викладач
кафедри мистецьких дисциплін КЗВО
«Ужгородський інститут культури і мис-
тецтв» ЗОР, кандидат мистецтвознавства,
заслужений працівник культури України
БАЯНОВСЬКА Марія – завідувач
кафедри суспільно-гуманітарної та ети-
ко-естетичної освіти Закарпатського ін-
ституту післядипломної педагогічної
освіти, кандидат педагогічних наук, до-
цент, член Національної ліги компози-
торів України
БЕДЗІР Василь – власний кореспон-
дент газети «Урядовий кур’єр» на Закар-
патті, член Національної спілки журна-
лістів України
БЕРЦИК Олександра – журналіст-
ка, місто Ужгород
ГАЙДУК Олена – завідувач відді-
лу інноваційних програм та культур-
но-мистецьких проєктів КЗ «Обласний
організаційно-методичний центр куль-
тури» ЗОР
ЗИМОМРЯ Іван – завідувач ка-
федри теорії та практики перекладу
Ужгородського національного універ-
ситету, доктор філологічних наук, лау-
реат міжнародних літературних премій
ім. Остапа Грицая в галузі перекладу та
ім. Вільгельма Маґера
ЗИМОМРЯ Микола – завідувач ка-
федри теорії та практики перекладу
Дрогобицького державного педагогічного
університету ім. І. Франка, доктор філоло-
гічних наук, професор, академік Акаде-
мії наук вищої школи України, лауреат
міжнародних літературних премій ім.
Івана Кошелівця та Б. Лепкого
ІСАК Михайло – редактор Іршав-
ської районної газети «Нове життя»
КУЦОВ Костянтин – доктор філо-
софії (PhD) за спеціальністю «Історія та
археологія», головний спеціаліст відділу
охорони культурної спадщини та музеїв
департаменту культури, національнос-
тей та релігій Закарпатської військової
адміністрації
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист інформаійно-редакцій-
ного сектору відділу інноваційних про-
грам та культурно-мистецьких проєктів
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР
ОРОС Людмила – журналістка, мі-
сто Ужгород
ОФІЦИНСЬКА Марина завідувач ін-
формаійно-редакційного сектору відділу
інноваційних програм та культурно-мис-
тецьких проєктів КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР
СЕНЧЕНКО Людмила – доцент
Мукачівського державного університету
ТЕЛИЧКО Віктор – голова Закар-
патської організації Національної спіл-
ки композиторів України, заслужений
діяч мистецтв України, лауреат Всеукра-
їнської премії імені М. В. Лисенка, Між-
народного конкурсу «Caspi Art», доцент
ТОВТ Алла – завідувач методично-
го кабінету початкової мистецької освіти
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР
ХЛАНТА Іван – провідний методист
відділу народної творчості та аматорсько-
го мистецтва КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» ЗОР, ака-
демік Академії наук вищої освіти України,
заслужений діяч мистецтв України
ШКІРЯ Василь – член Національної
спілки письменників України
ПРО АВТОРІВ

3
Актуально
Актуально
ТОБІ, ДОРОГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ,
ДУМКИ МОГО ЗРАНЕНОГО ВІЙНОЮ СЕРЦЯ...
Уже п’ятий місяць триває війна…
Сатанинська дика орда безжально вбиває
наших дітей, жінок, чоловіків, позбавляє
Україну майбутнього. Вона руйнує лікарні,
дитячі садки, школи, університети,
бібліотеки, намагається принести на нашу
землю якомога більше горя, завдати якомога
більше шкоди. Ненависний ворог прагне
знищити нашу древню історію і нас як
націю, зрівняти із землею наші міста і села,
стерти нашу пам’ять. Він хоче перетворити
нас на рабів, на безмовне й покірне стадо
баранів, яким легко буде управляти, як це
десятиліттями триває в Росії. Але загарбник
страшно помилився. Йому ніколи не
скорити українців, не завоювати Україну.
Росія вже ніколи не буде нашим «старшим
братом», не керуватиме нами, як це було
раніше. Існування Російської Федерації
як імперії добігає кінця. Місія України
й українців нині, волею Господа, стати її
могильщиком й увійти назавжди в історію
Світу поборниками добра, переможцями.
Пройшло чотири місяці безстрашного
опору, запеклого протистояння не на життя,
а на смерть… На боротьбу з окупантами
піднялася вся Україна. Всі, як один, вносять
свою лепту в перемогу, наближаючи.
Серед них і письменники, поети, які, без
сумніву, є душею й совістю нашого народу,
відображають його почуття, розкривають
його волелюбний і незламний характер.
Своїми поезіями вони дають наснагу, силу,
вселяють віру в нашу перемогу.
Пропонуємо вашій увазі вірші
українських поетів, написані у березні-
червні 2022 року, в період нелюдських
випробувань, що випали на долю
українського багатостраждального народу.
На нашу долю… Усі твори оприлюднені у
соціальній мережі Facebook.
Володимир МИШАНИЧ
Лавришин Олександра. «Україна – мирна країна»

Актуально
Актуально
Рибчинський Юрій
П’ята ранку, було темно, було тихо,
як в раю,
Ти прийшов на нашу землю, щоб знайти
тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину,
чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом-сіллю будем
зустрічати ми?
Ні, тебе зустріне куля! Моя куля у бою,
Щоб роки тобі зозуля не кувала у гаю.
Ти прийшов, як злодій, підло і підступно,
І тому я уб’ю тебе, як світло убива
завжди пітьму.
Я уб’ю тебе, мій враже, за Житомир,
Київ, Львів,
І ніхто мені не скаже, що людину я убив!
Ботизовсімнелюдина,синдвоглавогоорла,
Недарма твою країну звуть «імперією зла».
Хай, мою відчувши силу, у бою крізь
чорний дим
Ти піднімеш прапор білий,
щоб залишитись живим.
Та тебе, так званий брате, я не братиму
в полон.
Твоїм тілом, м’ясом клятим годуватиму
ворон.
І твої мерзенні кості без скорботи і жалю
На церковному погості я голодним псам
скормлю.
Ти покинув свою Рашу під покровом
темноти
І прийшов на землю нашу, щоб у неї
полягти.
Та злочинець це, не воїн, це пройдисвіт
і палій,
Ти могили не достоїн у святій землі моїй.
Ірина Федорчук
Лишаюся. Нема куди втікати,
Покинути не можу Батьківщину.
Моє коріння тут і рідна хата,
Попереду й позаду Україна.
Лишаюся. Це тут моя колиска,
Куди не глянь – усе до болю рідне,
Купали тут колись мене в любистку
І вчили перше слово говорити.
Лишаюся... свідомо й несвідомо
І дякую за кожен свій початок.
Бере печаль. Душа кричить з утоми,
Та хтось же має віру не втрачати.
Лишаюся, так вирішено, й крапка,
Щоб стати острівцем, маленьким тилом,
Сталити справжню волю і характер,
Бо так, напевне, долею судилось.
Іду вперед, хоч допікають сльози
І хочеться весни і супокóю,
Та, попри все, кажу цілком серйозно:
Лишаюся, країно, із тобою.
13.03.2022
Лариса Андрела
І знов весна… Скресають злегка груди
Землі святої, що будиться від сну.
Невтямки їй, чому чужії люди
Нівечать її усмішку ясну.
І знов весна... Качки вже прилетіли,
Що їм війна, коли Вітчизна – тут!
З високості своїм ячанням рідним
Відлякують страшну ворожу муть.
І знов весна... Десь проліски воскресли –
На Щастя, на Красу, на Мир в житті.
Вони, червонокнижні ніжні персні,
Вдяку стелитимуть в героїв у руці.
І знов весна... І десь в пекельнім пеклі
Чиїсь онуки і чиїсь сини
Нещадно атакують хижі нетрі,
Щоби в безсмерті ожити назавжди.
І знов весна... впаде з очей полуда,
Весь світ затямить істину просту:
Війна – це не якась поденниця-застуда,
Що можна справитись із нею одному.
Війна – каліцтво, смерті гостре жало,
Що нищить долі на усій Землі.
Супротив сильний треба мужньо дати.
Усій людській спільноті в боротьбі!
...І знов весна... І знов надії світлі
В серцях тривожних щиро спалахнуть.
Із нами – Бог, сини Вкраїни гідні
Й молитва, що лунає звідусюд.
01.03.2022
Марія Бурмака
Де моя душа – там ідуть бої.
Ми не віддамо рідної землі.
Де моя земля – серце моє там.
Я війні тебе, милий, не віддам.
Повернись живим, я тебе молю
Знає тільки Бог, як тебе люблю.
Там де ти тепер – лиш війна і дим.
Але я молю: «Повернись живим».
Плачуть голоси рідних і близьких,
По світах війна розкидала їх.
Розпинали нас, але ми стоїм.
Тільки я прошу: «Повернись живим».
Україна вся, як один кулак,

Актуально
Актуально
5
І важливий нам перемоги знак.
Хай тебе в бою на передовій
Ангел захистить, обійме крильми.
Людмила Григоренко
Наші дівчатка до війська ідуть...
Ой, розлетілося зло понад краєм...
Смуток тернові віночки сплітає,
Кіньми стальними вибрязкує лють.
Любі лелеченьки, квіти весняні,
Що ж вашим долям зозуля кує?
Доні, дружини, матусі, кохані...
Світ на коліна в молитві стає.
Ще не натішились дітьми у щасті.
Не накохалися тілом вповні.
Форму вдягнули, а плаття квітчасті
Кинули в пащу проклятій війні.
Зашнурували важкі капці-берці.
Коси відтяли на раз до країв.
Вірність і віру тримаючи в серці
Мужньо занурились в пекло боїв.
Горлиці вільні, нескорені наші.
Що то за час напосівся на світ?
Болем слізьми переповнені чаші,
Спокій в душі, наче вийшов з орбіт...
Чорна біда на усе споглядає.
Рвуться гармати, сирени ревуть.
Ой, розлетілося зло понад краєм...
Таня Алексійчук
Мама все плаче... Тато хворіє...
З моєю смертю померли всі мрії.
Ранком загинув я – у Херсоні...
Мама гадала, що я у полоні...
Тато, у смерть мою, тАкож не вірив...
Кімнату кроками міряв та міряв.
Я «недоступний»... а мама дзвонила.
Не уявляв собі, як вона вила.
Мені так жити, мамо, хотілось,
Ще так багато мрій не здійснилось.
Думав: приїду, машину придбаю.
Гадки не мав, що часу немає...
Добре, що брат мій живим повернувся.
Янголом з неба йому усміхнувся.
Плачте за мною, усі мої друзі...
Бо я... за вас!... За калину у лузі!
Жаль... мама плаче... кожну хвилину.
Знаю: прикрила б мене, мою спину.
Я б цілував її коси, долоні...
Та я далеко... лежу у Херсоні.
Галина Британ
Ти думав, що я вмиюся слізьми?
Впаду перед тобою на коліна?
Нащадку сумнозвісної орди
Не по зубах тобі я – Україна!!!
Я – нація, я – сила, я – народ,
Я – світло, що ніколи не згасає,
Я – правда, без прогнилих нагород,
Я – істинна любов, що не вмирає!!!
Ти думав я струмочок без води?
А я ріка стрімка, глибоководна,
Я з кожним днем міцнішаю, а ти?
Все нижче й нижче падаєш, –
в безодню...
Діана Гальченко
...Мені вісім... Маю рану личка
Мама плаче, тато – у бою.
Хоронили вчора ми сестричку –
Найдорожчу й крихітну мою.
...Мені шість. Я зараз у бабусі.
Тата й мами в мене вже нема.
Я за свого братика молюся.
Він пішов... Нема його й нема.
Сочка Вікторія. «Разом ми сила»

Актуально
Актуально
...Мені сім... Зламав учора пальчик.
Як в підвалі гасне блиск свічі –
Мені сниться мій убитий братик
В теплих плямах крові,
Уночі.
...Мені п’ять. Учора вбили маму,
Мучили в кімнаті... Я кричав.
Я – тепер один під небесами.
Боже, де Ти?
Я ж тебе так звав!
Мені два... Було... коли ракета
Влучила у наш високий дім.
Я не встиг пожити й мав померти.
В мене брат лишився.
Йому – сім.
Мені – 0... і буде так навіки,
Бо я народитися не встиг.
Маму вбито руським чоловіком.
Лютий жах в її очах застиг.
...Господи, за що нас розстріляли?:
Линуть вітром голоси дітей.
Ми ж рости хотіли
І не знали,
Що настане час страшних
Смертей...
Мені – десять і я бачу з неба,
Як росія мучить рідний край?
скільки крові путлеру ще треба?
Господи, молю, катів скарай!
Як настане мир... Ми заспіваєм,
Так, що нас почують на землі
Про життя під вічним небокраєм,
Те, що ми утратили малі.
Світлана Гарюк
Прости мені, моя родино,
Що я до Пасхи так і не дожив…
Згадай мене в молитві, Україно,
Всім серцем я тебе любив!
На Паску я з сім’єю йшов до церкви.
Ішли всі дружно – старі і молоді.
Тоді були усі такі щасливі!
Простіть мені, бо я вже у землі...
У чорній хустці моя мати...
Прости, прошу, прости мені!
Не зміг спокійно я лягати спати,
Коли моя країна у вогні!
Що я до Пасхи так і не дожив…
На полі бою я загинув.
І Бог дощем мене вже покропив...
Рідненька мамо, я тебе любив...
Прийдеш ти з пасочкою на могилу,
Прости мені, а я вже всім простив...
Носа Аніта. «Неочікувана реальність»

Актуально
Актуально
7
Людмила Григоренко
Вона просто мама...
Вона прикривала дитя своїм тілом,
А тіло розірване болем тремтіло.
Уламки пекучі впивалися в рану
До крику і до непритомного стану...
Вона ж не вмирала. Вона не вмирала!
Бо тілом дитину свою прикривала.
Руками тримала, ховала під себе,
Аби не впустити... Молилась до неба...
Падала, вставала здіймаючи крила,
Аж смерть на колінах стогнала
безсила:
«Це супер людина?» Та ні, просто жінка.
Вона просто мама. Вона – українка...
Леся Гринців-Модрицька
А знаєш, мамо... Я на війні повірив в Бога,
Щохвилі відчував від нього допомогу.
Мабуть, почув Бог молитви твої,
Багато друзів полягло...
Та ангел Божий був при мні.
Ракета пролетіла поруч...
Я лиш подумав – ще й не жив...
Та сталося велике диво –
Вона застрягла у стіні.
Не розірвалася – посіяла
смертельний страх.
Я низько голову схилив,
Це ангел мій на поміч поспішив.
Молитися ж бо я не вмів,
Лише промовив: Дякую за все,
Хай Бог всевишній Україну збереже.
Як вмів, я з Богом говорив
За побратимів попросив,
Щоб повернулися живими
У мирі й спокої всі українці жили.
А знаєш, мамо... Я повірив в нього,
Без щирої молитви – не здобудем
перемоги.
08.03.2022
Надія Гут
Коли закінчиться війна…
Коли закінчиться війна,
оцей безглуздий і жорстокий бій,
я довго буду ще сумна,
а серце краятиме біль –
що з Україною моєю сталось?!
Бо хіба думалось-гадалось,
що наш чудовий, рідний край,
оцей земний, прекрасний рай,
ворог наважиться топтати,
все нищити і плюндрувати,
вбивати воїнів й простих людей,
і навіть «цвіт» – малих дітей?!
Та так не сталося, як їм гадалось –
уся країна в битві об’єдналась.
Відновимо і відбудуємо свій край,
а ти, Ісусе, молим – помагай!
Леся Данильчик
Стою на колінах, вмиваюсь сльозами,
Не можу молитву сказати словами,
Та Ти наперед усе, Господи, знаєш,
І кожну сльозу із очей витираєш.
Мій Боже, молитва моя не за себе,
Не прагну даремно тривожити небо.
Усе, що потрібно, я, Господи, маю,
За інших людей Тебе нині благаю!..
За тих, хто сьогодні в підвалах ночують,
Хто вдень і вночі страшні вибухи
чують,
Хто вже призабув запах свіжого хліба,
У кого від дому немає вже й сліду,
За тих матерів і батьків, що ніколи
Не будуть вести своїх діток до школи,
За доньку і сина, що плачуть ночами,
Бо вже не побачать ні тата, ні мами.
Сьогодні, мій Боже, до Тебе молюся
За діда старого, за сиву бабусю,
Що дні доживають в холодній квартирі
(Тікати стареньким від горя несила).
Молюся й за тих, хто, лишивши родину,
Пішов захищати свою Батьківщину,
За тих, хто людей від поранень лікують,
За тих, хто з вогню кожну душу рятують...
Молитву оцю я щодня в серці ношу,
І милості, милості, Господи, прошу.
Помилуй, утіш, підкріпи кожне серце,
Спаси й збережи від тенет злої смерті.
Зміцни, звесели, в кого руки охляли...
І тих, що про Тебе ніколи не знали,
Поклич за Собою, дай справжнє
прозріння,
Хай кожному явиться, Боже, спасіння!
Благаю Тебе, щоб серця не стверділи,
Щоб вміли прощати й любити уміли,
Нехай душа кожна впаде на коліна
Й пізнає, що в Тебе є поміч і сила!..
* * *
Стою на колінах, тихенько шепочу,
За інших людей Тебе, Господи, прошу,
Нехай в небеса ця молитва полине:
Помилуй, мій Боже, народ України!

Актуально
Актуально
Олександр Ірванець
Про Ірпінь
З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Ти усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу росію.
…
Чом відводиш очі, Білорусь?
05.03.2022
Василь Кузан
«Від любові до ненависті – один крок».
А чи була любов? – Не знаю.
Був страх і усвідомлення того,
Що спить дракон на помежів’ї раю
І зуби гострять наймити його.
Були цитати Бісмарка та інших,
Була довіра прісна, як маца.
Та і Тарас попереджав у віршах
Про те, що гірше в світі – це кацап.
Була брехня одвічно-споконвічна
І про братів, і про коріння спільне,
Про те, що ми збиралися на віче
І катували там самі себе.
Що ми самі себе репресували,
Голодомором нищили дітей,
А москалі про мир у світі дбали
Ракетами, отрутою, мечем…
І ось тепер світ мир отой побачив.
Полуда спала. Вилізла мара!
…Усе життя плекав любов і вдачу,
А ненависті, Боже, аж за край!
Не бив ніколи, але можу вбити,
Любив усіх – ненавиджу тепер
Тих виродків – кацапів недобитих…
Як гуманіст, здається, я помер.
Але весна приоре гній та орків,
Сконає за порєбріком орда,
Я ж обійму усіх людей, ці гори –
Любові діти вилетять з гнізда.
11.03.2022
Тривога знову. Весна завмерла.
Птахи замовкли – бояться в небо,
Бо там ракети сліпі та бомби,
Бо там лютує маленький нелюд.
Кацап-диявол жадає крові,
Вбиває сонце із немовлятком.
Та ранок буде і вийде правда
Стріляти орків, садити грядку.
Хай клятий нелюд у власній люті
І захлинеться, і довго дохне!
А той народець за все заплатить,
Бо наше слово, як зброя, точне.
Кацапи добрі зариті в землю –
Я кіл словесний їм в серце встромлю!
14.03.2022
Людмила Максимлюк
Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав’язала берці!
Жіноче ім’я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!
Ти думаєш – мене здолати? –
І грози, й гради ранять мої груди…
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!
Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани...
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев’язати рани…
Стою на краю прірви і молюся –
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Cхилилась тільки зав’язати берці!
05.03.2022
Оксана Павлик
Розмовляй українською, чуєш?
Обіцяй! Як не вмієш – навчись!
Бо пізніше про це пошкодуєш –
Вже не буде, як було колись.
Вже ніхто не дозволить нікому
В Україні вживати «язик».
Наші хлопці, вернувшись додому,
Не пробачать рашистський ярлик.
Розмовляй українською, чуєш?
Це ж не важко, це круто тепер!
Ти живеш, ти смієшся, працюєш,

Актуально
Актуально
9
Ну а хтось безневинно помер...
І якщо твоє ім’я Людина,
І якщо ти цінуєш життя –
Хай звучить з твоїх вуст солов’їна
Рідна мова – страждальна, свята.
Лідія Повх
Я тебе народила, сину,
Не для воєн на цій землі.
Із якої біди-полину
Позліталися орди злі?
Я тебе народила, сину,
Для краси, для щедрот, добра…
Але вибрано нам Вкраїну,
А в країні – тяжка пора.
Тож берися за зброю, хлопче!
Брат – до брата, до тіні – тінь…
Бережіть його, Роде й Отче!
Найдорожче даю… Амінь.
19.03.2022
Маріанна Салай-Пак
Тримаймося!
Тримайся, Києве, благаю!..
Бо ти не просто місто.
Ти – серце України, рай,
в який Змій хоче влізти...
Ти – дерево його пізнАння
нескореності духу.
Бо прагне Змій не приєднАння –
покори прагне в муках.
Тож не здавайся, мій Титане:
Ти – нації майбутнє.
За тебе всі горою станем,
але Вкраїні бути!!!
Херсоне, соколе мій ясний,
в облозі ти, в неволі...
Та зір твій гострий і незгасний,
хоч з’їв ти досить солі.
Хоч крила тяжко перебиті,
не зламані одначе...
До краю втомлений, неситий,
та дух твій все ж козачий!
Перепочинеш хвильку-другу
і знов – у бій за волю.
Бо сокіл не терпИть наругу,
Хоч з пекла вирве долю!
Вже скоро...
Вже скоро... Вже ось-ось
скінчиться подих смерті.
І на моїй землі
знов запанує мир!
Бо ж наш народ завжди
був мужнім і упертим,
тож нас не проковтне
жахітливий цей вир.
Не вистачить ракет,
ні градів, ані танків,
ні путінських ватаг
заляканих нікчем.
Страшне виття сирен,
тривожні ночі й ранки –
усе переживем...
і біль, і втрати щем...
І після всіх жахіть,
що випали на долю
моєї України,
не віриться, щоб ХТОСЬ
КОЛИСЬ ще посягнув
на нашу честь і волю.
Нам світить тільки МИР!
ВЖЕ СКОРО... ВЖЕ ОСЬ-ОСЬ!
Сочка Вікторія. «Разом ми сила»

Актуально
Актуально
Оксана Тиховська
Від бомб здригаються міста,
Осиротілі діти плачуть…
Тремтіть, рашисти, біль утрат
Вам Україна не пробачить!
Нескорений козацький дух
Нащадків надиха до бою –
Ілюзії кремлівських слуг
Вже тонуть під Дніпра водою!
Безславно гине кацапня,
Ординською умившись кров’ю!
Огидне путінське сміття
Герої геть метуть в москов’ю.
Нам міць дає батьків земля,
Дух єдності не подолати!
Мир і оновлене життя
В руках вкраїнського солдата!
11.03.2022
Сергій Ущапівський
Розстріляна, розтоптана весна
Відродиться і заново воскресне.
Собою втішить кожного вона
І буде спокоєм в душі небесним.
Виття сирен замінить спів пташиний,
У ріднім краї вишні зацвітуть.
Буятиме повсюди горобина,
Кущі якої в вирвах проростуть.
І тільки в пам’ятних боїв місцях,
В низьким поклоні схилиться калина.
Як спогад той, що житиме в серцях
Про тих, для кого понад все – Вкраїна.
10.04.2022
Марія Якубишин
Моя Муза молиться за мир
А мені сьогодні щось не пишеться,
Жодне слово не тримає стрій
Усі задуми Вкраїною розбіглися
Моя Муза молиться за мир....
Моя Муза вірить в Перемогу!
Моя Муза вірить в Україну!
Вірить у її синів, як богів,
Що голіруч зупиняють міни.
Моя Муза усім серцем любить
Українського солдата й немовля,
Котрі народилися й воюють
Світять щирістю і стверджують життя.
Моїй Музі душу рве новинами
Про знекровлену розбоями країну
Про невинних діточок розстріляних
І про сивину старечу вбиту....
Моя Муза стала волонтерити.
Геть забула про своє призначення,
Має гіркий відчай геть відкинути ,
І вдихнути в небо нове значення.
Магурський Василь. «Біль розрухи»

Актуально
Актуально
11
Так, мені сьогодні геть не пишеться,
Але це вже зовсім не важливо.
Важливіше те, що Муза молиться!
Рани України зціляться!
Оксана Антонів-Дорош
Де ти зараз?.. Пташко з Азову,
Де брати, що з тобою були?
Як літаєш сердечна... без волі,
Що співаєш ти там... в чужині.
Відгукнися... дай вісточку мамі,
Чи в неволі не пишеш листи,
Чи без поля пшеничного... рідна,
Ти не можеш дороги знайти.
Не здавайся, Катрусю, молися,
Скільки сили лишилось... кричи,
Щоб кати юродиві... почули,
Щоб свої... не забули, де ти!
Ліна Костенко
І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
«Кінець війні, ми ворога здолали!»
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов’я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: «Я живу!!!
Я витримав оцих потвор-мутантів».
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків – сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримаввіноборону,яксправжнійзахисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м’ята.
І мама заспіває «Котика-котка»,
І принесе «від зайчика» гостинця тато.
17.03.2022
Яна Садварій
Ту мить, коли закінчиться війна,
Відчуєш ти обов’язково,
Серцем!
І буде новий день.
Буде Весна...
А мить ота в душі твоїй озветься.
В ту мить, коли замовкнуть літаки,
Зависне тиша в моторошнім танці
І світ здригнеться...
Тільки, навпаки:
Стихнуть сирени і ракети,
бомби й танки...
Настане час і видихнуть легені
Землі, яка не в змозі вже тримати біль.
І світ зітхне,
Але, на рівні генів,
Запам’ятає й передасть для поколінь.
І прийде час, і довгожданна мить,
І зацвітуть сади – Весна настане.
В повітрі музика подяки забринить
Тому,хтоВтішив,Зціливхтопекельнірани,
Тому, хто Чув молитви і Страждав,
І Розпинався із народом знову й знову...
І тим,хто не вагаючись життя віддав
За землю, за Весну, за волю, за країну нову.
Ту мить відчує кожний на собі:
Висохнуть сльози, усміхнуться діти...
Бо крила виростуть і, може, зникне біль,
А прийде час кохати і... летіти.
19.03.2022
Яна Садварій
Вставай, мій рідний...
Чийсь ти брат чи син –
Спіткнутись не дай Бог на полі бою.
Ти сильний! Вір мені – ти не один!
За тебе стану молитовною стіною!
За тебе встане вся наша Земля

Актуально
Актуально
Й Небесні Сили, що Господь
зішле Покровом.
За тебе стануть гори і поля,
Рідне усе по духу і по крові.
Ти піднімись...
Бо стогне вся земля,
Від гніву неминучого двобою.
Ти й не лягав?
Я німо попрошу, мов немовля:
Ти витримай! Живи за нас з тобою.
Хай полем стелиться, мов сон, сивий туман,
Сховає тебе тихо під собою...
Втамує спрагу, зніме біль із ран
Твій Янгол, той що там, на полі бою.
Ти знаєш сам, на що здатна любов!
Вона – і Омофор, і духу крила!
Ти повернись живим!
Зі мною знов Земля за тебе Небеса
взмолила!
А знаєш, рідний?
Вже весна іде...
Сповнена Віри і всепереможної Надії,
Я помолюсь.
І з Богом ти пройдеш
це пекло і здійсняться наші мрії .
На боці світла – правда поруч йде!
Вона в окопах, там, знімає втому.
Нехай рука Господня всіх веде
До перемоги і до батьківського дому.
21.03.2022
Петро Мага
Вірші з окопу
Пам’яті Олега Куцина («Кума»)
Застигли дві шеренги на колінах,
молитва на обвітрених вустах,
встеляє Командиру Україна,
своєю вдячністю його останній шлях.
Війна – потвора, ненаситна паща,
Kістлявий комплекс дикої орди,
Скажений звір, що відбирає кращих,
а потім – забирає назавжди...
Горять вогнем умови і угоди,
яскраве сонце зжерла чорна ніч,
ковтає сльози Легіон Свободи,
скорботою живе Карпатська Січ.
Орлята, що в бою осиротіли,
здолають разом непоправну мить…
Війна забрала тільки Його тіло,
це Батько просто вийшли покурить.
І на гашетках побіліють пальці,
за командира і за рідний край,
і будуть кров’ю харкати поганці,
а Кум на небі їх не пустить в рай!
А поки він-всміхається Майдану,
Сьогодні це Його великий Храм,
Що дуже схожий на болючу рану,
У місті, що живе своїм життям.
На полотні останньої дороги,
слова прощання клятвою звучать:
Ясний герою! Спочивайте з Богом,
а чорту – побратими відомстять!
19.06.2022
Вздовж дороги свічі та лампадки…
Розтривожені квіти і тіні.
Ми сприймаємо війни вприглядку.
Ми невтішні, як думи осінні.
Ну а їм не розвіє волосся
Вітер той, що згинає дерева…
Тільки прапор на цинкові просить
До молитви. До Бога. Сталева
Стрічка літа зав’язує бантик
На хрестах, на словах поминальних.
Літні сукні та мрії солдатські
Розколихує червень-гойдальник.
А дорога веде не до храму.
Повз життя, на усміхнений цвинтар…
Втрата хилить надломлену маму.
Вітер очі хмариною витре.
24.06.22
Підготувала Марина ОФІЦИНСЬКА
Кормочі Емілія. «Війна та мир»

13
Відлуння подій
ЗАПАЛИЛИ «БЕТЛЕГЕМСЬКУ ЗІРКУ»
14 січня будинок культури с. Сторож-
ниця Холмківської територіальної громади
перетворився у один великий Різдвяний
вертеп – саме тут відбувався відкритий фес-
тиваль-конкурс колядок і щедрівок «Бетле-
гемська зірка», де 22 творчі колективи грома-
ди та гості співали колядки, щедрівки, а тра-
диційні закарпатські бетлегеми змагалися за
звання кращого.
Культурно-мистецька акція розпочалася
зі святкової ходи, учасники якої пройшли-
ся селом, радуючи присутніх різноманіт-
тям костюмів та злагодженістю співу. Ходу
супроводжував естрадно-духовий оркестр
Ужгородського музичного фахового коледжу
ім. Д. Є. Задора (керівник – заслужений ар-
тист України Ференц Томич).
Дійство тривало чи не весь день і поста-
вило членів журі у нелегке становище, бо
вибирати кращих серед кращих – завжди
нелегка справа. Цю непосильну місію взяли
на себе голова журі – директорка комуналь-
ного закладу «Обласний організаційно-ме-
тодичний центр культури» Закарпатської
обласної ради, заслужена працівниця куль-
тури України Ганна Дрогальчук; заступ-
ник директора департаменту – начальник
управління національностей та релігій де-
партаменту культури, національностей та
релігій Закарпатської облдержадміністра-
ції Олександр Лях; начальниця відділу ко-
мунальних закладів культури управління
комунальних закладів культури департа-
менту культури, національностей та релігій
Закарпатської облдержадміністрації Гали-
на Ломпарт; доцентка кафедри музичних
дисциплін КЗВО «Ужгородського інститу-
ту культури і мистецтва» ЗОР, заслужений
працівник культури України Валентина
Зелінка; заступниця голови Холмківської
сільської ради Ольга Лазорик.
Після тривалих суперечок, зрештою, пе-
реможців визначили.
Лауреати І ступеня
Колядницька група «Бетлегем» клубу
с. Чабанівка Середнянської селищної ради
Ужгородського району (керівник Марта Же-
лізняк).
Сценарій бетлегему передається від
діда-прадіда, зберігаючи свою автентику.
Учасники – місцеві молоді чоловіки, студен-
ти вищих навчальних закладів. Колектив є
постійним учасником різних фестивалів та
конкурсів.
Хор Покровського храму (м. Ужгород,
керівник Вікторія Кабаці).
Учасниками колективу, який існує вже
півтора року, є прихожани храму, яких об’єд-
нала любов до церковного співу.
Лауреати ІІ ступеня
Колядницька група «Betlehem» с.
Сторожниця Холмківської сільської ради
Галина Ломпарт, Олександр Лях, Ольга Лазорик, Ганна Дрогальчук, Валентина Зелінка

Ужгородського району (керівник Йосип Хо-
данич).
До новоствореного колективу увійшли
юнаки-однодумці, які мріють зберегти тра-
диції різдвяного дійства у його неповторно-
му звучанні суміші культур Закарпаття.
Фольклорний колектив «Нітникек»
БК с. Тийглаш Сюртівської сільської ради
Ужгородського району (керівник Марія
Ігнац та Чілла Сикора).
Створений у 2000 році колектив активно
виступає на фестивалях і популяризує угор-
ські народні традиції та звичаї.
Лауреати ІІІ ступеня
Вокальний ансамбль викладачів Ве-
ликоберезнянської ДШМ «Елегія» Вели-
коберезнянської селищної ради Ужгород-
ського району (керівник
Руслана Бесараб).
Колектив є лауреатом та
учасником багатьох міжна-
родних, всеукраїнських та
обласних фестивалів-кон-
курсів.
Народний аматор-
ський вокальний ан-
самбль «Арніка» клубу с.
Тарнівці Холмківської сіль-
ської ради Ужгородського
району (керівник Вікторія
Балог).
У 2021 році колектив з
насиченою творчою історією
відсвяткував своє десятиріччя, ставши нео-
дноразовим учасником міжнародних фес-
тивалів та конкурсів Словаччини, Чехії,
Угорщини, Польщі, Сербії, Білорусі.
Колядники демонстрували не тільки
співочу майстерність і акторські таланти,
виконуючи ролі героїв вертепного дійства у
тематичних сценках, але й знання автентич-
них пісень та вражаючі костюми.
Також окремим рішенням журі були від-
значені наступні колективи.
За самобутність – театральний гурток
(керівник Ольга Ніколенко) за участі на-
родного аматорського жіночого вокального
ансамблю «Джерело» БК с. Худльово Се-
реднянської селищної ради Ужгородського
району (керівники Богдан Коштура та На-
дія Балога-Тотин). Театральний гурток пра-
Хор Покровського храму м. Ужгород
Святкова хода

15
цює 35 років. Постановка різдвяного дійства
притаманна Середнянській ТГ, записана від
батька керівниці. Колектив є учасником різ-
них фестивалів, а Ольга Ніколенко – неодно-
разова ведуча обласних заходів.
За рівень виконавської майстерності –
вокальний ансамбль педагогів «Джерела»
Закарпатського обласного палацу дитячої
та юнацької творчості «Падіюн» (керівник
Тетяна Кравчук). Педагоги вирішили разом
заспівати на різдвяному концерті у Падіюні.
Так несподівано створився новий колектив.
Другий їх публічний виступ був на фести-
валі «Бетлегемська зірка».
За автентичність – народний аматор-
ський фольклорний ансамбль «Золота-
рівчанка» відділу освіти, культури, моло-
ді, спорту та туризму Драгівської сільської
ради Хустського району (керівник Марія Ба-
бич). Колектив створений на початку 70-х
років минулого століття. У 1999 році йому
було присвоєне звання «Народний аматор-
ський колектив». Багато виступає на район-
ній, обласній сценах. Знаковим для колек-
тиву був виступ у Палаці культури «Украї-
на» у м. Києві, нагороджений численними
відзнаками.
За атрибутику, костюми – театральний
гурток «Промені сонця» БК с. Нове Село Ви-
лоцької сільської ради Берегівського району
(керівник Лівія Баторі). Театральний гурток
працює при Новосільському будинку куль-
тури з 1998 року. Нині у колективі 9 учасни-
ків, які виступають на різних масових захо-
дах.
Окремої подяки заслуговують виступи
гостей фестивалю,
серед котрих вже
впізнавані майстри
сцени і ті, чиї зіроч-
ки тільки почина-
ють сяяти. Непе-
ревершено чарівна
ведуча Іванна Желіз-
няк невтомно підба-
дьорювала конкур-
сантів, тримаючи за
лаштунками за них
кулаки.
О рга н і з атори
фестивалю «Бетле-
гемська зірка» ви-
словлюють подяку
гостям конкурсу,
котрі своїм непе-
ревершеним талантом прикрасили сцену
БК с. Сторожниця: народній аматорській чо-
ловічій капелі «Боян» ДВНЗ «Ужгородський
національний університет» (керівник Оле-
на Короленко); естрадно-духовому оркестру
Ужгородського музичного фахового коле-
джу ім. Д. Є. Задора (керівник – заслужений
артист України Ференц Томич); народному
аматорському вокальному ансамблю «Кар-
патські голоси» клубу с. Оноківці Оноків-
ської сільської ради (керівник Олександр
Сакс); зразковому аматорському хореогра-
фічному ансамблю «Наша файта» БК с. Сто-
рожниця Холмківської сільської ради (ке-
рівник Мирослава Огразанська); Христині
Канчій, Тетяні Коротковій, Анастасії Шимик
– студенткам Мукачівського державного уні-
верситету (викладачка – заслужена артист-
ка України Маріанна Сухолова).
Тепле і яскраве свято залишило по собі
добру згадку і в учасників, і у гостей, і у чис-
ленних уболівальників фестивалю, а спіль-
на коляда – зігріватиме серця протягом всьо-
го року, аж до наступного Різдва.
Наш фестиваль – це не тільки концерт
або шоу. Це маленький всесвіт, що об’єднав
людей, які люблять Різдво, шанують його
традиції, зберігають і плекають спадок
предків і головне – радо діляться усім цим
багатством, – сказала організаторка «Бетле-
гемської зірки», очільниця відділу культури
Холмківської сільської ради Леся Дубенко
і висловила надію, що такий фестиваль-кон-
курс стане традиційним.
Людмила ОРОС
Колядницька група с. Тарнівці Холмківської сільської ради

«РІЗДВЯНІ МЕЛОДІЇ ОРКЕСТРУ» –
ДОБРА ЩОРІЧНА ТРАДИЦІЯ
Радісну звістку про народження Христа
із року в рік радо доносить до краян нашої
Срібної Землі народний аматорський ор-
кестр народних інструментів КЗ «Виногра-
дівський міський будинок культури» Ви-
ноградівської міської ради. Сьогоднішній
наш гість – художній керівник та диригент
цього чудового колективу, композитор-аран-
жувальник, член Національної ліги україн-
ських композиторів, заслужений працівник
культури України, директор Виноградів-
ської мистецької школи ім. Б. Бартока – Ві-
ктор Марушка.
16 січня 2022 року закінчився 25-й що-
річний цикл концертів у греко-католиць-
кому храмі Успіння Пресвятої Богородиці
м. Виноградів. Отож, про «Різдвяні мелодії
оркестру» та творчі задуми – з уст маестро.
– Цьогоріч уже у двадцять п’яте від-
лунали «Різдвяні мелодії оркестру». Сам
задум проведення новорічно-різдвяних
концертів з’явився ще в 1990-х роках, коли
я як керівник лише розпочинав роботу
з оркестром. Ініціатива породила тра-
дицію: зараз ця новорічно-різдвяна кон-
цертна програма вже стала своєрідним
брендом у нашому краї. Разом із колегами
розробляли ідею програми, накопичували
матеріал з інструментувань, перекладів та
аранжувань колядок і творів, так чи інакше
пов’язаних з новорічно-різдвяним циклом.
Потім почали потрохи втілювати в життя
свій задум. Разом із завучем нашої школи
Наталією Сорводі шукали з різних джерел
матеріали про композиторів, цікавинки,
що стосуються історії створення, традицій
виконання того чи іншого твору. Словом,
писали цікавий та доступний для глядача
сценарій концертної програми. Починали
ми свої виступи у Виноградівському ри-
мо-католицькому костьолі францискан-
ців. Там добра аура, надзвичайна акустика,
чудовий зал і прекрасне звучання в ньому.
На репетиції спробували грати, коли лю-
дей ще не було в церкві – ехо наздоганяло
звук, і нам здавалося, що все зірветься. Та
коли з’явилася публіка – акустика перевер-
шила всі наші сподівання;
Народний аматорський оркестр народних інструментів
КЗ «Виноградівський міський будинок культури» Виноградівської міської ради. 2022 рік

17
– Виноградівщина завжди була багата
на традиції оркестрового музикування. Істо-
рія започаткована ще в 60-х роках минулого
століття – це і камерний оркестр викладачів
району, яким упродовж 35 років незмінно
керував Є. Гудак, велика кількість районних
та колгоспних аматорських хорів та ансамб-
лів пісні і танцю, де обов’язково була присут-
ня оркестрова група. Біля витоків створення
домрового оркестру стояла Любов Тільник.
Склад очолюваного нею оркестру базувався
в основному на домрах. На жаль, цей інстру-
мент уже не побутує у нашому краї.
– Спочатку працювали з домровим
складом оркестру, який залишився від мого
попередника, талановитого музиканта та
чудового митця А. Кравця, який за сімей-
ними обставинами повернувся до рідно-
го Харкова. Змінювались склади оркестру
(нині 22 виконавці): аматорів-домристів змі-
нили професійні скрипалі, досвідчені ви-
кладачі та спеціалісти-виконавці високого
рівня: Маргарита Телек (перша скрипка та
солістка оркестру), Андраш Кіраль (Пий-
терфолвівська МШ), Аліна Бойчук та Сіль-
вія Ковач (Вилоцька МШ) – перші скрипки;
Юдіта Товт, Беата Сорводі, Віталія Розпот-
нюк (Варіївська МШ) – другі скрипки; група
альтів – Світлана Гербик, Наталія Марушка
(Олешницька МШ) та Владислава Шмулига
(Королівська МШ); віолончелісти – Людми-
ла Зима (ветеран оркестру) та Оксана Юр-
тин; гітаристи – Дженіта Хайнас та Дженіта
Олашин; баяністи – Юрій Молнар (ветеран
оркестру), Іван Лях (Олешницька МШ) та
Ірина Маскаль (Новосільська МШ). Дода-
ють колориту інструментальній палітрі
оркестру Наталія Касинець – флейта (Коро-
лівська МШ), Іван Кормош (труба), Наталія
Грабовчак (металофон) та Ярослав Бодна-
рюк (ударні), Мар’яна Світельські (електро-
піано).
– Ці музиканти – кістяк колективу.
З ними оркестру під силу виконати твори до-
волі високої складності. З роками виробився
свій стиль та напрямок – хоч оркестр у нас
народних інструментів, та поряд із творами
народного спрямування (Борис Карамишев,
Юрій Польовий, обробки народних пісень)
виконуємо і симфонічну класику (Антоніо
Вівальді, В.-А.Моцарт, Дж. Каччіні, Франц
Шуберт, Фредерік Шопен, П’єтро Масканьї,
Дж. Верді, Бела Барток), твори сучасного мо-
дерністського (Карл Дженкінс, Петер Мар-
тін) та естрадно-джазового спрямування
(Рольф Ловланд, Лерой Андерсон, Астор
Пьяццолла), танцювальну музику (Франц
Легар, Генрі Манчіні, Євгеній Дога), та музи-
ку до кінофільмів (Мирослав Скорик, Генрік
Кузняк, Алан Сільвестрі, Джон Вільмс, Ісаак
Шварц) тощо, всього понад 75 творів.
– Незмінною ведучою та партнером
з організаційної виступів оркестру є Наталія
Сорводі. Останні 10–12 років у виступах ор-
кестру також бере участь камерний хор ви-
кладачів мистецьких шкіл «Глорія» (16 осіб)
під керівництвом провідного фахівця хоро-
вої справи Виноградівщини – досвідченої
Світлани Гнетило. Разом із ними виходимо
на нові проєкти чи то з творів невмирущої
класики, чи нових, ще не виконуваних коля-
док, музики до кіно. От і цьогоріч зробили
спільно з хором два нові твори: чудову ко-
лядку, репресованого та забутого у радян-
ський час Василя Барвінського «Що то за
предиво» для солістки (Світлана Гнетило),
хору та оркестру «Десь у моїй пам’яті» всес-
вітньо відомого американського композито-
ра Джона Вільямса, із відомого кінофільму
«Один вдома» (український текст Вероніки
Ленарт). Обидва твори стали прем’єрою цьо-
горічного циклу із чотирьох концертів та
заслужили хвилю овацій у вдячного гляда-
ча. Також у виконанні хору звучали «Коляд-
ка» В. Гогенко та хоровий варіант «Щедрик»
М. Леонтович – Д. Едлман;
– Цьогоріч оркестром було підготовле-
но оновлену програму з 12 творів. Зазви-
чай починаємо концерт з «Різдвяної пісні»
Мелла Торма, яка задає тон та новорічний
настрій всьому дійству. А веселі «Бубонці
бренчащії» Джона Мосса ще більш підси-
люють градус. Цикл «Католицькі коляд-
ки» у моєму інструментуванні включає
в себе також місцевий матеріал, угорські
колядки, які побутують у нашому краї та
щороку розпочинають Адвент у вірників
східного обряду: 1 ч. «Menyből az angyal»,
2 ч. «Pásztorok, pásztorok», 3ч. «Oh,
Betlehem, kis városa», 4 ч. «Adeste Fideles» –
латинський гімн;
– У музиці – я людина першого вражен-
ня, тішуся, що вийшов на новий твір – сим-
фонічну сюїту талановитого львівського ком-
позитора Юрія Саєнка «Різдвяні фантазії» та
зробив переклад під наш склад оркестру 4 ч.
«Темненькая нічка», 5 ч. «Христос родився»
та 6 ч. «Колискова над яслами». У ній зву-
чать мелодії на теми українських колядок,
зачаровують глядача казковою прозорістю,

неповторною легкістю та насиченістю. Вони
абсолютно балансують на межі між музикою
небесною і земною, випромінюють лагідну
радість. Це чудова робота, яка, без сумніву,
стала окрасою нашої цьогорічної програми.
– Як стверджують музикознавці, гено-
фонд української нації вмістився у ці чарів-
ні та геніальні чотири нотки заспіву зараз
всесвітньо відомого твору «Щедрик» Мико-
ли Леонтовича, який ми виконуємо в аран-
жуванні Білла Калхуна, та моєму перекладі
для нашого оркестру. Уже десятиліттями
візитівкою нашого оркестру є знаменита
«Мелодія» корифея української музики Ми-
рослава Скорика із кінофільму «Тіні забутих
предків». У нашому перекладі вона набуває
деякого апофеозу та пафосності в кульмі-
наційних моментах. Трохи в іншій іпостасі
«Щедрик» постає у неймовірно технічній та
гротескно-ритмічній трактовці Метта Рей-
лі для скрипки – соло (Маргарита Телек) та
оркестру. Цей нелегкий для виконання твір
завжди зриває шквал овацій, як це було на
концерті «Різдвяних мелодій» в смт Коро-
лево 27 грудня 2021 р. у Королівському ри-
мо-католицькому костелі свв. Апп. Петра
і Павла, звідки родом наша солістка.
– Традиційно під фінал концерту ми
разом із хором виконуємо симфонічну сю-
їту Лероя Андерсона «Різдвяний фести-
валь»: 1 ч. «Радуйся світ, 2 ч. «Зал з гілками»;
справжнє занурення в епоху Середньовіччя
дає органний супровід (Мар’яна Світель-
ські) та оркестр у 3 ч. «Перший Ноель»,
аранжування Ларрі Кларка та апофеозом
всього циклу стає 6 ч. «Ангели з небес злі-
тають» Фелікса Мендельсона. Вже стало
традицією на завершення концерту вико-
нувати своєрідний гімн Різдва – «Тиха ніч»
Франца Грубера (трьома мовами) та «Gingle
Bells» Д. Пєррпойнта. На «біс» у нас завж-
ди напоготові улюблена «Токката» Петера
Мартіна, яку люблять як оркестранти, так
і глядачі.
– Усі інструментування, переклади та
аранжування музичних творів і колядок,
які ми виконуємо, створюю сам, адже мушу
адаптувати їх під своє бачення, своє пере-
осмислення творів відповідно до наявних
у оркестрі інструментів та фахового рівня
виконавської майстерності оркестрантів,
пропустити їх через свою творчу лаборато-
рію, через своє серце. Це не проста, але ра-
зом із тим захоплююча робота, що вимагає
спеціальних знань та умінь, досвіду роботи,
бажання та ініціативи разом із виконавцями
творити добро. Людина вчиться все життя,
адже в такій складній сфері діяльності як
МУЗИКА вдосконаленню немає меж. Най-
вищою насолодою та мотивацією до нових
звершень у житті митця є те, коли виконан-
ня його творів приносить людям радість та
насолоду від спілкування з чудовим світом
музики.
– У цей благодатний та довгоочікуваний
час Різдва ми щоразу йдемо до глядача з но-
вими творами у високофаховому виконанні.
Дякуємо всім учасникам оркестру за велику
роботу, терпіння та самопожертву. Всім слу-
хачам – за щире захоплення, невисловлену
радість, приємні миті спілкування з пре-
красними різдвяними композиціями та під-
несений настрій.
– Загалом, починаючи з 90-х років мину-
лого століття, новорічні різдвяні концерти
«Різдвяні мелодії оркестру» були представ-
лені в Ужгородському Хрестовоздвижен-
ському греко-католицькому Катедральному
Соборі, Мукачівському греко-католицькому
соборі Успіння Пресвятої Богородиці, ри-
мо-католицькому костьолі францисканців
м. Виноградів, греко-католицькому храмі Ус-
піння Пресвятої Богородиці м. Виноградів,
реформатській церкві смт Вилок, римо-ка-
толицькому костьолі свв. Петра і Павла та
Свято-Вознесенському греко-католицькому
храмі смт Королево та інших храмах району.
А також «Різдвяні мелодії Етелли Чуприк»
в Закарпатському угорському інституті імені
Ференца Ракоці ІІ, презентації збірки коля-
док «Божий Син днесь народився» у Вишків-
ській ЗОШ І–ІІІ ступенів ім. Келчеї Ференца,
Іршавській мистецькій школі, Виноградів-
ському багатопрофільному санаторії «Те-
плиця», Виноградівському геріатричному
пансіонаті для літніх людей…
– 20 січня 2022 року департаментом
культури, національностей та релігій ого-
лошено конкурс на здобуття обласної пре-
мії ім. Дезидерія Задора у галузі музичного
та виконавського мистецтва. Вважаємо, що
наш колектив заслуговує на визнання. Тому
й подаємо матеріали на здобуття премії
у номінації «Художній колектив». «Різдвя-
ні мелодії оркестру» вкотре засвідчили про
наявність у Виноградові колективу, який
високо підняв у регіоні планку музичного
мистецтва.
Олександра БЕРЦИК

19
НАЗВАНО НАЙКРАЩИХ
Другого лютого відбулося відкриття ви-
ставки робіт учасників III (обласного) етапу
Всеукраїнського конкурсу учнівської твор-
чості «Об’єднаймося ж, брати мої!», присвя-
ченого Шевченківським дням. Ініціатор та
організатор виставки КЗ «Обласний органі-
заційно-методичний центр культури» ЗОР.
У ньому взяли участь 20 мистецьких
шкіл, які представили 155 робіт. Оглянувши
виставку, що розгорнута в Закарпатському
музеї народної архітектури та побуту, ком-
петентне журі відібрало по 5 робіт у кожній
номінації для ІV етапу Всеукраїнського кон-
курсу, що відбудеться у Києві.
Роботи оцінювали завідувач кафедри
культури та соціально-гуманітарних дисци-
плін Закарпатської академії мистецтв, кан-
дидат педагогічних наук Аліна Волощук
(голова журі); викладач кафедри дизайну
Закарпатської академії мистецтв Ігор Слив-
ка; доцент кафедри «Декоративно-приклад-
ного мистецтва» Закарпатської академії мис-
тецтв, кандидат мистецтвознавства, лауре-
ат премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі Роман
Пилип; викладач образотворчого мистецтва
Чинадіївської мистецької школи Чинадіїв-
ської селищної ради Мукачівського району
Закарпатської області Світлана Шишкани-
нець; викладач образотворчого мистецтва
КЗ «Ужгородська школа мистецтв» Ужго-
родської міської ради Олександр Сидорук.
Відкрила виставку завідувач методич-
ного кабінету початкової мистецької освіти
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР Алла Товт. Привітали
учасників та присутніх директор департа-
менту культури, національностей та релігій
Закарпатської облдержадміністрації, заслу-
жений артист України Євген Тищук; дирек-
тор КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, заслужений пра-
цівник культури України Ганна Дрогальчук;
директор Закарпатського музею народної ар-
хітектури та побуту Василь Коцан; викладач
Коритнянської школи мистецтв, заслужений
майстер народної творчості України Людми-
ла Губаль та викладач Ільницької ДШМ Лю-
бов Матіко.
Голова журі Аліна Волощук проаналі-
зувала учнівські роботи, ознайомила з кри-
теріями оцінювання, назвала переможців
конкурсу та побажала усім нових творчих
здобутків.
Члени журі, організатори
та гості виставки
Ганна Дрогальчук

Переможці ІІІ (обласного) етапу Все-
українського конкурсу учнівської творчості
«Об’єднаймося ж, брати мої!», присвяченого
Шевченківським дням.
Номінація «Образотворче мистецтво»
Данашовська Ірина, «Моя Україна». Му-
качівська ДХШ імені М. Мункачі (викладач
Тетяна Шпонтак).
Мейсар Аліса, «Пішла селом, плаче Ка-
терина на голові хустиночка, на руках ди-
тина». Мукачівська ДХШ імені М. Мункачі
(викладач Оксана Колесник).
Артеменко Анастасія, «Із-за гаю сон-
це сходить». Великолучківська мистецька
школа (викладач Вівіана Мейсар).
Буй Євгенія, портрет Т. Г. Шевченка. Ви-
ноградівська мистецька школа імені Бели
Бартока (викладач Діана Добош-Брода).
Гей Евеліна, «Духовна єдність». Мукачів-
ська ДХШ імені М. Мункачі (викладач Аліна
Фехтел).
Номінація «Декоративно-прикладне
мистецтво»
Тюшка Ангеліна, «Спогади». Чинадіїв-
ська мистецька школа (викладач Тетяна Дро-
гобецька).
Панасович Соломія, «Реве та стогне Дні-
пр широкий». Чинадіївська мистецька шко-
ла (викладач Світлана Шишканинець).
Боднарук Евеліна, «У неділю не гуляла,
та хустину вишивала». Виноградівська мис-
тецька школа імені Бели Бартока (викладач
Діана Добош-Брода).
Лендєл Ярослава, «Славна, мила Укра-
їна». Іршавська ДШМ (викладач Тетяна
Фірцак)
Тиводар Варвара, «Втрата». Дитяча шко-
ла мистецтв Тячівської міської ради (викла-
дач Мар’яна Бордунова).
Подяки
Рацин Денис, «Село. Музики…». Широ-
ківська мистецька школа (викладач Альона
Стасюк).
Яворська Анастасія, «Катерина». Мука-
чівська ДХШ ім. М. Мункачі (викладач Вла-
дислав Нейкалюк).
Гал Кароліна, «Єднаймося». Коритнянська
школа мистецтв (викладач Людмила Губаль).
Бойко Євгенія, «Т.Г. Шевченко». Ільниць-
ка ДШМ (викладач Любов Матіко).
Бородкіна Евеліна, «Тополя». Іршавська
ДШМ (викладач Тетяна Фірцак).
Гуцул Олександра, «Рости ж, серце-топо-
ленько».КЗ«ДитячашколамистецтвТячівської
міської ради» (викладач Любов Церкуник).
Онисько Василь, «Непоборна сила духу».
Великораковецька ДШМ (викладач Оксана
Вашкеба).
Козик Вікторія, «Шевченківська хата».
Воловецька школа мистецтв (викладач На-
талія Ляшенко).
Юска Олександра, «Материнство». Ір-
шавська ДШМ (викладач Надія Вербищук).
Гузинець Максим, «Літо». Школа мис-
тецтв Середнянської селищної ради (викла-
дач Людмила Курта-Стегун).
Над експозицією працювали викладач
образотворчого мистецтва КЗ «Ужгородська
школа мистецтв» Ужгородської міської ради,
заслужений художник України Василь Вов-
чок та методисти КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» ЗОР.
Алла ТОВТ
Аліна Волощук
Євген Тищук
Алла Товт

21
ВІЩЕ СЛОВО КОБЗАРЯ
9 березня, у 208-му річницю від дня на-
родження великого українського поета Тара-
са Шевченка, в Ужгороді традиційно вшану-
вали Кобзаря, поклали квіти до його мону-
менту на площі Народній.
В урочистостях взяли участь голова За-
карпатської обласної військової адміністрації
Віктор Микита, голова Закарпатської облас-
ної ради Володимир Чубірко, Ужгородський
міський голова Богдан Андріїв, керівники
правоохоронних та військових структур,
працівники закладів культури, ужгородці та
вимушені переселенці, які знайшли прихис-
ток у нашому місті.
Заслужений академічний Закарпат-
ський народний хор виконав «Молитву за
Україну», Державний Гімн України, шевчен-
ківські «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр ши-
рокий», а також «Засвіт встали козаченьки»,
«Ой у лузі червона калина», «Спаси, Всеви-
шній, Україну» та інші композиції, читали
вірші Тараса Григоровича.
У виступах на площі нагадали актуаль-
ність пророчих слів Кобзаря і сьогодні, під
час агресії росії проти України.
Про Шевченка як непересічну особи-
стість розповів народний артист України,
актор Національного академічного театру
ім. Лесі Українки в Києві Олег Комаров,
який зараз живе в Ужгороді, виступив також
соліст фольклорного гурту «Курінець» із
Краматорська, який співав сьогодні разом із
Закарпатським народним хором, – 15-річний
Михайло Осташкін.
Тарас Шевченко – символ українського
національного духу. Його слова надихають
боротись з ворогами, не забувати, хто ми
і якого роду. Нині ми вкотре усвідомлюємо
значущість його постаті для українського
народу, щоразу відкриваємо для себе цю ве-
личну особистість. Цього ж дня в Ужгороді
на площі Театральній пройшли поетичні
читання «Відкритий мікрофон».
В акції взяли участь артисти Закарпат-
ського академічного обласного театру ля-
льок, Закарпатського академічного облас-
ного українського музично-драматичного
театру імені братів Юрія-Августина та Єв-
гена Шерегіїв, учасники театральної студії
«Бавка», народної аматорської студії поезії
«Чарівне слово», вихованці Ужгородської
школи мистецтв, студенти Ужгородсько-
го інституту культури і мистецтв та Київ-
ського національного університету театру,
кіно та телебачення імені І. Карпенко-Ка-
рого.
А також кожен охочий міг продекламу-
вати улюблений вірш Кобзаря.
Учасники акції

Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.

Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.

Similar to Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік. (20)

More from oomckuzh

More from oomckuzh (11)

Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.