The Book of Tobit, also known as the Book of Tobias, is a 3rd or early 2nd century BC Jewish work describing how God tests the faithful, responds to prayers, and protects the covenant community.

2. РОЗДІЛ 1
1 Книга слів Товіта, сина Товіїла, сина Ананієла, сина
Адуїла, сина Ґаваїла, з насіння Асаїла, з племени
Нефталімового;
2 Який за часів Енемессара, ассірійського царя, був
виведений у полон із Тісви, що праворуч від того міста,
яке в Галілеї зветься Нефталі над Асером.
3 Я, Товіт, усі дні свого життя ходив дорогами правди
та справедливості, і робив я багато милостині моїм
братам і моєму народу, які прийшли зі мною до Ніневії,
до землі Ассирійської.
4 І коли я був у своїй країні, на землі Ізраїля, будучи
ще молодим, усе плем’я Нефталіма, мого батька,
відпало від дому Єрусалиму, який був обраний з усіх
племен Ізраїля, щоб усі племена приносили жертви там,
де храм житла Всевишнього освячений і збудований на
всі віки.
5 Тепер усі племена, які разом повстали, і дім мого
батька Нефталіма принесли жертву телиці Ваалу.
6 Але я один часто ходив до Єрусалиму на свята, як це
було встановлено для всього народу Ізраїля вічним
указом, мати перші плоди та десяті частини приросту, з
тим, що було спочатку підстрижено; І дав я їх до
жертівника священикам, синам Аароновим.
7 Першу десяту частину від усього доходу я дав синам
Аарона, що служили в Єрусалимі; іншу десяту частину
я продав, і пішов, і витрачав її щороку в Єрусалимі.
8 А третю я дав тим, кому належало, як наказала мені
Дебора, мати батька мого, бо я залишився сиротою від
мого батька.
9 Крім того, коли я досяг віку чоловіка, я одружився з
Анною з мого власного роду, і від неї я породив Товію.
10 І коли нас забрали в полон до Ніневії, усі мої брати
та мої родичі їли хліб поган.
11 Але я не їв;
12 Бо я згадав Бога всім своїм серцем.
13 І Всевишній дав мені милість і прихильність перед
Енемессаром, так що я був його постачальником.
14 І пішов я в Мідію, і залишив Гаваїлу, братові Габрії,
у Рагесі, місті Мідії, десять талантів срібла.
15 Коли Енемессар помер, його син Сеннахеріб
зацарював замість нього; чий маєток був занепокоєний,
тому я не міг увійти в Мідію.
16 І за часів Енемессара я дав багато милостині моїм
братам і роздав свій хліб голодним,
17 І мій одяг для нагого: і якщо я бачив когось із мого
народу мертвим або розкиданим навколо стін Ніневії, я
ховав його.
18 І якщо цар Санхерів когось убив, коли він прийшов і
втік з Юдеї, я поховав їх таємно; бо в своєму гніві він
убив багатьох; але тіл не було знайдено, коли їх
шукали цар.
19 І коли один із ніневітян пішов і поскаржився на
мене до царя, що я поховав їх, а сам сховався,
розуміючи, що мене шукають на смерть, я зі страху
відступив.
20 Тоді силою забрали все моє майно, і нічого не
залишилося в мене, крім моєї жінки Анни та мого сина
Товії.
21 І не минуло п'ятидесяти днів, як двоє з його синів
убили його, і вони втекли в гори Арарату; і Сархедон,
його син, зацарював замість нього; він призначив над
рахунками свого батька та над усіма його справами
Ахіахара, сина мого брата Анаїла.
22 Ахіахар благав за мене, і я повернувся до Ніневії.
Тепер Ахіахар був чашником, і зберігачем печатки, і
управителем, і наглядачем за рахунками; і Сархедон
призначив його наступним за собою; і він був сином
мого брата.
РОЗДІЛ 2
1 Тепер, коли я повернувся додому, і моя дружина
Анна була повернута до мене, з моїм сином Товіасом, у
свято П’ятидесятниці, яке є святим святом семи тижнів,
мені приготували гарний обід, на якому Я сів їсти.
2 І коли я побачив багато м’яса, я сказав своєму синові:
Іди і приведи того бідного, якого знайдеш серед наших
братів, хто пам’ятає Господа; і ось я чекаю на тебе.
3 Але він знову прийшов і сказав: Отче, один із нашого
народу задушений і викинутий на ринок.
4 Тоді, поки я не скуштував нічого м’яса, я підвівся й
повів його до кімнати, аж поки сонце не зайшло.
5 Тоді я повернувся, і вмився, і їв м'ясо своє в тяжкості,
6 Пам’ятаймо пророцтво Амоса, як він сказав: свята
ваші обернуться на плач, а вся веселість ваша на плач.
7 Тому я заплакав, а коли сонце зайшло, я пішов і
зробив гріб, і поховав його.
8 Але мої сусіди глузували з мене й казали: Цей
чоловік ще не боїться смерті за цю справу. і все ж ось
він знову ховає мертвих.
9 Тієї ж ночі повернувся я з поховання, і спав біля
стіни подвір'я мого, осквернений і обличчя моє було
відкритим.
10 І я не знав, що в стіні були горобці, і мої очі були
відкриті, горобці заглушили теплий гній в моїх очах, і
білість увійшла в мої очі: і я пішов до лікарів, але вони
мені не допомогли: більше того Ахіахар годував мене,
поки я не пішов до Елімайди.
11 А моя дружина Анна взялася робити жіночі роботи.
12 І коли вона відіслала їх додому до господарів, вони
дали їй платню, а також дали їй окрім козеняти.
13 І коли вона була в моїй хаті, і заплакала, я сказав їй:
Звідки ця дитина? чи не вкрадено? надати його
власникам; бо не можна їсти нічого краденого.
14 Вона ж мені відповіла: Дано більше, ніж заплата.
Але я їй не повірив, а наказав віддати господарям: і я
збентежився її. Але вона відповіла мені: Де твоя
милостиня і твої справедливі діла? ось ти і всі діла твої
відомі.
РОЗДІЛ 3
1 Тоді я, засмучений, плакав і в скорботі моїй молився,
кажучи:
2 Господи, Ти справедливий, і всі Твої діла, і всі Твої
дороги — милосердя та правда, і Ти судиш правдиво та
справедливо навіки.
3 Згадай мене і подивися на мене, не карай мене за
гріхи мої та за невігластво, і за гріхи батьків моїх, які
згрішили перед Тобою:
4 Бо вони не корилися Твоїм заповідям, тому Ти віддав
нас на здобич, і на полон, і на смерть, і на притчу
ганьби всім народам, серед яких ми розпорошені.

3. 5 А тепер присуди Твої численні та правдиві: учини зі
мною за гріхами моїми та за гріхами батьків моїх, бо
ми не дотримувалися заповідей Твоїх і не ходили в
правді перед Тобою.
6 А тепер вчини зі мною так, як тобі здається
найкращим, і накажи забрати мій дух від мене, щоб я
міг розчинитися і стати землею: бо мені краще померти,
ніж жити, бо я чув неправду докори й багато печалі,
тож накажи, щоб я тепер визволився з цієї біди й пішов
у вічне місце; не відвертай обличчя твого від мене.
7 І сталося того самого дня, що в Екбатані, місті Мідії,
Сара, дочка Рагуїла, також була зневажена служницями
свого батька;
8 Тому що вона була одружена з сімома чоловіками,
яких Асмодей, злий дух, убив, перш ніж вони лягли з
нею. Хіба ти не знаєш, сказали вони, що ти задушила
своїх чоловіків? у тебе було вже сім чоловіків, і
жодного з них ти не назвав.
9 Навіщо ти б'єш нас за них? якщо вони померли, то
йди за ними, щоб ми ніколи не побачили тобі ні сина,
ні дочки.
10 Почувши це, вона дуже засмутилася, так що думала,
ніби задушилася; і вона сказала: Я єдина донька в
батька свого, і якщо я зроблю це, це буде для нього
ганьбою, і я зведу його старість із скорботою в гріб.
11 Тоді вона помолилася до вікна й промовила:
Благословенний єси, Господи, Боже мій, і
благословенне й чесне ім’я Твоє святе й славне навіки:
нехай славлять Тебе всі діла Твої навіки.
12 І тепер, о Господи, я звертаю свої очі та своє
обличчя до Тебе,
13 І скажи: Забери мене з-під землі, щоб я більше не
чув ганьби.
14 Ти знаєш, Господи, що я чистий від усякого гріха з
людьми,
15 І щоб я ніколи не зневажав свого імені та імені свого
батька в землі моєї неволі: я єдина дочка в батька свого,
і нема в нього спадкоємця, ані близького родича, ані
сина. живого його, щоб я залишила себе за жінку:
семеро моїх чоловіків уже померли; а навіщо мені
жити? але якщо тобі не до вподоби, щоб я помер,
накажи, щоб мене поважали і змилосердили мене, щоб
я більше не чув докорів.
16 Тож молитви обох були почуті перед величчю
великого Бога.
17 І Рафаїла було послано зцілити їх обох, тобто зняти
білизну з очей Товіта і дати Сару, дочку Рагуїла, за
жінку Товіасу, синові Товіта; і зв'язати Асмодея, злого
духа; оскільки вона належала Товії за правом
спадщини. Того ж часу прийшов Товіт додому, і
ввійшов до свого дому, а Сара, дочка Рагуїла, зійшла зі
своєї горниці.
РОЗДІЛ 4
1 Того дня згадав Товіт гроші, які він дав Ґаваїлу в люті
Мідії,
2 І сказав сам собі: Я бажав смерті; чому я не закликаю
свого сина Тобіаса, щоб я міг повідомити йому про
гроші перед смертю?
3 І, покликавши його, він сказав: Сину мій, коли я
помру, поховайте мене; і не погорджуй своєю матір'ю,
але шануй її по всі дні життя твого, і роби те, що їй до
вподоби, і не засмучуй її.
4 Пам'ятай, сину мій, що вона бачила багато небезпек
для тебе, коли ти був в утробі її; і коли вона помре,
поховай її біля мене в одній могилі.
5 Сину мій, пам’ятай про Господа, Бога нашого, у всі
свої дні, і нехай твоя воля не буде спрямована до гріха
чи переступу заповідей Його: чини чесно все життя
своє, і не йди дорогами неправди.
6 Бо якщо ти будеш чинити по правді, твої діла
принесуть успіх тобі та всім, хто живе праведно.
7 Дай милостиню з маєтку свого; а коли даєш
милостиню, нехай не заздрить око твоє, і не відвертай
обличчя свого від жодного бідного, і не відвернеться
обличчя Боже від тебе.
8 Якщо маєш достаток, подай милостиню відповідно;
якщо маєш небагато, не бійся давати відповідно до
цього малого.
9 Ти збираєш собі багатий скарб на день потреби.
10 Бо та милостиня визволяє від смерті і не дає прийти
в темряву.
11 Бо милостиня є добрим даром для всіх, хто дає її в
очах Всевишнього.
12 Стережися всякої розпусти, сину мій, і візьми
передусім жінку з роду батьків твоїх, і не бери собі за
жінку чужої жінки, яка не з коліна твого батька, бо ми
діти пророків, Ноя, Авраама , Ісак і Яків: пам’ятай,
сину мій, що наші батьки від початку, навіть те, що всі
вони одружилися з дружинами свого власного роду, і
були благословенні своїми дітьми, і їхнє насіння
успадкує землю.
13 Тож тепер, сину мій, люби своїх братів і не
зневажай у своєму серці своїх братів, синів і дочок
твого народу, не беручи з них дружини, бо в гордині —
загибель і велика біда, а в розпусті — занепад. і велика
нестача, бо розпуста мати голоду.
14 Нехай не зволікає з тобою плата будь-якої людини,
яка працювала для тебе, але дай їй її з рук, бо якщо
служитимеш Богові, то й Він тобі віддасть. Будь
обережним, сину мій, у всьому, що робиш, і будь
мудрим у всіх своїх розмовах.
15 Не роби того з людиною, яку ненавидиш: не пий
вина, щоб ти був п’яний, і нехай п’янство не йде з
тобою в дорозі твоїй.
16 Від хліба свого дай голодним, а від одежі своєї —
нагим; і подай милостиню за твоїм надлишком, і нехай
не заздрить око твоє, коли ти даєш милостиню.
17 Вилий хліб свій на гроб праведних, а нечестивим
нічого не дай.
18 Запитуй поради в усіх мудрих, і не зневажай жодної
корисної поради.
19 Благослови Господа, Бога твого, повсякчас, і бажай
від Нього, щоб дороги твої були спрямовані, і щоб усі
стежки твої та всі задуми мали успіх, бо не в кожного
народу є рада; але сам Господь дає всі блага, і кого
хоче, упокорює, як хоче; Тож тепер, сину мій,
запам’ятай мої заповіді, і нехай вони не викинуться з
твоєї думки.
20 І тепер я вказую їм, що я вручив десять талантів
Гаваїлу, синові Габрії, у Раге в Мідії.
21 І не бійся, сину мій, що ми збідніли, бо ти маєш
багато багатства, якщо боїшся Бога, і ухиляєшся від
усякого гріха, і робиш те, що любе в очах Його.

4. РОЗДІЛ 5
1 Тобіас відповів і сказав: Отче, я зроблю все, що ти
мені наказав.
2 Але як я можу отримати гроші, коли я його не знаю?
3 Тоді він дав йому почерк і сказав йому: Шукай собі
чоловіка, який би пішов з тобою, поки я ще живий, і я
дам йому платню; іди й візьми гроші.
4 Тому, коли він пішов шукати людину, він знайшов
Рафаїла, який був ангелом.
5 Але він не знав; і він сказав йому: Чи можеш ти піти
зі мною до Rages? а ти добре знаєш ці місця?
6 Йому сказав ангел: Я піду з тобою, і я добре знаю
дорогу, бо я ночував у нашого брата Гаваїла.
7 Тоді Товія сказав йому: Почекай мене, поки я не
скажу своєму батькові.
8 Тоді він сказав йому: Іди й не зволікай. Тож він
увійшов і сказав своєму батькові: Ось я знайшов
одного, який піде зі мною. Тоді він сказав: Покличте
його до мене, щоб я дізнався, з якого він племені, і чи
він надійний чоловік, щоб піти з вами.
9 Тож він покликав його, і він увійшов, і вони
привітали один одного.
10 Тоді Товіт сказав йому: Брате, покажи мені, з якого
ти племені та роду?
11 До якого він сказав: Чи ти шукаєш племені, чи
родини, чи наймита, щоб піти з сином твоїм? Тоді
Товіт сказав йому: Знати б я, брате, рід твій та ім'я твій.
12 Тоді він сказав: Я Азарія, син Ананії великого і з
братів твоїх.
13 Тоді Товіт сказав: Ласкаво просимо, брате! не
гнівайся на мене, тому що я запитав, щоб дізнатися про
твоє плем'я та твою родину; бо ти мій брат із чесного й
доброго роду; бо я знаю Ананію та Йонату, синів того
великого Самаї, коли ми разом ходили до Єрусалиму
на поклоніння, і приносили первістків і десяті частини
плодів; і вони не були спокушені помилкою наших
братів: мій брате, ти з доброго роду.
14 Але скажи мені, яку платню я тобі дам? Хочеш
драхму на день і все необхідне, як для мого власного
сина?
15 Так, крім того, якщо ви повернетеся здоровими, я
додам дещо до вашої платні.
16 Тож вони були дуже задоволені. Тоді він сказав
Товії: Готуйся в дорогу, і Бог пошле тобі добру дорогу.
І коли син його приготував усе для дороги, батько його
сказав: Іди ти з цим чоловіком, а Бог, що на небі, нехай
щастить твоїй дорозі, і Ангол Божий береже тебе. І
вийшли вони обоє, а з ними й собака юнака.
17 А Анна, його мати, плакала й сказала Товіту: Чому
ти відпустив нашого сина? Хіба він не палиця нашої
руки, що входить і виходить перед нами?
18 Не жадібно додавати гроші до грошей, але нехай це
буде сміттям для нашої дитини.
19 Бо достатньо нам того, що Господь дав нам для
життя.
20 Тоді Товіт сказав їй: Не журися, сестро моя! він
безпечно повернеться, і очі твої побачать його.
21 Бо добрий ангел буде підтримувати його, і його
подорож буде успішною, і він повернеться безпечним.
22 Тоді вона перестала плакати.
ЧАСТИНА 6
1 І коли вони вирушили в дорогу, вони прийшли
ввечері до річки Тигр і ночували там.
2 І коли юнак зійшов умитися, риба вискочила з річки
й хотіла його з’їсти.
3 Тоді ангел сказав йому: Візьми рибу. І схопив юнак
рибу, і витягнув її на землю.
4 Йому ангел сказав: Відкрийте рибу, і візьміть серце, і
печінку, і жовч, і покладіть їх безпечно.
5 І зробив юнак, як наказав йому ангел. і коли вони
засмажили рибу, вони з'їли її; тоді вони обоє пішли
своєю дорогою, аж поки не наблизилися до Екбатану.
6 Тоді юнак сказав до ангела: «Брате Азарію, до чого
серце, печінка та риб’ячий гал?»
7 І він сказав йому: Торкаючись серця та печінки, якщо
диявол чи злий дух заважають комусь, ми повинні
викурити це перед чоловіком чи жінкою, і група
більше не буде засмучена.
8 Щодо жовчі, то добре помазати людину, що має біле
в очах, і вона одужає.
9 І коли вони наблизилися до Рагеса,
10 Ангел сказав юнакові: Брате, сьогодні ми будемо
ночувати у Рагуїла, який є твоїм двоюрідним братом;
він також має одну єдину доньку на ім'я Сара; Я буду
говорити за неї, щоб вона була дана тобі за жінку.
11 Бо тобі належить її право, оскільки ти єдиний її рід.
12 А служниця вродлива та мудра, тож послухайте
мене, і я поговорю з її батьком. і коли ми повернемося
з Рагеса, ми святкуватимемо весілля: бо я знаю, що
Рагуїл не може одружити її з іншим згідно з законом
Мойсея, але він буде винний у смерті, тому що право
спадщини належить тобі, ніж будь-кому іншому. інший.
13 Тоді юнак відповів ангелу: Я чув, брате Азарію, що
ця служниця була віддана семи чоловікам, які всі
померли у шлюбній кімнаті.
14 І тепер я єдиний син у мого батька, і я боюся, щоб,
якщо я ввійду до неї, я не помер, як і інший раніше: бо
її любить лукавий дух, який не завдає шкоди тілу, але
тим, хто приходить до неї. її; тому й я боюся, щоб не
вмерти, і щоб життя мого батька й моєї матері не
спровадити через мене до гробу з скорботою, бо не
мають іншого сина, щоб поховати їх.
15 Тоді ангел сказав йому: Хіба ти не пам’ятаєш
наказів, які дав тобі твій батько, щоб ти одружився з
дружиною свого роду? тому вислухай мене, о мій брате;
бо вона буде дана тобі за жінку; і не рахуйся зі злим
духом; бо цієї ж ночі вона буде видана тобі заміж.
16 І коли ти входиш до шлюбної кімнати, ти візьмеш
попіл пахощів, і покладеш на них трохи серця та
печінки риби, і закуриш із цього:
17 І диявол відчує запах, і втече, і більше ніколи не
прийде; а коли ви прийдете до неї, то встаньте обоє, і
помоліться Богові Милосердному, який
змилосердиться над вами і спасе. ти: не бійся, бо вона
призначена тобі від початку; і ти будеш стерегти її, і
вона піде з тобою. Крім того, я гадаю, що вона
народить тобі дітей. Тепер, коли Товіас почув ці слова,
він покохав її, і його серце було справді злито з нею.

5. РОЗДІЛ 7
1 І коли вони прибули до Екбатану, вони підійшли до
дому Рагуїла, і Сара зустріла їх; і після того, як вони
привітали один одного, вона ввела їх до дому.
2 Тоді Рагуїл сказав Едні, своїй жінці: Як цей юнак
схожий на Товіта, мого двоюрідного брата!
3 І запитав їх Рагуїл: Звідки ви, браття? Вони сказали
йому: Ми з синів Нефталіма, що в полоні в Ніневії.
4 Тоді він сказав їм: чи знаєте ви Товіта, нашого
родича? А вони сказали: Ми його знаємо. Тоді він
запитав: чи здоровий він?
5 І сказали вони: Він і живий, і здоровий, і Товіас
сказав: Він мій батько.
6 Тоді Рагуїл скочив, і поцілував його, і заплакав,
7 І поблагословив його, і сказав йому: Ти син чоловіка
чесного й доброго. Але почувши, що Товіт осліп, він
засмутився й заплакав.
8 Так само плакала його жінка Една і його дочка Сара.
Крім того, вони весело їх розважали; і після того, як
вони зарізали барана з отари, вони поставили запас
м'яса на стіл. Тоді Товій сказав Рафаїлу, брате Азарію,
розкажи про те, про що ти говорив у дорозі, і нехай ця
справа буде відправлена.
9 Тож він розповів про це Рагуїлу, і Рагуїл сказав
Тобіасу: Їж і пий та веселися!
10 Бо годиться, щоб ти одружився з моєю дочкою, але
я об’яшу тобі правду.
11 Я віддав свою дочку заміж за сімох чоловіків, які
померли тієї ночі, коли вони прийшли до неї; однак
поки що будьте веселі. Але Тобіас сказав: Я нічого не
їстиму тут, доки ми не домовимось і не поклянемося
один одному.
12 Рагуїл сказав: «Тож візьми її відтепер за звичаєм, бо
ти її двоюрідний брат, а вона твоя, і милосердний Бог
дасть тобі успіх у всьому».
13 Тоді він покликав свою дочку Сарру, і вона
прийшла до свого батька, і він взяв її за руку, і дав її за
жінку Товії, кажучи: Ось візьми її за законом Мойсея, і
відведи її до свого батько. І він поблагословив їх;
14 І покликав Едну, свою дружину, і взяв папір, і
написав документ угоди, і запечатав його.
15 Тоді вони почали їсти.
16 Після того Рагуїл покликав свою дружину Едну і
сказав їй: Сестро, підготуй іншу кімнату і введи її туди.
17 Коли вона зробила, як він їй звелів, то привела її
туди, і вона плакала, і прийняла сльози своєї дочки, і
сказала їй:
18 Потішся, дочко моя; Господь неба й землі дасть тобі
радість за цю скорботу твою: утішся, дочко моя.
РОЗДІЛ 8
1 Коли вони повечеряли, привели до неї Товію.
2 І коли він йшов, він згадав слова Рафаїла, і взяв попіл
від пахощів, і поклав на нього серце та печінку риби, і
зробив із них дим.
3 Коли злий дух відчув цей запах, він утік на край
Єгипту, і ангел зв'язав його.
4 І після того, як вони обидва були замкнуті разом,
Товіас піднявся з ліжка і сказав: Сестро, вставай і
помолімся, щоб Бог змилосердився над нами.
5 Тоді Товія почав говорити: Благословенний Ти, Боже
батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе й
славне навіки; нехай небеса благословлять тебе і всі
твої створіння.
6 Ти створив Адама, і дав йому Єву, його жінку, на
помічницю й опору. З них вийшли люди; зробимо йому
таку допомогу, як він сам.
7 І тепер, о Господи, я приймаю цю мою сестру не за
пожадливість, але за правду: тому милосердно накажи,
щоб ми разом постаріли.
8 І вона сказала йому: Амінь!
9 І спали обидва тієї ночі. І встав Рагуель, пішов і
зробив могилу,
10 кажучи: Боюся, щоб і він не помер.
11 Коли Рагуїл увійшов до свого дому,
12 Він сказав своїй дружині Едні. Пошли одну з
служниць, і нехай вона подивиться, чи він живий, а
якщо не буде, то ми поховаємо його, і ніхто не
дізнається.
13 І служниця відчинила двері, і ввійшла, і знайшла їх
обох сплячими,
14 І, вийшовши, сказав їм, що він живий.
15 Тоді Рагуїл віддав хвалу Богу й сказав: «О Боже,
гідний Ти бути прославленим усією чистою та святою
хвалою; тому нехай славлять Тебе святі Твої з усіма
створіннями Твоїми; і нехай усі ангели Твої та обрані
Твої славлять Тебе навіки.
16 Достойний Ти хвали, бо Ти мене потішив; і це не
прийшло до мене, про що я підозрював; але Ти вчинив
з нами за великою милістю Твоєю.
17 Прославлений Ти, бо Ти помилував двох
єдинородних синів своїх батьків: помилуй їх, Господи,
і закінчи життя їх у здоров’ї з радістю та милосердям.
18 Тоді Рагуїл наказав своїм слугам насипати могилу.
19 І справляв він весілля чотирнадцять днів.
20 Бо перед тим, як закінчилися дні весілля, Рагуїл
сказав йому під клятвою, що він не повинен
відлучатися, доки не закінчаться чотирнадцять днів
шлюбу;
21 І тоді він мав би взяти половину свого майна та
безпечно піти до свого батька; і мав би отримати решту,
коли ми з дружиною помремо.
РОЗДІЛ 9
1 Тоді Товіас покликав Рафаїла і сказав йому:
2 Брате Азарію, візьми з собою слугу і двох верблюдів,
і йди в Мідійські люті до Габаїла, і принеси мені гроші,
і приведи його на весілля.
3 Бо Рагуель поклявся, що я не піду.
4 Та мій батько лічить дні; і якщо я довго забарюся, він
дуже пошкодує.
5 І вийшов Рафаїл, і ночував у Ґаваїла, і дав йому
почерк; він виніс запечатані мішки та дав їх йому.
6 І рано вранці вийшли обоє разом, і прийшли на
весілля, і Товій благословив свою жінку.
РОЗДІЛ 10
1 А Товіт, його батько, рахував кожен день, і коли
спливли дні дороги, а вони не прийшли,
2 Тоді Товіт сказав: Чи вони затримані? чи Ґаваїл
помер, і немає людини, яка б дала йому гроші?

6. 3 Тому він дуже жалкував.
4 Тоді жінка його сказала йому: Син мій помер, бо він
довго сидів; і вона почала голосити за ним і сказала:
5 Тепер я ні до чого, сину мій, відколи я відпустив тебе,
світло очей моїх.
6 Йому Товіт сказав: Мовчи, не дбай, бо він безпечний.
7 Але вона сказала: Мовчи, і не обманюй мене; мій син
мертвий. І вона щодня виходила на дорогу, якою вони
йшли, і не їла м’яса вдень, і не переставала цілі ночі
оплакувати свого сина Тобіаса, аж поки не спливли
чотирнадцять днів весілля, про які Рагуїл поклявся.
провести там. Тоді Товій сказав Рагуїлу: Відпусти мене,
бо мій батько та моя мати більше не шукають мене.
8 Але його тесть сказав йому: Залишайся зі мною, і я
пошлю до твого батька, і вони розкажуть йому, як у
тебе справи.
9 Але Товій сказав: Ні; але відпусти мене до батька.
10 Тоді Рагуїл устав і дав йому Сару, свою жінку, і
половину свого майна, слуг, і худобу, і гроші.
11 І він поблагословив їх, і відпустив їх, кажучи: Нехай
Бог Небесний дасть вам щасливу дорогу, діти мої!
12 І сказав він своїй дочці: Шануй свого батька та свою
свекруху, які тепер є твоїми батьками, щоб я міг
почути про тебе добре слово. І він поцілував її. Една
також сказала Тобіасу: Господь небес відновить тебе,
мій дорогий брате, і дасть мені побачити твоїх дітей
моєї дочки Сари, перш ніж я помру, щоб я могла радіти
перед Господом: ось, я віддаю тобі свою дочку
особлива довіра; де не благай її зла.
РОЗДІЛ 11
1 Після цих подій Товій пішов своєю дорогою,
прославляючи Бога за те, що Він дав йому успішну
подорож, і поблагословив Рагуїла та Едну, його жінку,
і пішов своєю дорогою, аж поки вони не наблизилися
до Ніневії.
2 Тоді Рафаїл сказав Товії: Ти знаєш, брате, як ти
покинув свого батька.
3 Поспішаймо перед твоєю жінкою та приготуй дім.
4 І візьми жовч риби в свою руку. І пішли вони своєю
дорогою, а пес за ними.
5 А Анна сиділа, дивлячись на дорогу свого сина.
6 І коли вона побачила, що він йде, то сказала до його
батька: Ось іде твій син і чоловік, що був із ним.
7 Тоді Рафаїл сказав: Я знаю, Тобіасе, що твій батько
відкриє очі.
8 Тож помасти йому очі жовчю, і, уколовшись нею, він
потреться, і білість відпаде, і він побачить тебе.
9 Тоді Анна вибігла, і впала на шию сина свого, і
сказала йому: «Оскільки я бачила тебе, сину мій,
віднині я рада померти». І плакали обоє.
10 Товит також вийшов до дверей і спіткнувся, але
його син підбіг до нього,
11 І схопив свого батька, і він випив жовчю на очі
батька свого, кажучи: Надійся, батьку мій!
12 І коли його очі забагніли, він потер їх;
13 І білість зійшла з кутів його очей, і коли він побачив
свого сина, він упав йому на шию.
14 І він заплакав і сказав: Благословенний Ти, Боже, і
благословенне ім'я Твоє навіки! і благословенні всі
святі ангели Твої:
15 Бо Ти бичував і змилосердився наді мною, бо ось я
бачу свого сина Товію. І пішов його син, радіючи, і
розповів батькові про велике, що сталося з ним у Мідії.
16 Тоді Товит вийшов назустріч своїй невістці до воріт
Ніневії, радіючи та славлячи Бога; і ті, хто бачив, як він
ішов, дивувалися, бо він прозрів.
17 Товія ж подякував перед ними, бо Бог змилувався
над ним. І коли він підійшов до невістки своєї Сари, то
поблагословив її, кажучи: Ласкаво просимо, дочко!
Благословенний Бог, що привів тебе до нас, і
благословенні батько твій і мати твоя! І була радість
серед усіх його братів, що були в Ніневії.
18 І прийшли Ахіахар і Насбас, син його брата:
19 І весілля Товії відбулося сім днів у великій радості.
РОЗДІЛ 12
1 Тоді Товіт покликав свого сина Товію і сказав йому:
«Сину мій, дивись, щоб той чоловік отримав свою
платню, яка була з тобою, і ти повинен дати йому
більше».
2 І сказав йому Товій: О батьку, мені не зашкодить
дати йому половину тих речей, які я приніс.
3 Бо він безпечно повернув мене до тебе, і зцілив мою
жінку, і приніс мені гроші, і так само зцілив тебе.
4 Тоді старий сказав: Це належить йому.
5 Тож він покликав ангела, і той сказав йому: Візьми
половину з усього, що ти приніс, і йди безпечно.
6 Тоді він розлучив їх обох і сказав до них:
Благословіть Бога, хваліть Його, і величайте Його, і
хваліть Його за те, що Він зробив вам на очах усіх
живих. Добре хвалити Бога, і звеличувати ім’я Його, і з
честю звіщати діла Божі; тож не зволікай хвалити його.
7 Добре зберігати таємницю царя, але чесно відкривати
діла Божі. Роби добре, і зло не торкнеться тебе.
8 Молитва добра з постом, милостинею та праведністю.
Краще трохи з праведністю, ніж багато з неправдою.
Краще милостиню давати, ніж золото збирати:
9 Бо милостиня визволяє від смерті й очищає всякий
гріх. Ті, хто чинить милостиню та справедливість,
будуть наповнені життям:
10 А ті, хто грішить, вороги власного життя.
11 Справді, я нічого не буду приховувати від тебе. Бо я
сказав: Добре було зберігати таємницю царя, але чесно
було відкривати діла Божі.
12 Тож тепер, коли ти молилась і Сарра, твоя невістка,
я приніс пам'ять про твої молитви перед Святим; і коли
ти ховав померлого, я також був із тобою.
13 І коли ти не забарився встати й залишити свій обід,
щоб піти покрити померлого, не сховалося від мене
добро твоє, але я був із тобою.
14 А тепер Бог послав мене зцілити тебе й Сару, твою
невістку.
15 Я Рафаїл, один із семи святих ангелів, які
представляють молитви святих і які входять і виходять
перед славою Святого.
16 І стривожилися обидва, і впали на обличчя свої, бо
боялися.
17 Він же сказав їм: Не бійтеся, бо добре буде вам;
тому хвала Богові.
18 Бо не з ласки моєї, але з волі нашого Бога я прийшов;
тому хваліть його навіки.

7. 19 Усі ці дні Я являвся тобі; але я не їв і не пив, а ви
бачили видіння.
20 Отож, дякуйте Богові, бо я йду до Того, Хто послав
мене; але пишіть усе, що зроблено, у книзі.
21 І, підвівшись, вони більше не бачили його.
22 Потім вони зізналися у великих і дивовижних ділах
Божих і в тому, як ангел Господній явився їм.
РОЗДІЛ 13
1 Тоді Товіт написав молитву радості та сказав:
Благословен Бог, що живе вічно, і благословенне його
царство!
2 Бо Він бичує та милосердя, Він провадить до пекла й
підіймає, і немає нікого, хто міг би уникнути Його руки.
3 Визнайте Його перед поганами, сини Ізраїля, бо Він
розсіяв нас між ними.
4 Там сповіщайте про Його велич і прославляйте Його
перед усіма живими, бо Він наш Господь, і Він Бог наш
Отець навіки.
5 І бичуватиме Він нас за беззаконня наші, і знову
помилує, і збере нас із усіх народів, серед яких Він нас
розсіяв.
6 Якщо ви повернетеся до Нього всім своїм серцем і
всім своїм розумом, і будете поводитися перед Ним
чесно, тоді Він навернеться до вас і не сховає від вас
Свого лиця. Тому подивіться, що він зробить із вами, і
визнайте його всіма устами, і хваліть Господа
могутнього, і звеличуйте вічного Царя. У землі мого
полону я прославляю Його, і звіщаю Його могутність і
велич грішному народу. О ви, грішники, зверніться й
чиніть справедливість перед ним: хто знає, чи прийме
він вас і помилує вас?
7 Звеличуватиму Бога мого, і хвалитиме душа моя
Царя небесного, і радітиме величчю Його.
8 Нехай говорять усі люди, і нехай усі хвалять Його за
Його праведність.
9 Єрусалиме, місто святе, Він бичуватиме тебе за
вчинки дітей твоїх і знову помилує синів праведних.
10 Хваліть Господа, бо Він благий, і хваліть вічного
Царя, щоб знову відбудувався в тобі скинію Його з
радістю, і нехай Він звеселить там у вас полонених, і
нехай полюбить у вас назавжди тих, які жалюгідні.
11 Багато народів прибудуть здалеку до імені Господа
Бога з дарами в руках, саме дарами небесному цареві;
всі покоління славлять Тебе з великою радістю.
12 Прокляті всі, хто ненавидить тебе, і благословенні
всі, хто любить тебе навіки.
13 Радійте та веселіться за синів праведних, бо вони
будуть зібрані разом і благословлять Господа
праведних.
14 Блаженні ті, що кохають тебе, бо вони радітимуть
миром твоїм; бо вони зрадіють тобою, побачивши всю
славу твою, і будуть радіти повік.
15 Нехай душа моя благословить Бога, великого Царя.
16 Бо Єрусалим буде збудований сапфірами, і
смарагдами, і дорогоцінним камінням, твої мури,
башти та зубці щирим золотом.
17 І вулиці Єрусалиму будуть вимощені берилом, і
карбункулом, і камінням офірським.
18 І всі вулиці його скажуть: Алілуя! і будуть хвалити
Його, кажучи: Благословен Бог, що возвеличив це
навіки!
РОЗДІЛ 14
1 І Товит перестав хвалити Бога.
2 І було йому п'ятдесят і вісім років, коли він втратив
зір, який повернувся до нього через вісім років. І він
давав милостиню, і він зростав у страху Господа Бога, і
хвалив Його.
3 І коли він дуже постарів, то покликав свого сина та
синів свого сина та й сказав йому: Сину мій, візьми
своїх дітей; бо ось я постарів і готовий піти з цього
життя.
4 Іди в Мідію, сину мій, бо я справді вірю в те, що
говорив Йона пророк про Ніневію, що вона буде
знищена; і що на деякий час мир краще буде в Мідії; і
що наші брати будуть лежати розпорошені на землі з
тієї доброї землі: і Єрусалим буде спустошений, і дім
Божий у ньому буде спалений, і буде спустошений на
час;
5 І що Бог знову змилосердиться над ними, і приведе їх
знову в землю, де вони побудують храм, але не такий,
як перший, доки не виповниться час того віку; а потім
вони повернуться з усіх місць свого полону, і збудують
Єрусалим славно, і дім Божий буде збудований у
ньому назавжди славетною будівлею, як говорили про
нього пророки.
6 І навернуться всі народи, і боятимуться правдиво
Господа Бога, і поховають своїх ідолів.
7 Так усі народи будуть хвалити Господа, і народ Його
визнаватиме Бога, і Господь підійме народ Свій; і всі ті,
хто любить Господа Бога в правді та справедливості,
будуть радіти, чинячи милосердя до наших братів.
8 А тепер, сину мій, вийди з Ніневії, тому що те, що
сказав пророк Йона, обов’язково збудеться.
9 Але ти дотримуйся закону та заповідей, і будь
милосердним та справедливим, щоб тобі було добре.
10 І поховай мене гідно, і матір твою зі мною; але
більше не залишайтеся в Ніневії. Згадай, сину мій, як
Аман впорався з Ахіахаром, який його виховав, як зі
світла він вивів його в темряву, і як він винагородив
його знову: все ж Ахіахар був врятований, але інший
отримав свою нагороду: він пішов у темряву. Манасія
подав милостиню й уникнув смертельних пасток, які
вони поставили для нього, а Аман потрапив у сітку й
загинув.
11 Тому тепер, сину мій, подумай, що робить
милостиня і як визволяє праведність. Сказавши це, він
спочив на ліжку, маючи сто вісім і п'ятдесят років. і він
поховав його з честю.
12 І коли померла мати його Анна, він поховав її з
батьком своїм. Товія ж пішов із своєю жінкою та
дітьми в Екбатане до свого тестя Рагуїла,
13 Де він постарів із пошаною, і поховав свого тестя та
тещу з честю, і він успадкував їхнє майно та майно
свого батька Товіта.
14 І помер він у Екбатані в Мідії, маючи сто двадцять
сім років.
15 Але перед смертю він почув про знищення Ніневії,
яку захопили Навуходоносор і Ассуер; і перед смертю
він радів Ніневії.