Download to read offline
ускладнення инсульту
- 1.
- 2. • Серед ускладненьінсульту найчастіше виникають: • набряк головного мозку, • бронхопневмонія, • епілептичні напади, • інфекції сечовивідних шляхів, • пролежні, • тромбоз глибоких вен, • тромбоемболія легеневої артерій.
- 3. • Набряк головногомозку найчастіше утворюється впродовж перших 24-72 год після розвитку ішемічного інсульту. • Він може бути фатальним ускладненням, особливо у пацієнтів з великовогнищевим інфарктом у басейні СМА (понад 1/3 території кровопостачання СМА). • Це так звана злоякісна ішемія в басейні СМА, яку диференціюють за клінічними ознаками, а також з використанням методів нейровізуалізації головного мозку. • У такому разі набряк головного мозку є причиною як раннього, так і відстроченого прогресування ішемічного інсульту. • Набряк мозку може поглиблюватися на тлі: • високого AT, • лихоманки, • гіперглікемії.
- 4. Терапія набряку головногомозку включає загальні заходи: • Положення голови з підйомом до 30°, • Знеболення та седація, • Контроль: • AT, • рівня глюкози в крові, • температури тіла, • Підтримання відповідної оксигенації.
- 5. • Медикаментозне лікуванняпередбачає проведення осмотерапії: • Внутрішньовенне крапельне введення 7%-го гіпертонічного розчину манітолу (25-50 г кожні 3-6 год). • Ефективним є застосування L-лізину есцинату: по 5-10 мл/добу внутрішньовенно. • У разі вираженої внутрішньочерепної гіпертензії дозу збільшують до 10 мл 2 рази на добу. • Курс лікування триває до досягнення стійкого клінічного ефекту, здебільшого це становить 6-10 діб.
- 6. • Гіпотонічні, глюкозовміснірозчини, а також кортикостероїди не рекомендується застосовувати, якщо розвивається післяішемічний набряк мозку.
- 7. • Після виникненняішемічного інсульту важливо вживати профілактичних заходів, спрямованих на профілактику бронхопневмонії: • догляд, ранню мобілізацію пацієнта, • у разі необхідності — тренування ковтальної функції, • запобігання потраплянню їжі в дихальні шляхи при ентеральному харчуванні. • Навіть при підозрі на бронхопневмонію слід починати антибактеріальну терапію. • За даними Американської академії неврології, інфекції дихальних шляхів є причиною смерті у 22 % хворих протягом перших 30 діб після розвитку ішемічного інсульту.
- 8. • Епілептичні нападибувають першим проявом інсульту, а в подальшому вони змінюються симптомами випадіння неврологічних функцій. • Оскільки частота виникнення епілептичних нападів низька (10-12 %), ні профілактику, ні постійну терапію окремих нападів проводити недоцільно. • Натомість антиепілептичну терапію (карбомазепін) рекомендується проводити у разі розвитку повторних судомних нападів. • Лікування епілептичного статусу таке саме, як і при інших випадках його виникнення.
- 9. • Інфекція сечовивіднихшляхів — одне з найчастіших ускладнень у пацієнтів з інсультом. • У більшості хворих (80 %) виникає внаслідок катетеризації сечового міхура та тривалості останньої. • Тому постійний катетер рекомендується ставити лише у випадках тяжких інсультів. • Пацієнтам проводять відповідну гідратацію, • у разі виникнення пієлонефриту призначають антибактеріальну терапію.
- 10. Для профілактики пролежнів: •використовують протипролежневі матраци, • періодично змінюють положення пацієнта, • здійснюють догляд за шкірою, підтримуючи її сухою, • з розвитком сепсису: • призначають антибіотикотерапію, • проводять хірургічне лікування великих пролежнів.
- 11. • Для запобіганнятаким васкулярним ускладненям, як тромбоз глибоких вен і тромбоемболія легеневої артерії: • застосовуються спеціальні профілактичні стиснювальні панчохи, • превентивне лікування гепарином у малих дозах підшкірно. • У повній дозі гепарин доцільно застосовувати за наявності ТГВ або ТЕЛА. • Гепаринотерапія усуває ризик розвитку васкулярних ускладнень, водночас вона асоціюється з підвищеним ризиком виникнення вторинної геморагії.