Способи введення сироваткових препаратів. Побічні реакції.pptxkolyanchik22224
ІМУННІ СИРОВАТКИ ТА ІМУНОГЛОБУЛІНИ створюють екстрений пасивний імунітет практично відразу після їх введення, що особливо важливо при екстреній профілактиці захворювань з коротким інкубаційним періодом і лікуванні вже розвиненої хвороби.
АКТИВНІСТЬ (СИЛУ) ІМУННИХ СИРОВАТОК
Виражають в одиницях, які визначають у серологічних реакціях нейтралізації, аглютинації, преципітації та ін.
Активність антитоксичних сироваток виражають у міжнародних одиницях (МО):1 МО-кількість антитіл, що нейтралізує встановлену дозу токсину.
Титрування сироваток проводятьза Рамоном, Ерліхом і Ремером. Сироватки вводять після обов’язкового попереднього визначення алергії до кінського білка, оскільки вони можуть викликати шок і сироваткову хворобу, особливо при повторному введенні. Для цього за методом Безредко кінську сироватку в розведенні 1 : 100 в об’ємі 0,1 мл вводять внутрішньошкірно в передпліччя (ампула маркірована червоним кольором). Результат враховують через 20–30 хвилин. За відсутністю вираженої шкірної реакції (менше 1 см у діаметрі) вводять 0,1 мл нерозведеної сироватки підшкірно. За браком реакції вводять решту дози.
Способи введення сироваткових препаратів. Побічні реакції.pptxkolyanchik22224
ІМУННІ СИРОВАТКИ ТА ІМУНОГЛОБУЛІНИ створюють екстрений пасивний імунітет практично відразу після їх введення, що особливо важливо при екстреній профілактиці захворювань з коротким інкубаційним періодом і лікуванні вже розвиненої хвороби.
АКТИВНІСТЬ (СИЛУ) ІМУННИХ СИРОВАТОК
Виражають в одиницях, які визначають у серологічних реакціях нейтралізації, аглютинації, преципітації та ін.
Активність антитоксичних сироваток виражають у міжнародних одиницях (МО):1 МО-кількість антитіл, що нейтралізує встановлену дозу токсину.
Титрування сироваток проводятьза Рамоном, Ерліхом і Ремером. Сироватки вводять після обов’язкового попереднього визначення алергії до кінського білка, оскільки вони можуть викликати шок і сироваткову хворобу, особливо при повторному введенні. Для цього за методом Безредко кінську сироватку в розведенні 1 : 100 в об’ємі 0,1 мл вводять внутрішньошкірно в передпліччя (ампула маркірована червоним кольором). Результат враховують через 20–30 хвилин. За відсутністю вираженої шкірної реакції (менше 1 см у діаметрі) вводять 0,1 мл нерозведеної сироватки підшкірно. За браком реакції вводять решту дози.
1. Судорожний синдром
Епілептичний синдром - одна з
універсальних реакцій організму на багато
видів дій.
Він включає:
епілепсію як хворобу,
епілептичні припадки,
епілептичний статус.
2. До епілептичного синдрому відносяться три категорії клінічних
проявів.
Перша категорія - судорожна форма епілептичного статусу,
при якій необхідна екстрена допомога, часто з
використанням прийомів реанімації.
Друга категорія - присмерковий стан свідомості як прояв
безсудомної форми епілептичного статусу, що вимагає
екстреної стаціонарної психіатричної допомоги.
Третя категорія - одиничні судорожні припадки; парціальні
судорожні і безсудомні припадки; малі епілептичні напади
(petit mal); статус міоклонічних судом. При них необхідне
спостереження за хворим.
Лікувальні заходи слід робити лише у випадках, коли згадані
прояви епілептичного синдрому різко виражені або тривалі.
3. Купірування епілептичного статусу
Попередження травматизації
Голову повертають набік.
Під голову підкладають подушку або який-небудь
м'який предмет.
Необхідно розстебнути комір.
Відкрити доступ до кубітальних вен.
Великим і вказівним пальцями або долонею
правої руки натиснути на підборіддя і відтягнути
нижню щелепу. Витягнути наявні знімні зубні
протези.
4. Не пізніше 5 хвилин з моменту надходження
хворого під спостереження в/в повільно ввести
препарат першої черги вибору з групи
бензодіазепінів - діазепам (седуксен, реланіум,
сібазон) по 2-4 мл на 10 мл ізотонічного розчину.
При швидкому в/в введенні може виникати
пригнічення дихання і западання язика (!).
Окрім діазепама показаний інший препарат з
групи бензодіазепінів - лоразепам: вводиться в/в
по 4 міліграми (1 ампула по 1 мл).
Лоразепам володіє тривалішою дією, ніж
діазепам (близько 12 годин), і тому
призначається одноразово; не чинить
негативного впливу на дихання і гемодинаміку.
5. Вимірюють АТ і пульс.
При необхідності коригують АТ і боряться
з аритмією.
6. Якщо через 10 хв після введення
діазепама або його аналогів судоми не
припиняються, згадані препарати в тих же
дозах вводяться в/в повторно.
7. Для попередження розвитку набряку мозку
в/в вводиться лазикс (фуросемід) – 40
міліграм (2 ампули) на 10-20 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду, а
також 8-10 міліграм дексаметазону.
Хворим літнього і старечого віку додатково
в/в вводяться калія хлорид - 10 мл 10%
розчину або панангін - 10 мл на 10 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду.
8. Якщо через 20 хв після другого введення діазепаму судоми не
припиняються, призначаються препарати другої черги вибору -
натрію оксибутірат і діфенін (фенітоїн).
Натрію оксибутірат вводять повільно в/в по 10 мл 20% розчину.
Залежно від маси тіла 1 або 0,5 пігулки діфенін розтирають і в
проміжках між судомами вводяться через назогастральний
зонд.
Діфенін призначається під контролем за пульсом - при появі
брадикардії введення препарату припиняється.
Протипоказання до призначення діфеніна - аритмія.
9. Якщо статус не купірується через 15 хв
після призначення препаратів другої черги
вибору доводиться вдаватися до
використання заходів третьої черги
вибору.
До них відносяться інгаляційний наркоз
сумішшю закису азоту з киснем і
барбітурати - гексенал і натрію тіопентал.
10. Для інгаляційного наркозу сумішшю закису азоту
з киснем в співвідношенні 2:1 використовуються
наркозні апарати, якими оснащені бригади
невідкладної і «швидкої допомоги».
Ефективність інгаляційного наркозу
характеризується звуженням зіниць, різким
зниженням корнеального рефлексу,
нормалізацією дихання (16-20 в хв ),
зменшенням тахікардії.
У цих умовах статус припиняється або частота
епілептичних припадків різко зменшується і,
таким чином, представляється можливим
транспортувати хворого в стаціонар.
11. Гексенал і натрію тіопентал можуть
застосовуватися тільки неврологами і
реаніматологами спеціалізованих бригад
«швидкої допомоги», оскільки обидва препарати
нерідко викликають серйозні побічні ефекти –
пригнічення дихання, артеріальну гіпотензію і
ларингоспазм.
Тому при їх використанні лікарі повинні бути
готові до переводу хворого на ШВЛ при
виникненні диспное, до призначення
кардіотонічних засобів, введення атропіну при
розвитку ларингоспазму.
12. Гексенал вводять в/в із швидкістю 1 мл/хв;
спочатку вводять 1-2 мл 1-2% розчину і за
відсутності протягом 30-40 сек згаданих
побічних явищ вводять додаткову кількість
розчину.
Загальна доза складає 0,5-0,7 г препарату
(8-10 мг/кг).
13. Натрію тіопентал вводять в/в повільно по
20-30 мл 2% розчину.
Гексенал і натрію тіопентал несумісні з
адреналіном.
Обидва препарати протипоказані особам
літнього і старечого віку, оскільки у них
згадані вище побічні ефекти виникають
особливо часто і погано купіруються.
14. У окремих випадках, при найбільш важких і
тривалих формах статусу неврологами
або реаніматологами спеціалізованих
бригад «швидкої допомоги» здійснюється
перевод хворих на ШВЛ з попереднім
введенням міорелаксантів.
15. Інші необхідні заходи
Одночасно з ліками і прийомами, необхідними для
безпосереднього купірування статусу, у ряді випадків
доводиться вдаватися до призначення препаратів, що
коригують або ліквідовують патологічні процеси, обумовлені
статусом:
при артеріальній гіпертензії, що супроводжується
тахікардією, призначається анапрілін (обзідан) - по 10-30
міліграм залежно від рівня АТ і ЧСС; пігулки розтирають і з
невеликою кількістю води вводять в ротову порожнину в
проміжку між судомами;
при артеріальній гіпертензії, що супроводжується
брадикардією, призначається корінфар по 20-40 міліграм
залежно від АТ і ЧСС; пігулки розтирають з невеликою
кількістю води;
16. при брадикардії менше 50 уд/хв в/м вводиться
0,5 мл 0,1% розчину атропіну;
при гіпертермії в/м вводиться 2-4 мл 50% розчину
анальгіну;
при різкому головному болі, що виникає після
купірування судом, призначаються різні
анальгетики; найбільш ефективний трамадол
(трамал);
для купірування психомоторного збудження, що
часто виникає після припинення судом, повільно
вводять діазепам або його аналоги (в/в по 2-4 мл
на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).
17. Статус малих нападів (petit mal),
фокальних припадків і «складних»
абсансів.
При цих формах епілептичного синдрому
лікування проводиться так само, як при
статусі генералізованих припадків.
18. Еклампсія - статус судорожних припадків у
вагітних.
Призначаються діазепам і його аналоги по
вказаній вище схемі з додаванням магнію
сульфату - по 20-25 мл в/м (10-15 мл можна
вводити в/в).
Щоб уникнути асфіксії плоду виключено
застосування барбітуратів.
При статусі, що не купірується цими засобами,
вдаються до короткочасного інгаляційного
наркозу фторотаном або ефіром обов'язково у
поєднанні з сумішшю закису азоту з киснем в
співвідношенні 1:1 або 2:1.
19. Застереження:
Категорично протипоказано введення
аміназіна, трифтазіна і інших
нейролептіков, оскільки вони різко
пригнічують дихання і гемодинаміку.
Категорично протипоказано введення
препаратів, що володіють епілептогенною
дією - камфора, коразол, кордіамін,
бемегрід.
20. Одиничний судорожний припадок. Після
нього з метою профілактики повторних
припадків призначається в/м діазепам
(седуксен, реланіум, сибазон) по 2-4 мл на
10 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду.
21. Хворі з першим в житті судорожним
припадком повинні бути госпіталізовані
для з'ясування його причини.
У разі відмови хворого від госпіталізації він
підлягає обстеженню в поліклініці за
місцем проживання.