Світло біблійного слова, крилаті вислови

1. Світло біблійного
слова
бібліографічна розвідка для користувачів
середнього та старшого шкільного віку
Кропивницький
2018

2. Біблія – найпоширеніша у світі книжка, з якої
наш народ протягом століть поповнював
фразеологічний запас української мови,
збагачуючи її.
Отож, шановні читачі, вирушайте у подорож, і
нехай вона поглибить ваші знання з історії
світової культури, збагатить вашу мову, навчить
розумінню, співчуттю і всеохоплюючій любові.

3. Волхвами називали мудрих людей. За Віфлеємською
зіркою знайшли волхви немовля Ісуса, вклонилися до
землі і піднесли Йому дари (подарунки) свої: золото,
ливан (ладан) і смирну (дорогоцінну запашну оливу).

4. Своїми дарами волхви
показали, що Ісус є і Цар, і
Бог, і Людина. Золото як
Цареві (у вигляді данини
чи податку), ладан як Богу
(ладан використовується
при богослужінні), а
смирну – як людині, яка
мусить померти (тому що
померлих намащували і
натирали тоді запашними
оліями).

5. Далі волхви, уві сні, отримали одкровення не повертатися
до Ірода, й іншою дорогою відійшли прямо у свій край.
Вислів «дари волхвів» став крилатим. Так говорять про
несподівані багаті подарунки або приємну несподіванку.
Волхви – могутні люди, яким багато підвладно.

6. Каїн був старшим сином Адама
і Єви, Авель – молодшим. Авель
був пастухом отари, а Каїн –
рільником. Каїн приніс Богові
жертву плодами землі. А Авель –
перворідних овець з отари та
їхнього лою. Бог прийняв жертву
Авеля і не прийняв жертви Каїна.
Каїн, побачивши, що він не
прощений Богом, похилив голову.
«І казав Господь Каїнові: «Чого ти
розгнівався, і чого похилилось
обличчя твоє? Отож, коли ти
добре робитимеш, то підіймеш
обличчя своє, а коли недобре, то в
дверях гріх підстерігає» .

7. Видно, брати посварилися: «І
говорив Каїн до Авеля, брата
свого». І – як наслідок: «І
сталось, як були вони в полі,
повстав Каїн на Авеля, брата
свого, – і вбив його».
Бог питає Каїна: «Де Авель,
твій брат?» А той відказує: «Не
знаю. Чи я сторож брата свого?».
І сказав Господь: «Що ти
зробив? Голос крові брата твого
взиває до Мене з землі».
Страшною була кара Господня –
кара безсмертям: нехай живе і
мучиться. «І вмістив Господь
знака на Каїні, щоб не вбив його
кожен, хто стріне його».

8. Звертаючись до своїх учнів, апостолів, Ісус каже: «Ви – сіль землі.
Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже ні на що,
хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви – світло для
світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховинні гори. І не
запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на
свічник, – і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить
перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця
вашого, що на небі». Вислів «сіль землі» вживається тоді, коли
говориться про активну, творчу силу народу, про тих, хто виділяється
своєю значущістю і є світлом, світильником для інших.

9. Вираз походить з Нагірної проповіді Христа: «Стережіться фальшивих
пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки. По
їхніх плодах ви пізнаєте їх». Ця думка далі розвивається так: «Бо хіба ж
виноград на тернині збирають, або фіги – із будяків? Так ото родить добрі
плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі… Усяке ж дерево,
що доброго плоду не родить, – зрубується та в огонь укладається. Ото ж бо, –
по їхніх плодах ви пізнаєте їх».
Вислів «вовк в овечій шкурі» ми вживаємо, коли говоримо про лицеміра,
який свої злі наміри ховає під личиною добродушності, чесності, лагідності.

10. Перед вами ніби схожі рослини, але ліворуч – кукіль, а
праворуч – пшениця. У притчі розповідається про чоловіка,
який посіяв був добре насіння на полі своїм, а коли люди
поснули, прийшов ворог його і посіяв поміж пшеницею кукіль.
Побачивши те, раби свого господаря хотіли піти і вирвати
кукіль. Але господар не дозволив цього їм, сказавши: «Ні, –
щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і
пшеницю.

11. Залишіть, – хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива
накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у
снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні
моєї». У наш час вислів уживається зі значенням –
відокремлювати шкідливе від корисного, погане від хорошого.

12. Вислів «гнати крамарів із
храму» пов'язаний з останнім і
трагічним для Ісуса приїздом до
Єрусалиму.
І зближалася Пасха іудейська, і до
Єрусалиму подався Ісус. І знайшов
він, що продавали у храмі волів, і
овець, і голубів та сиділи
міняльники. І, зробивши бича з
мотузків, він вигнав із храму всіх, –
вівці й воли, а міняльникам гроші
розсипав і поперевертав столи. І
сказав продавцям голубів: «Заберіть
оце звідси і не робіть з дому Отця
мого дому торгового!». У
переносному значенні «гнати
крамарів із храму» боротися проти
людей, які використовують велику
справу у своїх дрібних, – нечистих
цілях.

13. Місце, де було розіп'ято Христа,
зветься Голгофа, що значить
«череповище». Це круглий горб,
схожий на череп, на північний захід від
Єрусалима, за міською стіною.
Християнські богослови пов'язують
назву з черепом Адама, який начебто
лежав під хрестом, і кров Христа
змивала первородний гріх Адама і
людства. Це ми бачимо на картині
Беато Анджеліко «Розп'яття зі святим
Миколаєм і Франціском».
«Голгофа» в переносному значенні
– страждання, муки моральні та
фізичні; подвижництво. Слово
«Голгофа» вживається також
розширено – на позначення важкого
шляху до поставленої мети.

14. Нащадки синів Ноєвих, які
прийшли на нову рівнину,
вирішили збудувати місто та
звести башту, вершина якої
буде «аж до неба». Їхня мета –
прославити своє ім’я та
згуртуватися, щоб не
розпорошитися по всій землі.
Проте Бог, зійшовши й
побачивши місто та вежу,
вирішив змішати їхні мови,
щоб вони перестали розуміти
один одного.
Навіщо? Застерегти від
людської гордині, яка б просто
розквітла за умови успішного
завершення будівництва.

15. У чоловіка одного було два сини.
І молодший із них сказав батькові:
«Дай мені, батьку, належну частину
маєтку!» І той поділив між ними
маєток. А по небагатьох днях зібрав
син молодший усе та й подавсь до
далекого краю, і розтратив маєток
свій там, живучи марнотратно. А як
він усе прожив, настав голод
великий у тім краю і він став
бідувати. І пішов він тоді і пристав
до одного з мешканців тієї землі, а
той вислав його на поля свої пасти
свиней. І бажав він наповнити
шлунка свого хоч стручками, що їли
їх свині, та ніхто не давав їх йому.

16. Тоді він спам'ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають
хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого та й
скажу йому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе...
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з твоїх
наймитів...».
І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його
батько вгледів його – і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию
йому, і почав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче,
проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...»

17. А батько рабам своїм каже:
"Принесіть негайно одежу найкращу, і
його зодягніть, і персня подайте на руку
йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля
відгодоване та заколіть, – будемо їсти й
радіти, бо цей син мій був мертвий – і
ожив, був пропав – і знайшовся!" І
почали веселитись вони» (Лука, 15: 11-
24).
Чи завжди син знаходив у собі силу
переступити через свою пиху,
зарозумілість, гонор і прийти до батька
проситися не в сини, а в наймити, бо
усвідомив усю глибину своєї провини?
Крилатий вислів «блудний син» (він
ще вживається у формі «син
марнотратний») позначає людину, яка
розкаялася, усвідомила свої помилки.

18. Біблійний вираз: «І судитиме [Слово Боже] народи, й
каратиме багато племен; і перекують мечі свої на рала і списи
свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше
воювати.» (Книга пророка Ісайі, 2, 4).
У сучасній літературній мові «перекувати мечі на рала» –
роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів.

19. Вислів походить з
Нового Заповіту, де Бог
говорить: «Я є альфа і
омега, початок і кінець».
Фразеологізм побудований
на зіткненні антонімічних
компонентів: альфа і омега
– перша і остання літери
грецького алфавіту. Має
більш загальне значення:
«сутність, основа чого-
небудь, найголовніше в
чому-небудь».

20. Нащадки Адама, рід людський. Цей вислів став крилатим у нас
завдяки Шевченковій поемі « Сон», де є такі слова:
Усі на сім світі -
і царята, і старчата
– Адамові діти.
Коли кажуть «за Адама», «за часів Адама», - мають на увазі дуже
віддалені від нас часи.

21. Початком своїм вислів сягає
вглиб віків. За давніми
жорстокими звичаями, людина,
засуджена на смерть, несла свій
хрест до місця страти, де її
розпинали. Так Ісус Христос
пройшов дорогою страждань до
Голгофи з хрестом на плечах, бо
його доля була визначена Богом
наперед.
У переносному значенні «нести
свій хрест» — означає терпіти
тяжку долю, великі страждання,
одстоюючи справедливість чи
певну ідею.

22. Ісус використав цей
образний вираз у Нагорній
проповіді,
нагололошуючи: «щоб ті
не розтоптали дорогоцінне
каміння і не розтерзали
людину, що їх кинула».
Використовується із
значенням: не витрачайте
марно слів перед людьми,
які не здатні зрозуміти вас
і не дослухаються до
вашої думки.

23. Ісус звернувся до Хоми: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої
подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти
невіруючий, але віруючий!" А Хома відповів і сказав Йому: "Господь мій і Бог
мій!»
Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні,
що не бачили й увірували!».
У сучасній мові «Хомою невірним» називають людину, яка не хоче
повірити очевидним фактам, сумнівається в тому, що є істиною для інших.
У Євангелії від Іоана
розповідається, що Хоми не було
серед апостолів, коли до них
приходив воскреслий Христос, тому
він і не повірив у
воскресіння Христа: "Коли на руках
Його знаку відцвяшного я не побачу, і
пальця свого не вкладу до відцвяшної
рани, і своєї руки не вкладу до боку
Його, - не ввірую!"

24. «...Ісус же сказав їм: не
буває пророка без пошани,
хіба тільки в вітчизні своїй
та в домі своєму».
Крилатий вислів має
переносне значення: люди
охоче прислухаються до слів
сторонніх осіб і зовсім не
цінять навіть найрозумніших
думок, якщо вони належать
близьким.
Більшість не вірить у
талант, геніальність або
істинність слів людини, яка
знаходиться поруч з ними.
Передбачається, що все
істинно мудре правильне і
т.п. може народитися не тут,
а десь в прекрасному далечі.
Від такої невіри застерігає
Ісус.

25. Абрамович, С. Д. Священні книги людства: веди,
Авеста, Біблія, Коран: Посібник для вчителя / С. Д.
Абрамович. – Х.: Ранок: Веста, 2003. – 192 с. –(Б-чка
вчителя зарубіжної л-ри).
Бетчелор М. Дитяча Біблія у 365 оповіданнях: біблійні історії /
М. Бетчелор. – К.: Світло на Сході, 2015. – 416 с. : іл.
Біблія для всієї родини: пер. з грецької та уклад. Л.
Герасимчук. – Х.: Торсінг ПЛЮС, 2006. – 272 с.: іл.
Библия для детей. – ФРГ: Христианское издательство, 1993. –
347 с. : ил.

26. Біблія для дітей та юнацтва: переказав Л. Герасимчук. – К.: Школа,
2007. – 232 с. : іл.
Біблія: для сімейного читання з коментарями та ілюстраціями. – К.:
Грані-Т, 2008. – 144 с.: іл.
Коваль А. П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного
походження в українській мові / А.П.Коваль. – К.: Либідь, 2001.
– 312 с.
Куценко Л. В. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. –
Кіровоград: Степова Еллада, 1999. – 56 с.
Свята історія: біблія в оповіданнях для дітей / Скорочен. переказ П.
Воздвиженського. – К. : Літопис - ХХ, 1998. – 80 с.: іл.
Хаткіна, М. О. Біблійні історії для дітей: старий і Новий Заповіт /
М. О. Хаткіна; пер. з рос. О. Зав'язкіна. – Донецьк: БАО, 2008. –
288 с.: іл.

27. Баранова Вікторія . Слово Боже рятує любов´ю...: вивчення Біблії у 8-
му класі / Вікторія Баранова // Українська мова та література. –
2006. – № 1-2. – С. 12-14.
Говорунець, Зоя. Мудрість – дар Божий: урок християнської етики, 5
клас / З. Говорунець // Всесвітня література в сучасній школі. –
2018. – № 4. – С. 14-18: портр.
Гордієнко Людмила. Будуйте храм в душі своїй: урок за темою
"Біблія – Книга Книг" з використанням інтерактивних прийомів /
Людмила Гордієнко // Всесвітня література в середніх навчальних
закладах України. – 2011. – № 2. – С. 26-28.
Маленко О. Крилаті скарби Біблії / О. Маленко // Я вивчаю
українську. – 2012. – № 2. – С. 4-9.
Прадійчук Олена. Подорож у країну радості та щастя: урок з
християнської етики, 5 клас / О. Прадійчук // Всесвітня література
в сучасній школі. – 2017. – № 11. – С. 17-20: портр.

28. Слово Боже до людини: біблія (добірка матеріалів) // Позакласний
час. – 2014. – № 12. – С. 3-8.
Степанюк, М. Розробки занять: в історію крилатих висловів / М.
Степанюк // Бібліотечка "Дивослова". – 2011. – № 4. – С. 8-56.
Трибунська, Т. А. Будуйте храм у душі своїй [Текст] : Біблія -
Книга книг. Новий Заповіт / Т. А. Трибунська // Зарубіжна
література в школах України. – 2015. – № 6. – С. 16-19.
Фурсова, Л. О. Знайомство з Книгою Книг має бути цікавим: два
уроки за темою "З біблійних переказів" / Л.О. Фурсова //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2006. – № 8. – С. 43-46.
Фразеологізми біблійного походження з античної літератури та
міфології // Бібліотечка "Дивослова". – 2018. – № 4. – С. 45-47 .