The Gospel of James or The Protevangelion is a second-century infancy gospel telling of the miraculous conception of the Virgin Mary, her upbringing and marriage to Joseph, the journey of the couple to Bethlehem, the birth of Jesus, and events immediately following.

1. Протовір
РОЗДІЛ 1
1 В історії дванадцяти племен Ізраїля, про яку ми
читаємо, була одна особа на ім’я Йоаким, який, будучи
дуже багатим, склав подвійні 1 жертви Господу Богу,
прийнявши таку постанову: моє майно буде на благо
всього народу , і щоб я знайшов милість від Господа
Бога на прощення моїх гріхів.
2 Але на одному великому святі Господа, коли діти
Ізраїля приносили свої дари, а Йоаким також приносив
свої, первосвященик Рувим виступив проти нього,
кажучи, що тобі не дозволяється приносити свої дари,
оскільки ти не зробив породила будь-яку проблему в
Ізраїлі.
3 Йоаким, будучи дуже занепокоєний цим, пішов
перевірити реєстри дванадцяти племен, щоб перевірити,
чи він єдина людина, яка не породила дітей.
4 Але після розпитування він виявив, що всі праведні
виростили насіння в Ізраїлі:
5 Тоді він згадав патріарха Авраама, як Бог наприкінці
його життя дав йому його сина Ісака; через що він був
дуже засмучений, і його не хотіла бачити його дружина:
6 Але пішов у пустелю, і поставив там свій намет, і
постив сорок днів і сорок ночей, кажучи собі:
7 Не зійду я ні їсти, ні пити, аж поки Господь, Бог мій,
не спогляне на мене, але молитва буде мені їжею та
питтям.
РОЗДІЛ 2
1 Тим часом його дружина Анна була засмучена та
збентежена через подвійну причину, і сказала, що я
буду оплакувати і моє вдівство, і моє безпліддя.
2 І наближалося велике свято Господнє, і сказала її
служниця Юдіф: Доки ти будеш так упокорювати свою
душу? Настало свято Господнє, коли нікому
заборонено сумувати.
3 Тож візьміть цей капюшон, який дав той, хто
виготовляє такі речі, бо мені, слугі, не личить його
носити, але він підходить людині з вашим вищим
характером.
4 А Анна відповіла: Відійди від мене, я не звикла до
такого; Крім того, Господь дуже упокорив мене.
5 Я боюся, що якась непродумана особа дала тобі це, і
ти прийшов, щоб осквернити мене моїм гріхом.
6 І відповіла невільниця її Джудіт: Якого зла я тобі
побажаю, коли ти мене не послухаєш?
7 Я не можу бажати тобі більшого прокляття, ніж ти,
через те, що Бог замкнув утробу твою, щоб ти не була
матір'ю в Ізраїлі.
8 Анна була дуже занепокоєна цим і, одягнувши свій
весільний одяг, пішла близько третьої години
пополудні гуляти в своєму саду.
9 І побачила вона лаврове дерево, і сіла під ним, і
молилася до Господа, кажучи:
10 Боже батьків моїх, поблагослови мене і зглянься на
мою молитву, як Ти поблагословив утробу Саррину і
дав їй сина Ісака.
РОЗДІЛ 3
1 І коли вона дивилася на небо, вона побачила в лаврі
гороб'яче гніздо,
2 І, сумуючи в собі, вона сказала: Горе мені, хто мене
породив? і яке лоно носило мене, щоб я був таким
проклятим перед Ізраїлевими синами, і щоб вони
ганьбили та насміхалися з мене в храмі мого Бога. Горе
мені, з ким я можу порівнятися?
3 Я не зрівняюся з самими звірами земними, бо навіть
звірі земні плодяться перед Тобою, Господи! Горе мені,
з чим я можу порівнятися?
4 Я не зрівняюся з тваринами, бо навіть тварини
плодяться перед Тобою, Господи! Горе мені, з чим я
порівняю?
5 Мене не можна порівняти з цими водами, бо навіть
води плодяться перед Тобою, о Господи! Горе мені, з
чим я можу порівнятися?
6 Я не зрівняюся з хвилями морськими; за них, чи вони
спокійні, чи в русі, з рибами, які в них, слава Тобі,
Господи! Горе мені, з чим я можу порівнятися?
7 Я не порівняюся з самою землею, бо земля родить
свої плоди, і славить Тебе, Господи!
РОЗДІЛ 4
1 Тоді Ангол Господній став перед нею та й сказав:
Анно, Анно, Господь почув молитву твою; ти зачнеш і
породиш, і про потомство твоє буде говорити по
всьому світу.
2 І Анна відповіла: Як живий Господь, Бог мій, усе, що
я вроджу, чи то самець, чи то самка, я присвячу це
Господеві, Богові моєму, і воно буде служити Йому в
святині протягом усього свого життя.
3 І ось з’явилися два ангели, які сказали їй: Ось
Йоаким, твій чоловік, іде зі своїми пастухами.
4 Бо ангел Господній також зійшов до нього і сказав:
Господь Бог почув молитву твою, поспіши й іди звідси,
бо ось Анна, твоя жінка, завагітніє.
5 І зійшов Йоаким і покликав своїх пастухів, кажучи:
Приведіть мені сюди десять ягнят без плями й вади, і
вони будуть для Господа, Бога мого.
6 І приведіть мені дванадцять телят без вади, і
дванадцять телят будуть священикам і старшим.
7 Приведіть мені також сотню козлів, і сотня козлів
буде для всього народу.
8 І спустився Йоаким із пастухами, а Анна стала біля
воріт і побачила, що Йоаким йде з пастухами.
9 І вона побігла, і, повісившись йому на шию, сказала:
Тепер я знаю, що Господь дуже поблагословив мене.
10 Бо ось я, яка була вдовою, більше не є вдовою, і я,
яка була неплідною, завагітнію.
РОЗДІЛ 5
1 І Йоахим пробув перший день у своєму домі, але
наступного дня він приніс свої жертви і сказав:
2 Якщо Господь буде милостивий до мене, нехай
пластина, що на чолі священика, 1 це виявить.
3 І він поглянув на пластину, яку носив священик, і
побачив її, і ось гріха не було знайдено на ньому.
4 І сказав Йоаким: Тепер я знаю, що Господь
милосердний до мене, і взяв усі мої гріхи.

2. 5 І зійшов він оправданий із храму Господнього, і
пішов до свого дому.
6 І як виповнилося Анні дев'ять місяців, вона вродила, і
сказала до баби-сповитухи: Що я вродила?
7 І вона сказала їй, дівчина.
8 Тоді Анна сказала: Господь сьогодні звеличив мою
душу; і вона поклала її в ліжко.
9 І як сповнилися дні її очищення, вона вигодувала
дитину і назвала їй ім'я Марія.
ЧАСТИНА 6
1 І дитина щодня ставала сильнішою, так що, коли їй
було дев'ять місяців, її мати поклала її на землю, щоб
спробувати, чи може вона стояти; і коли вона пройшла
дев'ять кроків, вона знову підійшла до колін своєї
матері.
2 Тоді її мати підхопила її та й сказала: Як живий
Господь, Бог мій, ти більше не будеш ходити по цій
землі, доки я не введу тебе до храму Господнього!
3 Відповідно вона зробила свою кімнату святим місцем
і не дозволяла нічого незвичайного чи нечистого
наближатися до неї, але запросила деяких непорочних
дочок Ізраїля, і вони відвели її вбік.
4 Коли ж дитині виповнився рік, Йоаким влаштував
великий бенкет і запросив священиків, книжників,
старійшин і весь народ Ізраїля;
5 Тоді Йоаким приніс дівчину в жертву
первосвященикам, і вони поблагословили її, кажучи:
Нехай Бог батьків наших поблагословить цю дівчину, і
дасть їй ім’я відоме та на всі покоління. І ввесь народ
відповів: Нехай буде так, амінь.
6 Тоді Йоаким вдруге віддав її священикам, і вони
поблагословили її, кажучи: Всевишній Боже, зглянься
на цю дівчину і благослови її вічним благословенням.
7 Після цього її мати взяла її, і дала їй груди, і
заспівала таку пісню для Господа.
8 Я заспіваю нову пісню Господу, Богові моєму, бо Він
відвідав мене, і зняв з мене ганьбу моїх ворогів, і дав
мені плід Своєї праведності, щоб тепер це було сказано
синам Рувимовим. , що Анна дає смоктати.
9 Тоді вона поклала дитя в кімнаті, яку освятила, і
вийшла, і прислуговувала їм.
10 І коли свято закінчилося, вони пішли, радіючи та
прославляючи Бога Ізраїля.
РОЗДІЛ 7
1 Але дівчинка виросла, і коли їй виповнилося два роки,
Йоаким сказав до Анни: Ведімо її до храму
Господнього, щоб виконати нашу обітницю, яку ми
дали Господу Богу, щоб він не був розгніватися на нас,
і наша пропозиція буде неприйнятною.
2 Анна ж сказала: Почекаймо третього року, щоб вона
не знала свого батька. І Йоаким сказав: Почекаймо.
3 І коли дитині виповнилося три роки, Йоаким сказав:
Запросимо єврейських дочок, які непорочні, і нехай
візьмуть кожна по лампадці, і нехай запалять їх, щоб
дитина не вернулася назад, і її розум налаштований
проти храму Господнього.
4 І робили вони так, аж поки не зійшли в храм
Господній. І первосвященик прийняв її, і
поблагословив її, і сказав: Маріє, Господь Бог звеличив
твоє ім’я на всі покоління, і через тебе Господь явить
Своє відкуплення синам Ізраїлевим,
5 І він поставив її на третю сходинку вівтаря, і Господь
дав їй благодать, і вона танцювала своїми ногами, і
весь дім Ізраїля полюбив її.
РОЗДІЛ 8
1 І пішли її батьки, сповнені подиву та прославляючи
Бога, бо дівчина не повернулася до них.
2 Марія ж залишалася в храмі, як голубка, яка там
навчалася, і приймала їжу з руки ангела.
3 І коли їй було дванадцять років, священики зібралися
на раду й сказали: Ось Марії дванадцять років; що нам
робити з нею, щоб не осквернилася святиня Господа,
Бога нашого?
4 Тоді священики відповіли первосвященикові Захарії:
стань перед жертовником Господнім і ввійди до
святині, і благай про неї, і те роби, що Господь тобі
об’явить.
5 Тоді первосвященик увійшов до Святого Святих і,
забравши з собою броню суду, 1 звершив молитви про
неї;
6 І ось ангел Господа підійшов до нього і сказав:
Захаріє, Захаріє, вийди та склич усіх вдівців серед
людей, і нехай кожен із них принесе свою палицю, і
той, через кого Господь покаже знаком буде чоловік
Марії.
7 І крики розійшлися по всій Юдеї, і засурмила
Господня сурма, і ввесь народ збігся та зійшовся.
8 Йосип же, кинувши сокиру, вийшов назустріч їм. і
коли їх зустріли, вони пішли до первосвященика,
взявши кожен свою палицю.
9 Коли первосвященик отримав їхні жезли, він увійшов
до храму помолитися.
10 І коли він закінчив свою молитву, він взяв палиці, і
пішов, і роздав їх, і не було чуда, яке супроводжувало
їх.
11 Останню палицю взяв Йосип, і ось голуб вийшов із
палиці й полетів на голову Йосипа.
12 І первосвященик сказав: Йосипе, ти обраний
прийняти Діву Господа, щоб зберегти Її для нього.
13 Але Йосип відмовився, сказавши: Я старий чоловік і
маю дітей, а вона молода, і боюся, щоб я не видався
смішним в Ізраїлі.
14 Тоді первосвященик відповів: Йосифе, бійся
Господа, Бога твого, і пам’ятай, як Бог учинив із
Датаном, Кореєм і Авіроном, як земля розкрилася й
поглинула їх через їхнє протиріччя.
15 А тепер, Йосифе, бійся Бога, щоб не сталося
подібного в родині твоїй.
16 Тоді Йосип, злякавшись, узяв її до свого дому, і
Йосип сказав Марії: Ось я забрав тебе з храму
Господнього, а тепер я залишу тебе в своєму домі; Я
маю згадати свою будівельну справу. Господь з тобою.
РОЗДІЛ 9
1 І сталося, на раді священиків було сказано: Зробимо
нову завісу для храму.
2 І сказав первосвященик: Покличте до мене сім
непорочних дів із Давидового племени.

3. 3 І пішли слуги й привели їх до храму Господа, і
первосвященик сказав їм. Киньте жереб переді мною
тепер, хто з вас пряде золоту нитку, хто блакитну, хто
червону, хто вісонну , а хто справжній фіолетовий.
4 Тоді первосвященик пізнав Марію, що вона з роду
Давидового; і він покликав її, і справжня багряниця
випала на її долю прясти, і вона пішла до свого дому.
5 Але з того часу Захарія, первосвященик, онімів, і
Самуїла залишили в його кімнаті, доки Захарія знову
не заговорив.
6 Але Марія взяла справжній пурпур і пряла його.
7 І вона взяла горщик, і вийшла набрати води, і почула
голос, що говорив до неї: Радуйся, благодатна, 1
Господь з тобою! Ти благословенна між жінками.
8 І вона озирнулася праворуч і ліворуч (щоб побачити),
звідки цей голос, а потім, тремтячи, увійшла до свого
дому, і, поставивши горщик з водою, вона взяла
пурпур і сіла на своє місце, щоб обробляти його .
9 І ось Ангол Господній став перед нею і сказав: Не
бійся, Маріє, бо ти знайшла милість в очах Бога;
10 Коли вона почула це, то міркувала сама з собою, що
означає таке привітання.
11 І сказав їй ангел: Господь з тобою, і ти зачнеш.
12 На що вона відповіла: Що! Чи завагітнітиму від
Бога живого й народжу, як усі жінки?
13 Але ангел відповів: Не так, о Маріє, але Святий Дух
зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе;
14 Тому те, що народиться від тебе, буде святим, і
назветься Сином Бога Живого, і ти даси Йому ім'я Ісус;
бо він спасе свій народ від їхніх гріхів.
15 І ось твоя двоюрідна сестра Єлизавета, вона також
зачала сина в своїй старості.
16 І ось уже шостий місяць для неї, що зветься
неплідною; бо для Бога немає нічого неможливого.
17 І сказала Марія: Ось раба Господня; нехай буде мені
по твоєму слову.
18 І коли вона виготовила багряницю, віднесла її до
первосвященика, і первосвященик благословив її,
кажучи: Маріє, Господь Бог возвеличив ім’я твоє, і
будеш благословенна на всі віки світу. .
19 Тоді Марія, сповнена радості, пішла до своєї
двоюрідної сестри Єлисавети і постукала в двері.
20 Коли Єлисавета почула це, вона побігла і відкрила
їй, і поблагословила її, і сказала: Звідки це мені, що
мати Господа мого прийшла до мене?
21 Ось! як тільки голос вітання Твого досяг моїх вух,
те, що в мені, підскочило і благословило Тебе.
22 Марія ж, не знаючи всіх тих таємниць, що сказав їй
архангел Гавриїл, звела очі свої до неба й сказала:
Господи! Що я таке, щоб мене благословляли всі
покоління землі?
23 Але, бачучи, що вона щодня зростає, і боячись, вона
пішла додому й сховалася від Ізраїлевих синів. і було
чотирнадцять років, коли все це сталося.
РОЗДІЛ 10
1 І коли настав їй шостий місяць, Йосип повернувся з
будівництва будинків за кордоном, що було його
ремеслом, і, увійшовши до дому, побачив, що Діва
зросла.
2 І, вдаривши себе по обличчю, він сказав: Яким
обличчям я можу дивитися на Господа, Бога мого? або
що я скажу про цю молоду жінку?
3 Бо я прийняв її Дівою з храму Господа Бога мого, і не
зберіг її такою!
4 Хто так обдурив мене? Хто це зло вчинив у моєму
домі, і, звабивши від мене Діву, осквернив її?
5 Хіба історія Адама не довершена в мені?
6 Бо в самий момент його слави прийшов змій і
знайшов Єву саму, і спокусив її.
7 Точно так само це сталося зі мною.
8 Тоді Йосиф, підвівшись із землі, покликав її та й
сказав: «О ти, яка була такою благодатною від Бога,
чому ти це зробила?»
9 Чому ти таким чином принижив свою душу, яка була
вихована у Святому Святих і отримувала їжу свою з
рук ангелів?
10 Та вона, залившись слізьми, відповіла: Я невинна і
нікого не знала.
11 І сказав Йосип: Як сталося, що ти вагітна?
12 Марія відповіла: Як живий Господь, Бог мій, я не
знаю, чим.
13 Тоді Йосип дуже злякався, і пішов від неї, думаючи,
що йому зробити з нею. і міркував сам із собою так:
14 Якщо я приховаю її злочин, я буду визнаний винним
за законом Господнім;
15 І якщо я відкрию її Ізраїлевим синам, я боюся, щоб
вона не завагітніла від ангела, і не виявилося б, що я
зраджую життя невинної людини.
16 Що ж мені робити? Я приватно звільню її.
17 І настала на нього ніч, і ось Ангол Господній явився
йому уві сні та й сказав:
18 Не бійтеся взяти ту молоду жінку, бо те, що в ній,
походить від Святого Духа; .
19 І вона народить сина, і даси йому ім'я Ісус, бо він
спасе людей своїх від їхніх гріхів.
20 Тоді Йосип прокинувся зі сну і прославив Бога
Ізраїлевого, що вчинив йому таку милість і зберіг Діву.
РОЗДІЛ 11
1 Тоді прийшов Анна писар і сказав до Йосипа: Чому
ми не бачили тебе, відколи ти повернувся?
2 А Йосип відповів: Бо я був утомлений по моїй дорозі
й спочив першого дня.
3 Але Анна, обернувшись, побачив Діву вагітну.
4 І пішов до священика, і сказав йому: Йосиф, якому ви
так довіряли, винен у сумнозвісному злочині в тому,
що він осквернив Діву, яку він прийняв із храму
Господнього, і одружився приватно її, не відкриваючи
це синам Ізраїля.
5 Тоді священик сказав: Чи зробив це Йосип?
6 Анна відповів: «Якщо ти пошлеш когось із своїх слуг,
то побачиш, що вона вагітна».
7 І пішли слуги, і знайшли, як він сказав.
8 Після цього її та Йосипа привели на суд, і священик
сказав їй: Маріє, що ти зробила?
9 Чому ти зневажав свою душу і забув свого Бога,
бачачи, що ти був вихований у Святому Святих, і
приймав їжу свою з рук ангелів, і чув їхні пісні?
10 Чому ти це зробив?

4. 11 На що вона, обливаючись слізьми, відповіла: Як
живий Господь, Бог мій, я невинна в очах Його, бо
нікого не знаю!
12 Тоді священик сказав Йосипу: Чому ти це зробив?
13 І Йосип відповів: Як живий Господь, Бог мій, я не
турбувався про неї!
14 А священик сказав: Не бреши, а кажи правду! ти
приватно одружився з нею, і не відкрив цього синам
Ізраїля, і впокорився під могутньою рукою Бога, щоб
твоє насіння могло бути благословенним.
15 І Йосип мовчав.
16 Тоді священик сказав до Йосипа: Ти повинен
повернути до храму Господнього Діву, яку ти взяв
звідти.
17 Але він гірко заплакав, і священик додав: Я дам вам
обом напитися води Господньої, 1 яка призначена для
випробування, і таким чином ваша провина буде
розкрита перед вами.
18 І взяв священик води, і напоїв Йосипа, і відіслав
його на гору.
19 І він повернувся цілком здоровим, і всі люди
дивувалися, що його провина не була виявлена.
20 Тоді священик сказав: Оскільки Господь не виявив
твоїх гріхів, то й я не засуджую тебе.
21 І він відпустив їх.
22 Тоді Йосип взяв Марію, і пішов до свого дому,
радіючи та прославляючи Бога Ізраїля.
РОЗДІЛ 12
1 І сталося, що вийшов указ від імператора Августа,
щоб усіх євреїв, які жили у Віфлеємі в Юдеї, було
перераховано:
2 І сказав Йосип: Я подбаю, щоб мої діти були
обкладені податком, але що мені робити з цією
дівчиною?
3 Мені соромно, щоб вона була моєю дружиною; і
якщо я обкладу її як свою дочку, то весь Ізраїль
дізнається, що вона не моя дочка.
4 Коли прийде час Господнього призначення, нехай
зробить так, як йому здається.
5 І він осідлав ослицю, і посадив її на неї, а Йосип і
Симон послідували за нею, і прибули до Віфлеєму за
три милі.
6 Тоді Йосип, обернувшись, побачив Марію сумну, і
сказав у собі: Може, вона страждає через те, що в ній?
7 Але коли він знову обернувся, то побачив, що вона
сміється, і сказав їй:
8 Маріє, як це сталося, що я іноді бачу смуток, а іноді
сміх і радість на Твоєму обличчі?
9 А Марія відповіла йому: Бачу очима моїми двох
людей: одна плаче та сумує, а друга сміється та радіє.
10 І він знову пішов дорогою, а Марія сказала Йосифу:
Зніми мене з осла, бо те, що в мені, тисне назовні.
11 Але Йосип відповів: Куди я тебе відвезу? бо це
місце пустеля.
12 Тоді Марія знову сказала до Йосифа: Зведи мене, бо
те, що в мені, сильно тисне на мене.
13 І Йосип зняв її.
14 І знайшов він там печеру, і впустив її туди.
РОЗДІЛ 13
1 І залишивши її та своїх синів у печері, Йосип пішов
шукати єврейку-повитуху в селі Віфлеєм.
2 Але коли я йшов, сказав Джозеф, я подивився вгору, і
я побачив хмари вражені, і птаство небесне, що
зупинилося в польоті.
3 І я подивився вниз, на землю, і побачив розкритий
стіл, і робітників, які сидять навколо нього, але їхні
руки були на столі, і вони не рухалися, щоб їсти.
4 Хто мав м'ясо в роті, не їв.
5 Ті, що підняли руки свої до голови, не відступили їх
назад:
6 А ті, що підносили їх до рота, нічого не клали;
7 Але всі їхні обличчя були звернені догори.
8 І я побачив, що вівці розбіглися, але вівці стояли на
місці.
9 І пастух підняв свою руку, щоб бити їх, і його рука
продовжувала підніматися.
10 І я подивився на річку, і побачив дітей, які
притулили рот до води і торкалися її, але вони не пили.
РОЗДІЛ 14
1 Тоді я побачив жінку, яка спускалася з гір, і вона
сказала мені: Куди ти йдеш, о чоловіче?
2 І я сказав їй: Я йду запитати про єврейську акушерку.
3 Вона відповіла мені: Де та жінка, що має родити?
4 І я відповів: У печері, і вона заручена зі мною.
5 Тоді баба-сповитуха сказала: Чи вона не твоя жінка?
6 Йосип відповів: Це Марія, яка була вихована у
Святому Святих, у домі Господньому, і вона випала
мені на долю, і вона не моя жінка, але зачала від
Святого Духа.
7 Акушерка сказала: Це правда?
8 Він відповів: Іди й побач.
9 І баба-сповитуха пішла з ним і стала в печері.
10 Тоді ясна хмара затулила печеру, і баба-повитуха
сказала: «Цього дня величається душа моя, бо очі мої
бачили дивовижні речі, і спасіння прийшло для
Ізраїля».
11 Та раптом хмара стала великим світлом у печері, так
що їхні очі не могли цього витримати.
12 Але світло поступово зменшувалося, аж поки не
з'явилося немовля, яке ссало груди своєї матері Марії.
13 Тоді баба-повитуха скрикнула й сказала: Який
славний цей день, коли мої очі побачили це
надзвичайне видовище!
14 І баба-повитуха вийшла з печери, а Саломія зустріла
її.
15 І сказала їй баба-повитуха: Саломе, Саломе, я
розкажу тобі найдивовижнішу річ, яку я бачила,
16 Діва народила, а це проти природи.
17 На що Саломія відповіла: Як живий Господь, мій
Бог, якщо я не отримаю конкретних доказів цього, я не
повірю, що діва народила.
18 Тоді Саломія увійшла, і баба-повитуха сказала:
«Маріє, покажися, бо проти тебе піднялася велика
суперечка».
19 І Саломія отримала задоволення.
20 Але рука її відсохла, і вона гірко стогнала.
21 І сказав: Горе мені через мою провину; бо я
спокушав Бога живого, і рука моя вже опустилася.

5. 22 Тоді Саломія звернулася до Господа з благанням і
сказала: Боже батьків моїх, згадай мене, бо я з насіння
Авраама, і Ісаака, і Якова.
23 Не роби мене ганьбою серед Ізраїлевих синів, але
поверни мене здоровим батькам моїм.
24 Бо Ти добре знаєш, о Господи, що я чинив багато
милосердя в ім’я Твоє і отримав від Тебе свою
нагороду.
25 Після цього ангел Господній став біля Саломії та
сказав: Господь Бог почув твою молитву, простягни
свою руку до дитини та візьми її, і таким чином ти
будеш відновлена.
26 Саломія, сповнена надзвичайної радості, підійшла
до дитини і сказала: Я доторкнусь до нього:
27 І вона задумала поклонитися йому, бо сказала: Це
великий цар, що народився в Ізраїлі.
28 І відразу ж Саломія одужала.
29 Тоді баба-повитуха вийшла з печери, маючи Боже
схвалення.
30 І ось! Голос дійшов до Саломії: Не розповідай про
дивні речі, які ти бачила, доки дитина не прийде до
Єрусалиму.
31 Тож і Саломія пішла, схвалена Богом.
РОЗДІЛ 15
1 Тоді Йосип збирався йти, бо у Віфлеємі стався
великий безлад через прихід 1 деяких мудреців зі сходу,
2 Хто сказав: Де народився цар Юдейський? Бо ми
бачили його зорю на сході, і прийшли поклонитися
йому.
3 Почувши це, Ірод дуже занепокоївся, і послав послів
до мудреців і до священиків, і запитав їх у ратуші,
4 І сказав їм: Де у вас написано про Христа Царя, або
де він має народитися?
5 Тоді йому кажуть: У Віфлеємі Юдейському; бо так
написано: І ти, Віфлеєме, в землі Юди, не найменший
серед князів Юди, бо з тебе вийде володар, який буде
правити народом Моїм Ізраїлем.
6 І, відіславши первосвящеників, він запитав людей у
​ ​ ратуші й сказав їм: Яке знамення ви бачили про
царя, що народився?
7 Вони відповіли йому: Ми бачили надзвичайну велику
зірку, яка сяяла серед зірок небесних і настільки
перевершила всі інші зірки, що вони стали невидимі, і
ми дізналися з цього, що великий цар народився в
Ізраїлі, і тому ми прийшли поклонитися йому.
8 Тоді Ірод сказав до них: Ідіть і ретельно розвідайте; і
якщо ви знайдете дитину, повідомте мені, щоб я також
міг прийти й поклонитися йому.
9 Тож мудреці вийшли, і ось зірка, яку вони бачили на
сході, йшла перед ними, поки не прийшла й не стала
над печерою, де була дитина з Марією, його матір’ю
10 Тоді вони винесли овес зі своїх скарбів і принесли
Йому золото, ладан і смирну.
11 І, отримавши уві сні попередження від ангела, щоб
вони не поверталися до Ірода через Юдею, вони іншою
дорогою пішли до своєї країни.
РОЗДІЛ 16
1 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці висміяли його, і,
дуже розгнівавшись, наказав деяким людям піти й
убити всіх дітей, які були у Віфлеємі, від двох років і
менше.
2 Марія ж, почувши, що діти мають бути вбиті, з
великого страху взяла дитя, сповила його й поклала в
ясла, бо не було їм місця в заїзді.
3 Єлисавета також, почувши, що її сина Івана шукають,
узяла його і пішла на гори, і шукала місця, де б його
сховати.
4 І не було жодного таємного місця.
5 Тоді вона застогнала в собі й сказала: «О горо
Господня, прийми матір із дитям».
6 Бо Елізабет не могла піднятися.
7 І вмить гора розділилась і прийняла їх.
8 І з'явився їм ангел Господній, щоб зберегти їх.
9 Але Ірод розшукав Іоанна і послав слуг до Захарії,
коли той служив при жертовнику, і сказав йому: Де ти
сховав свого сина?
10 Він відповів їм: Я служитель Божий і слуга
жертовника; як мені знати де мій син?
11 Тоді слуги повернулися та розповіли Іроду все; на
що він розгнівався й сказав: Чи не подібний цей його
син на царя в Ізраїлі?
12 Тоді він знову послав своїх слуг до Захарії, кажучи:
Скажи нам правду, де твій син, бо ти знаєш, що твоє
життя в моїй руці.
13 Тоді слуги пішли й розповіли йому все це:
14 Але Захарія відповів їм: Я мученик для Бога, і якщо
він проллє мою кров, то Господь прийме мою душу.
15 Крім того, знайте, що ви проливаєте невинну кров.
16 Але Захарія був убитий біля входу в храм і вівтаря, і
біля перегородки;
17 Але сини Ізраїля не знали, коли він був убитий.
18 Тоді в годину привітання священики увійшли до
храму, але Захарій не зустрів їх, як правило, і не
поблагословив їх;
19 Але вони все ще чекали, що він привітає їх;
20 І коли вони побачили, що він не прийшов через
довгий час, один із них зайшов до святого місця, де був
жертовник, і побачив кров, що застигла на землі;
21 І ось голос із неба сказав: Захарій убитий, і кров
його не зітреться, доки не прийде месник за його кров.
22 Але почувши це, він злякався, вийшов і розповів
священикам, що бачив і чув; і всі вони зайшли, і
побачили факт.
23 Тоді дахи храму завили, роздерлися від верху
додолу.
24 І не знайшли тіла, а тільки кров, тверду, як камінь.
25 І вони пішли не так, і розповіли людям, що Захарію
було вбито, і всі племена Ізраїля почули про це, і
оплакували його, і оплакували три дні.
26 Тоді священики радилися разом щодо людини, яка
має стати його наступником.
27 І Симеон та інші священики кинули жеребок, і
жеребок упав на Симеона.
28 Бо він був запевнений Духом Святим, що не вмре,
доки не побачить Христа, що прийшов у тілі.