Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2020 рік.

2. ВИСТАВКА «РУКОТВОРНЕ ДИВО»
Закарпатський музей народної архітектури та побуту
Вироби з лози майстрів
Хустського району
Художня обробка металу.
Роботи студентів
Закарпатської академії мистецтв
Вишивка гладдю майстрів
Берегівського району
Анатолій Сакалош
«Прагнення волі»
Іляна Войнарович

3. 1
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
ПРО АВТОРІВ.................................... 2
Відлуння подій................................... 3
МИШАНИЧ В. В осінні
Карпати – на пленер.................... 3
БЕДЗІР В. Живописний
підсумок осені –
з Віктором Чепинцем.
.................. 4
ОФІЦИНСЬКА М.
У скансені представили
рукотворні дива............................ 7
ОФІЦИНСЬКА М.
Презентували коломийки
Колочави......................................... 8
МИШАНИЧ В. Зберігаючи
традиції Закарпаття..................... 9
БАБІЧИН Ю. Представили
«Співаночки мої милі»...............10
Думки вголос.....................................11
ШКІРЯ В. Василь Кузан:
«Нас достатньо обмежує
карантин. Та не можна
обмежувати свою свободу».
.......11
Творча майстерня.
..........................13
ДОВГАНИЧ Л. Художньо-
інтонаційний зв’язок слова
і музики в обробці історичної
пісні Євгена Станковича
«За Кубань іду»............................13
КОПОЛОВЕЦЬ І. Дух побуту
в музеї по-домашньому..............16
ІСАК М. Коли таланить
талановитому...............................17
СІДОР О. Дружить із творчим
поривом.
.........................................19
ЦІЦАК М. Науковиця
та дипломатка
із солов’їним голосом..................21
БАРБІЛ Б. Жінці-хризантемі
Ужгорода, Закарпаття,
України......................................... 23
ШКІРЯ В. На хвилі
багатогранного таланту.
........... 25
МИШАНИЧ В.
Микола Антоненко:
«...творчість споріднює нас
із Всевишнім».
.............................. 27
АНДРІЙЦЬО А. Крок до сузір’я
корифеїв. Персоналії... Спроби
театрознавчого дослідження......31
№ 4 (52), 2020
Щоквартальний
вісник
Засновник:
КЗ «Обласний
організаційно-
методичний центр
культури» ЗОР
Свідоцтво про державну
реєстрацію друкованого
засобу масової
інформації
Серія ЗТ № 722/314
ПР від 30.01.2019
Адреса: 88000,
м. Ужгород,
вул. Волошина, 18
www.zakfolkcenter.info
е-mail:
oomckuzh@gmail.com
Редакційна колегія:
Г. Дрогальчук,
І. Хланта, В. Кобаль,
М. Офіцинська
Упорядкування,
підготовка текстів:
М. Офіцинська
Відповідальна
за випуск:
Г. Дрогальчук
Автори світлин:
В. Бедзір, О. Гайдук,
М. Офіцинська,
з архіву М. Антоненка,
О. Тимофеєвої,
М. Фули, В. Шершуна,
Ю. Шимона,
КЗ «ООМЦК» ЗОР
та мережі Інтернет
Художнє оформлення
обкладинки: М. Дем’ян
Дизайн та верстка:
М. Лазорець-Стан
Редагування
та коректура:
Л. Філь
Відповідальність за
достовірність фактів,
власних назв та імен,
інших відомостей
несуть автори.
Редакція може не
розділяти погляди
та думки, які автори
висловлюють у своїх
публікаціях.
На першій сторінці
обкладинки майстер
вовноткацтва
Микола Кокіш.
Фото Олени Гайдук.
Формат 60ç84/8.
Папір офсетний.
Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9,76.
Підготовлено до друку:
видавництво TIMPANI
Свідоцтво про державну
реєстрацію видавців
від 15.04.2003 р.
Серія ДК, № 1327
Друк ТОВ «РІК-У»
88000, м. Ужгород,
вул. Гагаріна, 36
Замовлення № 38
Тираж 300 пр.
ЗМІСТ
Ювілеї.
.................................................37
МИШАНИЧ В. Марія Фула:
«Мені подобається мистецтво,
бо воно несе людям радість»....37
Сторінками історії.......................41
ХЛАНТА І. Іван Сільвай і духовні
пісні Закарпаття...........................41
СЕНЕК М., МАДЯР-НОВАК В.
Сучасники про 1946–1949 роки
в музичному літописі
Закарпаття ................................... 44
Постаті.
.............................................47
ШИМОН Ю. Ровесник ХХ віку.
До 120-річчя від дня народження
краєзнавця Олексія Рущака........47
ШКІРЯ В. Їм не дай поїсти,
а дай поспівати.............................51
ШКІРЯ В. «Його творчість –
наче коштовний скарб».
............ 54
Стане у пригоді.
.............................. 56
КРЕЧКО Т.
Подарунок Миколая. Сценарій
вистави-концерту для дітей
молодшого шкільного віку
за мотивами казки Т. Фролова
«Подарунок від Миколая
Чудотворця»................................ 56
ПЕРЕДАРЮК О.
Святий вечір.................................59
УХАЧ Л. Прийшло літечко
до нас! Сценарій сюжетно-
ігрової програми до
Дня захисту дітей.
.......................61
У світ.................................................. 65
ХЛАНТА І. Софія Малильо:
«Ми прагнемо волі
на своїй землі»............................. 65
ШКІРЯ В. Троянда
Ірини Густі (Звонар)....................69
ХЛАНТА І. Омріяна висота
педагога.
........................................ 71
РЕБРИК Н. Усеперемагаюча
правда казок................................. 75
КОПОЛОВЕЦЬ І. «Бітанго»,
ти куди? Або детективний
нюх Василя Шкірі .
..................... 77
НИТКА В. Ужгород:
минуле, любов і шана –
в одній книжці ............................78
Пам‘ять............................................. 79
МИШАНИЧ В. Пам’яті
Віри Балоги (Пуглик)…............. 79

4. 2
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
АНДРІЙЦЬО Василь – завідувач ка-
федри мистецтвознавства КЗВО «Ужго-
родський інститут культури і мистецтв»
ЗОР, кандидат мистецтвознавства, заслу-
жений працівник культури України
БАРБІЛ Богдан – заслужений журна-
ліст України
БАБІЧИН Юрій – начальник відділу
екологічної освіти Національного при-
родного парку «Синевир»
БЕДЗІР Василь – власний кореспон-
дент газети «Урядовий кур’єр» на Закар-
патті, член Національної спілки журна-
лістів України
ДОВГАНИЧ Людмила – доцент
кафедри мистецьких дисциплін КЗВО
«Ужгородський інститут культури і мис-
тецтв» ЗОР
ІСАК Михайло – редактор Іршавської
районної газети «Нове життя», член Наці-
ональної спілки журналістів України
КРЕЧКО Тетяна – директор Пере-
чинського районного будинку культури
КОПОЛОВЕЦЬ Іван – заступник ре-
дактора Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки журна-
лістів України
МАДЯР-НОВАК Віра – методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, викладач-ме-
тодист КЗ «Ужгородський музичний фа-
ховий коледж імені Д. Є. Задора» ЗОР, за-
служений діяч мистецтв України, лауре-
ат обласної премії імені Дезидерія Задора
МИШАНИЧ Володимир – провід-
ний методист КЗ «Обласний організа-
ційно-методичний центр культури» ЗОР,
член Національної спілки журналістів
України
НИТКА Василь – власний кореспон-
дент «Голосу України» в Закарпатській об-
ласті, заслужений журналіст України
ОФІЦИНСЬКА Марина – завіду-
вач інформаційно-редакційного сектору
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР
ПЕРЕДАРЮК Олена – директор бу-
динку культури села Чорна Тиса Рахів-
ського району
РЕБРИК Наталія – проректор з нау-
ково-педагогічної роботи, доцент кафедри
культури та соціально-гуманітарних дис-
циплін Закарпатської академії мистецтв,
кандидат філологічних наук, лауреат Все-
української премії ім. Зореслава
СЕНЕК Марина – випускниця Ужго-
родського державного музичного учили-
ща імені Д. Є. Задора (нині комунальний
заклад «Ужгородський музичний фахо-
вий коледж імені Д. Є. Задора» Закарпат-
ської обласної ради) і Прикарпатського
національного університету імені Василя
Стефаника
СІДОР Оксана – провідний методист
Іршавського районного будинку куль-
тури, заслужений працівник культури
України, голова райкому профспілки
працівників культури
УХАЧ Людмила – викладач-мето-
дист циклової комісії менеджменту соціо­
культурної діяльності КЗВО «Ужгород-
ський інститут культури і мистецтв» ЗОР,
заслужений працівник культури України
ХЛАНТА Іван – провідний методист
КЗ «Обласний організаційно-методич-
ний центр культури» ЗОР, заслужений
діяч мистецтв України, лауреат всеукра-
їнських премій імені Володимира Анто-
новича, ім. Зореслава та ім. Ірини Кали-
нець
ЦІЦАК Михайло – краєзнавець,
с. Імстичово Іршавського району
ШИМОН Юрій – методист кабінету
методики викладання суспільно-гумані-
тарних та художньо-естетичних дисци-
плін Закарпатського інституту післяди-
пломної педагогічної освіти
ШКІРЯ Василь – відповідальний се-
кретар Іршавської районної газети «Нове
життя», член Національної спілки жур-
налістів України, Національної спілки
письменників України, лауреат обласної
премії імені Федора Потушняка
ПРО АВТОРІВ

5. 3
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
Відлуння подій
З 19 по 23 жовтня в мальовничому селі
Ужок, що на Великоберезнянщині, відбувся
пленер за участі митців Ужгорода відповід-
но до плану роботи Обласного організацій-
но-методичногоцентрукультуриз метоюоб-
міну творчим досвідом, новими ідеями між
митцями Закарпаття. У ньому взяли участь
Мирослав Голянич (м. Мукачево), Валерія
Тимша та Андріана Тимша (м. Чоп), Марина
Чопей (смт Чинадійово Мукачівського райо-
ну) та провідні методисти Центру культури
Костянтин Ковган і Володимир Мишанич.
Митці мали чудову нагоду не тільки
попрацювати, але й відпочити від мирської
суєти, прийняти сірководневі ванни, поди-
хати кришталево чистим гірським повітрям,
набратися сил для плідної роботи.
Тривав пленер п’ять днів і завершився
імпровізованою виставкою робіт на подвір’ї
оздоровчого комплексу. За цей період кожен
з учасників створив щонайменше дві роботи.
Художники побували у селах, які непо-
далік Ужка. Зокрема, малювали у Верховині
Бистрій, відвідали село Гусний, де в молоді
роки, ще на початку ХХ століття працював
учителем малювання у сільській школі Ер-
нест Контратович, виїхали машиною на пе-
ревал, що біля села, помилувались чудови-
ми карпатськими краєвидами.
Організатором та координатором куль-
турно-мистецької акції виступив провідний
методист Центру культури Костянтин Ков­
ган.
В ОСІННІ КАРПАТИ – НА ПЛЕНЕР
Костянтин Ковган
Житло та дворазове харчування худож-
никам надав співвласник оздоровчого комп-
лексу «Ужанські купелі» Олександр Анта-
ловський.
Наступного року планується провести
ще масштабніший пленер за участі худож-
ників-аматорів та професійних митців.
Володимир МИШАНИЧ
Валерія Тимша, Мирослав Голянич, Андріана Тимша

6. Відлуння подій
4
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
Вернісаж у парку Хуста
У Хусті на той час уже ніщо не нагадува-
ло про літню спеку, яка раніше кликала в за-
тінок. Навпаки, в ці жовтневі дні можна було
почувати себе вільно і з насолодою прогу-
люватися доріжками міського парку, на які
з шурхотом спадало листя. Довкруг гуляють,
розважаються, катають на візках і гойдають
дітей – щасливі люди насолоджуються чара-
ми золотавої осені.
Такі дні – найкраща пора для худож-
ників, які намагаються вловити і перенести
на полотно все багатство осінніх фарб. І не
дивно, що саме сюди, в центральний парк
міста, живописці винесли виставку своїх ро-
біт, створених саме у цей багатобарвний час.
ЖИВОПИСНИЙ ПІДСУМОК ОСЕНІ –
З ВІКТОРОМ ЧЕПИНЦЕМ
У жовтні 2020 року в Хусті відбулася виставка, яка створила добрий настрій міс-
тянам і водночас привабила увагу «Культурологічних джерел». Про вернісаж просто
неба та його організатора Віктора Чепинця розповів Василь Бедзір, побувавши на міс-
ці події.
Відвідувачі парку зупиняються, захо-
плені полотнами цієї імпровізованої вистав-
ки. Бо хоча в місті над Тисою існує власна
картинна галерея, але щоб просто так, під
відкритим небом можна було оглянути до-
робок майстрів пензля – це нове для міста.
І, завдячуючи художникам, того дня десятки
відвідувачів парку доторкнулися душею до
краси, яку майстри пензля тонко відчувають
і вміють передавати.
У розмові з організатором виставки ху-
дожником Віктором Чепинцем стала краще
зрозумілою мета – наблизити творіння жи-
вописців до глядачів, прийшовши до них
у парк. І цьому посприяла як чудова погода,
так і присутність авторів. Вони могли тут-­
таки, на місці пояснити свої творчі задуми,
Учасники виставки на тлі своїх робіт

7. Відлуння подій
5
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
розповісти про місце, в якому намальована
та чи інша робота, допомогти відчути емо-
ції, які самі й пережили.
На полотнах – древні храми
На стендах – понад два десятки робіт,
авторами яких стали не лише художники
з Хустщини, а й з інших районів, з-за меж об-
ласті.
Учасниками виставки просто неба ста-
ли: Олександр Певсе, який викладає малю-
вання й креслення в одній із хустських шкіл,
Богдан Кузів з Івано-Франківська, Василь
Дуб із Великого Березного, Олександр Шан-
дор із Виноградова, Аттіла Коприва з Му-
качева – викладач Закарпатської академії
мистецтв, доктор наук із мистецтвознавства,
Василь Когутич – ще один викладач Акаде-
мії з Ужгорода, Світлана Кирлик і Людмила
Боршош – обидві з обласного центру. Біль-
шість із них є членами Національної спілки
художників України, інші ж входять до твор-
чого об’єднання «Митець Верховини».
Центральна тема – архітектурні пам’ят-
ки, якими цілком заслужено можуть похва-
литися і Хуст, і довколишні села. На полот-
нах – старовинні дерев’яні церкви, яких на
території району збереглося аж чотири, та-
ємничі мури Хустського замку, що відблиску-
ють небесною синню річок Тиса і Ріка.
Роботи помандрували в усі п’ять сіл
Виставка в парку стала логічним завер-
шенням пленеру, який відбувався на Хуст-
щині у жовтні. Художники жили у власній
зеленій садибі Віктора Чепинця. Поряд
із малюванням вони ознайомлювалися
з проблематикою, що стосується збереження
пам’яток дерев’яної архітектури.
– Ми малювали всі церкви з натури, –
розповів організатор виставки Віктор Чепи-
нець. – Розпочали зі Стеблівки, де церква
згоріла, але збереглися її рештки. Там дуже
гарна локація, є стара хата, котра створює
дуже живописну обстановку. Другою була
древня церква у Сокирниці, третім, четвер-
тим і п’ятим були храми у Крайникові, Да-
нилові й Олександрівці.
До речі. Після завершення виставки
в Хустському парку картини – де по одній,
а де й дві, як у Данилові, із зображенням
намальованих церков або ж місцевих пейза-
жів – помандрували в села. Ними стали всі ті
населені пункти, в яких знаходяться старо-
винні храми.
Віктор Чепинець розповів, що учасників
пленеру особливо стурбував дуже поганий
стан дерев’яної церкви в Олександрівці. «Цей
храм треба терміново реставрувати, інакше
його втратимо, – мовив художник. – Про це
йшла мова і під час приїзду в село екс-голови
Закарпатської облдержадміністрації Олексія
Петрова. Я тоді подарував Олексію Геннаді-
йовичу свою роботу із зображенням цього
храму. Не знаю, яким чином це посприяло,
але факт є фактом: на наступний рік в об-
ласті обіцяють кошти для ремонту унікаль-
ної церковці в Олександрівці.
П’ятдесят пленерів для художників
Жовтневий пленер для художників
влаштував у власній зеленій садибі, а також
Архітектурний ансамбль за мотивами
Хустського замку є привабливою фотозоною
Картина Віктора Чепинця «Церква
в Стеблівці», подарована сільському музею

8. Відлуння подій
6
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
на дачі поблизу райцентру хустянин Віктор
Чепинець. І це – далеко не перший його по-
дібний меценатський крок, а один із бага-
тьох. Ними за роки заслужив довір’я, пошану
з боку колег по мистецькому цеху. Адже від
2003 року організував на своїй творчій базі
аж п’ятдесят пленерів!
Для чого це робить? Не для власної виго-
ди і не для заробітку. «Такі заходи тягнуть за
собою витрати, але я влаштовую їх і йду на
них, бо це – свято для душі. Це приносить
задоволення, щастя спілкування з колега-
ми», – сказав із цього приводу Віктор Чепи-
нець.
Меценатство з його боку не обмежується
прийманням митців на власній садибі. Він
також забезпечує художників полотном для
малювання, разом із проживанням забезпе-
чує їх і харчуванням. І все це для художни-
ків дотепер було просто подарунком, лише
в останній час за їхнім наполяганням почав
отримувати від них одну–дві намальовані
картини.
У Хусті є вже і Малий замок
У дружній сім’ї Чепинців, у якій поруч із
ВікторомдружинаНаталія,синВіталій,донь-
ка Софія, мистецтво в пошані. Кожен, окрім
Софійки, ще школярки, вносить свою лепту
в сімейну справу, наближену до мистецтва.
Віталій, який закін-
чив і Ужгородський
коледж мистецтв іме-
ні Адальберта Ерделі,
і Закарпатську акаде-
мію мистецтв, разом
із батьком спроєкту-
вав будівлю, що знахо-
диться біля в’їзду в мі-
сто з південного боку.
Це – архітектур-
ний «переспів» Хуст-
ського замку. Він от-
римав назву «Малень-
кий рай», але автором
цих рядків сприйма-
ється не інакше, як
Малий замок. Проєк-
тантам вдалося пере-
дати велич фортеці,
яка колись піднімала-
ся ввись над правим
берегом Тиси. Звичай-
но, вони дали простір
своїй уяві, зробивши будівлю фантастич-
ною. Досить згадати дивовижної форми вік-
на й декоративні вставки на стінах у стилі
геніального іспанця Ґауді – виконані з коло-
тої кераміки. А попереду будівлі – в десятки
разів зменшена копія реального Хустського
замку. Біля неї неодмінно фотографують-
ся всі, хто випадково тут опинився чи ціле-
спрямовано приїхав.
Із зауваженням автора цих рядків, що
двоповерхова будівля ресторану – не що
інше, як репліка Хустського замку, автори
погодилися. Що, мабуть, і дає мені право на-
зивати її Малим замком. Любов до рідного
міста, в якому творилася історія Середньо-
віччя і через яке проходив Соляний шлях
у Європу, відчувається, водила рукою проєк-
тантів. І дуже добре, що ця повага виражена
в таких цікавих, незвичайних формах!
Будівля Малого замку є тепер однією
з найулюбленіших хустянами. Всередині –
ресторан, у залах якого гуляють весілля, від-
значають родинні свята, різноманітні уро-
чистості. Популярності закладу надають як
символіка давноминулих часів, так і втіле-
ний у ньому високий естетичний рівень ви-
конання. До слова, численні гості загадкової
будівлі Малого замку теж причетні до пре-
красного, що їх творить родина Чепинців.
Василь БЕДЗІР
Наталія і Софія Чепинці –
мама і донька біля фотозони Малого замку

9. Відлуння подій
7
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
У виставковому залі Закарпатського
музею народної архітектури та побуту 29
жовтня 2020 року відкрилася виставка деко-
ративно-ужиткового мистецтва Закарпаття
під промовистою назвою «Рукотворне диво».
Акція присвячена 75-річчю Обласного орга-
нізаційно-методичного центру культури.
Кожна окрема людина – цілий непізна-
ний світ, розкрити який у всій його різнома-
нітності та яскравості допомагають фахівці
Обласного організаційно-методичного цен-
тру культури. Завдяки йому багато людей
знайшли віддушину у творчості, повірили
в свої сили, прославили Закарпаття далеко
за межами України.
У відкритті виставки взяли участь ди-
ректор КЗ «Обласний організаційно-мето-
дичний центр культури» ЗОР, заслужений
працівник культури України Ганна Дро-
гальчук, завідувач народного етнографіч-
ного музею Центру культури, заслужений
майстер народної творчості України Наталія
Стегура, директор КЗ «Закарпатський музей
народної архітектури та побуту» ЗОР Василь
Коцан, заслужений худож-
ник України Михайло Бе-
лень, член Національної
спілки майстрів народ-
ного мистецтва України
Петро Ходанич, член На-
ціональної спілки худож-
ників України Андрея
Прислупська.
Народне мистецтво
Закарпаття – це складне
багатогранне явище куль-
тури, що охоплює всі види
народної творчості. Важ-
ливою його складовою є
декоративно-ужиткове та
образотворче мистецтво,
що відображає смаки та
вподобання народу, ро-
зуміння краси та мораль-
но-етичних норм. Кожен
справжній митець само-
бутній і неповторний,
а його творчість має не-
абиякий вплив на наш ро-
зум, почуття, хвилює нас.
На виставці пред-
ставлено понад 200 робіт
У СКАНСЕНІ ПРЕДСТАВИЛИ
РУКОТВОРНІ ДИВА
20 майстрів із Берегівського, Великоберез-
нянського, Виноградівського, Іршавського,
Мукачівського, Перечинського, Рахівського,
Тячівського, Ужгородського, Хустського ра-
йонів та міста Ужгород, які презентували
вишивку, вовноткацтво, перебірне ткацтво,
лозоплетіння, різьбу по дереву, художню
обробку металу, бісероплетіння, кераміку
тощо. Серед них Анатолій Сакалош, Михай-
ло Шутяк, Василь Мелеш, Ігор Гайдук, Кос-
тянтин Ковган (різьба по дереву), Марія Ку-
парь (бісероплетіння), Орися Котлан, Надія
Мазуренко, Іляна Войнарович, Ольга Копи-
нець, Крістіна Надь, Еріка Попович, Ганна
Довбей (вишивка), Ольга Бако (ткацтво), Ла-
риса Ісак (ляльки-мотанки), Олександр Дво-
рак (гончарство), Надія Вербищук, Андрея
Прислупська, Ольга Гал (кераміка), Любов
Матіко, Любов Бабинець (розпис по дереву),
Лариса Щока, Богдан Сийпі (коренепласти-
ка), Костянтин Тимко, Михайло Когутич,
Каріна Павлюк, Роман Гайденбахер (коваль-
ство), Віра Рудницька (вироби з міді) та ін.
Марина ОФІЦИНСЬКА
Василь Коцан, Ганна Дрогальчук.
На відкритті виставки «Рукотворне диво». 2020 рік

10. Відлуння подій
8
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
10 грудня 2020 року в приміщенні За-
карпатської обласної бібліотеки для дітей
та юнацтва відбулася презентація книжки
«Співаночки мої милі», яку підготував про-
відний методист Центру культури, заслу-
жений діяч мистецтв України Іван Хланта.
Культурно-мистецька акція відбулася в рам-
ках святкувань з нагоди 75-річчя Обласного
організаційно-методичного центру куль­
тури.
Привітала учасників презентації заступ-
ник директор Закарпатської обласної бібліо-
теки для дітей та юнацтва Тетяна Вудмаска.
Директор КЗ «Обласний організацій-
но-методичний центр культури» ЗОР, заслу-
жений працівник культури України Ганна
Дрогальчук розповіла про ідею створення
книжки і довгий шлях, яким довелося про-
йти, щоб реалізувати задум. Також подяку-
вала усім, хто долучився до її виходу.
Високо оцінили видання і поділилися
своїми думками письменники Василь Густі
та Василь Мулеса, директор Закарпатського
музею народної архітектури та побуту Ва-
силь Коцан, директор Ужгородської міської
бібліотеки для дітей Алла Петрішак та Лю-
бов Дума. А методист кабінету координаці-
йно-методичної діяльності Закарпатського
інституту післядипломної педагогічної осві-
ПРЕЗЕНТУВАЛИ КОЛОМИЙКИ КОЛОЧАВИ
ти Марія Жабляк та громадський
діяч Іван Тегза заспівали декілька
коломийок.
Гарно провела захід бібліоте-
кар Рената Марадик.
До книжки «Співаночки мої
милі» увійшли коломийки, за-
писані у селі Колочава на Між-
гірщині починаючи з 2006 року.
Зацікавлений читач знайде
в цьому величезному тематично-
му розмаїтті народні коломийки
про кохання, рідний край, боко-
рашів, вівчарів, родинно-побуто-
ві, колискові, рекрутські, заробіт-
чанські, антипияцькі та ін. Саме
пісня завжди давала закарпатцям
незрівнянне і незабутнє пере-
живання душевного контакту,
близькості, єдності з собі подіб-
ними, з усім сущим. Спів коломи-
йок приносить радість, чистоту
й силу, творить красу.
Збірник засвідчує, що географічне відме-
жування Закарпаття від решти українських
земель і його тривала державна відокрем-
леність сприяли збереженню традиційної
пісенної культури, яка, законсервувавшись,
дійшла до середини ХХ століття чи не
у первісному вигляді. Нині у сприйнятті
й передачі традицій, зафіксованих у піс-
нях, будь-які межі майже зникають. І в цьо-
му дуже допомагають сучасні записи і пу-
блікації пісень, які здійснює Іван Хланта.
У передмові читач віднайде цікаві автор-
ські пояснення історичних етапів розвитку
народнопісенної творчості села Колочава та
загалом у нашому краї. Коломийки – це за-
гальнонародний скарб, з якого кожен може
черпати все, що необхідне для життя.
Збірка широко ілюстрована кольорови-
ми та чорно-білими фотографіями про іс-
торичне і культурно-мистецьке життя села
Колочава. Особливо заслуговують на увагу
рідкісні світлини з кінофільму «Марійка-­
невірниця» (1933), який створили чеські мит-
ці Іван Ольбрахт і Карел Нови Ванчура.
Сподіваємося, що збірник коломийок
знайде свого вдячного читача.
Марина ОФІЦИНСЬКА
Микола Мовнар, Алла Товт, Іван Хланта,
Ганна Дрогальчук, Олена Ваш, Наталія Стегура

11. Відлуння подій
9
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
17 грудня 2020 року в Закарпатському
музеї народної архітектури та побуту від-
булася презентація фільмів про унікальні
традиції краю – «Новоселицька сливовиця»
та «Боронявський шархань». Присутні мали
гарну нагоду ознайомитися з давньою тра-
дицією виготовлення напою, який готували
чи не в кожному селі Закарпаття і використо-
вували як ліки від різних хвороб.
Відкрила презентацію директор Цен-
тру культури та модератор заходу, заслу-
жений працівник культури України Ганна
Дрогальчук. Вона нагадала, що у жовтні
2019 року Обласний організаційно-методич-
ний центр культури у Закарпатському музеї
народної архітектури та побуту презентував
результати проєкту «Онлайн ХАБ для нема-
теріальної культурної спадщини Закарпат-
тя», що мав широкий суспільний резонанс.
Ганна Василівна відзначила, що проєкт за
підтримки Українського культурного фон-
ду донині привертає увагу громадськості,
творчої еліти, керівників органів місцевого
самоврядування до проблеми збереження
та популяризації нематеріальної культурної
спадщини краю, змінює ставлення до куль-
тури, допомагає переосмислити її цінність.
Головний учасник фільму Іван Рацин поді-
лився родинними таємницями приготуван-
ня сливовиці, що тривають і передаються
із покоління в покоління вже не одну сотню
років. Розповів, на яких травах роблять на-
стоянки, та коли і як їх використовують.
Учасники також почули, як нині коля-
дують із Шарханем у селі Бороняво на Хуст-
ЗБЕРІГАЮЧИ ТРАДИЦІЇ ЗАКАРПАТТЯ
щині. Це унікальний архаїчний звичай на
Святвечір, коли юнак демонструє родині
майбутньої нареченої свій намір одружи-
тися. Про нього розповіли Любов та Вадим
Бонкало, які безпосередньо причетні до
створення фільму.
Своє вагоме слово про традиції краю
сказав і продюсер презентованих фільмів
Михайло Данканич.
Святковий настрій на культурно-мис-
тецькій акції створив народний аматорський
вокальний ансамбль народної пісні «Розма-
рія» (керівник Ольга Зюбрицька), який над-
звичайно професійно й зворушливо виконав
низку народних пісень краю.
У теплій дружній атмосфері присутні
обговорили відеофільми та продегустували
творчий доробок новоселицьких майстрів.
Відеофільми «Новоселицька сливови-
ця» та «Боронявський шархань» (продюсер
Михайло Данканич) вийшли у світ завдяки
організаційній підтримці КЗ «Обласний ор-
ганізаційно-методичний центр культури»
ЗОР (директор Ганна Дрогальчук) за спри-
яння департаменту культури Закарпатської
ОДА (директор департаменту Оксана Бабу-
нич). Культурний продукт профінансовано
відповідно до Програми розвитку культури
і мистецтва в області на 2016–2020 рр.
Презентовані відеофільми можна пе-
реглянути за посиланням:
http:/
/nks.zakfolkcenter.info/
Володимир МИШАНИЧ
Новоселицька сливовиця Боронявський шархань

12. Відлуння подій
10
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
22 грудня 2020 року на Міжгірщині
у кафе «Трембіта» села Колочава відбулася
презентація фундаментального видання –
збірки коломийок «Співаночки мої милі».
До книжки увійшли тисячі коломийок, які
були записані у селі Колочава від місцевих
жителів. Усе це багаторічна праця відомо-
го фольклориста, провідного методиста
КЗ «Обласний організаційно-методичний
центр культури» ЗОР, заслуженого діяча
мистецтв України Івана Хланти. Він неодно-
разово приїжджав до Колочави з науковими
експедиціями, під час яких досліджував міс-
цевий фольклор, що надзвичайно багатий.
Яскраве місце тут посідає народнопісенна
творчість. Коломийки давно стали душею
гірського краю. Вони у короткій, але влучній
формі передають і радість, і смуток – усе, що
супроводжує людей протягом життя.
«Коломийки становлять помітне явище
в фольклористиці, вони примножують інте-
лектуальний потенціал української культу-
ри і нації. Хто не ознайомлюється з цими пі-
сенними мініатюрами, не читає їх і не співає,
той свідомо обкрадає свій інтелект», – вважає
автор видання Іван Хланта.
Збірка «Співаночки мої милі» містить
понад 800 сторінок. Солідною є наукова
вступна стаття, в якій розкрито особливості
народнопісенної творчості Колочави, пода-
но відомості про визначні постаті цього села,
Юрій Хланта, Іван Маркович, Іван Хланта, Василь Барановський, Василь Шмулига. 2020 рік
ПРЕДСТАВИЛИ «СПІВАНОЧКИ МОЇ МИЛІ»
які немало трудилися на культурній ниві,
зокрема, збираючи і пропагуючи фольклор.
«Я щиро вдячний співакам, від яких за-
писував коломийки, а також усім іншим їх
шанувальникам, від яких не вдалося в той
час записати, і вдячний кожному, хто буде
знайомитися з цим виданням народної му-
дрості. Коломийки наповнені могутньою
енергією, що йде з глибини віків, міцно
пов’язують сьогодення з минулим і при-
йдешнім. Вони увібрали в себе і виявили все,
що найкраще в українській душі горянина.
Це голос із віків у віки», – зокрема сказав під
час презентації Іван Хланта.
Окремо він проаналізував особливості
колочавських коломийок, у яких передано
місцевий колорит, що надає їм особливої не-
повторності.
Доречними стали численні фотографії,
якими проілюстроване видання. Вони пере-
дають культурну атмосферу Колочави.
Привітати Івана Хланту з виходом но-
вого видання прийшли колочавці, місцеві
письменники і співаки та люди, яким не-
байдужа культура. На презентацію завітали
й представники Національного природного
парку «Синевир», з якими Іван Хланта спів­
працює вже понад десять років. Вони поба-
жали шанованому фольклористу плідної
праці і нових яскравих видань.
Юрій БАБІЧИН

13. 11
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела 11
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
Думки вголос
Майже дев’ять місяців живемо в умовах
карантину. Письменники теж не є винят-
ком. Яким був цей період у поета, нашого
земляка, голови Закарпатської організації
Національної спілки письменників України
Василя Кузана – наша розмова.
– Як карантин вплинув особисто на
тебе?
– Будь-які обмеження особистісної сво-
боди, будь-які складні чи неординарні си-
туації я навчився розглядати як нові мож-
ливості. До речі, не я один такий. Колишній
генеральний прокурор України, мій друг
по ФБ Юрій Луценко, коли опинився у в’яз-
ниці, взявся за читання книжок. Оскільки
у звичайних умовах робота забирає багато
часу, то на читання залишається мізер. А ін-
коли бувають такі дні, що до книжки руки
не доходять. У історії є багато подібних при-
кладів. Коли людина дієва, розумна та має
творчий потенціал – сидіти склавши руки
вона ніколи не буде. Дехто із відомих у міс-
цях позбавлення волі вивчав мови, здобував
знання з різних наук, творив… Наприклад,
Тарас Шевченко, Василь Стус, Євген Свер-
стюк, Джакомо Казанова… Салман Рушді не
в неволі, але його становище ще гірше – він
творить, постійно переховуючись, адже ісла-
місти оголосили винагороду у кілька міль-
йонів за його голову. Так він живе вже понад
тридцять років.
ВАСИЛЬ КУЗАН:
«НАС ДОСТАТНЬО ОБМЕЖУЄ КАРАНТИН.
ТА НЕ МОЖНА ОБМЕЖУВАТИ СВОЮ СВОБОДУ»
– Я спитав про карантин, а ти говориш
про неволю…
– Бо карантин слід розглядати як част-
кову неволю. Неволю для всіх. Держава на-
магається контролювати мій рух у просторі.
Мені забороняють вільно їздити по світу та
Україною, забороняють проводити презен-
тації, зустрічатися з читачами. Від цього
страждаю і я, і мій бюджет, і мої можливості
реалізовуватися.
– Але ж ти на початку сказав, що це
нові можливості.
– Так. Вихід завжди є. Якщо перешкоду
не можна здолати – її можна обійти. Саме
так кажуть мудреці.
– Дехто із читачів і тебе вже до цієї ка-
тегорії відносить.
– Ну… Я маю певний життєвий і твор-
чий досвід, яким можу поділитися. Я би так
сказав. Скромно. Але повернемося до суті
розмови. Отже, обмеження мого фізичного
руху в просторі дало мені більшу свободу
для духовного руху у всесвіті. Я багато пра-
цюю творчо. Завершую роботу над новим
романом. Думаю, він буде цікавим не тільки
для тих, хто прочитав «Експрес-наречено-
го». То був скандальний соціально-побуто-
вий роман. Це буде більше романтичний.
Я спробував розповісти любовну історію
у поєднанні з життєвою драмою. Там будуть
теми і стосунків між батьками і дітьми, і лю-
бовний трикутник, і ще багато чого цікаво-
го. Це буде любовно-психологічний роман.
І, сподіваюся, не менш сенсаційний, ніж по-
передній.
– Події в романі відбуваються на За-
карпатті?
– Так. У моєму рідному Іршавському ра-
йоні.
– Бачив у інтернеті, що твоя нова збір-
ка віршів готується до друку.
– Так. Збірка, над якою я працював кілька
років. Вона називається «Три по сто». Це три
розділи по сто віршів і ще дещо, так би мови-
ти, бонус для моїх шанувальників. Загалом
444 сторінки поетичних текстів. Там будуть
і нові вірші, і перевірені часом та виокремле-
ні читацькими симпатіями. Оскільки я пра-
цюю у різних жанрах, то розділи я сфор-
мував таким чином: у першому – римовані
вірші, у другому – сто сонетів, у третьому –
верлібри та інші модерні форми.

14. Думки вголос
12
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
– А де видаєш?
– У нашому славному видавництві «Кар-
пати», яке дуже бережно та професійно пра-
цює з авторським текстом. До речі, це одне
з небагатьох видавництв, яке має доброго лі-
тературного редактора. Маю на увазі Бориса
Григоровича Кушніра. Хороший редактор –
це нині рідкість. А мені пощастило, бо моя
книжка буде мати аж двох редакторів: Бори-
са Кушніра і Таню П’янкову.
– Я тобі вже казав у приватній розмові,
оскільки добре знайомий із твоєю твор-
чістю, що хочу висунути цю твою збірку
на здобуття Шевченківської премії…
– Ну… Нас достатньо обмежує карантин.
Та не можна обмежувати Твою свободу (смі-
ється).
– А чому так довго? Ти сказав, що кіль-
ка років працюєш над збіркою.
– Спочатку вона мала вийти за держав-
ною Програмою підтримки книговидання.
Але комісія її відхилила через назву, яку я
відмовився міняти. Це було, здається, чо-
тири роки тому. Потім я спробував видати
книжку в столичному видавництві «Укра-
їнський письменник», яке на той час нама-
галося вийти з економічної кризи. На жаль,
видавництво не змогло справитися з фінан-
совими труднощами. Там уже була зроблена
верстка книжки, але вона ще не була такою,
як вийде в «Карпатах».
– А що в ній змінилося тепер?
– Крім того, що я багато текстів поміняв
на нові, змінилося ще щось. Хочу тут згадати
знову добрим словом Бориса Кушніра. Коли
він узяв до рук рукопис, то сказав: «Твоя по-
езія не потребує додаткових рекомендацій».
А сказав він це тому, що побачив передмову.
Отже, у тій першій версії не було ні передмо-
ви, ні післямови. А тут є.
– Хто автори?
– Це теж цікава історія. Я сам не хотів,
щоб у книжці було ще щось, крім поезії.
Але… Спочатку ґрунтовну післямову на-
писав кандидат філологічних наук Дмитро
Дроздовський. Я не міг відмовитися від того,
щоб його авторитетне слово було присутнім
у такій книжці. Йому я казав, що передмо-
ви не буде, тому він писав саме післяслово.
Тобто, розрахунок на те, щоб читач спочат-
ку читав поезію і формував своє враження
від віршів. А через кілька місяців, чи навіть
через рік я подумав: «Книжка називається
«Три по сто». Отже, у ній мають бути при-
сутніми троє. Передмову вже цьогоріч напи-
сав чудовий поет, доктор наук із соціальних
комунікацій Ігор Павлюк.
– До твоєї творчості виявляють увагу
науковці? Раніше такого не було, наскіль-
ки я знаю.
– Ну… Не все одразу (сміється). Є у мене
і такий… Досвід, чи що? Збірку «Дьоньдята»
вивчають у двох університетах – у Луцьку та
в Сіверодонецьку, здається, туди перенесли
Донецький університет. За книжкою «Син-
гулярність» писали наукову роботу в Кро-
пивницькому. Кілька книжок опрацьовують
в Одеському університеті.
– Багато віршів раніше ти публікував
у соціальних мережах, зокрема у Фей-
сбуці. Тепер спостерігаю, що публікуєш
вкрай рідко. Чому?
– Бо коли працюєш над прозою, то пое-
зія не пишеться. Це інший стан душі, інші
вібрації, інший настрій…
– Ще кілька слів скажи про свою ро-
боту на посаді голови обласної письмен-
ницької організації. Всі наші колеги за-
уважили, що робота пожвавилася.
– Це не робота, а громадські обов’язки,
які я із задоволенням і безоплатно виконую.
Нинішня влада обмежила фінансування
Національної спілки письменників України,
і нас усіх – 25 голів обласних письменниць-
ких організацій звільнили з роботи. Але про
це я уже багато писав і говорив. До речі, була
моя публікація на цю тему у газеті Верхов-
ної Ради «Голос України». Стаття називала-
ся «Коли повмирають раби?» Її легко можна
знайти на сайті газети.
– Але ви всі працюєте?
– На громадських засадах…
– Сумно. Та все ж – робота тобою ро-
биться велика. Ти вивів нашу обласну
Спілку на нову орбіту – в інтернет.
– Мені дійсно приємно про це говорити.
Я започаткував виступи наших письмен-
ників у прямому етері на Фейсбуці. Майже
всі, хто володіє комп’ютером, виступили пе-
ред віртуальними читачами. Деякі виступи
мають понад 4 тисячі переглядів. Це круто.
Про декого, оскільки наклади наших кни-
жок геть мізерні, читачі лише із виступів на
сторінці «Письменники Закарпаття» (яка
має 5000 читачів) дізналися, що ця людина є
членом письменницької організації. Інтерес
до нашої літератури від цього значно зріс.
– Дехто, у тому числі і я, спеціально
освоював можливості техніки та інтерне-
ту для того, щоб вийти в етер.
– Так. Є такі. Тепер вони проявляють не-
абияку активність в інтернеті. Адже за вір-
туальними, тобто електронними книгами
майбутнє. Хоча там є теж багато проблем,
але про них іншим разом.
– На посаді голови ти планував прове-
сти ще багато цікавого.
– Плани залишилися, і ми будемо їх реа-
лізовувати. Хай тільки карантин закінчиться.
Розмовляв Василь ШКІРЯ
P.S. Поки журнал готувався до друку,
збірка «Три по сто» Василя Кузана побачила
світ.

15. 13
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела 13
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
У 1903 році, за рекомендацією Миколи
Лисенка, Кубанський Статистичний комітет
запропонував Кошицю, який на той час пра-
цював учителем духовної жіночої гімназії,
здійснити поїздку станицями Кубані з ме-
тою запису українських народних пісень.
Пісні збиралися з 1903 до 1905 року.
За спогадами дослідника, в роботі йому
багато допомогло ознайомлення з народною
піснею, попередньо записаною. «Я знав, так
би мовити, загальні схеми пісні, спосіб її му-
зичного виразу, знав народну музичну мову,
звороти її, думки, загальні архітектурні риси
різних форм: пісні історичні, побутові, ри-
туальні, релігійні, бойові… Так що мені не
вдавало труду схопити головне і була мож-
ливість звернути увагу на цікаві, характер-
ні деталі пісні. Це все полегшувало роботу,
справляло враження на співаків, викликало
довіру до мене, утворювало вигідний пси-
хологічний ґрунт для передачі пісні в мої
руки: співаки бачили, що я кохаюсь у цих
мелодіях, знали, що буде записано наймен-
шу дрібничку, а через те й старались віддати
пісню якнайкраще, нічого не пропускаючи»
ХУДОЖНЬО-ІНТОНАЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК СЛОВА
І МУЗИКИ В ОБРОБЦІ ІСТОРИЧНОЇ ПІСНІ
ЄВГЕНА СТАНКОВИЧА «ЗА КУБАНЬ ІДУ»
(Кошиць. 1995. С. 246). Дослідниця кубан-
ського фольклору Надія Супрун-Яремко
наголошує: «Мінімальна кількість письмово
зафіксованих фольклорних одиниць, що на-
лежать О. Кошицю, сьогодні є єдиною і тому
надзвичайно цінною пам’яткою української
козацької народнопісенної культури почат-
ку ХХ століття».
Олександр Кошиць говорить про зміст іс-
торичних пісень: «в них оспівана майже кож-
на історична подія та, з яких видно, як боляче
ті події переживала українська нація. Перед
нашими очима наче на екрані проходить усе
життя України того часу: війни, походи, вір-
ність і зрада. Проносяться, мов живі, народні
маси, козацьке військо, отамани, гетьмани,
турки, татари – всі персонажі тієї страшної
трагедії, дії якої тягнуться сотнями років,
в гру входила зброя, кров, сльози; декораці-
ями були степи, небо, чорне море, палаючі
у пожежах міста і села, а актори майже ніколи
не сходили зі сцени живими» (293. С. 18).
Євген Станкович у своїй композитор-
ській творчості неодноразово звертається до
національного фольклору. Він обробляє на-
родні пісні різних жанрів: колядки, щедрів-
ки, історичні пісні, пише обряд «Купало»
з 2-ї дії опери «Цвіт папороті».
Перебуваючи в Канаді, Євген Станкович
ознайомився з архівом Кошиця, в якому збе-
рігаються справжні фольклорні перлини.
На прохання Володимира Климкова, ке-
рівника хору ім. Кошиця, композитор ство-
рив обробку історичної пісні «За Кубань
іду», яка за формою і силою драматизму яв-
ляє собою вільну, розгорнуту концертну хо-
рову сцену a cappella. Ознаки концертності
виявляються в масштабності творчого заду-
му, розрахованого на широку асоціативність,
образну емоційність сприйняття.
Поетичний текст історичної пісні «За
Кубань іду» побудований на діалозі козака
і дівчини, пронизаному хвилюванням за-
коханої молодої пари, який перетворюється
у відчай при страхітливих картинах бороть-
би козаків з ворогом.
Творча майстерня

16. Творча майстерня
14
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
Вступ до пісні концентрує основну дум-
ку: «За Кубань іду, ой коню ж мій коню, за-
грай підо мною. Дівчино, прощай, прощай».
Саме початок пісні в призивному квар-
товому обрамленні спонукає до дії. Лейтмо-
тив «Дівчино, прощай, прощай» пронизує
яскраву наскрізну драматургію сцени.
Звернення дівчини до хлопця повне
туги:
За Кубань ідеш, мене покидаєш,
Чого ж ти там, милий,
чого ж там шукаєш?
Хіба ж тобі, милий, чужа сторона
Рідніша, миліша, ніж рідна своя.
Експресивна форма висловлювання ха-
рактерна для стилю письма композитора.
Слідуючи за поетичним текстом, Станкович
у куплетно-варіаційній формі будує інтона-
ційно-ладові, темброво-динамічні, фактур-
ні, регістрові, ритмічні контрасти, збагачу-
ючи народну тему розвиненими вокалізова-
ними підголосками.
Жіночий образ рельєфно виражений
у народній темі, яка доручається сопрано
соло. Повнозвучна сольна тема вокально на-
сичена з синкопованістю в діапазоні деціми
виражає схвильованість, душевний неспокій
дівчини.
Драматична декламаційність акомпону-
ючого жіночого хору з секундовими інтона-
ціями, висхідним і низхідним рухом пара-
лельних тризвуків малює всенародний плач,
голосіння. Остинатний ритмічний малюнок
додає експресії. Теситурні умови народної
теми та хорових партій природно відчува-
ють себе в тональності ре мінор, використа-
ній композитором. Два куплети (1 і 3) – іден-
тичні, 16 тактів. Станкович звертається до
глибинно національної природи інтонацій
народного багатоголосного співу, користую-
чись різноманітними тембральними барва-
ми, колоритно, вокально наповнено.
Другий куплет – відповідь козака:
Іду я туди, де робить на диво
Червонеє пиво з крові супостат.
Музика епічного складу в чотириголос-
ному чоловічому звучанні зосереджена на 1
кульмінації «з крові супостат», де поєднання
тоніки чоловічого хору з тризвуком VІ щабля
жіночого підголоска створює особливу емо-
ційну напругу.
Нагнітання жіночого відчаю виражено
в словах:
Хіба ж ти, мій милий, схоч його напиться,
Хіба ж ти хочеш зо мною розлучиться?
Іспий мої сльози, іспий мою кров,
Тільки не покидай за вірну любов.
Кантиленність з декламаційністю ство-
рюють яскраву наскрізну драматургію істо-
ричних подій.
Слід зауважити, що питома вага дра-
матизму зосереджена в звучанні чоловічого
хору. Вже на початку він накладається на
мелодичний рух пісні, створюючи широку
асоціативність художньому образу, додаючи
мелодекламації, темброво-динамічного кон-
трасту.
Насичене гармонічне чотириголосся в ре
мінорі базується на послідовності тонічного
секстакорду, субдомінантового септакорду,
другого квінтсептакорду, тонічного секст­
акорду, тоніки, тонічного секстакорду, дру-
гого тризвуку, другого квінтсекстакорду, сьо-
мого квінтсекстакорду, шостого септакорду,
тоніки. Композитор використовує підвищені
1, 4, 7 щаблі. Хроматизація хорових партій,
акорди з додатковими тонами, колоритом
нестійких звукосполучень, біфункціональ-
ність говорять про напружені вияви драма-
тичних образів пісні.
Незважаючи на сучасні прийоми хоро-
вого письма, Є. Станкович все ж таки в на-
родній пісні надає перевагу консонансним
гармоніям, тонально-гармонічним особли-
востям, тембро-фактурним прийомам, ха-
рактерним для українського фольклору.
Композитор озвучує поетичний текст:
Дівчино, не плач, не рви мого серця,
Як война минеться, до тебе вернусь, гей,
Як ворон в віконце до тебе закряче,
Із-за гір прискаче козаченько твій.
Висока гуманність музики Станкови-
ча, його яскравий драматизм хорової палі-
три перетворюється в справжній народний
реквієм, де образ ворона уособлює народне
лихо, смерть.
На кульмінації в четвертому куплеті роз-
ширюється діапазон до двох октав. Стретна
взаємодія між хоровими партіями Б1, Б2, Т,
зупинка на тритоновій інтонації, яка зависає
в повітрі, створює трагічну картину смерті.
Самостійність голосоведення, лінеарне про-
сування голосів, хроматизація низьких басів,

17. Творча майстерня
15
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
яка надалі переходить до тенорів, надає хо-
ровій фактурі заглибленого психологічного
відтінку. Є. Станкович вдається до інстру-
ментальності хорових голосів. Музика дра-
матизується завдяки постійно коливаючому
ритму, відзвукам народної теми, жіночим
підголоскам, тритоновим співзвуччям чоло-
вічого хору, хроматизації хорової фактури.
Зміна теситурних умов звучання, підйоми
і спади і знову підйом до кульмінації, де ком-
позитор відтворює глибоку людську печаль
безперервною загальною течією глибинних
чоловічих голосів. Останнє звернення козака
до дівчини пронизане болем. Алегоричний
поетичний образ:
«як явір зелений головоньку склонить,
зозуля кукукне, діброва застогне»…
Трагічна фабула, до якої підводить пое-
тичний текст «то вже ж тебе, серденько, не
буде в мене», концентрує трагічну долю мо-
лодих людей.
На основі простої, фольклорної теми
Євген Станкович створив композицію, яка
за масштабами та силою драматизму не по-
ступається хоровій кантаті. Хорове втілення
народної поезії композитором заглиблює
і підсилює характеристики головних героїв,
надає особливого драматичного нагнітання.
Відчуття спорідненості української народ-
ної пісні «За Дунай іду» з кантатою-поемою
«Хустина» Т. Шевченка і Левка Ревуцького
прослідковується в структурі твору, особли-
во в середній розробковій частині, де Стан-
кович застосовує в чоловічому хорі оркестро-
ве розгортання тематичного матеріалу.
95 тактів обробки історичної пісні пере-
творились у великого майстра композиції
в справжній народний реквієм, де молоду
закохану пару розлучила війна.
Людмила ДОВГАНИЧ
В похід.
Микола Пимоненко

18. Творча майстерня
16
Культурологічні джерела № 4 (52), 2020
Побутує думка, що ми живемо в епоху
певної байдужості. Мається на увазі, далеко
не завжди викладаємося на всі сто відсотків
у виконанні своїх обов’язків. І аргументи
в кожного свої. Мовляв, ніхто не оцінить,
мало платять, не згодиться тощо. Це саме
можна сказати і про студентське середови-
ще. Хоча, звісно, є і чимало винятків із по-
дібних правил. Скажімо, студентка ІІ курсу
факультету історії та міжнародних відносин
УжНУ Поліна Тернинко з Ільниці, що на
Іршавщині, поставилася до своєї практики
дуже відповідально. Вона наполегливо шу-
кала односельців, котрі докладають зусиль
для збереження предметів побуту наших
пращурів, просила представників нацмен-
шин розповісти, як їм живеться в нас. Бесіди
з цими героями записувала на диктофон,
дослівно розшифровувала. Словом, точно
зробила все, як книжка пише. Так у нас по-
любляють казати у подібних випадках. Мене
теж зацікавив один із її співрозмовників.
Цей чоловік відзначається надзвичай-
ною простотою та гостинністю. Коли завіта-
ли до нього, то якраз складав зібраний уро-
жай цибулі. Залюбки поспілкувався з нами
та розповів багато цікавого про своє хобі.
Справа в тім, що Іван Симканинець з Іль-
ниці організував удома музей речей побу-
ту наших предків. Напевно, ця ідея у нього
виникла спонтанно. Настав час, коли треба
було розібрати морально і фізично застарілі
хати. І там, зрозуміло, зберігалися старі речі.
Багато хто їх вважає непотребом і викидає на
смітник. А Іван Іванович набив гвіздки на
дровітні і повісив на них усі ті зібрані пред-
мети. Це було понад десять років тому. До
нього заходили в гості сусіди і, побачивши
таку картину, й самі приносили щось рари-
тетне. Нині до місцевого любителя минув-
шини часто навідуються школярі, щоб на
власні очі побачити певною мірою унікаль-
ні експонати. Буває, завітають й інші охочі,
котрі знають про цей музей. Вочевидь, його
ДУХ ПОБУТУ В МУЗЕЇ ПО-ДОМАШНЬОМУ
варто було б популяризувати. Можливо, за-
цікавив би багатьох туристів.
Потрібно віддати належне Іванові Івано-
вичу. Сам зініціював добру справу. Ні в кого
не просив для втілення своєї ідеї в життя
приміщення. Він не отримує за це зарплату.
Займається музеєм на ентузіазмі, бо така ро-
бота йому до душі. Варто його запитати про
якийсь експонат, то може чимало розповісти.
До прикладу, має кілька старовинних
прасок. Такі, в які засипають грань, доводи-
лося вже бачити. А от у нього, окрім згада-
них, є ще суцільна, виготовлена з металу. Її
потрібно напікати на грані і так прасувати.
Можна тут побачити й «гріфлик», яким ра-
ніше писали на спеціальній дошці. Має в ко-
лекції фляги часів Другої світової війни, різ-
ні солдатські ремені.
Нинішні способи обмолоту зерна, на-
певно, не порівняти з колишніми. Раніше
це робили за допомогою спеціального ціпа,
виготовленого з дерев’яних палок. Як він ви-
глядає, можна побачити в музеї.
Впадає в око дерев’яна колиска. До ком-
форту теперішніх їй далеко, але вона все ж
своєрідна й уособлює певну епоху. Іван Іва-
нович піджартовує, що у такій, напевно, ко-
лихали ще Тараса Шевченка.
Не викликає сумнівів, що нині маємо
чималий арсенал різних речей для догляду
за зовнішністю. Скажімо, добре знаємо, який
вигляд мають сучасні фени для волосся.
А в музеї Івана Симканинця старовинний
фен схожий на щипці. Його потрібно було
нагрівати на грані і потім застосовувати. На-
зивається він «гольчишів».
Нині людина легко може скористати-
ся калькулятором на мобільному телефоні.
Але не так давно калькулятор був окремим
предметом відповідних розмірів для тих,
хто працює з цифрами. Ільничанин має ще
металевий калькулятор «Фелікс», трохи по-
дібний до друкарської машинки. І ще треба
повчитися користуватися ним.
Заслуговує на увагу в музеї також колек-
ція монет. Є копійки минулого та позамину-
лого століть різних держав, які панували на
території нашого краю.
Тут можна побачити ще багато старо-
винних речей побуту наших предків. Чесно
кажучи, від екскурсії цим домашнім музеєм
залишається чимало хороших вражень. Без-
перечно, вона збагачує знаннями про нашу
історію. Імпонує й ставлення Івана Симка-
нинця до свого хобі, яке вимагає часу і пев-
них зусиль. Честь і шана цьому чоловіку за
добру справу.
Іван КОПОЛОВЕЦЬ

19. Творча майстерня
17
№ 4 (52), 2020 Культурологічні джерела
Здається, це був чи не перший машкін-
ський фестиваль. Масштабна, знакова подія.
Серед учасників і гостей свята – представ-
ники всієї Західної України і чимало амато-
рів сцени зі сходу та півдня країни. Рівень
організації прийому гостей надзвичайний:
кожна група приїжджих мала свого курато-
ра із відділу культури та апарату райдерж­
адміністрації, а особливо іменитими опіка-
лися перші керівники. Водночас занепад, як
і повсюдно у державі, не давав змоги зробити
умови перебування артистів-аматорів, гос-
тей і членів журі належно комфортними.
Відбіркові виступи проходили в суботу в ак-
товій залі теперішнього санаторію «Боржа-
ва», де нині в басейні хлюпається тепла про-
зора лікувальна вода, а тоді мало чи не пара
з рота йшла у тих, хто виступав на сцені або
в приміщенні потихеньку коментував пісен-
ні номери.
Попри зовнішню прохолоду, під час ко-
ротких перерв у конкурсних номерах не
можна було не помітити одну прикметну
особливість: директор місцевої Довжанської
школи мистецтв, тоді вона мала статус ще
просто музичної, Іван Кертис, хоча і на пра-
вах одного із господарів свята, спілкувався,
як мовиться, на короткій нозі із членами
журі – народними артистами України, керів-
никами управління культури облдержадмі-
КОЛИ ТАЛАНИТЬ ТАЛАНОВИТОМУ
ністрації, заслуженими діячами мистецтва
краю, художніми керівниками знаменитих
мистецьких колективів.
Це не було нарочите панібратство на
очах загалу, аби таким чином себе підвищи-
ти. Довелося бути безпосереднім свідком тих
розмов, які дивували необізнаного сторон-
нього. Навіть те, що Іван Ілліч був творчим
спадкоємцем знаменитого Михайла Машкі-
на, здається, не толерувало його із офіційно
визнаними метрами від українського мисте-
цтва. У їх спілкуванні відчувалася не тільки
приязнь, а й взаємоповага між рівними по-
статями. Цей відблиск піднесеної і водночас
дружньої атмосфери у вузькому колі мимо-
волі навів своєрідний фокус на ті далекі вже
події після недавньої кількагодинної розмо-
ви, коли довідався про багато деталей біогра-
фії молодого і талановитого музиканта, а ще
філігранного менеджера і продюсера в од-
ній особі – довжанина Івана Кертиса, якому
пророкували в Ужгороді та й у столиці Укра-
їни – чудові кар’єрні перспективи. Водночас
не поспішатимемо…
– Май щастя в мене у дитинстві не було, –
згадує сьогодні 70-річний Іван Ілліч, – коли
батько цілий день колов дрова, а я, малий
школяр, самотужки навчився на баяні грати
три пісні.
Теж надзвичайно цікава історія. Бать-
ки – Ілля Ілліч та Поліна Дмитрівна (Малан-
ка) аж ніяк не належали тоді до культурної
еліти Довгого. Проте рідні, особливо батько,
з надзвичайним розумінням поставився до
музичного таланту, який рано проявився.
Вулканізатор у Кушницькому, а потім Дов-
жанському лісокомбінаті щиро перейнявся
захопленням сина і викупив у свого коле-
ги-помічника з Ільниці Дмитра Смереки та-
кий бажаний інструмент.
Першим учителем у музичній кар’єрі
для Івана Ілліча був Амброзій Лях. Прохо­
джаючися сходинками пам’яті разом із Іва-
ном Кертисом, згадуємо ще й декілька ін-
ших, знакових уже для цілого Закарпаття
імен у музичному мистецтві.
Так сталося, що Іванові Іллічу не вдалося
одразу переступити поріг профільного на-
вчального закладу після закінчення рідної
Довжанської середньої школи, і тоді почув
суворий вітцівський вердикт:
– Вать фийсу в руки, а вать ідися десь
учи.