сон, розлади, лікування

1. СОН ТА ЙОГОСОН ТА ЙОГО
РОЗЛАДИРОЗЛАДИ

2. Оптимальна тривалість сну у здорових
людей різна і міняється з віком.
Найбільша потреба у сні у дітей, найменша -
в старості.
 У дорослої людини середніх років
потреба уві сні в межах 5 - 10 год. на
добу (в середньому 6-8 год).
 Фізіологічний сенс сну до цих пір не
уточнений, хоча відомо, що від його якості
і тривалості багато в чому залежить
самопочуття людини в періоди неспання,
настрій, фізична і психічна активність,
працездатність.

3.  Сон – складний, неоднорідний,
фазний стан:
◦ повільний (повільнохвильовий) сон
◦ швидкий (парадоксальний) сон.
У ранньому дитячому віці по тривалості
переважає швидкий сон, а надалі - сон
повільний.

4. Повільний сонПовільний сон
 Чотири стадії
 1 стадія - дрімота або стадія засипання
-характеризуется нізкоамплітудною, нерегулярною,
переважно високочастотною активністю ЕЕГ, а також
повільними рухами очей при електроофтальмографії
(ЕОГ).
 ІІ стадія - неглибокий повільний сон - короткочасні
генералізовані високоамплітудні хвилі (К-комплекси),
низько- і средньоамплітудні коливання частотою 12-15
Гц (сонні веретена).
 ІІІ стадія - стадія глибокого повільного сну -
високоамплітудні повільні фонові коливання в тета- і
дельта-діапазонах (20-50%), К-комплекси і сонні
веретена.
 IV стадія - найбільш глибокий повільний сон,
високоамплітудні (75 мкв і більш) дельта-хвилі, що
становлять 50% і більш за всі коливання; кількість
сонних веретен при цьому зменшується.
 ІІІ та IV стадія – дельта сон

5. В процесі повільного сну:
знижується АТ,
зменшуються частота серцевих скорочень і
дихальних рухів,
на декілька десятих градуса знижується
температура тіла.
Тривалість повільного сну у дорослої
людини в нормі складає 75-80% всього
періоду нічного сну.
При повільному сні м'язовий тонус
зберігається і спляча людина іноді міняє
позу, швидкі рухи очей при цьому відсутні.

6. Швидкий (парадоксальний сон).
Характерні:
◦ швидкі рухи очей,
◦ зниження тонусу всіх м'язів за винятком
зовнішніх очних м'язів і деяких м'язів
носоглотки,
◦ на ЕЕГ - низькоамплітудні швидкі хвилі (6-22
Гц),
◦ на ЕОГ - групи швидких рухів очей.
◦ відсутні глибокі сухожильні рефлекси і Н-
рефлекси.
◦ При пробудженні в фазу швидкого сну
більшість людей згадують яскраві,
нерідко емоційно насичені сновидіння.

7. Фаза швидкого сну змінює фазу повільного сну
приблизно через 90-100 хв сну і у дорослої
людини складає 20-25% його загальній
тривалості.
Під час швидкого сну:
пригнічується функція терморегуляторних механізмів,
реакція дихального центру на концентрацію СО2 в
крові,
дихання стає нерегулярним, неритмічним,
можлива нестабільність АТ і частоти пульсу,
ерекція (диференціація між психологічною і
органічною імпотенцією).

8. У нормі при засипанні спочатку наступає
повільний сон,потім - швидкий.
за ніч 6 – 8 циклів.
Незадовго до пробудження зазвичай
з'являються передвісники закінчення сну:
сплячий частіше міняє позу,
підвищується температура тіла,
наростає і знижена під час сну концентрація
кортикостероїдів, зокрема кортізола, в крові.

9. Співвідношення тривалості повільного і
швидкого сну з віком міняється:
 у новонароджених приблизно половина
сну доводиться на швидкий сон, в
подальшому тривалість швидкого сну
поступово зменшується.
 Зміна неспання і сну, а також зміна
фаз сну, залежать від стану
активуючих структур ретикулярної
формації.

10. Уві сні міняється активність функцій
ендокринної системи.
Протягом 2 перших годин сну збільшена
секреція соматотропного гормону (СТГ) і
зменшена продукція кортізола.
Вночі посилюється секреція пролактину,
особливо відразу після засипання.
До часу закінчення нічного сну наростає
виділення АКТГ і кортізола.
Певну роль в розвитку сну і підтримці
циркадного ритму, по одній з гіпотез,
виконують гіпногені пептиди,
концентрація яких особливо значна в
структурах лімбіко-ретикулярного
комплексу.

11. СновидінняСновидіння
Сновидіння - ілюзорні явища, що
виникають під час сну, які можуть бути
різному ступеню яскравості і складності
По З.Фрейду, «сновидіння - це життя
свідомості під час сну»,
 «сни... вид реакції нашої свідомості на
стимули, що діють на людину впродовж
того часу, коли він спить».

12. На зміст сновидінь впливає поточна
неадекватно оцінювана інформація, що
поступає в мозок від екстеро- і
інтерорецепторов, що подразнюються в
період сну.
Проте на характер сновидінь впливають
і попередні події, розумові процеси,
К.Юнг (послідовник З.Фрейда)
«сновидіння - це залишок психічної
діяльності під час сну і відображають
думки, враження і настрої попередніх
днів».
І.М.Сеченов: «сновидіння - небувала
комбінація бувалих вражень».

13. Сновидіння - під час швидкої фази сну,
яка завершує кожен його цикл і
протягом ночі зазвичай повторюється
кілька разів.
При пробудженні з повільної фази сну
слідів сновидіння в пам'яті, як правило,
не зберігається,
Іноді з повільною фазою сну можуть
бути зв'язані сни, що запам'ятовуються,
часто кошмарні;
у таких випадках пробудження може
супроводжуватися станом тимчасової
дезорієнтації, відчуттям страху.

14. Порушення сну (диссомнії)Порушення сну (диссомнії)

15. Порушення сну (диссомнії)Порушення сну (диссомнії)
Розлади сну найчастіше виявляються
порушенням засипання і підтримки стану
сну.
При одноразовому скринінговому
опитуванні будь-яких груп населення
скарги на утруднення засипання і нічні
пробудження пред'являють 15% опитаних,
а протягом року ці порушення відзначають
30% людей.
Частота таких порушень сну наростає з
віком:
у молодих - скарги на труднощі засипання,
у немолодих - на підтримку сну (Попов Ю.В., Вид
В.Д., 1997).

16. Деякі пацієнти стверджують, що вони
взагалі не сплять.
Разом з тим, як відзначає А.М.Вейн, що
багато років присвятив вивченню
проблеми сну, не вдається спостерігати
людей, у яких сон повністю відсутній.
Сон може бути зміненим, але він
людині життєво необхідний і ніколи
не зникає спонтанно.

17.  При насильницької депрівації сну - важкі прояви фізичного
стомлення і наростаючі розлади психічної діяльності:
 Перші 3 доби – виражені емоційні і вегетативні розлади,
зниження загальної рухової активності, розлад координації
рухів і їх цілеспрямованості.
 До кінця 4-ої доби - розлади свідомості, орієнтації, що
виявляються утрудненням, неможливістю рішення
елементарних задач, періодичним станом дереалізації, появою
ілюзій, галюцинацій.
 Після 5 діб - неможливість виконання простих інструкцій,
розлади мови, яка стає невиразною, неосмисленою.
Періодично відбувається непереборне засипання, нерідко з
розплющеними очима, можливо повне глибоке відключення
свідомості.
 На ЕЕГ в таких випадках виявляється депресія альфа-ритму,
який заміщається повільними хвилями.
 Депрівация сну, разом з супутніми психофізіологічними
розладами, виявляється і значними біохімічними зрушеннями.

18. Після припинення насильницькою
депрівації сну виникає пролонгований
сон, в якому найбільш трива фаза
глибокого повільного сну (дельта-сну),
що підкреслює його необхідність для
відновлення життєвих сил організму.

19. Александровський Ю.А. і співавт. (2000)
виділяють наступні форми диссомнії:
1.епізодичну, при якій розлади сну
виявляються до 1 тижня;
2.короткочасну - тривалістю 1-3 тижня;
3.хронічну - тривалістю більше 3 тижнів.

20. Епізодична диссомнія при:
◦ невротичній реакції на емоційний стрес
◦ наслідок впливу в період, відведений для сну,
екзогенних подразників (яскраве світло, звуки і інші
дії, зміна міся проживання).
◦ неправильне застосування деяких ліків, зокрема,
психостимулюючих і тонізуючих лікарських
препаратів.
◦ незадоволені потреби (спрага, голод і ін.).
◦ порушення режиму сну і неспання (нічні чергування,
часті перельоти на великі відстані з перетином при
цьому часових поясів).
Короткочасна диссомнія:
◦ при неврозах і неврозоподібних станах,
◦ при соматичних захворюваннях, що супроводжується
болем, свербінням і іншими відчуттями, які заважають
сну.
Хронічна диссомнія:
◦ соматичне
◦ психічне захворювання, зокрема депресія.

21. Диссомнія може бути:
◦ Передсомнічна - порушення засипання,
◦ інтерсомнічна - часті пробудження,
уривчастість сну
◦ Постсомнічна - раннє пробудження, з
подальшою неможливістю продовження сну,
зазвичай супроводжується відчуттям
дискомфорту, розбитості, стомленості.

23. Пацієнти з функціональною диссомнією нерідко
зловживають прийомом снодійних засобів,
алкоголю, що зазвичай погано позначається на
якості сну.
Вранці їм зазвичай властиве відчуття
незадоволеності сном, «несвіжість», поганий
настрій, стан астенії, іноді легке оглушення
(сонне «сп'яніння»), неможливість швидко і
повноцінно включатися в активну діяльність,
головний біль.
В результаті виникають хронічна
незадоволеність сном, підвищена
стомлюваність, дратівливість, виснажуваність.
При цьому можливі прояви іпоходричного
синдрому, депресії.

24. Екзогенні інсомнії:
Незвичайна обстановка,
Шум,
Прийом алкоголю
Прийом лікарських засобів:
◦ антидепресантів,
◦ психостімуляторов,
◦ діуретиків,
◦ діфеніна та інших протиепілептичних препаратів,
◦ бета-блокаторів,
◦ похідних ксантину,
◦ нікотину,
◦ кофєїновмісних анальгетиків,
Швидка відміна деяких ліків:
◦ седативних
◦ снодійних засобів

25. Ендогенні - зміни функцій лімбіко-
ретикулярної системи мозку:
Первинна (ідіопатична, сімейна)
диссомнія:
◦ виявляеться в дитинстві або в молодості
◦ зберігається протягом всього життя.
◦ характеризується відносно коротким,
фрагментованим сном, підвищеною
стомлюваністю вдень і нерідко дратівливістю,
депресією.

26. Розлади сну можуть бути зв'язані з
парасомніями, що виникають під час сну.
Парасомнії - анормальні епізодичні, але не
епілептичні, стани, що виникають уві сні:
◦ сноходіння (сомнабулізм),
◦ сноговоріння,
◦ нічні страхи,
◦ кошмарні сновидіння,
◦ нічні порушення серцевого ритму,
◦ гіпнічні міоклонічні сіпання,
◦ синдром центральної гіповентиляції,
◦ скреготіння зубами (бруксизм) і ін.
Походження їх переважно психогенне.

27. Причинами порушення сну також
можуть бути наступні парасомнічні
стани:
◦ гіперкінези, що заважають засипанню
(параміоклонії),
◦ соматогенний руховий неспокій уві сні
(синдром неспокійних ніг),
◦ хропіння,
◦ апное.

28. Апное (по греч. «без дихання») - затримки
дихання більш ніж на 10 с, що зазвичай
змінялися повторними епізодами вибухового
хропіння, надмірною руховою активністю і
пробудженнями під час сну.
В результаті – недостатність нічного сну -
сонливість в денний час.
Також характерно:
◦ ранішній дифузний головний біль,
◦ гіпнагогічні галюцинації,
◦ зниження лібідо,
◦ схильність до апатії,
◦ астенічний, астеноневротичний синдром.
Під час епізодів апное знижується насиченість
крові киснем, в деяких випадках виникає
брадикардія, що змінюється тахікардією.

29. Апное уві сні зустрічається у 1-3%
людей.
Серед осіб старше 50 років - у 6%
Під час апное – синусова аритмія, АГ.
Тому апное - чинники ризику
розвитку інфаркту міокарду,
інсульту.

30. Важка форма апное уві сні:
◦ епізоди апное в процесі нічного сну до 500
разів,
◦ супроводжуються сноговорінням та
пробудженням з дезорієнтованістю,
◦ у чоловіків в 20 разів частіше, ніж у жінок,
◦ зазвичай у віці 40-60 років.
◦ у 2/3 випадків хворі страждають ожирінням.
◦ часто АГ, кардіальна патологія.

31. Синдром обструктивного апное -
при порушенні прохідності верхніх
дихальних шляхів:
◦ викривлення носової перегородки,
◦ особливості будови ротоглотки,
◦ акромегалія,
◦ гіпотиреоз.

32. Центральні (церебральні) апное -
наслідок порушення регуляції дихання
при недостатності функції
задньобокових відділів довгастого
мозку:
◦ сирінгобульбія,
◦ БАС,
◦ стовбуровий енцефаліт,
◦ вертебро-базилярна недостатність.

33. Найбільш яскравим проявом парасомній
є сноходіння, лунатизм, сомнабулізм
(лат. somnus – сон, ambulare – ходити).
Сомнабулізм спостерігається у дітей і
молодих людей з підвищеною
емоційністю, гиперсенситівністью.

34.  Під час першої третини нічного сну під впливом зовнішніх подразників
(світло місяця, настільної лампи), а іноді і спонтанно, хворі здійснюють
автоматизовані складні дії:
◦ встають з ліжка,
◦ щось говорять,
◦ прагнуть кудись йти,
◦ іноді здійснюють загрозливі їх здоров'ю і життю дії (намагаються вилізти у
вікно).
 У хворого при цьому:
◦ зберігаються функції сенсорних систем і координація рухів, що дозволяють
долати часом небезпечні ситуації.
◦ відсутні емоційні реакції.
◦ амімічне обличчя,
◦ пильний погляд хоч він і слабо реагує на спроби оточуюючих впливати на
його поведінку або вступати з ним в спілкування;
 Щоб розбудити хворого потрібні значні зусилля.
 Повертаючись самостійно у ліжко або укладений в нього пасивно
хворий продовжує спати
 Напад сомнабулізму розвивається в період повільного сну і
продовжується до 15 хв.
 При пробудженні прояви сомнабулізму в пам'яті не зберігаються.
 Якщо хворий розбуджений під час сомнабулізму, він якийсь час
виявляється дезорієнтованим, розсіяним, стривоженим, іноді його
охоплює страх, і при цьому він може здійснювати неадекватні,
небезпечні, перш за все для нього самого, дії.

35. Сомнабулізм прийнято розглядати як
прояв неврозу, психопатії.
За клінічними даними і станом ЕЕГ
сомнабулізм диференціюють з нічним
припадком скроневої епілепсії з
явищами амбулаторного автоматизму.
Сомнабулізм часто поєднується з
нічними страхами, сноговорінням.
У походженні цих парасомнічних
феноменів можливе значення
генетичних, органічних і психологічних
чинників.
Сноходіння зазвичай проходить
спонтанно при досягненні 7-14 років.

36.  Нічні страхи - нічні епізоди вираженого страху,
жаху або паніки, що виникають при неповному
пробудженні і поєднуються з інтенсивними
вокалізаціями, руховим неспокоєм,
вегетативними реакціями (тахікардія, тахіпное,
мідріаз, гіпергідроз).
 Хворий сідає в ліжку або схоплюється з нього з
панічним криком.
 Такі епізоди частіше виникають у дітей протягом
першої третини нічного сну, тривають від 1 до 10
хв.
 Спроби при цьому заспокоїти хворого зазвичай
неефективні і іноді лише підсилюють у нього
відчуття страху, руховий неспокій.
 Після пробудження ці епізоди в пам'яті не
зберігаються.
 Нічні страхи нерідко поєднуються з сноходінням.
 У розвитку обох феноменів мають значення
генетичні, органічні і психологічні чинники.

37.  Кошмарні сновидіння – яскраві сни, насичені тривогою і
страхом, що зберігаються в пам'яті після пробудження.
 Вони пов'язані з пробудженням в період швидкого сну, при
цьому зміст кошмарних сновидінь нерідко відображає
екстремальну ситуацію, загрозу здоров'ю, престижу, життю.
 Ідентичні або близькі по сюжету кошмарні сновидіння можуть
повторюватися.
 Під час таких сновидінь зазвичай бувають виражені
вегетативні (тахіпное, тахікардія) і емоційні реакції, але
відсутні істотні вокалізація і рухова активність.
 Після пробудження швидко досягається звичайний рівень
неспання і орієнтації,
 Пацієнти охоче розповідають про пережите сновидіння.
 У дітей кошмарні сновидіння мають відношення до певної фази
емоційного розвитку.
 У дорослих - виявляються в періоди підвищеної емоційної
напруги, конфліктних ситуацій.
 Розвитку кошмарних сновидінь сприяють:
◦ лікування деякими лікарськими засобами (резерпін, бензодіазепіни,
трициклічні антидепресанти.
◦ різка відміна деяких снодійних препаратів, що пригнічують швидкий
сон, під час якого частіше виникають сновидіння.

38. Гіпнічні міоклонічні сіпання (нічні
міоклонії) - одиночні неритмічні сіпання
всього тіла або кінцівок, частіше ноги,
які виникають переважно при засипанні,
іноді супроводжуються
пароксизмальними сенсорними
проявами, відчуттям падіння.

39. Сонний параліч (катаплексія
засипання і катаплексія пробудження) -
слабкість або повний млявий параліч
скелетних м'язів на початку або в кінці
сну, тривалістю не більше декількох
секунд
При цьому хворий, що знаходиться вже
в стані неспання, не може розплющити
очі, поміняти положення, говорити.
Може бути у практично здорової людини
і лікування не вимагає.

40. Бруксизм - скреготіння зубами уві сні.
Може бути причиною:
◦ пошкодження зубів,
◦ болю в ніжньощелепних суглобах,
◦ прозопалгій.
Лікування:
◦ гумова прокладка,
◦ бензодіазепіни.

41. ЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ СНУЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ СНУ
Немедикаментозні методи нормалізації сну
Притримування певних правил:
◦ дотримуватися стереотипу зміни сну і неспання,
◦ приділяти сну достатній час, який є індивідуальним і
міняється з віком;
◦ спати бажано в тихій, затемненій, добре
провітрюваній кімнаті, на зручному, але не дуже
м'якому ліжку;
◦ уникати у вечірній час рясної їжі, кави, алкоголю,
куріння, емоційних стресів;
◦ сприяти засипанню може яке-небудь спокійне заняття
(читання, в'язання), тепла ванна, що приймається
перед сном, короткочасна прогулянка;

42. Фізичні методи:
◦ голкорефлексотерапія,
◦ електросон.
 Психотерапія.
За наявності парасомній, ведучих до
розладів сну, необхідно виявити їх
причину і прийняти заходи, направлені
на їх лікування.

43. Медикаментозне лікування диссомній є
дуже поширеним:
◦ простота методу,
◦ швидке отримання бажаного результату,
◦ широка реклама,
◦ відсутність у населення достатньої інформації
про можливі побічні явища.

44. Диссомнія може бути передвісником або
проявом серйозних соматичних і психічних
захворювань.
Тому симптоматичне лікування порушень сну,
особливо медикаментозне, може бути
рекомендовано тільки після вирішення питання
про причину безсоння.
Часте безконтрольне застосування снодійних
препаратів – медикаментозна інотксикація з
розвитком:
◦ залежності,
◦ побічних явищ
◦ соматичних
◦ неврологічних ускладнень
Зниження якості життя пацієнта

45. Фармакотерапія розладів снуФармакотерапія розладів сну
Барбітурова кислота (Адольф фон
Бейер,1864 р.)
Негативні властивості барбітуратів:
◦ звикання
◦ необхідність з часом збільшувати дозу,
◦ стан дискомфорту після пробудження,
10-кратне перевищення дози барбітуратів -
отруєння:
◦ порушення дихання і кровообігу,
◦ зміни свідомості
◦ кома.
У 1963 р. в США 10% суїциїдальних вчинків
було здійснено за допомогою барбітуратів.

46. З 60-х років XX століття -
бензодіазепіни.
Менш токсичні в порівнянні з
барбітуратами.
Тільки у США щорічно виписується
близько 100 млн. рецептів на препарати
цієї групи.

47.  Вже в 60-х роках було встановлено, що снодійні
препарати деформують формулу сну, пригнічуючи перш
за все фазу швидкого сну, і виникаючий під їх впливом
сон істотно відрізняється від сну природного.
 Можлива післядія:
◦ виявляється наступного дня після прийому снодійного
препарату
◦ відчуття стомлення, розбитості, що негативно позначається
на загальному стані і працездатності пацієнта.
 Крім того, при перериванні прийому снодійних
препаратів можливий і такий вид наслідку, як «віддача
безсоння» - у разі відмови від прийому препарату в
найближчу ніч або декілька ночей підряд сон
виявляється порушений значніше, ніж це було до
початку лікування - він стає поверхневим і явно
недостатнім.
 У таких випадках пацієнт зазвичай повертається до
прийому снодійного препарату, впадаючи таким чином
від нього у важко непереборну залежність.

48. Наслідки зловживання снодійними лікарськими
препаратами:
◦ запаморочення,
◦ зниження пам'яті,
◦ сплутана свідомість,
Багато снодійних препаратів впливають не
тільки на стан сну, але і на інші функції мозку.
Тому застосовувати снодійні засоби слід:
◦ в мінімальних, але достатніх дозах,
◦ курси лікування повинні бути короткими,
◦ зниження дози - поступовим.
◦ відмовитися від прийому алкоголю.
Не рекомендується водіння транспорту і інші
види діяльності, що вимагають концентрації
уваги, чіткої координації рухів і підвищеної
швидкості реакцій.

49. Значність і частота побічних явищ при
застосуванні снодійних препаратів
спонукають для корекції порушень
нічного сну в міру можливості
обмежуватися прийомами седативних
засобів (пустирник, препарати
валеріани, валокордин, ново-пассит і
т.д.), проте застосування снодійних все-
таки ефективніше і має на сьогоднішній
день широке розповсюдження.

50. Снодійні лікарські засобиСнодійні лікарські засоби
 Снодійні лікарські засоби (гіпнотики) -
фармакопрепарати, основною
властивістю яких є гіпногенна дія,
здатність викликати сон.
 Ідеальні гіпнотіки повинні:
1. сприяти швидкому засипанню і
забезпечувати достатність сну;
2. мінімально впливати на структуру сну, його
стадії;
3. після пробудження мінімально впливати на
рівень неспання, увагу, темп рухових і
психічних реакцій;
4. не викликати залежності і не справляти
негативного впливу на загальний стан
після відміни препарату.

51. Всі гіпнотики дають седативний ефект.
Разом з тим, седативні препарати і
транквілізатори володіють снодійним
ефектом.

52.  В группу гіпнотиків відносять наступні
препарати.
А. Монокомпонентні засоби:
1. Похідні бензодіазепіну: lorazepam,
nitrazepam, triazolam.
2. Барбітурати: barbital, barbital natrium,
cyclobarbital, pentobarbital, phenobarbital.
3. Похідні різних хімічних груп: bromisoval,
chlormethiazol, doxylamin, glutetimid,
zolpidem, zopiclone
Б. Комбіновані засоби: eatan, noctran,
reladorm, tardil.

53.  Ліки, які сприяють покращанню сну
 Лікарські засоби з різних фармакологічних груп:
◦ corvalolum,
◦ glycin,
◦ natrii oxybutyras,
◦ promethazin,
◦ valocordin.
 Транквілізатори з протитривожним та седативним
ефектом:
◦ alprazolam,
◦ benzoclidini hydrochloride,
◦ bromazepam,
◦ chlordiazepoxid,
◦ chlormethiazol,
◦ clobazam,
◦ clotiazepam,
◦ diazepam,
◦ gidazepam,
◦ mebicarum,
◦ oxazepam,
◦ phenazepam.

54. Останнім часом з номенклатури
препаратів в Україні та Росії виключені:
◦ барбітал (веронал),
◦ барбітал-натрій (мединал),
◦ пентобарбітал та ін.
Однак деякі з цих препаратів
продовжують використовуватись в
складі комбінованих засобів.
 Застарілі препарати:
◦ amytal natrium (амітал-натрій),
◦ barbamil (барбаміл),
◦ chlorali hydras (хлоралгідрат),
◦ chlorbutanolhydrat (хлоробутанолгідрат).

55. Механізми дії снодійних засобів
Пригнічують активність клітин активуючої
системи ретикулярної формації і стимулюють
продукцію ендогенних хімічних сполук,
сприяючих появі і підтримці сну.
барбітурати діють переважно на рівні
ретикулярної формації мозкового
стовбура
похідні бензодіазепіна - на рівні
лімбічної системи і її зв'язків з іншими
структурами, що забезпечують циклічну
зміну сну і неспання.

56.  Бензодіазепіні:
◦ Активують ГАМК-ергічні системи, що приводить до
переважання функції гіпногенних структур
◦ Знижують внутрішньоклітинний енергообмін в
результаті зменшення активності мітохондрій і
пригнічення вуглеводного обміну.
 Зниження внутріклітинного обміну лежить
також в основі антигіпоксичної дії барбітуратів і
деяких інших психотропних препаратів з
седативною дією.
 Одночасно барбітурати знижують збудливість
дихального центру, зменшують його чутливість до
фізіологічних подразників (СО2), що при
передозуванні приводить до пригнічення кардіо-
респіраторної діяльності.
 Крім того, барбітурати підсилюють активність
ферментів печінки, що беруть участь в метаболізмі і
інактівациі інших ліків, що приймаються разом з цими
снодійними, що може привести до зниження
ефективності їх дії.

57. Найбільш вираженою снодійною дією,
здатною викликати сон навіть вдень у
нестомленої людини, володіють
барбітурати, та комбіновані засоби їх що
містять.
Вельми сильною снодійною дією
володіють бротізолам, зопіклон,
лоразепам, метаквалон, нітразепам,
тріазолам, флуразепам, хлоралгідрат.
Менш вираженою дією - золпідем,
мідазолам, хлорметіазол, естазолам.
 Найбільш слабка дія у бромізовала.

58. Залежно від часу настання снодійного
ефекту виділяють:
препарати швидкої дії, з початком
через 15-40 хв: бромізовал, зопіклон,
лоразепам, метаквалон, мідазолам,
нітразепам, пентобарбітал, реладорм,
тарділ, флунітразепам, флуразепам,
циклобарбітал, золпідеме
препарати повільної дії (ефект через
30-60 хв): барбітал-натрій, бротізолам,
фенобарбітал, хлоралгідрат, етамінал
натрій.

59. По тривалості дії снодійні засоби
діляться на ті, що викликають короткий і
тривалий сон.
Найкоротший сон (4-5 год) викликають
мідазолам і тріазолам. Ці препарати
зазвичай не мають постсомнічної дії.
Триваліший сон (5-6 год) викликають
бромізовал, зопіклон, пентобарбітал,
циклобарбітал, етамінал натрій.
Сон середньої тривалості (6-8 год)
викликають барбитал-натрію,
лоразепам, метаквалон, нітразепам,
реладорм, фенобарбітал, флуразепам,
хлоралгідрат.
Найбільш тривалий сон (7-9 год) дають
барбітал-натрій і флунітразепам.

60. Разом з снодійною дією всі препарати
цієї групи в невеликих дозах надають
седативний ефект, нормалізують легкі
форми вегетативної дисфункції.
 З цією метою частіше застосовують
фенобарбітал (зазвичай у складі
комбінованих засобів), бромізовал,
хлорметіазол, рідше етамінал натрій.

61. Похідні бензодіазепіна - лоразепам,
естазолам, разом з снодійним, володіють
потужним транквілізуючим та
антиневротичним ефектом і часто
використовуються в цій якості.

62. Протисудомною дією володіють
золпідем, фенобарбітал, хлоралгідрат,
похідні бензодіазепіна (бротізолам,
нітразепам, флунітразепам,
хлорметіазол).

63. Вираженою міорелаксуючою дією
володіють похідні бензодіазепіна
(бротізолам, нітразепам,
флунітразепам), а також - золпідем.

64.  Аналгезуючим ефектом володіє
метаквалон
 спазмолітичним - метаквалон,
фенобарбітал.

65.  Антигістамінною дією володіє
доксиламін.
 Антиоксидантну дію мають барбітурати
(у великих дозах – пригнічення
кардіореспіраторного центру!!!).
 Протиблювотна дія виражена у
барбітал-натрій, лоразепам.

66.  Система медикаментозного лікування
диссомній.
У міру можливостей доцільно
користуватися, перш за все,
транквілізаторами, що володіють
снодійним ефектом (сибазон, валіум,
феназепам, нітразепам).

67.  У легких випадках диссомній можуть
бути ефективні деякі антигістамінні
засоби (піпольфен, дімедрол).
 З нових снодійних лікарських засобів
найбільш ефективними визнаються
зопіклон (імован) – 7,5 мг (№20 –
70-80 грн) і золпідем – 10 мг
(івадал, гіпноген).

68.  Найбільш раціональними є три способи
застосування снодійних препаратів:
◦ випадковий прийом в екстремальних
сутуаціях;
◦ курсове лікування;
◦ тривале застосування.
(А.М.Вейн)

69. Побічні реакції на снодійніПобічні реакції на снодійні
препаратипрепарати
 Найбільш частими реакціями є постсомнічні порушення:
◦ відчуття розбитості,
◦ сонливість вранці,
◦ незадоволеність сном,
 особливо при прийомі барбітуратів тривалої дії, дещо
рідше при прийомі інших снодійних препаратів з
тривалою дією (бротізолам, золпідем).
 Як правило, ці порушення відсутні при прийомі
лоразепама, мідазолама, нітразепама, флуразепама,
хлоралгідрата, естазолама, препаратів з короткочасною
дією, зокрема глутетіміда, пентобарбітала.
 При постсомнічних порушеннях рекомендується
зменшити дозу снодійного засобу, вранці прийняти
кофеїн (100-200 міліграм), мезокарб (5-10 міліграм) або
випити чашку міцної кави.

70.  Різка відміна препарату приводить до розвитку абстинентного
синдрому:
 відчуття тривоги
 страх
 психомоторне збудження
 іноді - галюцинації
 профузний піт
 головний біль
 шлунково-кишкові розлади
 мілкорозмашистий тремор
 падіння АТ
 можливі блювота і судоми.
 Синдром відміни виникає через 1-10 днів після різкого
припинення лікування і може продовжуватися протягом
декількох тижнів.
 Розвиток цього синдрому вимагає відновлення прийому
препарату в тій же дозі з поступовою відміною при
поліпшенні стану, призначення дезінтоксикаційної
терапії, вітамінів групи В.
 Для попередження його розвитку дозу препаратів середньої
тривалості дії слід зменшувати поступово - на 5-10% кожні 5
діб.
 Препарати з пролонгованою дією можна відміняти швидше.

71.  Деяка гіпотензивна дія спостерігається при прийомі багатьох
барбітуратів у великих дозах.
 Зменшення діурезу можливе при прийомі барбітуратів, що
викликають збільшення секреції вазопресину і зменшення
кровопостачання нирок.
 Набряк повік іноді спостерігається при прийомі флуразепама.
 Металевий присмак в роті - при прийомі зопіклона.
 Токсичний вплив на паренхіматозні органи - хлоралгідрат;
 розвиток гепатиту, дефіцит фолієвой кислоти описані при
прийомі барбітуратів.
 Поява атаксії, ністагму, дискоординації рухів спостерігається
при прийомі барбітуратів, золпідема.
 При прийомі деяких препаратів (мідазолам, золпідем)
спостерігається через 2-3 год після пробудження короткочасна
втрата пам'яті (антероградна амнезія).
 Сплутана свідомість можлива при застосуванні великих доз
зопіклона.
 Парадоксальні реакції (безсоння, збудження) можуть
викликати багато снодійних, подальший прийом яких в таких
випадках недоцільний.

72. Показання до застосуванняПоказання до застосування
снодійних засобівснодійних засобів
 Основним показанням для застосування
снодійних засобів є порушення сну з
утрудненим засипанням,
інтрасомнічними розладами і раннім
пробудженням.

73. Утруднення при засипанні, як правило,
пов'язані з наявністю психоемоційної
напруги, відчуття тривоги, ригідності
афекту.
Тому для їх купірування зазвичай
достатньо призначення транквілізаторів
з седатівною дією за 1-2 год до сну, у
важчих випадках рекомендується
застосування снодійних з
транквілізуючим ефектом, похідних
бензодіазепіна:
◦ нітразепам,
◦ лоразепам,
◦ флунітразепам.

74. При інтрасомнічних порушеннях (поверхневий
сон, часті пробудження, що приводять, як
правило, до недостатнього за якістю сну,
сонливості, відчуттю незадоволеності сном
вранці) необхідне застосування препаратів з
тривалою дією:
◦ феназепам,
◦ нітразепам,
◦ лоразепам,
◦ флунітразепам,
◦ фенобарбітал і ін.).
Вибір препарату в межах цього переліку
визначається тяжкістю порушення сну і, як
правило, починається з м'якших препаратів.

75. Хворим старечого віку не слід
призначати барбітурати.
Необхідно перш за все усунути всі
можливі причини порушення сну (болі,
кашель, потреба в зігріванні ніг і ін.).
 З снодійних засобів призначаються в
мінімальних дозах похідні
бензодіазепіна.
 При необхідності дозу поступово
збільшують, комбінуючи з іншими
препаратами для посилення снодійного
ефекту (седативні, анальгетики).

76.  Дітям при порушеннях сну зазвичай
призначають на ніч седативні засоби
(препарати валеріани, ново-пассіт,
бромізовал).
Призначення інших препаратів
небажане.

77. Тривалість застосування снодійних
засобів.
 Адекватна патогенетична і етіотропна
терапія
 Заходи щодо вироблення умовного
рефлексу на настання сну:
◦ відхід до сну строго в один і той же час
◦ тепла ванна
◦ читання перед сном і ін.
нормалізація сну - поступова відміна
снодійних засобів.

78. Протипокази до застосуванняПротипокази до застосування
снодійних засобівснодійних засобів
Особлива небезпека застосування
препаратів з тривалою дією при
нирковій недостатності (виводяться
в незміненому вигляді нирками) і з
короткою дією - при печінковій
недостатності (метаболізуются в
печінці).

79.  При міастенії протипоказано
застосування всіх снодійних препаратів,
особливо з міорелаксуючим ефектом:
 барбітуратів
 похідних бензодіазепіна (бротізолам,
лоразепам, мідазолам, нітразепам,
феназепам і ін.).

80. При схильності до наркоманій, при залежності
пацієнта від алкоголю не слід призначати
снодійні, особливо барбітурати,
бензодіазепіни, метаквалон, інші снодійні, при
яких частіше розвивається залежність.
Застосування похідних бензодіазепіна,
барбітуратів, доксиламіна, золпідема,
зопіклона, у меншій мірі інших снодійних
протипоказано при вагітності, особливо в I
триместрі (тератогенний ефект).
Застосування снодійних засобів і особливо
барбітуратів в пізніші терміни вагітності може
привести до пригнічення дихання плоду.
Крім того, не показано застосування всіх
снодійних засобів в період лактації.