Mr. Henry Sike, Professor of Oriental Languages at Cambridge, first translated and published this Gospel in 1697.

1. Перше Євангеліє про
дитинство Ісуса Христа
РОЗДІЛ 1
1 Наступні розповіді ми знайшли в книзі Йосипа,
первосвященика, якого дехто називав Кайяфою
2 Він розповідає, що Ісус говорив, навіть коли був у колисці,
і сказав своїй матері:
3 Маріє, я Ісус, Син Божий, те слово, яке ти принесла згідно з
проголошенням ангела Гавриїла до тебе, і мій батько послав
мене для спасіння світу.
4 У триста дев'ятому році ери Олександра Август
опублікував указ про те, що всі люди повинні йти
оподатковуватись у своїй країні.
5 Тож Йосип устав і з Марією, своєю дружиною, пішов до
Єрусалиму, а потім прибув до Віфлеєму, щоб він і його рід
були переписані в місті його батьків.
6 І коли вони підійшли до печери, Марія зізналася Йосипові,
що настав час її народження, і вона не може йти далі до міста,
і сказала: Ходімо в цю печеру.
7 У той час сонце вже було дуже близько до заходу.
8 Але Йосип поспішив, щоб привести їй бабу-сповитуху. і
коли він побачив стару єврейську жінку, яка була з
Єрусалиму, він сказав їй: Помолися, підійди сюди, добра
жінко, і зайди в ту печеру, і ти побачиш там жінку, яка тільки
що готова народити.
9 Було після заходу сонця, коли стара жінка та Йосип з нею
дійшли до печери, і обоє зайшли в неї.
10 І ось, усе було наповнене вогнями, більшими, ніж світло
ламп і свічок, і більшими, ніж світло самого сонця.
11 Потім немовля було сповито і смоктало груди своєї матері
святої Марії.
12 Коли вони обоє побачили це світло, вони були здивовані;
стара жінка спитала святу Марію: «Чи ти мати цієї дитини?»
13 Свята Марія відповіла: Була.
14 На що стара жінка сказала: Ти дуже відрізняєшся від усіх
інших жінок.
15 Свята Марія відповіла: Як нема дитини, подібної до мого
сина, так і немає жінки, подібної до його матері.
16 Відповіла стара жінка й сказала: «О моя пані, я прийшла
сюди, щоб отримати вічну нагороду».
17 Тоді наша Владичиця, свята Марія, сказала їй: Поклади
руки твої на немовля; що, зробивши, стала ціла.
18 І коли вона виходила, вона сказала: Віднині в усі дні свого
життя я буду піклуватися про це немовля й служити йому.
19 Після цього, коли пастухи прийшли і розклали вогонь, і
вони дуже раділи, небесне військо з'явилося їм, вихваляючи і
поклоняючись Всевишньому Богові.
20 І оскільки пастухи були зайняті тим самим заняттям,
печера в той час здавалася славетним храмом, тому що
обидві мови ангелів і людей об’єдналися, щоб поклонятися і
звеличувати Бога через народження Господа Христа.
21 Але коли стара єврейка побачила всі ці явні чудеса, вона
віддала хвалу Богові і сказала: Я дякую Тобі, Боже, Ти, Боже
Ізраїлів, за те, що мої очі побачили народження Спасителя
світу.
РОЗДІЛ 2
1 І коли настав час його обрізання, тобто восьмий день, коли
закон наказував обрізати дитину, обрізали його в печері.
2 І стара єврейська жінка взяла крайню плоть (інші кажуть,
що вона взяла пупок) і зберегла її в алебастровому ящику зі
старою олією з нарду.
3 І в неї був син аптекар, якому вона сказала: «Стережися,
щоб не продав цю алебастрову коробку з нардовою маззю,
хоча тобі запропонують за неї триста пенсів».
4 Ось та алебастрова скринька, яку грішниця Марія придбала,
і вилила з неї миро на голову та ноги нашого Господа Ісуса
Христа, і витерла його волоссям своєї голови.
5 Потім через десять днів вони принесли його до Єрусалиму,
і на сороковий день від його народження поставили його в
храмі перед Господом, склавши належні жертви за нього,
згідно з вимогою закону Мойсея, а саме, що кожен самець,
що відкриває утробу, буде названий святим для Бога.
6 У той час старець Симеон побачив його сяючим, як стовп
світла, коли свята Діва Марія, його мати, носила його на
своїх руках, і був сповнений великої насолоди від цього
вигляду.
7 І ангели стояли навколо нього, поклоняючись йому, як
сторожі царя навколо нього.
8 Тоді Симеон, підійшовши до святої Марії, і простягнувши
до неї руки, сказав Господу Христу: Тепер, Господи мій, раб
Твій відійде з миром, за словом Твоїм;
9 Бо очі мої бачили милість Твою, яку Ти приготував для
спасіння всіх народів; Світло для всіх народів і слава народу
Твого Ізраїля.
10 Була також пророчиця Анна, яка підійшла, віддала хвалу
Богові та прославила щастя Марії.
РОЗДІЛ 3
1 І сталося, коли Господь Ісус народився у Віфлеємі, місті
Юдейському, за часів царя Ірода; мудреці прийшли зі Сходу
до Єрусалиму, згідно з пророцтвом Зорадашта, і принесли з
собою жертви: а саме золото, ладан і смирну, і поклонилися
йому, і принесли йому свої дари.
2 Потім леді Марія взяла одну з його пеленок, в яку було
загорнуте немовля, і дала їм замість благословення, яке вони
отримали від неї як найблагородніший подарунок.
3 І в той самий час з’явився їм ангел у вигляді тієї зірки, яка
раніше була їх провідником у їхній подорожі; світлом якого
вони йшли, поки не повернулися у свою країну.
4 Коли вони повернулися, їхні царі та князі прийшли до них,
запитуючи: що вони бачили та зробили? Який у них був
шлях і повернення? Яка компанія була у них в дорозі?
5 Але вони виготовили пеленки, які дала їм Свята Марія,
через що вони святкували.
6 І, розклавши вогонь за звичаєм своєї країни, вони
поклонилися йому.
7 І, кинувши на нього пелену, вогонь узяв його та й зберіг.
8 І коли вогонь погасили, витягли пелену неушкоджену, ніби
вогонь її не торкнувся.
9 Тоді вони почали цілувати його, і поклали його на свої
голови та свої очі, кажучи: Це справді безсумнівна правда, і
справді дивно, що вогонь не міг спалити це та пожерти це.
10 Тоді вони взяли його і з великою пошаною поклали серед
своїх скарбів.
РОЗДІЛ 4
1 Ірод же, побачивши, що мудреці зволікають і не
повертаються до нього, скликав священиків і мудреців і
сказав: Скажіть мені, де має народитися Христос?
2 І коли вони відповіли, у Віфлеємі, місті Юдеї, він почав
вигадувати у своєму власному розумі смерть Господа Ісуса
Христа.
3 Але ангел Господній з’явився Йосипові уві сні та й сказав:
Устань, візьми дитину та матір її та йди до Єгипту, як тільки
заспіває півень. І встав він, і пішов.
4 І коли він розмірковував про свою дорогу, настав ранок.
5 Під час шляху порвалися пояси сідла.

2. 6 І тепер він наблизився до великого міста, в якому був ідол,
якому інші ідоли та боги Єгипту приносили свої жертви та
обітниці.
7 І біля цього ідола був священик, який служив йому, який,
коли б сатана не говорив з того ідола, розповідав те, що він
говорив мешканцям Єгипту та тих країн.
8 Цей священик мав трирічного сина, який був одержимий
великою кількістю бісів, які говорили багато дивних речей, а
коли дияволи схопили його, ходив голий у роздертій одежі,
кидаючи каміння в тих, кого бачив.
9 Поруч із тим ідолом була міська заїжджа частина, до якої,
коли Йосиф і свята Марія прийшли і завернули в ту заїжджу
ділянку, усі мешканці міста були здивовані.
10 І всі правителі та жерці ідолів зібралися перед тим ідолом,
і запитали там, кажучи: Що означає весь цей жах і жах, що
напав на всю нашу країну?
11 Ідол відповів їм: Невідомий Бог прийшов сюди, Він
істинний Бог; і немає нікого, крім нього, хто б гідний
божественного поклоніння; бо він справді Син Божий.
12 Від слави про нього ця країна затремтіла, і від його
приходу вона перебуває під нинішнім хвилюванням і жахом;
і ми самі налякані величчю Його сили.
13 І в ту ж мить цей ідол упав, і під час його падіння всі
жителі Єгипту, крім інших, збіглися разом.
14 Але син священика, коли його звичайний розлад спіткав
його, увійшовши до заїжджого двору, знайшов там Йосифа
та святу Марію, яких усі інші залишили та покинули.
15 І коли Леді Свята Марія випрала пеленки Господа Христа
і розвісила їх сушитися на стовпі, хлопчик, одержимий
дияволом, зняв одну з них і поклав собі на голову.
16 І зараз дияволи почали виходити з його рота і відлітати у
вигляді ворон і змій.
17 З того часу хлопець був зцілений силою Господа Христа, і
почав він співати та дякувати Господеві, що зцілив його.
18 Коли батько його побачив, що він повернувся до
колишнього стану здоров'я, він сказав: Сину мій, що з тобою
сталося, і чим ти вилікувався?
19 Син відповів: «Коли мене схопили біси, я пішов у
гостинець і знайшов там дуже вродливу жінку з хлопчиком,
якого вона перед тим випрала й повісила на стовпі.
20 Одну з них я взяв і поклав собі на голову, і біси зараз
покинули мене й повтікали.
21 Батько з цього вельми зрадів і сказав: «Сину мій, можливо,
цей хлопчик є син Бога живого, що створив небо і землю».
22 Бо як тільки він прийшов до нас, ідол був розбитий, і всі
боги впали, і були знищені більшою силою.
23 Тоді сповнилося пророцтво, яке говорить: З Єгипту Я
покликав свого сина.
РОЗДІЛ 5
1 Йосип і Марія, почувши, що ідол упав і зруйнований, були
охоплені страхом і тремтінням і сказали: Коли ми були в
Ізраїлевій землі, Ірод, маючи намір убити Ісуса, повбивав для
того всіх немовлят у Віфлеємі та його околицях.
2 І немає сумніву, що єгиптяни, якщо вони почують, що цей
ідол розбитий і впав, спалять нас вогнем.
3 Тому вони пішли звідси до таємниць розбійників, які
грабували мандрівників, коли вони проходили повз, їхні
карети та їхній одяг, і везли їх зв’язаними.
4 Ці злодії, прийшовши, почули великий шум, такий як шум
короля з великим військом і багатьма конями, і сурми, які
звучали під час його увертюри з його власного міста, чого
вони були настільки налякані, що залишили всю свою здобич
позаду них, і полетіти поспішно.
5 Після цього в’язні встали, розв’язали кайдани один одного,
і, взявши кожен свій мішок, пішли, і побачили Йосипа та
Марію, що йшли до них, і запитали: Де той цар, шум
наближення якого почули розбійники , і покинув нас, щоб ми
тепер вийшли в безпеці?
6 Йосип відповів: Він прийде за нами.
ЧАСТИНА 6
1 Потім вони зайшли в інший, де була жінка, одержима
дияволом, і в якій оселився сатана, цей проклятий бунтівник.
2 Одного разу вночі, коли вона пішла по воду, вона не змогла
ні витримати свого одягу, ні бути в жодному домі; але
щоразу, коли вони прив’язували її ланцюгами чи мотузками,
вона ламала їх і виходила в пустельні місця, а іноді, стоячи
на перетині доріг і на церковних подвір’ях, кидала в людей
каміння.
3 Коли свята Марія побачила цього чоловіка, вона пожаліла
її; після чого сатана негайно покинув її і втік у вигляді юнака,
кажучи: «Горе мені через тебе, Маріє, і твого сина».
4 Так жінка була звільнена від своїх мук; але, вважаючи себе
голою, вона почервоніла й уникала бачити жодного чоловіка,
і, одягнувши свій одяг, пішла додому й розповіла про свою
справу своєму батькові та родичам, які, будучи найкращими
в місті, розважали святого .. Марія та Йосип з найбільшою
повагою.
5 Наступного ранку, отримавши достатній запас харчів на
дорогу, вони пішли від них і близько вечора того дня
прибули в інше місто, де тоді мало відбутися весілля; але під
дією мистецтва сатани та практик деяких чаклунів наречена
стала настільки німою, що не могла навіть відкрити рота.
6 Але коли ця німа наречена побачила Пані Святу Марію, яка
входила в місто, і несла Господа Христа на руках, вона
простягла свої руки до Господа Христа, і взяла Його на свої
руки, і міцно обійняла Його, дуже часто поцілувала його,
постійно рухаючи і притискаючи до свого тіла.
7 Відразу зв’язка її язика розв’язалася, і вуха її відкрилися, і
вона почала співати хвалу Богові, який відновив її.
8 Тож була велика радість серед мешканців міста тієї ночі,
які думали, що Бог і Його ангели зійшли до них.
9 У цьому місці вони пробули три дні, зустрічаючи з
найбільшою пошаною та найпишнішими розвагами.
10 І, отримавши тоді від людей провізію на дорогу, вони
вирушили й пішли в інше місто, в якому вони хотіли
ночувати, бо це було відоме місце.
11 Була в цьому місті одна жінка, яка одного дня зійшла до
річки, щоб скупатися, і ось проклятий сатана кинувся на неї
у вигляді змія,
12 І пригорнувся до її живота, і щоночі лежав на ній.
13 Ця жінка, побачивши Пресвяту Діву Марію і Господа
Христа Немовля на її лоні, попросила Пресвяту Діву Марію,
щоб вона дала їй дитину поцілувати і носити на руках.
14 Коли вона погодилася, і щойно жінка пересунула дитину,
сатана покинув її та втік, і жінка більше ніколи його не
бачила.
15 Після цього всі сусіди вихваляли Всевишнього Бога, і
жінка нагородила їх щедрими благодіяннями.
16 Наступного дня та сама жінка принесла запашну воду,
щоб обмити Господа Ісуса; і, обмивши його, зберегла воду.
17 І була там дівчина, тіло якої було біле від прокази, яка,
окроплена цією водою та обмита, негайно очистилася від
своєї прокази.
18 Тому люди сказали, що, безсумнівно, Йосип, Марія і той
хлопчик є Богами, бо вони не схожі на смертних.
19 І коли вони збиралися йти, прийшла дівчина, яка була
хвора на проказу, і просила, щоб дозволили їй піти з ними;
тому вони погодилися, і дівчина пішла з ними до. вони
прийшли до міста, в якому був палац великого короля, а
будинок якого був недалеко від заїжджого двору.
20 Тут вони зупинилися, і коли дівчина одного разу пішла до
дружини князя і знайшла її в сумному та сумному стані, вона
запитала її про причину її сліз.
21 Вона відповіла: Не дивуйся моїм стогонам, бо я
переживаю велике нещастя, про яке я не смію нікому
розповідати.

3. 22 Але, каже дівчина, якщо ти довіриш мені свою особисту
скаргу, можливо, я знайду тобі ліки від неї.
23 Тож ти, каже дружина князя, збережи таємницю й нікому
живому не відкрий її!
24 Я була одружена з цим принцом, який править як король
над великими володіннями, і жила з ним довго, перш ніж він
народив від мене дітей.
25 Нарешті я завагітніла від нього, але на жаль! Я народила
прокаженого сина; що, коли він побачив, він не хотів
вважати його, але сказав мені:
26 Або вбий його, або відішлі його до годувальниці в таке
місце, щоб про нього ніколи не чули; а тепер бережіть себе;
Я тебе більше ніколи не побачу.
27 Тож я сумую, нарікаючи на свої жалюгідні та жалюгідні
обставини. Ой, синку! на жаль, мій чоловік! Я відкрив це вам?
28 Дівчина відповіла: Я знайшла ліки від твоєї недуги, які я
обіцяю тобі, бо й я була прокажена, але Бог очистив мене, і
той, що зветься Ісус, син пані Марії.
29 Жінка запитала, де той Бог, про якого вона говорила,
дівчина відповіла, що Він живе з вами тут, в одному домі.
30 Але як це може бути? каже вона; де він? Ось, відповіла
дівчина, Йосип і Марія; а немовля, що з ними, зветься Ісус, і
це Він визволив мене від моєї хвороби та мук.
31 Як же ти очистився від прокази, каже вона? Ти не скажеш
мені це?
32 Чому ні? каже дівчина; Я взяв воду, якою було омите його
тіло, і вилив її на себе, і моя проказа зникла.
33 Тоді встала дружина князя і пригостила їх, влаштувавши
для Йосипа великий бенкет серед великої групи чоловіків.
34 А наступного дня взяла запашну воду, щоб обмити
Господа Ісуса, а потім вилила ту саму воду на свого сина,
якого привела з собою, і її син миттєво очистився від прокази.
35 Тоді вона заспівала подяку та хвалу Богові та сказала:
Благословенна мати, що породила Тебе, Ісусе!
36 Чи ти таким чином зцілюєш людей, однакових із тобою,
водою, якою омивається твоє тіло?
37 Потім вона запропонувала леді Мері дуже великі
подарунки і відпустила її з усією пошаною, яку можна
уявити.
РОЗДІЛ 7
Пізніше ВОНИ приїхали в інше місто і мали намір оселитися
там.
2 Відповідно вони пішли до дому чоловіка, який був
нещодавно одружений, але через вплив чаклунів не міг
насолоджуватися своєю дружиною:
3 Але вони ночували в його домі тієї ночі, і чоловік був
звільнений від свого розладу.
4 І коли вони готувалися рано вранці, щоб вирушити далі,
нова одружена особа завадила їм і влаштувала їм благородну
розвагу?
5 Але наступного дня вони прийшли в інше місто і побачили
трьох жінок, які виходили з одного гробу з великим плачем.
6 Свята Марія, побачивши їх, звернулася до дівчини, яка
була їхньою супутницею, кажучи: Піди й розпитай їх, що з
ними сталося і яке їх нещастя спіткало?
7 Коли дівчина запитала їх, вони не відповіли їй, але знову
запитали її: Хто ти і куди йдеш? Бо день позаду, а ніч
близько.
8 Ми мандрівники, каже дівчина, і шукаємо заїжджий двір,
щоб ночувати.
9 Вони відповіли: Іди з нами та ночуй у нас.
10 Тоді вони пішли за ними й були введені в новий дім,
добре обставлений усіма видами меблів.
11 Була вже зима, і дівчина зайшла до вітальні, де були ці
жінки, і побачила, що вони плачуть і ридають, як і раніше.
12 Біля них стояв мул, покритий шовком, із шиєю в нього
звисав комір із чорного дерева, якого вони цілували й
годували.
13 Але коли дівчина сказала: «Який гарний, дівчата, цей
мул!» вони відповіли зі сльозами й сказали: Цей мул, якого
ви бачите, був нашим братом, народжений від тієї самої
матері, що й ми.
14 Бо коли наш батько помер і залишив нам дуже великий
маєток, і у нас був лише цей брат, і ми намагалися знайти
йому відповідну пару, і думали, що він повинен одружитися,
як інші чоловіки, якась запаморочена та ревнива жінка
зачарувала його без наші знання.
15 І ми, однієї ночі, незадовго до дня, коли всі двері дому
були наглухо зачинені, побачили, що цей наш брат
перетворився на мула, таким, яким ви бачите його зараз:
16 І ми, у сумному стані, в якому ви бачите нас, не маючи
батька, щоб нас потішити, зверталися до всіх мудреців,
чарівників і ворожбитів у світі, але вони не прислужилися
нам.
17 Отож, як часто ми буваємо пригнічені скорботою, ми
встаємо і йдемо з цією нашою матір'ю до гробу нашого
батька, де, наплакавшись досить, повертаємося додому.
18 Почувши це, дівчина сказала: Будь мужнім і перестань
боятися, бо ти маєш ліки від твоїх страждань близько, навіть
між тобою та в середині дому твого,
19 Бо й я був прокажений; але коли я побачив цю жінку і це
немовля з нею, якому ім'я Ісус, я окропив своє тіло тією
водою, якою вмила його мати, і зараз я одужав.
20 І я певен, що він також здатний полегшити вас у вашій
біді. Тому встань, іди до моєї господині Мері, і, коли ти
приведеш її до своєї вітальні, відкрий їй таємницю, водночас
щиро благаючи її співчувати твоєму випадку.
21 Як тільки жінки почули розмову дівчини, вони поспішили
до леді святої Марії, представилися їй і, сівши перед нею,
заплакали.
22 І сказав: О наша Пані Свята Маріє, змилуйся над своїми
рабами, бо ми не маємо голови нашого роду, нікого старшого
за нас; немає батька чи брата, щоб входити й виходити перед
нами.
23 Але цей мул, якого ви бачите, був нашим братом, якого
якась жінка за допомогою чаклунства привела в цей стан,
який ви бачите: тому ми благаємо вас пожалійти нас.
24 Після цього Свята Марія була засмучена через їхній
випадок і, взявши Господа Ісуса, посадила Його на спину
мула.
25 І сказала своєму синові: О Ісусе Христе, віднови (або
зціли) Своєю надзвичайною силою цього мула і дай йому
знову мати форму людини й розумної істоти, як він мав
раніше.
26 Леді Свята Марія ледве сказала це, але мул одразу
прийняв людську форму і став юнаком без будь-якої вади.
27 Тоді він і його мати, і сестри поклонилися Пресвятій Діві
Марії, і, піднявши дитину на свої голови, вони поцілували
його і сказали: Благословенна мати твоя, Ісусе, Спасителю
світу! Блаженні ті очі, які так радіють, що бачать тебе.
28 Тоді обидві сестри розповіли своїй матері, кажучи:
Справді, наш брат повернувся до свого колишнього вигляду
завдяки допомозі Господа Ісуса Христа і доброті тієї дівчини,
яка розповідала нам про Марію та її сина.
29 А оскільки наш брат неодружений, то добре одружити
його з цією дівчиною, їхньою служницею.
30 Коли вони порадилися з Марією в цьому питанні, і вона
дала свою згоду, вони справили для цієї дівчини пишне
весілля.
31 І тому їхній смуток перетворився на радість, а їхній плач
на веселість, вони почали радіти. і веселитися, і співати,
одягнені в найбагатші вбрання, з браслетами.
32 Потім вони прославляли й хвалили Бога, кажучи: Ісусе,
сину Давидів, що змінюєш смуток на радість, а плач на
веселість!
33 Після цього Йосип і Марія пробули там десять днів, а
потім пішли, отримавши велику повагу від тих людей;

4. 34 Коли вони попрощалися з ними й повернулися додому, то
закричали:
35 Але особливо дівчина.
РОЗДІЛ 8
1 Подорожуючи звідси, вони потрапили в пустельну країну, і
їм сказали, що вона кишить розбійниками; тож Йосип і свята
Марія приготувалися пройти через нього вночі.
2 І коли вони йшли, ось вони побачили двох розбійників, що
спали на дорозі, а з ними також спала велика кількість
розбійників, які були їхніми спільниками.
3 Імена цих двох були Тіт і Думах; і Тит сказав Думаху: «Я
благаю тебе, нехай ці особи йдуть спокійно, щоб наша
компанія нічого про них не помітила».
4 Але Думах відмовився, Тит знову сказав: «Я дам тобі сорок
грошенів, і в якості застави візьми мій пояс, який він дав
йому, він перестав говорити, щоб він не відкривав рота та не
шумів».
5 Коли леді Свята Марія побачила доброту, яку виявив до
них цей розбійник, вона сказала йому: Господь Бог прийме
тебе праворуч Своєю і дасть тобі прощення твоїх гріхів.
6 Тоді Господь Ісус відповів і промовив до своєї матері:
Коли сповниться тридцять років, мати, юдеї розп’ють мене в
Єрусалимі;
7 І ці два розбійники будуть зі мною одночасно на хресті,
Тит праворуч від мене, а Думах ліворуч, і з того часу Тит
піде попереду мене в рай:
8 І коли вона сказала: «Не дай, Боже, це стати тобі, сину мій»,
вони пішли до міста, в якому було кілька ідолів; який, як
тільки вони наблизилися до нього, перетворився на пагорби
піску.
9 Звідси вони пішли до того сикомору, який тепер
називається Матарея;
10 А в Матареї Господь Ісус зробив джерело, в якому свята
Марія прала свій плащ;
11 І бальзам утворюється, або росте, в тій країні з поту, який
стікав там від Господа Ісуса.
12 Звідти вони пішли до Мемфіса, і побачили фараона, і
пробули в Єгипті три роки.
13 І Господь Ісус зробив дуже багато чудес у Єгипті, яких
немає ні в Євангелії дитинства, ні в Євангелії досконалості.
14 Після трьох років він повернувся з Єгипту, і коли він
наблизився до Юди, Йосип боявся входити;
15 Бо почувши, що Ірод помер і що замість нього зацарював
син його Архелай, він злякався;
16 І коли він пішов до Юдеї, ангел Божий з’явився йому і
сказав: О Йосипе, іди до міста Назарет і побудь там.
17 Воістину дивно, що його, Господаря всіх країн, так несли
взад і вперед через стільки країн.
РОЗДІЛ 9
1 Коли вони згодом прийшли до міста Віфлеєм, то знайшли
там кілька дуже розпачливих чум, які так турбували дітей,
побачивши їх, що більшість із них померла.
2 Була там одна жінка, яка мала хворого сина, якого вона
принесла, коли він був при смерті, до Пресвятої Богородиці,
яка бачила її, коли вона обмивала Ісуса Христа.
3 Тоді жінка сказала: «О моя леді Мері, подивись на цього
мого сина, який страждає від жахливих болів».
4 Свята Марія, почувши її, сказала: Візьми трохи тієї води,
якою я обмила свого сина, і окропи його.
5 Потім вона взяла трохи тієї води, як наказала Свята Марія, і
окропила нею свого сина, який, втомлений своїми сильними
болями, заснув; і після того, як він трохи поспав, прокинувся
цілком здоровий і видужав.
6 Мати, дуже рада такому успіху, знову пішла до святої
Марії, і свята Марія сказала їй: Слава Богові, що зцілив цього
твого сина.
7 Була на тому самому місці інша жінка, сусідка її, син якої
тепер був зцілений.
8 Син цієї жінки був уражений такою ж хворобою, і його очі
були майже закриті, і вона оплакувала його день і ніч.
9 Мати вилікуваної дитини сказала їй: чому ти не приведеш
свого сина до святої Марії, як я привела свого сина до неї,
коли він був у передсмертних муках; і він вилікувався тією
водою, якою омили тіло її сина Ісуса?
10 Коли жінка почула, як вона сказала це, вона також пішла і,
набувши тієї ж води, обмила нею свого сина, після чого його
тіло та його очі миттєво повернулися до свого попереднього
стану.
11 І коли вона привела свого сина до святої Марії і відкрила
їй його справу, вона звеліла їй подякувати Богові за
одужання сина її і нікому не розповідати про те, що сталося.
РОЗДІЛ 10
1 Були в тому самому місті дві жінки одного чоловіка, у
кожної з яких був хворий син. Одну з них звали Марія, а
сина її звали Калеб.
2 Вона встала і, взявши свого сина, пішла до леді святої
Марії, матері Ісуса, і запропонувала їй дуже гарний килим,
кажучи: О моя леді Маріє, прийми цей мій килим, а замість
нього дай мені маленький пеленка.
3 На це Марія погодилася, і коли мати Калева пішла, вона
зробила для свого сина одежу з пелена, одягла його, і
хвороба його була зцілена; але син іншої дружини помер.
4 З цього приводу між ними виникла різниця у виконанні
сімейних справ по черзі, щотижня.
5 І коли прийшла черга Марії, матері Калева, і вона
розтопила піч, щоб пекти хліб, і пішла взяти їжу, вона
залишила свого сина Калева біля печі.
6 Друга жінка, її суперниця, побачивши, що він сам, узяла й
кинула його в піч, яка була дуже гаряча, а потім пішла.
7 Повернувшись, Марія побачила свого сина Калеба, який
лежав посеред печі і сміявся, а піч була такою холодною,
ніби її раніше не було розігріто, і зрозуміла, що її суперниця,
друга дружина, кинула його у вогонь.
8 Коли вона вивела його, вона привела його до леді Св. Марії
та розповіла їй історію, якій вона відповіла: «Замовкни, я
хвилююся, щоб ти не розголосив цю справу».
9 Після цього її суперниця, друга жінка, коли черпала воду в
колодязі, і побачила Калева, що бавився біля колодязя, і що
нікого не було поблизу, взяла його та й кинула в колодязь.
10 І коли деякі люди прийшли набрати води з колодязя, вони
побачили хлопця, що сидів на поверхні води, і витягли його
за допомогою мотузок, і були дуже здивовані дитиною, і
хвалили Бога.
11 Потім прийшла мати, взяла його і віднесла до леді святої
Марії, нарікаючи та кажучи: «О моя леді, подивіться, що моя
суперниця зробила з моїм сином, і як вона кинула його в
колодязь, а я не питання, але одного разу вона стане
причиною його смерті.
12 Свята Марія відповіла їй: Бог виправдає твою скривджену
справу.
13 Відповідно через кілька днів, коли інша дружина прийшла
до колодязя, щоб набрати води, її нога заплуталася в мотузці,
так що вона впала стрімголов у колодязь, і ті, хто побіг до неї
на допомогу, побачили, що її череп розбитий, і побиті кістки.
14 Отже, вона прийшла до поганого кінця, і на ній
сповнилося слово автора: вони викопали колодязь і зробили
його глибоким, але самі впали в яму, яку приготували.
РОЗДІЛ 11
1 Інша жінка в тому місті мала двох хворих синів.
2 І коли один був мертвий, другий, який лежав при смерті,
вона взяла на руки Леді Св. Марію і, обливаючись слізьми,
звернулася до неї, кажучи:

5. 3 О моя Пані, допоможи мені й полегши мене; бо я мав двох
синів, одного я щойно поховав, а другий, бачу, вже при
смерті, ось як я щиро шукаю ласки в Бога і молюся йому.
4 Тоді вона сказала: Господи, Ти милостивий, і милосердний,
і добрий; ти дав мені двох синів; одного з них ти взяв собі,
пощади мені цього іншого.
5 Свята Марія, зрозумівши всю її скорботу, змилосердилася
над нею і сказала: «Поклади ти свого сина в ліжко мого сина
і вкрий його одежею».
6 І коли вона поклала його на ліжко, на якому лежав Христос,
у той момент, коли його очі були щойно закриті смертю; Як
тільки запах одежі Господа Ісуса Христа дійшов до хлопчика,
у нього відкрилися очі, і він гучним голосом покликав свою
матір, попросив хліба, а отримавши його, висмоктав.
7 Тоді його мати сказала: «О пані Маріє, тепер я впевнена,
що сили Божі живуть у тобі, щоб твій син міг зцілити дітей,
таких же, як він, щойно вони торкнуться його одягу».
8 Цей хлопчик, який таким чином був зцілений, є тим самим,
кого в Євангелії звуть Варфоломієм.
РОЗДІЛ 12
1 Знову була одна прокажена жінка, яка прийшла до
Преподобної Марії, матері Ісуса, і сказала: О Пані моя,
допоможи мені!
2 Свята Марія відповіла: якої допомоги ти хочеш? Чи це
золото, чи срібло, чи щоб твоє тіло вилікувалося від прокази?
3 Хто, каже жінка, може мені це дати?
4 Свята Марія відповіла їй: Почекай трохи, поки я обмию
мого сина Ісуса і покладу його спати.
5 Жінка чекала, як їй було наказано; Марія ж, поклавши
Ісуса в ліжко, дала їй воду, якою обмила тіло Його, і сказала:
Візьми води і вилий на тіло своє.
6 Зробивши це, вона зараз же очистилася, і хвалила Бога, і
дякувала Йому.
7 І пішла вона, пробувши з нею три дні.
8 І, зайшовши до міста, вона побачила одного князя, що
одружився з дочкою іншого князя;
9 Але коли він прийшов до неї, то побачив між її очима
ознаки прокази, як зірку, і після цього оголосив шлюб
розірваним і недійсним.
10 Коли жінка побачила цих людей у такому стані, дуже
засмучених і проливаючи рясними слізьми, вона запитала їх
про причину їхнього плачу.
11 Вони відповіли: Не розпитуйте про наші обставини; бо ми
не в змозі оголосити про наші нещастя будь-якій людині.
12 Але все ж вона наполягала й бажала, щоб вони
повідомили їй свою справу, натякаючи, що, можливо, вона
зможе скерувати їх до виправлення.
13 І коли показали їй дівчину та ознаки прокази, що
з'явилися між її очима,
14 Вона сказала: Я також, яку ви бачите тут, була вражена
тією самою чумою, і, йдучи у якихось справах до Вифлеєму,
я зайшла в одну печеру і побачила жінку на ім’я Марія, яка
мала сина на ім’я Ісус.
15 Вона побачила, що я прокажений, і потурбувалася про
мене, і дала мені води, якою вона обмила тіло свого сина.
цим я окропив своє тіло, і став чистим.
16 Тоді ці жінки сказали: «Чи не підеш ти, господине, з нами
і покажеш нам Пані Святу Марію?»
17 На що вона погодилася, вони встали й пішли до леді Св.
Марії, взявши з собою дуже благородні подарунки.
18 І коли вони увійшли й запропонували їй свої подарунки,
то показали прокаженій молодій жінці, що принесли з собою
до неї.
19 Тоді свята Марія сказала: Милосердя Господа Ісуса
Христа спочиває на тобі;
20 І давши їм трохи тієї води, якою вона обмила тіло Ісуса
Христа, вона звеліла їм обмити нею хворого; що, коли вони
зробили, вона зараз була вилікувана;
21 І вони, і всі, хто був присутні, славили Бога; і, сповнені
радості, вони повернулися до свого міста, і віддали хвалу
Богові за це.
22 Тоді князь, почувши, що дружина його одужала, забрав її
додому і одружився вдруге, дякуючи Богові за одужання
дружини.
РОЗДІЛ 13
1 Була також дівчина, яку вразив сатана;
2 Тому що той проклятий дух часто з’являвся їй у вигляді
дракона і був схильний проковтнути її, і так висмоктав всю її
кров, що вона виглядала як мертва туша.
3 Кожного разу, коли вона приходила до тями, заломивши
руки на голові, вона кричала й казала: «Горе, горе мені!
Немає нікого, хто міг би врятувати мене від цього
нечестивого дракона!
4 Батько її та мати її, і всі, хто був навколо неї та бачив її,
оплакували та плакали над нею;
5 І особливо сумували й плакали всі присутні, коли чули, як
вона плакала й говорила: Браття й друзі мої, невже немає
нікого, хто міг би визволити мене від цього вбивці?
6 Тоді донька принца, яка була вилікувана від прокази,
почувши скаргу тієї дівчини, піднялася на вершину свого
замку і побачила, як вона з руками, скрученими навколо
голови, проливає потоки сліз, і всі люди, що були про неї в
скорботі.
7 Тоді вона запитала чоловіка одержимої: чи жива мати його
дружини? Він сказав їй, що її батько й мати живі.
8 Тоді вона звеліла послати до неї свою матір, до якої,
побачивши, що вона йде, сказала: Чи ця одержима дівчина
твоя дочка? Вона стогнала й ридала: «Так, мадам, я народила
її».
9 Княжа дочка відповіла: Відкрий мені таємницю її справи,
бо признаюся тобі, що я була прокажена, але Владичиця
Марія, мати Ісуса Христа, зцілила мене.
10 І якщо ви бажаєте, щоб ваша дочка була повернута до її
попереднього стану, візьміть її до Віфлеєму, і розпитайте про
Марію, матір Ісуса, і не сумнівайтеся, що ваша дочка буде
зцілена; бо я не сумніваюся, але ти повернешся додому з
великою радістю, коли твоя дочка одужає.
11 Як тільки вона перестала говорити, вона встала і пішла з
дочкою своєю до призначеного місця та до Марії, і розповіла
їй про справу своєї дочки.
12 Коли свята Марія почула її історію, вона дала їй трохи
води, якою вона обмила тіло свого сина Ісуса, і звеліла
вилити її на тіло своєї дочки.
13 Так само вона дала їй одне з пелен Господа Ісуса і сказала:
Візьми це пелену і показуй її ворогові твоєму, скільки разу
побачиш його; і вона відпустила їх з миром.
14 Після того, як вони залишили це місто та повернулися
додому, і настав час, коли сатана мав звичай схопити її, у ту
ж мить цей проклятий дух з’явився їй у формі величезного
дракона, і дівчина, побачивши його, злякалася. .
15 Мати сказала їй: Не бійся, дочко; дай йому спокій, поки
він не наблизиться до тебе! тоді покажіть йому пелену, яку
дала нам леді Марія, і ми побачимо подію.
16 Тоді сатана прийшов, як жахливий дракон, тіло дівчини
затремтіло від страху.
17 Але щойно вона поклала пелену на свою голову та
навколо очей і показала це йому, одразу ж з пеленки
вирвалося полум’я та палаюче вугілля та впали на дракона.
18 О! Яке велике було це чудо, що сталося: як тільки дракон
побачив пелену Господа Ісуса, вийшов вогонь і розсіявся на
його голові та очах; так що він закричав гучним голосом: Що
до мене з тобою, Ісусе, сину Маріїн, куди мені втекти від
Тебе?
19 Тож він відступив дуже наляканий і покинув дівчину.

6. 20 І вона була звільнена від цієї біди, і співала хвалу та
подяку Богові, а з нею всі, хто був присутній при творенні
чуда.
РОЗДІЛ 14
1 Там також жила інша жінка, син якої був одержимий
сатаною.
2 Цей хлопець, на ім'я Юда, коли б сатана не хапав його, був
схильний кусати всіх присутніх; і якби він нікого не
знаходив біля себе, то кусав собі руки та інші частини.
3 Але мати цього жалюгідного хлопчика, почувши про святу
Марію та її сина Ісуса, негайно встала, і, взявши свого сина
на руки, принесла його до леді Марії.
4 Тим часом Яків і Йосей забрали немовля, Господа Ісуса,
щоб у відповідний час пограти з іншими дітьми; і коли вони
вийшли, вони сіли, і Господь Ісус з ними.
5 Тоді Юда, який був одержимий, прийшов і сів праворуч
Ісуса.
6 Коли сатана діяв на нього, як завжди, він збирався вкусити
Господа Ісуса.
7 А оскільки він не міг цього зробити, то вдарив Ісуса в
правий бік, так що той закричав.
8 І в ту ж мить сатана вийшов із хлопця і втік, як скажений
пес.
9 Цим самим хлопчиком, який вдарив Ісуса і з якого вийшов
сатана в образі собаки, був Юда Іскаріот, який видав його
євреям.
10 І той самий бік, з якого вдарив його Юда, юдеї прокололи
списом.
РОЗДІЛ 15
1 І коли Господу Ісусу було сім років, він був одного дня з
іншими хлопцями, Його товаришами приблизно такого ж
віку.
2 Вони, граючись, зробили з глини різні форми, а саме: ослів,
волів, птахів та інші фігури,
3 Кожен хвалиться своєю працею і намагається перевершити
інших.
4 Тоді Господь Ісус сказав до хлопців: Я накажу ходити цим
фігурам, які Я зробив.
5 І вони негайно рушили, і коли він наказав їм повернутися,
вони повернулися.
6 Він також зробив фігури птахів і горобців, які, коли він
наказав летіти, дійсно полетіли, а коли він наказав
зупинитися, вони зупинилися; і якщо він дав їм м'ясо та
напої, вони їли та пили.
7 Коли нарешті хлопці пішли і розповіли про це своїм
батькам, їхні батьки сказали їм: Стережіться, діти, на
майбутнє його товариства, бо він чарівник; уникай і уникай
його, і відтепер ніколи з ним не грайся.
8 Одного дня також, коли Господь Ісус грався з хлопцями та
бігав, проходив повз фарбувальну майстерню, на ім’я Салем.
9 І в його крамниці було багато шматків тканини, що
належали людям того міста, які вони задумали пофарбувати
в кілька кольорів.
10 Тоді Господь Ісус увійшов до красильної, забрав усе
полотно та й кинув у піч.
11 Коли Салем прийшов додому й побачив зіпсоване
полотно, він почав здіймати великий галас і дорікати
Господу Ісусу, кажучи:
12 Що ти мені зробив, сину Марії? Ти поранив і мене, і моїх
сусідів; усі вони бажали одягу належного кольору; але .ти
прийшов і зіпсував їх усіх.
13 Господь Ісус відповів: Я зміню колір кожного полотна на
колір, який ти бажаєш;
14 І тоді він негайно почав виймати тканини з печі, і всі вони
були пофарбовані в ті самі кольори, які бажав фарбувальник.
15 І коли юдеї побачили це дивовижне чудо, вони
прославили Бога.
РОЗДІЛ 16
1 І Йосиф, куди б він не ходив у місті, брав із собою Господа
Ісуса, куди його було послано, щоб зробити ворота, або відра
для молока, або сита, або ящики; Господь Ісус був з ним,
куди б він не йшов.
2 І щоразу, коли Йосип мав щось у своїй роботі, зробити
довшим чи коротшим, чи ширшим, чи вужчим, Господь Ісус
простягав до цього свою руку.
3 І зараз сталося так, як хотів Йосип.
4 Щоб йому не було потреби закінчувати що-небудь своїми
руками, бо він не був дуже вправним у своїй теслярській
справі.
5 Одного разу єрусалимський цар послав по нього і сказав: Я
хочу, щоб ти зробив мені трон такого ж розміру, як те місце,
на якому я зазвичай сиджу.
6 Йосип послухався, і негайно розпочав роботу, і
продовжував два роки в царському палаці, перш ніж
закінчити її.
7 І коли він прийшов, щоб поставити його на його місце, то
виявив, що йому бракує двох п’ядей з кожного боку
встановленої міри.
8 Коли цар побачив це, то дуже розгнівався на Йосипа.
9 І Йосип, злякавшись гніву царя, ліг спати, не повечерявши,
не взявши нічого їсти.
10 Тоді Господь Ісус запитав його: Чого він боїться?
11 Йосип відповів: бо я втратив свою працю в роботі, якою я
був ці два роки.
12 Ісус же сказав йому: Не бійся й не впадай;
13 Ти тримайся за одну сторону трону, а я за іншу, і ми
доведемо його до справедливих розмірів.
14 І коли Йосип зробив так, як сказав Господь Ісус, і кожен із
них із силою притягнувся до свого боку, трон підкорився, і
його поставили до належних розмірів місця:
15 Це чудо, коли побачили ті, що стояли, здивувалися та
прославили Бога.
16 Престол був зроблений з того самого дерева, яке було за
часів Соломона, тобто з дерева, прикрашеного різними
формами та фігурами.
РОЗДІЛ 17
1 Іншого дня Господь Ісус, вийшовши на вулицю, побачив
хлопців, які зустрілися гратися, і приєднався до їхнього
товариства:
2 Але вони, побачивши його, сховалися, і залишили його
шукати їх.
3 Господь Ісус підійшов до воріт одного дому і запитав
кількох жінок, які там стояли: Куди поділися хлопці?
4 А вони відповіли, що там нікого нема. Господь Ісус сказав:
Хто ті, що ви бачите в печі?
5 Вони відповіли: Це були діти трьох років.
6 Тоді Ісус скрикнув уголос і сказав: Вийдіть сюди, діти, до
вашого пастиря;
7 І зараз хлопці вийшли, як діти, і стрибали навколо нього;
Побачивши це, жінки дуже здивувалися й затремтіли.
8 Тоді вони негайно вклонилися Господу Ісусу і благали
Його, кажучи: О Господи наш Ісусе, сину Марії, Ти справді
добрий пастир Ізраїля! помилуй рабів Твоїх, що стоять перед
Тобою, які не сумніваються, але що Ти, Господи, прийшов
спасти, а не погубити.
9 Після цього, коли Господь Ісус сказав, сини Ізраїля подібні
до ефіопів серед людей; жінки сказали: Ти, Господи, все
знаєш, і від Тебе нічого не таємно; але тепер ми благаємо
тебе і благаємо твоєї милості, щоб ти повернув тих хлопців
до їхнього колишнього стану.

7. 10 Тоді Ісус сказав: Ходіть сюди, хлопці, і ми підемо пограти;
і негайно, у присутності цих жінок, дітей переодягли й
повернули їм у форму хлопчиків.
РОЗДІЛ 18
1 У місяці адарі Ісус зібрав хлопців і розставив їх, наче був
царем.
2 Бо вони стелили свою одежу на землі, щоб він сів на неї; і,
зробивши вінець із квітів, поклали йому на голову, і стояли
праворуч і ліворуч від нього, як охоронці короля.
3 І якщо хтось проходив мимо, вони брали його силою та
казали: Ходи сюди та поклонися цареві, щоб тобі була
щаслива дорога.
4 Тим часом, коли це відбувалося, прийшли деякі люди,
несучи хлопчика на ложі;
5 Бо цей хлопець пішов зі своїми товаришами на гору
збирати дрова і, знайшовши там гніздо куріпки, просунув
руку, щоб вийняти яйця, був ужалений отруйною змією, яка
вискочила з гнізда; так що він був змушений кричати про
допомогу своїх товаришів: які, коли вони прийшли, знайшли
його лежачим на землі, як мертвий.
6 Потім прийшли його сусіди і віднесли його назад у місто.
7 Але коли вони прийшли до місця, де Господь Ісус сидів, як
цар, а інші хлопці стояли навколо нього, як його слуги,
хлопці поспішили назустріч йому, якого вкусив змій, і
сказали його сусідам: Прийдіть і віддайте свою шану королю;
8 Але коли через свій смуток вони відмовилися прийти,
хлопці потягли їх і змусили проти їхньої волі прийти.
9 І коли вони прийшли до Господа Ісуса, Він запитав: Чому
вони понесли того хлопчика?
10 Коли вони відповіли, що змія вкусила його, Господь Ісус
сказав до хлопців: Ходімо й уб'ємо цього змія.
11 Але коли батьки хлопця просили вибачення, бо їхній син
лежав при смерті; Хлопці відповіли та й сказали: Хіба ви не
чули, що сказав цар? Ходімо й уб'ємо змія; і чи не
послухаєтеся ви його?
12 Тож вони повернули диван назад, хотіли чи ні.
13 І коли вони підійшли до гнізда, Господь Ісус сказав
хлопцям: Чи це місце, де ховається змій? Вони сказали: це
було.
14 Тоді Господь Ісус покликав змія, і він негайно вийшов і
підкорився йому; до якого він сказав: «Піди й висмоктай всю
отруту, яку ти влив у того хлопчика».
15 Тож змій підкрався до хлопця і знову взяв всю свою
отруту.
16 Тоді Господь Ісус прокляв змія, що він негайно розпався і
помер.
17 І він доторкнувся рукою до хлопчика, щоб повернути
йому колишнє здоров'я;
18 І коли він почав плакати, Господь Ісус сказав: Перестань
плакати, бо віднині ти будеш Моїм учнем;
19 А це той Симон Кананіт, про якого згадується в Євангелії.
РОЗДІЛ 19
1 Іншого дня Йосип послав свого сина Якова назбирати дров,
і Господь Ісус пішов із ним.
2 І коли вони прийшли до місця, де були дрова, і Яків почав
їх збирати, ось отруйна гадюка вкусила його, так що він
почав кричати та голосити.
3 Господь Ісус, побачивши його в такому стані, підійшов до
нього і подув на місце, де вкусила його гадюка, і воно одразу
одужало.
4 Одного дня Господь Ісус був із хлопцями, які гралися на
даху, і один із хлопчиків упав і незабаром помер.
5 Коли всі інші хлопці розбіглися, Господь Ісус залишився
сам на даху будинку.
6 І підійшли до нього родичі хлопця і сказали до Господа
Ісуса: Ти скинув нашого сина з даху.
7 Але він відрікся, вони закричали: Наш син помер, і це той,
хто його вбив.
8 Господь Ісус відповів їм: Не звинувачуйте мене в злочині, в
якому ви не можете мене викрити, але ходімо запитати
самого хлопця, який виведе правду на світло.
9 Тоді Господь Ісус, зійшовши, став над головою мертвого
хлопчика і промовив гучним голосом: Зейнуне, Зейнуне, хто
скинув тебе з даху?
10 Тоді мертвий хлопець відповів: Не ти кинув мене, а один.
11 І коли Господь Ісус наказав тим, хто стояв поруч,
звернути увагу на його слова, усі присутні прославили Бога
за це чудо.
12 Одного разу Леді Свята Марія наказала Господу Ісусу
набрати їй води з криниці;
13 І коли він пішов набрати води, глечик, коли він був
повний, розбився.
14 Але Ісус, розгорнувши свій плащ, знову набрав води і
приніс її своїй матері.
15 Вона, здивована цією чудовою річчю, зберегла це та все
інше, що бачила, у своїй пам’яті.
16 Знову в інший день Господь Ісус був з кількома хлопцями
біля річки, і вони черпали воду з річки маленькими
протоками, і зробили маленькі басейни для риб.
17 Але Господь Ісус створив дванадцять горобців і розмістив
їх навколо свого басейну з кожного боку, по три з одного
боку.
18 Була ж субота, і прийшов син Ханані, юдей, і побачив, як
вони роблять це, і сказав: Чи ви так робите фігури з глини в
суботу? І він побіг до них, і розбив їхні басейни.
19 Але коли Господь Ісус поплескав руками по створених
ним горобцях, вони, цвірінькаючи, втекли.
20 Нарешті син Ханані прийшов до Ісусового басейну, щоб
знищити його, вода зникла, і Господь Ісус сказав йому:
21 Як ця вода зникла, так і твоє життя зникне; і зараз хлопець
помер.
22 Іншого разу, коли Господь Ісус повертався додому ввечері
з Йосипом, він зустрів хлопчика, який так накинувся на
нього, що той кинув його;
23 Йому Господь Ісус сказав: Як ти мене кинув, так і ти
впадеш, і ніколи не встанеш.
24 І тієї миті хлопець упав і помер.
РОЗДІЛ 20
1 Був також в Єрусалимі один на ім'я Закхей, який був
учителем.
2 І сказав він до Йосифа: Йосифе, чому ти не посилаєш Ісуса
до мене, щоб він навчився його листів?
3 Йосип погодився і сказав святій Марії;
4 І привели його до того пана; який, як тільки побачив його,
склав для нього абетку.
5 І він наказав йому сказати Алеф; і коли він сказав Алеф,
господар наказав йому вимовити Бет.
6 Тоді Господь Ісус сказав йому: Скажи мені спочатку
значення букви алеф, а потім я вимовлю Бет.
7 І коли пан погрожував йому відшмагати, Господь Ісус
пояснив йому значення букв Алеф і Бет;
8 Також які були прямі фігури літер, які косі, а які літери
мали подвійні цифри; які мали бали, а які не мали; чому одна
буква пішла раніше іншої; і багато іншого він почав йому
розповідати і пояснювати, про що сам майстер ніколи не чув
і не читав у жодній книзі.
9 Господь Ісус далі сказав до господаря: Зверніть увагу, що я
вам кажу; потім він почав чітко й чітко вимовляти Алеф, Бет,
Гімель, Далет і так далі до кінця алфавіту.
10 Учитель був настільки здивований цим, що сказав: «Я
вважаю, що цей хлопчик народився перед Ноєм;
11 І, обернувшись до Йосипа, він сказав: Ти привів до мене
хлопчика, щоб я його навчав, він вченіший від усіх учителів.

8. 12 Він також сказав святій Марії: Цей твій син не має
потреби в навчанні.
13 Тоді вони привели його до більш вченого вчителя, який,
побачивши його, сказав, скажімо, Алеф.
14 І коли він сказав Алеф, майстер наказав йому вимовити
Бет; на що Господь Ісус відповів: Скажи мені спочатку
значення букви алеф, а потім я вимовлю Бет.
15 Але цей майстер, коли він підняв свою руку, щоб шмагати
його, його рука негайно відсохла, і він помер.
16 Тоді Йосип сказав святій Марії, відтепер ми не дозволимо
йому виходити з дому; бо кожного, хто йому не подобається,
вбивають.
РОЗДІЛ 21
1 І коли йому було дванадцять літ, привели його до
Єрусалиму на свято; і коли бенкет закінчився, вони
повернулися.
2 А Господь Ісус залишався позаду в храмі серед лікарів,
старших і вчених ізраїльських мужів; якому запропонував
кілька питань навчання, а також дав на них відповіді:
3 Бо Він сказав їм: Чий син Месія? Вони відповіли, син
Давидів:
4 Чому ж, сказав він, Він у дусі називає Його Господом?
коли він каже: Господь сказав Господеві моєму: сядь
праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком ніг
Твоїх.
5 Тоді один головний рабин запитав його: Ти читав книги?
6 Ісус відповів, що читав обидві книги і те, що в книгах
написано.
7 І він пояснив їм книги закону, і заповіді, і постанови, і
таємниці, що містяться в книгах пророчих; речі, до яких не
міг би дійти розум жодної істоти.
8 Тоді той раббі сказав, що я ще ніколи не бачив і не чув про
таке знання! Як ти думаєш, яким буде той хлопчик!
9 Коли один астроном, який був присутній, запитав Господа
Ісуса: чи він вивчав астрономію?
10 Господь Ісус відповів і сказав йому кількість сфер і
небесних тіл, а також їхній трикутний, квадратний і
шестикутний аспект; їх поступальний і ретроградний рух; їх
розмір і кілька прогнозів; та інші речі, які людський розум
ніколи не відкрив.
11 Був серед них і один філософ, який добре знався на фізиці
та натурфілософії, і запитав Господа Ісуса: чи він вивчав
фізику?
12 Він відповів і пояснив йому фізику та метафізику.
13 Також те, що було вище і нижче сили природи;
14 Також сили тіла, його гумори та їх вплив.
15 Також кількість його членів і кісток, вен, артерій і нервів;
16 Кілька структур тіла, гаряче і сухе, холодне і вологе, і їх
схильності;
17 Як душа діяла на тіло;
18 Якими були його різні відчуття та здібності;
19 Здатність говорити, гнів, бажання;
20 І, нарешті, спосіб його складання та розчинення; та інші
речі, яких ніколи не досягало розуміння жодної істоти.
21 Тоді той філософ устав, і вклонився Господу Ісусу, і
сказав: Господи Ісусе, відтепер я буду Твоїм учнем і слугою.
22 Коли вони розмовляли про ці й тому подібні речі, увійшла
Свята Марія, яка три дні ходила з Йосипом, шукаючи його.
23 І коли вона побачила, що він сидів серед лікарів і, своєю
чергою, ставив їм питання та відповідав, вона сказала йому:
Сину мій, чому ти так зробив нам? Ось я і твій батько дуже
старалися, шукаючи тебе.
24 Він відповів: Чому ви мене шукали? Хіба ви не знали, що
я повинен працювати в домі мого батька?
25 Але вони не зрозуміли слів, які він сказав їм.
26 Тоді лікарі спитали Марію: Чи це її син? І коли вона
сказала: Він був, вони сказали, о щаслива Маріє, що
народила такого сина.
27 Тоді він повернувся з ними до Назарету, і слухався їх у
всьому.
28 А мати Його пам'ятала все це;
29 А Господь Ісус ріс у зрості, і в мудрості, і в милості в Бога
й у людей.
РОЗДІЛ 22
1 Від цього часу Ісус почав приховувати свої чуда й таємниці,
2 І він віддав себе вивченню закону, аж поки не досяг кінця
свого тридцятого року;
3 Тоді Батько прилюдно володів ним у Йордані, пославши
цей голос із неба: Це мій улюблений син, що в ньому я
вподобався;
4 Святий Дух також присутній у вигляді голуба.
5 Це той, якому ми вклоняємося з усією пошаною, бо він дав
нам життя та існування, і вивів нас із утроби нашої матері.
6 Хто заради нас прийняв людське тіло і відкупив нас, щоб
Він міг обійняти нас вічною милістю і виявити Свою
безкоштовну, велику, щедру благодать і доброту до нас.
7 Йому слава і хвала, і сила, і влада відтепер і навіки, амінь.